Сховай мене від темряви

Пролог

Запитай, як в мене справи? Нужбо! Паршиві в мене справи, друже. Наразі стою вночі перед двома кострищами в два метри кожний і думку гадаю, що робити? Так холодно, що ніг не відчуваю. Розумієш, опинилась я посеред галявини, в самому ценрі пекла, в повній пітьми, недаремно. Ледве тримаю себе в руках, щоб не драпанути куди світ за очі. Навколо якісь шорохи, тихі гнитючі звуки. Мені настільки страшно, що аж коліна підгибаються. Але найголовніше — це ті костри. Я повинна запалити один з них. Лівий для одного нареченого, правий — для іншого. Один з них принесе з собою кохання для мене і світ для всіх. Цілюще денне світло, яке спопелить істот і ми зможемо нарешті жити повноцінно і вдень, і вночі, а не існувати покриваючись піттом при настанні сутінок. Інший наречений принесе тільки суцільну любов до мене. І питання не в тому, хто з них зможе врятувати людство, а з ким хочу бути я. Кохати обох — маєчня? Ні, це мука. Нікому не побажаю такого. Проте, я знаю, з ким хочу бути при будь-якому світлі.

Нумо, дихаємо глибше та відкриваємо завісу. Це ірреальна та повна захоплення історія. Але будь обережний, вона має пазурі. І можливо вже щось тупотить біля твоєї двері. Тому влаштуйся зручніше. Примруж очі, адже пітьма теж сяє.