Подається за: Зеров М. Нове українське письменство: Історичний нарис. — Вип. 1. — К.: Слово, 1924. — 136 с.
Наступні випуски «Нового українського письменства», що їх М. Зеров готував у 1920-х роках, світу не побачили. Частина цих матеріалів увійшла до лекцій М. Зерова з історії української літератури (таких, як цикл «Українське письменство XIX ст.»), а також до розвідок та статей, присвячених окремим авторам.
У тексті нарису уривок з «Енеїди» Верґілія («Смерть Палінура» з V пісні), оди Горація «До Деллія» і «До Хлої», а також байку І. Красицького «Пан і пес» Микола Зеров цитує у власному перекладі.
Подається за: Над могилою Б. Грінченка. Автобіографія, похорон, спомини, статті / Упорядкував С. Єфремов. — К.: Вік, 1910. — С. 123—124.
У цій публікації прощального слова М. Зерова на похороні Б. Грінченка (9 травня 1910 р.) помилково подано його прізвище: «М. Зернов».
Подається за: Літературно-науковий вісник. — 1910. — Т. LI. — Липень. — № 7. — С. 186—187.
Некролог підписано криптонімом Z.
Подається за: Світло. — 1911. — Квітень. — № 8. — С. 71—72.
Рецензію підписано криптонімом Z.
Подається за: Світло. — 1911. — Грудень. — № 4. — С. 71—72.
Рецензію підписано криптонімом N.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Березень. — № 7. — С. 62.
Рецензію підписано криптонімом N.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Квітень. — № 8. — С. 58.
Рецензію підписано криптонімом N.Z.
Подається за: Світло. — 1912. —Травень. — № 9. — С. 92—93.
Рецензію підписано криптонімом N.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Травень. — № 9. — С. 93.
Рецензію підписано криптонімом N.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Травень. — № 9. — С. 93—94.
Рецензія не підписана. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим. Картотека зберігається в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України, ф. 28).
Подається за: Світло. — 1912. — Вересень. — № 1. — С. 64—66.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Жовтень. — № 2. — С. 82—84.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Листопад. — № 3. — С. 91—92.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Грудень. — № 4. — С. 63—64.
Некролог підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1912. — Грудень. — № 4. — С. 73—74.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1913. — Січень. — № 5. — С. 76—77.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1913. — Січень. — № 5. — С. 77—79.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1913. — Лютий. — № 6. — С. 30—38.
Статтю підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Рада. — 1913. — 21 лютого.
Статтю підписано криптонімом М. З-в.
Подається за: Рада. — 1913. — 30 березня.
Рецензію підписано криптонімом М. З-в.
Подається за: Світло. — 1913. — Квітень. — № 8. — С. 4—9.
Некролог підписано криптонімом М. Z.
Подається за: Світло. — 1913. — Квітень. — № 8. — С. 63—66.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1913. — Травень. — № 9. — С. 53—54.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1913. — Травень. — № 9. — С. 59—60.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Рада. — 1913. — 21 травня.
Рецензію підписано криптонімом М. З-в.
Подається за: Рада. — 1913. — 31 травня.
Рецензію підписано криптонімом М. З-в.
Подається за: Рада. — 1913. — 2 червня.
Рецензію підписано криптонімом М. З-ров.
Подається за: Рада. — 1913. — 13 серпня.
Замітка не підписана. Зазначене місце урочистостей: «Зіньків (на Полтавщині)». Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Світло. — 1913. — Жовтень. — № 2. — С. 75—76.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1913. — Листопад. — № 3. — С. 72—74.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Рада. — 1913. — 28 листопада.
Рецензію підписано криптонімом М. З-в.
Подається за: Рада. — 1913. — 13 грудня.
Рецензію підписано криптонімом М. З-в.
Подається за: Рада. — 1913. — 13 грудня.
Рецензію підписано криптонімом М. З-в.
Подається за чорновим автографом, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ф. 35, № 80). Чистового, повністю завершеного тексту цієї розвідки (дипломної роботи М. Зерова) не виявлено. Її остаточна назва — «Григорий Грабянка и его „Исторія презільной брани“ как исторический источник и литературный памятник». Публікацію підготували Микола Сулима та Михайло Москаленко.
Подається за: Світло. — 1914. — Січень. — № 5. — С. 51—54.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Світло. — 1914. — Січень. — № 5. — С. 65—67.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Рада. — 1914. — 2 квітня.
Рецензію підписано криптонімом М.З.
Подається за: Рада. — 1914. — 24 квітня.
Рецензію підписано криптонімом М.З.
Подається за: Світло. — 1914. — Травень. — № 9. — С. 82—83.
Рецензію підписано криптонімом M.Z.
Подається за: Труд. — 1916. — 16 сентября; 23 сентября.
Очевидно, це перша публікація в періодиці, підписана повним прізвищем автора.
Подається за: Труд. — 1916. — 4 ноября.
Стаття не підписана. Про авторство М. Зерова свідчить посилання на попередню статтю (від 16 і 23 вересня).
Дві лакуни в тексті — наслідок механічного пошкодження архівного примірника газети.
Подається за: Труд. — 1917. — 28 липня.
Подається за: Вісник педагогічно-професійного з’їзду. — 1917. — 16 серпня.
Подається за: Труд. — 1917. — 1 вересня.
Подається за: Вільна українська школа. — 1917. — Жовтень. — № 2. — С. 122—123.
Рецензію підписано криптонімом М.З.
Подається за: Вільна українська школа. — 1917. — Жовтень. — № 2. — С. 124—125.
Подається за: Вільна українська школа. — 1917. — Жовтень. — № 2. — С. 125.
Подається за: Вільна українська школа. — 1917. — Листопад—грудень. — № 3—4. — С. 216—217.
Рецензію підписано криптонімом М. З.
Подається за: Вільна українська школа. — 1917. — Листопад—грудень. — № 3—4. — С. 218—219.
Подається за: Книгар. — 1917. — Грудень. — № 4. — Стовп. 206—208.
Подається за: Книгар. — 1918. — Січень. — № 5. — Стовп. 282—283.
Подається за: Книгар. — 1918. — Січень. — № 5. — Стовп. 284.
Подається за: Книгар. — 1918. — Лютий. — № 6. — Стовп. 344—345.
Подається за: Книгар. — 1918. — Лютий. — № 6. — Стовп. 346.
Подається за: Книгар. — 1918. — Лютий. — № 6. — Стовп. 348.
Подається за: Літературно-науковий вісник. — 1918. — Т. LXIX. — Лютий—березень. — № 2—3. — С. 264—266.
Подається за: Книгар. — 1918. — Березень. — № 7. — Стовп. 401.
Подається за: Книгар. — 1918. — Березень. — № 7. — Стовп. 407—410.
Подається за: Книгар. — 1918. — Березень. — № 7. — Стовп. 411.
Подається за: Книгар. — 1918. — Квітень. — № 8. — Стовп. 472—474.
Подається за: Вільна українська школа. — 1918. — Квітень—травень. — № 8—9. — С. 272.
Рецензію підписано криптонімом М. З.
Подається за: Вільна українська школа. — 1918. — Квітень—травень. — № 8—9. — С. 272—273.
Подається за: Народна справа. — 1918. — Квітень—травень. — № 16—17. — С. 21—24.
Подається за: Книгар. — 1918. — Червень. — № 10. — Стовп. 601—602.
Подається за: Книгар. — 1918. — Червень. — № 10. — Стовп. 602—603.
Подається за: Книгар. — 1918. — Липень. — № 11. — Стовп. 665.
Подається за: Книгар. — 1918. — Жовтень. — № 14. — Стовп. 854—857.
Подається за: Книгар. — 1918. — Жовтень. — № 14. — Стовп. 860—862.
Подається за: Книгар. — 1918. — Грудень. — № 16. — Стовп. 964—965.
Подається за: Книгар. — 1918. — Грудень. — № 16. — Стовп. 987—988.
Подається за: Літературно-науковий вісник. — 1919. — Т. LXXI. — Січень. — № 1. — С. 117—120.
Подається за: Книгар. — 1919. — Січень. — № 17. — Стовп. 1045—1046.
Подається за: Наше минуле. — 1919. — Січень—лютий. — № 1—2. — С. 157—161.
Подається за: Книгар. — 1919. — Лютий. — № 18. — Стовп. 1101—1110.
Подається за: Книгар. — 1919. — Березень. — № 19. — Стовп. 1212—1213.
Подається за: Книгар. — 1919. — Березень. — № 19. — Стовп. 1225—1226.
Подається за: Книгар. — 1919. — Березень. — № 19. — Стовп. 1232—1233.
Некролог не підписаний. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Книгар. — 1919. — Березень. — № 19. — Стовп. 1233.
Некролог не підписаний. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Літературно-науковий вісник. — 1919. — Березень. — № 3. — С. 331—344.
Подається за: Музаґет. — 1919. — Січень—березень. — № 1—3. — С. 153—156.
Подається за: Книгар. — 1919. — Квітень. — № 20. — Стовп. 1277.
Подається за: Книгар. — 1919. — Квітень. — № 20. — Стовп. 1305—1306.
Подається за: Книгар. — 1919. — Травень. — № 21. — Стовп. 1349—1360.
Подається за: Книгар. — 1919. — Травень. — № 21. — Стовп. 1421.
Подається за: Літературно-науковий вісник. — 1919. — Квітень—червень. — № IV—VI. — С. 89—91.
Подається за: Книгар. — 1919. — Червень. — № 22. — Стовп. 1492—1494.
Подається за: Книгар. — 1919. — Червень. — № 22. — Стовп. 1498—1500.
Подається за: Книгар. — 1919. — Липень—серпень. — № 23—24. — Стовп. 1581—1587.
Подається за: Книгар. — 1919. — Липень—серпень. — № 23—24. — Стовп. 1645—1646.
Коментар підписано: Ред. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Літературно-науковий вісник. — 1919. — Липень—вересень. — № 7—9. — С. 177—179.
Подається за: Рада. — 1919. — 6 вересня.
Стаття не підписана. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Рада. — 1919. — 11 вересня.
Статтю підписано криптонімом М. И. К. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Книгар. — 1919. — Вересень—жовтень. — № 25—26. — Стовп. 1769—1772.
Подається за: Вільна українська школа. — 1919. — Серпень—жовтень. — № 1—3. — С. 70.
Подається за: Слово. — 1919. — 1 жовтня.
Подається за: Книгар. — 1919. — Вересень—жовтень. — № 25—26. — Стовп. 1777—1778.
Некролог не підписаний. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Книгар. — 1919. — Вересень—жовтень. — № 25—26. — Стовп. 1781.
Некролог не підписаний. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Книгар. — 1919. — Вересень—жовтень. — № 25—26. — Стовп. 1782.
Некролог не підписаний. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Книгар. — 1919. — Листопад. — № 27. — Стовп. 1868—1870.
Подається за: Промінь. — 1919. — 2—9 грудня.
Подається за: Книгар. — 1919. — Грудень. — № 28. — Стовп. 1912.
Подається за: Книгар. — 1919. — Грудень. — № 28. — Стовп. 1947—1949.
Рецензію підписано криптонімом М. З.
Подається за: Книгар. — 1919. — Грудень. — № 28. — Стовп. 1961—1962.
Некролог не підписаний. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Книгар. — 1919. — Грудень. — № 28. — Стовп. 1962—1963.
Некролог не підписаний. Про авторство М. Зерова свідчить бібліографія публікацій, укладена ним самим.
Подається за: Котляревський І. «Енеїда», на українську мову перелицьована: Поема в 6-ти част. / Шкільна бібліотека під ред. О. Дорошкевича. — № 1. — К.: Криниця, 1919. — С. V—XIV, XIX—XXIII (друга паґінація). Друкуються лише тексти М. Зерова.
Подається за: Книгар. — 1920. — Січень—березень. — № 29—31. — Стовп. 1—4.
Стаття не підписана. На авторство Миколи Зерова вказав Г. П. Кочур у 1989 р.
Подається за: Нова українська поезія. — К.: Всеукраїнське державне видавництво, 1920. — С. 5—18.
Подається за: Кобилянський В. Мій дар: Посмертна збірка творів. — К.: Друкар, 1920. — С. 5—12.
Подається за: Зеров М. Антологія римської поезії. Катулл. — Верґілій. — Горацій. — Проперцій. — Овідій. — Марціал. — К.: Друкар, 1920. — С. 51—63.
Уривок із середньовічної християнської леґенди про відвідини святим Павлом могили Верґілія, цитований у примітках латинською мовою, згодом був Миколою Зеровим перекладений:
Ти, що світ приніс поганам,
Дай свідоцтво про Христа нам.
. . . . . . . . . . . . . . . .
І, як станув на могилі,
Де навік спочив Верґілій,
Сльози із очей пролив.
«Я б тебе привів до Бога,
Коли б ще знайшов живого,
О найбільший із співців!»
(Друкується за вид.: Франс А. Пінґвінський острів. — X. — К.: Книгоспілка, 1930. — С. 99).
Зберігся жартівливий вірш М. Зерова — авторський напис на примірнику «Антології римської поезії», подарованому Євгенії Іванівні Бігановській, секретарю редакції журналу «Книгар» (пізніше працювала коректором у київських видавництвах). Вірш, датований 4 серпня 1920 р., друкується за публікацією Г. П. Кочура в журналі «Жовтень» (1966. — № 8. — С. 103):
Є в г. І в. Б і г а н о в с ь к і й
У нас редактор до розмови,
а до роботи секретар,
редакторові — буєсть слова,
секретареві — дум тягар.
Чи ж ýділ Ваш не стане гіршим,
коли на пробу я віддам
пломбований нехитрим віршем
мій старосвітський — римський — крам?..
Подається за: Голос друку. — 1921. — № 1. — С. 193.
Подається за: Голос друку. — 1921. — № 1. — С. 193—194.
Подається за: Голос друку. — 1921. — № 1. — С. 195—196.
Подається за: Голос друку. — 1921. — № 1. — С. 201—202.
Подається за: Голос друку. — 1921. — № 1. — С. 202—204.
Подається за: Слово: Декламатор / Уложив М. Зеров. — К.: Слово, 1923. — С. 3.
Подається за: Правобережний кооператор. — 1923. — Січень—лютий. — № 1—2. — С. 93—96.
Подається за: Нова громада. — 1923. — Жовтень. — № 11—12. — С. 31—32.
Рецензію підписано криптонімом М. З.
Подається за: Нова громада. — 1923. — Листопад. — № 13—14. — С. 30—31.
Подається за: Нова громада. — 1924. — Січень. — № 17. — С. 29—30; Лютий. — № 18. — С. 30—31.
Подається за: Україна. — 1924. — № 1—2. — С. 168—170.
Подається за: Червоний шлях. — 1924. — Березень. — № 3. — С. 93—94.
Примітку підписано криптонімом М. З.
Подається за: Червоний шлях. — 1924. — Березень. — № 3. — С. 293.
Критичний відгук підписано криптонімом Z.
Подається за: Україна. — 1924. — № 3. — С. 173—175.
Подається за: Нова громада. — 1924. — № 26—27. — С. 28.
Подається за: Література. Наука. Мистецтво. — 1924. — 7 вересня.
Подається за: Червоний шлях. — 1924. — Жовтень. — № 10. — С. 289—290.
Подається за: Зеров М. Камена. — К.: Слово, 1924. — С. 61—76.
Подається за: Зеров М. Леся Українка. — К.: Книгоспілка, 1924. — С. 5—64.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Січень—лютий. — № 1—2. — С. 79—81.
Подається за: Бібліологічні вісті. — 1925. — № 1—2. — С. 118—123.
Подається за: Більшовик. — 1925. — 20 березня.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Квітень. — № 4. — С. 21—24.
Подається за: Червоний шлях. — 1925. — Травень. — № 5. — С. 212—214.
Подається за: Шляхи розвитку сучасної літератури. Диспут. — К., 1925. — С. 23—30.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Червень—липень. — № 6—7. — С. 123.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Червень—липень. — № 6—7. — С. 132—133.
Подається за: Червоний шлях. — 1925. — Червень—липень. — № 6—7. — С. 327—330.
Подається за: Словацький Ю. Мазепа: Трагедія на 5 актів / Перекл. і вступ. стаття М. Зерова. — К.: Слово, 1926. — С. 7—19.
Подається за автографом М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 41). Публікацію підготував Микола Сулима.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Серпень. — № 8. — С. 89—90.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Вересень. — № 9. — С. 97.
Некролог підписано криптонімом М. З.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Вересень. — № 9. — С. 104—105.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Жовтень. — № 10. — С. 44—50.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Жовтень. — № 10. — С. 109.
Подається за: Червоний шлях. — 1925. — Жовтень. — № 10. — С. 70—71.
Примітки підписано криптонімом М. З.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Грудень. — № 12. — С. 100—101.
Подається за: Життя й революція. — 1925. — Грудень. — № 12. — С. 107.
Подається за: Черемшина М. Село вигибає: Новели з гуцульського життя. — К.: Книгоспілка, 1925. — С. 7—22.
Подається за: Франко І. Поезії. — К.: Книгоспілка, 1925. — С. 5—55.
Подається за автографом М. Зерова (архів Є. О. Поповича). Датується кінцем 1925 — початком 1926 р. Публікацію підготували Євген Попович та Ольга Сенюк.
Подається за: Червоний шлях. — 1926. — Квітень. — № 4. — С. 151—177.
Подається за: Життя й революція. — 1926. — Липень. — № 7. — С. 84—91.
Подається за: Стебницький П. Я. 1862—1923. — К.: Слово, 1926. — С. 89—93.
Заголовок друкується за власноручним списком друкованих праць М. Зерова, доданим до його автобіографії від 10.04.1927 р.
Подається за: Червоний шлях. — 1926. — Листопад—грудень. — № 11/12. — С. 262—263.
Подається за: Щасливий у праці: Збірник праць і матеріалів на пошану Федора Погребенника. — К.: Криниця, 2000. — С. 233—235.
Подається за: Бібліологічні вісті. — 1927. — № 1. — С. 101—104.
Подається за: Руданський С. Поезії. — К.: Книгоспілка, 1927. — С. 3—6.
Подається за: Свидницький А. Люборацькі. — К.: Книгоспілка, 1927. — С. 1—13.
Подається за: Федькович О.-Ю. Люба-згуба та інші оповідання. — К.: Сяйво, 1927. — С. 5—34.
Подається за: Життя й революція. — 1928. — Лютий. — № 2. — С. 187—189.
Подається за: Життя й революція. — 1928. — Березень. — № 3. — С. 198.
Подається за: Життя й революція. — 1928. — Квітень. — № 4. — С. 171—173.
Подається за: Життя й революція. — 1928. — Травень. — № 5. — С. 179—181.
Подається за: Українське літературознавство. — 1990. — Вип. 55. — С. 123—124. (Публікація Григорія Кочура та Марії Зубрицької).
Подається за: Глобус. — 1928. — Серпень. — № 15. — С. 234—235.
Подається за: Життя й революція. — 1928. — Вересень. — № 9. — С. 133—146.
Подається за: Життя й революція. — 1928. — Жовтень. — № 10. — С. 178—180.
Подається за: Життя й революція. — 1928. — Грудень. — № 12. — С. 105—113.
Подається за: Література. — Зб. 1 / За ред. акад. С. Єфремова, М. Зерова, П. Филиповича. — К.: УАН, 1928. — С. 250—254.
Подається за: Сяйво: Декламатор / Уложив М. Зеров. — К.: Сяйво, [1929]. — С. 5.
Подається за: Життя й революція. — 1929. — Січень. — № 1. — С. 195—196.
Подається за: Життя й революція. — 1929. — Лютий. — № 2. — С. 188—189.
Подається за: Черемшина М. Село вигибає. — Т. 1. — X. — К.: Книгоспілка, 1929. — С. 191—193.
Подається за: Глобус. — 1929. — Лютий. — № 3. — С. 37—38.
Подається за: Життя й революція. — 1929. — Квітень. — № 4. — С. 166—171.
Подається за: Життя й революція. — 1929. — Червень. — № 6. — С. 77—91.
Подається за: Життя й революція. — 1929. — Жовтень. — № 10. — С. 192—194.
Подається за: Квітка-Основ*яненко Г. Маруся: Повість. — К.: Сяйво, 1929. — С. 3—10.
Подається за: Куліш П. Огняний змій: Повість із народних переказів / Перекл. і переднє слово М. Зерова. — К.: Сяйво, 1929. — С. 3—8.
Подається за: Александрович М. П'яниця. Пожежа: Оповідання. — К.: Сяйво, 1929. — С. 3—7.
Подається за: Кузьменко П. Не так ждалося, да так склалося. — К.: Сяйво, 1929. — С. 3—6.
Подається за: Альбом портретів українських письменників. Малюнки Юрія Садиленка. — К.: Сяйво, 1929. — С. 3—8.
Подається за: Коцюбинський М. Твори. — Т. 3. — [X. —К.]: Книгоспілка, 1929. — С. 7—44.
Подається за: Мартович Л. Мужицька смерть. — К.: Сяйво, 1929. — С. 3—7.
Подається за: Українка Леся. Лісова пісня. — К.: Сяйво, 1929. — С. 3—8.
Подається за машинописом авторського тексту (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 42). Публікацію підготував Микола Сулима.
Подається за: Життя й революція. — 1930. — Січень. — № 1. — С. 198—199.
Подається за: Україна. — 1930. — Січень—лютий. — № 39. — С. 146—149.
Подається за: Україна. — 1930. — Січень—лютий. — № 39. — С. 192—195.
Подається за: Життя й революція. — 1930. — Березень. — № 3. — С. 193—203.
Подається за: Україна. — 1930. — Березень—квітень. — № 40. — С. 158—161.
Подається за автографом М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 30). Публікацію підготував Микола Сулима.
Подається за: Радянське літературознавство. — 1989. — Березень. — № 3. — С. 35—42. (Публікація В. С. Брюховецького. Машинопис статті — ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 43).
Подається за: Поети пошевченківської пори. — X. — К.: Книгоспілка, 1930. — С. 3—30.
Подається за: Поети пошевченківської пори. — X. — К.: Книгоспілка, 1930. — С. 105—129. Друкуються лише примітки М. Зерова.
Подається за: Черемшина М. Вибрані твори. — X. — К.: Книгоспілка, 1930. — С. 5—34.
Подається за: Українка Леся. Твори. — Т. 7. — К. — X.: Книгоспілка, 1930. — С. 21—41.
Подається за: Яновский Ю. Кровь земли: Рассказы / Перевод с укр. З. Тулуб. — М. — Л.: ГИЗ, 1930. — С. 3—11.
Подається за: Літературна газета. — 1931. — 10 квітня.
Подається за: Свидницький А. Люборацькі: Повість. — X. — К.: Книгоспілка, 1931. — С. 5—50.
Подається за: Байка і притча в українській літературі XIX—XX вв. — X. — К.: Література і мистецтво, 1931. — С. 3—72.
Байку І. Красицького «Пан і пес» М. Зеров наводить у своєму перекладі.
Подається за: Байка і притча в українській літературі XIX—XX вв. — X. — К.: Література і мистецтво, 1931. — С. 307—342.
Байку І. Красицького «Горох при дорозі» та фраґмент із сатири Горація М. Зеров наводить у своєму перекладі.
Подається за: Шевченко Т. Г. Кобзарь: Избранные стихотворения в переводе Ф. Сологуба. — Л.: ОГИЗ — ГИХЛ, 1934. — С. 36—74.
Статтю підписано прізвищем М. Новицького. Авторство М. Зерова остаточно встановив В. С. Брюховецький.
Подається за: Мастерство перевода. 1966. — М.: Советский писатель, 1968. — С. 416—422. (Публікація Г. П. Кочура).
Подаються за: Зеров М. Corollarium: Збірка літературної спадщини / Під ред. Михайла Ореста. — Мюнхен: Інститут літератури, 1958. — С. 172—177. У цьому виданні листи М. Зерова цитуються в складі статті О. Д. (Олександра Дамаскина) «Юнацькі погляди Миколи Зерова» (першодрук — у газеті «Українська думка» (Лондон). — 1956. — Ч. 1—2).
Чигиринець Борис Дмитрович — український поет, перекладач, композитор, освітній і культурний діяч.
У листах, датованих червнем і 5 жовтня 1913 р., йдеться, зокрема, про задум М. Зерова спільно з Б. Чигиринцем підготувати антологію української поезії. О. Д., переказуючи частину листа, цитує список планованих М. Зеровим авторів: Шевченко, Філянський, Манжура, Старицький, Руданський, Щоголів, Куліш, Франко, Леся Українка, Олесь, Кримський, Грінченко, Алчевська, Самійленко, Чернявський, Твердохліб, Карманський, Тарноградський, Чупринка, Старицька-Черняхівська, Вороний та ін.
Подається за автографом М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 263). Публікацію підготував Михайло Москаленко.
Федоренко Павло Костянтинович — приятель М. Зерова, входив до одного з ним студентського наукового гуртка.
Подається за автографом М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 729). Публікацію підготував Михайло Москаленко.
Книшева Лідія Іванівна — київська знайома М. Зерова.
Подається за автографом М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 171, № 30). Публікацію підготував Михайло Москаленко.
Соловйов Олександр Олександрович — український літературознавець. Співробітничав з М. Зеровим як редактором «Книгаря».
Подається за: Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 155. (Публікація Івана Лисенка). Автограф зберігається у Відділі рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського (ф. 13—3, № 57).
Ернст Федір Людвигович (1891—1949) — український історик мистецтва, дослідник української архітектури та образотворчого мистецтва.
Подаються за автографами М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 403—404). Публікацію підготував Михайло Москаленко.
Міяковський Володимир Варламович (1888—1972) — український літературознавець, історик-архівіст.
27 травня 1924 р. Подається за: Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 156. (Публікація Івана Лисенка). Автограф зберігається в ЦДАМЛМ України (ф. 464, № 6229). Для нашого видання лакуну в першому абзаці листа відновив Микола Шудря.
3 листопада 1924 р. Подається за автографом М. Зерова, що зберігається у фондах Музею П. Г. Тичини. Публікацію підготував Микола Шудря.
Тичина Павло Григорович (1891—1967) — український поет, перекладач, культурний і громадський діяч. М. Зеров аналізує його поетичну книжку «Вітер з України» (1924).
«Павла Петровича друга книжка» — йдеться про майбутню збірку поезій П. Филиповича «Простір» (вийшла у світ 1925 р.).
24.11. 1924 р. Подається за: Зарубіжна література. — 2000. — № 14 (квітень). Ориґінал зберігається в архіві Г. П. Кочура.
10. Х1. 1926 р. Подається за: Українське літературознавство. — 1990. — Вип. 55. — С. 123—124. (Публікація Григорія Кочура та Марії Зубрицької).
Плевако Микола Антонович (1890—1941) — український літературознавець та бібліограф, упорядник двотомної «Хрестоматії нової української літератури» (1923—1926); про неї М. Зеров говорить у другому листі.
Подаються за: Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 157—160. (Публікація Івана Лисенка). Автографи зберігаються у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 12, № 99—104).
Черемшина Марко (Семанюк Іван Юрійович, 1874—1927) — український письменник і культурно-громадський діяч.
«Посилаю… книжечку моїх відгуків критичних на теми дня» — йдеться про книжку М. Зерова «До джерел» (1926).
Подаються за автографами М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 405—406; ф. 131, № 121—124). Публікацію підготували Микола Сулима та Михайло Москаленко.
Могилянський Михайло Михайлович (1873—1942) — український прозаїк, перекладач, літературознавець, публіцист.
«…Одержавши Вашого перед-Золотопузного листа з Харкова» — йдеться про поставлену Лесем Курбасом у «Березолі» п’єсу Ф. Кроммелінка «Золоте черево» («Золотопуз»): прем’єра відбулася в Харкові 16 жовтня 1926 р.
Подаються за: Брюховецький В. Микола Зеров. Літературно-критичний нарис. — К.: Радянський письменник, 1990. — С. 65—66, 119, 254.
Айзеншток Ієремія Якович (1900—1980) — український літературознавець та історик літератури.
Подається за автографом М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 93, № 50). Публікацію підготував Михайло Москаленко.
Коваленко Олексій Васильович (1881—1962) — український поет, автор переспіву «Слова о полку Ігоревім».
Подається за: Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 161. (Публікація Івана Лисенка). Фотокопія листа зберігається в архіві С. І. Білоконя.
Яновський Юрій Іванович (1902—1954) — український прозаїк, поет, драматург, кіносценарист.
Подається за автографом М. Зерова (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 15а). Публікацію підготував Микола Лабінський.
Петрушевський Борис Дмитрович (1884—1937) — український перекладач. За його підписом 1937 р. був опублікований пушкінський «Борис Годунов», перекладений М. Зеровим. У листівці, текст якої наводиться в нашому виданні, М. Зеров відповідає на запитання Б. Петрушевського про окремі варіанти рядків його перекладу пушкінської «Казки про рибака і рибку».
Листи від 5.ІІІ і 22.ІІІ. 1931 р. подаються за машинописними копіями (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 160). Публікацію підготував Микола Лабінський. Ще один лист, датований початком 30-х років (чернетка), друкується за вид.: Зеров М. Corollarium: Збірка літературної спадщини / Під ред. Михайла Ореста. — Мюнхен: Інститут літератури, 1958. — С. 206—208.
Поступальський Ігор Степанович (Стефанович) (1907—1990) — російський літературознавець, поет, перекладач. В архіві І. С. Поступальського зберігся машинопис статті М. Зерова «Брюсов — переводчик латинских поэтов». Перекладав вірші М. Зерова російською мовою.
Подаються за автографами М. Зерова (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 157). Публікацію підготував Микола Лабінський.
Олексіїв Ростислав Іванович (1909—1984) — український поет і перекладач, родом з Умані, за фахом — хімік, жив у Харкові, згодом у Москві.
Другий з листів датується 30 травня 1931 р. (а не 1930 р., як в автографі: це, очевидно, механічна описка), тому що містить посилання на жовтневий — листопадовий номери «Звезды» 1930 р., а також відповіді М. Зерова на запитання Р. Олексієва, що стосувалися попереднього листа, датованого 12 квітня 1931 р. Третій лист М. Зерова датується груднем 1931 р., оскільки в ньому згадуються «чотири сонети (останніх)» — цикл «Параду», який надійно датується 29.VIII, 11.ХІІ, 24.Х і 12.ХІІ. 1931 р.
Abgesang — заключна частина тричленної строфи у мінезинґерів та майстерзинґерів (нім.).
Подаються за автографами М. Зерова (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 156). Публікацію підготував Володимир Толстов.
Єфимова Зінаїда Сергіївна — український літературознавець та історик літератури, харківська приятелька М. Зерова.
15. VII. 1928. «По уговору с Людмилой Антоновной» — ідеться про Людмилу Антонівну Курилову, харківського філолога і літературознавця, приятельку М. Зерова, авторку спогадів про нього. Листи М. Зерова до Л. А. Курилової, за її свідченням, не збереглися.
19.ІХ. 1928. «С Александром Ивановичем я виделся…» — тобто з О. І. Білецьким. «Десятираклон» («Декараклон») — книжка новел О. І. Білецького.
1.VII. 1930. «Статья к римским поэтам» — передмова М. Зерова до другого, істотно розширеного і доповненого видання антології римської поезії, яке так і не побачило світу.
Ст. Ниркове, [літо 1931 р.]. Дати написання листа М. Зеров не зазначив. Її встановлено орієнтовно за листом до Р. Олексієва, написаним у грудні 1931 р., де згадано про цю літню подорож. Отже, й сонет «В Донбасі», створений під час згаданої в листах поїздки, треба датувати 1931 роком. Див. також примітку М. Ореста до зеровського листа В. Чапленкові (Зеров М. Corollarium. — С. 189): «Під сонетом, що… дістав назву „В Донбасі“, М. Зеров дописав: „Ст. Нирково, Ю. ж. д. Під Бахмутом, 1931 р.“» Таким чином, датування цього сонета 1933 р. у виданнях М. Зерова 1966 і 1990 рр. помилкове.
[Березень 1932 р.] Точна дата листа автором не вказана. Датується орієнтовно, з огляду на зміст листа: М. Зеров називає березень як термін, до якого були написані 17 нових сонетів; крім того, датування названих тут віршів свідчить, що найпізніші з них були закінчені 28 і 29 лютого 1932 р. (відповідно, «Життя на Міссісіпі» та «Домбі і син»). Сонет «Incognito», згаданий тут же, треба датувати не 1934 р., як це бачимо у виданнях 1966 і 1990 рр., а 1931–1932 рр., як і решту віршів циклу «Cor anxium».
«Лукреций (моя порция, книги 1, 2, 5) — кончен в октябре или в конце сентября». — Якщо перша і друга книги поеми Лукреція «Про природу речей» у перекладі М. Зерова знайдені і опубліковані повністю, то з 1452 рядків книги п’ятої досі були відомі лише 207 рядків зеровського перекладу (V, 1—149, 1181—1238), хоч, як видно з листа, роботу над п’ятою книгою він закінчив. Редактор цього видання виявив у зеровському архіві (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 217) ще 16 рядків цього перекладу (V, 364—379):
Але природі, як я говорив, не властива суцільність,
Бо ж, як зродилась вона, порожнява в ній замішалась.
Та й не годиться рівняти її до порожняви: досить
Знайдеш такого у ній, що, десь випадково повставши,
Може на світ народитись, порушивши лад непохитний,
Або інакше якось руйнацію їй спричинити.
Досить круг неї, нарешті, такого простóру, де стіни
Нашого світу розсипатись можуть на порох летючий
Або від іншої сили, зазнавши удару, загинуть.
Отже, для смертного паю не замкнено двері фатальні.
Небо, земля, і світила, і води безоднього моря —
Знай, що на все те чигає і широко зяє загибель.
Тим-то і маєш признати, що все те колись народилось,
А коли так, то утворене з смертних минущих начатків,
Отже, не в силі одвічному часові опір чинити
І зневажати ту міць, що їй спервовік улягає.
23. VIII. 1932. «Валериана Петровича я видел в Киеве» — як видно з контексту, йдеться про В. П. Захаржевського, російського прозаїка, лікаря за фахом.
Подаються за автографами М. Зерова (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, ф. 162, № 2599—2600). Публікацію підготувала Михайлина Коцюбинська.
Білецький Олександр Іванович (1884—1961) — український і російський вчений, літературознавець та історик письменства, дослідник давньої та нової української літератури. Автор рецензій на книжки М. Зерова «Нове українське письменство» та «Камена».
Переклади М. Зерова з пізніх римських поетів — Пентадія, Рутилія Намаціана, Авзонія, Клавдіана, а також із Марціала та Стація призначалися для другого видання антології римської поезії.
Переклади М. Зерова з «Carmina burana» (лист від 30 листопада 1932 р.) та десять строф з Архіпіїти Кельнського (лист від 16 грудня 1932 р.) на сьогодні не виявлені.
«Молот Тора» — фраґмент із «Старшої Едди», перекладений О. Бургардтом. Див.: Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі. — К.: Дніпро, 1995. — С. 441—444.
Подаються за автографами М. Зерова (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 155). Публікацію підготував Володимир Толстов.
Волобуєва Тамара Григорівна — український бібліограф і книгознавець, приятелька М. Зерова. Доповнила бібліографічний список публікацій М. Зерова, розпочатий ним самим восени 1929 р.
17.1. 1935. «Книгу мою как будто одобрили…» — йдеться про антологію римської поезії в російських перекладах, підготовлену М. Зеровим для видавництва «Academia». Видання не було здійснене.
3.ІІІ. 1935. ВБУ — Всенародна бібліотека України.
«Увижусь с Кравчуком…» — ідеться про українського математика академіка М. П. Кравчука.
Подається за: Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 160—161. (Публікація Івана Лисенка). Автограф зберігається у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, ф. 134, № 22.
Чернявський Микола Федорович (1868—1946) — український поет, прозаїк, перекладач.
Подаються за: Зеров М. Corollarium: Збірка літературної спадщини / Під ред. Михайла Ореста. — Мюнхен: Інститут літератури, 1958. — С. 180—205. (Публікація Василя Чапленка).
Чапленко Василь Кирилович (1900—1990) — український поет, прозаїк, літературознавець і мовознавець. Зберіг і вивіз на Захід рукописну збірку поезій М. Зерова «Sonnetarium».
4.XII. 1928. До «Зимового сонета» М. Рудницького, надісланого в цьому листі, М. Зеров додав свою примітку: «Я дуже люблю цей сонет, не вважаючи на страшну його силабіку». До листа також додані сонет М. Рудницького «Сказати щиро вам, химерна і зрадлива…» та сонет самого М. Зерова «Куліш».
12.XII. 1928. До листа М. Зеров додав свої сонети «Джерела Качі», «Іванів гай» та «Весна на горах» («Київ навесні ввечері»).
[Початок 1935]. Лист не датований і не підписаний. Датується орієнтовно: лист М. Зерова до Т. Волобуєвої від 17 січня 1935 р. містить вказівку на його проживання в гуртожитку Будинку вчених; отже, приблизно в ці дні був написаний і лист до В. Чапленка. М. Зеров додав до нього свої сонети «Роог Yorick», «Елегія», «В Донбасі».
[25.IV. 1935.] «Здається, хтось із чехів так і зробив…» — ідеться про поему класика чеської поезії Яна Коллара «Дочка Слави», написану сонетами. Цей лист — останній з відомих листів М. Зерова, написаних до арешту. (Дата арешту — ніч з 27 на 28 квітня 1935 р.)
Подаються за автографами М. Зерова (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 153). Публікацію підготував Володимир Толстов.
Зерова Софія Федорівна (1890—1985) — дружина М. Зерова, автор спогадів про нього, упорядник «Вибраного» М. Зерова (1966). Зберегла листи М. Зерова з ув’язнення 1935—1937 рр.
17. XI. 1936. «Отрывок из „Бориса Годунова“, подписанный… Петрушевским» — ідеться про «Бориса Годунова», перекладеного самим М. Зеровим: тут зразок зеровського «зашифрованого» повідомлення в листі. Це саме стосується перекладених М. Зеровим в ув’язненні і пересланих у листах пушкінських віршів «Ехо, німфа безсонна, блукала по луках Пенея», «Поетові» та уривка з вірша «До Овідія» (див. також листи від 2.ХІІ. 1936 та 2.IV. 1937).
1.1. 1937. «Приложение: портрет…» — малюнок М. Зерова олівцем, зроблений невідомим художником, соловецьким в’язнем. Датований 1.1. 1937 р. М. Зеров зображений простоволосим, у ватянці.
11.1. 1937. «Солтеатровская трактовка» — М. Зеров говорить про вистави соловецького театру «Слава» В. Гусєва та «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна в постановці Леся Курбаса і високо їх оцінює.
7.ІІ—9.ІІ. 1937. «Неистовый человек, специально занимавшийся Шевченко» — український літературознавець Євген Степанович Шабліовський.
19. IX. 1937. Останній відомий зеровський лист із Соловків.
Подається за виданням: Куліш П. Огняний змій: Повість із народних переказів / Перекл. і переднє слово М. Зерова. — К: Сяйво, 1929. — С. 9—80.
Переклад друкується за автографом М. Зерова (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 399). Датується орієнтовно початком 1920-х років. Публікацію підготував Михайло Москаленко.
Кінець VI книги «Енеїди» друкується повністю, з відновленням лакун, наявних у виданнях М. Зерова 1966 і 1990 рр. Рядки 695—718, Т. 1. — 756—807 і 847—901 подано за виданням: Зеров М. Твори в двох томах. — Т. 1. — К.: Дніпро, 1990. — С. 242—245. Рядки 719—755 та 808—846 друкуються за автографами М. Зерова: чорновим (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 98, 106) та чистовим (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 19). Публікацію підготували Микола Лабінський та Михайло Москаленко. Тепер нарешті опубліковано повний текст чотирьох (І, VI, VII, VIII) із дванадцяти книг Верґілієвої «Енеїди» в перекладі Миколи Зерова. (Крім того, збереглися й були надруковані, зокрема у виданнях М. Зерова 1966 і 1990 рр., рядки 199—227 другої і рядки 835—871 п’ятої книги).