Смерть Верґілія

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

С. 120: <…> він знав про цей [вибув] => вибух і відчував його, знаючи і відчуваючи, як назріває вибух у ньому самому й у світі, <…>

С. 142: <…> вони вже не мали ні назв, ні імен, були невідомі йому у своїй недоступності, у своїм усамітненні, до якого ані мостом не добудешся, ані докличешся і яке все ж таки грізно [тяжіла] => тяжіло над ним, до землі його гнуло, прозоре й жагуче, розпечений холод світової просторіні; <…>

С. 154: <…> журбу, позбавлену символу й усе ж таки із зародком у собі якогось символу, позбавлену простору й усе ж таки (позаяк вона — остання [решка] => рештка краси, яку несуть на своїх крилах часи) журби простором зумовленої, цієї журби мрій, що живе на дні кожного ока, <…>

С. 240: <…> картина міста, велична картина, вона підступає все ближче і ближче, вона зникає в самій собі й усе ж поряд лишається і собою [заповню] => заповнює лазурову блакить.

С. 294: Гроза вже [вдяглася] => вляглася, але світ так і не набув своїх попередніх барв, <…>

С. 296: Виходить, йому поталанило більше, щоправда, він цього і заслужив, так само, як і Меценат заслужив, щоб [«георгіки»] => «Георгіки» ти присвятив йому, адже без обох них Брундизійську [угода] => угоду навряд чи пощастило б укласти так вигідно.

С. 402: — [Подає] => Подай мені аркуша.

С. 407: — Щодо власних грошей розпорядився ти в першім своїм [заповіді] => заповідті, щодо власних грошей розпоряджаєшся ти і тепер, — заперечив рішуче Плотій.

С. 451: <…> стриміли високі, як вежі, [билинка] => билинки, цупкі і обвиті плющем, <…>