Розкоші і злидні куртизанок

1

Князь Альфонсо Серафіно ді Порча — знатний італійський аристократ, в чиєму палаці, в Мілані, Бальзак зупинився проїздом у 1838 році. (Тут і далі — прим. ред.)

2

Фраскаті — неаполітанець, що відкрив під час Директорії на розі вулиці Рішельє і Бульвара кафе, яке перетворилося на ресторан та велику гральню; бали й вечори, що тут давались, відвідувались аристократами.

3

Доміно (італ.) — зимовий палац духовних осіб; з другої половини XVI ст. почало також означати маскарадний плащ з капюшоном, що вперше з’явився на маскарадах у Венеції.

4

Саржін — герой комедії Монвеля “Саржін, або учень Амура” (1788).

5

Бертран і Ратон — імена мавпи й кота в байці Лафонтена.

6

Альцест і Філент — дійові особи комедії Мольєра “Мізантроп”.

7

Будь-якими шляхами (лат.).

8

Біжи, ховайся, мовчи (лат.).

9

Гра слів: Chardon — “будяк”.

10

Лоентьє — відомий паризький ресторан на вулиці Рішельє.

11

Торпіль — torpille — риба — “електричний скат”, прізвисько Естер Гобсек.

12

“Journal des Débats” — газета, заснована в 1789 р., орган правих республіканців.

13

Тереза Тальєн (1773–1835) — дочка іспанського банкіра Карабюса, уславилась красою і розумом; була одружена з де Фонтено — радником бордоського парламенту.

14

Марі-Антуан Карем (1784–1833) — славетний паризький кухар.

15

Марія Тальйоні (1809–1884) — відома балерина, що дебютувала в 1827 році в Паризькій опері; перша представниця романтичної школи в балеті.

16

Томас Лауренс (1769–1830) — відомий англійський маляр-портретист, двірський художник короля Георга III і президент англійської академії мистецтва. У двадцятих роках XIX століття Лауренс був модним портретистом королівських домів і європейської знаті.

17

Андре Шарль Буль (1642–1732) — мебельний майстер-художник, що створив власний стиль меблів, інкрустованих черепаховим панцирем і бронзою.

18

Гільйом Луї Терно (1763–1833) — промисловець, власник великих ткацьких фабрик у Седані й Лув’є. Перший завіз до Франції тібетських кіз, перший почав виробляти славетні кашемірові шалі, названі його ім’ям.

19

Франциск Зурбаран (1598–1662) — знаменитий іспанський художник, автор картин релігійного змісту.

20

Цетегус — один в головних учасників змови Катіліни (63 р. до н. е.).

21

Франсуа Антуан Габенек (1781–1849) — французький музикант, наступник Крейцера — першої скрипки оркестра консерваторії, пізніше став директором королівської музичної академії і диригентом оркестра Паризької опери.

22

Роше де Канкаль — відомий паризький ресторан на вулиці Монторгейль, власником його був знаменитий кухар Борель.

23

Фердинанд VII (1784–1833) — іспанський король з 1808 року.

24

“Rey netto” — “необмежений король” — формула абсолютної монархії в Іспанії, на противагу конституції на англійський зразок.

25

Камарилья — так називались у 1814 році особи різних прошарків суспільства, які збирались у передпокої іспанського короля Фердинанда VII і мали великий вплив на нього та на управління перебігом політичних подій через потайні інтриги, викази, обмовляння і т. ін.

26

Людовик Антуан Бурбонський — герцог Ангулемський (1775–1844) — старший син графа д’Артуа (Карла X).

27

Етьєн Франсуа де Шуазель, герцог де Шуазель і д’Амбуаз (1719–1785) — військовий і політичний діяч.

28

Анрі Куаффьо де Рюзе, Маркіз де Сен-Марс (1620–1642) — фаворит Людовика XIII.

29

Франсуа-Жозеф Тальма (1763–1826) — знаменитий трагік. Дебютував у Парижі в Французькому театрі в 1787 р. в ролі Сеїда в “Магометі” Вольтера.

30

Гра слів: sonnet — сонет, sornettes — дурниці.

31

Клод Баризен-Монроз (1783–1843) — актор, що виступав у Французькій комедії в 1815 р. в ролях лакеїв.

32

Лоретками називались з 1840 р. продажні дівчата, що заселяли новий квартал Парижа за церквою Нотр-дам-де-Лорет.

33

Фрідріх фон Генц (1764–1832) — відомий німецький публіцист і політичний діяч, автор численних памфлетів проти революційної Франції та імперії, секретар всіх конгресів “Священного союзу” під час Реставрації.

34

Що мене втримає? (лат.).

35

Торговельний пристав — чиновник, який виконував ухвали комерційного суду.

36

Рошфор — каторжна тюрма до 1852 р. в портовому місті Рошфорі, на річці Шаранті, недалеко від міста Ла-Рошель.

37

Граф Понтіє де Сент-Елен — уславлений авантюрист П’єр Куаньяр (1779–1831), що зумів після каторги влаштуватись в армії і досяг чина командира батальйону.

38

У комедії Мольєра “Тартюф” (5-та сцена IV акт) Тартюф, упадаючи за дружиною Оргона Ельмірою, говорить їй про “секрет” безгрішної зради чоловіка, про можливість “порозумітись із небом”, аби тільки ніхто нічого не взнав: ... а зло, на думку всіх тоді зоветься ядом, коли твориться явно. Відверто діяти — безглуздо і безславно. Потайний гріх — то вже не гріх.

39

Ступаю серед вогню (лат.).

40

Стережусь, не боюсь (лат.).

41

Браганца — португальський герцогський рід (з 1442 р.).

42

Арман Руссель — з 1798 по 1830 рік актор Французької комедії.

43

Конгрегація — аристократична антиліберальна організація у Франції, що боролася з революційними ідеями.

44

Метр Жак — під цим ім’ям Мольєр у своїй комедії “Скупий” виводить слугу, що одночасно править Арпагонові за кухаря й кучера. Як загальне ім’я “метр Жак” вживається у французькій мові для визначення людини, що служить комусь в усіх справах і є чиєюсь “правою рукою”.

45

Англійська назва картярської гри — “Whist” — у французькій мові початку минулого століття перекручена була на “Wisk”.

46

Сент-Пелажі — тюрма в Парижі, на вулиці Пюі де Л’Ерміт, побудована 1792 року, зруйнована 1899 року. В ній ув’язнювались головним чином політичні злочинці — в першу чергу письменники, що порушили закон про друк.

47

“Тюркаре” — назва комедії Лесажа (1709) і ім’я її головної дійової особи. В переносному значенні ім’я Тюркаре вживається для визначення вискочки-фінансиста.

48

Порт-Маон — головне місто острова Мінорки, засноване в 702 році до нашої ери карфагенянином Магоном.

49

Фредерік Леметр (1800–1876) — знаменитий французький актор, надзвичайно популярний, із прекрасною мімікою. Найкращі ролі — Кін і Дон Сезар де Базан.

50

Пекельна машина була встановлена на вулиці Сен-Нікез, де 24 грудня 1800 р. проїздив перший консул — Бонапарт.

51

“Дрібні оголошення” — газета різних оголошень, комерційних, політичних і літературних новин.

52

Вітеллій — римський імператор (69 рік нашої ери), відомий своєю розпустою й ненажерством.

53

Ла Форс — старовинна паризька тюрма, закрита 1850 року.

54

Валхерен — голландський острів.

55

Жан-Жак Режі де Камбасерес (1753–1824) — юрист, член конвенту. Голосував за відстрочку страти Людовика XVI.

56

У 1803 р. Бонапарт організував у порту міста Булоні на березі Ла-Манша флотилію.

57

Жозеф-Марі В’єн (1716–1809) — знаменитий художник-класик, академік. З 1771 до 1781 р. — директор французької школи мистецтв у Римі.

58

Рене Саварі герцог де Ровіго (1774–1833) — з дев’ятнадцяти років капітан кавалерії.

59

Ежен Франсуа Відок (1773–1857) — злочинець, кілька разів утікав з каторги.

60

Бері — відомий паризький ресторан.

61

Жанна де Люз де Сен-Ремі де Валуа, графиня де Ламот — авантюристка. Засуджена за підміну діамантів у намисті для королеви Марії-Антуанетти.

62

Пуассі і Мелен — французькі міста, де були тюрьми. Звідси й назва самих тюрем.

63

Напівсерйозний, навпівжартівливий.

64

В помешканні під № 113 в галереях Пале-Рояля була одна з найвідоміших тралень Парижа.

65

Так, пане (нім.).

66

Гра слів: sonnets — “сонети”, sonnettes — clochettes — “дзвоники”.

67

Йдеться про оповідання “Дім Нюсінжен”.

68

Луї Мандрен — знаменитий ватажок розбійників.

69

“Картяр” — комедія Реньяра (1696), в якій автор подав тип запеклого картяра, що в щасливі дні виграшів забуває свою коханку Анжеліку, але повертається до неї, коли не має ні гроша.

70

У водевілі Скріба “Ведмідь і паша” (1820) в паші пропав білий ведмідь. Одна з дійових осіб пропонує на заміну такого ж самого, тільки чорного. А коли для паші шукають рідкісних риб, та сама особа пропонує: “Візьміть мого ведмедя”.

71

Анна-Марія Біго-Корнюель (1614–1694) — француженка, відома своїм розумом. Її салон відвідували вчені XVII століття.

72

Себастіан Заме (1549–1614) — італійський фінансист.

73

Гара — касир французького банку, що підписував банкноти.

74

Марія Анна Аделаїда Ленорман (1772–1843) — ясновидиця, яка нібито провістила 1793 р. долю Жозефіні Богарне, пізніше — дружині Наполеона.

75

Жан Рампонно — відомий корчмар. З 1770 р. в його корчмі збиралися представники світського товариства.

76

Razibus — по самі вінця, вщерть (фр., з латин, закінченням).

77

Роберт д’Арбріссель (1047–1117) — монах, що в 1099 р. заснував орден фонтевристів (монастир у Фонтевро).

78

“Пуритани” — опера Вінченцо Белліні (1895).

79

Шеве — власник відомого магазина в Пале-Роялі, постачальник короля.

80

Олександр де Соммерар (1779–1842) — французький археолог, вчений, засновник музею Клюві в Парижі, автор п’ятитомної праці “Мистецтво у Середньовіччі”.

81

“Річард Дарлінгтон” — драма на 4 дії Александра Дюма (1831).

82

“Від Сцилли до Харибди”. (Прим. пер.).

83

“Хто сміється у п’ятницю, той плакатиме у неділю” — французьке прислів’я (Прим. пер.).

84

Істина в вині! (лат.).

85

Перебути ніч “Під прекрасною зіркою” (à la belle étoile, фр.) — Під голим небом. (Прим. пер.).

86

Крід або крісс — зігнутий зигзагоподібний малайський кинджал.

87

Шарантон — місто у Франції, де розташована велика лікарня для божевільних. Звідси й назва самої лікарні.

88

Нікола Божон (1708–1786) — великий французький фінансист, королівський банкір.

89

Тут Бальзак мав на увазі поета Ламартіна.

90

Доброї ночі.

91

Бурон — місце останнього бою Наполеона з військами союзників у березні 1814 року перед капітуляцією Парижа й зреченням престолу у Фонтенебло 11 квітня.

92

“Instruction” — “навчання” — мовою юридичної термінології означає “слідство”. (Прим. пер.).

93

Локуста — в стародавньому Римі жінка, що робила отрути.

94

Consiergerie (фр.) — вартівня, сторожка. (Прим. пер.).

95

Леонора Галігаї — дружина Кончіні, маршала д’Анкр, прибічника Марії Медичі, дружини французького короля Генриха IV.

96

Жак де Бон, Барон де Самблансе (1454–1527) — суперінтендант фінансів при Карлі VII, Людовику XII і Францискові І.

97

Робер-Франсуа Дам’єн (1715–1757) — солдат, пізніше слуга в різних осіб, між іншим — в єзуїтів.

98

Антуан-Франсуа Дерю (1774–1847) — отруїв жінку та її сина, не бажаючи сплатити їм за землю, яку міг вигідно продати.

99

Едмон-Самюель Кастен (1797–1823) — лікар. Отруїв свого друга Балле, щоб привласнити його майно.

100

Антуан Фук’є-Тенвіль (1746–1795) — громадський обвинувач при революційному трибуналі 1793 року, що засудив королеву Марію-Антуанетту, жирондистів, Дантона і Робесп’єра.

101

Граф П’єр-Дені де Пейронне (1778–1854) — рояліст.

102

Жульєн Уврар (1770–1847) — великий спекулянт, мільйонер. Бувши переслідуваний своїм компаньйоном Согеном за борг у п’ять мільйонів, волів просидіти п’ять років у тюрмі, або уникнути витрат, хоч і міг би сплатити борг.

103

Марі Шамаї граф де Лавалет (1769–1830) — з купецької родини, відзначився в італійських походах Бонапарта, був призначений його ад’ютантом, потім отримав титул графа Лавалет, одружився з мадемуазель Богарне, племінницею Імператриці. Усунутий з посади Бурбонами, сприяв поверненню Наполеона; за це після “ста днів” був засуджений до страти, але врятований дружиною, що проникла в тюрму й помінялась із ним одягом.

104

Королева Марія-Антуанетта і сестра Людовика XVI Єлизавета.

105

Старша дочка короля.

106

Жан-Луї Лефевр де Шеверюс (1768–1836) — французький місіонер, єпископ і кардинал.

107

Грев — Creve — низький берег, укритий піском і галькою. (Прим. пер.).

108

Доріна — служниця в комедії Мольєра “Тартюф”, віддана інтересам своєї господарки.

109

Івік — грецький поет-лірик VI ст. до н. е., вбитий розбійниками. Легенда про смерть Івіка розповідає, що, вмираючи, поет покликав стати свідками своєї загибелі журавлів, що пролітали над ним. Згодом один з убивць, будучи на святі в Коринфі і побачивши зграю журавлів, необачно сказав: “Ось свідки Івіка”, і таким чином виказав себе й своїх співучасників.

110

П’єр Поль Руайє-Коллар (1763–1845) — філософ і політичний діяч.

111

Альфонс де Ламартін (1783–1820) — поет і політичний діяч.

112

Луї-П’єр Лувель (1783–1820) — робітник, що вбив у 1820 р. в Парижі, біля входу в Оперу, герцога Беррійського, племінника Людовика XVIII.

113

Кардинал Франциск Хіменес де Сіснерос (1436–1517) — родом з Кастилії, монах, викладав у саламанкському університеті право, був обвинувачем при духовних трибуналах Риму.

114

Шарль Пішегрю (1761–1804) — французький генерал, учасник реалістичної змови проти Наполеона Бонапарта. Був арештований і ув’язнений у Тамплі, де знайдений задушеним власним галстуком.

115

Каналіс — вигадане Бальзаком прізвисько, під яким він розумів поета Ламартіна.

116

Таємне товариство злочинців.

117

Жозеф-Іньяс Гільйотен (1738–1814) — паризький лікар, член Національних зборів, запропонував замінити смертну кару новим “гуманнішим”, способом (1789 р.). Хоч роялісти називали цю споруду ім’ям Гільйотена — “гільйотиною”, але винахідником був не він, а лікар Антуан Луї, секретар хірургічної академії, а збудував — механік Шмідт. Вперше гільйотина застосована 25 квітня 1792 року.

118

Шарль Нодьє (1780–1894) — відомий французький літератор, автор романів, поезій, історичних і філологічних розвідок, критичних статтей і спогадів.

119

Медор — герой поеми Аріосто “Несамовитий Роланд” — палкий і відданий коханець Анжеліки.

120

Прощайте, маркіза!

121

“Беллерофон” — англійський корабель, на якому Наполеон І був відвезений у 1815 р. на острів св. Єлени.

122

Антоніо Канова (1757–1822) — відомий італійський скульптор.

123

Розмова сам на сам.

124

На каторгах є двадцять три батьковбивці, яким надано перелік обставин, що пом’якшують провину. (Прим. автора.).

125

Вендеттою називають на Корсиці звичай кривавої помсти.

126

“Ода Пріапові” — один з перших творів Пірона; його непристойність викликала проти поета виступи головного прокурора міста Діжона, де народився й жив Пірон; цей виступ став перешкодою для затвердження Пірона членом французької Академії. Звідси відомі рядки Пірона, що склав собі таку епітафію:

Сі git Piron, qui ne fut rien, —

Pas même académicien.

(“Тут покоїться Пірон, що не був нічим, навіть академіком”).

127

Анрі дела Тур Д’Овернь, віконт де Тюренн (1611–1675) — французький маршал, талановитий полководець.

128

“Auberge des Adrets” — мелодрама на три дії Б. Антьє, Сент-Амана і Поманта (1823).

129

Роберт Макер разом з Бертраном головна дійова особа мелодрами “Auberge des Adrets”, роль якого чудово виконував знаменитий Леметр. Робер Макер — тип зухвалого шахрая, злодія, вбивці й хитрого негідника.