Зоряні королі

Спокуса

Він повільно приходив до тями, усвідомлюючи біль у голові. Всередині черепа немов працювали всі ковалі пекла. Його нудило.

Губ торкнулося холодне скло. Хтось сказав владно:

— Пийте!

Він з зусиллям проковтнув смердючу рідину. Стало легше, головний біль вщух. Нарешті він зважився відкрити очі. Він все ще лежав на столі, але металевий конус зник.

Над ним схилився один з учених. Потім у полі зору з’явилися суворі риси і блискучі очі Шорр Кана.

— Можете сісти? — запитав учений. — Так буде краще.

Рука, яка обійняла плечі, допомогла зісковзнути у жорстке крісло. Шорр Кан дивився на нього зі змішаним виразом подиву і цікавості.

— Як самопочуття… Джоне Ґордоне?

Він здригнувся і втупився на вождя Ліґи.

— Ви… знаєте?..

— Чого ж, по вашому, ми перервали сеанс? Якби не це, ви б вже повністю втратили розум. — Шорр Кан зморщився. — Клянуся Небом, неймовірно! Але думкоскоп не вміє брехати. І коли перша ж хвилина читання показала, що ви Джон Ґордон у тілі Зарт Арна… А я сподівався! Витратити стільки сил, і все даремно! Хто ж міг таке уявити! Хто ж міг здогадатися, що у тілі Зарт Арна живе людина з дикої епохи?

Отже, Шорр Кан знав! Джон Ґордон намагався зібратися з думками, щоб оцінити цей новий фактор, який разюче змінив ситуацію. Вперше у цьому майбутньому Всесвіті хтось розкрив його самозванство! Чим це обернеться? Шорр Кан походжав взад і вперед.

— Хіба прилад не показав, як це сталося? — обережно запитав Ґордон. Вождь Ліґи кивнув.

— Так, ми все знаємо. Спогади про обмін домінували у вашому мозку. — Він тихенько вилаявся. — Ну і Зарт Арн! Обмінюватися тілами крізь час? Дати своїй божевільній цікавості заманити себе на стільки століть назад! І це в той момент, коли його Імперія у небезпеці! — Він знову пильно глянув на Ґордона. — Чому, у дідька, ви мовчали?

— Я намагався сказати, але нічого не вийшло, — нагадав Ґордон. Шорр Кан знову кивнув.

— Вірно, намагалися. Але я не повірив. А хто б, клянусь Небом, повірив такому?! — Він метався по лабораторії, кусаючи губи. — Джон, ви зіпсували всі мої плани. Адже я був переконаний, що таємниця Руйнівника вже тут! — Диктатор підняв стиснутий кулак. — Неймовірно!..

Сили повільно поверталися, і думка Джона Ґордона напружено працювала. Викриття його істинної особи змінювало всю ситуацію. Це дає йому хоча і слабкий, але шанс! Втікти звідси з Ліанною та попередити Імперію про зраду Корбуло!.. Так! Ґордону здалося, що він бачить шлях. Він сказав з незадоволенням у голосі:

— Лише вам вдалося вивідати правду. Решту я пошив у дурні. Арн Аббаса, Джал Арна, принцесу… Правда їм і уві сні не снилася. Шорр Кан примружився.

— Це звучить так, наче вам сподобалося бути імперським принцом? Ґордон зобразив гірку посмішку.

— А кому би не сподобалося? Там, у свому часі, я був ніким. Демобілізований солдат… А після пропозиції Зарт Арна став членом королівського дому найбільшої держави Галактики! Кого не влаштує таке перетворення?

— Але ви ж збираєтеся повернутися на Землю і знову обмінятися тілами з Зарт Арном. — нагадав Шорр Кан. — Вам довелося б забути про тимчасовий зліт.

Ґордон глянув на нього з цинічним, як він сподівався, виразом.

— Якого біса? — зневажливо пирхнув він. — Невже ви справді думаєте, що я дотримаюсь обіцянки? Вождь Ліґи уважно дивився на нього.

— Отже, ви хотіли його обдурити?

— Чи не збираєтесь ви часом читати мені мораль? — спалахнув Ґордон. — Ви самі вчинили б так само, і ви це знаєте! Ось я тут, в ролі однієї з перших осіб цього Всесвіту, готовий одружитися з найпрекраснішою дівчиною, яку я коли-небудь бачив. Ніхто не може поставити під сумнів мою особу. З іншого боку, якась дурна обіцянка. Що б зробили ви на моєму місці? Шорр Кан розреготався.

— Джоне Ґордоне, ви мені подобаєтесь! Клянуся Небом, гідні люди народжувалися у ті далекі часи! — Він поплескав Ґордона по плечу, помітно повеселішав. — Вище голову, Джоне! Не засмучуйтесь! Так, я знаю вашу таємницю, але ніхто про неї не дізнається. Ланд Аллар і його асистент, повірте, не проговоряться. Ви ще побудете принцом!

Ґордон зробив вигляд, що жадібно хапається за приманку.

— Ви хочете сказати, що не викриєте мене?

— Саме так, — кивнув Шорр Кан. — Думаю, ми будемо корисними один одному.

Ґордон відчував, що гострий інтелект, захований за зіркими чорними очима, напружено працює. Обдурити найхитромудрішого і найбезжальнішого змовника у Всесвіті важко, майже неможливо. У разі програшу життя Ліанни і доля Галактики повиснуть на волосині. Шорр Кан допоміг йому встати.

— Ходімо до мене, там поговоримо. Ви можете йти?

Коли вони вийшли з лабораторії, ДеркУндіс втупився на Ґордона, як на повсталого з мертвих. Фанатичний молодий хмарник не очікував більше побачити його живим і у повному розумі. Ґордон знав це. Шорр Канн зверхньо посміхнувся.

— Все нормально, Дерк. Принц Зарт — мій новий союзник. Ми підемо у мої апартаменти.

— Отже, таємниця Руйнівника у ваших руках, пане? — вирвалося у молодого фанатика, проте незадоволена гримаса Шорр Кана змусила його замовкнути.

— Ви, здається, розпитуєте мене? — різко кинув вождь.

Поки вони йшли, думки Ґордона були зайняті цією інтермедією. Вона вселяла надію, що його невиразна схема може спрацювати. Але потрібно бути вкрай обережним! Ґордон з тремтінням зрозумів, що йде по самому краю прірви.

Приватні покої Шорр Кана були настільки ж невибагливі, як і його кабінет. Кілька жорстких стільців, гола підлога, у сусідній кімнаті незручне на вид ліжко.

Дерк Ундіс залишився за дверима. Коли Ґордон озирнувся, глузлива посмішка Шорр Кана повернулася.

— Жалюгідне лігво для повелителя Хмари, так? — сказав він. — Але на підданих це справляє належне враження. Бачите, я підійняв їх на війну з Імперією, щоразу підкреслюючи бідність наших світів, труднощі нашого життя. Я не маю права оточувати себе комфортом. Він вказав Ґордону на стілець і сів сам.

— Все-таки неймовірно! Говорити з прибульцем із далекого минулого. Яким же він був, ваш час, коли ніхто ще не залишав маленької Землі? Ґордон знизав плечима.

— По суті, різниці мало. Ті ж війни та конфлікти. Люди не дуже змінюються. Вождь Ліґи розуміюче кивнув:

— Натовп завжди залишається натовпом. Кілька мільйонів людей, які зійшлися врукопашну на вашій старій планеті, або тисячі зоряних світів, що йдуть один на одного у сучасній Галактиці… Одне і те ж. Ви подобаєтеся мені, Джон. Ви розумні та відважні. Оскільки ви розумні, то збагнете, що я не дозволю емоціям вплинути на мене. Але мої інтереси на мене впливають, і досить сильно. Я думаю, що ми будемо корисні один одному. — Він подався вперед. — Те, що ви самозванець, нікому, крім мене, не відомо. І отже, несуттєво. Для Галактики ви — Зарт Арн. І після перемоги Хмари я можу використовувати вас так само, як сподівався використовувати справжнього Зарт Арна.

Саме на це розраховував Джон Ґордон. Однак розіграв недовірливий подив.

— Тобто ви хочете зробити мене номінальним правителем Галактики?

— Чому б ні? — заперечив його співрозмовник. — Як наслідний принц Імперії, ви зможете заспокоювати хвилювання після того, як вона буде завойована. Звичайно, реальна влада збережеться за мною, як я і казав. — Він додав відверто: — По суті, ви для мене навіть більш зручний партнер, ніж справжній Зарт Арн. Він міг почати мені заважати. Але у вас немає вродженої лояльності до Імперії, і я не сумніваюся, що ви будете підтримувати мене з чистого інтересу.

Ґордон відчув спалах торжества. Як і було задумано, диктатор бачив у ньому лише безсовісного, честолюбного авантюриста.

— У вас буде все, що забажаєте! — підвищив голос Шори Кан. — Які запаморочливі перспективи! Багатство, влада, розкіш, загальне поклоніння! А поруч дружина — прекрасна принцеса Ліанна!..

Ґордон зобразив приголомшення, захоплений подив.

— Я — імператор Галактики? Я, Джон Ґордон? І раптом власний хитромудрий задум здався Ґордону безглуздим. Голос спокуси знову зашепотів у його вуха. Заради чого прикидатися? Адже те, про що говорить Шорр Кан, цілком реальне! Він стане, нехай номінально, верховним владикою Галактики, з усіма її мільйонами зірок і планет! Він, Джон Ґордон з Нью-Йорка! І головне — Ліанна завжди буде з ним.

Єдине, що потрібно, — приєднатися до Шорр Кана і перейти на бік Хмари. А чому б і ні? Хіба він присягав на вірність Імперії? Чому не подбати про себе самого заради такої влади і розкоші, про яку не мріяв ніхто за всю історію людства?