На думку критики, прототип Емми Ленц-Гройб, у якої в Берні 1922–24 рр. Р. Вальзер винаймав помешкання.
Бруно Касірер — берлінський видавець Р. Вальзера.
Мається на увазі роман Ф. Стендаля «Червоне і чорне».
У 1807 р. тут перебував під арештом Гайнріх фон Кляст.
У 1803 р. тут перебував під арештом і помер уродженець Гаїті генерал Туссен.
Певно, натяк на персонажа з «Приборкання непокірного» В. Шекспіра.
Очевидно, авторська помилка, насправді — граф Валковський.
Дора Шлаттер (1855–1915) — авторка творів для жінок, зокрема роману «Жіночі цілі й жіночі шляхи».
Вальтер Ратенау, міністр закордонних справ Німеччини, якого 1922 р. у Берліні вбили націоналісти-антисеміти. Р. Вальзер особисто знав Ратенау ще доти, як той став міністром.
Персонаж із розважального роману «Рінальдо Рінальдіні» німецького письменника К. А. Вульпіуса (1762–1827), автора класичної схеми т. зв. розбійницького роману.
Мається на увазі «Поцілунок крадькома» Ж. О. Фраґонара (1732–1806).
Юний, палкий і нещасний персонаж із «Пармської обителі» Ф. Стендаля.
В «Історії Фрідріха Великого» Франца Куґлера, про яку йдеться, нема опису, що відповідав би образу, змальованому Р. Вальзером.
Псевдонім швейцарського письменника Альберта Біціуса (1797–1854), автора книжок «для народу» з життя простолюду Бернського кантону.
Йдеться про пам’ятник Оскарові Бідеру (1891–1919) У Берні.
Друга частина німецького слова Штокгорн (Horn) означає «ріг».
Натяк на постать Ґертруди Штауффахер з поеми Ф. Шілера «Вільгельм Тель». У Швейцарії цим ім’ям зазвичай називають дбайливу, моторну господиню дому.
Деякі швейцарські історики вважають, що нейтралітет їхньої країни почався з битви під Мариньяно, яку швейцарська армія 1515 р. програла французам під проводом Франциска І.
Рибніц-Дамґартен, німецьке містечко на північний схід від Ростока.
Курортна місцевість у Швейцарії.
Популярне місце відпочинку в Швейцарії.
Знавця світських манер, житейської мудрости (фр.).
Французькі політики XVI–XVII ст.
Устрій і період в історії Франції 1795–99 рр.