Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Николай Александрович Греков (І. Обвиняется Господь Бог) #2

І. Обвиняется Господь Бог

Да существует ли Он для Шевченко вообще?

…Нема

Господа на небі!

А ви в ярмі падаєте

Та якогось раю

На тім світі благаєте?

Немає! немає!

Шкода й праці… (1844)

Не завидуй же нікому,

Дивись кругом себе:

Нема раю на всій землі,

Та нема й на небі… (1844)

Итак, рая нет. Но Бог все-таки существует (как это возможно - пойми, кто сможет!). И Он объявляется сообщником человеческих преступлений. Логика простая: «Каин убил Авеля. Кто виноват? Правильно: Создатель». Железная логика (или скорее дубовая?).

В 1844 году Шевченко пишет:

Пошлем душу аж до Бога;

Його розпитати,

Чи довго ще на сім світі

Катам панувати?

Чи Бог бачить із-за хмари

Наші сльози, горе…

Може й бачить, та помага,

Як і оті гори…

Через год продолжает:

Не нам на прю з тобою стати!

Не нам діла твої судить!

Нам тільки плакать, плакать, плакать,

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами.

Кати знущаються над нами,

А правда наша п'яна спить.

Коли вона прокинеться?

Коли одпочити

Ляжеш, Боже утомлений?

І нам даси жити!

Постепенно Господь превращается в главного обвиняемого:

Боже! Боже! Даєш волю

І розум на світі,

Красу даєш, серце чисте…

Та не даєш жити. (1847)

Всеведущий поучает Создателя:

Бог не знає, що діється

В нас на Україні.

А я знаю…

Помещики грешат напропалую,

А Бог куняє. Бо се було б дивно,

Щоб чути, бачить - і не покарать.

Або вже аж надто долготерпеливий…

А Бог хоч бачить, та мовчить,

Гріхам великим потурає…

Шевченко проклинает людей, проклинает Бога и обвиняет в этом… Его же:

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

Не був би в світі юродивим,

Людей і Бога не прокляв!

Богоискательство продолжается:

Шукаю Бога, а находжу

Таке, що цур йому й казать… (1848)

… талану Господь не дав…

А може, й дав, та хтось украв,

І одурив Святого Бога. (1849)

… Не благай, бо пропаде

Молитва за Богом.

Не поможе милий Боже,

Як то кажуть люди…

… Нема слов

В далекій неволі!

Немає слов, немає сльоз,

Немає нічого.

Немає навіть кругом тебе

Великого Бога! (1850)

И, тем не менее, без Него не обойтись. Иначе некого будет обвинять:

Бо без твоєї, Боже, волі

Ми б не нудились в раї голі.

А може й сам на небеси

Смієшся, батечку, над нами

Та може, радишся з панами,

Як править миром!…

… Звичайне, радость та хвала!

Тобі, єдиному, святому,

За дивнії твої діла!

Отим-бо й ба! Хвали нікому,

А кров, та сльози, та хула,

Хула всьому! Ні, ні, нічого

Нема святого на землі…

Мені здається, що й самого

Тебе вже люди прокляли!

Шевченко констатирует, что теперь хвалить Бога для него не свойственно:

… І я таки Бога колись-то хвалив!

Если мы спросим: «Когда это было?» - то вопрос этот так и останется без ответа. Потому что никакой хвалы Богу во всем творчестве поэта ни до, ни после так и не обнаруживается. До конца своей жизни наш стихотворец в прокурорском тоне отчитывает Господа и в стихах, и в прозе.

В «Дневнике» за 1857 год (а личный дневник Шевченко вел на русском языке) читаем: «Из бедной скрипки вылетают стоны поруганной крепостной души и сливаются в один протяжный, мрачный, глубокий стон миллионов крепостных душ. Скоро ли долетят эти пронзительные вопли до твоего свинцового уха, наш праведный, неумолимый, неублажимый Боже?»

В этом же году родились следующие вирши:

А ти, всевидящеє Око!

Чи ти дивилося звисока,

Як сотнями в кайданах гнали

В Сибір невольників святих,

Як мордували, розпинали

І вішали. А ти не знало?

І ти дивилося на них

І не осліпло. Око, Око!

Не дуже бачиш ти глибоко!

Ти спиш в кіоті, а царі…

Та цур їм, тим царям поганим!

В конце жизни Шевченко (1814 - 1861) подводит логический итог своих поисков:

… Нема тепер нічого…

Ні Бога навіть, ні півбога.

Псарі з псарятами царять… (1860)

Так у нашего кобзаря обстояло дело с первой и главной заповедью христианина. Что же давало ему право на проклятия в адрес Всевышнего? Чем объяснить эту ненависть к Богу? Объяснение простое: это якобы любовь. Любовь к Украине. Шевченко любит Украину. А Украина гибнет. Через всю его жизнь и творчество он проносит несколько сквозных идей. Одна из них - проклятия в адрес Творца. А другая: положение Украины катастрофическое. Украина гибнет.