Принц Орландо легко — наче в нього виросли крила — поніс Іванну високо в гори, на Орлину полонину, де височів Королівський Палац. Він поставив Принцесу на землю, взяв за руку і підвів до альтанки. Там стояв полив’яний візерунчастий горщик, в якому й росла Жоржина-Веселина.
— Ось вона, — сказав Принц Орландо, — ця чарівна квітка.
— Яка вона гарна! — захоплено вигукнула Принцеса.
Та Іванна й без чарів прекрасної квітки почувалась веселою і щасливою.
Закохані пішли до Королівського Палацу.
Король і Королева Орландії святкували перемогу над каркаронцями і були дуже зворушені, коли Принц Орландо познайомив їх з Принцесою Іванною. Він розказав батькам, як мужньо билася вона з могутнім Каркароном, як допомагала відвести біду від чарівної квітки Жоржини-Веселини.
Коли Принц сказав, що вони з Іванною кохають одне одного і хочуть одружитися, його батьки зраділи, бо Принцеса їм дуже сподобалася.
А тоді відбулися заручини.
Король і Королева, Принц Орландо і Принцеса Іванна сіли в золоту карету і поїхали до батьків Іванни.
Королева, мати Іванни, побачивши, що донька жива і здорова, та ще й збирається заміж за красеня Принца Орландо, від радості заплакала, а Король розчулився і навіть забув сказати «йолі-палі».
Невдовзі справили бучне весілля. Гуляли три дні й три ночі. На свято прибули гості з усіх сусідніх королівств.
Запросила Принцеса на весілля й своїх друзів-телевізійників: Фею Книжану, Лесика Веселесика, Андрійка Фантазера. До того ж Андрійко ще й нафантазував знайомих артистів-танцюристів та найкращих співаків.
Усі вони влаштували такий концерт, що в гостей від оплесків долоні заболіли. А Лесик Веселесик із артистами-гумористами такого сміху наробив, що листя з дерев опадало. Недарма це свято українською мовою називається «весілля». На додачу Фея Книжана ще й художників-ілюстраторів запросила. Вони намалювали на гостей дружні шаржі й дарували їх усім охочим.
Прибув на весілля і Мудрець Розуман, якому вдалося втекти з Воронячого лісу, з полону Каркарона. Розв’язати бороду сам він, звичайно, не міг, йому довелося обірвати її. Тому борода Мудреця була тепер короткою. І вигляд він мав молодший і привабливіший.
Одне слово, на весіллі було дуже весело і чудово.
А потім про весілля зробили телевізійну передачу — й усе населення обох королівств дивилося її і раділо.
Після поразки злого Каркарона багато чого змінилось. Каркарон зі своїми воронами-круками залишив Воронячий Ліс і полетів кудись далеко-далеко. Замість Воронячого Лісу утворився Солов’їний Гай, в якому солов’ї співали прекрасних пісень про кохання. А Чорні Гори стали Райдужними. Одне слово, все було чудово.
Після весілля Принцеса Іванна сказала Принцу Орландо:
— Я не хочу бути Принцесою. Я не хочу ні королівських прийомів, ні балів, мені це все набридло. Я хочу іншого життя, хочу робити щось добре, дітям допомагати. Ми врятували Жоржину-Веселину і тепер з її допомогою можемо дарувати радість і щастя дітям. Адже немає нічого кращого за веселі й щасливі дитячі усмішки.
— Сонечко моє, ох ти в мене й розумничка! — вигукнув Орландо, обняв та поцілував Іванну.
І на цьому, гадаю, можна поставити крапку.