Шагренева шкіра

Примітки

1

Саварі Фелікс — французький астроном і математик, був у дружніх стосунках з Бальзаком.

2

Гуасакоалько — ріка в Мексиці й колонія для ув'язнених, розташована на березі цієї ріки в часи Реставрації (1814–1830).

3

Дарсе Жан (1777–1844) — французький хімік, який розробив технологію добування желатину з кісток, що стало дешевим харчем у благодійних закладах.

4

Цербер (Кербер) — в античній міфології лютий триголовий пес, який охороняв вихід із підземного царства. В переносному значенні — злий сторож.

5

Мається на увазі Велика французька революція кінця XVIII ст., а точніше — якобінський терор 1793–1794 рр.

6

«Що за трепет» (іт.). — слова з опери Россіні «Танкрод».

7

Милостині! Милостині! Ради святої Катерини! (іт.).

8

Савояр — буквально: уродженець Савойї, гірської області на кордоні Франції з Італією; в часи Бальзака так називали у Франції хлопчаків-сажотрусів.

9

Калібан — фантастичний персонаж із пізньої драми В. Шекспіра «Буря» (1612), втілення лихого єства природи, тваринного начала в людині.

10

Паліссі Бернар (бл. 1510–1589 чи 1590) — французький митець-кераміст і природознавець, творець декоративних керамічних виробів з рельєфними зображеннями флори й фауни.

11

Сезостріс — грецьке ім'я легендарного єгипетського героя, якого легенда ототожнювала з фараоном Рамзесом II (XIII ст. до н. е.).

12

Дюбаррі Жанна (1743–1794) — остання коханка Людовіка XV.

13

Латур Моріс Кантен (1704–1788) — французький живописець, майстер пастелі, відомий своїми портретами.

14

Іонія — область стародавньої Греції, заселена іонійськими племенами (Аттіка й західне побережжя Малої Азії).

15

Пріап — у давніх греків бог садів і полів, пізніше став також богом любострастя й чуттєвих насолод.

16

Тібулл Альцій (бл. 50 – 19 до н. е.) — римський поет, автор любовних елегій, в яких оспівується кохання до Делії (у Бальзака — Юлії).

17

Римський сенат і народ (латин.).

18

Челліні Бенвенуто (1500–1571) — італійський скульптор і ювелір, автор «Спогадів», видатної літературної пам'ятки; довгий час жив у Франції.

19

Пісарро Франціско (1475–1541) — іспанський конквістадор, завойовник імперії інків у Перу, відомий своєю жорстокістю.

20

Музей Руйша — мається на увазі анатомічна колекція голландського вченого-анатома Руйша, яку в 1717 р. купив Петро І і вивіз до Петербурга (Кунсткамера).

21

Лара — герой однойменної поеми Дж. Байрона, однієї з циклу «східних поем», як і поема «Корсар», що теж тут згадується.

22

Тенірс Давід (1610–1690) — фламандський живописець, майстер жанрових картин із міського й сільського побуту.

23

Роза Сальватор (1615–1673) — італійський живописець доби барокко, його картини на міфологічні, релігійні та побутові теми й особливо його пейзажі овіяні романтичним духом.

24

Гужон Жан (бл. 1510 — між 1564 і 1568) — французький скульптор доби Відродження, його твори позначені одухотвореністю і витонченістю.

25

Кадм — легендарний засновник давньогрецького міста Фіви; за міфом, жителі міста виросли із зубів дракона, вбитого Кадмом.

26

Апокаліпсис — одна з частин Біблії (Нового заповіту), книга про кінець світу; автором її вважається Іоанн Богослов.

27

Курульне крісло — у давніх римлян крісло, в яке сідали магістрати при виконанні своїх функцій.

28

Доу Герард (1613–1675) — голландський живописець, учень Рембрандта.

29

Мається на увазі Вольтер.

30

Араго Домінік Франсуа (1786–1853) — французький фізик і астроном.

31

Двір Філіппа Орлеанського, який був регентом у 1715–1723 рр. за неповноліття короля Людовіка XV.

32

Сведенборг Еммануїл (1688–1772) — шведський вчений і теософ-містик. Бальзак захоплювався Сведенборгом і зазнав його впливу.

33

Мається на увазі кухарка, персонаж із роману А. р. Лесажа (1668–1742) «Жіль Блас».

34

Тобто бюджет перейшов від аристократії до крупної буржуазії. В Сен-Жерменському передмісті французької столиці жили аристократи, на вулиці Шосе д'Антен — багаті буржуа-ділки.

35

Король-громадянин — так у тогочасній Франції називали короля, Луї-Філіппа Орлеанського, який правив під час Липневої монархії (1830–1848).

36

Панург — персонаж із роману Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

37

Кріспін — герой комедії А. Р. Лесажа «Кріспін — суперник свого пана», слуга-крутій.

38

Амфітріон — гостинний господар (гр.).

39

Сатурналії — у стародавніх римлян свята на честь бога родючості Сатурна; в переносному значенні — бенкет, гульня.

40

«Червоний корсар» — роман американського письменника-романтика Ф. Купера.

41

Ботані-бей — бухта в Австралії, на берегах якої англійський уряд побудував колонію для засланців.

42

«De viris illustribus» («Про славних мужів») — життєписи уславлених людей античності, складені римським істориком Корнелієм Непотом (І ст. до н. е.).

43

Метр Алькофрібас — псевдонім Франсуа Рабле, яким підписано роман «Гаргантюа і Пантагрюель»; анограма імені Francais Rabelais.

44

Тобто робити розмову нудною, безжиттєвою (азот по-грецькому означає «безжиттєвий»).

45

Політичний лозунг, висунутий Людовіком XVIII після встановлення режиму Реставрації у Франції (1815). Лозунг означав єднання нації і забуття колишніх суперечностей часів Революції і Наполеонівської імперії.

46

Дух не ослаб! (латин.)

47

Боссюе Жак Бенінь (1627–1704) — французький єпископ, історик і письменник, славився як стиліст.

48

Баланшист — послідовник П'єра Сімона Баланша (1776–1847), французького філософа, історика й письменника, представника міфологічної школи в романтичній історіографії.

49

Карліст — прибічник короля Карла X, якого скинула Липнева революція 1830 р.

50

Лафайєт Марі Жозеф (1757–1834) — політичний діяч поміркованого напрямку під час Великої французької революції 1789–1794 рр.; відіграв також значну роль в Липневій революції 1830 р.

51

Повість Шарля Нодьє (1780–1844), французького письменника-романтика.

52

Видавцем цього відомого французького часопису був у той час Бюлоз, сліпий на одне око.

53

Кребійон Проспер Жоліо (1674–1762) — французький драматург пізнього класицизму, автор трагедій, в яких справжній трагізм підмінявся нагнітанням жаху й мелодраматизмом.

54

Біша Франсуа (1771–1802) — французький вчений-фізіолог і лікар.

55

Невідомим богам (латин.).

56

Оссіан — легендарний бард стародавніх кельтів, якому шотландський поет Джеймс Макферсон (1736–1796) приписав збірку своїх підробок кельтських легенд і пісень («Пісні Оссіана»), яка є видатною пам'яткою літератури преромантизму.

57

Карраччі Аннібале (1560–1609) — італійський живописець академічної школи.

58

«Урятована Венеція» — трагедія англійського драматурга Томаса Отвея (1652–1685).

59

Ларошельські сміливці — чотири сержанти, учасники революційної змови в Ла Рошелі (Борі, Губен, Пом'є і Раду); три з них були страчені в 1822 р.

60

Моя Акіліно (іт.).

61

Мільтонів Пандемоніум — місцеперебування духів зла в поемі «Втрачений рай» Джона Мільтона (1608–1674).

62

Карімарі, Карімара! — Вигук у романі Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» (кн. І., розд. 17).

63

Піррон — давньогрецький філософ-скептик (бл. 360 – 270 до н. е.).

64

Дам'єн Робер Франсуа — змовник, який у 1757 р. зробив невдалий замах на Людовіка XV, після чого його четвертували.

65

Віллель — ультрарояліст, голова ради міністрів Франції в 20-х рр. XIX ст.

66

Марселіна — мати Фігаро, персонаж із комедії Бомарше «Безумний день, або Одруження Фігаро».

67

Шеньє Андре (1762–1794) — видатний французький поет кінця XVIII ст., загинув на гільйотині під час якобінського терору.

68

Прохід по цьому мосту у тогочасному Парижі був платним. Ідеться про крайню скруту, в якій перебував герой твору.

69

Арієль — світлий дух повітря в драмі Шекспіра «Буря»; сильфи — у середньовічних алхіміків міфічні істоти чоловічої і жіночої статі, уособлення стихії повітря.

70

Сен-Дені — мається на увазі школа для дочок кавалерів ордену Почесного легіону, яку заснував Наполеон у передмісті французької столиці Сен-Дені.

71

Новий Пігмаліон — за давньогрецьким міфом, скульптор Пігмаліон створив таку чудову статую Галатеї, що сам у неї закохався. Боги пожаліли Пігмаліона, оживили статую, і Галатея стала його дружиною. У Бальзака «новий Пігмаліон», так би мовити, діє навпаки, — хоче зробити з живої дівчини мармурову статую.

72

Прообразом графині Феодори послужила графиня Багратіон.

73

Лозен — придворний Людовіка XVI, прославився страшенною розбещеністю.

74

Гра слів: французьке слово cravate (краватка) вважається похідним від слова croat (хорват). Форма хорватського війська включала пишні краватки, які згодом стали модними у Франції.

75

Цей наполеонівський маршал у 1808–1812 рр. командував французькими військами в Іспанії, звідки вивіз колекцію картин іспанського живопису, в тому числі «Мадонну» відомого живописця Бартоломе Мурільйо (1618–1682).

76

Листи Лекомба — любовні листи Марії Лекомба, героїні голосного кримінального процесу XVIII ст.

77

«Клариса Гарлоу, або Історія молодої леді» — роман англійського письменника Семюела Річардсона (1689–1761); Ловлас — герой цього роману, безчесний спокусник.

78

Арсіноя — героїня із «високої комедії» Мольєра «Мізантроп», лицемірна кокетка; Арамінта — героїня з комедії «Старий парубок» англійського драматурга Вільяма Конгріва (1670–1719).

79

Роялісти — прибічники королівської влади, монархісти, запеклі противники революції.

80

Жан-Поль — псевдонім німецького письменника Йоганна Пауля Ріхтера (1763–1823), який у своїх романах і повістях поєднував сентименталізм і гротескну фантастику.

81

Справа з кольє — скандальна справа з купівлею кольє королевою Марією Антуанеттою, дружиною Людовіка XVI, в якій були замішані державні діячі, придворні аристократи, духовні особи тощо.

82

Чімароза Доменіко (1749–1801) — італійський композитор, автор опер, популярних у першій третині XIX ст. Найвідоміша його опера — «Таємний шлюб».

83

Поліклет — давньогрецький скульптор і теоретик мистецтва другої половини V ст. до н. е. Вивів цифровий закон ідеальних пропорційних співвідношень людського тіла.

84

«Поки не світає» (іт.) — слова з арії опери італійського композитора Чімарози «Таємний шлюб».

85

Фіваїдські самітники — християнські подвижники перших століть нової ери, які жили в пустелі поблизу єгипетського міста Фіви.

86

За легендою, герцога Кларенса, брата англійського короля Едуарда IV (друга половина XV ст.), утопили в бочці з мальвазією.

87

Лаццароні — неаполітанські люмпени.

88

Восени 1823 р. Байрон виїхав до Греції, щоб узяти участь у визвольній боротьбі грецького народу проти турецького панування; Махмуд II — турецький султан, який у той час правив імперією (1808–1839).

89

За легендою, Александр Македонський помер, випивши на бенкеті величезну чашу вина.

90

Євсевій Сальверт — автор книги «Філософський та історичний трактат про імена людей та народів і про географічні назви» (1823).

91

Сент-Пелажі — в часи Бальзака паризька в'язниця для злісних боржників.

92

Баремова мораль — мораль дріб'язкового розрахунку. Бертран Барем у XVII ст. видав довідник з рахівництва.

93

Грез Жан Батіст (1725–1805) — французький живописець сентиментально-моралізаторського напрямку. Бальзак має на увазі його картину «Паралітик» (1763).

94

Ролен Шарль (1661–1741) — французький вчений-історик і педагог.

95

Дорогий учень (латин.).

96

Оріген (бл. 185 — бл. 253) — християнський теолог, філософ і філолог, представник ранньої патристики («отці церкви»). Для нього характерне поєднання платонізму з християнським аскетизмом.

97

Манфред, герой однойменної драматичної поеми Байрона, охоплений настільки глибоким розчаруванням, що це доводить його до душевної прострації; Чайльд-Гарольд, герой поеми «Паломництво Чайльд-Гарольда», теж страждає від розчарування і спліну, але хоче їх подолати й відправляється в мандри.

98

Я пам’ятник поставив... (латин.).

99

Йдеться про романтизм, якого не приймає класицист Порріке, дбаючи про «чистоту стилю».

100

Натяк на боротьбу двох політичних партій у Франції після революції 1830 р., коли ліберали, «партія руху», виступали за реформи, а «партія опору» відстоювала режим Липневої монархії.

101

Андуйлетська абатиса — персонаж із роману Л. Стерна «Трістрам Шенді»; сварячись, вона вимовляла тільки половину слів, щоб «зменшити гріх».

102

Вестолл Річард (1765–1836) — англійський художник, ілюстратор творів Шекспіра й Мільтона.

103

Мене-Текел-Фарес — за Біблією, слова, начертані на стіні вогненною рукою під час бенкету вавілонського царя Валтасара. Вони пророкували падіння Вавілону і смерть його володаря.

104

Фраза з комедії Мольєра «Лікар мимоволі».

105

Овернка — жителька старовинної провінції Овернь у центральній Франції.