Пригоди в оргазмотроні

1

Клас вів доктор Джуліус Тандлер — також він був відповідальним за те, аби система соцзабезпечення Відня процвітала, й таке злиття родів діяльності викладача вплинуло на Райха.

2

1 березня 1919, 80.

3

Цит. МШ, 57.

4

Recollecting Freud Isidor Sadger Edited and introduced by Alan Dundes, translated by Johanna Micaela Jacobsen and Alan Dundes, June 2005 [Згадуючи Фрейда, Ізидор Задгер. Вступ та редагування Алан Дандза. Переклад Йоганна Мікаела Джейкобсен та Алан Дандза, червень 2005].

5

Див. ФО. Розд. 1 у ПМ він розказує про те, що його прийняли до товариства 24 січня, с. 155. Мабуть, номінували його ще в жовтні, але шансу захистити свою роботу не випадало аж до наступного року.

6

1987, с. 32, 148.

7

Анні-янголятку, друг АФ, 42.

8

ПМ, 62.

9

Така атмосфера відчайдушного сум’яття цілком відповідає тій, яку описав Ернест Гемінґвей у романі «Прощавай, зброє» (1929), що розповідає про життя на італійському боці фронту, де автор служив волонтером Червоного Хреста (він отримав важке поранення з міномета поблизу міста Фоссальта-ді-П’яве, а коли його несли на ношах до польового госпіталю, ще й схопив по кулеметній кулі в плече та коліно).

10

64.

11

ПМ, 65.

12

ПМ, 67.

13

Джонс 4, том 3.

14

Меддокс, 146.

15

Населення зменшилося від 52 до 6,4 мільйонів, а територія, що сягала 261 000, тепер розкидалася лише на 32 000 квадратні милі.

16

До Ференці, 17 листопада 1918.

17

Меддокс, 154.

18

1985, 158.

19

28 листопада 1918.

20

Світ Минулого Дня, 3.

21

Муза та Месія, 138.

22

«На ВР», як він сам стверджував: «Ніколи не нападали, та й євреєм ніколи не називали, і він добряче б здивувався, якби таке трапилося».

23

292.

24

Мартін Фрейд, Прочнік, 377.

25

Був основним творцем нової Австрійської держави і перебував на посаді міністра закордонних справ. Як і Фрейд, виступав за об’єднання Австрії з Німеччиною.

26

ІО, 28.

27

МШ, 51.

28

96.

29

С. 87 у ПМ.

30

ПМ, 93.

31

105? Див. МШ 59–60.

32

ЕВ, 8. Пізніше Райх відсторониться від жінконенависництва Вайнінґера, його ставлення до євреїв та багатьох інших екстравагантностей його діянь.

33

Adolf Hitler, Monologe im Führerhauptquartier. 1941–1944, ed. Werner Lochmann (Hamburg. 1980), 148 [Адольф Гітлер, Монологи у штабі фюрера, 1941–1944, ред. Вернер Йогманн (Гамбург, 1980), с. 148.].

34

130, MS, 96; замаскований самоаналіз.

35

Райх хотів кохати жінок й аби вони кохали його, володіти ними йому було не обов’язково. «Злягатися жінці, ось де найбільше приниження, — писав Вайнінґер, вишукуючи нові причини, чому жінки не заслуговували емансипації, — у коханні лиш велич її торжества. Так як жінка бажає фізичного зношення, а не любові, цим вона доводить, що бажає приниження, а не шани».

36

Там само, с. 9.

37

Там само, с. 39.

38

24 червня 1919.

39

Зар, с. 28; Джонс, с. 232.

40

БМ, 52.

41

Вільні Асоціації.

42

ЕДж., с. 412.

43

ЕДж., с. 390 3.

44

RSOF, 36.

45

ФО, 49.

46

Згідно із «Пристрастю молодості», яка сформувала спроби самоаналізу та яку опублікували 1988-го, Садґер заохочував Райха опублікувати трагічну історію його життя, обіцяючи йому 10 % від авторського гонорару. Це означало, що й сам досконало знав її до того часу (мабуть, це було замаскованою історією хвороби).

47

Місто, що зазвичай згадується як Добряничі (у записах американських іммігрантів?), зараз українською звучить як Дрогобич. До 1939-го місцеве населення на 40 % складалося з євреїв. Більшість з них вислали до табору смерті Белжець. Станом на 1944 рік їх залишилося лише 400. 1942 року у Дрогобичі агент ґестапо застрелив Бруно Шульца.

48

«Пристрасть», с. 5.

49

Там само, с. 26.

50

Там само, с. 124.

51

Перший запис датовано 25 лютого 1919 року, останній — 5 жовтня 1992. Садґер, його аналітик, надихнув його написати історію смерті батьків, с. 149.

52

ЕВ, 68–69.

53

Роузен.

54

1913 року кількість учнів-євреїв у середніх школах сягала 1150, що становило дві третини від загальної кількості учнів http://www.jewishgen.org/yizkor/ bukowinabook/buk2_027.html

55

46.

56

ПМ, 50.

57

[The Russian Army and the Jews: Mass Deportation, Hostages, and Violence during World War I. Eric Lohr Russian Review 60 (3), 404–419. Nationalizing the Russian Empire: The Campaign against Enemy Aliens during World War I.] / [Російська армія та євреї: масова депортація, заручники та насильство під час Першої світової. Ерік Льор, Рашн Рів’ю, (3) 404–419. Націоналізуючи Російську імперію: кампанія проти громадян ворожих держав під час Першої світової війни.]

58

Geschichte der Juden in der Bukowina (History of the Jews in the Bukovina), Editor: Dr. Hugo Gold, Tel Aviv, «Olamenu», vol. 1: 1958 (German, 172 pages), and volume 2: 1962 (German, 230 pages). [Geschichte der Juden in der Bukowina («Історія євреїв на Буковині»), Редактор: Док. Гюго Ґолд, Тель-Авів, «Оламену», том 1.: 1958 (Німецькою мовою, 172 с.) та том 2: 1962 (Німеччина, 230 сторінок)].

59

Оллендорф стверджувала, що Райх закінчив гімназію «за одноголосною згодою керівництва». Насправді ж він завершив навчання у військовій школі, де отримав Notabitur (диплом екстерном), «здавши якийсь поблажливий іспит».

60

Янік, с. 75.

61

Аудиторія із близько 30-ти слухачів, що зібралася послухати лекцію про лібідо за матеріалами від Фореля до Юнга.

62

Фрейдова «Психополітика», с. 583.

63

ЛЛ дала йому примірник «Aufuf» Ландауера 1920-го, після їхньої суперечки про рух «Wandervögel», учасницею якого була ЛЛ. с. 130.

64

136 пристрасть.

65

115.

66

МШ, 59/1?

67

ПМ, с. 125.

68

Spiritual Motherhood: German Feminists and the Kindergarten Movement, 1848–1911. Ann Taylor Allen. History of Education Quarterly, Vol. 22, No. 3, Special Issue: Educational Policy and Reform in Modern Germany (Autumn, 1982), pp. 319–333.

doi:10.2307/367772.

[Духовне Материнство: Німецький Фемінізм та Рух Заснування Дитячих Садків, 1848–1911, Енн Тейлор Аллен. Гісторі оф Едьюкейшн Квортерлі, том 22, ном. 3, Спецвипуск: Освітня політика та реформи у сучасній Німеччині (Осінь, 1982), с. 319–339 doi:10.2307/3б7772].

69

125.

70

Статистичні дані, наведені у «Сексуальній революції», видаються доречними тут; «близько 20 000 жінок вмирало щороку в Німеччині від абортів у період між 1920 та 1932 роками, а ще 75 000 серйозно хворіли через сепсис від абортів», с. 30.

71

Як стверджувала її донька.

72

Із записів МШ стало відомо, що Шилдер був членом Віденського товариства психоаналітиків і товаришував з Фрейдом, але, видається, що навіть якщо Райх колись і попереджував його про можливий візит фрау Канн, то той нікому про це не розповідав. Редактори листування Фрейда та Ференці вважали, що Фрейд зсилався на інтригу між Райхом та Лорою Канн, саме тоді, коли написав, що викликав Райха до себе 19 березня 1923 року: «Док. Райх без жодних сумнівів визнав свої помилки, — писав Фрейд, — підтвердив, що це трапилося чотири роки тому, ще до того, як він став членом нашого товариства, але так, як він уже тепер був старанним, охочим та поважним, я пробачив йому витівку його молодості». Таке трактування репрезентує Фрейда як винятково черствого: організацію аборту десь у підворітті, який призвів до смерті людини, важко окласифікувати як «витівку молодості». Проте хронологія також відносить інцидент у часові рамки дискусії 1919 року — за рік то смерті Лори Канн. Скоріш за все, Фрейд мав на увазі випадок, коли Райх таємно провів друга до кабінету і, заховавши його під кушеткою, дозволив тому підслуховувати сеанс психоаналізу. «Фрейд дуже розсердився, коли дізнався про це», — згадував Райх.

73

153.

74

153.

75

«Пристрасть», с. 156.

76

Там само, с. 156.

77

Шараф, с. 106.

78

176.

79

Пристрасть, с. 176.

80

ПМ, 178.

81

Садґер помре 10 вересня 1942 року в концентраційному таборі Терезієнштадт.

82

XXXV садґер.

83

Фрейд насправді одного разу сказав Юнгу, що вважав, наче Садґер, з-поміж них із Райхом, був «найздібнішим аналітиком».

84

Rev Int Hist Psychanal. 1989; 2:441-8. [Рев. Інт. Гіст. Сайканал. 1989; 2:441-8.]

85

ГД, 186.

86

Блау, с. 27.

87

Ц, 293.

88

1919 року один американський долар коштував лише 16 австрійських крон; а от у травні 1923-го один долар продавали за 70 800.

89

61.

90

(Ґрубер 6) також див. A History of European Socialism [«Історія європейського соціалізму»], Альберт С. Ліндеманн, 249.

91

Угорський уряд розширив список запрошених, таким чином виказуючи набуту симпатію до психоаналізу, й на час конференції фрейдівцям запропонували оселитися у вишуканому готелі Ґеллєртфюрдьо. Для проведення прийомів та інавгураційного бенкету в їхнє користування було надано особистий пароплав по Дунаю, й на державному рівні лунали заяви про створення Інституту психоаналізу та відповідної кафедри в університеті.

92

Антон фон Фройнд, спадкоємець угорської бізнес-імперії пивоваріння, віддав добрий кусень своїх величезних статків на створення видавництва та клініки в Будапешті.

93

ГД, 253. «1937-го Фрейд запропонував, що “з практичних поглядів; навчальний аналіз, крізь який проходив Райх, буває ‘лиш коротким і недовершеним’ ”… Фрейд додав, що “кожен аналітик періодично, з інтервалом у приблизно п’ять років, повинен і сам проходити сеанс аналізу, не відчуваючи в цьому жодного сорому”», 248–249.

94

ГД, авт. 110.

95

У Клініці неврології та психіатрії Райх уперше отримав змогу вивчати психічно хворих пацієнтів.

96

Вілсон, 97 першоджерело?

97

ФО, 74.

98

Данто, 3.

99

Данто, 4.

100

ФО, 47.

101

У датованому 1922-м роком есе «Стосовно специфічних видів мастурбації» Райх стверджував, що вилікував двадцятивосьмирічного пацієнта-офіціанта від імпотенції, випробовуючи альтернативний метод аналізу, в рамках якого практикував викликання в об’єкта аналізу почуття автоматичного сексуального потягу; якщо це один і той самий пацієнт, то Райхові заяви про лікарський успіх були передчасними.

102

СВ, 28.

103

Р говорить про Ф, 70.

104

СВ, 29.

105

(162) Lines of Advance in Psycho-Analytic Therapy [«Напрямки розвитку психоаналітичної терапії»].

106

Джонс, наприклад, вважав, що анальна сконцентрованість характеру може призвести до «індивідуалізму, рішучості, любові до порядку, компетентності, надійності, великодушності, схильності до мистецтв та виробітку в особи хорошого смаку, чи ж бо до дратівливості, поганого характеру, іпохондрії, скупості, злості, схильності до занудності, диктаторства, тиранії і норовливості». Гейл 44, для порівняння див. також ЕВ, 239.

107

МШ, 68.

108

Гейл, 45.

109

ЕВ, 159.

110

МШ, 87. «Жоден із пацієнтів, мастурбуючи, геть не фантазував, наче отримував задоволення під час статевого акту».

111

ЕВ, 130.

112

Історія про О., 298.

113

Д. Г. Лоуренс перейняв декотрі з ідей Ґросса, коли одружився з його коханкою — Фрідою фон Ріхьтгофен.

114

Меддокс, 54.

Фрейд, який уперше добрався до зібрання творів Ніцше 1900-го, у рік, коли й сам видав «Тлумачення сновидінь», завжди применшував вплив філософа на власні теорії (як він це робив і з Шопенгауером), й беззаперечно почувався б ніяково при будь-якій згадці про це. Чому Ніцше був моделлю сексуальної аморальності у будь-якому випадку, над яким працював аналітик? Як Фрейд зауважував Арнольдові Цвейгу, питання сексуальності Ніцше — то загадка, хоча й ходили чутки, що той був пасивним гомосексуалістом, який підхопив сифіліс у чоловічому борделі десь у Італії.

115

Civilised Sexual Morality and Modem Nervousness [«Цивілізована моральність сексу та нервозність сучасників»].

116

МШ, 90.

117

RSOF, 15.

118

На той час Райх уже здійснив декілька незначних опитувань серед пацієнтів, результати яких вмістилися в опублікованій ним 1922 року в престижному науковому журналі «International Journal of Psychoanalysis» праці, в якій ішлося про розмаїття ексцентричних мастурбаційних звичок та підсвідомих сил, що призводили до їх виникнення, розповіді про які траплялися аналітику за час його роботи в Амбулаторії.

119

ЕВ, 202.

120

ФО, 96; RSOF, 77. Для детальнішої інф. див. ЕВ, 263 для першоджерела. Він охарактеризовує вагінальний оргазм як єдиний нефригідний вид оргазму, згідно з Фрейдовим твердженням, що «єдиним критерієм фригідності є відсутність вагінального оргазму». Три есе.

121

Ген, 77.

122

«Таласа: Теорія Генітальності», 38.

123

RSOF, 24.

124

У праці 1924-го року про «Терапевтичну значущість генітального лібідо».

125

ЕВ, 209–210.

126

ЕВ, 214.

127

«Das psychoanalytische Volksbuch» [«Народна книга психоаналізу»].

128

ГД, 157–158.

129

МШ, 83.

130

ГД, 157.

131

Psa Pioneers [«Піонери Псих.А.»] 432.

132

МШ, 202.

133

Ренк, звичайно ж, вважав, що будь-яка психологічна травма є результатом ускладнень при народженні. Див. книгу Borth Trauma [«Родова травма»], що опуб. того ж року.

134

Джонс, 61.

135

Див. його працю Active Therapy and Psychoanalysis: A Critical Review. 1924 [«Активна терапія та психоаналіз: Огляд-критика», 1924].

136

Ґей, 472.

137

Вже 1924 року Ґловер асоціював активну терапію із Райховою моделлю аналізу характеру.

138

RSOF, 66. Райхова книга, Фрейд написав Райхові у грудні 1924-го, що «зв’язок між еґо та супереґо буде для нас цариною досліджень, що не нічим не відрізнятиметься від попередніх… між персоною та об’єктом».

139

Див. З, 172. Фрейд вбачав у еґо не лише джерело зла, але й джерело здорового глузду та самопізнання. Райх вважав, що аналітик повинен розібратися із питанням негативного трансферу, аби уможливити позитивний трансфер. В «Аналізі характеру» Райх пояснює, як він дійшов до такого переконання: «Аж доти, допоки пацієнт, який у стані позитивного трансферу видав мені цілі стоси спогадів і все ж не видужав, не сказав мені через багато місяців після розриву аналізу, що ніколи не довіряв мені, — чи знав я насправді, якою небезпекою сповнений негативний трансфер, який дозволяє залишатися латентним. Через це я успішно шукав способів завжди виводити негативний трансфер геть із місць його схову».

140

Ракнес, гострота ззовні // с. 195, CW.

141

1945, с. 45.

142

Ракнес, 63.

143

Інґліш, 241.

144

ФО, 148.

145

МШ, 78.

146

МШ, 100.

147

9 травня 1928.

148

RSOF, 151.

149

RSOF, 153–154.

150

Ff RSOF, 9.

151

Джонс, 127.

152

МШ, 85. Див. СА с. 8 для Райхової відповіді на критику.

153

RSOF, 15.

154

ФО?

155

33.

156

Eros and Inwardness in Vienna: Weininger, Musil, Doderer By David S. Luf 2003 (151) [Ерос та замкнутість у Відні: Вайнінґер, М’юзіль, Додерер. Девід С. Луф, 2003, (151)].

157

Народ, 33.

158

Народ, 33.

159

Історик Енсон Рабінбах сходиться у думках з Райхом. «Наслідковий параліч [соціал-демократів] після 1927-го, — писав той, — є ключовим аспектом перемоги авторитарного диктаторства 1930-х, а не просто його наслідком».

160

Лафт, ерос, 4.

161

Зарет, 221.

162

Івен, 134. Стосовно 15 липня, то, на підставі того, що за акти насильства здебільшого відповідальна жорстока поліція, можна помітити, що Фрейд збазував своє дослідження «Психології груп» на праці французького полісмена, Густава ле Бона, чия страхомісна книга The Crowd: A Study in the Popular Mind [Натовп: Дослідження за версією людських думок (1895)] застерігала: «Дане Богом право мас вже зовсім незабаром замінить таке ж право королів». «Теперішня цивілізація — нестабільна й висить на кожній волосині, що дивним чином ще якось не увірвалась, — застерігав ле Бон, неначе закликаючи повернутися до монархії. — Чернь стала суверенною, й наплив варваризму назріває. Цивілізація все ще може видаватися блискучою, бо ж зовнішній фронт — результат праці довгих століть — ще не впав, але ж насправді є доктриною, що потроху спускається до своїх руїн, які не мають на чім стояти й обов’язково впадуть під час першого же шторму». Фрейд поділяв страх революційно-налаштованого натовпу ле Бона й відчуття нестабільності культури.

163

Зарет, 219.

164

Цит. із Terrible Honesty [«Гола Правда»], 144.

165

Народ, 25.

166

Штайнер, 61.

167

Рабінбах, розд. 2.

168

Davos as Health Resort, 1907, с. 239 [«Давос як лікувальний курорт»].

169

Народ, 18.

170

Генітальність, 10.

171

Швейцарія без таємниць.

172

НУХ, 7.

173

НУХ, 204.

174

НУХ, с. 82.

175

НУХ, 94.

176

НУХ, 92-93.

177

116.

178

МШ, 156.

179

НУХ, 74.

180

НУХ, 108. 1930-го, на конгресі ВЛСР, Райх ствердив, що за 18 місяців у своєму центрі опрацював 700 випадків. Лише 30 % піддавалися швидкому лікуванню, й пропонував ще більш далекоглядні реформи. МШ, 136.

181

Данто, 197.

182

НУХ, 102.

183

НУХ, 108.

184

НУХ, 102. Жах щодо цих жінок.

185

МШ, 136.

186

ПМ, 55.

187

Офіційно вона розпочалася ще попереднього року, але за закон проголосували у квітні 1929-го на 16 з’їзді партії, Сталін, с. 322, Адам Улам.

188

Sex in the USSR, 24 [Секс в СРСР, 24].

189

Sex in the USSR, 33 [Секс в СРСР, 33].

190

Sex in the USSR, 23 [Секс в СРСР, 23].

191

Хоча радянська влада неофіційно скасувала своє ліберальне ставлення до гомосексуальності ще 1928 року, поміщаючи декотрих гомосексуалів до психіатричних лікарень, у третьому номері свого журналу «Сексологія» Хіршфельд продовжував вихваляти їхні реформи.

192

Представники Народного комісаріату з питань охорони здоров’я сказали Райхові, що вони не схвалювали мастурбацію та сексуальні зв’язки між молоддю, і це дуже спантеличило Райха, адже він почав хвилюватися про статеве життя членів комуни «Більшовик». Його запевнили, що хоч у комуні мешкають лише 30 дівчат, «статеве життя самоврегульовувалося, бо любов можна відчувати без обмежень». Група молоді, яку Райх зустрів, коли відвідував Московську скляну фабрику, також висміювала офіційну доктрину партії й запевняла Райха, що знали «як дати собі раду». Райх дійшов висновку, що їм бракувало сексуальної освіти. Після зустрічі з лікарем із Московського інституту венерології, який встановив, що з числа тих, хто втратив цноту до сімнадцяти років, 61,6 % були невірними в шлюбі, порівняно із 17,2 %, які чекали до свого 21-го дня народження, Райх умовивів, що підлітковий проміскуїтет пришвидшував вимирання інституту сім’ї.

193

Того року А. С. Нілл, шотландський фрейдівець та соціаліст, відкрив свою відому вільну школу в Геллерау, передмісті Дрездена. Пізніше переїхав до Саффолка.

194

Був ентузіастом психоаналізу; перебуваючи у вигнанні у Відні 1908 року як журналіст газети «Правда», він потоваришував із Альфредом Адлером. Донька Троцького Зіна також проходила терапію (перш ніж накласти на себе руки). Однак Сталін засудив психоаналіз 1927 року, забороняючи подальший переклад праць Фрейда, і перекрив фінансування Державному психоаналітичному інституту; собача модель біхевіоризму Івана Павлова була офіційно санкціонованою моделлю психології в країні. У Москві Райх палко розповідав про поєднуваність фрейдизму та марксизму в Комуністичній академії Нейропсихіатричного інституту. Одну з Райхових лекцій на тему «Діалектичний матеріалізм та психоаналіз» навіть надрукували в Радянському журналі «Під знаменем марксизму», але Райхові так і не вдалося, попри його відчайдушні спроби підсолодити своїм комуністичним критикам смак психоаналізу, переконати аудиторію, яка до психоаналізу ставилися із недовірою. Наприклад, він замовчував Фрейдове песимістичне, а відтак і не революційне, поняття інстинкту смерті. Станом на 1930-й, як стверджує історик Елізабет Рудінеско, психоаналітичний рух у Росії дуже збавив у своїй активності. 1936 року Фрейдові вчення були офіційно забороненими в Росії; комунізм, як бачимо, став найефективнішими ліками від усіх форм буржуазного неврозу.

195

Ґрета Бібрінґ, подруга Райха та його колега (вона була Райховою наступницею на посаді заступника директора Амбулаторії, коли той поїхав до Берліна), пригадує, що будь-який комуніст, який вступав у аналіз, повинен був здати партійний квиток: «Звучить як оперета, але це правда, комуністів позбавляли партійного білета, якщо вони вступали до аналізу, чи як лікар, чи як пацієнт, себто… аби ті могли провести/пройти аналіз, не зраджуючи партії».

196

RSOF, 56.

197

Джейкобі, 80.

198

RSOF, 44.

199

Як стверджує Пітер Ґей, Фрейд працював над книгою ще задовго до конфлікту з Райхом.

200

RSOF, 56.

201

Твердження.

202

RSOF, 51–52.

203

RSOF, 44, 53.

204

Бертольд Брехт. Берлін, с. 22.

205

С. 11 Місіс Норріс і я.

206

Берлін 229.

207

НУХ, 145.

208

Масова псих., 13.

209

Берлін, 238; НУХ, 136.

210

Dance bw wars, 232 [Танці ч/б воєн, 232].

211

НУХ, 143.

212

НУХ, 136.

213

Ракнес, 61.

214

Джейкобі, 67. Обіт. Анна Фрейд.

215

Чи, можливо, Райх мав на увазі свого власного дядька, юриста Арнольда Райха? Райховий батько підозрював свого брата в тому, що той спав із його дружиною.

216

«Еґо, голод і агресія» — із пізнішої редакції.

217

Впливова католицька церква була рішуче налаштованою проти цих реформ; Різдвяна енцикліка Папи Римського 1930 року засуджувала не лише аборт та контрацепцію, але й жіночу емансипацію, і стверджувала, що то був святий жіночий обов’язок дбати про сімейне гніздечко.

Світовим генеральним штабом руху за сексуальні реформи був Інститут сексуальних досліджень Маґнуса Хіршфельда, що поблизу парку Великий Тіргартен і по сусідству з будинком, у якому мешкав Крістофер Ішервуд. Хіршфельд 1908 року разом із Карлом Абрагамом заснував Берлінське товариство психоаналітиків, але покинув цю справу, аби зосередитись на дослідженнях сексу; Фрейдові огрядний, моржовусий Хіршфельд здавався у своїх окулярах «млявим та нецікавим», але його підкоряв його ідеалізм. Хіршфельд вторив, що консенсуальні статеві акти поміж дорослими людьми — це їхня особиста справа, яка повинна перебувати поза законом.

Інститут займав особняк колишнього посла Франції і був оздоблений у стилі Бідермаєра: із перськими килимами, великим піаніно та скляними сервантами, що були заповнені порцеляною, — від цього будівля радше скидалася на ошатне приватне помешкання, аніж на науковий інститут. Безкоштовна секс-консультація надавалася у декількох приймальнях, а в лекційній залі із публічними промовами виступали провідні сексологи того часу. Щотижня відомий доктор-комуніст Макс Годанн, голова Товариства німецько-радянської співдружності, відповідав на анонімні запитання про статеве життя, які люди залишали в коробочці, що стояла в приміщенні інституту (90 % яких стосувалися питань контрацепції). Його відповіді формували основу його підручника-порадника «Секс та любов» та книги для дітей «А чи справді то лелека нас приносить?». До складу інституту входили медичні клініки для лікування венеричних захворювань та інших хвороб, що передавалися статевим шляхом, дослідницькі лабораторії, в яких Хіршфельд виводив фармацевтичні формули сумнівних афродизіаків та ліків від імпотенції, бібліотека із найбільшою у світі добіркою літератури про секс, і — неочікувана приманка для туристів — музей сексуальних патологій, що відображав наслідки ризикових бажань жителів Берліна. Там не було де голці впасти, занотував Крістофер Ішервуд, завітавши до установи, бо ж повсюди стояли садомазохістські та фетишистські снасті — батоги й ланцюги, усіляки прилади для мастурбації, наряди ексгібіціоністів та жіночні мереживні труси, які під формою носили мачо-офіцери прусської армії і які були на них завеликі.

Райх установив зв’язок із Хіршфельдом та його інститутом ще до свого приїзду до Берліна, що забезпечило йому тісні відносини із тамтешніми колами психоаналітиків. Свої перші статті з сексології він опублікував в інститутському журналі «Zeitschrift für Sexualwissenschaft». Хіршфельд, який заснував Світову лігу сексуальних реформ, симпатизував комунізму, як і багато інших представників руху за сексуальні реформи. На конгресі два представники із Москви розповідали про «неймовірні» сексуальні реформи, що відбулися в Радянському Союзі. Після того Хіршфельд поїхав у лекційний тур Америкою і вже не повернувся до Німеччини, тож Райх так і не зустрівся з ним у Берліні. Як гомосексуал, єврей і прихильник лівих, він був втіленням усього, що ненавидів Гітлер, і навіть на початку 1920-х за свої фривольні погляди він піддався нападу нацистських бандюків, а одного разу йому навіть проломили череп.

218

МШ, 162-3 — від Девіда Боделла.

219

НУХ, 158.

220

Аніта Ґроссман.

221

125.

222

Радо, 84.

223

ШР, 127.

224

ШР, 128.

225

МШ, 193.

226

Вортіс пригадує у «Fragments of an Analysis with Freud» (1954): [«Фрагменти аналізу з Фрейдом» (1954)].

227

НУХ, 192.

228

Зар, 230.

229

Інґлішу радили, що якщо він попаде під вплив Райха, то йому буде важко працевлаштуватися в будь-якому американському університеті. Гелен Дойч запевнила його, що Райхова політика не мала нічого спільного із його аналітичними навичками, але то був предвісник упереджень, що чекали його попереду.

230

Джейкобі, 76.

231

Інтелектуали у вигнанні, 12.

232

Штайнер, 60.

233

«Between Two Fires: Europe’s Path in the 1930s», Девід Клей Лардж [«Поміж двох вогнів: Шлях Європи 1930-х»].

234

Там же.

235

Вигнання, 30; австрійці складали 80 % персоналу Айхмана.

236

Через 14 років вона опублікувала «Спостереження за психологічним ефектом позбавлення волі політичних в’язнів-жінок».

237

Сесілія Бланк.

238

1923-го, у записці, доданій до праці «Про історію психоаналітичного руху» (1914).

239

НУХ, 209.

240

Зіерстед, 3.

241

МПФ, 65.

242

Масова П, 30.

243

Q in shiv, 63.

244

ДГ, 25.

245

Однак історик-ревізіоніст Даґмар Герцог оскаржував, що принаймні привселюдно станом на кінець 1930-х багато людей вважали нацистів сексуальними лібераторами (Райх, безсумнівно, сумнівався б у тому, наскільки глибоким було їх задоволення).

246

У пошуках Док. Блоха Ґранта, 79, 1 жовтня 2002.

247

НУХ, 199.

248

30 січня 1933 року, у день, коли Гітлер став канцлером Німеччини, прем’єр-міністр Данії, соціал-демократ Торвальд Стаунінг запросив коаліційний уряд та опозиційні партії до свого кабінету на таємничу зустріч-обговорення економічної кризи, яка щораз погіршувалася. Угода про ґрунтовні соціальні реформи зацементувала центр політичного спектру Данії і дала початок сучасній процвітаючій Данській державі. Американський журналіст Маркіз Чайлдз охрестив компроміс між партіями соціалістів та «буржуазії», який допоміг витягти Данію із депресії, «золотою серединою». Він хвалив скандинавів за вмілу навігацію поміж шляхів «дикого» капіталізму ери депресії та сталінським комунізмом, а президент Рузвельт відправив до Європи спеціальну комісію, аби ті розвідали, чого б такого можна було навчитися й перейняти у скандинавської моделі політичної поведінки.

249

НУХ, 200.

250

НУХ, після 201.

251

Райхові ідеї про сім’ю вплинули на Макса Горкгаймера, Теодора Адорно й інших соціологів Франкфуртської школи, які ще до війни перебралися до Колумбійського університету й 1936 року випустили збірку під назвою «Вчення про владу та сім’ю». До неї увійшло багато авторів, а упорядники визнали, що багато в чому завдячують своїми ідеями та помислами Райху. Задля визначення рівня людської сприйнятливості фашизму чи революційних ідей вони користувалися анкетами. В «Авторитарній сім’ї» 1950 року вони розробили Ф-шкалу, у рамках вимірювання якої суб’єкту з метою визначення рівня його фашистських схильностей задавали питання, що стосувалися його дитинства.

252

С. 4. Хоча Райх і вторив, що за свої аналітичні послуги й копійки не взяв, адже так вимагав закон, один із його данських послідовників, студент-політолог Йорген Нергаард, який надав свій пансіон для проведення занять у Райховій групі навчання, визнав в інтерв’ю копенгагенській газеті, що Райх отримував винагороди за свої консультації, але лише тоді, коли йому «їх всували».

253

МШ, 185.

254

Hist of Psa in DK, 106 [Іст. Псих. А. 106].

255

Hist of Psa in DK, 106 [Іст. Псих. А. 106].

256

«Медичні Месії: Соціальна історія знахарства в Америці XX століття». Розділ 9: «У погоні за обіцянкою, що згасає».

Джеймс Гарві Янг, PhD

Разом із початком війни прийшло шокуюче відродження стародавньої загрози, абортивної пасти. Як і дінітрофенол, ці корозійні товари були надто загрозливими для застосунку загалом; не існує адекватної інструкції, як зробити їх безпечними для людського здоров’я. З’являються нові випадки смертей та серйозних травм. УПМ націлила на пасту Леунбаха, що створювалася на основі внутрішньоматкової пасти, й інші субстанції цього типу, усі три стволи — конфіскації, судові розпорядження, та внесення до списку кримінальних дій [7]. Вортон, «Фальсифікація продовольства та медикаментів воєнних та післявоєнних часів». ФТПТ, До Квортерлі, 1 (1946), 465.

«Abortifacient Pastes: The Exploitation and Dangers of Pastes Sold for Producing Therapeutic Abortion», JAMA 98 (June 11, 1932): 2155. See also Taussig, Abortion, 273, 323–324.

[«Абортивні Пасти: Експлуатація та загрози паст, що продані для виконання терапевтичного аборту», ЖАМА, 98 (11 червня 1932): 2155. Див. також Тауссіг, Аборт, 273, 323–324]

257

1926 року Леунбах написав трактат «Про расову гігієну» (який 1929-го став законом). 1935 року, після смерті Маґнуса Хіршфельда, Леунбах — під впливом Райха — розпустив Світову лігу сексуальних реформ після суперечки із іншим її президентом, який вижив; Леунбах та Райх вважали, що ліга повинна долучитися до революційного руху робітників, але Норман Ґер з Лондона вважав, що сексуальні реформи повинні проводитися незалежно від перебування у підданстві будь-якій партії.

258

С. 4.

259

Зіерстед.

260

Штайнер?

261

НУХ, 210.

262

Штайнер, 73-74.

263

НУХ, 214–215.

264

Топфер, 152.

265

МШ, 195.

266

Танцівники, 55.

267

НУХ, 216.

268

НУХ, 222.

269

НУХ, 242.

270

Брок, 599.

271

Von Charlottenburg zum Central Park West: Henry Lowenfeld und die Psychoanalyse in Berlin, Prag und New York.

LR, 113.

Thomas Müller. Frankfurt am Main: Déjà Vu, 2000.

272

НУХ, 248.

273

Джейкобі, 84–85.

274

Райхові донесли, що опісля слухання Анна Фрейд сказала, що «тут відбувається велика несправедливість», але це висловлювання так близько віддзвонює Джонсовій версії найпершого виступу Анни Фрейд на психоаналітичному конгресі (1927), і видається, що обидві події було просто переплутано. Багато років потому, коли Анну Фрейд запитали, що та думає про Райха, вона просто сказала: «Геній, або ж…», — впевнено змовчавши, адже знала, що слухач і сам заповнить недоказане.

275

НУХ, 245.

276

МШ, 187.

277

Радо, 84.

278

Щоденник, 34, с. З, 31 серпня 1934.

279

СВ, 120.

280

КА, 346.

281

НУХ, 250, відкрита 2005 року.

282

1954 року Райх шукав помсти для всіх, хто звинуватив його в божевіллі та аморальності у Люцерні, склавши довгий список необережностей інших психоаналітиків:

Ернест Джонс спав із дружиною Александера на Інсбрукському Конгресі 1927-го.

Ш’єльдеруп спав із Боділь Танберґ, своєю пацієнткою.

Зілборг спав із Елізабет Бедджелі, також пацієнткою.

Файтелберг… трахався з Грундльзее, як той кролик, без жодної тобі любові, і прижартовуючи.

283

Від усіх трьох відсахалися і отаврували психами. Ференці був аналітиком Джонса, але сказав, що той злетів з котушок.

284

Джейкобі, 82.

285

НУХ, 251.

286

Вигнання, 43.

287

(1953: 272).

288

ФО, 371.

289

Електрика тіла. Керолін де ла Пена. Електрика витісняє хвороби та смерть. Пояси потенції і таке інше.

290

ФО, 377.

291

Райх вважав революційних друзяк Бранта «мерзенними маргіналами», але самого Бранта описував як «дитя, що несе свою ношу гідно».

292

Щоденник, с. 39–40.

293

С. 39–40.

294

«Лють На Землі», Майрон Шараф, роз. 16, с. 215.

295

ВР, 52.

296

110.

297

СВ з КА — П та В.

298

Зіерстед, 7.

299

Псих. а. в Норвегії, 59.

300

МШ, 238.

301

НУХ, 252.

302

ВР, р. 7.

303

1934, щоденник, с. 10.

304

Брок, 578, див. також Алнес, 70, Ваал подав у відставку із товариства 1938 року як знак протесту на відмову прийняття Р.

305

Брок 605, для листа «Рундбріфе».

306

Брок, 606.

307

Джейкобі, 89.

308

Алнес, 69.

309

Лоуенфельд до Ґіффорда 27/11/94 [також відвідав Райха у штаті Мен].

310

18–19.

311

Див. вступ до грішники літа (Псих. Контакт, с. 306–307) для Р версії терапії Гоеля.

312

Алнес, 70, семінар 1960 року.

313

Щоденник, 75.

314

Джейкобі, 90. Прочитавши одну з нових публікацій Райха, Феніхель сказав своїм колегам у виданні «Rundbriefe» 1937 року, що «Райхові теми надто перебільшені. Сам Райх — монотонний, або ж геть meschugge [зварйований]. Декотрі його теорії й справді цікаві, навіть оригінальні, але загалом, людина раціональна їх б відсахалася».

315

НУХ, 118–119.

316

Справа ФБР, Боріс Нікалаєвскій, «На зорі комінтерну», розповідь «Товариша Томаса». Квіт. та жовт. 1964-го, «Социалістічєскій Вєснік».

317

Історія КДБ.

318

Щоденник, с. 46.

319

Райх зустрів членів 4-го скликання інт. у Парижі 1993-го. Райх стверджував: члени 4-го скликання були «мертвонародженими та безглуздими», НУХ, 205.

320

Д. північ. Вступ РБ ххх.

321

НУХ, 205.

322

Пророк-Вигнанець, с. 239.

323

«Enemies within the gates», p. 166. Also, «А Stand Against Tymanny», Norwegian physicians and the Nazis Maynard Cohen — Nic Waal heroism, save Jewish orphans, her husbands, Sinners in Summertime.

[«Ворог на порозі», с. 166. Також «Повстання проти тиранії», Норвезькі лікарі та нацисти Мейнард Коен — героїзм Ніки Ваал, рятує єврейських сиріт, своїх чоловіків, Грішники Літа.]

324

НУХ, 205.

325

НУХ, 261.

326

НУХ, Додаток?

327

Опарін, 32.

328

Багато з них вважали, що висновки біоелектричних експериментів були психічними: «Хіба ж шизофреніки також не говорять про те, що відчувають електричні потоки у своїх тілах? — коментує Майрон Шараф, додаючи про останній експеримент Райха. Це дослідження запечатало його діагноз психозу для багатьох сучасників».

Єва Райх, зрештою, зустрілася зі своїм батьком, попри чи то саме через спроби Анни Фрейд та Берти Борнштейн відсторонити її від нього. Як каже Лора Райх, вона «перейшла на іншу сторону» наприкінці 1940-х. «Я бився за душу Єви, — писав Райх про свою улюблену доньку 1955 року, — яку отруїли злі, пусті душі». Єва стала однією з найближчих співробітниць Райха, була лікарем та аналітиком-райхівцем, яка спеціалізувалася на лікуванні дітей. «Єва доволі схиблена, — Лора казала мені. — Мені здається, що в неї теж певна ступінь маніакальної депресії. Вона вступає у моделі ідентифікації із поведінкою свого батька, вона ненавидить аналіз, вона не розуміє, що в ньому багато хорошого, вона й справді не розуміє нашої матері, я не думаю, що вона цінувала таланти нашої матері, те, що наша матір вчинила правильно. Вона наче застрягла на шляху і, здається мені, так і не зійшла з нього, вона все ще застрягла на стадії свого життя, що сповнена злості».

Єва Райх, якій зараз 82, живе у Генкоку, маленькому прибережному селищі у штаті Мен, де у 1970-х започаткувала клініку контролю за народжуваністю для тінейджерів, але стан здоров’я не дозволяв їй говорити про своє минуле. Чотири роки тому вона пережила інсульт, через який у неї розвинулася тетраплегія. Її донька, Рената Муаз, яка опікується нею, пояснила мені, що вона «дуже слабка і страждає від дивної форми слабоумства. Я не беруся називати це Альцгеймером, хоча, можливо, це і так, її пам’ять просто у жахливому стані, наче хтось взяв усі її спогади, витягнув з голови, зробив з них салат, і увіпхнув назад».

329

ВР, 77.

330

Завзято пропагуючи Райхові дослідження, Нілл став його представником в Англії. Він вислав стосик Райхових книг Г. Д. Веллсу, чоловіку, який і сам у своїй прозі винайшов малоймовірну машину. «Ви вислали мені жахливу балаканину ціломудреного квакання, — відповів Веллс. — У Райха кожне слово стоїть не там, де треба… Навіть проблиску чіткого розуміння немає у цілій низці досліджень. Будь ласка, більше не висилайте мені такого». Нілл злісно захищав Райха, назвавши Веллса Полковником Чинушею: «Ви використовуєте слово “квакання” до чоловіка, якого бездоганним вважав сам Фрейд, чоловіка, який роками прогарував у лабораторії, шукаючи правду». «Будучи Шотладцем», Нілл відшкодував Веллсу поштовий збір. Веллс не прийняв марок. «Ви звете мене Чинушею, — відписав він. — Я зву вас сисунцем».

331

Щоденник, 91.

332

Щоденник, 99-100.

333

Троцький за часів перебування у Норвегії.

334

Шараф, 230.

335

Алнес, 75.

336

НУХ, 255.

337

Щоденник, 123; для Райхового саммері.

338

Закон про ліцензування було скасовано 1958 року.

339

МШ, 253.

340

206.

341

«Можна буде спостерігати, як біони напряму руйнують ракові клітини», — обіцяв він у не висланому Крейберґу листі. 176

342

Щоденник, 122.

343

Щоденник, 120.

344

Щоденник, 76.

345

Щоденник, 173.

346

«У пошуках док. Блоха Ґранта», 79, 1 жовтня 2002 року.

347

ВР, 198. «Згідно із теорією оргазму, як статевого, так і вегетативного, це водночас має бути сексуальна енергія, енергія оргазму». 199, 1.

348

СВ, 208.

349

ВР сам поставив собі завдання винайти таке, ВР, с. 206.

350

СВ, 206.

351

Там же, 206.

352

Дейрі, 193. Райх почувався сексуально натхненним і пояснював своє бажання гарної жінки після багатьох годин у підземній кімнаті як результат вдихання завеликої кількості загадкової радіації. Ерік Еріксон стверджував, що коли відвідував Райха у Данії, той сказав йому, що бачив синє світло, яке виділялося, коли він спостерігав, як двоє людей займалися сексом.

353

МШ, 254.

354

МШ, 196.

355

28 серп.

356

Дейрі 231 Лотте Леня: «Але і нас не було перших вражень, — відповіла та, — бо ж ми всі бачили кінокартини фон Штемберга та фон Строгайма. Фріцу Ленгу аж запаморочилося від казкових видів Мангеттена, та його «неонових вогнів» та… надмірно великих реклам, що світяться, рухаються, обертаються, то згасають та запалюються, обертаються спіраллю на фоні фасадів будинків, що нагадує миготливо “вертикальну вуаль”».

357

Щоденник, 232.

358

«Вона була першою, кого я лиш знала, — ораторствувала Мейбл, — кого я знала із неприхованих пропагандистів плотських утіх». Маргарет навчила її «підсолодити задоволення й продовжити його… розтягнення й сексуалізація цілого тіла до позначки його тотальної чутливості, живості й довершеності».

359

РБ, 88.

360

Сексуальна стриманість та нервозність, «Правда про секс проти брехні про секс, неправильні уявлення та перебільшення», 1919, автор Вільям Дж. Робінсон.

361

Громада Онейда — утопічна комуна, що процвітала в середині дев’ятнадцятого століття, керувалася Джоном Гемпфрі Нойзом, біблією котрого була «Камасутра». Організація заснувала нову форму полігамії, яку Нойз охрестив як «складний шлюб». Група Онейда практикували те, що вони називали «чоловічою стриманістю», що забороняло чоловічу еякуляцію під час сексу, що, звичайно ж, було б анафемою для Райха. (Попри цю практику, за двадцять з гаком років у проміскуїтетній громаді із двохсот п’ятдесяти людей народилося всього лиш сорок дітей.) Все ж жоден із цих рухів так і не мав тривалого й широкого впливу, й ані Істмен, ані група нон-конформістів Делла, чий радикальний виклик загальноприйнятій моральності зламався у хвилі сексуальних ревнощів, не добилися успіху. Подейкували, що допоки в Америці Райх лікував Гемпфрі Нойза молодшого, дитячий лікар зійшов з патріаршого поста Онейди.

362

233.

363

238.

364

233.

365

Найбільша спільнота німецьких емігрантів зібралася у Вашингтон-Гайтс — місцині, яку знали під назвою «Четвертий Рейх», але Джексон Гайтс та Форест-Гіллз у Квінзі також були популярними осередками емігрантів. «Ці от вищезгадані території, — пише історик Ентоні Гейлбат у своїй праці “У райськім вигнанні” (1983), — є найбільш населеними та озелененими в місті, мабуть, нагадували новим жителям про старі райони Берліна та Відня”».

366

39.

367

Щоденник, 62–63.

368

Див. PR Стюарта Мювена і дайте відповідь на антикорпоративне послання, що містилося в позитивному відклику Рузвельта про цю книгу, Новий Курс.

369

Див. shivelbush ch Kinship?

370

Щоденник, 38.

371

Одним з експонатів була часова капсула, яку не можна було відкривати до 6939 року нашої ери. Вона містила послання для майбутніх поколінь від двох емігрантів — Альберта Ейнштейна та Томаса Манна, ну й інші сувеніри із доби депресії, що затягнулася, як ото, наприклад, пачка цигарок «Кемел», фігурка Міккі Мауса, долар монетами і примірник «Віднесених вітром». Капсула була зроблена у формі торпеди, наче нею збиралися вистрілити в космос, а не закопати на тисячі літ.

372

1939, с. 23.

373

Він все ж зумів віднайти вияви песимізму у «зоні забав» ярмарки, яка містила сюрреалістичний фантастичний ландшафт: ризиковану водну фантазію, на якій жінки, одягнуті, мов русалки, оголені до талії.

374

Ґей, 570.

375

Дж. 328.

376

Зарет, 261.

377

Зарет, 279. Для Гартманна оргазм не був потенційним звільненням, як для Райха, але являв, подеколи, необхідний «регрес на благо еґо».

378

«Його перші спроби віднести себе до інших характеризуються не його справжніми почуттями, а радше стратегічною необхідністю. Йому не може просто подобатися чи не подобатися, він не може просто вірити чи не вірити, висловлювати свої побажання чи протест проти них за допомогою інших, але повинен автоматично справлятися з людьми та маніпулювати ними, завдаючи собі мінімальної шкоди» (1945). Журнал «Невротична Особистість».

379

247.

380

246.

381

ІО, 78.

382

Щоденник, 246.

383

9 квітня 1940 року Норвегію захопили нацисти, і Відкун Квізлінг, лідер Норвезької нацистської партії, проголосив себе прем’єр-міністром (капітан судна «SS Stavangerfjord», К’єльд Стаб, який привіз Райха до Америки, став міністром мореплавства в маріонетковому уряді Квізлінга). Як німкеня, що проживає в Норвегії, пільги Ельзи Лінденберґ поставили під сумнів, і вона вийшла заміж за норвезького друга (ставши Ельзою Стай), намагаючись уникнути підозр ґестапо. Станом на 1944 рік Лінденберґ знову опинилася в списку тих, кого розшукують; вона поїхала до нейтральної Швеції, де пересиділа, переховуючись, до закінчення війни. Оллендорф пригадує, що коли Лінденберґ попросила Райха про фінансову допомогу, він вислав їй лише 25 $: 20 $ він отримував за один сеанс терапії.

384

ІО, 84.

385

Едвард Елліс. «Хронологічна історія Озер регіону ренджелей», 2006. Однак, золотий вік регіону насправді завершився 1938 року, коли ураган знищив мости й залізницю, які приводили туди туристів із Нью-Йорка, і їх так і не відремонтували.

386

Щоденник, 31.

387

Щоденник, 34.

388

Щоденник, 145.

389

Щоденник, 43.

390

Джерело відчутне.

391

вр>н 107.

392

Кларк, 690. Хоча й можливість розщеплення атома тоді здавалася дуже неправдоподібною (біограф Ейнштейна Рональд Кларк написав, що виник «шанс один на мільйон для використання ядерного поділу саме для такої місії»).

393

Станом на 1940-й, Бор, як Ейнштейн згодом довідається, працював у Лос-Аламос із Сілзардом над проектом Мангеттен. 1947 року Роберт Оппенгаймер — голова Лос-Аламос і «батько А-бомби».

394

Щоденник, 100. НЙТ, 22/9/40.

395

30 грудня 1940.

396

Того року Райх отримав законний, складений і засвідчений нотаріусом документ, який заявляв про його права на унікальний оргонотонічний опис Всесвіту. Допоки більшість науковців схилялися до теорії будови Всесвіту з атомів, такі філософи, як Анрі Берґсон, сподівалися, що науковці зможуть «заново встановити… континуум Всесвіту». Райх, якого вигнали з університету як «психованого берґсоніанця», повернувся до витоків версії дискредитованої «теорії ефіру», яка наприкінці ще минулого століття була особливо популярною в Німеччині; ефір уявляли собі, як стверджувала біограф Марії Кюрі Сьюзен Квін, як «щось на кшталт клею, який тримав усе вкупі і який існував, за більшістю версій, в іншому невловимому вимірі». Оргонна енергія для Райха була з’єднувальною силою («Кожен з нас — це оргон», — переконував Райх”).

397

С. 55.

398

Щоденник, 199.

399

ІО, 85–86.

400

199.

401

57.

402

«Ейнштейн та Покоління Науки». Льюїс Сем’юел Феєр, 84–85.

403

7 лютого 1941.

404

20 лютого 1941.

405

220.

406

Д, 221.

407

Фраза КВ з біографії Ейнштейна в авторстві Кларка, 216 та 218, впевненість, 217.

408

НЙТ, 17 березня 1950, екс-посібник Ейнштейна знову викладатиме в Польщі.

409

Д, 96.

410

Д, 96.

411

18 червня 1941, щоденник 108.

412

7 липня 1941.

413

ФО, Амер. Вид., 42.

414

470.

415

Як показав історик Роберт Демтон, була у мезмеризмі нота радикалізму, яку можна було пропустити поза увагою у гравіруваннях млосних аристократів, що назбирувалися у бакеті, сподіваючись зцілитися від подагри. «Для тих, хто втратив віру у стару систему, — пише Демтон, — мезмеризм пропонував нову віру, віру, що помаркувала кінець доби Просвітництва, прихід Революції і початок XIX століття».

416

48 % thought this the reason, opinion poll cited 214, dec 10, 1941. «Hitler Attacks Pearl Harbor: Why the United States Declared War on Germany». By Richard F. Hill, 95.

[48 % так вважали, позиційне опитування 214, 10 грудня 1941. «Гітлер атакує Перл-Гарбор: Чому Сполучені Штати оголосили війну Німеччині». Ричард Ф. Гілл, 95.]

417

Більшість Райхових інтернів були японцями чи то німцями, 1 з 8 японців у той час затримували (57 % загалом), 1 з 80 німців (36 %) та 1 із 923 італійців (7 %). Рузвельт не вважав італійців, яким прощав як «нації багатьох оперних співаків», надто небезпечними. Однак Німеччина була небезпечним ворогом у Першій світовій, і Рузвельт попросив Гувера розвідати про пронацистські групи в Америці. Починаючи з 1934 року, в країні встановили десятирічний бан на «контрпідривних елементів», коли президент запідозрив німецьке посольство у розпуску чуток про те, що Новий Курс був машиною комуністичної змови. ФБР стала величезною силою секретної поліції, розрісшись із 898 агентів 1940 року до 4886 1945-го.

418

Червоні, 218.

419

Американський мрійник, с. 274.

420

Д, 138.

421

Нова Школа. Пітер М. Руткофф, Вільям Б. Скотт, с. 136.

422

Д, 128. «Хвиля сексуальних істерій та обговорень, здається, заполонила країну. Наша колишня мовчазність у питаннях сексу дала дорогу відвертості, якій здивуються навіть жителі Парижа. Проституція, як відзначає Лайф, — головна тема ввічливих розмов. Вона пробила “годину секс” в Америці для використання вікопомної фрази Вільяма Маріона Ріді». Богемні Бунтівники, ФФ5.

ҐОРДОН — ходили чутки, що його запроторили до Державного госпіталю Ютіка.

423

Доктрини курсових списків — огляд доктрин іноземців, революційний комунізм та їх активні…

Анон., с. 183 (Білл Райх закінчив Іллінойський університет 1920 року за спеціальністю аграрне господарювання).

424

«Навесні 1937-го Річардс відрекомендував мене ще одному члену секретної радянської поліції, якого звали, здається, Майклз чи то Майкл. (Не варто плутати із першим Майклзом, який сидів разом із Ґолосом на дев’ятому поверсі.) Обидва, Річардс та Майклз, почали переконувати мене в тому, що нашою справою було зупинити схеми троцькістів проти Сталіна. Відтак, я зібрав і віддав їм усю доступну інформацію, яку лише міг здобути про порухи засекречених троцькістів, їхніх кур’єрів та їхніх відносин із лівими соціалістами. У той час у мене було декілька агентів, засланих до табору троцькістів, — одне з перших завдань від Комуністичної партії, й саме від них я отримав цю інформацію. Виділявся з поміж цих завзятих сталіністів, які видавали себе за троцькістів, Білл Райх, який пізніше відкрито заявив про свої зв’язки з Комуністичною партією. 11 листопада 1950 року Луїс Буденз, колишній головний редактор «Daily Worker», подав до Комітету з розслідування антиамериканських діянь нотаріально засвідчений афідавіт, у якому йшлося про те, що він знав про причетність Комуністичної партії до вбивства Троцького. Цей афідавіт відтворено у повному обсязі, що має такий вигляд:

Statement by Louis Francis Budenz of the Preparations for Assassination of Leon Trotsky. Louis Francis Budenz, managing, editor of the Daily Worker, broke wit party in 46 pub.

[Заява Луїса Френціса Буденза про підготовку вбивства Лева Троцького.

Луїс Френціс Буденз, головний ред. Daily Worker, розірвав із партією у 46. Моя похибка].

Див. також «Люди без облич» у авторстві Луїса Френціса Буденза,

http://en.wikipedia.org/wiki/Louis_F._Budenz.

425

http://www.archive.org/stream/shamefulyearsthi1952unit/shamefulyearsthi1952unit_ djvu.txt Відділення Комуністичної партії штату Північна Кароліна. Структура, цілі, лідерство: Слухання перед Комітетом з розслідування антиамериканських діянь, Палата Представників, вісімдесят шостий конгрес, друга сесія.

Комітет із розслідування антиамериканських діянь, конгрес Сполучених Штатів. Палати. Комітет із розслідування антиамериканських діянь, Сполучені Штати, конгрес, палата.

Опубліковано Видавництвом Уряду США, 1960.

426

Департамент Безпеки Держави, 1963-65: Слухання, вісімдесят дев’ятий конгрес, перша [-друга] сесія конгресу Сполучених Штатів. Сенат. Судовий комітет. Підкомітет з розслідування адміністрацією Закону про внутрішню безпеку та інші закони внутрішньої безпеки [із старого каталогу], Сполучені Штати, сенат, конгрес, судовий комітет.

Опубліковано Видавництвом Уряду США, 1965.

427

Листи «Рундбріфе», Джейкобі.

428

1941 року Фромм видав свій бестселер «Втеча від свободи», в якому задля змоги пояснити, чому люди шукали сховку від власних обов’язків та відповідальності в асигнуванні їхнім іншим авторитетним постатям, багато чого було запозичено в Райха (Райх вважав це плагіаторським розрідженням його ідей: Фромм пояснив Феніхелеві, що не визнав у книзі своєї інтелектуальної заборгованості перед Райхом тому, що його вернуло від Райхової манії величі).

429

Чотири книги Райха було перекладено (й доповнено інформацією про його останні відкриття), й стільки ж вийшло номерів «International Journal of Orgonomy» (Міжнародний журнал оргономії).

430

«Століття Сексу», 179

431

Квітень 1946; Горайзон.

432

П, 72.

433

Фрейдова ідея створення безплатних клінік, вочевидь, не прижилася «у краю доларових варварів», як його називав сам Фрейд. Аж до середини 1950-х, як історик психоаналізу Елізабет Данто розказує нам, єдині інститути психоаналізу, до складу яких входили амбулаторні клініки, були в Чикаго, і започаткував їх 1930 року Франц Александер, та у Топіці, де ще через 12 років клінікою Менінґера було засновано навчальний центр психоаналізу.

434

Згодом Лоуен організував збори-зустріч Райха із 200 соціальними працівниками Будинку просвіти «Юніон», освітницьким центром однієї з громад однойменного району Східного Гарлему. Райх сподівався, що цю організацію можна буде використати як стартовий майданчик для американського Секс-Полу. Директорові установи він запропонував, що відкриє щось, що називав Відділенням психічної гігієни, де двічі на тиждень проводитиме консультації, і допомагатимуть йому в цьому шість членів персоналу. Усе, чого він просив, — це фінансування і три добре освітлені кімнати. Райх, який ще чекав результатів від Ейнштейна, що в той час проводив тест акумулятора, все ще мріяв про посаду в Принстонському інституті перспективних досліджень; але, як свідчить запис у його щоденнику, «якщо справи у Будинку просвіти підуть добре, здійсняться усі мої мрії». Він палко бажав, аби установа санкціювала його працю й надала йому ґрунт для початку повномасштабної програми органної терапії із задіюванням акумулятора. На жаль, попри те, що директору сподобалася така схема, Рада піклувальників організації наклала вето на його радикальний план позбавити Мангеттен сексуального пригнічення.

435

Намагаючись вивчити щось про вегетотерапію, він також проходив лікування у Шарлотти Зельвер, першовідкривачки «сенсорної свідомості».

436

Міллер запитала в Беллоу, чи вірив той у силу терапії. Беллоу визнав, про що Міллер зробила відповідний запис у нотатках про їхню зустріч, що «рівно стільки, скільки на це дали часу; він розказував, що поради терапевта-райхівця, мабуть, були корисними. Дещо Беллоу розказував і про метод зовнішнього вираження підсвідомих емоцій, практикування якого знову набуло чинності в рамках офісних сеансів, чи то в умовах домашньої приватності та симуляції нападів злості, яка зароджувалась від того, що її не випускали назовні: бажання вбивати, душити, бити, уражати — випускати агресію. Інколи Беллоу боявся, що втрачає контроль, стає нестабільним. Він був готовим до бійки, навіть якщо хтось штовхнув би його в метро. Здавалося, що лють лікує».

437

БМ, 89.

438

БМ, 102.

439

Все ж Райх у своїх ексцесах завжди відображав сучасні тривоги й страхи й на них же реагував.

440

«Ґештальт-терапія» не одразу стала хітом продажів, але от за наступні вісімнадцять років, у міру того, як слава Перлза зростала, вона перетворилася в основоположний текст для представників контркультури, й було продано більш ніж півмільйона примірників. Олдос Гакслі, чиї праці також дали поштовх зародженню того, що стало відомим під назвою «Рух за розвиток людського потенціалу», з яким також пов’язували Перлза, називав її «єдиною книгою із психотерапії, яку варто читати».

441

І Жан-Поль Сартр, і Альбер Камю відвідали Нью-Йорк весною 1946-го.

442

На створення динамічної моделі людського організму Перлза мимоволі надихнула ґештальт-психологія, з якою той мав справу у Франкфурті середини 1920-х (він зустрів Лору на лекціях, які читали відомі психологи Макс Вертгаймер та Курт Ґолдштан). Ґештальт-психологи продемонстрували за допомогою низки наочних експериментів, як мозок може схилятися до створення цілісної, довершеної концепції чогось, чи то ґештальта із диспаратних чуттєвих даних; що він здатен вивести за допомогою аналізу певну форму навіть за наявності найнезрозумілішої зі схем. Улюблений ґештальт-експеримент, той, що є ключовим для Перлзової моделі людського організму, складався із двозначного зображення, на якому можна розгледіти, скажімо, і качку, і кролика: і демонстрував, як мозок міг плавно переключатися з однієї інтерпретації на іншу. Для Перлза здоровий організм представляв саморегулятивну машину, що є чутливою до своїх постійних потреб, безконечно нужденною цього обміну фігур та задніх планів, у пошуках відновлення балансу. Але Перлз попереджав: «Будь-яке втручання в еластичність цього процесу переходу закінчується неврозом аби психозом». Якщо людина обмежить себе у задоволенні своїх потреб, як того часто від неї вимагає відчуття сорому чи то моральності, то вона згниє, відійшовши на задній план невдоволення.

443

176.

444

26 травня 1947.

445

2 грудня 1947.

446

Reds, 311 [«Редз», 311].

447

Райхові вдалося роздобути примірник нарису Гаушки, на який Клара Томсон посилалася в своїй праці «Психоаналіз: еволюція та розвиток» (1950), один із розділів якого присвячувався Райху [авторка хвалила його ранню діяльність, але заперечувала оргонні теорії], за який згодом він грозився засудити обох: і Томсон, і Гаушку — за наклеп. «Він поводився, наче інженер-механік, — Райх писав про критику Гаушки, — який, оглядаючи літак, робить висновок, що той непридатний до польотів. Але, насправді, все, на що він подивився, то це один гвинтик із шасі».

448

Через два місяці після появи статті Брейді директор відділу медичної консультації Федеральної торгової комісії відіслав її до УПМ.

449

Дж., 195.

450

10 травня 1948.

451

5 січня 1950. Див.: J. Edgar Hoover, «Sex and Crime» [Дж. Едгар Гувер, Секс та Злочин]. У травні 1951-го Джозеф Браян 3-й почав працювати у відділі психологічної війни ЦРУ й отримав від ЦРУ та ФБР авторизацію на перегляд Теки ФБР із непристойними публікаціями.

У передвечір президентських виборів 1952-го за вечерею Б. відзначив нездоровий інтерес Гувера до «нухи» (порнографії) і, що той «був закоханим у свого товариша і декілька разів домагався його; дізнавшись, що нічого з цього не вийде, [Г] доніс на нього».

Гувер до Б: «Нехай змириться або заткнеться. Виведіть його на чисту воду і то мигцем, так, щоб склалося враження, що я на це й геть часу й зусиль не витратив». Усі, хто були присутні на вечері, пройшли допит. Усі говорили те, що їм казали говорити. Браян вперше зустрів Гувера, коли брав у нього інтерв’ю для «Sat Ev Post» — «найжовтішої преси у цілому Вашингтоні»; вже наступного разу звався «жовтушник у штанях».

Я хотів, щоб цей слизень Браян втихомирив, або ж щоб Тольсон заткнув його

452

На завдання з проведення цих контрольних перевірок ФБР відрядило 975 агентів.

453

Джонс, 596.

454

Райха таки цитували в книзі: Кінзі посилався і на Райхову «Функцію оргазму», і на опубліковану в «Journal of Sex Economy» статтю, яку написав його перекладач та оргономіст за сумісництвом Теодор Вульф. Кінзі мав за мету поставити під сумнів висунуте Райхом явище раптової еякуляції, існування якого Кінзі заперечував.

455

Джонс, 579.

456

Райху, чесно кажучи, в мене складалося враження, що, певне, жоден зі скликаних 1948 року працівників і уявлення зеленого не мав, про що ти говорив, — А. С. Нілл писав Райхові після літньої конференції, продовжуючи: — І я не виняток. Можливо, ти забагато чекаєш від них? Лояльність, так, її можеш вимагати, але винахідливість, оригінальність, внутрішня свобода? Ні». Жоден із Райхових учнів не встигав за своїм гуру; Нілл додав: «Райху, ти один із величних мужів нашої епохи. Я кажу це, просто констатуючи очевидний факт, без жодних тобі лестощів чи поклоніння»

457

З огляду на те, що вони всі уже було віддали свої тіла на лікування Райхові, то й віддатися йому інтелектуально їм уже було легше.

458

Лейт, 51.

459

271.

460

Коли психолог Чарльз Райкрофт написав до Ільзе Оллендорф, аби розвідати про цю групу, та пригадала таке:

«На початку 1940-х Райх особисто, як і інші лікарі-оргоністи, лікував та навчав значну кількість молодих представників американського духовенства, у яких на той час розвинулося чітке розуміння того, що від них вимагали їхні конгрегації, й вимоги ці не мали нічого спільного із перипетіями духовними, а радше тяжіли до сімейних та інших емоційних конфліктів. Я не в курсі розгорнутої версії теологічних дискусій, які точилися в той час, але знаю напевне, що це молоде духівництво брало активну участь у семінарах, на яких порушувалися питання виховання немовлят і дітей та сімейних конфліктів».

Коли А. С. Нілл запитав одного з них, як вони водночас йшли за Богом та за «дияволом-Райхом», той визнав, що вони були «свідомими лицемірами».

461

«Боязнь падіння у тримісячного немовляти».

462

«Пам’ятаю той день, коли Пітер показав себе як найважчу, антисоціальну, деструктивну та проблематичну дитину, — пригадав Нілл. — Райх, як і я, був спантеличений. Аж раптом він невгомонно розреготався. Тут у нас найвеличніший шкільний директор та найвеличніший психолог… і нас двійко не може дати собі триклятої ради із цим малим».

463

10.2.188.

464

15 січня 1951.

465

12, 2, С. 169.

466

СВ стверджує, що коли Райх жив у Норвегії, вони з Мунком зналися; 204.

467

Шарафу сказали, що то був її колега Гаррі Ґантріп, 405. 1952 року психоаналітик Курт Айзлер поїхав до Мену, щоб взяти в Райха інтерв’ю. Згідно з твердженнями Шарафа, який розмовляв із Айзлером двадцять років потому, «він вважав, що Райх не шизофренік, а радше психопат із глибоко захованими параноїдальними відхиленнями». Однак, продовжує Шараф, «він додав, що його колеги вважали, що Айзлер був схильним недооцінити таку патологію».

468

142.

469

МШ, 389.

470

Бернард Ґрад, учений-біолог з канадського університету МакГілла, заїздив до Оргонону в квітні 1951 року і був одним із тих беззаперечних вірян. «Місцина була одним тотальним безладом, — пригадує він. — Оргонон евакуювали. Усі миші в приміщенні для піддослідних тварин передохли, скидалося, що винною тому була лейкемія». Тропп відвів його оглянути один із акумуляторів, який із Оргонної кімнати винесли на 200 ярдів углиб лісу. «Здавалося, що я на якийсь час втратив зв’язок з землею», — Ґрад розказує про те, як на нього вплинув прилад. Він підійшов до нього вдруге і сказав, що «цього разу я ледве не впав». Така його дія була заразною, вважав Ґрад: «Що цікавило в такому ефекті, то це те, що він був заразним. Моя теща його підчепила». Його власний акумулятор вважали зараженим, і просидіти у ньому він міг лише декілька хвилин: «Я піддався впливу радіації, і мене на декілька тижнів мов відкинуло від людей та навколишніх речей», — каже він. Повторно приїхавши до Оргонону 2005 року, навіть після того, як минуло 50 років, він відмовився заходити до оргонної кімнати.

471

МШ, 26.

472

24 січня 1953.

473

Під час 3-го щорічного зібрання Фундації Вільгельма Райха, уже через лічені хвилин він пішов, як…

474

1 серпня 1951.

475

LD, 369.

476

LD, 374.

477

LD, 375.

478

У червні 1951.

479

Згодом послідовники Райха зіпсували багато паперу, виписуючи, чому результати проведених УПМ випробувань були нерелевантними: найчастішим поясненням негативних результатів було те, що у всіх закладах, де проводилися досліди, знаходилося рентгенівське обладнання, яке обтяжувало оргонну енергію, натомість перетворюючи її в терапевтично-неефективну смертоносну оргонну енергію.

480

13.1.54

481

Доктор Пьєрракос, який 1952 року разом із Александером Лоуеном почав практикувати оргономію, сказав, що хтось із тих, кому він порекомендував акумулятор, тепер скаржився на «спад у його дієвості…».

482

Того літа Райх за 100 $ погодився за допомогою своєї «хмарної інженерії» перервати посуху для місцевого фермера Оззі Меррілла. Стаття у «Банґор дейлі ньюз» від 24 липня того року стверджує:

«Доктор Райх і троє його асистентів розгорнули свій дощотвірний прилад на узбережжі озера Ґранд поблизу дамби гідроелектростанції міста Банґор… Прилад — набір прикріплених до маленького циліндра профільних труб, що з’єднані між собою кабелем — проводив операцію “висмоктування” протягом приблизно години і десяти хвилин… Спантеличений свідок цього дощотворного процесу сказав: “Найдивакуватіші на вигляд хмари, які лише можна побачити, почали збиратися, як тільки ті запустили свою штукенцію”».

483

МШ, 404.

484

71

485

Хайльбут, 443.

486

Березень, 1940.

487

Бойовий клич, 139.

488

Згідно з твердженнями Майрона Шарафа, «втікати» було одним з улюблених слів Райха: «Люди втікали від глибин, міцних почуттів, від правди». С. 31.

489

3 травня 1956.

490

МШ, 462. Розширена версія?

491

Лоїс Вайвел, у якої з Райхом на початку 50-х був роман, писала, що єдиною, кого Райх бив у неї на очах, була Єва, «яка вивела його з себе, — то був талант, в якому їй рівних не було»; Єва вказала, що цей інцидент трапився в жовтні 1955 року і додала, що «він і справді побив мене у присутності Вільяма Моїса, і посланням цих побоїв було: “Зійдіть зі своїх мізерних шляхів, ступайте вже на шлях величний”; і позицією, яку зайняла я, було: “Я хочу, щоб мене залишили наодинці, бути такою мізерною і такою віддаленою, як самій того хочеться”».

492

2/2/57.

493

ІО, 195.

494

Flatland Magazine, № 12, «Tail-gunner Joe meets Cockyboo the Clown», 1995, pp. 36–40). [Флетленд Меґезін, ном. 12, «Хвостовий Джо зустрічає клоуна Кокібу», 1995, с. 36–40].

495

ІО, 196.

496

Єва Райх та Каррер допускали можливість умисного вбивства. «Я вважаю, що мого чоловіка Вільгельма Райха вбили», — писала Каррер. Вона знала, що це було не вперше, що в Льюізбурзі вбивають в’язня. 1954 року Вільяма Ремінґтона, колишнього урядового посадовця, якого Елізабет Бентлі звинуватила в приналежності до комуністичної партії, там побили до смерті. За два дні до своєї смерті Райх обмовився, що він попросив аспірин, йому дали дві підозрілі рожеві пігулки, і вони підозрювали, що його отруїли, змовившись проти нього.

Доктор Леон Віткін, начальник медичної служби в’язниці, вислав вміс Райхового шлунку до ФБР, аби вони могли провести тест на присутність неналежних хімікатів. Нічого незвичного не виявили. Але коли прийшли результати експертизи, Каррер та Єва Райх не заспокоїлися, і протистали Віткіну з новою теорією того, що Райх припускав перед ними, що росіяни винайшли препарат, який може викликати серцевий напад і розсмоктується в організмі так, що автопсія його не бачить.

У Віткіна було своє бачення того, що трапилося: «Проглядаючи справу, варто взяти до уваги декілька важливих факторів. Перш за все, через свою параною Райх не довіряв медичному департаменту й відтак не шукав кваліфікованої медичної допомоги, а надавав перевагу самолікуванню; і чим би він там не хворів, він би не розказав нам про це, допоки б не було уже надто пізно. По-друге, на час його смерті в установі бушувала епідемія грипу; по-третє, результати гістопатологічного дослідження показали гнійну бронхопневмонію. На мою думку, ці чинники посприяли смерті, яку спричинили ускладнення від захворювання азіатським грипом».

497

Кеннету Тайнену в 1971-му.

498

«Tread Softly» р. 46 (1966) [«Ступайте легко», с. 46, 1966].

499

Федерн був автором «Суспільства байстрюків» (1919), книги, в якій автор, намагаючись пояснити, чому всі спроби встановити в Європі Росію, не вдалися, береться до дослідження підсвідомого відчуття провини, що сповнювало тодішніх революціонерів. Автор вважав, що їх роз’їдає провина, яку вони відчувають за свої повстання, що автоматично асоціюються у них із батьковбивством (згодом Райх візьме до уваги це попередження і намагатиметься уникнути таких відчуттів. Хітчманн розказав йому, що Фрейд ствердив, нібито у Федерна «очі батьковбивці»).

500

Моя перша оргія. 1976 року Поленд уже пропонував послуги догляду за дитиною для тих, хто навідувався на нічні суботні оргії ЛСВ. «Цей проект, — йшлося в інформаційному бюлетені, — має за намір зробити маленький крок назустріч тому, аби допомогти дітям бути вільними». Коли я намагався вистежити Поленда, аби взяти в нього інтерв’ю, я довідався, що у 1980-х він відсидів п’ять років у в’язниці за сексуальне домагання до однієї дитини, за якою наглядав під час тих оргій. У в’язниці він намагався каструвати себе, і, вийшовши на свободу, йому виписали регулярні уколи жіночих гормонів, які мали допомогти йому вгамувати його лібідо.

501

«A Conversation with Herbert Marcuse: Revolutionary Eroticism, the Tactics of Terror, the Young, Psychotherapy, the Environment, Technology, Reich»

by Sam Keen and John Raser in: Psychology Today 4:2 (Feb. 1971), 35–40, 60–66.

[«Розмова з Гербертом Маркузе: Революційний еротизм, тактика терору, молодь, психотерапія, середовище, технології, Райх».

Розмовляли Сем Кін та Джон Рейзер. Сайкалоджі Тудей, 4:2 (лют. 1971), с. 35–40, 60-66.]

502

1963 року Бетті Фрідан в одному із розділів своєї книги «Феміністична містика», що зветься «Сексуальне продається», критикуватиме Діхтера за стереотипізацію в ньому жінок.

503

У книзі, що мала за намір критично дослідити наївний оптимізм того, що він зве Райховою «гіпотезою репресивності».