Чінгісхан

1

Салям — привіт. Такі «звертання до читача» характерні для рукописів східних авторів домонгольського періоду. (Тут і далі примітки автора.)

2

Мавераннагр — назва місцевості між Амудар’єю і Сирдар'єю. Слова «Туркестан» тоді ще не знали. Хорезм — держава, яка існувала в пониззі Амудар’ї. У XIII ст. Хорезмові належала величезна територія від Аральського моря до Перської затоки. Про значення і культуру стародавнього Хорезму див. дослідження проф. С. П. Толстова.

3

Бархан — рухомий піщаний пагорб, що утворюється в пустелі дією вітру.

4

Дервіш — перське слово, означає «жебрак». Дервіші становили окрему касту, об’єднувались у громади на чолі з старшиною («піром» або «шейхом»). Дервіші носили особливі плащі, навмисно покриті безліччю грубих латок і підперезані мотузкою замість пояса — ознака добровільної бідності. Спочатку серед дервішів були і видатні поети і вчені, що займалися філософськими питаннями. У пізніші часи дервіші виродились у дармоїдів, експлуататорів народної темноти і неуцтва, що лікували хворих замовляннями, молитвами, займалися ворожінням, торгівлею талісманами і різного роду шахрайством.

5

Кара-Кончар — чорний меч.

6

Благородна книга (масхарі шериф) — так мусульмани називають коран, збірник міфічних легенд і повчань, написаних засновником мусульманської релігії арабом Магометом (570–632).

7

Чалма — тонка довга тканина, якою мусульмани вміло обмотують голову.

8

Пайцза — пластинка з металу чи дерева з вирізьбленим на ній повелінням Чінгісхана; пайцза була перепусткою для вільного проїзду по монгольських володіннях. Пайцза давала великі права: власті на місцях повинні були допомагати, давати коней, провідників і продовольство особам, які мали пайцзу.

9

Каган — хан ханів, повелитель монголів і татар.

10

Гургандж (або Ургенч) — столиця. Хорезму, розташована в пониззі ріки Амудар’ї, згодом зруйнована монголами.

11

Хорезм-шах — правитель Хорезму, на початку XIII ст. наймогутніший з мусульманських владик.

12

Джейран — газель, різновидність антилопи.

13

Кипчацький степ — величезна територія від Дніпра і на схід до Семиріччя, що була населена численним кочовим народом тюркського кореня — кипчаками. У російських літописах кипчаки звалися половцями, на Заході їх називали куманами. В Угорщині є області Велика Куманія і Мала Куманія, населені нащадками половців, що втекли в XIII ст. від нашестя монголо-татар.

14

Xаджі — прочанин, який здійснив «хадж» (мандрування) до Мекки, міста в Аравії, де є пам’ятки культу, що їх мусульмани вважають священними.

15

Рудегі — найвидатніший перський поет IX ст, родом з Бухари.

16

Усі вірші тут перекладено Теренем Масенком.

17

Несса — колись сильна стародавня фортеця поблизу теперішнього Ашхабада, зруйнована згодом монголами і засипана пісками. Її руїни були виявлені радянськими вченими в 1931 році.

18

Коркуд Чобан — пастух Коркуд.

19

Чапан — верхній одяг, каптан.

20

Джейхун — назва ріки Амудар’ї в XIII ст.

21

Імам — настоятель мусульманської мечеті.

22

Хакім — правитель округу.

23

Шейх — глава мусульманської релігійної громади.

24

Тавріз — велике місто у північному Ірані. Булгар — у X–XIV ст. багате торговельне і промислове місто, столиця волзьких булгар, розташоване при впадінні Ками у Волгу.

25

Дирхем — срібна монета вартістю близько 20 копійок, чорний мідний дирхем — близько 2 копійок. Динар — золота монета, приблизно 10 карбованців.

26

Цей звичайний арабський заклик дервішів означає: «Так, це він, справедливий, нема іншого аллаха, крім нього!»

27

Чекмінь — нарядний чоловічий одяг (каптан, козакин).

28

Карагач — величезне багатовітвисте тінисте дерево, дуже поширене в Середній Азії. З нього виходять широкі дошки особливої міцності.

29

З вірша Кесаї (IX ст.).

30

Кебаб — страва з дрібно нарубаного м’яса, підсмаженого на рожнах.

31

Калям — гостро застругана очеретинка, що правила за перо.

32

Медресе — вищий духовний учбовий заклад.

33

Татарія — так у зображувані часи називали територію теперішньої Монголії і Західного Китаю, населену численними кочовими племенами тюркського походження, які мали загальну назву татар.

34

Вихідці з Середньої Азії (мусульмани) согди, а потім їхні нащадки таджики, чудові ремісники і заповзятливі купці, з найстародавніших часів розселилися по великому торговому шляху з Середньої Азії до Китаю, де всюди були їхні торгові і ремісничі селища.

35

Улем — мусульманський викладач у богословському учбовому закладі.

36

Абу-Алі Ібн-Сіна — видатний учений XI ст., який народився в Бухарі. У Європі він відомий під ім’ям Авіценна. За невір’я і вимогу свободи розуму був кинутий в Іспанії до в’язниці, де й помер. Він залишив багато книг з природничих наук, медицини, алхімії і був на мусульманському Сході одним з найвідважніших борців за свободу розуму. Його медична енциклопедія «Канон», перекладена на латинську мову, була головним посібником європейських лікарів у середні віки.

37

Зиндан — підземна в’язниця.

38

З віршів Ібрагіма Монтесера (X ст.).

39

Достархан — угощення. Також — нарядна скатерть, яку розстеляють для бенкету, який відбувається на землі.

40

З віршів Абу-Саїда (XI ст).

41

Хорезмським морем у XIII ст. називалось Аральське море.

42

У Середній Азії в XII ст. не знали печей і розпалювали багаття або посеред кімнати, що мала витяжний отвір у стелі, або у ніші в стіні.

43

Векіль — доглядач палацу; великий візир (або везир) — начальник державної канцелярії і всіх чиновників.

44

«Пан новин» — начальник державної пошти.

45

Ізмаїліти — шіїтська секта вбивць, душителів, дуже могутня в XIII ст., яку згодом розгромили монголи.

46

Іскендер Великий — Александр Македонський.

47

Зеравшан — «золота ріка», що витікає з Гіссарського хребта на південь від Самарканда. Її водами штучно зрошуються самаркандські і бухарські посіви.

48

Нуба парадне музичне вшанування (військова серенада) Александра Македонського (Іскендера), яке було введено хорезм-щахом Мухаммедом у палацах правителів округів.

49

Румієць (румі) — грек.

50

Дада — пестливе від слова «батько», «батенько».

51

Мусульманство розподіляється на дві головні секти — сунітську, що її сповідують турки-османи, і шіїтську (або шафіїтську), головними прихильниками якої є перси (іранці).

52

Бобо — дідусь.

53

Уста — майстер.

54

Кяшкуль — миска для подаянь у вигляді човника, що виготовляється звичайно з кокосового горіха.

55

Арк — висока, прикрашена кольоровими кахлями арка, яка правила за парадний вхід до палацу.

56

Люлі — одне з кочових племен Афганістану.

57

Рустем — герой іранського народного епосу.

58

Хазрет — государ.

59

Диван-арз — державна канцелярія.

60

За тих часів цукор, який виготовляли з цукрової тростини (індійської та єгипетської), був розкішшю і дуже цінився.

61

Гелюбсен, гелюбсен — підійди, підійди.

62

Медицина в арабських вчених в той час стояла дуже високо. Протягом всіх середніх віків європейські медики не видали жодного трактату по офтальмології (вивчення ока), рівного арабським. Тільки на початку XVIII ст. ми помічаємо прогрес, який починає випереджати арабські твори (академік І. Ю. Крачковський).

63

Мерген — мисливець.

64

Нукер — воїн з особистого загону хана.

65

Xена — червона фарба, якою на Сході фарбували долоні, сивіючі бороди, а в поході — хвіст коня.

66

Караханіди — тюркська династія, що воцарилася в Самарканді у X ст., коли до Середньої Азії вдерлися тюркські племена й оволоділи культурними землями між Сирдар’єю і Амудар’єю. Епоха панування династії Караханідів була для Мавераннагру епохою культурного регресу і ханських утисків, внаслідок яких народні заворушення спалахували не раз (академік В. Бартольд).

67

Татари — загальна назва багатьох кочових племен тюркського походження, підкорених Чінгісханом. Меркити — одне з цих племен.

68

Сейхун — назва ріки Сирдар’ї в XIII ст.

69

У той час Самарканд славився виробом паперу, який вивозився до інших країн.

70

Яджуджі й маджуджі — назва невідомого народу, що часто згадується в східних казках.

71

Про це атмосферне явище, схоже на північне сяйво, говорять усі літописці того часу.

72

Шейх-уль-іслам — глава мусульманського духовенства.

73

Субудай-багатур і Тохучар-нойон — відомі монгольські полководці, згодом учасники битви біля Калки.

74

Монголи — тюркське плем’я, до якого належав Чінгісхан.

75

Нойон — князь.

76

Курінь — монгольське слово «kurien» означає коло юрт з юртою начальника кочовища в центрі.

77

За тих часів землю вважали островом, оточеним безмежним морем.

78

Місто Отрар — до навали монголів було одним із найбільших міст Середньої Азії. У 1219 р. воно було зруйноване Чінгісханом, жителі знищені майже поголовно. Згодом місто було відбудовано і його назва зустрічається в історії Середньої Азії, але воно вже не могло досягти колишньої величі й багатства. Тепер це величезна маса валів і горбів, під якими поховані руїни міста, що поступово згасало. Ці руїни знаходяться поблизу станції Тимур Оренбург-Ташкентської залізниці.

79

За східними поняттями того часу, правитель однієї держави міг назвати сином лише такого іншого правителя, який перебував у підлеглій, васальній залежності від нього.

80

«Священний камінь» — великий чорний метеорит, що його зберігають у релігійному центрі мусульман — Мецці; його дуже шанують прочани, вважаючи, що він має чудодійну силу.

81

Ібліс — дух зла, підступності й пітьми, згадується у корані.

82

За юних літ Чінгісхан жив у злиднях, був захвачений в полон сусіднім плем’ям і провів три роки у тяжкому рабстві.

83

У Китаї, коли монголи завоювали столицю, Чінгісханові представили Єлю Чу-цая, нащадка колишньої царської династії Кіданей. Єлю Чу-цай славився своєю освіченістю, віршами, знанням китайських законів і придворних церемоніалів. Марновірному Чінгісханові він найбільше сподобався як астролог і провісник майбутнього за зірками. Чінгісхан призначив Єлю Чу-цая своїм головним радником у справі управління підкореними землями, і Єлю Чу-цая став видатним діячем Монгольської імперії. Він відзначався невибагливістю в особистому житті, чесністю і вмінням угамовувати гнів Чінгісхана. Після смерті в Єлю Чу-цая не знайшли ніякого багатства, лише книжки й астрономічне приладдя.

84

Сайгак — степовий дикий козел.

85

Xа! — Стій!

86

Керулен та Онон — притоки Аргуні, головні ріки «корінної Монголії», на берегах яких минула юність Чінгісхана.

87

Улус — уділ, область.

88

На головних шляхах своїх володінь Чінгісхан влаштував поштові пости, де завжди були напоготові коні і гінці для перевезення каганських наказів. На поштового коня надівались ремені з бубонцями, щоб зустрічні давали дорогу.

89

Рашід ад-Дін.

90

Це означало у монголів — «цілком покластися на волю неба».

91

Тангутське царство — одна з областей Північно-Західного Китаю.

92

Записки Мен Хуна про монголів і Чінгісхана збереглися до цього часу.

93

На листі кагана до повелителів інших народів печатка була синього кольору, на звичайних документах — червоного.

94

Близько 84 кілометрів.

95

Мембер — кафедра, амвон.

96

Xадис — перекази про життя й слова пророка Магомета, що не ввійшли до корану.

97

Кизик — жартівник, блазень.

98

Буза — хмільний напій, що його виготовляють з проса або рису.

99

Кетмінь — різновид великої мотики, яку застосовують на Сході замість лопати, щоб скопувати землю.

100

Три фарсаха — близько 21 кілометра.

101

Такири — не засипані пісками глинисті місця.

102

Ашхана — харчевня.

103

Азанчі, або муедзин — мулла, який з вершини мінарета закликає мусульман на молитву.

104

Чауш — воїн.

105

Гюлістан — «країна троянд».

106

Рашід ад-Дін.

107

Слово «караул» запозичене від монгольського слова «харау» або «харагу», що значить: охорона, захист, застава.

108

Дер-халь! Хош-халь! — Миттю! Жвавіше!

109

Решід ад-Дін.

110

Абескунське море — Каспійське море.

111

В XIII столітті рівень Каспійського моря був інший, і на морі були острови, які згодом зникли.

112

Деякі історики розповідають, що через багато років Тимур-Мелік повернувся до Середньої Азії в одягу убогого дервіша. У Ходженті його пізнав той монгол, якому він у битві вибив стрілою око. Монгольський правитель округу наказав привести до себе Тимур-Меліка і за горду, непокірливу мову стратив його.

113

Язер знаходився біля підніжжя гір між Мервом і теперішнім Ашхабадом.

114

Східний вислів, тобто «помчали щодуху».

115

Сінд — ріка Інд, що витікає з Тібету і впадає в Перську затоку.

116

Рашід ад-Дін.

117

Газаль, або газелла — особлива форма арабського вірша.

118

Арик — канавка.

119

Алиб-барин! — Візьміть його!

120

Байартай! Урагх! — До побачення! Вперед!

121

За старих часів, віддаючи дочку заміж, батько одержував калим у вигляді худоби, одягу й інших речей різної вартості, залежно від заможності жениха.

122

Кара-Бургут — чорний орел, беркут.

123

З стародавньої арабської пісні.

124

Раїс — охоронець моральності.

125

«Монголи самі зруйнували греблю, після чого вода хлинула і затопила все місто. Будівлі зруйнувались, і на їхнє місце прийшла вода». (Ібн ал-Асір, XIII ст.)

126

Мадах — народний оповідач.

127

З повчань Ібн-Хазма (XI ст.).

128

Три червоних стріли — ознака високого ханського роду.

129

Про це говорять східні літописці: Джувейні (XIII ст.) та інші.

130

В цей час Чінгісхан, взявши Бухару і Самарканд, готувався до наступу на Індію.

131

Монгольські вожді, які не знали грамоти, щоб послати важливе донесення, складали його у вигляді пісні, яку гонець заучував напам'ять. Число дев’ять у монголів вважалося священним.

132

Несеф — тепер місто Карші на південь від Бухари.

133

На думку деяких воєнних істориків, похід Субудай-багатура, що закінчився битвою біля Калки, був глибокою стратегічною розвідкою для підготовки наміченого Чінгісханом вторгнення монголів до Східної Європи. Цей похід був здійснений лише через дванадцять років після смерті Чінгісхана його внуком Бату-ханом (Еатиєм) в 1237 році, причому головним воєнним радником і керівником цього походу був Субудай-багатур, який зробив вказану розвідку.

134

Рей — місто, яке раніше існувало поблизу нинішнього Тегерана.

135

Алани — предки сучасних осетинів.

136

У верхів’ях рік Кальміус і Самар (притоки Дніпра) були здавна дрімучі ліси, болота і «волок», по якому перетягували човни. По цих двох ріках за стародавніх часів проходив жвавий водний торговий шлях від Приазов’я до Дніпра (професор Брун).

137

У XIII столітті Чорне море називалося у мусульманських письменників морем Хазарським, а Крим — Хазарією. Пізніше Хазарським морем називалося Каспійське море.

138

На думку деяких учених, місто кипчаків Шарукань (тобто Шарук-ахана) було на місці теперішнього Харкова, який від нього і має свою назву.

139

Лукомор’я — узбережжя Азовського моря.

140

«Яса» або «Ясак» — збірник записаних постанов і висловлювань Чінгісхана, який довго був для монголів кодексом законів. Тепер «Ясу» зовсім забуто, і від неї збереглися тільки незначні уривки.

141

Угри — угорці.

142

Джебе висунувся з рядів простих нукерів. «Тому, що Джебе був хороброю людиною. Чінгісхан дав йому командування над десятком; тому що він добре служив, — зробив його сотенним беком; тому, що він виявив ретельність і запал, — став тисячником. Згодом Чінгісхан дав йому бекство тьми (тумена), і довгий час він служив у почті, ходив з військом і зробив добрі послуги» (Рашід ад-Дін).

143

«Залозний шлях» — дуже давній торговий шлях від Азовського моря до Дніпра. «Залозний» виникло від стародавньої вимови слова «залізо», тому що цим найкоротшим шляхом караванами привозили залізо, що було за старих часів цінним металом і доставлялося з Китаю та інших місць Азії (Забєлін, Брун). Це наймення — «Залозний» збереглось у зміненій назві станції «Лозова».

144

Чисельність руських і половецьких військ Плоскиня навмисно перебільшив, щоб налякати монголів. Насправді їх було значно менше. Літописи точного підрахунку не дають.

145

Дике поле — причорноморські степи.

146

Гогі та Магогі — міфічний народ диких велетнів, яких Александр Македонський нібито загнав за далекі північно-східні гори.

147

Мстислав Романович (1214–1223) — останній київський князь з роду Мономаховичів.

148

Найбільших розгромів Київ зазнав у 1162, 1169, 1202, 1204, 1207, 1210 рр. Особливо пам’ятний був розгром 1204 р., коли князь Рюрик Ростиславович у боротьбі за владу покликав собі на підмогу диких половців. Вони палили місто, вбивали мирних жителів, грабували майно й забрали з собою в полон багато киян з малими дітьми.

149

Сучасники називали князя галицького Мстислава Мстиславовича Удатним (Удачливим), пізніше літописці переробили це прізвисько на «Удалий».

150

Вборзе — спішно, щодуху.

151

Корзно — плащ.

152

Поруб — підвальне приміщення.

153

Обези — плем’я, що жило на Північному Кавказі.

154

Товарище — склад товарів.

155

Цзиньців — китайців.

156

Південноруські князі на нараді в Києві вирішили зустріти татар на чужій землі і в квітні виступили у похід. На Дніпрі з'єднались ополчення: київське, чернігівське, смоленське, курське, трубчівське, путивльське, а також волинці й галичани, які прибули на човнах.

157

Чубугань — моторний.

158

Монгольський звичай — побажання здоров’я і довголіття.

159

Атказ — по-кипчацьки «кінь-гусь».

160

У 1223 р., взимку, в Суздальській землі, у «славному Ростові, красному місті», відбувся з’їзд і нарада дружинників, які служили у різних князів. Всі говорили, що на Русі «великий нелад», що князі один з одним не живуть у злагоді, і, на радість половцям, ляхам та іншим іноземцям, князі у цих усобицях женуть дружинників і своїх мужиків бити один одного.

На цьому з’їзді дружинники «поклали ряд» (уклали угоду) — їхати їм всім до древньої матері руських міст Києва і там служити лише одному великому князю київському. Дружинники вирушили після з’їзду з Суздальської землі на південь до Києва.

Почувши уже в дорозі, що всі південні князі разом з князем київським пішли до Синього моря (Азовського) походом на «татар хана Чагоніза», увесь загін дружинників звернув з головного шляху до південних степів і малоїждженими дорогами попрямував на з’єднання з руським військом, яке пішло вперед.

Калміуською стежкою північні витязі прибули до Залозного шляху саме того кривавого дня, коли татари, відібравши на слово честі зброю від київських воїнів, почали бити беззбройних.

161

Північні богатирі загинули в сутичці з татарами, але дали можливість руським воїнам, що розтягнулися по шляху, відновити порядок і, успішно відбиваючи натиск татар, дістатися до Дніпра.

162

Курултай — рада найзнатніших феодалів правлячого роду. Присутні були також головні воєначальники. Простих монголів на курултай не допускали.

163

Корінний улус — головний з уділів, на які поділялась імперія Чінгісхана. До цього уділу входили суто монгольські кочовища.

164

Хуну — гуни, які жили в Центральній Азії, — войовничий народ, що потім пішов на захід і вторгся в V столітті до Європи під начальством Аттіли.

165

Лі — китайська міра довжини, близько півкілометра.

166

«Дао» — найвища істина.

167

По всіх головних шляхах імперії Чінгісхана були влаштовані станції, де утримували коней. Ці станції звались «ям», звідки виникли слова «ямський», «ямщик».

168

Цей щоденник Чан-Чуня — «Подорож на захід» — зберігся до цього часу.

169

Китайці, вважаючи корову священною твариною, не вживали м’яса корови і не пили молока. Їжа монголів тому їм видавалася дивною.

170

Восьмий місяць — за китайським календарем місяць вересень, коли китайці влаштовують веселі учти, присвячені закінченню польових робіт.

171

Такий закон був записаний в «Ясу».

172

Монгольський літопис «Алтан Тобчі».

173

Після смерті Чінгісхана, з слів очевидців, були написані офіціальні літописи про його життя й походи монгольською, китайською і перською мовами. Всі вони мають характер вихваляння Чінгісхана і монгольських погромів, перекручують справжню картину подій. Правдиво писав лише сучасний іранський придворний літописець Рашід ад-Дін, арабський літописець Ібн-ал-Асір та ще дехто.

174

Монголи були вигнані з завойованого ними Китаю через 141 рік (1368) і розбиті на Куликовому полі через 153 роки (1380) після смерті Чінгісхана (1227).

175

Хосревані (X ст.).

176

Кадах — арабське слово: очний лікар, окуліст.

177

Ендерун — жіноча половина в приміщенні.

178

Звичайний вислів арабських казок, взятий з корану.