Шістнадцятий імператор Риму народився 26 квітня 121 р. в знатному подружжі Аннія Вера (на той час претора) й Доміції Луцілли. Йому дали ім'я прадіда — Марк Анній Катілій Север. Після смерті батька юнака взяв на виховання дід з боку матері Марк Анній Вер.
Невдовзі Марк наблизився до імператорського двору: Адріан, який був тоді при владі, всиновив його дядька — Тіта Аврелія Фульва Бойонія Арія Антоніна (майбутнього імператора Антоніна Пія), а той, своєю чергою, — Марка.
5 грудня 138 р. Марк Елій Аврелій Вер (таким стало повне ім'я після усиновлення) розпочав свою адміністративну діяльність на посаді квестора. Того ж року його заручено з донькою імператора Антоніна Пія, Фавстиною (одружився з нею в 145 р.). У 139 р. Марк за наполяганням названого батька переселився до імператорських палат; у 140 р. вперше став консулом (згодом ще двічі здобував це звання).
В березні 161 р., після смерті Антоніна Пія, почалося правління імператора Марка Аврелія Антоніна — спочатку спільне з названим братом Луцієм Вером, а від 169 р. — самостійне.
Невдовзі після вступу на престол Маркові Аврелієві довелося вести війну проти Парфії, де в 163—164 р. римляни здобули кілька поважних перемог; в 165 р. на заваді стала пошесть, тож у 166 р. війну довелося завершити — щоправда, на досить вигідних для Риму умовах.
Вже в 167 р. Марк Аврелій очолив нову військову кампанію — проти германських та сарматських племен, що зазіхали на північні кордони імперії. В 175 р. її перший етап закінчився, знову ж таки, вигідним для Риму миром.
Успіхи на півночі затьмарилися заколотом імператорського полководця Авідія Кассія в Сирії. Бунт було придушено, після чого Марк Аврелій дуже милосердно повівся з його учасниками.
В 177 р. почався другий етап війни з германцями, якій поклала край велика перемога римлян у 179 р. Невдовзі після неї, 17 березня 180 р. Марк Аврелій помер у Віндобоні (нині Відень); всупереч традиції дослідники запевняють, що причиною смерті була не отрута, а виразка шлунка.
Marcus Aurelius Antoninus. His Meditations concerning himselfe, treating of a Natural Man's Happinesse, wherein it consisteth, and of the Means to attain unto it. Translated out of the original Greeke with Notes by Meric Casaubon B. D. London, 1634. Тут і далі відомості з історії англійських перекладів Марка Аврелія запозичено із видання: Marcus Aurelius. Edited and translated by C. R. Haines. Harvard, Massachussets — London, 1999, c. xiv-xx.
The Emperor Marcus Antoninus. His Conversations with Himself. Translated into English by Jeremy Collier M. A. London, 1701.
Des römischen Kaysers Marcus Aurelius Antoninus erbauliche Betrachtungen über sich selbst, aus dem Griechischen übersetzt und nebst kurtzen Anmerkungen auch mit seinem Leben vermehrt. Hamburg, 1725.
Див. два згадані вже переклади, а також: The Meditations of the Emperor Marcus Aurelius Antoninus. Newly translated from Greek with notes [by James Moor and Thomas Hutcheson]. Glasgow, 1742; The Meditations of the Emperor Marcus Aurelius Antoninus. A New Translation from the Greek Original, with notes, by R. Graves, M. A., Rector of Claverton, Somerset. Bath, 1792.
Stoicorum veterum fragments. Collegit Ioannes ab Arnim. Lipsiae, 1903–1905; Epicteti dissertationes ab Arriano digestae. Recensuit Henricus Schenkl. Lipsiae, 1894; Marci Antonini Imperatoris in semet ipsum libri XII. Edidit H. Schenkl. Lipsiae, 1913.
The Thoughts of the Emperor Marcus Aurelius Antoninus. Translated by George Long. London, 1862; The Fourth Book of the Meditations of Marcus Aurelius. A revised text with Translation and commentary by Hastings Crossley, M. A. London, 1882; Marcus Aurelius Antoninus to Himself: An English Translation with Introductory Study on Stoicism and the Last of the Stoics. By Gerald H. Rendall, M. A., Litt. D. London, 1898; The Meditations of Marcus Aurelius Antoninus. Translated by John Jackson. With an introduction by Charles Bigg. Oxford, 1906; The Communings with Himself by Marcus Aurelius Antoninus, Emperor of Rome together with his speeches and sayings. A revised text and a translation into English by Charles R. Haines. London, 1916; The Meditations of the Emperor Marcus Antoninus. Edited with translaton and commentary by A. S. L. Farquharson. Oxford, 1944; The meditations of Marcus Aurelius Antoninus. Translated with an introduction by G. M. A. Grube. Indianapolis, 1963; Marcus Aurelius. Meditations. Translated with an introduction by Maxwell Staniforth. London, 1964.
Житие и дела Марка Аврелия Антония, а при том собственныя и премудрыя его рассуждения о себе самом. С немецкого на российской язык перевел в 1738 и 1739 году Сергей Волчков. Санкт-Петербург, 1740.
Размышления императора Марка Аврелия о том, что важно для самого себя. Перевод кн. Л. Урусова. Тула, 1882.
Марк Аврелий. K самому себе. Перевод с греческого Пл. Краснова. Санкт-Петербург, 1895.
«Главным спиталось высказать своє искреннее сердечное чувство, а как и на каком языке — об этом не прилагали особенных забот».
Марк Аврелий Антонин. Наедине с собой. Размышления. Перевод с греческого и примечания С. Роговина, вступительный очерк С. Котляревского. Москва, 1914.
Поздняя греческая проза. Составление, вступительная статья и примечания С. Поляковой. Москва, 1960, с. 293–315.
Марк Аврелий Антонин. Размышления. Издание подготовили А. И. Доватур, A. K. Гаврилов, Ян Унт. Ленинград, 1985. Зі статті «Марк Аврелий в России», вміщеній у тому ж таки виданні (с. 116–169), запозичено більшу частину відомостей, використаних у поданому вище огляді давніших російських перекладів.
Marcus Aurelius. Meditations. A new translation, with an introduction, by Gregory Hays. New York, 2002; Marcus Aurelius. The Emperor's Handbook. A new translation of the Meditations by C. Scot Hicks and David V. Hicks. New York, 2002.
Марк Аврелій. Роздумування. Переклад і вступну статтю зладив Омелян Омецінський. Буенос-Айрес — Нью-Йорк, 1986.
Неоціненною підмогою став, зокрема, словник-довідник: Фразеологія перекладів Миколи Лукаша. Уклали Ο. І. Скопненко, T. В. Цимбалюк. Київ, 2002.
Сенека. Моральні листи до Луцілія. Переклав з латини Андрій Содомора. Київ, 1996; 1999; Львів, 2017.
Саме під час тих північних походів постала частина «Роздумів» — принаймні, їх друга й третя книга.
«Моя громада й вітчизна, оскільки я Антонін — Рим, оскільки людина — Всесвіт» (VI, 44).
За свідченнями сучасників, під час тих видовищ, де він таки мусив бути присутнім за своїм статусом, Марк Аврелій заглиблювався в читання книжок чи в опрацювання державних документів.
Церковна історія 4, 13.
Підсиленого ще й епідемією чуми: народ вважав, що її накликали християни своєю зневагою до давніх богів.
Саме тому вжиті в перекладі слова та звороти коректніше було б називати не «термінами», а «термінологічно значущими».
Символ «*» позначає посилання до відповідних гасел глосарію.