Роберто Зукко

XIII. Офелія

Те саме місце; ніч.

Дворик безлюдний. Чути плюскіт дощу.

Входить сестра.

СЕСТРА: Де це моя голубка? До якого кишла її затягли? В яку брудну клітку її посадили? Які збочені й розпутні тварюки її оточують? Я хочу віднайти тебе, моя горличко. Я шукатиму тебе поки жива.(Пауза.) Самець — найогидніша скотина серед тих огидних скотин, яких тільки земля носить. Від самця смердить. Так тхнуть щурі в каналізації, свині у загоні, ставок, де трупи гниють. (Пауза.) Самець брудний — чоловіки ніколи не миються, на тілі в них засихає бруд і мерзенний леп від їхніх виділень. І вони не рушать його, ніби то якісь коштовні осади. Чоловіки не чують запаху один одного, бо всі вони одним медом мазані. Ось чому вони завжди водяться один з одним і водяться з хвойдами. Бо хвойди, заради грошей, терплять цей запах. Я її відмию, мою крихітку. Купання перед обідом, купання вранці, натирання спини і рук щіткою, і чищення під нігтями. Щодня миття волосся, підрізання нігтів, щоденне миття від голови до ніг гарячою водою з милом. Триматиму її біленькою, мов голубку, чиститиму пір'ячко, мов горлиці. Я глядітиму її і триматиму клітці завжди чистій, щоб не бруднилася її непорочна білота від дотику з цим брудним світом, з брудними самцями, щоб вона не пропахла цим нестерпним сопухом самців. Гай-гай, то ж бо її брат, цей щур серед щурів, гнилий кабан, цей продажний самець штовхнув і втоптав її в багно і поволік за коси до її гноївки. Мені його треба вбити, треба отруїти, треба відігнати його від клітки з моєю горличкою. Мені треба огородити дротом клітку своєї любові. Мені треба розчавити ногою цього щура і спалити його в пічці. (Пауза.) Тут усюди брудно. Все це місто брудне і населене самцями. Хай дощить, хай дощить, хай дощ трохи помиє маленьку мою горличку в тій гноївці, де вона зараз.