З воєнного нотатника

1

Будучи майором, Я. Войнаровський (Гальчевський) обняв командування 3-м (рекрутським) батальйоном 67-го піхотного полку. Під час міжполкових змагань батальйон Гальчевського двічі здобув "дивізійний стрілецький прапорець".

2

Другий відділ польського штабу — військова контррозвідка.

3

Від лютого 1928 р., коли до Війська польського першими були прийняті капітани Петро Самутин та Аркадій Валійський, до листопада 1931 р. на контрактову службу вступив 41 український старшина. Шестеро з них згодом звільнились. Станом на 1934 р. у польській армії служило 33 українці, громадяни УНР.

4

Під час зайняття німецькими військами 1938 року Судетів (частина Чехословаччини, де проживала німецька національна меншина), поляки анексували і собі частину Чехословаччини, т. зв. Заользя, територію, де мешкало чимало поляків.

5

Мобілізовані шести різних років народження.

6

4-а ДН — 4-а дивізія німецька.

7

4-а ДП — 4-а дивізія польська.

8

"То шваб, панє майоже, тжеба му забраць вшисткє конє!" — "То шваб, пане майоре, треба у нього забрати всіх коней".

9

Тобто має диплом про закінчення вищого військового закладу.

10

67-й п. п. — 67-й піхотний полк.

11

2-й курінь 63-го піхотного полку.

12

Рено. Його іменем названий автомобільно-авіаційний концерн, заснований 1898 року Окрім автомобілів, виготовляв танки, бронемашини, авіадвигуни, зброю.

13

Цей розділ перекреслений олівцем, а на верхній сторінці першої сторінки розділу написано 22/3 — 1941. Korekta (?). Складається враження, що, прочитавши через рік свою працю, автор лишився незадоволений стилем оповіді й хотів скоректувати цей розділ. Оскільки іншого викладу розділу не знайдено, то публікуємо той, що є.

14

Таненберґ — східнопруське місто, де 1914 року сталася катастрофа російської армії під командуванням генерала Олександра Самсонова. Ця перемога була своєрідною помстою за поразку під Таненберґом і Ґрюнвальдом (т. зв. Ґрюнвальдська битва) влітку 1410 року.

15

Береза-Картузька — польський концтабір для політичних в'язнів, у т. ч. для запідозрених у політичних "злочинах", тобто для тих, кому не пред'явлено акту звинувачення.

16

Цей розділ перекреслений олівцем. Складається враження, що, перечитавши свою працю, автор лишився незадоволений і хотів скоректувати і цей розділ. Оскільки іншого викладу цього розділу не знайдено, то публікуємо той, що є.

17

"Звіонзек оброньцув кресув заходніх" — "Організація захисників західних земель", тобто земель, анексованих поляками у німців згідно з Версальським договором.

18

"Ma pan bagnety!" (пол.) — "Пан має багнети!"

19

"Мільчєць і викониваць розказ!" (пол.) — "Мовчати і виконувати наказ!"

20

Модлін — потужно укріплене місто неподалік Варшави.

21

Академік, тобто випускник Академії генерального штабу.

22

"Пане добродію" (пол.).

23

"Ми пана майора подзівлялісьмі одвазе" — "Ми захоплювались Вашою, пане майоре, відвагою" (пол.).

24

"Позен кохам" — "Бога кохаю".

25

“Лосі” — на той час найсучасніші польські військові двомоторні літаки.

26

Бренер — місце в Альпах, де традиційно зустрічалися Адольф Гітлер і Беніто Мусоліні.

27

Очевидно, маються на увазі американські солдати.

28

"Од можа до можа" (пол.) — від моря до моря; параноїдальна мрія польських шовіністів створити державу від Балтійського до Чорного морів.

29

"Hitler ru ist klein!" (нім.) — "Гітлер — маленький!".

30

"Пробоєм" — місячник; спершу орган націоналістичної молоді Закарпаття; згодом літературно-науковий журнал націоналістичного спрямування (1939–1943, Прага), в ньому друкувалися провідні українські поети і публіцисти національного напрямку.

31

"А сконд пан майор вє, жє я нє естем ранни?" (пол.) — "А звідки пан майор знає, що я не поранений?"

32

"В'єм, нєма тих двух україньцув!" (пол.) — "Знаю, немає тих двох українців".

33

"Свєнто неподлєглосці" (пол.) — Свято незалежності.

34

"Єшчє Польска нє зґінела, пуки ми жиєми…" (пол.) — польський національний гімн, дослівно "Ще Польща не згинула, поки ми живемо".

35

"Wie ist polnisch oficier! Cha-cha-cha!" (нім.) — "Це є польський офіцер. Ха-ха-ха!"

36

"По войнє в розхуд" (пол.) — "По війні знищити".

37

У Берліні постачання продовольства було гіршим, ніж у провінції.

38

Далі, напроти 6 — 10, дописані такі прізвища:

майор Валійський,

майор Пікульський,

майор Палієнко,

сотник Саченко,

поляк сотн. Целевич.

39

Помилка, далі скрізь Дворенко-Дворський.

40

Бути "пєр ти" (пол.) — бути на ти.

41

"Кжиж валечних" — "Хрест хоробрих"; "Virtuti militari" — найвищий бойовий польський орден.

42

УНО — одна з двох дозволених німецьким урядом українських громадських організацій. Заснована 1933 року з централею у Берліні. Українське національне об'єднання діяло на території Німеччини, Австрії, в протектораті Чехія і Моравія. З 1937 р. УНО стала на позиції українського націоналізму. Головою УНО від 1937-го до 1945 р. був Тиміш Омельченко. Поза національно-виховною та культурно-освітньою працею УНО відстоювало інтереси українських робітників, допомагало студентству, українським полоненим із польської та совєтської армій. 1942 року нараховувало 42 тисячі членів. Пресовий орган УНО — тижневик "Український вісник". Енциклопедія українознавства. — Львів, 2000. — Т. 9. — С. 3411.

43

Далай-лама, далайлама — провідник тібетських буддистів.

44

Ананій Волинець був заарештований у Рівному, а страчений 1941 р. у м. Вінниці.

45

УНК — очевидно, мова йде про Український національний комітет у Кракові, який остаточно оформився 22 червня 1941 року. Його ініціювало ОУН(б) із метою об'єднати українські національні сили для репрезентації перед Німеччиною.

46

УЦК — Український центральний комітет (1939–1945). Єдина українська суспільно-громадська установа у Генеральній губернії, яку визнавала німецька влада. На чолі УЦК весь час стояв Володимир Кубійович. УЦК репрезентував українців перед німецькою владою.

47

У розумінні — прощається.

48

Валійський закінчив Вищу військову школу (Академія польського генерального штабу).

49

Очевидно, мова йде про дружину Юрія Миколайовича Косача, племінника Лесі Українки.

50

Подальший фрагмент я, як упорядник цієї книги, хотів скоротити. І не тільки з причини вкрай неприємної інформації, але насамперед через те, що вона не підтверджена іншими джерелами. Те саме стосується і сотника Недайкаші. Створивши прецедент, я б, напевно, скоротив би й інші неприємні моменти, зокрема для українських націоналістів і прихильників гетьмана Павла Скоропадського, для поляків та євреїв. Врешті-решт рукопис було б спотворено. Отож я вирішив лишити все як було написано, обмежившись цією ремаркою і "Заувагою упорядника". Р. Коваль.

51

Союз визволення України (СВУ) — політична організація українських емігрантів із Російської імперії в центральних державах (Австро-Угорщині та Німеччині) під час Першої світової війни, яка вважала себе репрезентантом інтересів українців і намагалася, використавши війну Австро-Угорщини і Німеччини проти Росії, здобути самостійність України. Більшість членів СВУ були наддніпрянськими соціалістами. Діяльність СВУ була надзвичайно активною: і дипломатична, і видавнича, і культурно-виховна, і допоміжна. Зокрема величезну допомогу було надано полоненим українцям. Завдяки СВУ і сприяння австро-угорської та німецької адміністарцій було згуртовано близько 80 тисяч українців-полонених у таборах Фрайштадті (Австрія), Дуна-Сердагель (Угорщина), Раштаті, Зальцведелі і Вецлярі (Німеччина), з яких були створені українські дивізії сіро— і синьожупанників. Енциклопедія українознавства. — Львів, 2000. — Т. 8. — С. 2971, 2972.

52

Організація д-ра Тодта — німецька військова організація будівельних робіт.

53

Сестра Олександра Пулюя Наталка була одружена з українським композитором Василем Олександровичем Барвінським.

54

Найвища Рада СССР, тобто Верховна Рада.

55

Мова про Організацію українських націоналістів (ОУН).

56

Мова про Версальський договір між Німеччиною та країнами Антанти, укладений після Першої світової війни на Паризькій (Версальській) мирній конференції (1919). Цей договір між переможцями і переможеними був для Німеччини вкрай невигідний, зокрема він передбачав передачу німецьких земель Ельзасу і Лотарингії Франції; Великопольщі й Ґданського Помор'я — Польщі, утворення Вільного міста Ґданська (колишнє німецьке м. Данциґ), позбавлення Німеччини колоній, різке обмеження її збройних сил, величезні репарації, заборону аншлюсу Австрії, а також створення Ліги Націй.

57

Лінія Мажино — система надпотужних укріплень на північно-східному кордоні Франції, створена в 1929–1934 рр. з ініціативи міністра оборони Франції А. Мажино. Вважалася нездоланною. Німці вдерлися до Франції зі сторони Бельгії, минаючи лінію Мажино.

58

Ледве в палки вбились — у розумінні жовтороті, що навіть не опірилися.

59

Тобто не перетворювати армію на дискусійний клуб.

60

Згідно з метричною книгою Свято-Успенської церкви с. Балин Літинського повіту Подільської губернії за 1891 — 1900 рр. — Гольчевський. Державний архів Вінницької області (далі — ДАВО), ф. Д — 904, оп. 16, спр. 40, арк. 150 зв., 151. У деяких інших документах також зустрічається написання "Гольчевський", та все ж значно частіше — "Гальчевський", до того й Яків саме так підписувався. Тому надалі вживатимемо "Гальчевський".

61

Згідно з тією ж метричною книгою; в Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського від 25 грудня 1928 р. зазначена інша дата — 21 жовтня того ж року. Centrale Archwum Wojskowe (далі — CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

62

Нині с. Малинівка Літинського району Вінницької області.

63

Карта евіденційна сотника Якова Войнаровського. CAW, zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

64

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

65

ДАВО, ф. Д — 904, оп. 16, спр. 53, арк. 73 зв.

66

Там само, спр. 49, арк. 308 зв.

67

Там само, ф. Д — 711, оп. 1, спр. 9, арк. 11 зв., 12.

68

Там само, ф. Д — 904, оп. 16, спр. 59, арк. 23.

69

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

70

Гальчевський Я. Історіософічна праця без назви в 25 розділах. — Грубешівщина, січень 1942. — На правах рукопису.

71

З 1960 року с. Кам'янка.

72

Коваль Р. Отаман святих і страшних. — Київ, 2000. — С.17, 19, 20.

73

Дані зі Свідоцтва № 28 Майдано-Трепівської школи від 8 червня 1913 р. та зі Свідоцтва № 760 Ради Вінницької церковно-вчительської школи від 17 червня 1913 р., які зберігаються в особовій справі Я. В. Гольчевського в архіві Кам'янець-Подільського університету.

74

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

75

Реєстраційна картка вояка Армії УНР, заповнена сотником Яковом Орлом-Гальчевським. — CAW, zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

76

Карта евіденційна сотника Якова Войнаровського. CAW, zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

77

Карта евіденційна сотника Якова Войнаровського. CAW, zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

78

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

79

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

80

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

81

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

82

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

83

ДАВО, ф. Р — 1691, оп. 2, спр. 3, арк. 6.

84

Середа М. Отаман Волинець // Червона Калина. — 1930. - № 7 — 8. — С. 22.

85

Середа М. Отаман Волинець // Червона Калина. — 1930. - № 7 — 8. — С. 22.

86

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі — ЦДАВОВУ), ф. 1078, оп. 1, спр. 94, арк. 5.

87

Там само, ф. 1078, оп. 1, спр. 93, арк. 4, 21.

88

Там само, ф. 1078, оп. 1, спр. 93, арк. 4, 21.

89

Там само, арк. 106 — 106 зв.

90

Архів Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, спр. 8217, арк. 19 зв., 48.

91

Архів Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, спр. 8217, арк. 19 зв., 48.

92

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

93

Коваль Р. Отаман святих і страшних. — Київ, 2000. — С.17, 19, 20.

94

Коваль Р. Отаман святих і страшних. — Київ: Просвіта, 2000. — С. 19.

95

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

96

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

97

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

98

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

99

Фрагмент невідомого твору Я. Гальчевського. З архіву Р. Коваля.

100

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Краків: Українське видавництво, 1941. — Т. 1. — С. 7.

101

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

102

Неточно. Військове звання штабс-капітан Я. Гальчевський отримав у наприкінці серпня 1917 р. — в добу Тимчасового уряду. Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського.

103

Неточно. Насправді осавул.

104

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Краків: Українське видавництво, 1941. — Т. 1. — С. 7 — 8.

105

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Краків: Українське видавництво, 1941. — Т. 1. — С. 7 — 8.

106

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

107

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

108

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Краків: Українське видавництво, 1941. — Т. 1. — С. 10.

109

Там само. — Т. 1. — С. 12.

110

Коваль Р. Названа праця. — С. 34.

111

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Т. 1. — С. 8.

112

Коваль Р. Названа праця. — С. 36.

113

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Т. 1. — С. 23.

114

Фрагмент невідомого твору Я. Гальчевського. З архіву Р. Коваля.

115

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Т. 1. — С. 97.

116

У розумінні й по матері, й по батькові. Гальчевський ще мав братів по матері — Івана Ферфецького, Антона Ферфецького (22.1.1909 р. нар.), Петра Ферфецького (2.10.1911 р. нар.), Йосипа (13.4.1918 р. нар.) та сестру Ганну Ферфецьку-Гончар (8.7.1914 р. нар.)

117

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Т. 1. — С. 110 — 111.

118

Там само. — Т. 1. — С. 21.

119

Коваль Р. Названа праця. — С. 171.

120

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Т. 1. — С. 29 — 32.

121

Там само. — Т. 1. — С. 25.

122

Там само. — Краків — Львів: Українське видавництво, 1942. — Т. 2. — С. 131.

123

ЦДАВОВУ, ф. 1092, оп. 5, спр. 17, арк. 45.

124

Там само, ф. 1, спр. 1303, арк. 54. Копія.

125

Коваль Р. Названа праця. — С. 201 — 202.

126

Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. — Т. 2. — С. 146 — 147.

127

Там само. — Т. 1. — С. 198.

128

Там само. — Т. 2. — С. 132.

129

Петлюра С. Пам'яті поляглих за державність // Тризуб. — 1926. - 22 січня — Ч. 14.

130

Коваль Р. Названа праця. — С. 216.

131

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. Centrale Archwum Wojskowe (далі — CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

132

Коваль Р. Названа праця. — С. 216.

133

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. Centrale Archwum Wojskowe (далі — CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

134

Curriculum vitae сотника Якова Орла-Гальчевського. Centrale Archwum Wojskowe (далі — CAW), zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

135

Реєстраційна картка вояка Армії УНР, заповнена сотником Яковом Орлом-Гальчевським. — CAW, zespol Sprzymierzona Armia Ukrainska, sygn. Ukr. 380.2.210.

136

Коваль Р. Названа праця. — С. 216.

137

"Діло" — найстаріша українська щоденна газета, що виходила в Галичині у 1880 — 1939 роках. Від часу створення виражала точку зору народовців, а з 1925 р. — УНДО. Попри це, "Діло" офіційно було позапартійним виданням, яке надавало шпальти й представникам інших політичних поглядів. 1933 року її редагував заступник голови УНДО і водночас заступник голови "Просвіти" Василь Мудрий, який у часи польської окупації був речником т. зв. нормалізації українсько-польських відносин. Не дивно, що він став віце-маршалом польського Сейму. Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993. — Т. 2. — С. 521 — 522.

138

"Вісник" — місячник літератури, мистецтва й громадського життя націоналістичного напрямку. Виходив у м. Львів у 1933 — 1939 рр. Фактично став продовженням "Літературно-Наукового Вісника" (головний редактор Д. Донцов). У ньому співпрацювали провідні українські національні публіцисти, письменники і поети. У 1930-х роках "Вісник" відігравав визначну роль у формуванні світогляду громадянства. Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993. — Т. 1. — С. 287.

139

Тобто отруєння.

140

Тут і далі мова цитати статті приведені до норм сучасного правопису. Правобережець Я. Затрування душ молоді, чи Гіпохондрія? // Діло (Львів). -1933. - 30 серпня.

141

Гальчевський Я. Історіософічна праця без назви в 25 розділах.

142

Коваль Р. Названа праця. — Київ, 2000. — С. 233.

143

Там само. — С. 234.

144

Чеботарів М. Лицар без реклами // Неділя. Український незалежний часопис у Німеччині. Спеціальне видання. — 1951. - № 13 (211).

145

"Солодко і почесно вмерти за Батьківщину!" (латинське прислів'я).

146

Чеботарів М. Лицар без реклами // Неділя. Український незалежний часопис у Німеччині. Спеціальне видання. — 1951. - № 13 (211).