Вибрані листи

Примітки

1

Септіцій Клар — родич цінителя літератури Ерузія Клара, з ким Пліній підтримував дружні стосунки.

2

…який з них потрапляв під руку. — Пліній усе ж дбав про належний порядок листів у рамках усього твору.

3

…не триматиму у скриньці. — Горацій радить написане «тримати у скриньці до дев’ятого року» й аж тоді видавати у світ («Поетичне мистецтво», 388).

4

Помпея Целеріна — мати другої дружини Плінія.

5

Пліній перераховує містечка в Умбрії та Етрурії, через які проїжджав дорогою до своєї вілли в Тіфернум-Тіберінум.

6

…є навіть лазня. — Тобто — гаряча, що вже чекала гостя; самі ж лазні, принаймні у заможних римлян, не були рідкістю. Траплялися й платні лазні; про них — наприкінці листа II, 17: «Там три платні лазні, і це велика вигода, коли вдома, — чи то несподівано приїхав, чи ненадовго, — розпалювати лазню просто не варто».

7

В оригіналі «inertia» (досл.: відсутність творчості); тут — навпаки: години такого «розслаблення» для письменника особливо творчі.

8

Загострений стилос — теж своєрідний «спис» (стилет): цей — для вполювання здобичі, для шлунка; той, щоб «уполювати» слово, — для душі. На вкритих воском табличках писали загостреним кінцем стилоса, пласким — стирали написане. Сьогодні, на електронному рівні, маємо і стилос, і таблички (stylus and tablets).

9

Мінерва — богиня мудрості; Діана — мисливства. Ця сприяє мисливцям, та — письменникам, а що їм потрібне усамітнення десь на природі, то і та, й інша блукають лісом.

10

Мініцій Фундан — приятель Плінія, можливо, його краянин.

11

Про міську колотнечу — Горацій у своїй сатирі (II, 6).

12

…озирнувшись, зітхнеш… — Античні закликали частіше озиратися: лише тоді можемо побачити, скільки часу спливло з водою (водяні годинники) і як той час використано; від дієслова «respicere», озиратися, іменник «респект» — повага, шана, передусім до предків.

13

Про надію і страх уперше — Теогнід (VII ст. до н. е.): «Страх і надія в людей — така вже до себе подібна / Пара! Два божества — те клопітне, як і те» (637–638).

14

Дозвілля — otium; діло, negotium, — щось протилежне (nop.: «Otium post negotium», що можна тлумачити й так: «Впорав діло — гуляй сміло».

15

Атілій — краянин і приятель Плінія.

16

Фабій Юст — консуляр, приятель Плінія.

17

…не пересилаєш мені… листів… — Листи писали на вкритих воском табличках (codicilli, tabellae, pugillares) стилосом, загостреною паличкою; пласким кінцем стирали неправильно написане. Списані таблички можна було складати по дві, три й більше, а щоб віск не прилипав до воску, таблички були мовби у широких рамках, що виступали над текстом. Крізь дірки у рамках пересиляли шнурок; зав’язані кінці заливали воском і перснем витискали на ньому печатку (sigillum). Доставляли листа «листоноші», tabellarii, звісно, раби. Коли ж адресат був у далеких краях, тоді шукали нагоди — передавали через купця чи урядника (з «оказією» й нині передаємо важливіші листи чи книжки). Писали також на папірусі (charta) вмоченою у чорнило (atramentum) тростиною (calamus); списаний аркуш згортали у вигляді зошита; поважніші скручували в рулон, який теж скріплювали печаткою.

18

Немає про що писати… — Схожу думку висловлює Ціцерон, радячи Аттікові «писати навіть тоді, коли немає про що писати, а так — що лиш спаде на думку» (Ціцерон, «Листи до Аттіка», І, 24, 4). Загалом же, античні, передусім філософи-стоїки, не полюбляли писати «ні про що», про якісь «марниці»; показовим тут є початок одного з листів Сенеки (23): «Сподіваєшся, писатиму тобі про те, як лагідно повелася з нами зима, — а вона тим разом була м’якою, недовгою, — наскільки підступною була весна з її пізніми холодами, та про інші марниці, що ними не гребують ті, хто шукає першої-ліпшої нагоди для писання. Даремно! Я писатиму про те, що може бути корисним і для тебе, і для мене. А що могло б бути кориснішим, аніж те, що я закликаю тебе до мудрості?»

19

Калестрій Тірон — приятель Плінія, був на посаді намісника Бетики, провінції в південній Іспанії.

20

Кореллій Руф — консул 78 р., легат Верхньої Германії (82 р.), один з найшанованіших на той час людей в Римі.

21

…судження… рівне з потребою. — Стоїки, передусім Сенека, схвалювали добровільний вихід з життя, якщо воно втрачає сенс.

22

…того грабіжника. — Мова про Доміціана, який збагатився конфіскаціями маєтків своїх політичних опонентів; в його неласку потрапив і Кореллій Руф.

23

Я вирішив (грец.)

24

Сосій Сенеціон — консул (99 і 107 рр.), відзначився у Другій Дакійській війні, приятель історика Плутарха.

25

…засидівшись у портиках… — Тобто у критих галереях у глибині дому: рецитації, що були започатковані ще за Августа, відбувались у домах заможніх римлян.

26

Катілій Север — консул (110 і 129 рр.), учасник Парфянських війн.

27

Тітій Арістон — відомий знавець законів (iuris prudens), до кого Пліній звертався за порадами у своїй адвокатській діяльності.

28

Займається філософією… напоказ… — Філософи часто намагались вирізнитися недбалим одягом, довгим волоссям, ще довшою бородою; звідси й вислів: «Barbam video, sed philosophum non video» (бачу бороду, але не бачу філософа).

29

Див. VII, 3, прим. 3, с. 126.

30

…до свого Лаврента… — тобто на свою віллу (див. II, 17).

31

Бабій Гіспан — хтось із друзів Плінія.

32

Транквілл — Светоній Транквілл, історик, автор біографій імператорів (див. Передм., с. 13, 16–17). Свою сабінську віллу часто описує Горацій (Посл. І, 14; 16; Сат. II, 6 та ін.).

33

Роман — Воконій Роман, ровесник Плінія, його шкільний товариш, очолював Провінціальну Раду Тарраконської Іспанії.

34

Вергіній Руф — консул 63 р., легат Верхньої Германії (69 р.); придушив повстання Віндекса в Галлії, тричі (після смерті Нерона і Гальби) відмовився від пропонованої йому імператорської влади. За особливі заслуги вдостоївся пишного похорону за державний кошт (див. Передм., с. 21).

35

…найкращого, найприхильнішого до нього. — Мова про імператора Нерву.

36

Павлін — приятель Плінія, син прокуратора Нарбонської провінції.

37

Дрібничкова, прискіплива (грец.).

38

Мецілій Непот — сенатор, намісник однієї з провінцій.

39

Голосна слава йшла поперед Ісея… — Ісей був професійним оратором.

40

Докази (грец.).

41

Змоги (грец.).

42

…про одного гадитанця… — гадитанець — уродженець Гадеса (нині — Cádiz).

43

Невігласом (грец.).

44

…розповідь про Есхіна… — Про цей випадок згадує Ціцерон у своєму трактаті «Про оратора» (3, 56, 213).

45

Це ще ніщо! От послухали б ви самого звіра!

46

Дзвінкоголосий.

47

Юній Авіт — хтось із учнів Плінія, яким він давав настанови не лише професійні, а й морально-етичні, радів їхнім успіхам (VI, 11). Тут ідеться про часто обговорювану філософами проблему «бути й видаватися» (esse et videri): заможний господар, про якого мова у листі, щедрий не насправді, а лиш видається таким; його щедрість, що найганебніше, — вибіркова, корислива. Схожі ситуації описані у сатирах та епіграмах (Горацій, Ювенал, Марціал та ін.).

48

мої відпущеники п’ють… — Засаду своєї поведінки Пліній увиразнює риторичною фігурою commutatio (див. Передм., с. 43).

49

…чого тобі варто уникати. — Філософи-стоїки на різних прикладах (exempla) навчали, чого треба шукати, до чого йти (sequi), а чого — уникати (fugere). Не знаючи цього, людина втрачає орієнтири у житейському морі, як, скажімо, ліричний герой Лермонтового «Паруса»: «Увы, — он счастия не ищет / И не от счастия бежит»; І. Франка, якому імпонували стоїчні ідеали й важливою була передусім мета (propositurn), дратувала лірична розгубленість, невизначеність «човна» («Та ніде той не дійде, / Хто не має цілі. Човне, як пливеш, то знай же, де!»

50

Каніній — Каніній Руф, заможний землевласник, краянин Плінія.

51

Щось обдумуєш… Схожий зачин, тональність і композиція — Горацієвого листа до Альбія Тібулла (І, 4). Горацій, однак, закінчує свій лист усмішкою, у Плінія ж, тим разом, — смуток.

52

Октавій — Октавій Руф, літератор, родич історика Клувія Руфа.

53

Валеріан — Юлій Валеріан, сенатор.

54

Марси — італійське плем’я, що населяло область у центральних Апенінах.

55

Галл — хтось із невідомих нам приятелів Плінія.

56

…з чотирнадцятого стовпа… — На римському Форумі, за Августа, було встановлено бронзовий позолочений стовп, від якого відраховували милі (римська миля —1480 м).

57

…заходиш в атрій… — Перераховано різні приміщення римської вілли: атрій — передпокій; портик — крита галерея, присінок; перістиль — дворик з колонадою; трікліній — їдальня з трьома ліжками (античні до обіду прилягали); гімнасій — приміщення для фізичних вправ; фріґідарій — приміщення з басейном холодної води; гіпокауст — приміщення, яке прогрівали сухим повітрям; також — підвальне приміщення, звідки нагріте повітря трубами поступало у житлові кімнати; криптопортик — досл. «прихований портик», щось на зразок коридору з вікнами.

58

Сатурналії — веселі, з подарунками й жартами, грудневі свята на честь міфічного правителя Італії Сатурна, за чийого владарювання був золотий вік. З прислів’ям «Non semper erunt Saturnalia» (не увесь час триватимуть Сатурналії) перегукується наше: «Не все в середу Петра».

59

Маврик — приятель Плінія, наближений до імператорів Нерви і Траяна (входив у його «раду»).

60

…підшукати вчителів… — Йдеться про риторичну школу, куди, після граматичної, хлопці вступали у віці 13–14 років.

61

…в присутності осіб нашого стану… — Тобто сенаторів: шкільні заняття міг відвідати кожен охочий послухати, як декламує його син.

62

…накликувати на себе чимало образ… — Учителі приватних шкіл конкурували між собою.

63

Кальвізій — приятель і краянин Плінія, його дорадник у ділових справах.

64

Ас — дрібна монета.

65

Веранія — дружина Л. Кальпурнія Пізона, усиновленика імператора Гальби; про його трагічну долю розповідає Таціт у своїй «Історії» (І, 14–19; 34–44).

66

Але що це я надсаджуюсь? (грец.).

67

Кальвізій — див. II, 20, прим. 1, с. 75.

68

Спурінна — Вестріцій Спурінна, державний діяч, воював у Нижній Германії при Веспасіані, управляв провінціями, тричі був обраний консулом (див. Передм., с. 20—21).

69

…о другій… — близько восьмої години ранку; день у Римі ділили на 12 годин, починаючи зі сходу й до заходу сонця, тому взимку денні години були коротші, аніж улітку, а нічні — довші.

70

…на чистому сріблі… — Такі прості звичаї схвалює й Сенека, зокрема, в діалозі «Про спокій душі»: «Мені до вподоби […] масивне столове срібло без жодної на ньому різьби й імені митця»; вироби з коринтської бронзи були особливо коштовними.

71

…по сімдесят сьомому році… не притупились ні зір, ані слух… — Так і «веронський дід» у Клавдіана: «Все ж не ослабнув іще, та й міць у руках іще має, / Третя пора вікова бачить його ще міцним» — бо «…колом селянських занять міряє й днини ходу»; порядок, а не хаос ідуть людині на здоров’я — на цьому не раз наголошували античні; цього пильнувала й доба Відродження.

72

Бебій Макр — консул 103 р., префект Рима у 117 р.

73

…мого дядька — Плінія Старшого (див. Передм., с. 18).

74

Помпоній Секунд — Л. Кальвізій Помпоній Секунд — консул 44 р., правитель Верхньої Германії; писав трагедії, про що згадує Квінтіліан (10. 98).

75

«Германські війни» — йдеться про війни з германськими племенами за часів Цезаря, Августа й Тіберія.

76

Авфідій Басс — сучасник Плінія Старшого; автор «Історії», що охоплювала події від смерті Цезаря до смерті Калігули.

77

Вулканалії — щорічне свято на честь бога Вулкана припадало на 23 серпня.

78

Ларцій Ліцін — сучасник Плінія Старшого, адвокат і оратор, автор твору «Бич на Ціцерона» (Ciceromastix).

79

Див. III, 12, прим. 1, с. 87.

80

Анній — Анній (Анніан) Север — повірений у справах Плінія.

81

Судячи зі справжнього її кольору… — бронзу розрізняли за відтінками, залежно від того, в яких пропорціях вона містила золото, срібло й мідь.

82

Каніній Руф — див. II, 8, прим. 2, с. 66.

83

Сілій Італік — епічний поет (автор поеми «Пунічна війна» у 17-ти книгах) і політичний діяч, консул за часів Нерона; при Веспасіані був намісником Малої Азії. Завдяки цьому листу маємо доволі повну картину життя цього поета, чиї твори «засвідчували радше його пильність, аніж хист»; при цьому зауваженні Плінія згадуємо думку Горація з його «Поетичного мистецтва» (408-411): «Хист, а чи пильність потрібніша віршам — ось де питання. / Та, як на мене, то й пильність сама, без природного хисту, / Як і без пильності хист, — це слово пусте: вони в парі, / В дружбі й у праці взаємній і сили, й ваги набирають».

84

Поціновувач краси.

85

Дослівно: «гарне (похвальне) суперництво»; лат. aemulatio, грец. zelotypia — коли відчуваємо сильне прагнення у чомусь доброму випередити іншого, хто прагне цього ж добра (так окреслювали це поняття у підручниках філософії минулих століть).

86

Катілій Север — див. І, 22, прим. 1, с. 56.

87

бесідами у сократівському дусі… — Тобто на морально-етичні теми.

88

…галас клієнтів… — Мова про так звані «салютації», тобто ранкові вітання, які складали своїм багатим покровителям (патронам) їхні підопічні (клієнти).

89

Катон — Катон Молодший Утічний (95–46 рр. до н. е.), представник сенатської партії у боротьбі з Гаєм Юлієм Цезарем; не цурались вина обидва Катони — Старший і Молодший, про що, зокрема, Горацій: «Та й сам Катон Старий, бувало, / Мужність вином гартував охоче» (Оди, III, 21).

90

Непот — див. II, 3, прим. 3, с. 62.

91

Скрібоніан… виступив… проти Клавдія. — М. Фурій Камілл Скрібоніан, легат в Іллірії, командир двох легіонів, підняв безуспішне повстання проти імператора Клавдія; був убитий після втечі на острів Іссу, а Цеціну Пета, його спільника, було відправлено до Рима для покарання.

92

Юлій Урс Сервіан — близький помічник Траяна, супроводжував його також у військових походах, зокрема, брав участь у Першій Дакійській війні.

93

…листоношу прислати. — Див. І, 11, прим. 2, с. 52.

94

…тремтячи з години на годину… — Пліній натякає на небезпеки, які чигають на людину в далеких і ворожих краях.

95

Корнелій Пріск — колишній консул, можливо, намісник в Азії.

96

Есквілїі — мова про Есквілін, один із семи римських пагорбів, де свого часу мав свій будинок Меценат, найближчий приятель Горація.

97

Сто мужів — судова колегія, що розглядала майнові та сімейні справи (див. Передм., с. 7).

98

Арпінець — Ціцерон, уродженець містечка Арпін (Середня Італія).

99

…я відпровадив його… — Марціал, уродженець м. Більбілі (Іспанія), юнаком приїхав до Рима; проживши тут 30 років, повернувся на батьківщину; тоді Пліній і дав йому грошей на дорогу.

100

Корнелій Мініціан — приятель Плінія, впливовий адвокат, літератор походженням із Цізальпінської Галлії.

101

Валерій Ліцініан — про нього Пліній лише в цьому листі.

102

Учителів робиш сенаторами, сенаторів — учителями, — риторична фігура «commutatio» (обернення, переміна) найдоречніша саме тут, коли мова про Фортуну, яка всім крутить («колесо Фортуни»).

103

…не мають права вдягати тогу… — Тогу мали право носити лише римські громадяни; …ті, кому відмовлено у воді й вогню, — вигнанці.

104

За правом верховного понтифіка… — З часів імперії головним жрецем (pontifex maximus), хто наглядав за весталками, що оберігали вогонь у храмі богині Вести, був сам імператор.

105

Стола — довгий, що спадав аж до п’ят, жіночий одяг.

106

Пристойно впасти — ось про це лиш думала.

107

Коміції — народні збори у Римі, місце, де вони відбувались; за імператора Августа втратили своє значення загалом: на тому місці страчували покараних.

108

Упав Патрокл наш («Іліада» XVIII, 20).

109

…тут немає вчителів. — Мова про добрих вчителів. У часи імперії, порад із приватними, були й державні школи; вчителів наймало місто. А що вчительська посада була престижною (непогана платня, всілякі привілеї), то внаслідок підкупів і всілякого «крутійства» (ambitio) у школах опинялися, власне, погані вчителі — «ніякі».

110

…дарма що дітей ще не маю… — див. Передм., с. 8.

111

…любити свою батьківщину… — Римляни плекали любов до своєї малої батьківщини — місця, де народились, до родинного гнізда: похвала малій вітчизні — чи не в кожного з римських поетів.

112

…шанувальників твого таланту… — Пліній має на увазі відданих науковим студіям людей, переважно юнаків (studiosi), серед яких були й майбутні вчителі.

113

Помпоній Басс — консул (94 р.), легат в Галатії та Кападокії (95-100 рр.), цікавився філософією.

114

Так воно й має бути… — Кожен життєвий вік (дитинство, зрілість, старість), в один голос стверджували філософи, повинен бути сповнений тим, що йому личить (decet); соромно (pudet) у старості бажати того, що належало молодості.

115

…впогідненим життям. — В оригіналі tranquillitas (грец. ataraxia), іменник, пов’язаний з образом погідного моря (пор. житейськеє море).

116

Вібій Север — хтось із обізнаних у літературі приятелів Плінія; ближчих відомостей про нього не маємо, як і про консуляра Гереннія Севера.

117

Планування римської вілли передбачало спеціальну кімнату — книгозбірню, як у лаврентській віллі Плінія (II, 17).

118

Корнелій Непот — письменник, історик, біограф, відомий своїми біографіями знаменитих мужів давнини (De illustribus viris); з цього твору збереглася книга «Про видатних полководців-чужоземців» (De excellentibus ducibus exterarum gentium); приятель Катулла, Ціцерона, Аттіка; він, як і Тіт Катій, філософ, походить з Цізальпінської Галлії.

119

…щоб митець… не схибив… — Пліній, виразник римського реалізму, дбає про подібність, правдивість і, що найцікавіше, наголошує на тому, щоб «митець не схибив, пробуючи покращати зразок». Не схвалив би, вочевидь, тих перекладачів, «наслідувачів» (imitatores), які, свідомо чи несвідомо, прагнуть покращити оригінал — «змагаються» з автором першотвору.

120

Новій Мáксім — ближче невідома нам постать; син або брат консула Новія Пріска.

121

…готовність до дії… — Тобто рішучість: хто не навчився пізнавати правду (verum) й не знає, чого йому прагнути, а чого уникати, — той вагатиметься.

122

…обриває їхній задум. — Див. Передм., с. 38.

123

Якось йому наснилося… — У Римі, особливо за часів імперії, процвітало марновірство, зокрема, віра у сни та всілякі привиди (див. VII, 27). Пліній вірить не сліпо — шукає, як і Лукрецій, пояснень усім тим дивам (див. VII, 27, прим. 4, с. 135).

124

Тітіній Капітон — був на військовій службі при Доміціані, а також секретарем ab epistulis — завідував усією імператорською кореспонденцією; потім, при Нерві й Траяні, обіймав посаду префекта пожежної служби (praefectus vigilium).

125

Мушу спробувать, як то / Понад землею злітать… — Вергілій, «Георгіки», III, 8–9.

126

…і, звитяжцем, в мужів на устах буть. — Там само.

127

…голою відомістю… — див. Передм., с. 41–42.

128

Надбання (грец.).

129

Змагання (грец.).

130

Теренцій Скавр — можливо, граматик, відомий своїми коментарями творів Горація.

131

…до виголошення написаного… — Про рецитації див. І, 13, а також Передм., с. 28–29.

132

Кальпурній Макр — уродженець Цізальпінської Галлії, консул (103 р.), правитель провінції Мезії (109–112).

133

…у своїй етруській посілості… — див. IX, 36, а також Передм., с. 31.

134

Валерій Павлін — уродженець Форуму Юлія, міста в Нарбонській Галлії (нині Фрежю).

135

Як той батько ласкавий (грец.).

136

…потребує людського тепла… — див. VII, 26, а також Передм., с. 39–40.

137

…стримано… — В оригіналі decenter, тобто — не переступаючи межі пристойного, як личить.

138

Я вирядив його до Єгипту. — Ще Корнелій Цельс (І ст. н. е.) у своєму трактаті про медицину рекомендував хворим на сухоти перебування у Єгипті; він же й інші античні лікарі радили хворим на сухоти здорове молоко й цілюще повітря.

139

Тірон — Калестрій Тірон, близький приятель Плінія, про що свідчить особливо тепла тональність цього листа, бо такий приятель, — то наче половина власної душі, як Вергілій — для Горація (Оди, І, 3).

140

Поки я був за Падом… — Тобто за рікою По, у своїй віллі; Піцен — область у середній Італії.

141

…нагадують… — Це зауважує й Сенека на початку 49 листа, також — Пліній (VI, 1).

142

Кальпурнія — дружина Плінія (див. VI, 7; VII, 5, а також Передм., с. 8, 23).

143

Альбін — Лукцей Альбін, уродженець Іспанії, сенатор.

144

Якось я заїхав до альсійської садиби… — Початок листа, його сумовита тональність перегукується з одним із листів Сенеки (12): «Якось я побував у своїй підміській садибі…» І тут, і там — тема часу, що неминуче навіває невеселі думки — про руйнівну його силу, про забуття: «Так уже скоро забуваємо померлих…» Альсій — місто в Етрурії неподалік від Цере, що на північному заході від Рима (нині село Cerveteri).

145

Руф Вергіній — див. II, 1, прим. 2, с. 60.

146

Максім — якому саме Максіму адресований цей лист, не встановлено.

147

Міський префект запросив мене бути у раді… — Міський префект, що обирався з сенаторів, дбав про порядок у Римі (custodia urbis), він же виносив вироки порушникам або сам, або збираючи раду авторитетних осіб.

148

…змагаються зі мною… — див. III, 12, прим. 1.

149

…щонайбілішим камінчиком. — Щасливі, святкові дні (dies festi) римляни позначали крейдою, нещасливі (dies atri) — вуглем.

150

…саме ця подія… — тобто виверження Везувію у 79 р.

151

…дев’ятого дня… — 24 серпня; десь близько сьомої години — між другою і третьою годинами дня.

152

«…сміливим доля сприяє» (fortes fortune iuvat). — Вислів, що трапляється ще у фрагментах трагедій Есхіла.

153

…протистояли тій темряві. — Вони, сказав би Сенека, не розвіювали, а лиш увиразнювали її.

154

Рестітут — Клавдій Рестітут, сенатор, адвокат, приятель Плінія.

155

…сиділи, мов глухонімі… — Дві тиші під час рецитацій описує Пліній: одна, як у цьому листі, — ворожа, зневажлива до читця; друга — «тиша загострена й напружена, спрагла подальших слів» (II, 10); є, щоправда, й третя тиша — тих, хто сидить німо, втупившись у читця, «як ото всяк, хто просто відпочити прийшов…» (IX, 34); отож — тиша ворожа, тиша байдужа, тиша зацікавлена. З гумором запитує Пліній, як йому слухати власні вірші, коли читатиме читець-вільновідпущеник: чи німо, як байдужі, чи, як дехто, — «слідкуючи за читцем, то підшіптувати йому, то підморгувати, то, підтанцьовуючи, рукою маркувати хід вірша»… «У тих рухах, — завершує незмінний у своїй скромності Пліній, — я ще менше вправний, аніж у читанні».

156

Хоч і здригається дух… — «Енеїда», II, 12–13.

157

…перша година… — близько 6–7 години ранку.

158

…для світу — це вже остання ніч. — Стоїки вчили, що світ періодично гине у вогні.

159

…велика це справді для смертного люду втіха. — Див. Передм., с. 15, 18-19.

160

Канніній — див. III, 7, прим. 1, с. 85.

161

…природа… натомлена й виснажена… — Про «втому» землі — Лукрецій (II, 1150).

162

Вергілій Роман — окрім відомостей, які подає Пліній, нічого більше про нього не знаємо.

163

…виступив зі зразком давньої комедії… — Давня, Арістофанового зразка, політично загострена комедія, на відміну від нової, побутової, яку представляв Менандр, у тогочасному Римі була неможливою; які зразки має тут на увазі Пліній, — не знаємо.

164

Макр — Кальпурній Макр (див. V, 18, прим. 3, с. 106).

165

…жінка невідома. — Пліній цінує в людях не так походження, як їхні вчинки, тож відомою прагне зробити й невідому людину.

166

Презент — Бруттій Презент, відомий політичний діяч при імператорах Траяні, Адріані, Антоніні Пії.

167

Луканія — область на західному узбережжі південної Італії, між Кампанією, Апулією і Бруттієм.

168

Доки тога лежатиме… — Тога — як символ зайнятості у державних справах, загалом ознака римського громадянина.

169

…не обірвати його хочу, а перервати. — Так і студії потрібно не полишати, а переривати, тобто робити перерву (studia non omittenda, sed intermittenda sunt).

170

…підстьобнути… млявий шлунок… — Римські кухарі, «ґастрософи», намагались усіляко збуджувати апетит вельмож, розбещених вишуканими стравами, про що, зокрема, Горацій у сатирах (II, 2; II, 4 та ін.).

171

Понтій — Понтій Алліфан, син проконсула Кіпра, зацікавлений літературою приятель Плінія.

172

Гендекасилаб — одинадцятискладовий ямбічний вірш.

173

Ікарія — острів на захід від Самоса (нині Нікарія); назва острова пов’язана з міфом про Дедала й Ікара.

174

Героїчний вірш — гекзаметричний, первісно уживаний в героїчному епосі.

175

…в лаврентській садибі… — Її опис див. II, 17.

176

Азіній Галл — оратор, син Азінія Полліона, політичного діяча, історика, оратора і поета.

177

Тірон — вільновідпущеник Ціцерона, його секретар і близький приятель; винайшов скоропис — «notae Tironianae» (Тіронові знаки).

178

…опівдні… я пішов у спальню… — Цікаво, що у знаменитому «Салернському кодексі здоров’я» Арнольда з Віланови (XIII ст.), що орієнтується передусім на античні засади, опівденний сон не тільки не конечний, яку римлян, а й не бажаний: «Коротко спи, а краще й не спи в пообідню годину».

179

…поетам і подуріти дозволено. — У Горація: «впору ж бо й подуріти не гріх» (Оди, IV, 12).

180

Кальпурнія — дружина Плінія (див. також VI, 7).

181

Фуск — Фуск Салінатор (див. VI, 11).

182

Ферокс — Юлій Ферокс, консул (99 р.), проконсул Азії.

183

Той самий лист вказує; що ти не займаєшся, і на те, що займаєшся. — Подібно — у «Листах» Сенеки (3): «Отож, у тому листі ти і назвав його своїм другом, і заперечив це». Уточнення слів, чіткість і недвозначність вислову — одна з основних вимог письменника стоїчного спрямування.

184

Сатурнін — Помпей Сатурнін, ближче нам невідомий приятель Плінія.

185

…розриваюсь між обов'язками… — Пліній окреслює свою зайнятість (negotia): «розривають обов'язки» (distringor officiis), тобто різні, окрім державних посад (магістратур, намісництв), суспільні обов'язки (Пліній був куратором берегів і річища Тибра); «служу друзям»: Пліній, як адвокат, був зайнятий судовими справами своїх друзів, вважав, хоч обтяжливим, та «найблагороднішим заняттям» — і своє дозвілля (otia): «іноді займаюсь літературою» (studeo interdum); переважала, бачимо, зайнятість, своєрідна «окупація» (від. лат. «occupationes» — діла, заняття, досл. те, що ловить людину, хапає її); наш Сковорода, що перейняв від античних жагу «студій», тій «окупації» не піддався.

186

…вдячністю вирізняється… — Античні над усе цінували вдячність. Про це — ще Теогнід (VI ст. до н. е.), вважаючи вдячність ознакою «благородних», невдячність — ознакою «підлих»: «Підлій людині сприять — безглузде, Кірне, заняття, / Як ото ти б засівав сивого моря глибінь: / Води солоні засій — не діждешся високого жнива, / Підлому зробиш добро — не відгукнеться добром […] Добрий — отримане, хай там яке, найвище оцінить / І берегтиме в душі вдячність за добрий той чин».

187

Руф — один із приятелів Плінія, що цікавилися літературою.

188

Теренцій Юніор — приятель Плінія, один із тих, хто зійшов із «бігової доріжки» — відмовився від сенаторської кар’єри (див. Передм., с. 21).

189

…у нарбонській провінції… — Сьогодні це територія Південної Франції; там же місто Нарбон.

190

Максім — один із приятелів Плінія. Мабуть, Валерій Максім.

191

…найкращими буваємо саме тоді, коли нездужаємо. — Одне з цікавих спостережень Плінія (див. Передм., с. 39).

192

…лише лазні та джерела. — Саме те, що хворому не дозволено (пориваємось до того, що заборонене, — зауважували античні).

193

Сура — Ліціній Сура, адвокат, політик і дипломат, правитель Белгіки (північ Галлії), тричі обирався консулом, довірена особа Траяна.

194

Дозвілля мені дає змогу вчитися, тобі — вчити. — Спадає на думку афоризм: «Docendo discimus» (навчаючи — вчимося) і прислів'я, яке наводить Сенека у «Листах»: «Tamdiu discendum est, quamdiu vivas» (доки живеш, доти й вчитися маєш), а ще, знову ж Сенека, у діалозі «Про короткочасність життя» (XIV): «Дозвільними можна назвати лише тих людей, у кого є час для мудрості, лише вони живуть». Отож, боротьба за дозвілля — боротьба за життя. Цим закликом і починає Сенека першого свого листа до Луцілія: «Так і роби, мій Луцілію: виборюй себе для себе самого…»

195

…чи вважаєш ти, що привиди існують… Про привидів («simulacra», тобто подоби, образи речей), ідучи за грецькими філософами, передусім, за Демокрітом із Абдери, розмірковує Лукрецій у четвертій книзі поеми «Про природу речей».

196

Що трапилося з Курцієм Руфом. — Цю історію подає Таціт у своїх «Анналах» (XI, 21).

197

…тоді ще мало кому відомий… — Згодом він був призначений консулом і легатом у Нижній Германії.

198

…з’явилася жінка, що… перевершувала звичайну, людську, природу. — Подібно описує з’яву жінки (Філософії) на початку свого твору «Розрада від Філософії» Северин Боецій.

199

Атенодор — можливо, йдеться про філософа-стоїка з Тарса, міста в Кілікії.

200

…щоб уже полишити сумніви. — Декартове «cogito, ergo sum» стикається із «dubito, ergo sum» (сумніваюсь, отже, існую): сумнів, як і подив, — імпульс для думання; у Лесі Українки «scribo, ergo sum», ще у когось «sentio, ergo sum», є й інші варіанти, а початки — від Ціцерона: «Vivere est cogitare» (жити — означає мислити).

201

…твої «Історії»… — З чотирнадцяти книг цього твору збереглись лише кн. I–IV (повністю) і перша половина кн. V, що охоплюють події 69–70 рр. н. е.

202

Бетіка — римська провінція в південній Іспанії (нині Андалузія і частина Гранади).

203

Нерва — імператор Нерва на той час, вочевидь, перебував у вигнанні.

204

Роман — див. II, 1, прим. 1, с. 60

205

Джерело Клітумна — йдеться про річку в південній Умбрії; Клітумн — бог тієї річки (джерела).

206

…змінювати труд відпочинком, відпочинок — трудом. — Ремінісценція з Сенеки (кінцівка третього листа до Луцілія в риторичній фігурі commutatio): «et quiescenti agendum et agenti quiescendum est» — хто відпочиває, тому діло треба робити, хто діло робить — відпочивати треба.

207

Береги рясно зодягнені буком… — Зразок живопису засобами слова, чим особливо захоплювалися римські письменники, пам’ятаючи, що «всяке мистецтво — це наслідування природи» (omnis ars naturae imitatio est); додамо, що це своєрідний переклад: того, що бачить око, — на папір (таблички, папірус); римляни дбали, щоб цей переклад був точний, не гірший, але й не кращий, як оригінал; з такою ж любов’ю й мистецтвом Горацій описує, наприклад, джерело німфи Бандусії (Оди, III, 13), що може слугувати ілюстрацією його ж вислову: «Ut pictura poesis» (поезія — як картина); не тільки поезія, а й, бачимо, проза.

208

Гіспеллати — жителі міста Гіспелл в Умбріїї (нині Спелло).

209

…знаючи твою людяність, гадаю, не посмієшся. — На стінах були, звісно, й прості, подекуди неграмотні написи, що прославляли Клітумна; посміятися над ними аж ніяк не було б виявом людяності (humanitas).

210

Урс — Корнелій Урс, приятель Плінія, ближче невідома нам особа.

211

Патерн — хтось із приятелів Плінія, можливо, його краянин.

212

…відпускаю своїх на волю… — Відпускання рабів на волю (manumissio) можна було здійснювати у два способи: з дотриманням усіх юридичних приписів (m. iusta) та спрощеним способом (m. non iusta). При тій процедурі, окрім посадової особи, мав бути хтось із римських громадян, який, торкаючись паличкою раба, виголошував відповідну фразу, якою стверджував цей акт; свою згоду озвучував і власник раба.

213

Дім їхнього господаря — то наче республіка… — Так і Сенека у «Листах» (47), згадуючи «звичаї предків» — часи, коли людянішим було ставлення до рабів: «Господаря називали «батьком сімейства», а рабів — челяддю […] вважали свій дім невеличкою республікою».

214

…надломлює… сама ця доброта… — див. Передм., с. 40.

215

Макрін — Цецілій Макрін, ближче невідомий нам приятель Плінія.

216

…Тибр вийшов із берегів… — Одна із вілл Плінія була на березі Тибра. Див. також VII, 15, прим. 4, с. 132.

217

Аніо — притока Тибра (нині Teverone). Див. Передм. с. 26–27.

218

…межі страху немає. — Див. Передм., с. 39.

219

Максім — один із приятелів Плінія.

220

…писати з легкою, вільною душею… — Одна річ, коли просто пишемо (змушуємо себе писати), інша — коли пишемо з «легкою, вільною душею»; в оргіналі: «vacuo animo…» — вільною від усяких турбот і невеселих думок (Вакуна — староіталійська богиня миру і дозвілля).

221

Галл — ближче невідомий нам приятель Плінія.

222

…байдужі до чогось близького, сягаємо по далеке… — див. Передм., с. 41.

223

…америнські посілості — Америн — містечко в Умбрії (нині Амелія).

224

Вадимонське озеро — нині це маленьке озерце, laghetto Bassano; жодних плаваючих острівців, звісно, вже тут немає.

225

…точно виміряну… різьблену округлість. — Ознака того, що озеро вулканічного походження.

226

Колір води синюватий… — Точно описано колір багатої на сірку лікувальної води: Пліній в усьому намагається щонайправдивіше описувати бачене.

227

…озеро священне… — Сірці, яку спалювали на жертовниках, як і вогневі загалом, віддавна приписували цілющу, очисну силу; була вона синонімом грому.

228

…як на ньому опинилася. — На відміну від людини, яка покликана все зауважувати, над усім замислюватися, усім цікавитися.

229

Гемін — Розіан Гемін, приятель Плінія; можливо, перебував на військовій службі у Траяна.

230

…будьмо безпощадними до себе… — див. Передм., с. 43.

231

Мáксім — див. VIII, 19, прим. 2, с. 148.

232

Ахайя — римська провінція (з 146 р. до н. е.), що охоплювала, включно з островами, всю Грецію до меж Македонії; див. Передм., с. 4.

233

…стан вільних міст… — Такі міста не підлягали контролю римського намісника, хіба що той був наділений спеціальними повноваженнями імператора, як адресат цього листа, Максім, як і сам Пліній на посаді намісника в Віфінії.

234

…богів, засновників міст… — Майже кожне грецьке місто пишалося, що його засновником був хтось із богів або героїв.

235

…саме ця земля подарувала нам право… дала закони… — За легендою, перш ніж укласти «закони дванадцяти таблиць» (451–452 рр. до н. е.), римляни відрядили посольство до Афін і до інших грецьких міст, щоб ознайомитися з тамтешніми законами, зокрема з тими, які видав Солон, про що Лівій у «Римській історії від заснування Рима» (III, 31, 8).

236

…не страх, а любов… допоможе… — Акцентування ваги любові у стосунках між людьми було ще однією причиною появи переказу про прийняття Плінієм християнства.

237

Павлін — Валерій Павлін, консул 107 р.

238

…найщасливішим я вважаю того… — Серед низки латинських синонімів прикметника «щасливий» (felix, faustus, fortunatus, prosper, laetus та ін.) beatus (тут — у найвищому ступені: beatissimus) — означає щастя не в пересічному значенні цього слова, а в значно глибшому, пов’язаному з духовним багатством людини, її благом (блаженний, блаженність — у християнській лексиці); звідси й «беатифікація».

239

…сите й німе дозвілля… — В оригіналі: «Pingue altumque otium», досл.: товсте й глибоке; у Горація: «Хай і худібка, й все інше товстіє, а тоншає — розум» (Сат., II, 6, 14); глибоке — мов у ямі: «Дозвілля без книги — то смерть, гробівець для живої людини» (Сенека).

240

Кальвізій — Кальвізій Руф, див. II, 20, прим. 1, с. 75.

241

Були циркові ігри… — Циркові змагання (перегони одночасно 4-12 колісниць) були основною розвагою в Римі. В імператорську добу цирк з його рядами сидінь, трибун, окремих лож для сенаторів і вершників, із зовнішніми портиками вміщав понад 180 тисяч глядачів.

242

…яскраве шмаття… Йдеться про т. зв. циркові «партії», кожна з яких мала свої кольори (первісно білі й зелені; згодом — сині й зелені); захоплення тим «шматтям» мало свої причини: на ту чи іншу «партію» робились, вочевидь, чималі ставки.

243

…заледве чи задобриш Мінерву й Діану… — див. І, 6, прим. 1, с. 50.

244

…і то хіба тонко… — В оригіналі «delicate» (делікатно); «тонко», як і «делікатно», грає двома відтінками: скупувато, як ото хліб намащуємо тонко, — і витончено (див. IX, 3, прим. 3, с. 156).

245

…слів багато, ваги — обмаль. — У Сенеки: «більше дзвенить, аніж важить» (plus sonat quam valet).

246

Юніор — Теренцій Юніор, див. VII, 25, а також Передм., с. 21.

247

…а сам ти хіба ніколи не робив чогось такого… — У «Дистихах Катона» (16): «Станеш на схилку літ судити, як живуть інші, — / Згадуй себе — як поводився сам, коли був молодим ще».

248

Хіба є хтось такий, кого б не повів манівцем якийсь блуд? — Знову ж християнська засада: «Немає людини, яка б не згрішила».

249

…пам’ятаючи, що ти людина… — «Пам’ятай, що ти людина» (te hominem esse memento), — нашіптували переможцеві під час тріумфу.

250

…небагатьох допровадила до світла й слави… — Не кожен, словами відомого прислів’я, яке наводить Горацій у своєму посланні (І, 17, 36), зумів допливти до Коринта — Non cuivis homini contingit adire Corinthum; важливо — йти: «Сів, — веде далі поет, — хто злякавсь, що не дійде, то хай і посидить, а інший — / Врешті, дійшов…»

251

…до світла й слави… із темряви й мовчанки вивела… — Протиставлено світло — темряві, мовчанка — славі. Провести життя в мовчанці, — то наче уподібнюватись до «худоби, яка з природи хилить голову і дбає лише про черево» (Саллюстій у зачині свого твору «Про змову Катіліни»). Цей шлях, у Плінія, — це шлях науки, освіти; слава (fama) — це коли людина заслужила собі своєю працею тривання у майбутньому, коли її ім’я — «в усіх на устах». Згадаймо, як боляче сприймав Шевченко мовчанку після виходу «Кобзаря»: Либонь, уж едесяте літо, / Як людям дав я «Кобзаря», / А їм неначе рот зашито». Згадаймо, коли мова про голос і мовчанку, й Карла Ясперса, який ділить історію людства на мовчання в доісторії і голос в історії.

252

Фалькон — Помпей Фалькон; відомостей про нього не маємо.

253

…своїми записами й скаргами… — Мова про колонів (поселян), орендарів, яким дедалі важче було сплачувати орендну плату (окрім них, працювали сільські або й міські раби). У Плінія, одного з найбагатших на той час землевласників, було чимало клопотів, оскільки сільське господарство загалом занепадало. Листи Плінія — цінні документи, що дають доволі виразну картину кризи рабовласницького сільського господарства.

254

…міські новини. — Мова про «Acta diurna urbis» (див. Передм., с. 35).

255

Рузон — Кремуцій Рузон, адвокат, учень і приятель Плінія.

256

Вергіній Руф — див. II, 1, 2

257

Фронтін — Гай Юлій Фронтін, консул, приятель Плінія.

258

Клувій — оратор, історик, згадуваний в «Анналах» Таціта (XIII, 20; XIV, 2).

259

…вдаймося до порівняння… — З листа видно адвокатську вправність Плінія, його риторичний вишкіл, зокрема, у розв’язанні т. зв. «контроверсій» — тем, що включали спірні, складні для вирішення питання.

260

Сабініан — відомостей про адресата цього листа не маємо.

261

…розуміє, що провинився. — Латинське дієслово «sentire» означає і розуміти (думати, вважати), і відчувати. Як перший крок до одужання — це пізнання (розуміння) своєї хвороби, так і розуміння (відчування) провини є першим кроком до розкаяння.

262

…що я не прошу, а вимагаю… — для Плінія, як і для Сенеки, важливо окреслювати дії і почуття точним словом: одна річ прохання, інша — вимога; одна річ мандрувати, інша — блукати; відходити з життя — і тікати з нього й таке інше.

263

Север — це, найімовірніше, Геренній Север, поціновувач літератури, мова про якого у листі IV, 28.

264

Пассен Павло — римський вершник, поет; про нього Пліній в іншому листі (VI, 15).

265

…я знову собі повернув його, а з ним — і себе. — Пор.: «Приятель — це другий я» (amicus alter ego). Лист вражає щирим захопленням Плінія успіхами іншої людини, його щирою непідробною радістю, вболіванням за спільну справу: «привітай і саму літературу».

266

Максім — див. VIII, 19, прим. 2, с. 148.

267

Центумвіри — судова колегія «ста мужів», що розглядала майнові й сімейні справи.

268

…випало сидіти з одним римським вершником. — Див. IX, 6, прим. 2, с. 157.

269

Прилягав побіч мене… — Римляни обідали, прилягаючи на спеціальні ложа по три боки столу; один бік залишався вільним — для подачі страв.

270

…в Аттіці якась бабуся, упізнавши його… — Про це згадує Ціцерон у «Тускуланських бесідах» (V, 103).

271

Та це ж Демосфен!

272

Сабініан — див. IX, 21.

273

…стався поблажливіше до похибок твоїх людей… — В оригіналі error, досл. блукання, блуд. А від нього, вчить відоме прислів’я, ніхто не убезпечений: «Errare humanum est» (помилятися — властиво людині), а от уперто триматися своєї помилки, вчить інше прислів’я, — це вже ознака глупоти.

274

Рустик — коментатори припускають, що це Фабій Рустик, автор історії Нерона.

275

…аніж багато дечого… — Пліній, як чимало інших письменників, пробує свої сили в різних жанрах, знаходить себе — у листах, хоча посвятитись їм повністю так і не зміг.

276

…де створити щось значно важче… — Ще одне цікаве спостереження Плінія: домогтися довершеності в літературі важче, аніж в інших видах мистецтв.

277

Гемін — див. VIII, 22, прим. 1, с. 151.

278

…клейкими й гачкуватими дарунками. — Птахів ловили на клей, риб — на гачок.

279

Головне — вдовольнятися своїм… — Пліній повторює основну вимогу стоїків — бути задоволеним своїм, достатнім. Пліній був задоволений, любив, однак і земельні свої посілості розширювати, й вілли нові будувати, та не з жаги збагачення — просто любив.

280

…не вони володіють багатствами, а багатства — ними… — Вчувається Горацій: «…так хочу жити, / Щоб слугували речі мені, а не я слугував їм» (Посл. І, 1, 20).

281

Сард — як видно з листа, близький приятель Плінія; однак відомостей про нього не маємо.

282

…ніде й нічого, що суперечило б одне одному. — Всі частини літературного твору, на цьому й Горацій не раз наголошує у своїй «Поетиці», мають бути у гармонії, у злагоді. Найкращим зразком тут — природа: «Natura nihil aptius» (нічого немає гармонійнішого, ніж природа), — зауважив Ціцерон.

283

Тіціан — Корнелій Тіціан, хтось із приятелів Плінія, зацікавлений, як видно з листа, природничими проблемами.

284

Каніній — Каніній Руф, краянин Плінія з околиць Комо.

285

З досвідом прибуває сміливості (crescit audacia experimento). — Схоже психологічне спостереження, можливо, ремінісценція, — в «Метаморфозах» Овідія: «З часом міцніє любов» (tempore crescit amor).

286

…заприятелював з дельфіном. — Найдавніше свідчення такої симпатії дельфіна до людини — записана у Геродота легенда про Аріона, лесбійського співця (VII ст. до н. е.), якого врятував у морі дельфін.

287

Транквілл — Светоній Транквілл (див. І, 24, прим. 3, с. 38).

288

Йдеться про рецитації (див. VI, 17, прим. 2, с. 118).

289

Зарадь… моєму неспокою… — Пліній, людина не надто рішучої вдачі, не раз, як намісник Віфінії, звертається за різними порадами і до своїх друзів, і до Траяна (X, 96).

290

Атрій — можливо, вважають коментатори, мова тут про Климента Аттія, ближче невідомий нам, зацікавлений літературою приятель Плінія.

291

…по самі вуха в усіляких справах… — В оригіналі «occupatissimus» (найвищий ступінь від «occupatus», зайнятий). А що латинський суперлятив на межі нормативності («occupatus» — пасивний дієприкметник), то перекладач і собі дозволив на «усміхнений» фразеологізм.

292

…надмірне старання більше псує, аніж покращує… — Межа між покращанням тексту і його «псуванням» справді невидима для ока (non est certa), але й тут, як і в усьому іншому, важливо і відчути її, і дотриматись, адже йдеться, власне, про Горацієву «золоту середину», про «світлий порядок» (див. Передм., с. 4–5, 27).

293

…не закінчуючи попереднього, не можеш й подальшого розпочати. — Стилістична «крапка» листа — акцент на важливій в усьому тяглості (continuitas): кінець однієї роботи повинен бути початком подальшої («фініш — стартом»), як в І. Франка, в його перекладі малої Вергілієвої поеми «Moretum» («Мужицька приправа»): «Ну же на поле! Леміш у свіжу скибу! І далі! І далі!» У тій кінцівці — невтомне завзяття Каменяра; в оригіналі спокійніше: «Й ну до роботи! Нову борозну леміш починає»).

294

Фуск — Фуск Салінатор (див. VI, 11; VII, 9).

295

…близько першої… — близько 6–7 години ранку.

296

…задля шлунка… — див. Передм. с. 34.

297

…селянські скарги… — див. IX, 15, прим. 1, с. 161.

298

…і до дітей, і до дорослих… — Карали, бачимо, цілі сім’ї. Опис покарання християн див., зокрема у кн. «Мучеництво святих Перпетуї та Феліцітати. Ранні Отці Церкви». — Львів: Вид-во УКУ, 2015. — С. 213–215.

299

…проступок, пов’язаний з ім’ям. — Карали, власне, не саме «ім’я», тобто сповідування якоїсь релігії, а пов’язані з нею проступки (flagitia); про християн, наприклад, ширилися страхітливі чутки, начебто вони вбивають немовлят, навіть поїдають їхнє м’ясо, чинять гуртовий гріх тощо. Траян, розуміємо з його відповіді, не надто вірив у ті поголоси, радячи Плінієві навіть не зважати на доноси, якщо вони надходять без підписів.

300

…визначеного дня… — тобто в неділю.

301

…пошесть цього марновірства… — Схильні у цьому випадку дослухалися до чуток, подібно відгукуються про християн Таціт («Аннали», 15, 44) і Светоній (Нер. 16, 2).

302

Встановити… загальне правило… неможливо. — Спеціального закону, що стосувався б християн на теренах імперії, як видно зі слів Траяна, попросту не було.

303

…нашій добі не притаманне. — Траян, як і належить імператорові, дбає не лише про те, що личить кожній людині зокрема, але — й добі.