Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного. Частина 1

1

Уперше була розроблена німецькими військовими експертами. Див., наприклад: Decker, Carl. Der kleine Krieg im Geiste der neueren Kriegsführung. — Berlin, 1826; Brandt, Heinrich von. Der kleine Krieg in seinen verschiedenen Beziehungen. — Berlin, 1850; Erlach, Franz von. Die Freiheitskriege kleiner Volker gegen groβe Heere. — Bern, 1867; Boguslawski, Albrecht. Der Kleine Krieg und seine Bedeutung für die Gegenwart. — Berlin, 1881; Widdern, Georg Cardinal von. Der Kleine Krieg und der Etappendienst. — Berlin, 1906; Balck, William. Kleiner Krieg. — Berlin, 1923; Hierl, Konstantin. Kriegfiihrung mit improvisierten Heeren. — Berlin, 1923.

2

Gambone, Michael. Small wars. Low-intensity threats and the American response since Vietnam. — Knoxville, 2012; Daase, Christopher. Kleine Kriege, groβe Wirkung: Wie unkonventionelle Kriegführung die Internationale Politik verändert. — Baden-Baden, 2014.

3

Див.: Decker, Carl. Der kleine Krieg im Geiste der neueren Kriegsführung. — Berlin, 1826.

4

Див.: Ewald, Johann von. Abhandlung über den kleinen Krieg. — Kassel, 1785.

5

Див.: Gambetta, Léon. La guerre dans la province / Documents officiels, publ. par Georges d'Heylli. — Paris, 1871.

6

Книга вперше була видана 1957 року Швейцарською спілкою унтер-офіцерів. Загалом вона складається із семи томів. Видавництво «Астролябія» видає лише перший том (у 2-х частинах). Інші ж, на нашу думку, не викликатимуть зацікавлення в українських читачів: вони присвячені хімічній зброї, специфічним видам швейцарської стрілецької зброї, вибухових пристроїв, глушників та гранат.

7

Саме так витлумачував поняття «малої війни» автор виданої Українською Військовою Організацією брошури «Мала війна», яку вилучила польська поліція під час обшуку помешкання Романа Шухевича у 1927 році. Див.: № 11 Львівського мілітарного альманаху «Цитаделя».

8

Див., наприклад: Ludendorff, Erich. Der totale Krieg. — München, 1935.

9

Прикладом цього може слугувати витіснення у 1945 році японських військ із Бірми завдяки взаємодії британської Екзекутиви Спеціальних Операцій і 14-ї армії, а також теперішня неоголошена війна Росії проти України.

10

Ідеться про т. зв. «Швейцарський редут» (Schweizer Reduit, Réduit Suisse) — систему укріплень у центральній частині Швейцарії, що почала розбудовуватися з кінця XIX століття і досі, попри демілітаризацію частини її об'єктів, все ще залишається важливим елементом швейцарської концепцїї оборони країни (прим, наук. ред. укр. вид.).

11

Тут ідеться про гіпотетично можливу операцію потенційного супротивника. Нині можна говорити лише про один відомий реальний план — розроблену німецьким та італійським командуваннями операцію «Таненбаум», яка, однак, не була реалізована: у тому числі з огляду на здатність швейцарської армії завдати серйозних втрат агресорові (прим, наук. ред. укр. вид.).

12

Історичні приклади з Другої світової війни:

1. Концентраційні табори націонал-соціалістів; спроба винищення цілих рас або ж прошарків населення, як-от переслідування євреїв; діяльність «айнзацкомандо» (виконавчих груп Вермахту, створених для ліквідації цивільного населення) на окупованих територіях Радянського Союзу тощо; за націонал-соціалістичного панування загинуло (від голоду, від рабської праці, убито, зникло безвісти), зокрема, 6 млн. євреїв, 7 млн. радянських мирних жителів, 4,2 млн. польських цивільних, 130 тис. німецьких борців руху опору тощо.

2. Примусове вивезення на роботи:

а) націонал-соціалісти вивозили з усієї окупованої Європи до Німеччини робочу силу; прикладом цього є «остарбайтери»: на примусові роботи було вивезено 2 млн. (згідно із сучасними даними — 2,8 млн. осіб, 2,2 млн. із яких були вивезені з території України; прим. наук. ред. укр. вид.) радянських мирних жителів (із них половина — жінки);

б) росіяни практикували це саме щодо цивільних осіб та військовополонених перед, під час і після Другої світової війни на окупованих ними територіях; також варто згадати про:

■ нелюдське поводження з радянськими військовополоненими — із загалом 5,7 млн. радянських військовополонених 2,6 млн. втратили життя у німецькому полоні;

■ утримання німецьких військовополонених у Радянському Союзі (робітниче рабство) роками й десятиліттями (після репатріації німецьких військовополонених та арештованих цивільних осіб 1956 року Німецький Червоний Хрест заявив про зниклих 1,3 млн. осіб; прим. наук. ред. укр. вид.);

■ масові депортації, примусові переселення, наприклад з країн Балтії, Східної Пруссії та інших територій, організовані росіянами та їхніми союзниками (лише за кілька днів березня 1949 року із Литви, Латвії та Естонії органи НКВС виселили у Сибір близько 95 тис. осіб; прим. наук. ред. укр. вид.);

■ проголошення жінок переможених «воєнним трофеєм» солдатів, особливо це стосується Червоної Армії (сучасний британський дослідник Ентоні Бівор у своїй книзі «Berlin: The Downfall 1945» обґрунтовано твердить, що 1945 року червоноармійці зґвалтували близько 100 тис. мешканок Берліна, приблизно 10 тис. з яких вдалися до самогубства; прим. наук. ред. укр. вид.); заклик Іллі Еренбурґа (йдеться про людиноненависницьке гасло «Убий німця!» із статті цього російського публіциста, що з'явилася 1942 року у газеті «Красная звезда»; а нині ми звідти ж чуємо гасло «Убий українця!», що нагадує нам про незавидну долю, яка, очевидно, спіткає нас, якщо ми не переможемо у нинішній російсько-українській війні; прим. наук. ред. укр. вид.).

13

Мала війна — це спосіб боротьби тих, хто не визнає себе переможеним: війну затягають у часі, бо для бійця руху опору конфлікт завершується не програною битвою, а щойно з моментом його смерті.

14

Це, звісно ж, ніяк не означає випаду проти танків і літаків. Вони, вочевидь, цілком необхідні. Що більше ми їх матимемо, то ліпше! Проте тільки їх самих ще не досить. Автор хотів би, щоби це було зрозуміле для всіх.

15

Оскільки авторові йшлося про порівняння тривалості регулярної і малої війни, він не згадує про тривалу і доволі ефективну боротьбу Української Повстанської Армії, що діяла з 1943 до початку 1950-х років, а спорадичні її акції ще фіксувалися на початку 1960-х років: адже від самого початку УПА була організована як формація малої війни (прим. наук. ред. укр. вид.).

16

Абревіатура від «Forces Françaises de l'іntérieur» — Внутрішні Французькі Сили: загальна назва бійців французького руху опору наприкінці Другої світової війни; на звільнених альянтами територіях Франції реорганізовувалися у легкі піхотні формації, що виконували роль резерву для регулярних французьких військ (прим. наук. ред. укр. вид.).

17

Зібрати таких фахівців із населення буде першочерговим завданням.

18

До яких входять залишки бойових військ, члени територіальної оборони, цивільної оборони на підприємствах, поліція, готові до участі в боях цивільні громадяни.

19

Один із офіційних регламентів швейцарської армії, орієнтований на його використання на рівнях від бригадного та територіального командування аж до найменшої тактичної одиниці — відділення. Описує основи тактики ведення бою, взаємодії різних підрозділів та видів озброєння, інструкції щодо керівництва підрозділами тощо. Регулярно, майже щороку, перевидається у нових редакціях і розповсюджується серед офіцерського складу (прим. наук. ред. укр. вид.).

20

Одне із офіційних видань швейцарської армії, яке, на основі міжнародних конвенцій, регламентує різні аспекти поведінки військових під час проведення бойових операцій. Регулярно перевидається і розповсюджується серед офіцерського складу (прим. наук. ред. укр. вид.).

21

Найвищий унтер-офіцерський ранг у швейцарській армії. В посадові обов'язки входить організація повсякденної життєдіяльності військового підрозділу ротного рівня (прим. наук. ред. укр. вид.).

22

Унтер-офіцерський рангу швейцарській армії, нижчий від фельдфебеля. В посадові обов'язки входить забезпечення підрозділу (прим. наук. ред. укр. вид.).

23

Надкаліберні гранати, що, в різних модифікаціях, призначені для ураження живої сили (уламкові) і броньованої техніки (кумулятивні) супротивника. Вистрілюються з дульного зрізу гвинтівки настильною і навісною траєкторіями. Цей вид важкої амуніції почав розвиватися з часу І Світової війни (для ураження живої сили супротивника в укритті) і доволі інтенсивно застосовувався в різних арміях, зокрема у Швейцарській, де в 1960-1970-х роках використовувалися три типи гвинтівкових гранат, що вистрілювалися зі штатної армійської автоматичної гвинтівки Stgw 57 пороховим набоєм (Treibpatrone 44), що подавався зі спеціального магазину: бронебійна кумулятивна (Hohlpanzergranate 58, ефективна дальність настильною траєкторією із додатковим метальним зарядом 100 м, без додаткового заряду 40 м), уламкова протипіхотна (Stahlgranate 58, ефективна дальність навісною траєкторією 400 м), димова (Nebelgranate 58, ефективна дальність навісною траєкторією 400 м). З початку 1970-х років ці функції перебрали на себе спеціальні гранатомети і ПТРК (для ураження броньованих цілей), а також піддульні гранатомети (для ураження живої сили). На сьогодні це властиве і для ЗСУ, а тому при застосуванні описаних у цьому посібнику бойових технік необхідно враховувати характеристики озброєння та амуніції, якими оснащені українські підрозділи. Втім слід зауважити, що сьогодні Можна спостерігати відновлення інтересу до цього виду амуніції та появу його нових зразків, як-от FN Telgren (Fabrique Nationale d'Herstal, Бельгія), Type 06 rifle grenade (Daikin Industries Ltd., Японія), SIMON breach grenade (Rafael Advanced Defense Systems Ltd., Ізраїль), Advanced Air Burst Grenade REFAIM (InternationalTechnologies Lasers Ltd., Ізраїль), покликаних посилити вогневу міць піхоти та сил спеціальних операцій (прим. наук. ред. укр. вид.).

24

Окупаційна влада збере всю зброю. За нелегальне володіння грозитиме смертна кара. Тому приватні власники зброї з радістю передадуть її формаціям малої війни. [Тут ідеться про види стрілецької зброї, що в минулому були основною особистою зброєю швейцарської армії: G11 — швейцарська гвинтівка системи Шмідт-Рубін 1896/11, калібр 7,5x55 мм (стандартний набій швейцарської армії — GP11 — із 1911 до 1991 років); на основі цієї моделі були розроблені згадувані тут карабіни К11 і К31; останній, у різних модифікаціях, перебував на озброєнні швейцарської армії із 1933 року до 1959-го, коли йому на зміну прийшла штурмова гвинтівка (автомат) Stgw 57 виробництва SIG Holding AG; із 1991 року основною особистою зброєю швейцарської армії є продукт цього ж виробника Stgw 90, калібру НАТО 5,56x45 мм (прим. наук. ред. укр. вид.)].

25

Демонтаж бортових кулеметів і зенітних установок, збір ручних гранат, пістолетів і автоматів, що належали загиблим екіпажам танків; підбирання кулеметних і гарматних набоїв. Артилерійські снаряди можуть бути використані як джерело вибухівки. Див. сс. 69-75.

26

Збір пістолетів загиблих членів екіпажів літаків; забирання ще наявних авіабомб і ракетних засобів збитого літака (вони також знадобляться як вибуховий заряд, див. сс. 69-75); демонтаж бортових кулеметів.

27

Деякі сучасні протипіхотні міни також оснащуються пристроями, що ініціюють вибух при спробі її демонтажу, отож, і у цьому випадку, якщо не впевнений щодо типу міни, слід застосовувати вищеописану практику безпечного демонтажу (прим. наук. ред. укр. вид.).

28

Йдеться про використовувані швейцарською армією на час написання книги протипіхотну міну фугасної дії з дерев'яним корпусом зразка 1943 року (аналог німецької Schützenmine 1942) та протипіхотну міну з металевим корпусом зразка 1959 року (аналог німецької DM 11 А/P) (прим. наук. ред. укр. вид.).

29

Встановлюються над поверхнею ґрунту і мають значний радіус суцільного ураження (прим. наук. ред. укр. вид.).

30

Одна із найлегше виготовлюваних вибухівок — отримується в результаті нітрації (сумішшю сірчаної і азотної кислот) целюлози; завдяки низькій теплостійкості використовується у виробництві різних видів бездимного пороху, та, водночас, це є недоліком, коли використовувати нітроцелюлозу як вибухівку, а тому здебільшого вона застосовується для цієї мети у різноманітних композиціях, що покращують її характеристики; добре піддається пластифікації (прим. наук. ред. укр. вид.).

31

Капсуль-детонатор № 8 (Sprengkapsel № 8) є пристроєм для детонування боєприпасів, вибухових зарядів, проміжних детонаторів чи детонаційних шнурів з допомогою вогнепровідного шнура чи капсуль-запальника. Зазвичай має вигляд алюмінієвої (рідше сталевої, цинкової, латунної, мідної чи паперової) гільзи (близько 7 мм в діаметрі), наповненої високобризантною і детонаційною вибуховими речовинами (при алюмінієвій гільзі зазвичай це: тринітрорезорцинат свинцю, азид свинцю, тетранітропентаеритрит). Номер походить від нумерації різних видів ініціюючих пристроїв, сконструйованих підприємством Alfred Nobel & Co: власне № 8 виявився найефективнішим, а тому й найбільш вживаним з-посеред інших детонаторів. Може бути складовою частиною електродетонаторів. Доволі вибухонебезпечний, а тому вимагає обережного поводження і транспортування у спеціальному упакуванні (прим. наук. ред. укр. вид.)

32

Тут може йтися як про німецьку Tellermine 35 Stahl, створену 1935 року і прийняту на озброєння Вермахтом 1937 року, так і про власне швейцарську протитанкову Streumine 37 і її пізніший інваріант Streumine 49 (згадана вище під А); 1960 року їм на заміну були запроваджені Panzermine 60 (виробник Poudreries Reunies de Belgique), що перебували на озброєнні швейцарської армії до 2001 року (прим, наук, ред. укр. вид.).

33

Йдеться про малокаліберну (4-6 мм) вогнепальну зброю, що використовує «набої Флобера» — малопотужні набої колового запалювання, у якому роль штовхаючого елемента відіграє сам вибуховий складник капсуля; відсутність або незначна кількість пороху у гільзі такого набою забезпечує практичну беззвучність пострілу (прим. наук. ред. укр. вид.).

34

Застрягання снаряда чи кулі в стволі (з подальшою детонацією чи без неї), коли з якихось причин бракне енергії для повноцінного його вистрілювання (прим. наук. ред. укр. вид.).

35

Щоби не трапилося якогось лиха, диверсант має легко й упевнено відрізняти телефонні стовпи від високовольтних ліній передачі. У випадку з телефонними комунікаціями проводи натягнені паралельно (ізолятори розташовані по обидва боки стовпа на однаковій висоті). У випадку з лініями електропередач проводи натягнені зміщено (ізолятори розміщені по обидва боки стовпа на різній висоті).

36

Абревіатура від «Сигналізація, централізація і блокування» — система пристроїв на залізниці, що гарантує їй безпечність та високу пропускну здатність (прим. наук. ред. укр. вид.).

37

Швейцарська граната, прийнята на озброєння 1943 року. У різних модернізованих варіантах перебувала на озброєнні швейцарської армії до 1980-х років. Наступального типу, із алюмінієвим корпусом, містить 380 г тротилу. Може бути перетворена в оборонну завдяки додатковому рубленому кожуху, що, коли потрібно, одягається на корпус гранати. Сповільнення детонації відбувається завдяки трубчастому запалу тертьового типу, розміщеному у рукоятці (прим, наук. ред. укр. вид).

38

Йдеться про заповнену вибухівкою трубу, приблизно 5 см у діаметрі: при довжині труби від 0,28 м. (1 кг. вибухівки) до 1,50 м. (6 кг. вибухівки) заряд кваліфікується як «трубний», а при довжині близько 2 м. — як «подовжений». Застосовується для пробивання дротових та інших перепон, для миттєвого виривання проходів у ґрунті тощо. Інша назва — «банґалорська торпеда» (прим. наук. ред. укр. вид.).