Утопія; Місто Сонця

1

З листа Еразма Роттердамського Ульріху Гуттену від 23 липня 1535 року.

2

Осиновский И. Томас Мор.— М., 1985.— С. 131.

3

Петро Егідій (1486—1533) — латинізоване прізвище Пітера Гіллеса, бельгійського гуманіста, друга Томаса Мора. Егідій займав високі посади в Антверпені, здобув славу як видавець творів класиків античної літератури і сучасних йому письменників.

4

Рафаїл — мова про Рафаїла Гітлодея (особа вигадана), який нібито розповів Т. Мору і П. Егідію про своє п’ятирічне перебування на острові Утопія. Ім’я Гітлодей утворене Мором від двох грецьких слів: űθλοs — «балаканина», «бридня» і σαιοs — «досвідчений», «бувалий», тобто «досвідчений балакун».

5

Іоанн Клемент — Джон Клемент (пом. у 1572 р.); виховувався в сім’ї Т. Мора й одружився з його приймачкою. Деякий час працював у Оксфордському університеті, потім займався лікарською практикою в Лондоні.

6

Амауротський міст на річці Анідр — про цей міст та річку мова йде в другій книзі «Утопії».

7

Грецька приказка; в оригіналі вона подана грецьким шрифтом.

8

У травні 1515 р. на пропозицію лондонських купців Томас Мор увійшов до складу королівського посольства, що вирушало у Фландрію для залагодження конфлікту, який виник між англійським королем Генріхом VIII та іспанським принцом Карлом (майбутнім імператором Карлом V) у зв’язку з тим, що Карл, заручений із сестрою Генріха, відмовився від шлюбу. У відповідь на це ображений Генріх заборонив англійським купцям експортувати вовну в Нідерланди (про торгівлю нею було укладено при Генріху VII відповідні договори в 1496 і 1506 рр.), а фламандським купцям було заборонено ввозити в Англію фламандські тканини. Переговори проходили в Бругге, були складними, але зрештою закінчилися успішно: торгівля між Англією й Нідерландами відновилась.

9

Кутберт Тунсталл (1474—1559) — визначний англійський державний діяч і церковний сановник, друг Мора й Еразма Роттердамського.

10

Т. Мор вряди-годи пересипає свій твір латинськими прислів’ями та приказками, почерпнутими із збірника «Адагії», укладеного і виданого Еразмом Роттердамським у 1500 р.

11

Бругге — в той час столиця Західної Фландрії (нині одне з міст Бельгії).

12

Георгій Темсіцій (пом. у 1536 р.) — бельгійський сановник і письменник, ігумен монастиря в Касселі на півночі Франції.

13

Петро Егідій — див. комент. 1 до листа Томаса Мора Петру Егідію.

14

Т. Мор виїхав з Англії 12 травня 1515 р. і був у відрядженні більше п’яти місяців.

15

Палінур — стерничий Енея; тут у значенні «бувалий моряк».

16

Улісс — інакше Одіссей (Улісс — латинська форма імені Одіссея), герой поеми Гомера «Одіссея».

17

Платон (427—348 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ-ідеаліст. Подорожуючи, відвідав Єгипет, Персію, Італію, Сіцілію та інші країни. У діалозі «Держава» описав Ідеальний державний устрій з метою втілити свій проект у життя.

18

Гітлодей — див. комент. 2 до листа Томаса Мора Петру Егідію.

19

Анней Сенека (бл. 4 р. до н. е.—65 р. н. е.) — римський письменник і філософ, вихователь імператора Нерона. Представник стоїцизму.

20

Тулій Ціцерон (106—43 рр. до н. е.) — видатний римський оратор, письменник і державний діяч. В уста Гітлодея Т. Мор уклав власну оцінку римської літератури.

21

Амеріго Веспуччі (1451—1512) — флорентійський мореплавець, який чотири рази відвідав Новий Світ і дав перший його опис. Його іменем названа Америка. «Подорожі» Веспуччі були надруковані в 1507 р. Їх, очевидно, читав Т. Мор.

22

Йдеться про фортецю в Кабо Фріо в Бразілії. Під час четвертої подорожі А. Веспуччі в 1503—1504 рр. декілька чоловік з його екіпажу залишились у Бразілії.

23

Вислів з епопеї римського поета Аннея Лукана (39—65) «Фарсалія» (VI, 819).

24

Подібно мав висловитись давньогрецький філософ Анаксагор (V ст. до н. е.). Він, будучи при смерті, на запитання друзів, чи не бажає бути похованим на батьківщині (в місті Клазомени), відповів: «Немає ніякої необхідності, бо дорога на той світ звідусіль однакова».

25

Тапробана — острів у Індійському океані, який згадували римські автори Пліній Старший і Помповій Мела; тут ідеться, очевидно, про острів Шрі Ланка.

26

Калікут (нині Калікаш) — морський порт в Індії на Малабарському узбережжі (не плутати з Калькуттою). Сюди в травні 1498 р. прибув Баско да Гама.

З вищепаведеного опису виходить, що Т. Мор локалізує острів Утопію десь між Індією й Південною Америкою.

27

Скілла (Сцілла) — в давньогрецькій міфології потвора, яка разом з іншою потворою — Харібдою, проживаючи на скелях по обох боках Мессінської протоки, що між Італією і Сіцілією, нападала на мореплавців і знищувала їх.

28

Келено — в давньогрецькій міфології одна з гарпій — міфічних страховиськ з обличчям дівчини, тілом шуліки і величезними кігтями.

29

Лестригони — міфічне дике плем’я велетнів-людожерів, яке згадується в «Одіссеї» Гомера (VII, 77—132).

30

Багряноносці — так називали царів римські автори Ціцерон, Горацій, Овідій.

31

Прислів’я, взяте Т. Мором з «Адагій» Еразма Роттердамського.

32

Про суспільний консерватизм і небажання міняти що-небудь у державному устрої мова йде в Арістотелевій «Політиці» (II, 5).

33

Король Генріх VII, намагаючись поповнити державну скарбницю, спорожнілу внаслідок воєн, наклав на населення Англії великі податки. В 1491 р. жителі графства Корнуелл, що в північно-західній частині Англії, повстали і пішли на Лондон, але зазнали поразки.

34

Джон Мортон (1420—1500) — англійський державний діяч, який відіграв визначну роль у війні Білої й Червоної троянд, архієпископ Кентерберійський, лорд-канцлер Англії при Генріху VII. В його домі декілька років прожив Т. Мор, коли був ще хлопцем.

35

Імовірно, мається на увазі облога французького міста Булоні Генріхом VII у 1492 р.

36

Йдеться, очевидно, про швейцарських найманців, які прибули до Франції у 1515 р.

37

Саллюстій Крісп (86—34 рр. до н. е.) — римський історик, автор «Змови Катіліни», «Югуртинської війни» і «Листів до Цезаря». Цитата з твору «Змова Катіліни» (розд. 16).

38

Т. Мор має на увазі в історії Стародавнього Риму військові перевороти від панування імператора Коммода (180—192) до Гордіана III (238—244); в історії Карфагена бунт найманого війська в 243—241 рр. до н. е.; в історії сірійського царства Селевкідів (312—64 рр. до н. е.), заколоти найманців.

39

Про велику кількість овець в Англії в той час згадується в «Листах темних людей», гострій сатирі на схоластів, обскурантів, священиків (II, лист 16), яка вийшла у світ у 1515—1517 рр.

40

Це місце майже у дослівному перекладі наводить К. Маркс у своєму «Капіталі». (Див.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори.— Т. 23.— С. 693, прим. 221а).

41

Олігополія — право небагатьох на торгівлю; термін, утворений Мором на зразок терміна «монополія» і складається з давньогрецьких слів δλιγσζ — «небагато» і πωλεω — «торгую».

42

Найвище право — найвища несправедливість (Ціцерон. «Про обов’язки», II, 10) — вислів, який став крилатим.

43

Римський полководець Т. Манлій Торкват наказав у 340 р. стратити власного сина за те, що той під час війни римлян з латинянами, всупереч забороні батька битися поза бойовим строєм, вступив у бій з ворожим воїном.

44

Стоїки — представники стоїцизму — однієї з головних шкіл у давньогрецькій філософії елліністичного періоду. Одне з їхніх парадоксальних положень звучало так: «Усі провини рівні між собою, всі злочини нечестиві; однаково винен той, хто задушив півня, коли в цьому не було потреби, як і той, хто задушив свого батька».

45

Ісход, 20, 13; Матф., 5, 21.

46

Ісход, 22, 1—9.

47

Новий закон милосердя — тобто християнське євангеліє.

48

Полілерити — народ, який колись нібито жив у Персії (сьогодні Іран); назва штучна, утворена з двох грецьких слів: πολυζ — «численний» і ληροζ — «балаканина», тобто «багатобалакуни».

49

Місцями притулку, де злочинець вважався недоторканим, були в першу чергу церкви та прилегла до них територія.

50

Англійські закони проти волоцюг були надзвичайно суворі. За цими законами тільки за панування Генріха VIII було повішено 72 000 чоловік. (Див.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори.- Т. 23.— С. 693).

51

Натяк на притчу (Лука, 10, 30—31) про священика, який пройшов мимо і не подав допомоги одному подорожанину, на якого напали грабіжники, зняли з нього одяг, побили і залишили напівмертвим на дорозі.

52

Бенедиктинці — найстаріший у Західній Європі чернечий орден, заснований близько 530 р. Бенедиктом з Нурсії (480—543), від імені якого й одержав свою назву.

53

Лука, 21, 19.

54

Псалтир, 4, 5.

55

Псалтир, 68, 9.

56

Єлисей — давньоєврейський пророк. Його лисина стала предметом насмішки з боку хлопчаків. Розлютований Єлисей прокляв їх. Внаслідок його молитви з сусіднього лісу вибігли дві ведмедиці й розтерзали сорок двох хлопців.

Згадана ченцем церковна пісня була складена середньовічним композитором Адамом з монастиря святого Віктора.

57

Спотворена цитата з «Притч Соломона». Там сказано: «Не відповідай дурневі на дурість його».

58

Булла — розпорядження папи римського, назване так від прикріпленої до нього печатки («булла» по-латині первісно «металева кулька»).

59

Платон. «Держава» (V, 473).

60

Мова про Діонісія Молодшого, правителя найбільшого сіцілійського міста Сіракуз (357—354 рр. до н. е.). Платон тричі побував на Сіцілії, сподіваючись, що правителі Сіракуз Діонісій Старший і його син Діонісій Молодший під його впливом стануть освіченими володарями і створять ідеальну державу на зразок описаної ним у творі «Держава». Але його сподівання виявились марними.

61

Йдеться про Людовіка XII, короля Франції з 1498 по 1515 рр.; його наступником став Франціск І (1515—1547).

62

Мілан у той час належав сім’ї Вісконті.

63

Неаполь названий нестійким, тому що раз у раз вихоплювався з-під влади французів.

64

За договором в Камбре 1508 р. Венеція підпала під вплив французького короля Людовіка XII, іспанського короля Фердінанда, австрійського імператора Максиміліана І й папи римського Юлія II.

65

У той час Італія не становила однієї централізованої держави, а складалася з п’яти незалежних держав (Мілан, Рим, Неаполь, Венеція, Флоренція) та низки дрібних феодальних володінь.

66

У 1477 р. французький король Людовік XI після смерті бургундського герцога Карла Сміливого захопив Бургундію. Але Максиміліан Австрійський одружився з дочкою Карла Марією і здобув право на Бургундію, Фландрію і Брабант, які відійшли до Австрії.

67

Німці й швейцарці в ті часи служили найманими солдатами (т. зв. ландскнехтами) в інших державах.

68

Імператором Священної Римської імперії в той час був Максиміліан І (1493—1519).

69

Король Арагонії — Фердинанд II (1474—1516), батько Катерини — першої дружини англійського короля Генріха VIII.

Він у 1512 р. завоював частину Наваррського королівства. Завдяки одруженню з Ізабеллою Кастільською об’єднав під одною владою майже всю Іспанію. Арагонія, Наварра, Кастілія становили в той час окремі королівства.

70

Під час писання «Утопії» велися переговори про шлюб кастільського принца Карла з дочкою французького короля Людовіка XII.

71

Франція підтримувала традиційну ворожнечу між шотландцями і англійцями, розраховуючи на допомогу Шотландії на випадок війни з Англією.

72

...повернути вітрила назад...— метафора в значенні «змінити політичний курс»; латинське прислів’я. (Див.: Еразм. «Адагії», 1401).

73

Ахорійці — грецьке складне слово, яке складається з заперечної частки α й іменника Χωρα — «країна», «земля» (досл. «безземельні»). Можливе тлумачення від прикметника αχωροζ— «той, що цурається танцю», «похмурий».

74

До таких фінансових спекуляцій вдавалися англійські королі Едуард IV і Генріх VII.

75

Т. Мор патякає на поведінку Генріха VII, який грозив Франції війною, але в 1492 р. уклав з нею мир, не починаючи воєнних дій.

76

До такого засобу вдавався Генріх VII.

77

...прерогатива володаря... — виключне право, перевага, пов’язана з високим становищем. Тут мається на увазі стародавній англійський вислів: «Король не помиляється».

78

Ліціній Красс (бл. 115 — 53 рр. до н. е.) — римський політичний діяч і полководець. Придушив повстання Спартака. Разом із Цезарем і Помпеєм створив перший тріумвірат. Тут йдеться про слова Красса, які наводить Ціцерон у своєму творі «Обов’язки» (І, 25), про те, що в того, хто прагне першості в державі, але без міри витрачається на військо, грошей завжди обмаль.

79

В античній літературі зустрічаються порівняння володаря з пастухом, наприклад, у Гомера і Гесіода. Светоній (І— II ст.) у своєму життєписі імператора Тіберія пише: «Намісникам, які радили обкласти надмірними податками, він відповів у листі, що добрий пастух стриже овець, а не здирає з них шкуру».

80

Фабріцій Лусцін — римський консул у 281 і 278 рр. до н. е. і полководець, відомий своєю чесністю. Вислів, який наводять Т. Мор, Ціцерон («Про старість», XVI) і римський письменник І ст. Валерій Максим («Достопам’ятні слова і діла», IV, 5), приписують Курію Дентату.

81

Макарійці — від давньогрецького μακαρ — «щасливий», тобто «щасливці».

82

Схоластична філософія — середньовічна релігійно-ідеалістична філософія феодального суспільства, яка відзначалася формалізмом, була «служницею богослов’я». Т. Мор, як і інші гуманісти, відкидав схоластику за її відірване від життя і практики начотництво.

83

Макцій Плавт (бл. 254—184 рр. до н. е.) — видатний римський комедіограф. У його комедіях раби часто виступають як дійові особи.

84

«Октавія» — трагедія, приписувана римському письменникові і філософу Сенеці. Октавія — дочка Клавдія і Мессаліни, дружина імператора Нерона, за його наказом підступно вбита. Тут мається на увазі другий акт цієї трагедії, де вміщена розмова Сенеки з Нероном.

85

Часті посилання на «Державу» Платона свідчать про те, що Т. Мор докладно вивчив цей твір.

86

Лука, 12, 3.

87

Лінійка з м’якого свинцю — теслярський інструмент, схожий на висок, уживаний для визначення напрямку при будовах. Така лінійка, завдяки своїй гнучкості, застосовувалась і при будові склепінь.

88

Теренцій Афр (бл. 190—159 рр. до н. е.) — римський драматург, автор шести комедій. Мікіон — персонаж з його комедії «Брати».

89

Платон. «Держава», VI, 496.

90

Давньогрецький письменник Клавдій Еліан (друга половина II ст. н. е.) у своїй збірці історичних новел і анекдотів «Строкаті розповіді» (II, 42) повідомляє, начебто Платон, який погодився поїхати на запрошення фіванців і аркадян навчати їхню молодь, дізнавшись, що вони негативно ставляться до загального рівноправ’я, відмовився від свого рішення.

91

Миля — йдеться про милю, яка налічувала тисячу подвійних кроків (подвійний крок дорівнює 1,48 м), тобто 1478,7 метра.

92

Абракса — слово це за числовим значенням давньогрецьких букв (у стародавніх греків букви служили і Цифрами), які входять у його склад, дає цифру 365, тобто рівняється числу днів у році. У містичному значенні користувалися ним гностики (філософи-теологи, які намагалися поєднати з основами християнського віровчення основи античного і давніх східних світоглядів) та середньовічні алхіміки. Точне значення слова «абракса» неясне.

93

П’ятдесят чотири міста налічувала в той час Англія і Уелс.

94

Амаурот — назва цього міста утворена від давньогрецького слова αμαυροζ — «темний».

95

Слово «сім’я» вжите тут, очевидно, в широкому розумінні — як об’єднання кількох сімей з економічною метою.

96

Філарх — давньогрецьке слово, означає «голова філи», тобто общини, начальник.

97

Про розведення курчат в інкубаторі є згадка в «Природничій історії» (X, 54—55) римського енциклопедиста Плінія Старшого. Штучне розведення курчат було відоме вже в глибоку давнину в Єгипті, Індії, Китаї. Перший інкубатор був придуманий Боккеманом у 1777 р.

98

Опис Амаурота нагадує опис Атлантиди в творі Платона «Крітій».

99

Апідр — від давньогрецького слова ανυδοζ — «безводний».

100

20 футів — тобто більше шести метрів.

101

Скляні шибки у вікнах у часи Т. Мора були рідкістю через те, що коштували дорого.

102

Сифогрант — етимологія цього терміна неясна. Одне з тлумачень виводить це слово від давньогрецького σοφδζ — «мудрий» і γεροντεζ — «старці». (Див.: Т. Мор. Утопия.— М., 1978.— С. 373).

103

Транібор — слово неясної етимології; протофіларх — від давньогрецького слова πρωτοζ — «перший», «головний» і філарх (див. комент. 6).

104

Англійське трудове законодавство XIV—XV ст. встановлювало тривалість робочого дня для ремісників і сільськогосподарських робітників з 5 години ранку до 7—8 години вечора.

105

У західноєвропейських університетах заняття в той час починалися дуже рано. Так, у паризькій Сорбонні — о 5 годині, в Оксфорді й Саламанці — об годині. Річ у тім, що, на думку педагогів того часу, ранні години найбільш плідні для інтелектуальних занять.

106

Т. Мор відстоював необхідність освіти для жінок, як свідчить лист Еразма Роттердамського французькому гуманісту Бюде від 1521 р.

107

Битва чисел — гра, названа так тому, що в ній підраховували кількість шашок, виграних у суперника.

108

Барзан — слово іранського походження і означає «високий»; адем слово, штучно утворене Т. Мором, від грецької заперечної частки α та іменника δημοζ — «народ», тобто «без народу».

109

У Лондоні в часи Т. Мора було чотири лікарні для бідних і старих.

110

Т. Мор, як свідчить лист Еразма Роттердамського Ульріху фон Туттену, любив музику.

111

Порівн. слова В. І. Леніна: «Коли ми переможемо в світовому масштабі, ми, на мою думку, зробимо із золота громадські відхожі місця на вулицях кількох найбільших міст світу» (Ленін В. І. Повне зібрання творів.— Т. 44.— С. 215).

112

Анемолійський — від давньогрецького слова ανεμωλιοζ — «вітряний», переносно — «неіснуючий»; анемолійці — «вітряні», «нестійкі».

113

Під філософами слід тут розуміти вчених, які створили теоретичні основи мистецтв і наук.

114

Слово «діалектика» вжите тут у значенні «логіка».

115

Маються на увазі середньовічні логіки, зокрема Петро Іспанський (1224—1277), домініканець, вчений-схоласт, богослов і філософ, згодом папа римський Іоанн XXI, автор кількох компендіумів з логіки, зокрема «Малої логіки» — основного підручника з логіки протягом трьох століть.

116

Обмеження, узагальнення й підставляння — терміни схоластичної філософії, вживані в «Малій логіці» Петра Іспанського.

117

«Другі інтенції», тобто «другі устремління» — термін схоластичної логіки. «Перші устремління» розуму займаються зовнішніми предметами в їхній конкретності й індивідуальності, «другі устремління» розглядають види й роди предметів.

118

...«саму людину взагалі»... — тобто абстрактне поняття людини.

119

Дружба й чвари планет — терміни, якими користувалася в часи Т. Мора астрологія. Визнаючи астрономію як науку, Т. Мор засуджував астрологію як лженауку.

120

Мається на увазі етика. У цьому розділі Т. Мор виявляв обізнаність з етичним трактатом Арістотеля «Нікомахова етика».

121

Такі види благ розрізняє давньогрецький філософ Арістотель у творі «Політика» (VII, І, 2).

122

Йдеться про вчення давньогрецького філософа Епікура (341—270 рр. до н. е.), який в основу своєї етики поклав насолоду. Оригінальні твори Епікура, за винятком декількох уривків, не вбереглися, але його погляди викладав римський філософ і поет Лукрецій Кар у філософській поемі «Про природу речей».

123

Протилежний філософський напрямок — тобто вчення стоїків, противників філософії Епікура, які ратували за абстрактну доброчесність і відмову від насолоди, схиляючись до аскетизму.

124

Таке визначення доброчесності належить стоїкам.

125

Аналогічні думки викладав Ціцерон у творі «Про обов’язки» (II, 5, 24).

126

Можливо, тут прихований сатиричний натяк на англійського короля Генріха VII і його двораків, які кохалися в коштовному камінні.

127

Гру в кості й полювання засуджує також сучасник і друг Т. Мора Еразм Роттердамський у «Похвалі Глупоті».

128

У часи Т. Мора англійські гуманісти перевагу надавали давньогрецькій літературі перед римською. Славними грецистами тоді були Вільям Гроцін, Томас Лінакр і Джон Колет.

129

Із римських авторів популярністю користувалися в Англії того часу історики Цезар і Светоній, комедіографи Плавт і Терепцій, поети Вергілій і Горацій.

130

Теофраст (бл. 372—287 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ і натураліст, автор «Історії рослин» і «Характерів». Його твори були надруковані вперше у Венеції в 1497 р.

131

Константін Ласкаріс — візантійський філолог XV ст. У 1476 р. в Мілані побачила світ його граматика грецької мови — перша книга, надрукована грецьким шрифтом.

132

Федор Газа (1398—1478) — візантійський філолог, автор підручника граматики грецької мови, надрукованого у Венеції в 1495 р.

133

Гесіхій — давньогрецький граматик V або VI ст.; його словник давньогрецької мови був надрукований у Венеції в 1514 р.

134

Діоскорід Педаній — давньогрецький лікар і ботанік І ст. II. е.

135

Плутарх (бл. 45 — бл. 127) — давньогрецький письменник-мораліст і історик, автор широковідомих «Порівняльних життєписів» і «Моралій» — творів, які високо цінувалися в середні віки й в епоху Відродження.

136

Лукіан (бл. 120 — бл. 190) — визначний письменник-сатирик Стародавньої Греції, один з улюблених античних авторів у часи Відродження. Т. Мор перекладав його твори латинською мовою.

137

Арістофан (бл. 446 — 385 рр. до н. е.) — великий давньогрецький комедіограф, «батько комедії» (так назвав його Ф. Енгельс); його комедії вперше були надруковані у Венеції в 1498 р.

138

Гомер — напівлегендарний поет Стародавньої Греції, ймовірний автор «Іліади» і «Одіссеї», надрукованих у Венеції в 1498 р.

139

Евріпід (480—406 рр. до н. е.) — видатний давньогрецький драматург; його трагедії були надруковані у Венеції в 1503 р.

140

Софокл (496—406 рр. до н. е.) — великий давньогрецький драматург-трагік; його трагедії з’явились друком у Венеції в 1502 р.

141

Альд Мануцій (бл. 1450—1515) — знаменитий венеціанський друкар, винахідник курсивного шрифту. В його друкарні було надруковано багато творів класиків давньогрецької літератури.

142

Фукідід (460—395 рр. до н. е.) — давньогрецький історик; його твори уперше було надруковано Альдом Мануцієм у Венеції в 1502 р.

143

Геродот (бл. 480 — 424 рр. до н. е.) — давньогрецький історик; його історичні твори видав уперше друком Альд Мануцій у 1502 р.

144

Геродіан (170—240) — давньогрецький історик, який писав про римських імператорів II—III ст.

145

Тріцій Апінат — прізвище вигадане; складається з двох латинських слів: tricae — «дурниці» і apinae — «нісенітниці».

146

Гіппократ — давньогрецький лікар V ст. до н. е., названий «батьком медицини»: його твори були вперше надруковані Альдом-сином у 1526 р.

147

Гален (131—201) — давньогрецький лікар, автор багатьох медичних творів. Його «Мале мистецтво» — дуже популярний твір з медицини в середні віки.

148

Самогубство в такому становищі рекомендували античні стоїки.

149

У такий самий спосіб глузує з правознавців Еразм Роттердамський у «Похвалі Глупоті».

150

Мова йде, очевидно, про анафеми та вироки суддів католицької церкви.

151

Вірні — тобто християни; сказано з іронією.

152

Вважають, що тут прихований натяк на ворожі відносини між англійцями і шотландцями.

153

Нефелогети і алаополіти — вигадані назви народів; назва «нефелогети» утворена із давньогрецьких слів: νεφελη— «хмара» і γενετηζ — «народжений»; отже, нефелогети — «народжені хмарою» («хмаросини»); алаополіти — складна назва, утворена від давньогрецьких слів αλαυζ — «сліпий» і πολιτηζ — «громадянин» («сліпогромадяни»).

154

Заполети — вигадана назва народу, утворена з давньогрецьких слів: підсилюючої частки «за» й іменника πωλητηζ — «продавець», тобто «цілком продажні».

155

Такий звичай існував у спартанців. (Див.: Фукідід. «Історія», IV, 38).

156

Про подібний звичай стародавніх галлів, британців і германців згадують римські історики Цезар і Таціт. Про участь жінок у війнах мова йде у творі Платона «Держава» (VII, 457).

157

Йдеться, очевидно, про золотий дукат; 700 000 дукатів у довоєнній валюті дорівнювали 326 500 фунтів стерлінгів.

158

Квестори — у Стародавньому Римі державні службовці, які відали державною скарбницею, вели прибутково-видаткові книги.

159

Давньогрецький філософ, мандрівник і письменник Евгемер (IV—III ст. до н. е.) доводив, що боги первісно були людьми, які за свої визначні заслуги удостоїлись божественної пошани. Він же — автор «Священного запису» — твору, в якому описано ідеальне суспільство панхаїв. Це одна з найдавніших соціальних утопій.

160

Мітра — іранське божество світла; його культ був дуже поширений в часи Римської імперії.

161

Т. Мор приписує Утопу погляди християнського віровчення, зокрема погляд про безсмертя душі, про кари і нагороди після земного життя тощо.

162

Аналогічна думка в творі Платона «Закони» (XI, 927 АВ).

163

Такі погляди проповідувала община «Братів спільного життя», яка виникла в XIV ст. і ставила перед собою мету оздоровлення моралі суспільства на основах християнської релігії.

164

Бутрески — назва, вигадана Т. Мором. Вважають, що це складне слово, до складу якого входять: підсилююча частка βον— дуже і νρησχοζ — «богобоязливий», отже, бутрески — «дуже релігійні».

165

Такий звичай властивий був раннім християнам.

166

Аналогічно навчанням дітей займалися в Стародавній Галлії (сьогоднішня Франція) жерці, т. зв. друїди. (Див.: Г. Юлій Цезар. «Записки про галльську війну», VI, 13).

167

...цинегмерними... трапемерними — значення цих слів неясне. Друга частина їх, безперечно, походить від давньогрецького ημερινοζ — «денний», початкові частини тлумачать по-різному.

168

Білий колір символізує моральну чистоту.

169

..пташиними пір’їнами — доказ знайомства Т. Мора з обрядами американських індіанців.

170

Золотарі в той час буди заодно і банкірами.

171

Маються на увазі закони, видані в 1496 і 1514 рр., які санкціонували експлуатацію робітників.

172

Авернське озеро в Італії, область Кампанія (тепер Лато Аверно). Над озером завжди стояли задушливі випари. Тому поблизу нього уявляли вхід до підземного царства — країни померлих. Змія уособлювала злу силу.

173

Риба-прилипало (Echeneis remora L.) — риба, яка, на думку стародавпіх греків і римлян (Пліній. «Природнича історія», IX, 91 і XXII, 1), присмоктуючись до днища корабля, гальмувала його хід.

174

Лист Еразма Роттердамського знаменитому німецькому гуманісту Ульріхові фон Гуттену, одному з авторів антиклерикального памфлета «Листи темних людей», являє значну цінність з уваги на характеристику Т. Мора, яку написав Еразм на прохання Гуттена.

175

Давньогрецька приказка, яку подав Еразм у своїй збірці «Адагія» під номером 179.

176

Портрет Т. Мора намалював у 1527 р. видатний ренесансний живописець Г. Гольбейн.

177

Ахілл — син царя Пелея і морської богині Фетіди, головний герой «Іліади» Гомера.

178

Апеллес (356—308 рр. до н. е.) — найвидатніший давньогрецький живописець, творець портретів Александра Македонського.

179

Фульвій і Рутуба — римські гладіатори, яких згадує Горацій («Сатири», II, 7, 96). Еразм наводить тут їхні імена замість імені художника, що їх малював.

180

Мається на увазі збірка любовних елегій римського поета Овідія (43 р. до н. е.—18 р. н. е.) «Наука кохання» (1,509—524).

181

Йдеться про слова з «Одіссеї» Гомера (XIV, 214—215):

Та й на стерню ти, гадаю, поглянувши, можеш пізнати Колос.

(Переклад Бориса Теча).

182

Батько Т. Мора Джон Мор (бл. 1453—1530) мав тоді приблизно 66 років.

183

Гесіод (VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет, автор дидактичних поем «Труди і дні», «Теогонія» та ін. Цитата з твору «Труди і дні» (713).

184

Лукіан з Самосати (бл. 120 — бл. 190) — видатний давньогрецький сатирик. Т. Мор переклав чотири його діалоги.

185

Маловідоме римське прислів’я, цитоване для позначення чогось надто важкого, нездійсненного.

186

Демокріт (бл. 460 — бл. 370 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, основоположник атомізму.

187

Про звичай давньогрецьких філософів Демокріта й піфагорійців обсервувати людську юрбу згадує Діоген Лаертський в «Життєписах філософів» (VIII, 1, 6).

188

Аврєлій Августин Блаженний (354—430) — християнський богослов, філософ-містик, автор творів «Про місто боже», «Сповідь» тощо.

189

Одружився Т. Мор з Джейн Колт у 1505 р., коли їй було 17 років.

190

Помилка Еразма: насправді друга дочка мала ім’я Елізабет.

191

Вдруге Т. Мор одружився з Алісою, вдовою Джона Міддлетона.

192

Йдеться про посаду помічника шерифа міста Лондона, на яку Т. Мора було обрано в 1510 р.

193

«Тирановбивця» — риторична декламація такого змісту: хтось хотів убити тирана, але вбив його сина й залишив кинджал у тілі вбитого. Побачивши сина мертвим, тиран заколює себе цим кинджалом. Вбивця сина доводить своє право називатися тирановбивцею.

194

Маркс К., Енгельс Ф. Твори (2-е вид.).— Т. 1.— С. 105.

195

Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— Т. 19.— С. 186.

196

Там же.— С. 190.

197

Олійник Б. Вибрані твори: В 2 т.— К., 1985.— Т. 1,— С. 218.

198

Діалогічна форма викладу філософського матеріалу бере свій початок в античності. Розмову ведуть: чернець, що відає монастирським заїздом для прочан та подорожніх, і мореплавець із Генуї, який зупинився в цьому заїзді.

199

Тапробана — острів у Індійському океані. Страбон і Пліній під цією назвою мали на увазі Цейлон. У XVI ст. так називали Суматру. Який саме острів мав на думці Кампанелла — важко сказати.

200

3 докладного опису міста можна гадати, що Кампанелла цікавився публікаціями в галузі архітектури, зокрема творами Л. Альберті і Ф. Патріцці.

201

Сім планет — це: Сонце, Місяць, Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн. Сьогодні наука знає в сонячній системі дев’ять планет. А саме: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон, які обертаються навколо Сонця.

202

Бомбардами в той час називали гармати важкого калібру, які стріляли кам’яними кулями вагою до 500 кг.

203

Перистиль — в античній архітектурі колонада навколо відкритого простору — подвір’я, саду, площі і т. п.

204

Склепіння храму являє собою небосхил у такому вигляді, в якому його видно на екваторі.

205

За вченням Клавдія Птолемея, грецького астронома II ст. найяскравіші зірки — це зірки першої величини, а ті, що випромінюють слабше світло, належать відповідно до наступних п’яти категорій.

206

Кампанелла має на увазі небесний екватор та екліптик («великі кола») і добові паралелі («малі кола»).

207

Кількість напрямків вітру збільшена Кампанеллою на чотири: з тридцяти двох до тридцяти шести, бо число 36 (6 X 6), за його уявленням, мало містичне значення.

208

Далі правителя Міста Сонця Кампанелла називає Сонце або позначає астрономічним знаком Сонця — .

209

Пон, Сін і Мор — це скорочення латинських слів: Роtentia — Сила, Sapientia — Мудрість, Amor — Любов. За тодішніми уявленнями, три позитивні основи всілякого буття.

210

Космограф — вчений-натураліст у широкому розумінні, що дає відомості про всесвіт астрономічного, географічного, геологічного, ботанічного характеру.

211

Піфагорійці — учні грецького математика і філософа Піфагора (VI ст. до н. е.). Вони становили замкнуту філософську общину з цілою системою обрядів, які має на увазі Кампанелла.

212

Евклід — грецький математик IV ст. до н. е., названий «батьком геометрії».

213

Риба-єпископ — фантастична риба. Докладний опис її дав французький учений П’єр Палон у творі «Про природу і різноманітність риб з їхніми зображеннями» (Париж, 1555). Інші назви риб також народного походження.

214

Фенікс — міфічний птах з червоним і золотим оперенням. Згідно з легендою, через кожних п’ятсот років Фенікс сам спалює себе і знову відроджується з власного попелу.

215

Мойсей — за біблійною легендою, пророк і законодавець ізраїльтян.

216

Озіріс — єгипетський бог сонця.

217

Лікург напівлегендарний законодавець Спарти в IX ст. до н. е.

218

Помпілій — Нума Помпілій — напівлегендарний римський цар, якому римляни приписували утворення релігійних і громадянських законів.

219

Замолксіс, або Залмоксіс — божество фракійців — племені, яке населяло сьогоднішню Болгарію. За іншою версією, раб, учень Піфагора, який під його впливом пропагував вчення про безсмертя душі і дав фракійцям закони.

220

Солон (бл. 640 — 559 рр. до н. е.) — афінський законодавець і поет.

221

Цезар, Александр, Пірр, Ганнібал — імена уславлених античних полководців і державних діячів.

222

Зацікавлення Китаєм в Європі зв’язане з подорожжю і перебуванням у ньому Марка Поло. Порох китайці винайшли ще в X ст., книгодрукування — в VI—VIII ст.

223

Запитання поставлено в дусі схеми Арістотеля, який у третій книзі «Політики» розрізняє три форми державного ладу: республіку (владу переважної більшості народу), монархію (владу однієї особи) і аристократію (владу жменьки осіб).

224

Усуспільнення власності Кампанелла широко відстоює в творі «Політика», додатком до якого було «Місто Сонця».

225

Святий Августин — Аврелій Августин Блаженний (354—430), християнський теолог, філософ-містик. Головні його твори: «Про місто боже» і «Сповідь».

226

На думку Лафарга, Кампанелла впровадив такі форми звертання, використавши описи життя деяких племен Південної Америки в творах тогочасних мандрівників.

227

Тобто у березні, червні, вересні і грудні.

228

Думка, що зображення, на яке задивилася жінка при зачатті, може впливати на зовнішність потомства, зустрічається в античній літературі. Так, у романі Геліодора «Ефіопіка» (III ст.) ефіопська цариця, народивши білолицю дочку, пояснює це тим, що вона «під час статевих зносин з чоловіком задивилася на статую Андромеди».

229

Вчення астрології полягало в тому, що в момент, коли на світ з’являється дитина, небесні світила мають на неї вплив, визначаючи фізичні, розумові й морально-етичні якості немовляти. Цей вплив залежав від того, як буди розташовані планети в хвилину народження дитини щодо знаків зодіаку, тобто дванадцяти сузір’їв, серед яких Сонце рухається протягом року. Від цього нібито й залежало майбутнє людське життя. Вплив небесних світил на людину залежав від: 1) природи самих планет, 2) їх розміщення в системі зодіаку, 3) їх аспектів. До благотворних планет зараховувались Сонце, Юпітер, Венера й Місяць, до лиховісних — Марс і Сатурн, а Меркурій належав до байдужих. Для астрологічних спостережень небосхил, тобто «коло генітури», по якому рухається зодіак із своїми сузір’ями, був поділений на 12 рівних частин, званих «небесними домами». Доми ці мали свої назви. Перший дім — це дім життя, другий — багатства, подальші називалися домами братерства й дружби, узів споріднення, дітей, здоров’я (за іншими поглядами, пороків), шлюбу, смерті й спадкування, релігії і подорожей, почестей, заслуг, ворожнечі й неволі. Найсильнішим був вплив першого та десятого домів.

У склад зодіаку, тобто сукупності розміщених уздовж екліптики 12 сузір’їв, названих іменами переважно тварин, входили: Овен, Телець, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Близнята, Водолій і Риби. Від кожного з них можна вписати в зодіакальне коло рівнобічний трикутник, квадрат, шестикутник або провести діаметри кола. В такий спосіб утворяться аспекти, тобто положення, в яких Сонце, Місяць та інші планети перебувають відносно себе самих. Таких аспектів звіздарі розрізняли п’ять: квадратний, або квадратура (коли два небесні тіла перебувають у двох сусідніх кутах квадрата, вписаного в це коло), і протилежний (діаметральний), або опозиція (коли два небесні тіла віддалені від себе на 180°),— ці аспекти приносили лихо; трикутний (тригональний) і шестикутний (секстильний) віщували щастя, п’ятий аспект — сполучення (коли дві планети наблизились між собою на невелику відстань), не виражав пі лиха, пі добра. Якщо для прикладу за вихідну точку взяти сузір’я Козерога, то воно перебуває в протилежному аспекті з Раком, в трикутному — з Тельцем і Дівою, в квадратному — з Овном і Терезами, в шестикутному — з Рибами і Скорпіоном.

230

Астрологи уявляли життя людини як рух, зумовлений силою початкового поштовху, або «пуску» (гр. aphesis). Пущене в рух, немов стріла з лука, воно залежало від панівної в даний момент планети, яка, немов лучник — афета (гр. aphetes), пускала в політ життя й перебувала на одній з п’яти точок кола генітури. Афетами могли бути Сонце чи Місяць, а інші планети — лише в тому разі, якщо ні Сонце, ні Місяць не перебували ні в одному з «афетичних місць».

231

Сузір’я Діви в гороскопі, тобто на східному краї обрію. Основні точки кола генітури були: «схід», або гороскоп, верхній пункт, і «захід» — пункт зіткнення кола генітури з обрієм.

232

Супровід — термін, уживаний в астрології на означення планет, які містяться близько одна від одної і рухаються в одному напрямку.

233

Фома Аквінський (1225—1274) — представник середньовічної схоластики, один з головних ідеологів католицизму.

234

Див.: Платон. «Держава», V.

235

У той час, як схоластичні теологи вважали людське тіло осередком гріховності й спокус, солярії жодної функції людського організму не називають гидкою.

236

Дані, які наводить Кампанелла про кількість населення Неаполя на початку XVII ст., спростовує італійський вчений Б. Кроче, доводячи, що Неаполь тоді налічував близько 250 000 жителів.

237

Розхвалювання життя ранньої християнської общини властиве й пізнішим утопістам.

238

Климент Римський (І ст.) — один з перших єпископів римської церкви. З приписуваної йому низки творів автентичним вважається «Послання до корінфян», написане між 92 і 101 рр.

239

Глоса (грецьке слово — «тлумачення», «інтерпретація»); тут — тлумачення біблії.

240

Тертулліан (бл. 160—222) — християнський теолог, запеклий ворог філософії. Його твори містять у собі чимало цінних даних про життя перших християнських общин.

241

Катон — Марк Порцій Катон (234—149 рр. до н. е.), римський письменник і державний діяч, уславлений своєю суворістю на посаді цензора.

242

Йдеться про секту миколаїтів, яка буцімто проповідувала спільність жінок. Назва її походить від диякона Єрусалима Миколая. Виникла ця секта в II ст.

243

Фома Каєтан де Віо (1469—1534) — кардинал, коментатор Фоми Аквінського.

244

Кампанелла, який мав відвагу дати жінкам ті самі права й обов’язки, що й чоловікам, полемізує з тими теоріями, які проповідували фізичну й розумову неповноцінність жінок та потребу цілковитого підкорення жінки голові сім’ї. Таку теорію, обгрунтовану Фомою Аквінським і його коментаторами (тут згаданий один із них — Фома Каєтан де Віо), визнавала католицька церква.

245

Амазонки — у грецькій міфології войовничий народ, що складався лише з жінок; жили амазонки начебто в Малій Азії та на узбережжі Азовського моря.

246

Брахмани, або брамани, тобто жерці брахманізму — релігійної системи індусів; проповідували переселення душ.

247

Ісус Навін — керівник ізраїльтян після смерті Мойсея.

248

Маккавей Іуда (II ст. до н. е.) — вождь народного повстання в Іудеї (167 р. до н. е.), спрямованого проти гніту сірійських правителів-селевкідів. Після його смерті боротьбу очолили його брати.

249

Під природним правом Кампанелла розуміє елементарні основи людського існування: право на життя, щастя, мир, самозахист тощо.

250

Форми нагороджування за військову мужність, описані Кампанеллою, цілком нагадують звичаї стародавніх римлян. Так, у Стародавньому Римі за врятування римського громадянина на голову надівали вінок з дубового листя (corona civica). Римським є звичай приносити богам у жертву зброю, зняту з ворожого воєначальника.

251

Кікн — міфологічна постать; під час Троянської війни був убитий Ахіллом, який задушив його ременем від молота (Овідій. «Метаморфози», XII, 64—145).

252

Прилад для правлення конем Кампанелла задумав сам сконструювати, як свідчать його листи до папи римського й короля Іспанії, в яких він ділився своїми винахідницькими планами.

253

Заборона поєдинків у Місті Сонця відповідав зрушенням у поняттях тогочасної Європи, коли поєдинки були визнані пережитком «рицарської епохи». Все ж, незважаючи на суворі кари, поєдинки на заході Європи практикувалися ще дуже довго.

254

На думку Лафарга, опис урочистих ритуалів, пов’язаних з обробітком землі в Місті Сонця, нагадує звичай інків у Перу, про які Кампанелла міг прочитати в повідомленнях мандрівників, котрі писали про цю країну.

255

Дивно звучить твердження, що вживані в їжу рослини, вирощені на угноєному грунті, можуть впливати згубно на людину і скорочувати її вік. Таким поглядом Кампанелла, на думку коментаторів, завдячує творові Дж. Б. делла Порта «Природна магія», виданому в 1560 р.

256

Авраам — біблійний патріарх.

257

Плеяди — сузір’я із семи зірок. На думку Кампанелли, зірки впливають не тільки на життя людей,— знання астрології слід застосовувати у тваринництві для кращої відгодівлі худоби.

258

Сіам — тобто Таїланд.

259

Каукакіна, або Кохінхіна — в європейській літературі часів Кампанелли назва південної частини В’єтнаму, пізніше — назва всього В’єтнаму. Сьогодні в ДРВ ця територія називається Намбо.

260

Калікут (Калікаш), інакше Кожикоде — місто в Індії на Малабарському узбережжі, де 1498 р. висадився Васко да Гама.

261

Стійкими сузір’ями в системі зодіаку називалися сузір’я Тельця, Лева, Стрільця і Водолія. Назва ця пояснюється тим, що в час вступу Сонця в ці сузір’я встановлювалися відповідні пори року.

262

Фортуна — тут як астрологічний термін на позначення особливого пункту гороскопа, який визначався положенням Сонця і Місяця.

263

Алголь (арабське слово — «потвора», «диявол») — в астрономії назва однієї з зірок у сузір’ї Персея (інакше — Голова Медузи).

264

Абсида — грецьке слово (досл. «склепіння», «склеп»); астрономічний термін для позначення найближчих і найвіддаленіших точок орбіти одного світила відносно іншого, центрального (напр., абсидами Землі відносно Сонця називаються перигелій і афелій).

265

Меркурій вважався планетою мінливою: він міг приносити щастя й нещастя.

266

Хірагра (гр. cheir — рука iagra — здобич) — хронічне захворювання з гострими приступами болів, запалення суглобів кисті руки, викликане порушенням обміну речовин.

267

Триденні й чотириденні лихоманки — види малярії з приступами через три або чотири дні.

268

Опис хвороб, їхнє виникнення і способи лікування Кампанелла дає в дусі поглядів античної і сучасної йому медицини. Він згоден з теорією Гіппократа про наявність у людському організмі чотирьох основних соків (рідин): крові, слизу, чорної і жовтої жовчі, порушення рівноваги яких призводить до захворювань. Автор «Міста Сонця» дуже цікавився медичною наукою і залишив по собі декілька творів медичного змісту.

269

Чорна хвороба, або падуча; епілепсію в античності навивали «священною хворобою», що виникала за велінням богів; її вважали ознакою особливих здібностей.

270

Тоанн Дуне Скот (бл. 1266—1308) — середньовічний філософ-схоласт, монах-францісканець.

271

Каллімах (III ст. до н. е.) — поет і граматик.

272

Давня фізіологія вчила, що людський організм цілком відновлюється завдяки обміну речовин після кожних семи років.

273

Поль Лафарг звернув увагу на те, що число 3 відіграє у соляріїв дуже важливу роль: вони мають трьох правителів — помічників голови держави; навчання відбувається за допомогою невеликих віршів із трьох рядків кожний, написаних на міських мурах; діти на третьому році життя починають вивчати алфавіт тощо.

274

Юстиціарій — службовець, який відповідав за військові вправи.

275

Закон «Око за око, ніс за ніс, зуб за зуб» Кампанелла почерпнув із Старого завіту, звідти походить і звичай побиття камінням (каменування) злочинця.

276

Короткотривала процедура судочинства соляріїв є свого роду свідомим протиставленням сучасній Кампанеллі судовій тяганині й словоблуддю.

277

Ліктори — почет, охоронці вищих римських сановників (диктатора, консулів, преторів). Ліктори йшли попереду них з жмутами пруття і вкладеними в них сокирами.

278

Астролябія — стародавній астрономічний інструмент, який служив для визначення положень небесних світил. Опис його подає Птолемей.

279

Сузір’я ці означають початок окремих пір року. Так, знак Рака означає літнє сонцестояння, Терезів — осіннє рівнодення, Козерога — зимове сонцестояння, Овна — весняне рівнодення.

280

Аарон — брат Мойсея; його розкішне вбрання описане в біблії.

281

Тропічний рік, або астрономічний — проміжок часу, протягом якого Сонце двічі проходить точку весняного рівнодення; сидеричний, або зоряний рік — період повного обертання Сонця (365 днів 6 год. і 9 сек.), тобто повернення Сонця до тої самої точки неба. Внаслідок т. зв. процесії, тобто переміщення точки весняного рівнодення, тропічний рік коротший від сидеричного на 20 хв. 20,3 сек. (365 днів 5 год. 48 хв. і 46,5 сек.).

282

Йдеться, очевидно, про поступову зміну нахилу екліптики до екватора.

283

Головою Дракона називається висхідний вузол Місяця, тобто точка, в якій Місяць, рухаючись на північ, перетинав екліптику. Хвостом Дракона називали низхідний вузол Місяця, тобто пункт, в якому це світило перетинає екліптику, рухаючись на південь. Ці вузли завершують повне обертання через кожні 19 років (точніше 18,6 року). Кампанелла має на увазі саме їх.

284

Кампанелла приписує соляріям астрономічну систему, яка являє собою суміш положень астрономії і астрології, а також його власних фізичних і філософських поглядів. Як видно з цього астрономічного екскурсу, він, хоч і захищав геліоцентричну систему Коперника і Галі лея (виступив на захист останнього в окремому творі), але у вирішенні питання, якій системі дати перевагу: геоцентричній давньогрецького вченого Клавдія Птолемея чи геліоцентричній Коперника — Галілея, займає хистку позицію. Це, зокрема, знайшло свій вияв у реченні: «Разом з тим солярії не мають твердої певності, чи Сонце є центром нашого світу...»

285

Арістарх Самоський (кінець IV — перша пол. III ст. до н. е.) — давньогрецький астроном, який вважав, що планети Земля і Місяць рухаються всередині сфери нерухомих зір, в центрі якої розміщене нерухоме Сонце. Земля рухається навколо Сонця по колу, обертаючись при цьому навколо своєї осі.

286

Філолай (V ст. до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Піфагора. Із фрагментів його творів деякі вчені припускають, що він перший відстоював геліоцентричну доктрину.

287

Про таке пророцтво Ісуса Христа мовиться в Євангелії від Луки (розд. 21).

288

Арістотель твердив, що світ не був створений, а існував вічно. Це суперечило вченню християнської релігії про те, що світ створив бог.

289

Аномаліями називають в астрономії відхилення від рівномірного кругового руху небесних світил.

290

Ексцентрики і епіцикли — астрономічні терміни, впроваджені в науку давньогрецькими астрономами. Так, поняття ексцентриків впровадив у астрономію Гіппарх для пояснення нерівномірного руху Сонця і Місяця. Терміном «епіцикл» користувався Птолемей, який твердив, що планети рухаються по епіциклу, тобто малому колу навколо якогось центру, а цей в свою чергу рухається навколо Землі по великому колу. Терміном «епіцикл» послуговувався і Коперник, але в іншому значенні, ніж Птолемей. Він ужив його для пояснення неправильностей в дійсних рухах планет, які не можна пояснити ексцентричністю орбіт.

291

На відміну від Птолемея, який визнавав існування декількох небес, або сфер.

292

Кампанелла дає розгорнутий опис руху планет, які рухаються вперед, назад або зупиняються, з власними поясненнями цих явищ. Вражає той факт, що він вважає зворотний рух планет, всупереч загальноприйнятим поглядам сучасників, уявним, а не дійсним.

293

Квадратура — таке положення планети, коли прямі, проведені від Землі до планети і до Сонця, утворюють прямий кут (для Місяця — це перша і остання чверті); протистояння (опозиція) — це положення планети в точці, протилежній Сонцю; для Місяця — це повня; сполучення — положення планети перед або за Сонцем, для Місяця — молодик.

294

Трохи вище Кампанелла твердив, що солярії визнають лише одне небо. Згадка про перше небо суперечить попередньому. Тут автор «Міста Сонця» йде за термінологією Птолемея, який визнає більшу кількість небес.

295

Настільки Місяць протягом доби пересувається на небі.

296

Мандрівні зорі — калька з грецької назви планет (досл. «блукаючі зорі»).

297

Xалдеї — жителі стародавнього Вавілона. Славилися знанням астрології та мистецтвом ворожіння.

298

Весна й літо на північній півкулі тривають близько 180 днів, на південній — близько 179 днів.

299

Маються на увазі погляди Платона, висловлені в творі «Політик», де міститься виклад космогонії філософа. Крім того, космогонії присвячений твір «Тімей».

300

Кампанелла має тут на увазі повільні зміни у вигляді й положенні орбіт окремих планет, які в свою чергу призвели також до переміщення абсид.

301

На 1000 рік пророкували кінець світу. Також 1600 рік вважався астрологами критичним через цифри 9 і 7 (9+7 = 16), які, на думку Платона, спричиняють загибель держав.

302

Солярії вважають тлумачення морального занепаду людства гріхопадінням Адама, яке проповідує християнська церква, наївним, протиставляючи йому пояснення астрономічного характеру.

303

На думку соляріїв, діти успадковують від батьків лише фізичні вади, а не відповідальність за моральну недосконалість людства.

304

Синодами називає астрологія сполучення планет; трикутник цей утворюють сузір’я Рака, Скорпіона й Риб. Ці три сузір’я перебувають у тригональному аспекті, тобто містяться в трьох кутах трикутника, вписаного в коло.

305

Кассіопея — одне із сузір’їв на північній півкулі неба. Наприкінці 1572 р. помічено було нову зірку незвичайної яскравості (відкрив її астроном Тіхо Браге), а в 1574 р. вона зникла.

306

Про гармонію неба, або музику сфер, зустрічаються згадки в античних авторів. За вченням піфагорійців, планети, обертаючись, видають музичні звуки, які утворюють дивну гармонію, недоступну слуху людей. Про музику сфер згадується в творі Ціцерона «Сновидіння Сціпіона».

307

Астрологія знала різні поділи небесних світил: не лише на благотворні, лиховісні й нейтральні, а й на водні, або вологі, вогненні, або сухі, чоловічі й жіночі тощо. Венера та Місяць (лат. Luna) вважались жіночими світилами.

308

Нубією називали колись північну частину Судану. Монопотапа, або Мономотапа — негритянська держава в східній частині Африки на нижній течії ріки Замбезі. Розквіт її припадає на XVII ст., розпалася у XVIII ст.

309

Роксолана (Настя Лісовська; 1505—1561) — дружина турецького султана Сулеймана І Пишного (1520—1566), за походженням українка; відігравала велику роль у політичному житті Туреччини того часу. Бона — польська королева, дружина Сігізмунда (1506—1548). Марія (1505—1558) — дружина угорського короля Людовіка II; після смерті чоловіка за дорученням Карла V стала правителькою Нідерландів. Єлизавета Тюдор (1558—1603) — англійська королева; з її пануванням пов’язаний один з найславетніших періодів в історії Англії. Катерина Медічі (1519—1589) — з роду флорентійських Медічі, французька королева, дружина Генріха II, значною мірою визначала державну політику в період правління своїх синів Франціска II, Карла IX та Генріха III, покровителька літератури і мистецтв. Б’янка Капеллі (пом. 1587 р.) — дружина великого герцога тосканського Франціска. Маргарита Пермська (1522—1586) — позашлюбна дочка Карла V; в 1559—1567 роках була іспанською намісницею Нідерландів. В історії відомі дві шотландські Марії: Марія Гіз (1515—1560) — дружина Якова V, яка жорстоко переслідувала протестантів, і славнозвісна Марія Стюарт (1542—1587). Яку а них мав на увазі Кампанелла, важко сказати. Ізабелла (1450—1504) — королева Кастілії, дружина іспанського короля Фердінанда V.

310

Перший рядок поеми Л. Аріосто «Несамовитий Роланд»: «Оспівую дам, рицарів, битви і кохання».

311

Vossignoria — ваша милість (лат.).

312

Екзальтація й троїстість — астрологічні терміни, що служать для визначення властивостей планет залежно від їхніх положень у певних сузір’ях зодіаку.

313

Апогей Сонця — точка літнього сонцестояння в сузір’ї Рака.

314

Секта Сетіфа. — Яку секту мав на увазі Кампанелла і якого Сетіфа, важко відповісти. У виданні 1643 р. фігурує не Сетіф, а Ксеріф. Можливо, під цим ім’ям слід розуміти титул правителів Марокко Шафір — «вельможний», «шановний».

315

Секта Алі (названа так від імені зятя Магомета), або шиїзм, найбільш нині розповсюджений в Ірані; його відгалуженням в суфізм — містично-аскетична течія в ісламі, яка виникла у XVIII ст. Послідовники суфізму — суфії — заперечують складну обрядність ортодоксального ісламу, проповідують містичне влиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення. Назву свою секта ця одержала від слова «суфій», що означає «одягнений у власяницю», а не від якогось Софія.

316

Згубна єресь — мається на увазі протестантизм.

317

Згідно з ученням Клавдія Птолемея, кожний континент і кожна країна перебувають під впливом якоїсь планети або сузір’я.

318

Справедливо відзначає Ф. Петровський у примітках до свого перекладу «Міста Сонця» (с. 169), що «по суті мова йде не про нову астрономію, а про нову астрологію, згідно з якою властивості й сили, приписувані одним сузір’ям зодіаку в північній півкулі, стають властивостями і силами сузір’їв, діаметрально протилежних у південній півкулі. Такий перерозподіл зрозумілий, якщо згадати, що пункт нашого весняного рівнодення буде для південної півкулі пунктом осіннього рівнодення і т. д.».

319

Астрологи твердили, що всі планети мають свої «доми», або житла, в окремих сузір’ях зодіаку. Якщо домом Сонця в північній півкулі є сузір’я Лева, то в південній — домом виявиться протилежне йому сузір’я Водолія.

320

Учені вважають, що Кампанелла мав тут на увазі самого себе і муки, які йому довелося витерпіти у в’язницях. Про це він вгадував так: «Я пройшов ув’язнення в п’ятдесяти різних камерах і сім разів був підданий найжорстокішим катуванням. Останній раз тортури тривали 40 годин підряд».