На зарослих стежках

Примітки

1

Вільгельм Топсе (1840–1881) — данський письменник, представник помірно-консервативного напрямку.

2

Ґеорґ Брандес (1842–1927) — данський літературознавець, публіцист, перший у Данії дослідник життя і творчості Тараса Шевченка.

3

«Ґюллендал» — норвезьке видавництво.

4

«Мова Високого» — одна з пісень про богів «Старшої Едди», найдавнішої збірки епічних творів ісландської літератури.

5

Альберт Лаурентіус Юганнес Енґстрем (1869–1940) — шведський художник і письменник.

6

Б’єрнстьєрне Мартінус Б’єрнсон (1832–1910) — норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії (1903), автор національного норвезького гімну (1859).

7

Йоганн Вольфґанґ Ґете (1749–1832) — німецький письменник, філософ, природознавець, громадський діяч.

8

Джонатан Свіфт (1667–1745) — англійський письменник.

9

Ґабріель Ланґфельдт — професор, доктор медицини психіатричної клініки.

10

Справа (нім.).

11

Кристіанія — назва столиці Норвегії Осло (1624–1924).

12

Пауль Боттен-Гансен (1824–1869) — норвезький письменник, критик, бібліограф.

13

Роберт Льюїс Стівенсон (1850–1894) — шотландський письменник, що останні роки життя прожив серед тубільців на остров і Уполу (Самоа).

14

Есбен Гамсун (1943–1964) — внук Кнута Гамсуна, син його молодшого сина Арільда.

15

Боґаніс (справжнє — Адольф Вільгельм Дінесен (1845-1895)) — данський письменник, офіцер, політик, автор популярних «Мисливських оповідок».

16

Джон Беньян (1628–1688) — англійський письменник, баптистський проповідник.

17

Франциск Ассизький (1181(2)–1226) — католицький святий, засновник ордена францисканців.

18

Гельсінґфорс — шведська назва м. Гельсінкі.

19

Гарданґер — фіорд у південно-західній Норвегії, де Кнут Гамсун замолоду провів кілька місяців.

20

Сільвіо Пеліко (1789–1854) — італійський письменник, журналіст, громадський діяч. Належав до таємної революційної організації карбонаріїв. Своє перебування в ув’язненні описав у автобіографічних записках «Мої в’язниці» (1932).

21

Торарін Лучник — герой ісландської саги.

22

Кірстен Флаґстад (1895–1962) — норвезька оперна співачка, драматичне сопрано, уславлена виступами в операх Ріхарда Ваґнера.

23

Флакстад — поселення на Лофотенських островах.

24

Блез Паскаль (1623–1662) — французький філософ, письменник, фізик, математик.

25

Роберт Бернс (1759–1796) — шотландський поет.

26

Арільд Гамсун (1914–1988) — письменник, молодший син Кнута Гамсуна.

27

Християн Кеніґ — тодішній директор видавництва «Ґюллендаль».

28

Snekker — столяр (норв.).

29

Skinsyke — ревнощі (норв.).

30

Яльмар Сейєрстед Фальк (1859–1928) — норвезький мовознавець.

31

Лопарі — давня назва народності саамі.

32

Kalveskind — вичинена теляча шкіра (норв.).

33

Альф Торп (1853–1916) — норвезький мовознавець, автор етимологічного словника новонорвезької мови.

34

Kalvskindet — вичинена теляча шкіра (тут слово вжито з означеним артиклем).

35

Skindød — удавана смерть (норв.).

36

Skinhellig — лицемірний (норв.).

37

Skinliv — приховане життя (норв.).

38

Skinfektning — удавана битва (норв.).

39

Фронтові бійці — норвежці, що під час Другої світової війни воювали на боці Німеччини.

40

НС — «Нашунал Самлінґ» («Національна єдність») — норвезька нацистська партія в Норвегії в 1933–1945 рр.

41

Відкун Абрахам Лауриц Йонсен Квіслінґ (1887–1945) — норвезький офіцер, політик, засновник і голова партії «Нашунал Самлінґ». З лютого 1942 р. і до кінця Другої світової війни він обіймав пост міністра-президента окупованої німцями Норвегії. Від його прізвища з’явився термін «квіслінґівці». Після війни Квіслінґа розстріляли за звинуваченням у державній зраді. У Норвегії та в деяких інших країнах слово «квіслінґ» стало синонімом «зрадник».

42

Йозеф Антон Генріх Тербовен (1898–1945) — німецький політик, нацист, голова окупаційної німецької влади в Норвегії, наклав на себе руки.

43

Миколай Фредерік Северин Ґруннтвіґ (1783–1872) — данський священик, письменник і філософ.

44

Карл Ґустав Вернер фон Гейденстам (1859–1940) — шведський письменник, лауреат Нобелівської премії (1916).

45

Йоганн-Крістоф-Фрідріх Шіллер (1759–1805) — німецький поет і драматург.

46

Наполеон І Бонапарт (1769–1821) — імператор Франції (1804–1815), полководець і державний діяч. Очевидно, тут ідеться про зустріч Наполеона з Ґете в Ерфурті, де була одна з резиденцій імператора. За словами сучасників, то була зустріч «генія війни та генія поезії».

47

Йоганн Вольфганг Ґете (1749–1832) — видатний німецький письменник, мислитель.

48

Публій (Гай) Корнелій Тацит (бл. 56 — бл. 117 р. н.е.) — історик і політичний діяч Стародавнього Риму.

49

Homesick — той, що тужить за домівкою, за батьківщиною (англ.).

50

Томас Пейн (1737–1809) — англо-американський письменник, філософ. Тут ідеться про його найвагоміший філософський твір «Ера здорового глузду» (1794).

51

Єнс-Петер Якобсен (1847–1885) — відомий данський письменник.

52

Ірин — давня поетична назва Ірландії.

53

Ґальгепіґґен — гора в південній частині Норвегії, найвища точка Скандинавських гір.

54

Від Нобелівської лекції Кнут Гамсун категорично відмовився і лише на бенкеті промовив слово подяки (10 грудня 1920).

55

«Так, ми любимо...» — цими словами починається національний гімн Норвегії.

56

Українська трибуна. — Варшава, 1921. — 21 січ. Ця інформаційна стаття (без підпису) з’явилася тоді, коли делегація Українського Червоного Хреста дорогою до Женеви вже встигла виступити з численними зверненнями до громадськості Заходу рятувати людність в Україні від голодної смерті!

57

У брошурі виконавчого комітету УСДРП «The Famine in the Ukraine» (Берлін, 1923) цитується телеграма Квіслінґа з Олександрівська (тепер Запоріжжя) до Женеви від 22 квітня 1922 р. з трошки іншими цифрами: «На Півдні України голодує 8 млн. чоловік. 2,5 млн. з них зовсім не має харчів... Дитяча смертність жахлива. Вона сягає 50%».

58

Таганрозький повіт тоді входив до складу УСРР, від’єднали його від України дещо пізніше, коли значна кількість українців вимерла. — Р.Д.

59

Цитати з В. Квіслінґа подаємо в перекладі з англійської за виданням: Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді. — Торонто; Київ, 1993. — С. 360 і далі.

60

Цитуємо за журн.: Визвольний шлях. — Лондон, 1954. — № 10. — С. 52.

61

Там само.

62

The Famine in the Ukraine.

63

Ibid.

64

Fisher H. The Famine in Soviet Russia. 1919-1923. New York, 1927.

65

The Famine in the Ukraine.

66

Герасимович І. Голод на Україні. — Берлін, 1922. Книжку цю 1923 р. було перевидано німецькою та англійською мовами.

67

The Present Situation of the Ukrainian Countries. — Vienna, 1923. Цю оглядову брошуру уклали члени організації, що називалась Українське товариство для Ліги Націй.

68

«Під осінніми зорями» (1918, перероблене і доповнене видання — 1926).