Тіні забутих предків

Пояснення слів

Арідник — злий дух, чорт, дідько.

Афини — лісові ягоди.

Бабинець — місце в церкві, де стоять жінки.

Банувати — сумувати, журитися.

Баюра — велика, глибока калюжа, яма, вибій.

Бовчар — коров’ячий пастух.

Буришки — картопля.

Бутина — рубання лісу.

Ванькир (ванькирчик) — бічна кімната, відокремлена стіною від великої кімнати; прилавок Васаг — верхня частина воза, саней; ящик.

Ватаг — той, хто керує ватагою; ватажок, старший чабан.

Ватра — вогнище, багаття.

Весільна перезва — у дореволюційні часи частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями до молодого.

Вівтар — відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол.

Вориння — зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина; загорожа. Огорожа з дерев’яних лат.

Габа — покривало; хвиля.

Гаджуга — молода смерека.

Ґазда — господар.

Гайно — лігво ведмедя.

Гамазея — громадська будівля для зберігання зерна, муки тощо.

Гаман — шкіряна сумочка для грошей, торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет.

Гарман — тік.

Гачі — штани.

Гейби — наче, немов.

Гемзити — мрячити.

Гогоз — брусниця.

Готур — глухар.

Гоц — водопад.

Громадська хата — приміщення для приїжджих урядовців.

Гугля — гуля.

Гуслянка — кисляк з пареного молока.

Гутірка — розмова.

Ґонт — покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок.

Ґрунь — вершина гори.

Ґуральня — спиртово-горілчаний завод.

Дангалак — весляр.

Десятник (десяцький) — у дореволюційній Росії нижчий поліцейський служитель на селі, якого обрали селяни.

Дідич — поміщик, великий землевласник.

Дідич ринштоку міського — людина, яка очолювала покидьків міського населення.

Довідне (довідно) — цілком певно, достовірно, вигідно.

Драгліти — труситися, коливатися.

Дроб’єта — вівці.

Дукач (дукат) — срібна, а потім золота монета, що була поширена в ряді європейських країн.

Економ — завідуючий поміщицьким господарством, економією.

Єрик — невелика протока, що з’єднує озера або річку з озером.

Жебри — збирання милостині.

Жентиця — сироватка.

Жердка — горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одежу.

Жужмом — у згорненому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини).

Жупан — теплий верхній чоловічий суконний одяг.

Запаска — жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.

Зарінок — пологий берег річки, вкритий рінню.

Застайка — житло чабана-гуцула в полонинах.

Збіржак (збіржаник) — візник.

Згарда — намисто з монет або хрестиків.

Земський — службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, наділена адміністративною і судовою владою.

Ізвор — яр.

Імбрик — казанок.

Калабатина — топке місце, калюжа.

Капаран — верхній (у задунайських січовиків) одяг із відкидними рукавами.

Кармазин — сукно малинового кольору.

Карнавка — металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно у церкві); скарбничка, скарбона.

Каруца — хура, віз.

Катрага — курінь.

Кашиця — дерев’яна обшивка берегів.

Кептар — у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.

Кичера — гора, вся, крім вершин, вкрита лісом.

Кнак — поліційна дільниця.

Ковбаня — глибока вибоїна на дорозі, наповнена водою.

Козар — козячий пастух.

Консеквентний — послідовний.

Копил — тут: короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом.

Корсетка — верхній жіночий одяг — безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.

Коругва, корогва — прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.

Котвиця — якір.

Кресаня — капелюх.

Куня — волоть очерету.

Куфа — дерев’яне відро.

Кчула — овеча вовна.

Лазароні — волоцюга.

Ліса — огорожа, сплетена з хворосту.

Лудіння — тут: одяг, вбрання.

Любас — коханець.

Май — мабуть.

Малай — вид хліба з кукурудзи, гороху або проса.

Манна — тут: молоко.

Манта — плащ.

Маржинка — худоба.

Мокан — горець-чабан.

Мольфар — чарівник.

Москаль — вояк, солдат.

Моцуватися — боротися, мірятися силою.

Мрич — туман, імла.

Набіл — молоко, молочні продукти.

Набір — у борг, без грошей.

Намітка — покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.

Негура — туман.

Недея — дика вершина гори.

Обора — відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.

Оборіг — повітка на сіно.

Обрік — січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.

Одаліска — служниця або наложниця в гаремі.

Око — міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.

Ослін — переносна кімнатна лава для сидіння.

Острева — суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.

Отченаш — молитва у віруючих християн; мораль, нотація.

Офіра — те саме, що жертва.

Очіпок — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.

Пазувати (пазити) — пильнувати, стежити.

Патериця — довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.

Підтичка — нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.

Піл — нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.

Піст — період невживання скоромної їжі.

Плай — гірська стежка.

Пліт — сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.

Плова — злива.

Повитиця — однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.

Повітка — господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.

Поденне — плата за кожен відпрацьований день.

Подри — полиці під дахом.

Полукіпок — 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.

Примар — сільський староста; примарія — розправа (управа).

Пудити — тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.

Путина — дерев’яна посудина.

Пущення — останній день вживання скоромної їжі перед постом.

П’ятизлотник — монета вартістю 75 копійок.

Риншток (риштак) — водостічна канава; переносно — покидьки суспільства.

Рубель — довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж, або вузька дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.

Рундук — ґанок.

Сакви — дві з’єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.

Сарака — бідолаха.

Сахарня — цукровий завод.

Середохрестя — те саме, що Середопістя — четвертий тиждень Великого посту.

Сливе — майже.

Содома — безладдя, метушня, шум.

Сороківка — тут: дрібна розмінна монета вартістю двадцять копійок.

Соцький — у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні, — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.

Спаш — потрава, псування, знищення трав, посівів тваринами.

Спузар — пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.

Старшина — тут: виборна особа, що керувала справами села, волості.

Стая — дерев’яний намет, в якому живуть вівчарі та роблять сир (будз, бриндзю).

Сто сот крот — уживається як проклін, як вияв гніву, обурення.

Стодола — будівля для зберігання снопів сіна, соломи тощо, а також молотьби, віяння і т. д.

Струнка — намет для доїння овець.

Суточки — обгороджена гірська стежка.

Табівка — гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.

Терниця — знаряддя для тертя льону, конопель.

Товар — тут: переважно велика рогата худоба.

Трембіта — довга на сажень сурма з дерева і з кори.

Урядник — у дореволюційній Росії — нижчий чин повітової поліції.

Фез (феска) — головний убір у східних народів.

Фереджа — параджа.

Філіжанка — чашка.

Флояра — басова сопілка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.

Фудульний — гордовитий, зарозумілий, пихатий.

Храбуст — осот. Хурманка — підвода.

Царинка — обгороджений сінокіс близько од оселі.

Челюсті — отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною сільської печі.

Челядь — жінота.

Чередінниця — відьма, що віднімає у корови молоко.

Черес — старовинний пояс, зшитий з двох складених разом ременів так, щоб можна було зберігати гроші та інші цінні речі.

Чорторий — глибокий рів, яма, провалля.

Чугаїна — свита.

Шабатурка — скринька, коробка.

Шавлія — багаторічна трав’яниста або напівкущова рослина з великими пахучими квітками; деякі види її використовуються в медицині, парфумерії та кулінарії.

Шаплик — посудина, відро.

Шліфи — офіцерські знаки.

Шпарка — щілина.

Шуплаття — одяг, білизна; дрібні домашні речі.

Юпка — верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки з рукавами.

Юхт (юхта) — сорт виправленої шкіри.

Ятка — тут: легка будівля для тимчасового користування (торгівля, виставка тощо); балаган.