Москаль-чарiвник

ЯВА III

Тi ж, без солдата.

Ф интик. Нехай голодний околiє, негодний азартник!

Тетяна. А менi жаль його. Но за те, щоб не бушував, нехай спить не ївши. У нас ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нiчого не вiзьмеш.

Ф интик. Та це ж найпершая замашка у москаля, щоб на квартирi хазяйку налякати, хазяїна вилаяти i гармидеру такого наробити, що не знаєш, де дiтись… Коли ж ми i як вечеряти будем?

Тетяна. Пождiте, поки москаль добре засне. В мене єсть пряжена ковбаса, печена курка i пляшечка запiканої. Страва стоїть у коморцi, пiд боднею, а запiканка — там (показує) у закапелочку… О! слухайте: уже харчить…

Ф интик. Однако ж ты с ним после одна останется.

Тетяна. А вам що до того? До мене поприходять дiвчата, а ви до того часу посидите у мене. Я скажу, що вас нарошне впросила остатись, щоб не самiй бути з москалем.

Ф интик. А як ми начнем вечеряти, а москаль прокинеться?

Тетяна. То ми i ного попросимо. Сердитим треба угождати, а злого ласкою бiльше улагодиш, як сваром.

Ф интик. Правда… Тс!.. Щось застукотiло!

Тетяна. То, може, вiтер. (Прислухається. За лаштунками чутно гомiн i голос, що обзивається до волiв. Тетяна прислухається коло вiкна. Финтик, видимо, злякався).

Тетяна (перелякано). Пропала я! Чоловiк мiй приїхав з дороги!

Финтик (розпачливо). Що ж менi, то єсть, робити?

Де дiтись?

Тетяна. Швидше лiзьте пiд припiчок! Я заставлю вас заслоною, а як усi поснуть, тодi випущу надвiр.

Финтик ховається пiд пiч. Тетяна заставляє заслоною i виходить назустрiч чоловiковi.