Україна у революційну добу. Рік 1919

6

Довідка: Григор'єв Микола Олександрович (1878 — 27.VII.1919, с. Фентове Олександрійського повіту Катеринославської губернії) — учасник повстанського руху, отаман.

Кадровий військовий, штабс-капітан царської армії. В 1917–1918 рр. служив на командних посадах в українізованих частинах УНР, потім Української Держави. В грудні 1918 р. — на початку 1919 р. очолив повстанські загони, що виступили проти гетьманської влади П. Скоропадського. Підтримав Директорію.

У лютому 1919 р. в умовах перемоги червоних і поразок військ Директорії на Півдні України, під впливом повстанців проголосив себе лівим есером, визнав владу рад, був призначений командиром 1-ої бригади Задніпровської дивізії. Брав участь в операціях проти інтервентів Антанти, які під загрозою неминучої поразки залишили порти України. Водночас М. Григор'єв чинив спротив переформуванню керованих ним повстанських загонів на регулярні частини Червоної армії, встановленню військової дисципліни, виявляв ворожість щодо політичних комісарів. В штабі бригади переважали ліві есери, а начальником штабу був ревний прихильник С. Петлюри Ю. Тютюнник.

На початку квітня 1919 р. (після визволення Одеси) радянське командування призначило М. Григор'єва начальником 6-ї дивізії, яка мала здійснити наступ на Бессарабію. Однак, всупереч наказам, 8 травня 1919 р. М. Григор'єв підняв повстанців, що йому підкорялися, на заколот проти радянської влади. Після придушення виступу змушений був з частиною прихильників рятуватися у розташуванні загонів Н. Махна.