Precedent UA — 2015

Інтерв’ю суддів та перелік рішень цих судів, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, із вдалим використанням досліджуваних рішень ЄСПЛ:

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Посилання на рішення ЄСПЛ поряд з національним законодавством сприяють забезпеченню права на справедливий суд, що є одним із основних завдань судочинства. Часто в умовах значного реформування законодавства, яке ми спостерігаємо останнім часом, використання рішень ЄСПЛ надає можливість слідчому судді, суду додатково обґрунтувати прийняті рішення і певним чином підтвердити правильність обраного рішення.

До ВССУ як суду касаційної інстанції надходять стислі огляди рішень ЄСПЛ проти України, які набули статусу остаточних. Такі рішення обговорюються суддями на нарадах судових палат, надсилаються апеляційним судам для врахування під час здійснення судочинства. Ці рішення складають окрему збірку, якими судді користуються, а також містяться в електронному вигляді у відповідній базі, яка доступна суддям та працівникам апарату.

Для пошуку таких рішень судді також відвідують сайт ЄСПЛ.

Деякі судді не користуються рішеннями ЄСПЛ, насамперед, через їх незнання. ВССУ як суд касаційної інстанції здійснює значну роботу у напрямку вивчення суддями практики ЄСПЛ, правильного їх застосування. Так, 19 грудня 2014 року на пленумі ВССУ прийнято постанову № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя». Здійснюється підготовка постанови пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року». Окремі рекомендаційні роз’яснення стосовно дотримання вимог статті 5 та 6 Конвенції містяться у постанові пленуму від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення».

При проведенні узагальнень судової практики одним із завдань є питання розкриття та тлумачення практики ЄСПЛ в світлі національного законодавства. Це системна робота, спрямована на аналіз судової практики та окреслення напрямів використання практики ЄСПЛ. Тут можна згадати і узагальнення судової практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за 2011 — перше півріччя 2012 року, про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи тощо.

25 вересня 2015 року пленум ВССУ розглянув та затвердив узагальнення судової практики щодо забезпечення права на захист у кримінальному провадженні, в якому висвітлено основні правові позиції ЄСПЛ щодо дотримання права на захист. Ця робота постійно проводиться з метою забезпечення єдності судової практики, в тому числі і з допомогою практики ЄСПЛ.

Безумовно існують і спірні рішення ЄСПЛ в контексті їх застосування національними судами. Проте питання тут не у сумнівах щодо тлумачення практики ЄСПЛ, а у можливості їх практичного застосування. Слід наголосити на двох проблемних аспектах. По-перше, законодавство країн — учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року може значно відрізнятися. Коли мова йде про законодавство пострадянських країн, то врахування рішень ЄСПЛ проти цих країн обумовлюється схожістю правових систем та законодавства. Якщо ж вести мову про рішення ЄСПЛ проти Сполученого Королівства, Італії, Іспанії, Португалії, тут виникають труднощі, пов’язані з тим, що ЄСПЛ, констатуючи порушення тієї чи іншої статті Конвенції, досліджує та аналізує національне законодавство країни. В інших випадках складнощі пов'язані із змінами законодавства. Так, багато рішень ЄСПЛ проти України постановлені за наслідками дослідження норм та практики застосування Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

З прийняттям нового КПК більшість рішень ЄСПЛ не втрачають свою актуальність і до аналізу норм нового кодексу, проте деякі питання виявилися суперечливими. Так, наприклад, правова позиція ЄСПЛ щодо КПК 1960 року за статтею 5 Конвенції полягала в тому, що під час судового провадження захисту має бути надано право на оскарження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У новому КПК під час судового провадження здійснюється періодичний судовий контроль за доцільністю застосування такого запобіжного заходу, проте відсутність можливості апеляційного оскарження його застосування у 2013–2014 роках викликало дискусії щодо дотримання статті 5 Конвенції через такі законодавчі положення. Аналіз порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового провадження дає можливість встановити, що наявність періодичного судового контролю за його застосуванням, порядок та підстави подання клопотання про зміну запобіжного заходу та його розгляду доводять відсутність порушення статті 5 Конвенції в умовах відсутності апеляційного оскарження застосування цього запобіжного заходу.

Приблизно половина, а то і більше звернень громадян до ЄСПЛ пов’язані із неефективним виконанням судових рішень, або ж недотримання прав людини при їх виконанні. Судовий контроль за стадією виконання судових рішень носить обмежений характер в усіх без винятку юрисдикціях. Тому у цьому аспекті слід реформувати підходи до діяльності органів виконавчої влади, до компетенції яких віднесено виконання судових рішень. Якщо вести мову про кримінальне провадження, слід зазначити, що багато норм КПК по суті відтворюють правові позиції ЄСПЛ. Їх дотримання уже має превентивний характер для звернень до ЄСПЛ. Важливим законодавчим кроком для зменшення звернень до ЄСПЛ, на мою думку, є реформування законодавства у сфері встановлення певного роду компенсаційних механізмів для громадян у випадках встановлення порушення прав людини. Коли людина, крім визнання порушення її права, отримає механізм компенсацій за таке порушення, жодної потреби для звернення до ЄСПЛ уже не виникатиме.

Усі рішення ЄСПЛ проти України розглядаються на нарадах суддів судових палат ВССУ За результатами цих нарад надсилаються інформаційні листи до судів апеляційної інстанції, які, в свою чергу, доводять зміст цих рішень до відома місцевих судів. Значну допомогу у навчанні та тренінгах суддів надає школа суддів, часто у співпраці з багатьма міжнародними організаціями.

На мою думку, варто розпочинати проведення тематичних тренінгів щодо навчання суддів існуючій практиці ЄСПЛ за статтями Конвенції. При цьому їх слід поділяти на матеріальні та процесуальні вимоги тієї чи іншої статті Конвенції. Передувати таким тренінгам має кропітка робота щодо систематизації правових позицій ЄСПЛ за статтею Конвенції як у рішеннях проти України, так і інших держав за умови їх «принципового» значення для національного правозастосування. Також обов’язковою умовою має бути окреслення напрямів їх використання. Такі тренінги сприятимуть правильному застосуванню правових позицій ЄСПЛ без «спотворення» та «перекручення» їх змісту, що часто використовують недобросовісні учасники процесу.

На сьогодні ми використовуємо усі доступні програми та бази для дослідження рішень ЄСПЛ, проте створення спеціальних програм з відповідним рубрикатором значно спростило б як вивчення, так і застосування практики ЄСПЛ.

Найбільша складність полягає у застосування рішень ЄСПЛ проти інших держав. Також складність викликає застосування практики ЄСПЛ щодо нових матеріальних та процесуальних інститутів, які введені нещодавно. Мова йде про спеціальну конфіскацію, кримінальну відповідальність юридичних осіб тощо. Крім цього, часто сторони провадження обґрунтовують свою позицію рішеннями ЄСПЛ, не вказуючи про правову позицію, сформульовану ЄСПЛ у конкретній справі та часто зловживають правом, самовільно надаючи таким правовим позиціям відмінного, ніж закріплено у рішенні, змісту. Це свідчить про несформовану «правову культуру» застосування рішень ЄСПЛ в Україні, з чим ВССУ бореться шляхом надання рекомендацій загального характеру щодо застосування рішень ЄСПЛ, та рекомендацій у конкретних категоріях справ.

Використання рішень ЄСПЛ в судових рішеннях в результаті згадування їх учасниками процесу є одним із основних шляхів їх використання у правозастосуванні загалом. У випадку, коли сторона процесу обґрунтовує свою позицію, в тому числі, правовими позиціями ЄСПЛ, обов’язком суду є згадування про таке рішення у своєму судовому рішенні. У випадку, коли така додаткова мотивація підтверджує правову сторону провадження, суддя про це зазначає у рішенні, якщо ж рішення ЄСПЛ не має жодного відношення до предмету спору, суддя також зобов’язаний вказати про помилковість посилання на таке рішення з відповідним обґрунтуванням. Такі застосування є не лише вдалими, а й носять «превентивний» характер. Якщо особа впевнена, що правильність її позиції підтверджується практикою ЄСПЛ, вона має право отримати позицію національного суду з цього питання. При цьому, якщо особа помиляється щодо порушення її прав, обґрунтована мотивація суду щодо того, що практика ЄСПЛ не підтверджує позицію особи, підтвердить відсутність необхідності звертатися до ЄСПЛ. Такий механізм буде дієвим за наявності обґрунтованого та чіткого судового рішення в цьому аспекті.

Шаргородський районний суд Вінницької області

На мою думку, в Україні проблемним є кримінально-процесуальне законодавство. Його треба вдосконалювати. Старий КПК був доволі непоганим, більш зрозумілим, простішим у застосуванні, його треба було лише вдосконалити з огляду на європейські норми та стандарти. В новому КПК багато змін, які не узгоджуються з іншими нормами права, суперечать одна одній. Це слід врахувати і привести наш КПК у відповідність до європейських норм.

Ми постійно відслідковуємо нові рішення ЄСПЛ у медіа (наприклад, в газеті «Урядовий кур'єр»), на сайті Мінюсту. Апеляційний суд також постійно інформує нас про прийняті рішення та ЄСПЛ та їхній зміст. Маємо також і спеціальні збірки із переліком та аналізом рішень ЄСПЛ.

Нові рішення Європейського суду ми обговорюємо на зборах суддів. До речі, цього року ми маємо навіть одне рішення по Вінницькій області. Якщо ОБСЄ проводить тренінги, навчання та семінари, ми намагаємося брати в них участь. Хотілося би мати більше навчальних посібників із застосування практики ЄСПЛ у цивільному судочинстві, оскільки воно специфічне, важке у застосуванні, стосується всіх сфер життєдіяльності суспільства і громадянина.

На жаль, учасники процесу рідко використовують Конвенцію та рішення ЄСПЛ при відстоюванні своєї позиції в суді.

Йшлося про допустимість доказів у справі щодо визнання договору недійсним.

Апеляційний суд міста Києва

Ми стабільно використовуємо рішення ЄСПЛ у своїх рішеннях, бо це відображено у нашому Кримінальному процесуальному кодексі. Необов'язково навіть зазначати в рішенні суду про те, що ми саме посилаємось на якесь певне рішення Європейського суду.

Візьмемо рішення ЄСПЛ у справі «Ван'ян проти Росії», «Веселов та інші проти Росії» або «Раманаускаса проти Литви» — ці норми у нашому Кримінальному процесуальному кодексі взагалі не описані. ЄСПЛ в цьому випадку вказав, що констатація провокації злочину з боку міліції має бути ретельно вивчена кримінальним судом. Адже

ЄСПЛ мав на увазі те, що не тільки Росія та Литва, але також і Україна має масу злочинів, коли правоохоронні органи підбурюють до хабара, продажу наркотиків, зброї, імітуючи дії потенційних порушників. Я пригадую, що наразі є навіть законопроекти у Верховній Раді, які планують заборонити підбурювання до хабара з боку міліції. Як правники у сфері кримінальної юстиції, ми не можемо приймати такі докази у справі, бо ми маємо виконувати рішення ЄСПЛ.

90 % рішень ЄСПЛ виноситься з приводу невиконання судових рішень — це найбільша категорія скарг. Друга велика категорія — з приводу катувань, допущенних під час досудового провадження. В нашій практиці було ще декілька проваджень з приводу незаконного взяття під варту. Це справи Юрія Луценка і Юлії Тимошенко.

Насправді Конвенція з основоположних прав людини не є такою об'ємною, там не багато статей, і як правило всі порушення є системними. Вони визначаються не лише з приводу подій в Україні, але й в інших європейських державах.

Років 6–8 тому Міністерство юстиції проводило ознайомчі конференції з приводу застосування рішень ЄСПЛ, але вони припинилися. Дуже хотілося би відновити ці конференції, бо ці рішення доходять до нас через доволі тривалий час, після того як буде зроблений офіційний переклад та публікація в державних виданнях. Наприклад, офіційний збірник 2015 року посилається на рішення 2008 року. Термін доходження рішень до українських суддів є занадто довгим.

Рішення ЄСПЛ гарантують дотримання європейських норм, гарантованих конвенцією. На жаль, не всі потрібні норми є в українській Конституції, яка має найвищу силу на території нашої Ольга Юрдига держави. А оскільки Україна визнала Конвенцію з прав людини у 1997 році, безумовно, рішення ЄСПЛ мають бути використані у практиці національного правосуддя.

Кожне законодавство є недосконалим. Не завжди в законі все так прописано. Візьмемо, наприклад, право на допит свідків у кримінальному провадженні. За новим Кримінальним процесуальним кодексом безпосередній допит свідків — обов'язково у судовому засіданні. Справи, які розслідувалися по старому Кримінально-процесуальному кодексу, що діяв до 2012 року, і які ще надходять до нас на розгляд, передбачалася можливість оголосити у суді показання свідків, які не можуть з'явитися на судове засідання з тих чи інших, поважних причин. Таким чином надавалася можливість брати ці показання до уваги. Але новий КПК цього вже не дозволяє, бо

І хоча попередній КПК це дозволяв, але, якщо ми переглядаємо такі вироки суддів на основі старого КПК в апеляційному порядку, то вже виходимо із положень рішень ЄСПЛ, щоб не допустити порушень прав обвинувачених.

Для того, щоб наші громадяни менше зверталися до ЄСПЛ та вирішували свої справи в національних судах, потрібно встановити розумні строки розгляду провадження. Оскільки по закону провадження вважається розпочатим з часу порушення його чи кримінальної справи відносно особи і завершується вже вступом вироку у законну силу, то це не тільки проблема правосуддя, це проблема всієї правоохоронної системи, починаючи з органів досудового розслідування, які іноді збирають та фіксують докази і свідчення неналежним чином. Тому, коли вони потрапляють до нас, ми вже бачимо ті порушення. Старий КПК дозволяв нам повертати справи на додаткові розслідування, саме тому й затягували строки розгляду цих кримінальних проваджень. На сьогоднішній день порушень також багато, тому ми масово повертали до судів обвинувальні акти у зв'язку із недотриманням закону.

Один з останніх прикладів, які явно збільшують кількість звернень наших громадян до ЄСПЛ, це порушення права на захист. Ми розглядали на колегії випадок, коли суд відмовив у задоволенні клопотання про застосування заходів медичного характеру щодо особи, яка має інвалідність другої групи внаслідок шизофренії. Йому забезпечили захисника через систему Безоплатної правової допомоги, але він наполягав, щоби на досудовому розслідуванні був присутній його законний представник — мати. У всіх скаргах, адресованих у Генеральну прокуратуру та до слідчого, він казав, що тільки мати може захистити його інтереси. Орган досудового розслідування не реагував на ці заяви, прокурор вважав, що його право на захист не порушено, оскільки в розслідуванні бере участь професійний захисник — адвокат. А останній вважав, що мати не є законним представником, оскільки у встановленому законом порядку її син не визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним. Перевіряючи рішення за апеляційною скаргою прокурора, ми звернули його увагу, що формально це так. Ми викликали мати на судове засідання, і вона підтвердила, що її син не робить без неї жодного кроку, бо хворіє з дитинства. «Я не зверталася до суду про визнання мого сина недієздатним чи обмежено дієздатним, — сказала вона, — але я маю всі документи — висновок лікарів про інвалідність». Тому ми підтримали рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні клопотання, на тих підставах, що у засіданнях не брав участь законний представник обвинуваченого — його мати. Але ми пішли ширше: не може одна ознака того, що особа не визнана у судовому порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, свідчити про те, що не порушено його право на захист, бо дійсно — лише мати в такому разі буде його законним представником. Це формальність, але ми ж дивимося на ситуацію.

Міністерство внутрішніх справ дуже рідко (практично ніколи) не визнає, що його представники застосовували під час розслідування катування. Це з'ясовується лише під час судового розгляду, коли про це заявляють адвокати, і ми ці факти починаємо перевіряти. Наш обов'язок — доручити перевірити ці факти прокурору, бо він також здійснює нагляд за досудовим розслідуванням. А отже такі випадки мають обговорюватися у комплексі: після відповідних рішень ЄСПЛ Міністерство юстиції могло би проаналізувати їх, виявити причини порушень та внести зміни в наше законодавство, щоб усунути їх. Потрібно застосовувати превентивні методи. Так, як це робиться, наприклад, у Польщі, де дуже швидко всі рішення ЄСПЛ, які виявляють певні порушення, імплементуються до національного законодавства. Таким чином, проблеми вирішуються на національному рівні, не доводячи справу до ЄСПЛ.

Рішення ЄСПЛ надходять до нас регулярно від Міністерства юстиції та судової адміністрації. Ми маємо щотижневі наради — засідання палати з розгляду кримінальних справ, на яких нас ознайомлюють із цими рішеннями. Всі ці рішення поміщаються у спеціальну папку на комп'ютері, і кожен суддя може ознайомитися із ними безпосередньо на робочому столі. Ми не тільки вивчаємо ці рішення, але й обговорюємо їх.

З кожним роком ми все частіше використовуємо у нашій практиці рішення ЄСПЛ в результаті згадування їх під час процесу адвокатами. У нас складається таке враження, що підвищився рівень правової культури самих підзахисних. Навіть в умовах СІЗО вони вивчають кодекси та рішення ЄСПЛ. Серед осіб, які притягаються до відповідальності, є досить грамотні люди. Інколи вони виступають навіть краще за адвокатів. Тут є ще такий нюанс, що через ЄСПЛ можна отримати матеріальну компенсацію від України, тому багато людей прагнуть отримати матеріальну вигоду від того, довести, що права були порушені, і отримати гроші, а компенсація виплачується в євро. Для бюджету України це обтяжливо.

Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Варто звернути увагу, що рішення ЄСПЛ регулюють відносини та роз'яснюють ті правові позиції, недостатньо врегульовані національним законодавством. Вони дають нам можливість прийняти рішення з урахуванням більш чіткого розуміння права особи на захист, права учасників на розумні строки розгляду справи в суді, тощо. Все це у сукупності дійсно посилює правову систему України та сприяє справедливому розгляду справ у суді.

Я розглядаю кримінальні справи, тому у своїй практиці я більше використовую рішення, які стосуються прав обвинувачених та повноважень органів внутрішніх справ, які займаються розслідуваннями. Один із прикладів — виправдувальний вирок у справі з моєї практики, яка розглядалася рік тому. Слідчими органами розслідувався угон транспортних засобів. У вироку я посилався на рішення ЄСПЛ, де роз'яснювалося порушення права на захист особи, через що докази слідчих органів були визнані недопустимими та неналежними, як отримані із порушенням процедури. Працівники міліції збирали докази не у відповідності до норм процесуального та європейського права, отримуючи явки з повинною, свідчення без адвоката, при цьому отримували їх в осіб які були затриманими, а після звільнення у них виявили тілесні ушкодження. У вироку суд звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справах «Душка проти України», коли правоохоронні органи довгий час не могли встановити винних осіб та дати відповідь на питання, за яких обставин заявник отримав тілесні ушкодження після його затримання, та на аналогічне рішення —

Після затримання та поміщення в ІТТ травматолог тілесних ушкоджень не виявив, а після звільнення з ІТТ обвинуваченим провели експертизи, які виявили ці тілесні ушкодження. Оскільки ряд доказів були зібрані без адвоката, то суд відмовився визнати такі пізнавальні свідчення як належні та допустимі докази, оскільки все вказувало на те, що вони давали такі свідчення під фізичним та психологічним тиском, в будь-якому випадку, тілесні ушкодження у них повились коли вони були затримані. Правоохоронні органи не могли дати обґрунтовану відповідь, де саме затриманий отримав ці тілесні ушкодження, тому суд трактував це, як порушення права затриманого. Вказане також може свідчити про тортури і катування затриманої особи.

В іншому вироку я посилався на рішення ЄСПЛ щодо випадку, коли правоохоронні органи самостійно ініціюють вчинення злочину громадянином заради його фіксації та викриття. Міліція підсилає закупника, який наполегливо просить громадянина продати йому наркотичні речовини, в такий спосіб викривається нібито вина певної особи. Рішення ЄСПЛ з цих питань націлюють нас на те, що не можна заради єдиного викриття злочину спонукати особу до його вчинення. Реакція на таке спонукання не може вважатися злочином, бо Європейський суд вважає, що такі дії є порушенням особи права на захист, бо вони вчиняються не з волі особи, а з волі правоохоронних органів, які штовхають її на вчинення цього злочину.

За статистикою дуже багато скарг до ЄСПЛ було пов'язано: 1) із питаннями нелюдського утримання в місцях позбавлення волі та 2) через невиконання рішень національних судів. Із прийняттям нового КПК перший вид скарг до ЄСПЛ зменшився, здебільшого ув’язнені скаржаться на неналежну медичну допомогу, спосіб та умови їх утримання. А ось, другий вид скарг у яких громадяни скаржаться на невиконання рішень національного суду, напряму залежить від кількості і якості прийнятих законів (нерідко популістських) та їх реального фінансування Урядом. Очевидно, що для виконання рішень судів України, які у переважній більшості задовольняють скарги і позовні вимоги громадян та зобов'язують державні органи забезпечити їхні виконання, потрібне в першу чергу фінансування. Питання фінансування і виконання рішень судів лежить здебільшого в економічній площині. Як, варіант, думаю, що для зменшення навантаження на ЄСПЛ з боку наших громадян, напевно, треба передбачити своєрідний фонд потерпілих, який міг би накопичуватись з надходжень з судового збору чи з відрахувань від виправних установ, де працюють засуджені, тощо. І саме з такого фонду потерпілі від порушення Конвенції могли би отримати відшкодування тих збитків, за яким вони звертаються до Європейського суду.

У своїй повсякденній роботі я користуюсь збіркою рішень ЄСПЛ із практикою застосування в українському контексті, видану ще в 2004 році видавництвом «Віпол». Крім того, я використовую «Короткий путівник Європейською Конвенцією з прав людини», датований ще 2002 роком. Це не зовсім новий підручник, але тут описано достатньо багато правових позицій. Є в моїй колекції і «Хартія з прав людини» 1992 року видання, маю більш нове видання — «Європейська конвенція з прав людини і кримінальний процес» Джеремі Макбрайда, датоване 2010 роком. Є також і «Вибрані справи ЄСПЛ» (випуск третій, 2005 рік), є і декілька журналів «Практика ЄСПЛ: рішення і коментарі», видані у 2006 році. Свого часу я брав участь у семінарах щодо боротьби із жорстоким поводженням та безкарністю, злочинами, пов'язаними із насильством у родині, тому маю декілька брошур, які отримав там: наприклад, «Застосування європейських стандартів проти жорстокого поводження та безкарності».

Але для пошуку свіжих рішень ЄСПЛ я користуюсь сайтом Міністерства юстиції, де є рішення за абеткою. Дуже добре би було мати електронне оновлення цих рішень. Це допомогло би нам здати незалежне оцінювання для суддів, яке буде стосуватися, зокрема, і правових позицій і рішень ЄСПЛ.

За своєю формою рішення Європейського суду є дуже складними. За десятками сторінок викладу не часто можна ухопити їхню суть та правову позицію. Було би непогано, якби суддям роз'яснювали на регулярних тренінгах, як слід зрозуміти суть деяких рішень. Бо не завжди процедура ЄСПЛ має практичне значення для судді. Із-за складної процедури і опису повного рішення ЄСПЛ інколи з мотивувальної частини важливо зрозуміти, яке саме право Конвенції було порушене, і в чому це порушення полягало. Так само непогано було би суддям мати стислі формулювання тих чи інших найсвіжіших рішень ЄСПЛ із коментарями. Добре було би також згрупувати ці рішення за принципом порушених прав. Таким чином, судді швидко зможуть знайти потрібний прецедент під конкретну справу і застосувати його під час її розгляду.

Дніпровський районний суд міста Києва

Далеко не все наше законодавство відповідає практиці Європейського суду і тим питанням і сучасним проблемам, які зараз стоять перед українськими громадянами і порушуються ними перед українським судом. Тому те, що не встигає наше законодавство, ми наздоганяємо, застосовуючи прецеденти ЄСПЛ.

Найболючіше питання для нас на сьогоднішній день — це застосування запобіжного заходу. Одна з передумов застосування запобіжного заходу, в т. ч. й такого як тримання під вартою, передбачає наявність обґрунтованої підозри.

А якраз в рішеннях Європейського суду існує розширене трактування цього терміну, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Що будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження. Це визначення ми найчастіше застосовуємо на сьогоднішній день.

Найбільша користь від рішень ЄСПЛ в тому, що вони допомагають українським суддям більш вдало обґрунтувати свої власні рішення. Підтримати свої переконання, які ґрунтуються на українському законодавстві допомогою від європейських колег.

Певна частина наших громадян використовувала рішення ЄСПЛ як останню інстанцію, щоб повністю затвердити свої внутрішні переконання в тому, чи є вірним рішення українського суду. На жаль, наші суди, не маючи потрібного їм законодавчого інструментарію, використовують той, що є, за аналогією. Таким чином, аби зменшити кількість звертань українських громадян до ЄСПЛ потрібно, щоб наш парламент швидше приймав закони, які будуть так само досконалими, як і європейські. Що стосується суддів кримінального провадження, то нас передусім цікавлять певні процедурні питання. Наприклад, та ж сама обґрунтована підозра. Треба докладніше виписати питання затримання особи та її утримання під вартою, оскільки порушення з цього приводу мають місце в Україні, і ЄСПЛ часто виносить рішення не на користь нашої держави.

На жаль, українські судді здебільшого не володіють англійською мовою настільки, аби знайомитися із рішеннями ЄСПЛ в оригіналі. А отже нам потрібен якісний і своєчасний переклад свіжих рішень Європейського суду, бо вони оприлюднюються не завжди вчасно. Взагалі ми отримуємо переклади рішень ЄСПЛ з сайту Міністерства юстиції, від Верховного та Вищого спеціалізованого судів. Але було би не погано мати якийсь один окремий сайт, де ці рішення з'являлися би оперативно.

Апеляційний суд Полтавської області

Посилання на рішення ЄСПЛ сприяють посиленню системи правосуддя в Україні, бо європейські норми є пріоритетними для нашого законодавства. І закон каже, що в разі коли певні норми не врегульовані відповідним чином або ж суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

Ми маємо спеціальні збірки із рішеннями ЄСПЛ. Зокрема, таке видання як «Практика Європейського суду з прав людини. Рішення і коментарі», що видає Український центр правничих студій та Українська правнича фундація. Ми підписані на нього, починаючи з 2000 року. Крім того, у нас є спеціальні науково-практичні посібники для суддів, які були видані в 2011 році за підтримки Фонду правової ініціативи, Центру суддівських студій і Національної школи суддів. Вони називаються «Застосування в Україні європейських стандартів протидії жорстокому поводженню і без карності». Є також посібник «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес», виданий за сприяння Генерального директората з прав людини правових питань Ради Європи, автор — Джеремі МакБрайд. Крім того, ми відслідковуємо рішення ЄСПЛ на сайті нашого Міністерства юстиції. До суду також надходять рекомендації та інформація щодо набрання рішеннями чинності з Верховного Суду України.

Дуже корисно було би нам мати електронну збірку судових рішень ЄСПЛ. Наші нарадчі кімнати зараз обладнані комп'ютерною технікою, тому ми могли би користуватися там подібними збірками.

Для того, щоб наші громадяни менше зверталися до ЄСПЛ та вирішували всі свої проблемні питання суто в українських судах, нам потрібно більше звертати увагу на практику Європейського суду. Якщо ми будемо виконувати на місці всі його вимоги та на рівні держави забезпечимо дотримання прав і свобод громадян, то у них не буде підстав для звернення.

Нам періодично проводять навчальні тренінги щодо практики ЄСПЛ, зокрема, і за сприяння Національної школи суддів. Зручно те, що ці тренінги проводяться з урахуванням інстанційності судів. Наприклад, в минулому році ми були на семінарі в Києві, який проводили окремо для суддів місцевих, окремо — апеляційних судів, окремо — для суддів Вищого суду. Тому що інстанційність впливає на необхідність висвітлення різного кола питань. Але існує ще дуже широке коло питань, які необхідно роз'яснювати. Чим більше стикаєшся із цими проблемами, тим більше хочеться знати та почути.

Є протиріччя і неузгодженість щодо цього питання у Кримінальному процесуальному кодексі України. Тому хотілося би почути конкретну відповідь щодо бачення цієї ситуації з огляду на рішення ЄСПЛ.

Найбільша складність у застосуванні рішень ЄСПЛ для мене у тому, що потрібно розбиратися, яких саме конкретних ситуацій стосуються ті чи інші рішення. Не можна просто так констатувати наявність того чи іншого рішення. Його треба застосовувати у відповідності до аналогічних обставин та конкретних ситуацій, які ще не врегульовані в українському законодавстві, але вже були предметом розгляду в ЄСПЛ. Якщо читати мотивувальну частину рішення ЄСПЛ, то ніяких складнощів не виникає. Якщо ж брати лише результативну частину, де подається тільки констатація фактів про порушення статей Конвенції без детального викладу обставин, тоді, звісно, застосувати його буде тяжко.

Солом’янський районний суд міста Києва

Застосовуючи прецеденти ЄСПЛ, українські судді можуть себе підстрахувати, бо якщо таке застосування мало місце при постановленні процесуального рішення, то, навіть якщо громадянин України, не погоджуючись із рішення суду і зазначене рішення в подальшому буде Марія Зелінська оскаржено до Європейського суду, то з тексту документу буде видно, що практика ЄСПЛ застосована при постановленні обвинувального чи виправдувального вироку. Буде зрозуміло з тексту документу, що враховані всі вимоги — не лише КПК України, а й міжнародні норми із урахуванням тих рішень, які вже постановлені Європейським судом проти України.

Є певні труднощі в роботі з Кримінально процесуальним кодексом України, який набув чинності в 2012 році, бо він фактично складений із законів різних європейських держав.

І це стосується не лише судді, а, на жаль і адвокатів, які в більшості випадків неправильно трактують деякі норми КПК.

Новий КПК України це — великий крок вперед у напрямку спрощення, покращення процесу та його результатів для всіх учасників.

Жоден суддя не може допустити в своїй роботі тих порушень, які вже зазначені в рішеннях ЄСПЛ проти України. Суддя позбавлений можливості на свій розсуд трактувати закон, бо вже існують певні прецеденти і на них потрібно звертати увагу.

Останнім часом більшість рішень Європейського суду проти України — це порушення права на справедливий суд. До 2011‑х років йшлося здебільшого про катування.

Для того, щоб зменшити кількість звернень українців до Європейського суду, треба підвищити рівень знань суддями Європейського законодавства. До того ж, потрібно усунути різність у застосуванні закону. Неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону — це різне, відмінне, несхоже тлумачення, розуміння точного змісту (суті) норми кримінального закону. Подібні суспільно небезпечні діяння слід розуміти як два і більше (не менше двох) різних, але схожих між собою суспільно небезпечних діянь, тобто такі суспільно небезпечні діяння, що мають спільні риси, ознаки (схожі за суб’єктним складом, за об’єктивною стороною, формою вини, наслідками тощо).

Крім того, як приклад з практики можу привести кримінальне провадження в якому потерпілі звернулися до Європейського суду у зв’язку з пом’якшенням покарання обвинуваченому за статтею 296 ч. 4 КК України з позбавлення волі на позбавлення волі із застосуванням статей 75, 76 КК України лише з підстав визнання своєї вини обвинуваченим в суді Апеляційної інстанції, без урахування думки потерпілих щодо виду та міри покарання, відшкодування збитків та інших обставин.

Працюючи в суді з 2010 року моя спеціалізація — це розгляд кримінальних справ. В більшості своїх процесуальних рішень я посилаюсь на рішення ЄСПЛ та Конвенцію «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Рішення ЄСПЛ я переглядаю в інтернеті, а рішення проти України на сайті Міністерства юстиції, газети «Закон і бізнес». За роки роботи я проходила навчання в школі суддів де неодноразово аналізували рішення ЄСПЛ, крім того на курсах за підтримки USAID. Там ми мали задачі англійською мовою з практичними прикладами рішень європейських судів. Це для мене є більш цікавим, ніж теоретичні розповіді. В ході цих тренінгів кожен з нас мав викласти свою думку з приводу справи, яка розглядалася Європейським судом, не знаючи його рішення. У більшості випадків я переконалася, що мої внутрішні переконання відповідають всім вимогам європейського законодавства.

Я прийшла у суддівство із адвокатів і можу сказати, що сьогодні, на жаль, рівень адвокатури дуже низький. Якщо адвокати і посилаються на рішення ЄСПЛ, то здебільшого на якісь нецікаві та застарілі, які застосовувалися ще за часів нашого старого КПК. Не відрізняються посилання адвокатів також і різноманітністю. Все, на що посилаються захисники, мені дуже добре відомо, мені не потрібно вивчати ці рішення або додатково читати.

Донецький окружний адміністративний суд

Специфіка нашого суду полягає у тому, що ми не вирішуємо суперечки кримінального чи цивільного судочинства. Переважають у нас суперечки із суб'єктами владних повноважень. Саме тому практика ЄСПЛ допомагає вирішувати процесуальні питання. Це стосується контексту статті 6-ої (право на справедливий суд) в різних аспектах: при вирішені питання щодо підсудності, наявності підстав для повернення справи, відмови у відкритті провадження, при вирішенні питань щодо поважності причин пропуску особою строку для звернення до суду. Тому для повного розуміння і

Я можу зазначити, що з тих справ, які були у мене у провадженні, коли судове рішення мотивоване посиланням на практику Європейського суду, і коли розгляд якогось процесуального питання і вирішення його відбувається за участі сторін, і є можливість роз'яснити стороні певні положення, то здебільшого такі судові рішення навіть не оскаржуються цією стороною. Бо вона розуміє, у чому полягає питання, і де виникла помилка. Тому застосування практики ЄСПЛ у якості прецедентів є набагато кориснішим, бо людина розуміє, що їй не відмовили у правосудді, не відмахнулися від неї, а обґрунтували своє рішення та зазначили, куди саме їй слід звернутися та що є належним способом захисту. Якщо є пропущений строк, то, виходячи із конвенційних принципів та практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо можливості визнання поважними цих причин, справа вирішується по суті питання.

Я маю декілька шляхів отримання інформації про рішення Європейського суду. Перший — це відповідний розділ на сайті Міністерства юстиції. Користуюся я також і сайтом ЄСПЛ. Є також пошук HUDOC, де досить часто викладаються узагальнення судової практики, підходів, що саме є на розгляді зараз. Крім того, відповідна інформація систематично викладається і на сайті Вищого адміністративного суду, і безпосередньо до нашого суду надходять оглядові листи щодо практики останніх рішень ЄСПЛ. Також певна підбірка судових рішень, які стосуються тих питань, які виникають у практиці, вона у нас збережена, щоб було зручніше нею користуватися. Я систематично стараюся поновлювати її, коли ми проходимо навчання у Національній школі суддів. Дуже корисно було би для нас мати підбірку рішень ЄСПЛ в електронному вигляді. Це би значно зменшило наші часові витрати на підготовку справи.

Виходячи з тих справ, що були у нас у провадженні, я можу сказати, що головна проблема — це забезпечення реального виконання судового рішення, яке було постановлено національним судом. Дуже багато виникає пов'язаних із цим питань та суперечок. Наприклад, нам є підсудними справи з приводу оскаржень рішень щодо дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Є також і конвенційні питання щодо порушення статті шостої, і статті тринадцятої Конвенції щодо ефективного судового захисту. У справах про соціальні виплати вже в нас постає порушення статті першої першого протоколу щодо порушення прав особи на її власність та на те майно, яке було присуджене. Якби українські громадяни мали можливість реального, ефективного і своєчасного виконання судових рішень, то вони би у більшості випадків не мали необхідності звертатися до ЄСПЛ.

Я постійно беру участь у різноманітних суддівських тренінгах. Систематично проходжу навчання у Національній школі суддів України. Вони організовуються спільно із Верховним судом та Вищим адміністративним судом України. Підтримку здійснює координатор проектів Організація з безпеки та співробітництва в Європі. Навчання проводиться в різних аспектах: щодо застосування практики ЄСПЛ, застосування Конвенції. Крім того, в суді у нас систематично проводяться наради для суддів. Там ми обговорюємо судову практику — як внутрішньонаціональну, так і рішення ЄСПЛ. Я також намагаюся самостійно відстежувати відповідні зміни. Наприклад, коли виникають якісь певні справи, я самостійно здійснюю пошук відповідного законодавства та прецедентів.

Наразі для нашого регіону дуже актуальним є питання вирішення суперечок, пов'язаних із соціальними виплатами та забезпечення права особи на судовий захист, захист її особистих немайнових прав. В контексті того, що частина території нашої області є тимчасово окупованою, неконтрольованою, а громадяни України там залишилися. З одного боку, як відомо, Верховна Рада прийняла постанову про те, що Україна оголосила про тимчасове невиконання взятих на себе зобов'язань за певними статтями Конвенції, зокрема, за шостою статтею. Проте досі не було зроблено жодних заяв стосовно застосування статті першої першого протоколу. У нас виникає багато справ, пов'язаних із стягненням заборгованості по заробітній платі і соціальних виплат. І в цьому виникають суперечності: бо держава прийняла на себе такі зобов'язання, а реальної можливості виконати їх немає.

Складність у застосуванні рішень ЄСПЛ для мене у тому, що, по-перше, — це величезний масив судової практики, яка постійно змінюється. Європейський суд приймає багато рішень, і дуже складно відшукати серед них ті справи, які найбільше підходять за своєю фабулою до тієї суперечки, яка перебуває у провадженні. Виходячи із цих моментів, ми намагаємось переважно, якщо і застосовувати практику, то обираємо здебільшого ті рішення, які були прийняті стосовно України. Оскільки ми розуміємо, що специфіка правових систем різних країн може істотно відрізнятися, тому застосовувати ті підходи, що були проголошені щодо інших держав, не завжди доречно при вирішенні справ, які перебувають у провадженні у нас.

Сторони процесу у нашому суді не дуже часто посилаються на практику ЄСПЛ. Здебільшого це стосується справ, предметом яких є оскарження рішень з приводу дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Щодо них є перелік конкретних рішень ЄСПЛ, вони загальновідомі, тому і сторона на них посилається і суд їх використовує. Зокрема тут йдеться про справу «Іванов проти України», що стосується соціальних виплат, коли орган державної влади посилається на те, що має недостатнє бюджетне фінансування. У цих категоріях справ сторони досить часто посилаються на практику ЄСПЛ, і відповідно, суд її застосовує. У будь-якому разі суд не може ігнорувати посилання сторони процесу на прецедент ЄСПЛ, навіть якщо воно є не зовсім доречним, ми маємо мотивувати, чому саме.

Апеляційний суд Хмельницької області

Держава Україна, як цілісне та комплексне утворення зобов’язана утримуватися від свавільних дій, забезпечуючи неухильне дотримання принципу публічного права, «органи державної влади зобов’язані діяти лише у спосіб, передбачений законом», а межі дискреційних повноважень органів влади мають бути чітко окреслені межами закону, як матеріального, так і процесуального. Такий доктринальний підхід є фундаментальним з точки зору дотримання прав людини, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та судовою практикою Європейського суду з прав людини.

За влучним виразом Джеремі МакБрайда: «Розуміння механізмів тлумачення та застосування норм Конвенції ЄСПЛ в конкретних випадках може слугувати дороговказом національним судам при тлумаченні та застосуванні процесуального законодавства, забезпечуючи тим самим дотримання загалом вимог статті 1 Конвенції, яка гарантує забезпечення державами визначених у ній прав і свобод».

Прикладом застосування практики ЄСПЛ може бути судове рішення Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області, ухвалене 13 березня 2015 року. Адвокат подав апеляцію в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2014 року. В ході розгляду з'ясувалося, що ОСОБА_5 під вигаданим прізвищем здійснювала оперативну закупку наркотичних засобів. З метою викликати прихильність до себе ОСОБА_2 та виконати доручення правоохоронних органів, ОСОБА_5 перед зустріччю придбав за кошти міліції алкогольні напої, цигарки, торт, які в подальшому передав обвинуваченій. Під час цієї зустрічі ОСОБА_5 також вжив ін'єкційно наркотичні засоби.

З огляду на явно провокативний характер дій правоохоронних органів, а також із врахуванням рішення Європейського суду з прав людини «Делькур проти Бельгії», в якому зазначено — «Хоча зростання рівня злочинності й потребує адекватного реагування, право на справедливий судовий розгляд справи, зокрема на належне здійснення правосуддя, поширюється на всіх осіб незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства, ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету», колегія суддів вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

На нашу думку,

Вірно кажуть, що все пізнається у порівнянні. Раніше, ми мали ідеальну вищу судову інстанцію. Загальний судовий нагляд, який здійснював Верховний Суд давав змогу відправляти правосуддя не тільки якісно, а й однаково по всій державі. Верховний Суд був судом першої інстанції, якщо йшлося про особливо резонансні справи, касаційною інстанцією, а також інстанцією з розгляду справ за нововиявленими обставинами.

На думку зарубіжних колег, ми мали дуже досконалу вищу судову інстанцію, яка не тільки була схожа на кращі світові зразки, а й могла поділитися цінним досвідом. На жаль, її повноваження зменшили, що негативно вплинуло на українську систему правосуддя.

Судді Апеляційного суду Хмельницької області є активними учасниками семінарів, тренінгів, навчань щодо застосування практики ЄСПЛ, які проводяться організацією безпеки та співробітництва в Європі та Національною школою суддів України.

У рамках проекту «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя» запропоновано комплексне навчання спрямоване на застосування Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини для суддів місцевих загальних судів. Заходи проекту зміцнюють спроможності громадянського суспільства України здійснювати моніторинг судового процесу та моніторинг застосування Конвенції та практики Суду національними судами України. Інституціоналізовано навчальні курси та програми, створено мережу експертів установами, що відповідають за навчання суддів.

У місцевих та Апеляційному судді Хмельницької області є збірки рішень ЄСПЛ щодо України. Судді користуються збірником нормативно-правових актів «Офіційний вісник України» та веб-сайтом Міністерства юстиції України. Всі рішення ЄСПЛ за заявами проти України доводяться до відома місцевих судів та Апеляційного суду Хмельницької області. В Апеляційному суді Хмельницької області раз на місяць проводиться вивчення та аналіз рішень ЄСПЛ, з метою недопущення порушень Конвенції.

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Згідно із спеціалізацією, яка запроваджена у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області, моя спеціалізація — це розгляд кримінальних проваджень.

В 2013 році в Україні набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який регулює питання розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень. Однією із прогресивних положень цього Кодексу є наявність в ньому норми, яка зобов’язує українські суди враховувати практику Європейського Суду з прав людини. Так, ч. 5 статті 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Сам чинний КПК не називає перелік тих питань, де доцільно застосовувати практику Європейського суду з прав людини, проте частіш за все, ухвалюючи вироки чи ухвали при розгляді справ, мною застосовуються ті рішення Європейського Суду, які стосуються дотримання права підозрюваних та обвинувачених на захист, а також ті рішення, які дозволяють в контексті порушення права особи на захист дати оцінку доказам з точки зору їх належності та допустимості.

Таким рішенням Європейського суду з прав людини є рішення «Балицький проти України». Так, під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 статті 115 КК (вбивство) було встановлено, що докази на початку слідства були отримані при первинній кваліфікації дії підозрюваного за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). Зокрема, процедура відібрання біологічних зразків для проведення судово-генетичних експертиз у підозрюваного відбувалася без участі захисника, слідчий належним чином не роз’яснив права підозрюваного на захисника та право відмовитися від проведення цієї слідчої дії. А після того, як захисника було залучено до участі у справі внаслідок затримання підозрюваного, дії підозрюваного було кваліфіковано за ч. 1 статті 115 КК (вбивство), при досудовому слідстві та судовому розгляді якої — участь захисника є обов’язковою. Намагання сторони обвинувачення в судовому процесі використати докази, отримані без участі захисника при більш м’якій попередній кваліфікації дій підозрюваного були оспорені його адвокатом, що дійсно свідчить про порушення під час слідства вимог п. 40 рішення Європейського суду з прав людини є рішення «Балицький проти України» з 3 листопада 2011 року, де передбачено, що: «Суд також бере до уваги доводи заявника про те, що початкова кваліфікація злочину як вбивства без обтяжуючих обставин, а не вбивства з корисливих мотивів, була помилковою та дозволяла слідству уникнути вимоги щодо обов'язкового юридичного представництва його інтересів. Суд зазначає, що він розглядав подібні доводи у декількох справах проти України, в яких обставини давали підстави підозрювати існування прихованої мети під час початкової кваліфікації злочину, а заявники фактично були позбавлені належної юридичної допомоги в результаті того, як слідчий здійснив свої дискреційні повноваження стосовно кваліфікації розслідуваного злочину».

Таким чином, рішення Європейського суду з прав людини «Балицький проти України» показує як саме за конкретних обставин докази, отримані з порушенням права на захист, — є недопустимими.

Оскільки України активізує свої намагання стати членом Європейського співтовариства, відповідно й суди нашої держави мають більш активно застосовувати практику Європейського суду з прав людини та враховувати висновки, викладені в рішеннях цього суду, зокрема й при вирішенні питань, які пов’язані із дискримінацією особи за певними ознаками, вирішенні питань, які пов’язані з обранням, зміною чи скасуванням запобіжних заходів, зокрема тримання пів вартою.

Практика використання рішень ЄСПЛ прямо впливає на покращення системи правосуддя в Україні.

ЄСПЛ розглядає справи за зверненнями українських громадян та організацій, оцінюючи чи є в кожному конкретному випадку саме порушення Конвенції. За наслідком рішень проти України можна зрозуміти, яка з норм українського законодавства має позитивні чи негативні наслідки. Таким чином європейське право більш живе та зрозуміле.

Для того, щоб українці менше зверталися до ЄСПЛ та вирішували всі свої питання в національних судах, потрібні зміни на рівні Верховної Ради. Судді — це люди, які застосовують право. Недосконале законодавство, це той інструмент, з яким працюють судді, і не їх вина, що законодавець при прийнятті того чи іншого акту не врахував вимоги Конвенції або не провів експертизу законопроектів на відповідність Конвенції.

Відповідно, це призводить до великої кількості негативних рішень ЄСПЛ щодо України. Свіжий приклад: масове звільнення всіх суддів по анонсованим змінам до Конституції призведе до масових позовів та рішень аналогічним по справі «Олександр Волков проти України». Це явна дискримінація на тій підставі, що мене нібито призначила «злочинна влада». І це порушення мого права на доступ до професії. Хто має право оцінити у Верховній Раді, яка влада мене призначала та чи злочинна вона? Чи є якісь висновки Конституційного Суду, що влада була злочинною? Чи встановлено, що я давала комусь хабара і що мене призначили не так, як треба?

Складності у застосуванні рішень ЄСПЛ для мене немає. Звісно, їх дуже багато, але сайт Міністерства юстиції, де вони викладені, дозволяє ознайомитися із рішеннями ЄСПЛ за окремою статтею Конвенції чи протоколів до неї та аналіз рішення. Рішень у цивільних справах там значно більше, ніж у кримінальних.

З приводу проблем застосування рішень ЄСПЛ, то нажаль деякі рішення не мають офіційних перекладів, натомість як періодика посилається на них.

Здебільшого я знаходжу рішення ЄСПЛ на сайті Міністерства юстиції. Цікавий і корисний аналіз цих рішень можна прочитати і на сайті УГСПЛ. До того ж вищі спеціалізовані суди надсилають судам узагальнені виклади рішень ЄСПЛ, зазначаючи про ті проблемні питання, на які слід звернути увагу в судовій практиці, аби уникнути порушення Конвенції. Я також читаю періодику, і якщо мене зацікавило якесь рішення ЄСПЛ, то я намагаюся знайти його в мережі Інтернет.

Мені не вистачає тренінгів щодо рішень ЄСПЛ по кримінальним процесам. Цікавить проблема оцінка належності та допустимості доказів, законності дій досудового слідства, сторони обвинувачення в контексті практики ЄСПЛ.

Також хотілося б зазначити, що оцінювання суддів, яке має відбутися незабаром, зорієнтоване на те, що суддя має знати напам'ять певні рішення ЄСПЛ та, не маючи жодних джерел в ході оцінювання, викласти певне рішення у короткому викладі. Для виконання цього завдання буде надано назву рішення ЄСПЛ, тоді як суддя повинен бути викласти правову позицію ЄСПЛ, викладену в цьому рішення. Я не вважаю, що це розумно. Суддя має правильно застосовувати рішення ЄСПЛ, а не цитувати їх на пам'ять.

Як свідчить судова практика у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області сторони процесу, як правило, посилаються на рішення ЄСПЛ, але дуже загально. Адвокати, як правило, просять враховувати рішення ЄСПЛ, коли судом розглядається питання про застосування запобіжного заходу. Тут вони згадують рішення «Харченко проти України» та намагаються на його підставі щось зробити для свого клієнта. Такі рішення згадуються під час розгляду особливо тяжких злочинів, коли працюють колегії. Нажаль, судді продовжують схилятися до більш старого інквізиційного підходу і кажуть: рішення ЄСПЛ це добре, але людина вийде з-під варти із таким серйозним звинуваченням. А раптом вона знов вчинить злочин? Навіщо нам таке потрібно? Бо у всьому звинувачують потім саме суддю. І тут ти або вибираєш рішення ЄСПЛ, і тобі можуть сказати, що ти порушив присягу в суді, оскільки не врахував даних про особу підозрюваного, а він знову вчинив злочин, — або працюєш по-старому без врахування практики ЄСПЛ і без можливих претензій на свою адресу.

Тут складно обрати баланс, оскільки сучасне суспільство схиляється до старого принципу «злочинець має сидіти у в’язниці», натомість як численні рішення ЄСПЛ у справах проти України про порушення вимог статті 5 Конвенції продовжують нагадувати українській Феміді про те, що тримання під вартою має залишатися винятковим запобіжним заходом.