Маню, ало!
Ти де? Дома сидиш? Тю дурна! Надягай жакетку, бижи скориш до синагоги, дают три кила маци на лицо. Вони побачать твое лицо, вони тоби шисть кил дадуть.
Ти соби зуби вже вставила? Тю дурна, скажи Степану, хай тоби вибъе, бо зараз же Всесоюзна женьска организация Вицо оплачуе зуби.
На склади щось взяла? Дурна, ти ж ничого не знаеш! Местни, дурни над нами издеваются — вони свои вещи стирають, гладять, пакують и на склад приносять! Так я встаю в пять утра, бижу на склад, пока нихто ничого не расхватав и беру соби саме лучше! Если б ото з нашого села бачили, шо тут на склад приносять, я б у импорт всю область одягла! Вони ж тут дурни!
Зараз в матнасах дають талони по 100 шекелив. Так я вже 6 матнасив оббижала, всюди взяла талони. Вони ж, дурни, ничого не проверяють.
Ты на базар коли ходиш? Дурна, на базар треба ходити у 8 вечера, коли все викидують. Ну так трошки погниле, так нам же после колхозу не привикать. Треба тут умити крутитися. То на склади у христиан щось дають, то у жидив, то есть у наших. Я каждый день занята.
Тильки вчора никуди не ходила. Внук крутив приемника, и Черкащини дощи. Я як почула и давай ревти. Приходить Нинка с клятого никайону, и питае:
— Мамо, що це з вами?
— Слухала радио, на Черкащини — дощ.
— Та що ви, мамо зовсим смишугили на почви хамсину? Що б ото я ревла як корова?
— Так дощ же, кажу. Над садочком нашим, над хатою. Дити по калюжам стрыбають, баби билье снимають, мужики самогонку дудлять. А тут у клятий Африци, ни одного нормального мужика немае — вси трезви.
Ну сила Нинка ревти разом зи мною. Потим спивати почали.
Проспивали «Била мене мати» а тут у двери стучать. Ну думаю, полицию визвали. Ни! Стоить наша — кремплинова жакетка, платочок у цветочках:
— Дозвольте, дивчата з вами поспивати.
Ну, сидимо, спиваемо. Так вона ще людей привела. Так тепера кожного вечера сидимо. Тут один раз Сарка-мароканка приперлася. А золота ж на ний навишано! Вона як иде мусор выкидувать, так дзвенить уся.
— Дозвольте, каже Сарка, з вами поспивати. Бо в нас на Танжерщини теж добре спивали, а мои дити у Франции, так мени спивати не з ким.
Ну навчили ми Сарку нашим писням.
Вернувся недавно зять з Полтави и привиз настоящого украинського сала. Сбигала я в лавку за Кеглевичем, розлили. Щось не йде клята ихня горилка. Не лягае на душу месне производство. Назавтра взяла я 10 кило цукру, дрожжи, и на другий день пили вже нашу, свиженьку, кашерну. Випьемо, и кожен свое вспоминаеми — Черкащину, Сарка — Танжерщину…
Ну я пишла, Зараз будуть из Киева прогноз погоди передавати.