Пригоди славнозвісних книг

ДІТИ — ЛЮДИ, ЯК І ВСІ.

Коли б мені запропонували вибирати, скажімо, під час мандрівки на безлюдний острів обмежену кількість книжок, створених для малих читачів, безумовно, я зупинився б на жанрі літературної авторської казки. Адже саме цей жанр нині, та і раніше, — найбільш популярний і, так би мовити, найчитабельніший, бо користується незмінним попитом серед дітей усієї земної кулі.

Як відомо, саме в цьому жанрі літератури для дітей вона має найвищі здобутки і досягнення. Досить згадати хоча б такі імена, як Астрід Ліндґрен, Джанні Родарі, Туве Янссон, Джеймс Крюс та ще ряд всесвітньо відомих дитячих письменників-казкарів, котрі саме за свої казкові повісті отримали найвищу світову нагороду в царині літератури для дітей — Золоту медаль імені Г.Х.Андерсена.

У цьому нарисі йтиметься про одну із дивовижних дитячих письменниць-казкарок, а саме — про австрійську письменницю, теж лауреатку Андерсенівської премії, Крістіну Нестлінґер, книжки якої перекладені десятками мов народів світу, в тому числі — й українською, і читаються мільйонами дітей багатьох країн усіх континентів.

Якщо поглянути на біографію письменниці прискіпливо, то можна стверджувати, що в її житті чогось особливо незвичного і незвичайного не траплялося: все найфантастичніше і найцікавіше народжувалося безпосередньо в її фантазіях і виливалося-фіксувалося в непересічних книжках для дітей.

Народилася Крістіна Нестлінґер у Відні, столиці Австрії, 1936 року в родині середнього достатку, яка мешкала на околиці міста.

Дівчинка росла гострою на язик, розкутою і досить непередбачуваною у своїй поведінці і вчинках. Вона ніколи і ні за яких обставин не губилась, а завжди, так би мовити, вміла оволодіти будь-якою найскладнішою життєвою ситуацією.

Навчалася майбутня дитяча письменниця у середній школі гуманітарного спрямування, віддаючи перевагу штудіюванню літератури, іноземних мов і мистецтва. Після закінчення школи Крістіна вступає до Віденської Академії Мистецтв, бо відчула в собі неабиякий потяг до малювання.

Після отримання диплома Академії Нестлінґер деякий час працює художником- ілюстратором, проте її особисто не вдовольняв рівень її власних малюнків, і вона вирішує змінити свої мистецькі орієнтири — береться за перо…

Слід зазначити, що Крістіна Нестлінґер одразу почала свою літературну діяльність із творів для дітей, що трапляється дуже й дуже нечасто: переважна більшість відомих дитячих письменників починала з літератури для дорослих, і, звичайно, — з ліричної поезії.

Дебютувала письменниця у літературі для дітей 1970 року книжкою «Вогненно-руда Фредеріка», на яку схвально відгукнулись як читачі, так і поважні критики.

Наступного року виходить повість «Три поштових грабіжники», а в 1972 році — відразу дві книжки: «Чоловік для мами» та «Геть огіркового короля!».

У подальші роки активної літературної роботи з-під пера Крістіни Нестлінґер з’являються на світ більше чотирьох десятків книг, що лишаються незмінно популярними. Окрім фантастичних і казкових повістей, вона пише оповідання, вірші, сценарії для радіо і телебачення. Можна тільки подивуватись і по-доброму позаздрити такій багатожанровій плідності і працьовитості письменниці!

А про якість усіх створених Крістіною Нестлінґер книжок годі й говорити: вона — лауреат майже всіх премій, які існують в Австрії для відзначення творів у галузі літератури для дітей, і не лише в Австрії, а й у ряді країн Європи. Зокрема, 1972 року письменниця стає лауреатом премії Австрії «За внесок у дитячу літературу», а наступного, 1973 року, їй присуджується одна з найпочесніших премій Німеччини — літературна премія «За кращу книгу для юнацтва».

Але й сьогодні чи не найкращою і найвідомішою книгою Крістіни Нестлінґер світова критика вважає фантастично-казкову повість «Геть огіркового короля!». Дехто із критиків і журналістів навіть охрестив письменницю за цю дивовижну повість «австрійською Астрід Ліндґрен». Проте вона зреагувала на це «звання» дуже коротко й однозначно, але — із збереженням щирої і глибокої поваги до об’єкта порівняння, такою фразою: «Ліндґрен — це Ліндґрен, а я — це я, і ми різні, кожна з нас по-своєму цікава!..».

Практично не можна назвати жодної книги, написаної і виданої Крістіною Нестлінґер для дітей, яка не стала б непересічним явищем, навіть — своєрідним відкриттям для читача, завжди несподіваним і радісним.

Можна стверджувати, що письменниця у своїх казково-фантастичних повістях для малих читачів зуміла поєднати дивовижним чином нестримну, бурхливу та химерну фантазію з актуальними проблемами сьогодення, в якому віднайшла та піддала гострій критиці ряд явищ, які до неї вважалися «необговорюваними» в літературі для дітей.

Сама письменниця про ці свої відкриття, про магістральний напрям своєї творчості говорить так: «У моїх книгах дуже багато фантастичних, казкових елементів, бо я люблю фантазувати. Але, крім того, спираючись на ці елементи, я досягаю кращого розуміння дітьми реального життя…».

Як уже згадувалося, справжній тріумф прийшов до письменниці з виходом фантастично-казкової повісті «Геть огіркового короля!». Цю незвичайну у багатьох відношеннях казкову повість майже одразу почали активно перекладати десятками мов народів світу, видавати нечуваними тиражами, і в багатьох країнах вона почала набувати не меншої популярності, аніж у рідній для Крістіни Нестлінґер Австрії. Можна стверджувати, що огірковий король переможно закрокував майже по всій земній кулі, роблячи своїми «підданими» мільйони дітей!

До речі, слід зазначити, що після виходу книги «Геть огіркового короля!» вона була відзначена рядом як австрійських, так і зарубіжних літературних премій у царині літератури для дітей.

За всієї складності і глибини проблем, поставлених у цій славнозвісній книзі, вся вона просякнута щирим і дзвінким гумором, у ній дуже багато відверто забавного, комічного і справді смішного.

Крістіна Нестлінґер примудряється протягом усієї розповіді зберігати серйозну загальну інтонацію в той час, коли всі навколо просто, так би мовити, вмирають од реготу…

Якось в одному із численних інтерв’ю письменниця про цю особливість власного характеру сказала: «Смішні місця я пишу, коли у мене поганий настрій…». Щиро кажучи, можна було б зробити помилковий висновок, якщо орієнтуватися на цю фразу Крістіни Нестлінґер. Адже в її кращих і найпопулярніших у малих читачів книжках смішних місць чи не більше половини. От і виходило б, таким чином, що всі свої славнозвісні книги письменниця створювала у поганому гуморі, тобто — в такому стані вона проводить переважну частину власного творчого життя. Та зрозуміло, що це не зовсім так, а точніше — зовсім не так: у реаліях хоч Крістіна Нестлінґер і дещо поміркована жінка — таке життя! — але завжди була веселою, динамічною у спілкуванні будь із ким, з чудовим і загостреним почуттям справжнього гумору, як, власне, і герої її кращих книг.

Слід також зазначити, що письменниця ні в своїх книгах, ані в реальному житті ніколи не поділяє різко світ дітей на дві частини, як це роблять чимало інших літераторів, котрі пишуть для малого читача. Про подібний поділ вона висловлюється дуже чітко й однозначно: «Я не вірю у цілком щасливий або нещасливий світ дітей. Існує лише один світ, і діти варяться в ньому разом із дорослими».

Можна стверджувати, що основним лозунгом, дороговказом усієї творчості письменниці є її власний вислів, який звучить так: «Діти — люди, як і всі!»

В усіх творах героями Крістіни Нестлінґер на рівних виступають поруч із дітьми й дорослі — батьки, вчителі, сусіди. Проте все ж таки вона у будь-якій ситуації, за будь-яких подій — на боці дітей, як би вони не поводилися стосовно дорослих, принаймні, авторка завжди намагається знайти пояснення поведінці та вчинкам своїх малих персонажів. Та головне — письменниця дуже й дуже зацікавлена, аби діти й дорослі могли завжди порозумітися, знайти спільну мову і стати справжніми друзями.

Непересічною подією як у літературі для дітей в Австрії, так і у власному творчому доробку письменниці стали свого часу дві її реалістичні, багато в чому — автобіографічні повісті: «Лети, хрущику!» та «Два тижні у травні», в яких Крістіна Нестлінґер од імені дев’ятирічної дівчинки розповіла про страхіття другої світової війни.

Сама вона пояснювала своє звертання до воєнної тематики так: «Я написала про це, щоб сьогоднішні діти розуміли, що таке війна. Війни не виникають самі собою, війни плануються людьми та ними ж і втілюються…».

У 1984 році Крістіна Нестлінґер була проголошена черговим лауреатом премії імені Г.Х.Андерсена, а за книги «Увага! Пан Вранек виглядає ягням», «Хранитель привиду» і «Собаче життя» — удостоєна Австрійської державної премії з дитячої та юнацької літератури — цієї найвищої нагороди її батьківщини.

І хоча практично всі премії, які існують у Державі літератури для дітей, письменниця вже отримала, однак вона не полишає самовіддано і щедро працювати для найвдячніших у світі читачів — малих мудрагелів і фантазерів.