Інґа

Примітки

1

Згодом Вольфф став знаменитим голлівудським кінопродюсером кількох фільмів: наприклад, Римська весна місіс Стоун.

2

П’єса 1928 року про безпринципних чиказьких газетярів за диких часів «сухого закону», автори — Бен Гект і Чарлз Мак Артур. Згодом її було екранізовано щонайменше тричі.

3

Так згодом Веннер-Ґрен створив компанію, що розробила монорейкову дорогу системи АЛВЕҐ, якою й досі користуються в Діснейленді і в центрі Сіетла, де АЛВЕҐ — це акронім Аксель Леннарт Веннер-Ґрен.

4

Покоління, що зросло під час лихоліття Великої депресії. — Прим. пер.

5

Уолдроп писав ці слова для статті у журналі Washingtonian у 1975 році, коли Саллі Квінн з кількома нагородами вважалася гламурним автором Washington Post. Як і Інґа, Квінн також була привабливою жінкою з невеликим досвідом роботи, яку Post взяла на роботу у 1969-му. Згодом вона вийшла заміж за редактора Post, друга Кеннеді, Бена Бредлі.

6

Гра слів: honey в англійській мові водночас і «мед», і «кохана». — Прим. пер.

7

F Street Club — нині офіційна резиденція президента Університету Джорджа Вашинґтона. — Прим. ред.

8

Кажучи, що у Джозефа Кеннеді дерев’яне взуття, — а дешеві сабо носили фермери і представники робочого класу, — вона має на увазі його талант спілкування з людьми з різних верств суспільства.

9

З латини «vita» — життя. — Прим. пер.

10

Подібно до Інґи, репутацію Еллеґаард також було підважено під час війни. Вона ще підлітком стала відомою піаністкою, даючи концерти по всій Європі, під час яких й зауважили її інтерпретації Шопена та Римського-Корсакова. Після окупації нацистами Данії, Еллеґаард змусили грати в Берліні, бо данських виконавців зобов’язали співпрацювати з німецькими культурними інстанціями. 1943 року Еллеґаард дозволили поїхати до нейтральної Швеції, де вона залишалася до кінця війни. Коли вона по війні спробувала повернутися, то з’ясувала, що її звинувачують у співпраці з нацистами і вдома їй не раді. Вона вийшла заміж за фінського артиста і викладала в Академії Сібеліуса. Померла у Фінляндії у 1999 році.

11

Одна з чільних вищих шкіл — École Libre des Sciences Politiques, її також називають Sciences Po. Відома як alma mater багатьох французьких і світових лідерів, управлінців, письменників, зокрема кількох президентів Франції. — Прим. ред.

12

Його ім’я, Камаль, означає «досконалість».

13

На відміну від його популярної зіркової партнерки Лілліан Харві, Фрітш ніколи не їздив до Голлівуду. Однак і в нього були американські шанувальники. У фільмі Квентіна Тарантіно «Безславні виродки» є запис виконання Фрітшем і Харві музичного номеру «Хотів би я бути куркою» з фільму «Щасливі діти» 1936 року, який був німецьким мюзіклом-рімейком американської картини «Це сталося однієї ночі».

14

Про «Самотніх» не забули і через багато років. У 2012-му The Criterion Collection випустила на DVD цей, а також два інших фільми Фейоша («Останній виступ» і «Бродвей»).

15

У французькій версії «Великого дому» Фейоша свою першу роль в Голлівуді зіграв Шарль Буайє.

16

У 1937 році знову самотня Аннабелла переїхала у Голлівуд і знялася у кількох гарних фільмах, а потім вийшла заміж за Тайрона Пауера.

17

Сюжет «Мільйонів у повітрі» використали для картини 2008 року «Що сталося у Вегасі», в якій знялися Ештон Катчер і Камерон Діаз. Рімейк прийняли погано, як і оригінал.

18

Тато не лишався в боргу. Одного разу, коли Джек вчився на першому курсі Гарварда і привіз додому на вихідні своїх друзів, Джозеф Кеннеді наказав своєму секретареві, Едварду Муру, організувати чотирьох дівчат для хлопців, тож вікенд перетворився на «секс-вечірку». (Geoffrey Perret, Jack: А Life Like No Other [Random House: New York, 2001], стор. 50).

19

У повоєнних мемуарах член Верховного командування Вермахту погодився, що таємні плани війни, оприлюднені для громадськості, мали неоціненне значення. Оголошення війни Гітлером стало для німецьких військових таким самим сюрпризом, як і для американців. Вони не планували війни зі Сполученими Штатами, тож мало знали американські можливості. Але тепер, завдяки Times-Herald і Tribune в них, принаймні, з’явилося якесь поняття про поточну готовність Америки, тодішнє стратегічне бачення адміністрації Рузвельта, а також оцінка того, якою могла б бути потужність Америки.

20

Загадкою лишилося те, хто передав секретну інформацію сенатору від Монтани Бартону К. Уїлеру, який згодом поділився нею з репортером Tribune Чеслі Менлі. Серед підозрюваних, окреслених за кілька років по тому, були американський генерал німецького походження, який мав ізоляціоністські погляди і хотів скомпрометувати Рузвельта; інший генерал, який поділився інформацією, щоб попередити американців про те, якою жахливо непідготовленою до війни була їхня країна; британська розвідка, яка вважала, що аналізи, присутні в планах, можуть допомогти підштовхнути Америку до війни; і, зрештою, сам Рузвельт, який дав добро на витік інформації з тією самою метою — залякати американців і змусити їх підтримати мобілізацію економіки на оборонні цілі. Останній сценарій пояснив би незацікавленість Франкліна Делано Рузвельта у пошуках джерела витоку.

21

Він називався «П’ятиколірна веселка», бо передбачав п’ять гіпотетичних ситуацій війни, кожна з яких мала окремий колір. П’ятий план, який окреслював американський союз із Великобританією і Францією у наступі на німецькі війська в Північній Африці та Європі, був фактично основою стратегії США під час війни.

22

Еліс Рузвельт Лонґворт ніколи не шкодувала про цю авантюру чи про шкоду, завдану репутації Ладенбурґ. Про свою участь у цьому вона згодом згадувала так: «Ми робили найогиднішу справу. Цілковитий екстаз!» (Amanda Smith, Newspaper Titan, стор. 237).

23

Можливо, помилка Хардісона була за Фройдом: «Вінтерґрін» — це ім’я вигаданого холостяка, претендента на президентське крісло у мюзиклі Ґершвіна «Про тебе пісня моя» 1931 року, в якому Вінтерґрін відмовляється одружуватися із королевою краси, яку йому нав’язують радники.

24

Де Кова залишився в Німеччині під час війни і навіть зняв нацистський пропагандистський фільм, хоча поганий, на думку Ґеббельса. Завдяки своїй привабливості де Кова продовжив кінокар’єру і після війни — у Західній Німеччині. Його поява з вродливою білявкою Інґою, вочевидь, була задля преси, бо немає свідчень про переростання їхньої зустрічі у роман.

25

Гітлер шкодував, що призначив головою Німецької лютеранської церкви Мюллера, навіть попри те, що той був таким ревним нацистом. Згодом Мюллер, довідавшись, яким чином Гітлер пішов із життя, покінчив із собою так само.

26

Згодом інформатор повідомив ФБР, що Інґа і «стрункий, привабливий, темноволосий» Гесс, як вона його описувала, надто зблизилися, хоча доказів їхнього романтичного зв’язку немає. Гесс провів молодість у Єгипті, тож йому та Інзі, можливо, було приємно порівняти враження від життя у цій екзотичній країні. Гесс шокував світ, коли 1941 року сам полетів у Великобританію і намагався домовитися про мир. Замість цього його арештували, допитали і засудили за військові злочини, і 1987 року, в ув’язненні, він вчинив самогубство. (Мемуари Інґи Арвад, архів).

27

П’ять років по тому в Колумбійському університеті для одного із завдань Інґа змінила свій нарис про Ґеббельса. Вона все ще писала, що в нього «мелодійний голос, яскраво-оксамитові карі очі, чудові манери і прекрасна дотепність», але тепер вона також називала його «збоченим» і озлобленим через «кульгавість», яка призвела до «людиноненависництва». (Стаття Інґи Арвад «Goebbels», 6 травня 1941, архів мемуарів).

28

Поки ми намагаємося розібратися, була чи ні Інґа антисеміткою (як згодом припускали ті в Америці, хто підозрював її у шпіонажі), цікаво зазначити, що в книжці Бо Лідегаард «Земляки», опублікованій 2013 року, зауважено, що данці були єдиним народом з окупованих нацистською Німеччиною, який категорично відмовився співпрацювати у депортації євреїв. У Данії кількість євреїв була відносно малою, але данський рух спротиву врятував приблизно десять тисяч життів.

29

Попри свій войовничий антисемітизм і минуле в СС, Геллдорф відсторонився від нацистів навіть вже за часів своєї роботи на посаді голови поліції, і його розстріляли за участь у невдалому заколоті проти Гітлера в липні 1944 року. Це стало сюжетом фільму з Томом Крузом «Операція “Валькірія”» (2008).

30

«Тріумф волі» мав колосальний вплив. Побачивши шедевр Ріфеншталь, американський режисер Френк Капра переконався: «Нам не виграти цієї війни». Але згодом Капра додумався використати кадри з нацистської пропаганди у своїх випусках під назвою «Чому ми б’ємось», щоб продемонструвати американським солдатам той фанатизм, проти якого вони вели війну. (Mark Harris, Five Came Back: А Story of Hollywood and the Second World War [New York: Penguin Press, 2014], стор. 141-42).

31

Згодом у переданих ФБР плітках Інґа начебто каталася Берліном «у величезній урядовій машині зі щільно закритими фіранками». Цим намагалися ствердити, що вона була маріонеткою нацистів і, ймовірно, завинила ще й розпустою на задньому сидінні лімузину. (Звіт Л. Б. Ніколса в листі до містера Толсона, 19 лютого 1942 року, ФБР).

32

Декого дратує можливість того, що коханка Джона Кеннеді могла також бути коханкою Гітлера. У зібранні коротких оповідань 2008 року, в яких описано уявний секс між відомими людьми, лауреат Пулітцерівської премії Роберт Олен Батлер розмірковує: а якби Інґа займалася сексом із Гітлером, то той вважав би себе «вовком», що ковтає «ідеальну арійську мишу». Водночас автор представляє Інґу спокушеною «незвичною тихістю» голосу Гітлера і «крихкою, наче пташине яйце, блакиттю» його очей. Батлер також зображує сцену у ліжку між Інґою і Кеннеді, в якій Джек під час сексу з нею так захоплюється, що уявляє, як відмовляється від політичних амбіцій, аби бути з нею, аж до еякуляції, коли раптом отямившись, він думає: «Я знову захочу бути президентом». (Robert Oien Butler, Intercourse: Stories [San Francisco: Chronicle Books, 2008], стор. 148-53).

33

Уїльям Рендольф Хьорст заснував INS у 1909 році, аби конкурувати із United Press Association і Associated Press. У 1958 році INS і United Press злилися у United Press International (UPI).

34

Чільною подією зимових Ігор стала перемога норвежки Соні Гені у жіночому фігурному катанні. Незабаром вона поїде до Голлівуду, стане кінозіркою і однією з коханок Джона Кеннеді.

35

Вигадана зірка-журналістка з американських коміксів. — Прим. пер.

36

На Нюрнберґському процесі фон Нейрата засудили до 15 років в’язниці.

37

З початком розвитку кіноіндустрії таку роботу вважали секретарською і зазвичай доручали жінкам; сьогодні це називається «другий помічник режисера».

38

Нині Ніас — міжнародний центр серфінгістів.

39

Порівняйте, як сильно за останнє століття змінилася філософія охорони навколишнього середовища: експедиція Бурдена спіймала 14 комодських варанів. З них 12 вбили і зробили опудала. Двох інших привезли до Національного зоопарку, де вони швидко померли. Нездатність цих тварин жити в неволі просто означала ще більшу кількість експедицій за ними.

40

Товариство Гелени Мей почало приймати жінок усіх національностей з 1980-х років.

41

Як повідомляв Фейош, тварини недовго жили в неволі. Одна з них у Копенгагенському зоопарку проковтнула кришку від пивної пляшки, яку відвідувач кинув до клітки, і та пробила їй кишківник. (John W. Dodds, The Several Lives of Paul Fejos, стор. 60–62).

42

Інші картини, які Фейош відзняв у своїй азійській експедиції, отримали назви: «Плем’я продовжує жити», «Вік бамбука ментавай», «Син вождя мертвий», «Комодський дракон», «Скоро свято заснування села», «Тамбора» і «Потрібно відпливати».

43

Спадщина Говарда Хьюза і Акселя Веннер-Ґрена так оповита легендами, що навіть точні розміри корабля, який вони обидва колись називали своїм, викликають суперечки. Різні джерела подають різну довжину Southern Cross — від 87 до 97 метрів. Журнал Time вважав, що команда складалася з 315, а не з 30 осіб. («Man of Peace», Time, 29 червня 1942 року, стор. 30).

44

Коли війна таки вибухнула, обстоюваний нейтралітет важив уже мало. Нацисти окупували Нідерланди у травні 1940 року, через місяць після захоплення так само нейтральної Данії.

45

Фонд Веннер-Ґрена все ще має головний офіс у Нью-Йорку і залишається одним із найважливіших світових спонсорів антропологічних досліджень.

46

Саме яґуа ненавмисно дали ім’я Амазонці. Коли іспанські конкістадори вперше зіткнулися із племенем, ті напали на них, стріляючи з духових трубок. Позаяк індіанці носили пальмові спідниці, то конкістадори спершу вважали їх жінками, тож і назвали ці землі згідно з грецьким міфом про жінок-воїнів — амазонок.

47

Допит у лютому 1945 року був єдиним, коли Бюро напряму спілкувалося із нею під час свого розслідування її справи, окрім розмови Інґи із агентом ФБР Хардісоном у грудні 1941 року.

48

У звіті ФБР зазначено, що востаннє Інґа бачила Веннер-Ґрена у листопаді 1942 року, але це помилка, бо він не відвідував Сполучених Штатів під час війни після того, як у січні 1942 року опинився у «чорному списку».

49

Організація, що боролася проти вступу США у Другу світову війну. — Прим. пер.

50

Пірсону так і не вдалося уникнути остаточного розриву із Паттерсон. Вона вже понизила його колонку до розділу гумору, коли Пірсон дозволив собі принизливо написати про одного з героїв Паттерсон — генерала Дугласа МакАртура. Тоді вона повністю відмовилася від колонки, а це розлютило Пірсона. Вони так і не дійшли згоди — чи це він пішов, чи вона його звільнила, — але далі колонку почали публікувати у Washington Post. Тож Паттерсон навмисно звільнила брата Пірсона. (Ralph G. Martin, Cissy: The Extraordinary Life of Eleanor Medill Patterson [New York: Simon and Schuster, 1979], стор. 424–427).

51

З латини — «Лови мить». — Прим. пер.

52

Тобто, ректором. — Прим. ред.

53

Дружина президента США Уоррена Гардінґа з 1921 по 1923 роки. У наступні 75 років була ще одна — Бетті Форд. — Прим. пер.

54

Так було і в 1960-х роках, коли президентські мрії мера Нью-Йорка Нельсона Рокфеллера розбилися, адже він не лише розлучився, а й наразився на звинувачення у зруйнуванні родини друга задля шлюбу зі своєю другою дружиною, Маргареттою «Щасливою», колишньою Мерфі.

55

Інґа була незвично щедрою. Хоча в той час її переслідувало ФБР, а Джек розмірковував, чи кинути її, вона допомагала його другу Торберту Макдоналду отримати роботу в ФБР. Макдоналд — колишній капітан футбольної команди в Гарварді, загальний улюбленець студентського містечка, розглядав варіанти уникнення військової служби. Вона попросила колишнього юриста ФБР Лайла О’Рурка, з яким робила інтерв’ю для своєї колонки і який тепер став її особистим адвокатом, зустрітися з Макдоналдом і порадити, як потрапити на роботу в Бюро. Зрештою, він так і не подав свого резюме і замість цього пішов у BMC, а згодом пропрацював сім термінів в Конгресі як представник штату Массачусетс.

56

Хоч Рузвельт добре знав здібності Джозефа Кеннеді, та все одно вважав його занудою чи кимось гіршим, але врешті-решт запропонував йому незначний пост з обмеженими повноваженнями в Комісії у справах торгового флоту. Ображений Кеннеді відмовився.

57

Кассіні розпочав свою американську кар’єру як політичний карикатурист у Вашинґтоні, а його брат Ігор усе ще працював у Times-Herald. Кассіні стане улюбленим модельєром Джекі Кеннеді, його називатимуть «міністром стилю». Джек так і не потрапив на вечірку Паттерсон, але зустрів Тірні у 1946 році і мав з нею короткий роман після її розставання з Кассіні. Коли ж він сказав їй, як і Інзі до того, що не може одружитися з нею, бо вона розлучена, Тірні розірвала стосунки.

58

Патрисія «Крихітка» Уайлдер, танцівниця з Джорджії, скандально відома своїми походеньками в нічних клубах Нью-Йорка, ймовірно, і послужила прототипом Голлі Ґолайтлі у новелі Трумена Капоте «Сніданок у Тіффані». Невідомо, у чому полягав жарт, коли Інґа назвала Джека «крихіткою» за аналогією з нею.

59

Кеннеді був затятим гольфістом, але позаяк у 1950-х роках цей вид спорту надто асоціювали із президентом Ейзенхауером, який був майже на тридцять років старшим за Кеннеді, тому він, ще як кандидат на пост голови країни і вже як очільник Білого дому, доклав зусилля, щоб ніхто не бачив його на гольфовому полі. Сподіваючись уособити «нову генерацію» лідерів, він хотів, щоб його сприймали як гравця більш активніших видів, на кшталт тачбола.

60

Перш ніж Невада ухвалила ці закони, популярним місцем для розлучень (хто б міг подумати!) була Південна Дакота, бо там вимагали перебувати в штаті 90 днів. Через міграцію, штати біля західних кордонів знизили поріг необхідного перебування порівняно з давнішими, заснованими раніше східними штатами. (April White, «The Divorce Colony», 55 число журналу Atavist Magazine від 11 грудня 2015 року).

61

Як й Інґа, Арден була непересічною жінкою. З часом вона напише понад сто пісень і випустить новий альбом у 2012-му в 99 років!

62

У розшифровках ФБР Інґа неправильно називає організацію Центром координації інформації (ЦКІ), а це була зовсім інша агенція, яка під керівництвом Уїльяма Донована займалася розвідкою США, а не поширювала американську пропаганду по всьому світі.

63

Можливо, під час цього обіду Джозеф Кеннеді спробував спокусити Інґу, засмутивши її. Те, що батько намагався переспати з дівчиною його сина, змусило Інґу вважати, що «у цій родині є щось кровозмішне». Це вона розповіла своєму синові Роналду МакКою. (документи Джоан і Клей Блер).

64

Напевно Кік передала її лист Джекові, бо він зберігав його в тому самому альбомі для вирізок, в якому тримав переважно її послання.

65

Головна героїня дитячої пісеньки. — Прим. пер.

66

Шикельґрубер (правильно Шикльґрубер) — прізвище бабусі Гітлера, яка народила його батька поза шлюбом. Тож Інґа небезпідставно називає його «сином виродка».

67

Шлюб між представниками різних конфесій чи релігій у 1940-х роках усе ще був для багатьох табу. Коли Джо і Роуз Кеннеді дізналися, що Джо-молодший під час його навчання у школі для льотчиків BMC зустрічається із протестанткою, вони попросили втрутитися місцевого священика. Роуз придбала для сина річну передплату на The Catholic Digest, а Джо-старший у довгому листі попереджав його, що католицький кандидат у сенат США від штату Массачусетс Джо Кейсі зазнав нещадної критики від католицьких виборців, особливо жінок, через шлюб із протестанткою. Під таким натиском Джо-молодший поспішив завірити батьків, що його роман несерйозний (Ґудвін, стор. 625).

68

Підкреслюючи те, яким тісним і кровозмішним було коло спілкування Джека Кеннеді, зазначу, що Френсіс Енн Кеннон згодом розлучилася з Герсі і вийшла за Фрейзера Доґерті — першого чоловіка Пейдж Гайдкопер — колеги Інґи у Times-Herald, яка повідала ФБР, що Інґа може бути шпигункою.

69

Історичний період з 1867 по 1877 рік після Громадянської війни, в який відбувалося скасування рабовласницької системи по всій території США. — Прим. пер.

70

Від англ. «mod», назва британської молодіжної субкультури кінця 1950 — початку 1960-х років. — Прим. пер.

71

Хоча Бутбі і Джек ніколи не зустрічалися, вони все ж з’явилися в одній телепрограмі, втім, у різних студіях, коли у 1958 році Джек як сенатор обговорював перспективи «холодної війни» у короткій програмі Едварда Р. Мерроу «Тісний світ». У своїх мемуарах Бутбі погоджувався з колумністом Уолтером Ліппманном, який сказав, що Кеннеді як президента «дуже переоцінювали». (Boothby, «Recollections of а Rebel», стор. 250).

72

Згодом Кейєн одружився із Ґрейс Мірабеллою — засновницею журналу мод, якому вона дала своє ім’я.

73

Він описав цей свій складний період у книжці «Death Be Not Proud» («Смертю не пишаються») 1949 року.

74

На жаль, Ґантер не зберіг листів від Інґи.

75

Якщо такий опис видається надмірним (певно, так), то це тому, що Лендер — рідне місто автора.

76

Джек теж мало контактував з Ольгою, але Кік виправила його помилку, виявляючи особливу увагу до Ольги, коли та навідувалась у Вашинґтон.

77

«Пилок» на крильцях метеликів — це, фактично дрібні лусочки, які надають їм яскравого забарвлення, а коли їх зігріває сонячне проміння, завдяки їм комахи літають.

78

Клей Блер-молодший помер у 1998 році, тож не може уточнити, чи його цитували коректно.

79

Листи Інґи можна передивитися на веб-сайті Бібліотеки імені Джона Фітцджеральда Кеннеді. Крім того, Інґа поступово починає з’являтися у популярній культурі. На додачу до того, що вона послужила прототипом однієї з героїнь роману Дена Сіммонса «Фабрика аферистів», її стосунки із Джеком лягли в основу п’єси Джуліана Уайлса «Інґа-Бінґа» та камерного мюзиклу «Занадто близько до сонця», музику до якого написав шотландський інструменталіст Брайан Александр Робертсон, що раніше грав у групі Mike + the Mechanics.