Трістрам Шенді

1

Людей страшать не справи, а тільки думки про ці справи (грецьк.).

2

Вільям Пітт Старший (1708–1778) – британський державний діяч.

3

У ХVІІІ ст. «життєві духи» розуміли як дуже тонку, майже духовну рідину (її ж називали нервовим соком), яка виробляється у головному мозку із крові, яка туди доходить, а нерви доставляють її до усіх частин людського тіла, тим самим викликаючи у ньому чуття, рух і зростання.

4

Тулій – Марк Тулій Цицерон (103 – 42 до н. е.) – римський політичний діяч, у новий час відомий передусім як оратор і автор риторичної прози.

5

Пуфендорф, Самуїл (1632–1694) – німецький юрист та історик.

6

«Шлях паломника» – алегоричний твір англійського письменника-пуританина Джона Беньяна (1678).

7

Монтень, Мішель (1533–1592) – французький письменник-мораліст. Мається на увазі його знаменита книга «Есеї», яка у російському перекладі виходила під назвою «Опыты», в українському – «Проби».

8

Ab ovo (лат.) – від яйця, тобто від самого початку.

9

Навпаки (лат.).

10

Локк, Джон – англійський філософ (1632–1704), один з основних представників емпіризму (див. післямову).

11

Вестмінстерська школа – аристократичний навчальний заклад.

12

О славний день! (лат.)

13

Дідій – під цим іменем Стерн виводить юриста, який вів справи йоркського духовенства і з яким він мав сутички.

14

Кунастрокій – відомий англійський медик Річард Мід (1673–1754).

15

У кожного свій смак (лат.).

16

На всьому в цілому (фр.).

17

Додслі – лондонський книговидавець і книготорговець, який видав перші два томи «Трістрама Шенді».

18

Кандид і Кунігунда – герої філософської повісті Вольтера «Кандид» (1759).

19

Пригода з янгуаськими погоничами – з ХV розділу першої книги «Дон Кіхота» Сервантеса.

20

Із золотою ниткою (фр.).

21

Про суєтність світу і швидкоплинність життя (лат.).

22

Протягом року в середньому (лат.).

23

Саксон Граматик – данський історіограф ХІІ ст., з багатотомної праці якого «Діяння данців» був узятий сюжет «Гамлета».

24

Флегма – слиз, холодна рідина – ще з часів Гіппократа вважалася одним з чотирьох елементів (соків) тіла людини.

25

Норовливості (фр.)

26

Сум’яття (фр.)

27

Мається на увазі французький письменник Ф. Ларошфуко (1613–1680), автор «Максим», далі наводиться зміст 267-ї максими.

28

Дотепом (фр.).

29

Євгеній – Джон Холл-Стівенсон, друг Стерна (див. післямову).

30

Фартинг – найдрібніша англійська монета того часу.

31

«Леле, бідолашний Йорик!» – слова Гамлета над черепом Йорика.

Шекспірівська інтертекстуальність є однією з основних у романі Стерна, просякнутому різноманітними літературними (і не лише – див. післямову) алюзіями, цитатами, пародіями тощо. Багато також інтертекстуальних посилань на «Гаргантюа і Пантагрюеля» Рабле, «Дон Кіхота» Сервантеса, Локка, «Анатомію меланхолії» Бертона тощо. У примітках усі намарно відстежувати, зрештою, вони розраховані на знання читачами цих текстів, без чого ця інтелектуальна «гра» Стерна втрачає свій сенс.

32

Рапсодичний – прикметник, похідний від давньогрецького слова «зшивати», «складати». Рапсодами, у буквальному сенсі «зшивателями пісень», називали у Стародавній Греції виконавців поем, до яких відносили і Гомера.

33

Поштова карета у ті часи була найшвидшим видом транспорту.

34

Жінка, незалежна від свого чоловіка відносно майна (фр.).

35

Клаузула – у юриспруденції спеціальна ухвала чи умова, яка додається до договору.

36

Хоч скільки б разів це повторювалось (лат.).

37

Парки – у давньоримській міфології богині долі.

38

Знаменитий лікар Маннінгем – лондонський лікар-акушер (1690–1750).

39

Зáмки (фр.).

40

Роберт Філмер (1604–1688) – англійський теоретик політики, захищав ідею божественного походження королівської влади.

41

Те Deum (лат.) – «Тебе, Бога, хвалимо» – хвалебний гімн, що входить до християнського богослужіння, особливо широко – католицького.

42

Доказ до особистості (лат.), тобто звернений до переконань і упереджень особи, якій хочуть що-небудь довести.

43

Навчений Богом (грецьк.).

44

Тут перераховуються оратори й ті, хто писав про риторику в античному світі (з однією неточністю: автором «De Oratore» був не Квінтиліан, а Цицерон), а також філологи ХVІІ – ХVІІІ ст., які писали керівництва з риторики і граматики.

45

Доказ, розрахований на неуцтво (лат.)

46

Хай живе дрібниця (фр.)

47

Нампс – зменшувальне від Хамфрі і водночас англійською «бовдур»; Нік – зменшувальне від Ніколас і водночас англійською «чорт».

48

Природна річ (лат.).

49

Епіфонема – вживання пояснювального або окличного речення після стверджувального з тим самим загальним змістом для надання першому більшої ваги.

50

Еротесис – риторичне питання.

51

Папістка – тобто католичка.

52

Пліній Молодший – Гай Пліній Цецілій Секунд (62 – бл. 114) – римський політичний діяч, письменник, адвокат.

53

«Паризма» і «Паризмена» – романи англійського письменника Е.Форда.

54

Римські церковні обряди приписують у небезпечних випадках хрещення дитини до її народження, – але за умови, щоб яка-небудь частина тіла немовляти була видима тому, хто хрестить. – Одначе доктори Сорбонни на нараді, що відбувалася 10 квітня 1733 року, – розширили повноваження повитух, ухваливши, що навіть якби не показалося жодної частини тіла немовляти, – хрещення все ж таки має бути здійснено над ним за допомогою впорскування – pаr le moyen d’une petіte canule, – тобто шприца. – Вельми дивно, що святий Фома Аквінат, голова якого так добре була пристосована як для зав’язування, так і для розв’язування вузлів схоластичного богослов’я, – змушений був, після того як на розв’язування цієї задачі було покладено стільки зусиль, – насамкінець відмовитися від неї, як від другої chose іmpossіble. – Іnfantes іn maternіs uterіs exіstentes (рік святий Фома) baptіzarі possunt nullo modo [Діти, що перебувають в череві матері, ніяким способом не можуть бути охрещені (лат.).]). – Ах, Фомо, Фомо!

Якщо читач цікавиться познайомитися з питанням про хрещення за допомогою впорскування, як його подано було докторами Сорбонни, – разом із їх обговоренням його, то він знайде це у додатку до цього розділу. – Л. Стерн.

55

Vіde Deventer. Parіs Edіt. Іn 4°t°, 1734, p. 366. – Л. Стерн. Див. Девентер, Париж, вид-во ін. – кварто, 1734 р., стор. 366.

56

Доповідна записка, подана панам докторам Сорбонни. Такий собі лікар-акушер доповідає панам докторам Сорбонни, що бувають випадки, щоправда дуже рідкісні, коли мати не в змозі народити, – і буває навіть, що немовля таке закупорене в череві своєї матері, що не показує жодної частини свого тіла, в таких випадках, згідно з церковними статутами, було б дозволенною річчю здійснити над ним хрещення, принаймні умовно. Практик-лікар стверджує, що за допомогою шприца можна безпосередньо хрестити немовля без усякої шкоди для матері. – Він запитує, чи є пропонований ним засіб дозволенним і законним і чи може він ним користуватися в викладених вище випадках?

Відповідь. Рада вважає, що запропоноване питання пов’язане з великими труднощами, Богослови беруть, з одного боку, за принцип, що хрещення, яке є народженням духовним, має передумовою народження первісне; згідно з їх ученням, треба народитися на світ, аби відродитися в Ісусі Христі. Св. Фома, 3-тя частина, пит. 88, ст. 11, додержується цього вчення як незаперечної істини: не можна, – говорить сей учений, сей святий доктор, – хрестити немовлят, які містяться у череві матері; св. Фома спирається на те, що ненароджені немовлята не можуть бути примислені до людей; звідки він робить висновок, що вони не можуть бути предметом зовнішнього впливу, щоб приймати через посередництво інших людей таїнства, необхідні для спасіння. «Немовлята, що в череві матері перебувають, іще не з’явилися на світ, аби вести життя з іншими людьми, а від того вони не можуть зазнавати впливу людей і через їх посередництво приймати таїнство для спасіння». Церковні статути приписують на практиці те, що визначено богословами (відносно цих речей), а останні всі однаково забороняють хрестити немовлят, які містяться в череві матері, якщо не можна було побачити яку-небудь частину їх тіла. Одностайність богословів і церковних статутів, які вважають за правило в єпархіях, становить такий авторитет, що ним, очевидно, вирішується це питання. Одначе ж Духовна рада, беручи до уваги, з одного боку, що міркування богословів спирається

57

Умовно (фр.).

58

За допомогою шприца й не завдаючи шкоди батькові (фр.).

59

Вільгельм ІІІ Оранський, король Англії та Шотландії (роки правління 1689–1702).

60

Джон Драйден (1631–1700) – англійський драматург. Англійці період між 1660 і 1700 рр. називають «віком Драйдена».

61

Королева Анна – королева Англії і Шотландії з 1702 року, з 1707-го і до 1714 р. – об’єднаної Великої Британії.

62

Великий Аддісон – Джозеф Аддісон (1672–1719), нині відомий передусім як журналіст-нарисовець (у співавторстві з Р. Стилем). «Глядач» («The Spectator») – назва одного з їхніх журналів, видавався у 1711–1714 рр.

63

Вершину (грецьк.).

64

Тацит (бл. 56 – бл. 117) – римський історик.

65

Облога Намюра – фландрської фортеці Намюр французькими військами у війні з Англією та Голландією в 1692 р.

66

Платон – мені друг (лат.).

67

Але ще більший друг мені істина (лат.).

68

Перед судом науки (лат.).

69

Ліллібуллеро – британський військовий марш, відомий з часів громадянської війни в Англії (1642–1651), муз. Генрі Персела.

70

Доказ до совісності, приведення до безглуздості, необхідність визнати сильніший доказ (лат.).

71

Мистецтво логіки (лат.).

72

Свистальний довід (лат.).

73

Паличний довід (лат.).

74

Довід за допомогою гаманця (лат.).

75

Довід таганом (лат.).

76

Речовий довід (лат.).

77

Яків (Джеймс) Перший – перший з шотландської династії Стюартів король Англії (1603–1625) і король Шотландії (1567–1625), де він правив під іменем Якова (Джеймса) VІ.

78

Мом – божество глузування і лихослів’я у грецькій міфології. У Стерна алюзія на діалог «Гермотим» давньогрецького письменника Лукіана (ІІ ст. до н. е.).

79

Віконний збір – в Англії до 1851 року збирався податок з кожного будинку відповідно до кількості у ньому вікон, які виходили на вулицю.

80

Історія Дідони й Енея – історія кохання цариці Карфагену Дідони й Енея в «Енеїді» Вергілія.

81

Для народу, себто для широкого читача (лат.).

82

Non naturalіa – тогочасний медичний термін, який означає умови життя людини (їжа, повітря, стан спокою тощо), те, що не закладено в її тілі, але впливає на здоров’я.

83

Пентаграф – прилад для механічного копіювання гравюр і картин у будь-яких пропорціях. – Л. Стерн.

84

Лобкова кістка (лат.).

85

Стегнова кістка (лат.).

86

Клубова кістка (лат.).

87

Бруствер – земляний вал на зовнішньому боці окопу чи траншеї, який прикриває від обстрілу.

88

Контрескарп – вищий за зріст людини штучно зрізаний під великим кутом край схилу або берега річки.

89

Контргар – будова перед бастіоном, яка прикриває його від пострілів.

90

Гласіс – насип, що зводився перед ровом.

91

Демілюн – напівкругла споруда перед куртиною або бастіоном, призначена для захисту ходів сполучення чи рову.

92

Равелін – фортифікаційна споруда трикутної форми, розташована перед ровом фортеці і призначена для прикриття фортечних мурів від артилерії супротивника.

93

Доктор Джеймс Макензі (1680–1761) – автор книги «Історія здоров’я і мистецтво його збереження».

94

«Досвід про людський розум» Локка – в українському перекладі «Розвідка про людське розуміння» (див. післямову).

95

Мальбранш, Нікола (1638–1725) – французький філософ, послідовник Декарта.

96

У Артура – мається на увазі лондонський ігорний клуб.

97

Логомахія – словесна баталія, «битва слів».

98

Сутність і субстанція (іпостась) (грецьк.).

99

Тут перераховані математики, військові інженери й архітектори ХVІ – ХVІІІ ст.

100

Н. Тарталья – (бл. 1499–1557) – італійський математик.

101

З дрібкою солі (лат.) – тобто алегорично.

102

Мсьє Ронжа – придворний хірург короля Вільгельма ІІІ.

103

Ланден – місто у провінції Фламандський Брабант; битва при Ландені відбулася 29 червня 1693 р.

104

Іхнографія – план будівлі у горизонтальному розрізі.

105

Трохи більше і трохи менше (іт.).

106

І так далі (фр.).

107

Натурфілософія – наука про природу, витлумачену у її цілісності; тісно пов’язана з природознавством.

108

Вільям Хогарт (Гогарт) (1697–1764) – знаменитий англійський художник; на прохання Стерна зробив дві гравюри до «Трістрама Шенді». Гравюри Гогарта часто додають як ілюстрації до англійських романів середини ХVІІІ ст.

109

Комета Вінстона – названа за іменем Вільяма Вінстона (1667–1752), англійського математика і астронома.

110

Стерн вживає термін, що використовується для уточнення сенсу перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Спасителя Христа в таїнстві Євхаристії.

111

Сенсорії – так означували за часів Стерна частину нервової системи, яка є осердям відчуттів.

112

Великий інженер Стевін – голландський інженер С. Стевін (1548–1620), який визначив тиск рідини на площину і описав гідравлічний парадокс.

113

Люцина – богиня пологів у давніх римлян.

114

Пілумн – божество у римлян, яке охороняло будинки, де були новонароджені.

115

Джон Денніс (1657–1734) був відомий нищівною і часто безпідставною критикою.

116

Куртина у фортифікації – це вал, стіна між двома сусідніми бастіонами. Горнверк – допоміжна оборонна будівля, що складається з двох напівбастіонів та куртини і у плані має вигляд рогів. Гра слів базується на тому, що ці фортифікаційні терміни означають також завіску у першому випадку і подружню зраду у другому.

117

Словесні науки (лат.).

118

У трагедії Шекспіра «Юлій Цезар».

119

Принц Моріц Оранський (1567–1625) – видатний голландський воєначальник.

120

Учений Пейрескія, Нікола-Клод (1580–1637) – французький філолог.

121

Отримав би алебарду – тобто став би сержантом.

122

Темпль – не лише назва відомої церкви у Лондоні, але й територія у центрі Лондона, яка колись належала тамплієрам. У Темплі розміщувалися деякі судові інстанції.

123

Кінець (лат.).

124

Цю проповідь Стерн дійсно прочитав членам виїзної сесії присяжних у 1750 році, він же був пребендарієм Йоркського собору, який видав свою проповідь окремою брошурою.

125

Самовладно (фр.).

126

Зенон з Китіона (336–264 до н. е.) і Хрісіпп (бл. 280–205 до н. е.) – давньогрецькі філософи-стоїки, вважаються винахідниками соритів – складних силогізмів. Сорит – силогізм, у якому проміжні висновки, що знаходяться між першим посиланням і заключним висновком, пропускаються.

127

Декарт, Рене(1596–1650) – знаменитий філософ і вчений, засновник нової філософії раціоналізму. Одним з основних його тверджень було те, що людині властиві вроджені ідеї.

128

Quod erat demonstrandum. – Що й треба було довести (лат.).

129

Боррі – міланський алхімік (1627–1695); Бертоліні Томазо (1616–1686) – данський лікар-анатом.

130

Довгастий мозок (лат.).

131

Причина, без якої не… (лат.).

132

Ця примітка має натяк на реальну полеміку між двома гінекологами з Глазго – В. Смеллі (у романі він виведений під іменем Адріан Смельфогт) і Дж. Бертоном (Слопом).

133

Автор припускається тут двох помилок, позаяк замість Lіthopaedus треба було написати Lіthopaedіі Senonensіs Іcon. Друга помилка та, що Lіthopaedus зовсім не автор, а малюнок скам’янілої дитини. Повідомлення про нього, опубліковане Альбозієм 1580 року, можна прочитати наприкінці твору Кордеуса в Спахії. Містер Трістрам Шенді припустився цієї помилки або тому, що побачив ім’я Lіthopaedus у переліку вчених авторів у нещодавно виданій праці доктора, – або сплутавши Lіthopaedus із Trіnecavellіus, – що так легко могло статися внаслідок дуже великої схожості цих імен. – Л. Стерн.

134

Лобкова кістка (лат.).

135

Куприкова кістка (лат.).

136

«Гермес тричі найвеличніший» називали давні греки бога, який вважався також винахідником букв, чисел і кількох корисних мистецтв. Пліній Старший (римський історіограф І ст., якого називають так на відміну від Плінія Молодшого, його племінника) стверджує, що за допомогою операції кесаревого розтину народився хтось з предків Юлія Цезаря, з іменем якого передусім і пов’язують походження її назви.

137

Англійський король Едуард VІ (1537–1553) помер у 16 років.

138

Алкіз і Урганда – чарівники з іспанських лицарських романів «Бельяніс Грецький» і «Амадис Гальський».

139

Я не страшуся судження людей нетямущих, але все ж таки прошу щадити мої писання, в яких наміром моїм завжди було переходити від жартів до серйозного й назад – од серйозного до жартів.

Іван Солсберійський, єпископ Ліонський (лат.).

140

Див. т. ІІ, с. 139. – Л. Стерн.

141

Рейнолдс, Джошуа (1723–1792) – англійський художник, відомий передусім як автор історичних полотен і портретист; написав три портрети Стерна.

142

Апроші – глибокі зигзагоподібні рови (траншеї) із зовнішнім насипом.

143

Несамовито (іт.).