Таємне Товариство Брехунів

Розділ 12 Пані Соломія оголошує операцію «Антижаб-2»

— Та це ж класно! — зрадів Заєць. — Хоча мене дивує, як ви змогли зрозуміти мову синьоморда? Адже вона нагадує звук автомобільної сигналізації, скрегіт заліза й сюрчання міліцейського свистка, і досі лише єдина людина в світі — Музикант міг розібратися в тому, про що думають ці космічні монстри.

— А мені й не потрібно було розуміти їхню мову. Цього разу синьоморди ретельно підготувалися до захоплення нашої планети, тож кожен із них має універсального перекладача — крихітний прилад, вмонтований у них під носом… Ось послухайте.

Бабуся швидко нахилилася, підняла із землі тонку лозинку й полоскотала нею під носом у синьоморда.

— Я буду верховним правителем цієї відсталої планети, яка постачатиме комах високорозвиненій цивілізації блакитних жаб! — почули ми противний голос велетенської блакитної жаби, яка хрипко заговорила крізь сон, голосно підсвистуючи й цмокаючи в кінці кожного слова.

— Нічого собі! — ця синьопика потвора знає українську мову! — вражено зойкнув Заєць.

— І не лише українську, — завважила бабуся. — Використовуючи універсальний перекладач, космічні хижаки можуть спілкуватися будь-якою з відомих на Землі мов, включно з міжнародною мовою есперанто! їм же треба було підготувати до заключної операції із захоплення нашої планети своїх вірних агентів!

— Мені здається, що цей пузатий завойовник проспить без задніх лап ще не одну годину. Адже він зжер кілька десятків мух? — запитав я у бабусі, яка накривала балакучого синьоморда рядниною, щоб його не було видно з вулиці.

— Так, він перебуватиме у комашиному трансі аж до ранку. А ось решта прибульців готові до висадки. Я весь час стежила за їхнім бойовим кораблем. На жаль, крім мене, його на Землі ніхто не може побачити — синьоморди оточили свій космічний апарат потужним екраном, який робить його цілком невловимим для сучасної техніки. Отже, ми можемо розраховувати лише на власні сили. Я оголошую стан найвищої небезпеки і збираю загальну раду! Ми розпочинаємо операцію «Антижаб-2»!

— Пані Соломіє, я саме це хотів запропонувати і нещодавно говорив про це хлопцям! — гордо промовив Жук і зверхньо глянув на нас із Зайцем.

Та бабуся, яка тепер зовсім не нагадувала лагідну стару жінку, а рухалася й говорила швидко і владно, лише ковзнула поглядом по обличчю Жука, і той умить втратив свій зарозумілий вигляд і слухняно пішов слідом за пані Соломією в бік старенького непоказного будиночка з побіленими стінами й солом’яною стріхою.

— Майте на увазі: користуватися технічними приладами не можна. Синьоморди миттєво перехоплюють будь-які сигнали. Ну що ж, доведеться вдатися до хитрощів. Климе, ти добре знайомий із метеликовою поштою. Пам’ятаєш, саме метелик приніс тобі інструкції під час нашої першої антижаб’ячої операції? Зараз ми спорядимо метеликів-листонош за різними адресами. Вони ніколи не помиляються — в них закладено генетичну програму точного орієнтування на місцевості. Тобі допоможе Заєць. І запам’ятайте: жодних розмов по мобілках, тоді синьоморди ні про що не зможуть здогадатися!

— А що робити мені? — трохи ображено запитав Жук.

— Для тебе у мене буде спеціальне завдання. Ти стерегтимеш розвідника синьомордів і при перших же ознаках пробудження годуватимеш його мухами.

Я був певен, що зараз Жук обуриться і почне вимагати, щоб йому дали якесь відповідальніше завдання. Але мій хвалькуватий товариш на диво легко згодився виконувати це принизливе доручення. Він вдоволено усміхнувся і зверхньо позирнув на нас із Зайцем. Ми вже хотіли йти, аж раптом Жук стріпнув головою, ніби відганяючи від себе погані думки, й простягнув мені на прощання руку. Я з радістю потис його долоню, але тут-таки відчув, що моя долоня прилипла до чогось в’язкого й противного. Я ледве висмикнув свою руку й почав витирати її об джинси.

— Ти що, сказився? — обурено запитав я у Жука, який зловтішно шкірився й обережно відліплював від своєї руки якусь прозору плівочку.

— А це на згадку про нашу вірну дружбу — я збираю відбитки дружніх долонь! — зареготав Жук і пішов до бабусиної хати, наспівуючи дурнувату пісеньку: «Харашо! Всьо будєт харашо, я ето знаю!»

Заєць покрутив біля скроні пальцем, я знизав плечима, і ми поспішили виконувати бабусине завдання. Ми й не підозрювали, чим пізніше обернеться ця безглузда, як нам тоді здавалося, витівка нашого друга…