Смерть у кредит

Основні дати життя Селіна

1894 рік — 27 травня Луї Фердінан Оґюст Детуш народився в паризькому передмісті Курбевуа. Його батько, Оґюст Детуш, народився 1865 року в Гаврі, про любов батька до моря згадується в романі «Смерть у кредит». Як і в цьому романі, батько майбутнього письменника працював у страховій фірмі. Мати Селіна, Марґеріт Луїз Селін Ґію, народилася 1868 року в Парижі, займалася дрібною торгівлею у власній крамниці. 28 травня Луї-Фердінана похрестили, хрещеними обрали його бабусю по матері на ім'я Селін, на честь якої письменник узяв собі псевдонім, а також дядька по матері Жульєна.

1897 — родина Детушів ліквідовує свою крамницю в Курбевуа й перебирається на вулицю Бабілон, потім переїздить на вулицю Ґаннерон, а з 1899 року оселяється в пасажі Шуазель (Пасаж Березіна в романі), тут мати Селіна відкриває крамницю екзотичних товарів.

1900 — Луї йде до початкової комунальної школи, 1905 року його переводять до католицької школи. Атестат про середню школу Луї Детуш одержує 1907 року, після чого їде на рік до Ганновера (Німеччина) в інтернат, а потім на чотири місяці до Карлсруе (Німеччина). 1909 року проводить кілька місяців в інтернатах Англії (Мінвелл Коледж у романі). 1910 року повертається до Парижа й поступає на навчання до торговця тканинами (Берлоп у романі), а потім працює учнем ювелірної справи (Ґорлож у романі) й міняє трьох господарів.

1912 — Селін іде до війська й підписує контракт на три роки. Служить у 12-ому кірасирському полку. Початок війни застає Селіна в Лотаринґії, потім його переводять до Фландрії. Під час виконання завдання одержує поранення в праву руку. За проявлений героїзм Селіна нагороджують бойовою медаллю.

З 1915 року працює в паспортній службі генерального консуляту Франції в Лондоні. У Лондоні Селін вчащає у мюзик-холл та обертається в колах сутенерів французького походження.

1916 — 19 січня одружується з Сюзанн Небу. Та вже у березні сам вирушає до Африки як наглядач на плантаціях у Камеруні. Після півторамісячних мандрів він добирається до місця найму, але через рік потрапляє до шпиталю через дизентерію й відбуває назад до Франції.

1917 — на облавку судна він пише свій перший художній твір — оповідання «Хвилі». У Парижі знайомиться з Анрі де Ґраффіні (псевдонім Рауля Маркі), директором часопису «Еврика», який став головним прототипом персонажу Куртіаля де Перейра в романі «Смерть у кредит».

1919 — здобуває ступінь бакалавра та береться за вивчення медицини в Ренні. 19 серпня одружується з Едіт Фолле, що була дочкою майбутнього директора медичної школи в Ренні, до якої Селін записується завдяки пільзі, як учасник війни. 1920 року народилася його дочка Колетт.

1924 — захищає докторську дисертацію «Життя та доробок Філіпа Іґнаса Земмельвайса». Працює у фундації Рокфеллера як працівник комісії з гігієни при Лізі націй у Женеві.

1924 — працює асистентом професора Людвіґа Райхманна (Юденцвек у драмі «Церква» та Юбельбалт у памфлеті «Дрібниці для погрому»).

1925—1926 — відрядження до США, країн Африки та Європи. 1926 року — розлучення з Едіт Фолле та знайомство з американкою Елізабет Креґ, з якою Селін підтримував тісні стосунки до 1933 року (їй присвячена «Подорож на край ночі»).

Протягом 1928—1929 — знайомиться з Марселем Лафаєм, Анрі Має та Жозефом Ґарсеном, які надихнули Селіна на написання роману «Подорож на край ночі».

1932 — смерть батька. Рукопис «Подорожі» передано до Нувель Ревю Франсез, а потім до Деноеля, з яким і було укладено угоду. Поява першого роману справила ефект бомби, Селін миттєво стає знаменитим. 30 листопада — попереднє повідомлення про присудження Селіну Ґонкурівської премії, проте за кілька днів інформацію було спростовано й премію одержав письменник Ґі Мазелін. Того ж року «Подорож на край ночі» відзначена премією Ренодо.

1933 — переклад «Подорожі» німецькою в скороченому варіанті. З літа починається праця над романом «Смерть у кредит», яка тривала три роки. Знайомство з Люсетт Альмазор, з нею Селін одружиться 1943 року.

1936 — Селін наймає Марі Канаваджіа, як свою особисту секретарку, яка займається всіма його текстами. 12 травня у видавництві Деноель опубліковано «Смерть у кредит». Улітку Селін перебуває в СРСР, після чого публікує памфлет «Меа Culpa» з нищівною критикою радянської дійсности.

1937—1938 — перемогу на виборах у Франції лівого Національного фронту Селін трактує як загрозу поширення більшовизму й починає все частіше виступати з радикальних правих позицій. У цей час він публікує відверто антисемітські памфлети «Дрібниці для погрому» та «Школа трупів», що після війни трактуватимуться як прояв колабораціонізму, хоча були написані ще в 1930-і роки. Бере участь у зібраннях офіцерів з антисемітськими поглядами.

1939 — за вироком суду з книгарень вилучено памфлет «Школа трупів», як такий, що містить наклепи та розпалює расову ненависть. Під час наступу німецьких військ, Селін евакуюється на пароплаві до Ла Рошелі. За роки окупації він публікує памфлет «Устрягли в халепу», дає 11 інтерв'ю та надсилає низку відкритих листів до паризьких газет. Оселяється в Парижі на Монмартрі.

1941 — Селін бере участь у відкритті заснованого німецькою окупаційною владою Інституту вивчення єврейського питання та виставки «Єврей і Франція».

1943 — працює над романом «Банда маріонеток», що був опублікований 1944 року.

1944 — напередодні звільнення Парижа від нацистів подружжя Детуш виїздить із Франції з метою потрапити до Данії, куди Селін переказав свої заощадження. Проте на півдорозі Селіна затримують, і якийсь час він перебуває в німецькому містечку Кренцлін (описано в романі «Північ»), а відтак у Зіґмарінґені (описано в романі «Із замку в замок»).

1945 — 27 березня Селін таки прибуває до Копенгагена, де одержує звістку про смерть матері. 19 квітня — французька влада видає ордер на його арешт. У грудні Селіна заарештовує данська поліція, цього ж місяця в Парижі застрелено селінового видавця Робера Деноеля.

1947 — після тривалого перебування в данському шпиталі Селіна випущено з в'язниці під чесне слово. Проживає в будинку свого данського адвоката.

1948 — перевидання першого роману Селіна «Подорож на край ночі».

1950 — французький суд засуджує Селіна до року в'язниці, конфіскації половини майна та 50 000 франків штрафу за «знущання над національною гідністю». Цього ж року було перевидано роман «Смерть у кредит».

1951 — Селіна амністовано. Через три місяці він повертається з дружиною до Франції й поселяється в містечку Медон неподалік Парижа. Селін укладає видавничу угоду з видавництвом Ґаллімар.

1952 — перевидано всі твори Селіна. У червні опубліковано новий роман «Феєрія для іншого разу».

1954 — опубліковано скандальне «Інтерв'ю з професором Y», в якому в ґротескній манері Селін висвітлює свої погляди щодо проблем сучасного суспільства та літературної праці.

1960 — виходить друком роман «Північ».

Протягом 1957—1961 років письменник дає більше 30 інтерв’ю.

1958 — «Смерть у кредит» виходить як кишенькове видання.

1961 — підготовка до перевидання романів «Смерть у кредит» та «Подорож на край ночі» в найпрестижнішій французькій серії «Бібліотека Плеяди» (опубліковано посмертно 1962 року).

30 червня 1961 — Селін закінчує другу редакцію роману «Ріґодон» і помирає наступного дня від розриву аневризми.