Добридень, сусіде! Сміховинки - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора (РОДИННИЙ ЗАТИШОК) #4

РОДИННИЙ ЗАТИШОК

—Так, дорогий, любов справді сліпа.

— Зате подружнє життя — геніальний окуліст.

ШЛЮБ

341.— Іне така вже погана справа шлюб!

— Зовсім ні. Тільки перші двадцять-тридцять років важкі, а потім чоловік звикає.

ЧИ ДАВНО ОДРУЖЕНІ

342.— Вуйку, ви давно одружені?

— Та жона каже, що п'ятнадцять років, а мені здається, що вже років з п'ятдесят.

ГІРКЕ ЖИТТЯ

343. У корчмі сидить батько. Вже напідпитку. Приходить син.

— Няньку, просили мамка, аби-сьте йшли додому.

— Зараз, Юрчику, зараз... На лишень, спробуй...

Син пригубив горілку й скривився:

— Йой, яке гірке!

— Но, видиш! А ви з мамою думаєте, що в мене солодке життя!

ЩАСТЯ

344. Вона: — Я мусила бути дурна, що віддалася за тебе, п'янице!

Він: — Видиш, дурний завше має щастя.

ПОВАЖНІ ПРИЧИНИ

345. Сварився один чоловік на свою жінку: хата неметена, посуд непомитий, ліжко незастелене.

А жінка йому каже:

— Зроби все сам!

Чоловік на це:

— Йой, та ти знаєш, що мені ніколи — то хрестини, то весілля, то ще якась нагода випити трапиться...

— А ти не йди,— радить жінка.

— Не піду раз, то більше й запрошувати не будуть.

ДУРНЕ ЗАПИТАННЯ

346.— Хто це тобі так подряпав обличчя?

— А ти що — хіба неодружений?

— Одружений.

— То чому ставиш такі дурні запитання?

ОДНА ОДНОЇ ВАРТА

347.— Бажала б тобі, щоб ти після моєї смерті, як оженишся, мав за жінку сестру самого сатани!

— Но, будь спокійна! Дві сестри одну за одною я не буду брати!

НЕ ТРЕБА ПРИСЯГАТИСЯ

348. Жінка: — Ти мене не любиш і ніколи не любив. Я присягнуся, що після моєї смерті через кілька місяців оженишся на другій.

Чоловік: — Не треба присягатися, я тобі й так вірю.

ВІРНЕ ПОДРУЖЖЯ

349.— Скажи, чоловіче, що б ти зробив, якби я упала в річку?

— Побіг би в сусіднє село за допомогою.

— Але ж це село далеко!

— Для тебе, кохана дружино, я ще й далі побіг би.

ДЛЯ ЖІНКИ

350. Пані до нового чоловіка:

— Ти ніколи не зробиш для мене те, що зробив мій перший ґазда!

— Ну... А що, ж він зробив для тебе?

— Умер за два тижні після шлюбу й залишив мені десять тисяч крон.

ПОСПІШАЄ ДОДОМУ

351. — Куди ти поспішаєш, друже?

— Додому! Бо мушу зварити обід.

— Дружина на роботі?

— Ні.

— Хвора?

— Ні! Голодна!

НАВІТЬ НЕПОМІТНО

352. — Куме! Моя жінка як залатає ногавиці, то навіть непомітно...

— Моя теж, куме! Як випрасує мені сорочку, теж непомітно.

НІБИ СВОЮ

353. Зять проводжає тещу. Замовив таксі й просить водія:

— Прошу вас, поспішіть, аби теща на поїзд не спізнилася.

— Будьте спокійні, не спізниться! — обіцяє водій.— Так буду їхати, ніби свою везу.

ПЕРЕД СМЕРТЮ

354. Лежить тяжкохворий чоловік, а жінка йому говорить:

— Не знаю, чоловіче, що з тобою буде. Може, помиришся з гнівниками?

— Коли так думаєш, жоно, то йди до моєї тітки й скажи, що все їй прощаю.

— Тітка перед тобою винна?

— Винна. Вибрала тя мені за жінку.

НЕБЕЗПЕЧНО ХВОРА

355. — Чув, що твоя дружина небезпечно хвора. То правда?

— Що хвора, то хвора, але небезпечна вона лиш тоді, коли здорова!

ДИВНО

356. — Ви, жіночко, справді хочете розвестися?

— Хочу.

— А ви, чоловіче, теж?

— Так.

— Дивно,—каже суддя.— Чого ж тоді ви обоє твердите, що ніколи між вами не було згоди?

ВОНА ЗНАЛА

357. Чоловік розлучається з жінкою. Суддя запитує:

— У чому причина, розкажіть...

— Причина в тому,— пояснює жінка,— що він у мене дурний, як пень.

— Хіба ви не знали про це тоді, коли одружувались?

— Не знала.

— Бреше! Вона знала! — вигукнув чоловік.

В АДВОКАТСЬКІЙ КОНТОРІ

358. — Скажіть, товаришу адвокат, чи дурість є мотивом для розлуки?

— Цілком може бути! А хіба що, ваша жінка дурна?

— Ні! Я дурний, що на ній оженився!

БУДЬТЕ МИЛОСЕРДНІ

359. На одного чоловіка напав грабіжник. Чоловік просить:

— Будьте милосердні! Не забирайте гаманця, моя жінка страшенно не любить, коли я повертаюся без грошей.

— Моя жінка теж,— відповів грабіжник, ховаючи відібраного гаманця.

ПОВЕРНЕНА СВОБОДА

360. Дружина засудженого на п'ять років тюрми звертається до адвоката:

— Не могли б ви передати моєму чоловікові цього листа?

— А що це дає?

— Я повертаю йому свободу.

ЯВКА З ПОКАЯННЯМ

361. У міліцію вбігає захеканий чоловік.

— Прошу мене чим скоріше посадити.

— Що ви вчинили?

— Я вдарив дружину.

— І що, вбили на місці?

— Ні, але вона женеться за мною, через хвилинку тут буде.

СЛУХНЯНИЙ

362. Рано-вранці через вікно в будинок влазить чоловік. Це помітив міліціонер.

— Що ви тут робите, громадянине?

— Повертаюся додому.

— А чому через вікно?

— У дверях стоїть дружина.

ПРАКТИКА І РЕЗУЛЬТАТ

363. Розхристаний, забинтований з ніг до голови чоловік скаржиться:

— Просто життя від неї нема, громадянине суддя. Десять років, з першого дня, як ми одружилися, кидає в мене будь-чим, що тільки потрапить під руку.

— І чому ви не розлучилися відразу, а спохопилися через десять років?

— Річ у тім, що спочатку це виходило в неї погано. А тепер влучає все частіше.

ТАК ВИГЛЯДАЄ

364. — Скажіть, свідок, ви одружений?

— Ні, громадянине суддя. Я тільки виглядаю так.

ДОДАТКОВИЙ ЗЛОЧИН

365. Підсудний: — Смію нагадати, громадянине суддя, що я торік мав честь врятувати вашу дружину, коли вона тонула.

Суддя: — Ще які злочини на вашій совісті?

О, НІ!

366. Жінка жаліється адвокатові на ненависного чоловіка.

— То розведіться! — говорить адвокат.

— О, ні! — вигукує жінка.— Я страждала через нього двадцять років, а тепер ви пропонуєте мені його ощасливити.

ЗВИНУВАЧЕННЯ

367. Клієнтка до адвоката:

— Хочу розвестися.

— Які у вас скарги на чоловіка?

— Протягом п'яти літ, відколи ми побралися, озвався до мене тільки три рази.

— Справді небалакучий... А маєте дітей?

— Так, троє.

А ВИ ЗНАЄТЕ ЖОНУ?

368. Суддя: — Ви звинувачуєтесь у тому, що б'єте свою жону.

Петро: — Прошу, пана суддю, а ви знаєте мою жону?

Суддя, усміхаючись: — Ні, не знаю.

Петро: — То й не говоріть дурниць!

ПЕРЕСТАРАВСЯ

369. Чоловік забіг у відділення міліції і схвильовано просить:

— Розшукайте мою дружину! Зникла! Ось її фотографія!

Хтось поглянув на фотографію і здивовано спитав:

— Навіщо?

НЕ ВІРИЛОСЬ

370. Чоловік заявляє про зникнення своєї дружини.

— Давно пропала? — питає черговий офіцер.

— П'ять років тому.

— П'ять років? Довго ж ви збиралися про це заявити.

— Та знаєте, все якось не вірилось.

ВІДІЙШЛО У МИНУЛЕ

371. Суддя до жінки, що вимагає розлучення з чоловіком:

— Невже у вашому чоловікові не було нічого привабливого?

— Було,— відповідає жінка,— але воно вже витрачене.

ВСЕ ЯСНО

372. — Заміжня? — спитав суддя жінку-свідка. Та зітхнула.

— Незаміжня,— продиктував суддя секретареві.

— Жонатий? — спитав чоловіка-свідка. Той зітхнув.

— Жонатий,— продиктував суддя.

НАБАГАТО ЛИШЕ

373. — Ви стверджуєте, свідок, що вони жили як чоловік і жінка.

— О ні, набагато краще.

НА МАЙБУТНЄ

374. — Що ти вирізаєш із газети?

— Статтю про чоловіка, який домігся розлучення із дружиною лише на тій підставі, що вона нишпорила в його кишенях.

— І що зробиш із вирізкою?

— Покладу собі в кишеню.

ДВОЄЖЕНСТВО

375. Суддя до підсудного:

— Звинувачення у двоєженстві суд не підтвердив. Можете вертатися до жінки.

— А до котрої?

НЕ ЗІЙШЛИСЯ ОСВІТОЮ

376. — Викладіть мотиви розлучення!

— Ми з нею не зійшлися освітою. Я вчуся у восьмому класі вечірньої школи, а вона закінчила сім і на тому зупинилась.

НЕ П'ЯНИЦЯ

377. Чоловік прийшов до адвоката:

— Хочу розлучитися з дружиною.

— А що трапилось?

— Щодня вештається по ресторанах і винарнях.

— Невже у вас дружина справді п'яниця?

— Що ви, просто розшукує мене.

Я ДУМАВ...

378. Суддя: — Ви увійшли без дозволу до сусідньої хати. Що хотіли? Красти?

Підсудний: — Що ви, я випив і заблудився. Думав, що то моя хата.

Суддя: — А чому тоді сховалися, як на кухню увійшла господарка?

Підсудний: — Я думав, що то моя жона.

СУВОРИЙ СУДДЯ

379. — Вже й по розлученню? Який був суддя?

— Дуже суворий. Залишив нас ще на рік разом!

У АДВОКАТА

380. Адвокат: — Отже, з жінкою ви хочете жити мирно, а про розлучення і не думаєте?

Клієнт: — Де ж там розлучення, пане адвокате! Я лише за вашою порадою...

Адвокат: — Тоді поводьтеся з нею, як із радіоприймачем: слухайте і мовчіть!

РІВНОНРАВ'Я

381. Адвокат до клієнтки:

— І яке у вас прохання у зв'язку з розлученням?

— Прошу лише одного: зробити все можливе, аби я зосталася з машиною, а чоловік із дітьми,— відповіла клієнтка.

ЗА ДОРУЧЕННЯМ ДРУЖИНИ

382. — Звинувачений, і як це ви три ночі підряд наважились проникнути в один і той же магазин?

— Першого разу я викрав жіноче плаття, а в другий і третій раз — обмінював його на вимогу дружини.

І ТУТ, ЯК УДОМА

383. — Як трапилося, що ви, грабуючи магазин, взяли малоцінні речі, а до каси і не торкнулися?

— О, громадянине суддя, і ви про це! Не досить із мене того, що жінка не дає спокою.

ЖІНОЧА ОДЕЖА

384. Хлопчик уперше прийшов у суд разом із батьком. Побачивши адвоката в мантії, спитав:

— Чому в нього жіноча одежа?

— Щоб безперестанку говорити,— пояснив батько.

МОЖНА, ТІЛЬКИ...

385. — Мамцю, чи можна нам гратися в тата і маму?

— Можна, тільки не кидайтеся полінами.

ГАРНЕНЬКА ЖОНА

386. — Ти, Іване, маєш таку гарненьку жону, що тільки подивлюся на неї, відразу повторюю собі: «І не введи нас во іскушеніє...»

— То нич, коли б ти знав її так добре, як я; то повторював би про себе: «Ізбави нас од лукавого!»

НЕ ЗДОГАДАВСЯ

557. — Ми раз із жінкою посварилися, а потім на пам'ять про це посадили яблуню.

— Чому я так не робив?! До цього часу мав би вже великий сад.

РОЗБИТИЙ ГОРНЕЦЬ

388. Іван: — Чого ти такий смутний, Петре?

Петро: — Бо жінка знову розбила горнець.

Іван: — І є від чого журитися! Моя жінка частіше таке робить.

Петро: — Але моя розбила його у мене на голові!

ПЕВНИЙ ЗНАК

389. Молодий газда ходить по двору з пов'язаною головою. А сусідка питає його:

— Що, вже повернулася ваша жона з курсів?

ЧОГО БОЇТЬСЯ ЧОЛОВІК...

390. — Знаєш, коли почую, що загуде автомобіль, то в мене волосся сторч стає й мороз поза шкіру йде.

— Так боїшся автомобіля?

— Ні, не автомобіля, але на автомобілі втекла з якимсь дурнем моя жінка, то я боюся, щоб назад не приїхала.

НЕПОРОЗУМІННЯ

391. Чоловік: — Ще й досі обід не готовий? Тоді я йду до ресторану.

Жінка: — Почекай хвилин десять. Усе буде готово.

Чоловік: — Як, буде обід готовий?

Жінка: — Та ні, я одягнуся, й підемо разом до ресторану.

ЗАПИСКА

392. — Дорога дружино, якщо я не прийду додому на вечерю — пришлю тобі записку.

— Не треба, записку я вже знайшла у тебе в кишені!

ЧЕКАННЯ

393. — Як вам подобається заміжнє життя?

— Знаєте, все чекаю. Заки Юра був парубком, я чекала, поки піде, а зараз чекаю, поки прийде.

ЯК СОНЦЕ

394. — Файного газду маєш. Як сонце!

— Ти вгадала. Як звечора піде, то аж вранці з'явиться.

ЗЛОДІЙ

395. — Уяви собі, куме, вночі у нас був злодійі

— І щось поніс?

— Двічі поза вуха від жони. Вона думала, що то я вернувся з корчми п'яний.

ЯК ПРИЙДЕ

396. — Уявляєте, мій чоловік не вернувся сеї ночі додому!

— Що? Може, з ним сталося нещастя?

— Ні, але станеться, як прийде.

ТРАГЕДІЯ

397. — Я був учора в театрі й ніяк не можу зрозуміти, що грали: драму чи трагедію.

— А чим скінчилася вистава?

— Одруженням.

— Тоді це була трагедія.

У ДИРЕКТОРА ТЕАТРУ

398. — Товаришу директор! Моя жінка бажала б виступати на сцені.

— А чи має вона відповідну підготовку?

— О! Дуже добру! Вона щоденно мені вдома сцени влаштовує.

ВЧЕНА ЖІНКА

399. — Василю, ви чули, яку вчену жінку взяв собі наш учитель — розмовляє сімома язиками.

— О господи! Як же він може з нею жити? Моя розмовляє одним, і то цілими днями немає місця в хаті!

НІЗАЩО

400. Гнат прийшов до Славиків у гості. А там жінка свариться з чоловіком і всіляко обзиває його.

— Слухай, Павле,— просить Гнат,—скажи своїй дружині, хай перестане, незручно.

— Нізащо! — запротестував той.— Хай продовжує. Якщо переб'ю, почне спочатку.

ЧУДО

401. — У твоєї жони не ротик, а просто чудо. Такий маленький...

— Чудо не те, що маленький, а те, що в ньому такий великий язик.

РІЗНИЦЯ

402. Син: — Няню, яка різниця між гвинтівкою і кулеметом? Адже патрони у них однакові.

Батько: — То так: коли я говорю, то є гвинтівка, а коли мама — кулемет.

НЕ БУДУ МОВЧАТИ

403. Чоловік до жінки, яка кричить на нього за те, що пізно прийшов додому:

— Спи, стара, і мовчи.

Жінка: — Спати буду, а мовчати — ні!

НАЙГІРШЕ ЛИХО

404. — Хто був першим чоловіком на землі?

— Адам.

— А яке перше лихо бог послав на нього?

— Єву.

МАЄ КОЛИСЬ МОВЧАТИ

405. — Ти чому дозволяєш своїй дружині палити?

— Але ж має колись і помовчати!

НА ОДНУ ХВИЛИНКУ

406. — Ви сьогодні цілий вечір самі вдома?

— Так, моя жінка вийшла на хвилинку до сусідки.

ДАЙТЕ ВІДПОЧИТИ

407. — Не видержу, кумочко і лишив мене небіжчик, і такий у мене жаль, що піду за ним у могилу...

— Кумцю, майте бога в серці. Дайте небіжчикові хоч там спокій.

ВДОВИЦІ

408. Дві вдовиці довго ходили у чорному шатті на цвинтар до могил чоловіків. Ось одна й каже другій:

— Чи довго будемо ходити сюди?

— Так, аж поки не помітять чоловіки, що ми молоді вдовиці.

З ЖУРБИ

409. Кума Ганна: — Що ви, кумо, так швидко знову вийшли заміж?

Кума Варвара: — Із журби, кумо, із журби. Не було з ким сваритися.

ЗАОХОЧЕННЯ

410. — Скажіть, сусідко, що ви робите, аби спонукати свого чоловіка до праці в саду.

— Весь час говорю, що для роботи він уже старий.

ПРИЙДІТЬ УВЕЧЕРІ

411. Кум: — Кумасю, то ваш чоловік помер?

Кума: — Помер, кумцю, учора поховала.

Кум: — Та чи гадаєте, кумасю, віддаватися?

Кума: — Ой куме, якось не випадає про те скоро думати. Прийдіть краще увечері.

БУДЬ КАЛЕНДАРЕМ

412. Каже жінка своєму вченому чоловікові:

— Ти на мене не звертаєш ніякої уваги, все книжки та книжки. Я теж хотіла б книгою бути.

— То будь.

— Але якою?

— Календарем, аби-м щорічно мав новий.

БОЮСЯ

413. — Іванку, чом не поцілуєш тіточку?

— Боюся, бо няньо теж хотіли її поцілувати й дістали по вухах.

ЧИЯ ДИТИНА

414. Вернувся Ілько з війни та й питає свою жону:

— Чия то дитина у тебе на руках?

— Та моя! Могла бути й твоя, але тебе вдома не було.

ЛІПШЕ НЕ КАЖІТЬ

415. — Вчора я вас бачив із дружиною в театрі.

— Так? Але, знаєте, ліпше їй про це не кажіть.

ЖІНОЧА НЕДОЛЯ

416. Чоловік: — Чого плачеш? Я не від'їжджаю на цілий вік, лиш на місяць.

Жінка крізь плач: — Знаю тебе! Говориш— на місяць, а сам за два тижні повернешся!

У РОЗЛУЦІ

417. — Скажіть, Вероніко, дуже сумував мій чоловік, коли я була у відрядженні?

— Ой, сумував! Особливо в останні дні перед вашим поверненням дуже зітхав!

РАДІСТЬ

418. — Чоловіче мій, скоро в нашій маленькій хаті появиться третя істота.

— Люба моя, невже?!

— Так! Моя мама розлучається з батьком і перейде до нас жити.

ТЕЩА І ГАДЮКА

419. — Знаєш, одного разу ми пішли до лісу. А там гадюка вкусила тещу за ногу.

— І що ж — теща померла?

— Де там, живе й тепер. Але гадюка нараз здохла.

НЕ ВАРТО БУЛО...

420. Суддя: — То ви бачили, як він задушив вашу тещу?

— Прошу красно, бачив.

— Чому ви не прийшли на допомогу?

— Я хотів, але коли побачив, що він і сам упорається, то не вважав за потрібне втручатися.

МІЖ ДРУЗЯМИ

421. — Нас — три. Як будемо женитися, то вишукаємо таку хату, де будуть три сестри — по одній кожному.

— Теж вигадав! Цілий маєток ділити на три частини.

— Що там маєток!.. Зате для трьох буде лише одна теща.

ТІЛЬКИ СПРАВЕДЛИВО

422. Маленька дитина плакала цілу ніч. Заспана жінка будить свого чоловіка:

— Тепер колиши ти! Маємо однаковий поділ!

— Добре,— каже чоловік, повертаючись на другий бік.— Ти колиши свою половину, а моя — хай далі кричить.

РУКИ ТРЯСУТЬСЯ

423. Жінка: — Допоможи прибрати кімнату.

Чоловік: — Не можу, щось нездужаю. Голова болить, та й руки трясуться.

Жінка: — От і добре, витряси тоді ряднину.

ТВОЇ І МОЇ ДІТИ Б'ЮТЬ НАШИХ ДІТЕЙ

424. Одружився вдівець з удовою. Обоє мали з першого подружжя дітей, а потім народилось у них двоє своїх. Одного разу в хаті зчинився між дітьми галас.

— Жінко, що там робиться?

— Та то твої діти і мої діти б'ють наших дітей.

ДРУГОГО НЕ ЧУТИ

425. — Боже мій, в тебе дванадцятеро дітей. І як можна серед такого галасу працювати?

— О, нічого, коли одне починає кричати, то другого й не чути.

КОЛИ ЩО МОЖНА

426. — Солодка моя, я би тебе щось просив.

— А що, мій любий?

— Пообіцяй богові, що як помру, то по моїй смерті ти нікого не любитимеш.

— А якщо не помреш?

НЕ ЗНАЙОМИЙ

427. Дружина: — Чоловік моєї подруги завжди цілує її, коли йде на роботу.

Чоловік: — Я теж міг би це робити, але не знайомий з твоєю подругою.

ДЛЯ АНКЕТИ

428. — Ваше сімейне становище?

— Нестерпне.

СІМЕЙНІ СПРАВИ

429. — Я і моя дружина торік заробили шістсот трудоднів.

— А скільки ви, чоловіче, виробили особисто?

— Прошу не втручатися у мої сімейні справи.

ГЛУЗД

430. — Здоровий глузд запобігає багатьом розлученням.

— А найперше — багатьом шлюбам.

ЩО ГІРШЕ?

431. — Бути артистом — то щось жахливе. Уяви собі, що одну і ту ж роль мусиш грати протягом трьох місяців.

— То ще нічого. Гірше бути жонатим і не грати взагалі жодної ролі.

ПОВІДОМЛЕННЯ

432. — Алло, це пан Новак? Турбують вас із пологового будинку. Повідомляємо вас, що кілька хвилин тому ви стали батьком гарного хлопчика...

— О, дякую, а чи не могли б ви назвати мені ім'я тої щасливої мами?

НЕЩАСТЯ

433. Два майбутні батьки сидять у почекальні пологового будинку.

— От нещастя! І мусило воно спіткати якраз під час відпустки,— каже перший.

— То ви це називаєте нещастям? А що я маю казати, коли в мене — під час весільної подорожі?!

БАТЬКО

434. — То лише ти так можеш...— нарікає громадянин Дюклович на свою жінку.— Вирядити чоловіка на батьківські збори і не сказати йому, до якого класу ходить наша Марта!

КІЛЬКА СЛІВ

435. — Аж смішно, коли подумати: промимриш кілька слів при повній свідомості, і ти вже жонатий.

— Точно! А промимриш кілька слів уві сні, і ти вже розлучений.

ЗАПІЗНО

436. — Уявіть собі! Товариш мій Рудо виграв сто тисяч крон на білет державної лотереї. І це через тиждень після одруження.

— Бідолаха. Йому ніколи не щастило.

НАВІТЬ НЕ ЗНАВ

437. — Цілую ручки, пані! Як ся має ваш чоловік?

— Але, пане професоре, я незаміжня!

— Не кажіть... Я навіть не знав, що ваш чоловік — нежонатий.

ДОБРА КУХАРКА

438. — Поки мій чоловік був у відрядженні, я вчилася варити.

— І що він сказав, як вернувся?

— Налякався і знову чкурнув у відрядження.

НЕДІЛЯ

439. Чоловік; — Чи не сходимо до міста оглянути вітрини крамниць?

Жінка: — Сьогодні? В неділю? Таж тепер усе зачинене.

Чоловік: — Якраз тому.

НЕПОРОЗУМІННЯ

440. Вона: — До нашого одруження ти цілими годинами гладив мене і тиснув мої руки...

Він: — Це правда, але тільки тому, щоб ти не могла грати на роялі.

ТЕЖ ВІДПУСТКА

441. — А у вас, пане Чумайко, цього року не буде відпустки?

— Як то — не буде?! Та ось уже відправляю жінку У Високі Татри.

ФІЛОСОФ

442. — Є два періоди, коли чоловік жінку не розуміє.

— А саме?

— Перший — поки не ожениться, а другий — після того.

НЕ ВИНЕН

443. Жінка одного старшого робітника заводу підказує своєму чоловікові:

— Знаєш що, Карле? Запроси на наше срібне весілля й заступника твого директора!..

— Ще чого не вистачало! Хіба він тому виною?

І ТАК НІ!

444. — Ну й працює ж у тебе той язичок, стара! Я не наговорю стільки за місяць, скільки ти за годину. То вже хоч розваж свою душу, стара, бо й так по-твоєму не буде ніколи.

ВЖИВ ЗАХОДІВ

445. Перукар стриже знайомого клієнта. Питає його:

— Ви щось робите, аби запобігти випаданню волосся?

— Так, але недавно я подав у суд заяву про розлучення.

ШВИДКО ЖИЛА

446. — Від якої хвороби вмерла твоя жінка?

— Здається, від того, що дуже швидко жила.

— Як це розуміти?

— Коли ми побралися, вона була на п'ять років молодша, а тепер, коли померла, бачу, що на десять років старша.

ПО-СПОРТИВНОМУ

447. — Уявіть собі, той відомий боксер, що попрощався вже зі спортом, вирішив на старі дні женитися.

— Ніщо дивуватися. Напевно, не може жити без бою...

РОЗБИТА ШИБКА

448. — Хто розбив шибку на вашому великому вікні?

— Мій чоловік, той боягуз.

— Як же це трапилось?

— Нахилився, коли я метала в нього вазу.

ДОПИТЛИВА

449. З великої зацікавленості спитала свою вірну подругу:

— Як ти, власне, познайомилася зі своїм другим чоловіком?

— То було дуже романтично: наїхав машиною на мого першого чоловіка.

ВІДВЕРТІСТЬ

450. Пан Новак з паніею Новаковою купаються в басейні. Пані то пірне, то вирине, то пірне, то вирине. Потім кидає на пана Новака щасливий погляд:

— Голубе, тобі це подобається?

— Так, звичайно. Але весь час один і той же момент.

— Як це розуміти?

— Коли ти під водою, то так навколо гарно, а як тільки виринеш, то й радість пропала.

КОЧЕРГА

451. — Дорога сусідко, позичте мені кочергу!

— Ніяк не можна, мій теж іще не повернувся.

НЕ МАВ БИ ПОТРЕБИ

452. Жебрак виправдовується в міліції:

— Не завжди я цим займався, пане капітане. Якби моя бідна жінка ще жила, не мав би я потреби простягувати руку!

— Чому?

— Вона б це за мене робила...

СПІВЧУТТЯ

453. Зустрілися два друзі.

— Прийми моє глибоке співчуття, дорогий друже!

— Як це? У зв'язку з чим?

— У моєї жінки нове плаття і капелюшок.

— Ну і що?

— Завтра вона відвідає твою дружину.

НЕЗДІЙСНЕННЕ

454. Господар: — Чим би тебе пригостити?

Гість: — Знаєш, мені дуже хотілося б чогось гострого.

Господар: — Мабуть, нічого з того не вийде: у моєї жінки язик прирослий.

НУДЬГА

455. — Гермеліне, ти наводиш на мене нудьгу,— дорікає, позіхаючи, пані Амалія.

— Невже? — дивується чоловік.— Я ж тобі протягом дня не сказав жодного слова.

ЛІСНИКИ

456. Розмовляють два лісники:

— Як давно ви вже жонатий?

— Уже двадцять зим.

— Чому це зим?..

— Тому, що літо завжди проводжу в лісі.

МАВ РАЦІЮ

457. — Коли я був нежонатим, дуже боявся подружнього життя.

— А тепер?

— Тепер переконався, що мав рацію.

НЕСВОЄЧАСНО

458. — Поки я був нежонатим, ніколи не думав про заощадження.

— А тепер?

— Тепер весь час думаю, скільки б я заощадив, будучи нежонатим.

ЗУСТРІЧ ПО РОКАХ

459. — Що нового в тебе? Чи оженився з Аліною, чи й далі сам готуєш їсти?

— І те, й друге!

ЛАУРЕАТИ

460. Конферансьє звертається до публіки:

— Якщо є в залі подружжя, що з'єднало долі двадцять чотири години тому, просимо на сцену.

Наближається пара молодих людей. Конферансьє питає:

— Ви справді поженилися тільки двадцять чотири години тому?

— Так.

— І що ви тут робите?

ВСЕ Ж ТАКИ

461. Господар запросив приятеля на обід і представляє його жінці. На своє здивування, гість бачить даму стару, тучну і потворну.

За столом, по кількох келихах спиртного, приятель нахиляється до вуха господаря і шепоче:

— Слухай, щиро кажучи...

— Вважаєш, погана? Але ж має великі гроші.

— І все-таки...

— Чого шепотіти, вона ще й глуха!

КОНЦЕРТ

462. Подружжя посварилося, з обох сторін сипалися й сипалися відточені фрази. Раптом у двері постукав сусідський хлопчик.

— Чого хочеш?

— Татко прислав мене запитати, на якій хвилі передають таку цікаву програму?

У КНИГАРНІ

463. У книгарню заходить клієнт і звертається до продавщиці:

— Чи є книга «Чоловік — володар жінок»?

— Казки і фантастика у другому відділі.

НЕ ТЕ ЦІКАВИТЬ

464. — Знову новий одяг! Звідки взяти на все те гроші?

— Коханий, ти ж мав би знати, що це не викликає в мене особливої цікавості.

ЗИЧЛИВА

465. — Боже, чому я не послухалась моєї мами — вона ж так відраджувала мене від шлюбу з тобою!

— А я й не знав, що твоя мама була зичлива до мене.

ОДНА З НЕБАГАТЬОХ

466. — Ви — одна з небагатьох жінок, які не фарбують волосся.

— Не фарбую, бо мені чоловік ще не заборонив!

ВІДПОВІДЬ

467. Жінка до чоловіка:

— Лікар приписав мені виїхати в цьому році на Чорне море. Як думаєш, куди податися?

— До іншого лікаря.

НАВІЩО?

468. Молодий супруг радиться з досвідченим приятелем:

— А варто признаватися жінці про всі свої думки і вчинки.

— Навіщо? Невдовзі жінка й так відгадуватиме твої думки, а про вчинки донесуть їй приятельки.

НАПУТТЯ

469. На аеродромі жінка проводжає чоловіка в подорож до Парижа. Прощаючись із ним, говорить:

— Прошу тебе, пам'ятай: не видавай гроші на речі, які можеш мати вдома задарма.

БЕЗПОРЯДОК

470. Чоловік до жінки:

— У кімнаті цілковитий безпорядок. Сьогодні на канапі я знайшов купу ганчір'я, яке зібрав і вкинув до печі.

— Що? Та ж то була моя бальна сукня.

САМОСТІЙНІСТЬ

471. Жінка звертається до чоловіка, людини маломовної і не дуже романтичної:

— Будь ще раз чуйний і скажи мені перед сном щось приємне, сердечне...

— Що саме сказати?

— Ну, наприклад: «Кохання моє найсолодше!»

Чоловік слухняно:

— Кохання моє найсолодше!

— Скажи ще: «Мій найдорожчий скарбе!»

Чоловік повторює:

— Мій найдорожчий скарбе!

— А тепер придумай щось сам!

— Надобраніч, Зосю.

ПОДАРУНОК

472. В день іменин чоловіка жінка говорить до нього з другої кімнати:

— Навіть не здогадуєшся, який подарунок я купила на твої іменини.

— Вже йду, погляну!

— Почекай, нехай одягну!

ВПЕВНЕНІСТЬ

473. Чоловік до жінки:

— Кохана, я певен, що ти не захочеш піти до театру в старій сукні.

— Чудово, нарешті ти здогадався!..

— Тому я і взяв лише один білет.

РОЗВІЯНИЙ СУМНІВ

474. Жінка до чоловіка:

— Хотіла б я знати, чи будеш мене любити, коли моє волосся посивіє?

— А хіба я розлюбив, коли твоє волосся ставало чорним, білим, рудим і фіолетовим?

НАЙКРАЩІ ДНІ

475. — Найкращими днями свого життя завдячую Буковині.

— Як це розуміти? Ти ж ніколи там не був.

— Я — ні, але моя жінка виїжджає туди щороку!

НОВИНА

476. — Маю для тебе, коханий, неприємну новину, але почекаю з нею до завтра, бо не зможеш заснути.

ОНОВЛЕННЯ

477. Жінка пофарбувала своє посивіле волосся в жовтуватий колір. Приходить чоловік, кидається до неї:

— Скоренько поцілуйте мене, поки не з'явилася моя жінка!

ЗНАВЕЦЬ

478. — Ніколи не можна стверджувати щось про жінку. Ба, навіть якщо можна, то не треба.

РОЗУМНИЙ КРОК

479. — В своїм житті ти зробив лише один розумний крок: що одружився зі мною.

З ЛЮБОВІ

480. — Якщо й далі так розтринькуватимеш гроші, скоро залишуся без гроша...

— Мене це не тривожить, я вийшла за тебе з любові, а не з-за грошей.

СУКНІ

481. — Мої сукні починають подобатися моєму чоловікові, як тільки згадаю про купівлю нових.

ДО ВОРОЖКИ

482. — Вийду за тебе заміж, але найперше піду до ворожки дізнатися, чи будеш мені вірним.

— Йди, мене також це цікавить.

ЖАЙВОРОНОК

483. — Не знаю, чого мій чоловік називає мене жайворонком?

— Напевне, хотів би, щоб ти на зиму відлітала в теплі краї.

НА ПОМІЧ!

484. Чоловік дзвонить у міліцію:

— Присилайте когось на Самаританську, 8. Жінка б'є свого чоловіка, і це дуже нервує сусідів!

— Добре. А ви той сусід?

— Ні! Той чоловік.

ПРИСМАК

485. Молода жінка подає чоловікові на обід курку. Раз вкусивши, чоловік підозріло обнюхує страву, а потім питає:

— Що ж ти там напхала до середини?

— Нічого! Там взагалі не було місця!

ВИПАДОК

486. Жінка, вичитуючи чоловікові:

— Нікуди зі мною не виходиш! Скоро сусіди будуть говорити про нас так, як про Ковальських?

— А що говорять про Ковальських?

— Що єдиний раз вийшли разом — коли була пожежа в їхньому помешканні,

ПАРА

487. — Гадаю, Ковальські — гарна пара. Обоє люблять гроші.

— Так, лише вона любить розтринькувати, а він — складати.

СНИ

488. — Снилось мені, що чоловік залицяється до якоїсь блондинки!

— Але навіщо нервуватися, то ж було тільки в твоєму сні.

— Якщо він робить це в моєму сні, то уявляю, які штучки він витворює в своїх снах!

НЕ НАРІКАЄ

489. — Малиновський уже перестав нарікати на свою жінку...

— Так, як тільки довідався, що король Саудівської Аравії має 300 жінок.

КАНІКУЛИ

490. — Як вам, пані, повелися канікули, і яка була погода?

— Прекрасно, коли б не тінь від мого чоловіка.

ПОВЕРНЕННЯ

491. Чоловік повернувся несподівано додому і застав жінку з коханцем.

— Хто він? — роздратовано звертається до жінки.

— Мій чоловік має право це знати,— говорить жінка до коханця.— Все ж таки як тебе звати?

ЗВ'ЯЗОК

492. В барі перед порожньою пляшкою сидить пригнічений мужчина. Приходить до нього приятель і питає:

— Що причиною твоїх переживань?

— Дама.

— Розкажи мені про неї.

— Що ж розповідати?! То твоя жінка.

— Моя жінка?! Що вона має з тобою спільного?

— Зраджує нас обох!

СОЛІДАРНІСТЬ

493. У провінційному містечку розмовляють дві жінки:

— Ковальська занепокоєна. її чоловік не повернувся з Варшави. Надіслала п'ятьом його колегам телеграми — чи ночував у них.

— І що ж?

— Одержала п'ять ствердних відповідей.

ПІДОЗРИ

494. — Уявляю собі, які страшні підозри зародилися в твоїй голові, коли я зникла на два дні з дому.

— Так, відразу собі подумав, що повернешся.

НЕ МІЙ

495. — Я бачив вашого чоловіка, що цілував якусь даму...

— Вашу жінку?

— Ні, як же так!

— Отже, то був не мій чоловік.

РОЗРАДА

496. Приятель до колеги, який переживає, що його покинула кохана дружина:

— Не побивайся, мине трохи часу, забудеш, а через кілька місяців оженишся з якоюсь прекрасною дівчиною.

— Через кілька місяців? Згода! Але що буду робити сьогодні ввечері?

САНКЦІЯ

497. Адвокат до клієнта:

— Я розмовляв учора з вашою колишньою жінкою. Вона категорично заявила: якщо не будете пунктуально платити аліменти — повернеться до вас.

ЯСНОВИДІННЯ

498. Ворожка до клієнта:

— Бачу закопаний скарб!

— Знаю! Моя жінка постійно про нього говорить. То її перший чоловік!

ПЕРЕДБАЧЛИВІСТЬ

499. Молода жінка вибирається з чоловіком у морську подорож.

Приятелька відвідала її і дивується:

— Не розумію, навіщо береш так багато чорних речей?

— Знаєш, чоловік дуже кепсько плаває...

НЕ ПОТІШАЙ!

500. — Коли помру, більше не матимеш такої жінки!

— Не потішай мене.

РЕФЛЕКС

501. Вдівець прибув до неба, і першою особою, яку зустрів, була його жінка. Вдівець миттю нахилився до ангела, що проводив його, і спитав:

— Чи є у вас тут парашути?

СПРАВЕДЛИВА

502. Вдова повторно вийшла заміж. Чоловік робить їй закиди:

— Занадто часто вихваляєш при мені свого першого чоловіка!

— Дорогий мій, коли б ти помер перший, я говорила б те саме про тебе.

СТАБІЛІЗАЦІЯ

503. Репортер бере інтерв'ю в маленькому містечку:

— Чисельність населення проявляє тут значні коливання?

— Ні. Утримується на одному рівні.

— Аж не віриться.

— Зараз вам поясню: як тільки приходить на світ якась дитина, то відразу якийсь мужчина зникає з міста.

БАТЬКИ

504. Знайома питає молоде подружжя:

— Чого ліжечко вашої дитини на таких високих ніжках?

— Щоб ми розбудилися, коли дитина впаде на підлогу.

НЕВДАЛЕ ЗАПИТАННЯ

505. Малий хлопчик питає батька:

— Тату, чого ти оженився з мамою?

На це батько, з тріумфальною усмішкою, до жінки:

— Бачиш, навіть дитина не може надивуватися!

ВІДХИЛЕННЯ ВІД НОРМИ

506. Жінка до чоловіка:

— Чи знаєш, що нашому малому сповнюється завтра п'ять літ?

— Ну і що ж?

— Він ніколи не говорить вульгарних слів, а його ровесники вживають їх на кожному кроці. Навчи його кілька теплих фраз.

МУЛАТ

507. — Ти чула, що дитинча Льолі виявилося мулатом?

— Можна було сподіватися, її чоловік мав роман з негритянкою!

НЕ ДОВІДАЛАСЯ

508. — Я вже жонатий п'ятнадцять літ і весь час кохаю одну й ту ж жінку.

— Твоя дружина, мабуть, дуже щаслива?

— На щастя, вона про це не довідалася.

ПРИЧИНА

509. — Тату, дай мені десять злотих,— просить син.

— А мені сорок,— просить старша дочка.

Через якийсь час до чоловіка звертається й дружина:

— Ти не міг би дати мені сто злотих?

— Але що сталося? Чого всім заманулося грошей?

— Як то — чого? Хіба ти забув, що завтра твої іменини?!

ГАДКА

510. Дама середніх літ, повернувшись додому від перукаря, говорить чоловікові:

— Я просила підстригти дуже коротко і сподіваюся, що не виглядаю тепер, як бабка.

Чоловік приглядається уважно і каже:

— Ні! Тепер виглядаєш, як дідок.

НАКЛЕП

511. Жінка до чоловіка, який повернувся з контори:

— Ти всім розповідаєш, що я відьма!

— Я? Нічого подібного! І додає:

— Я — єдиний, хто ніколи цього не казав!

ВРОДА

512. — Твоя жінка така ж гарна, як колись?

— Так, так, тільки тепер це все забирає в неї значно більше часу.

ЩИРІСТЬ

513. В супружжя Ковальських відбувається срібне весілля. Схвильована ювілярка питає підпилого вже супруга:

— Скажи мені правду, чи справді протягом двадцяти п'яти літ незрадливо кохав мене?

— Ну, знаєш, двадцять п'ять літ я якось тримався, а тепер нагло маю говорити правду!

ЗНОВУ

514. — Знаєш, що Петро оженився?

— З ким?

— Зі мною.

— Знову з тобою?

НЕ НОВЕ

515. — Що нового?

— Жінка мене зраджує.

— Ти не зрозумів. Запитую, що нового?

НАГАДУЄ

516. — Мій чоловік не пам'ятає дати нашого шлюбу.

— То прикро.

— Ні, нагадую йому про це і навесні, і восени.

— І що?

— Одержую два подарунки.

ОДРУЖИЛИСЯ

517. — Чи Зуля і Філіп далі так кохаються?

— Ні, вже одружилися.

СПРАВЖНЯ НАСОЛОДА

518. — Я щаслива. Завтра одружуюся з тим, про кого мрію роками!

— Е.. е-е, справжня насолода — одружитися з тим, про кого мріють інші.

ВИПЕРЕДЖУЄ ЧАС

519. — Зуля завжди випереджує час.

— Звичайно, зарплату чоловіка витрачає достроково.

САМА БАЧИШ

520. — Життя з тобою неможливе: протягом довгих літ обманюю тебе, а ти вдаєш, ніби віриш мені!

БЕЗПЕРЕЧНО

521. — Справді накладеш на себе руки, якщо покину тебе?

— Безперечно. Так чиню після кожного розлучення.

БІСИТЬСЯ

522. — Мій чоловік біситься, коли не знає, на що йдуть гроші, а коли признаюся, знову біситься.

ВОЛОЦЮГА

523. — Що б ти зробив, коли б я тебе покинула?

— Те саме, що й ти.

— Я завжди бачила, що ти волоцюга!

ЧАСТО

524. — Ти добра до мене тільки тоді, коли хочеш, аби я дав тобі грошей!

— Не розумію, чого тоді нарікаєш, це ж трапляється дуже часто.

НЕ ЗАСЛУЖИВ

525. — Чи не хочете прийняти процедуру відмолодження?

— Ні, мій чоловік цього не заслужив.

НАКРАПАВ

526. Чоловік передчасно повернувся з новорічного гуляння додому і застав у ванні чужого мужчину:

— Що ви тут робите, чоловіче?

— Ви мені не повірите, але я сюди накрапав.

ВИТРИВАЛІСТЬ

527. — Та-а-ак! Хіба в такий час приходять порядні люди додому?! — сердито привітала жінка охмелілого чоловіка, який щойно приплентався.

— А ти ще не спиш?

— Чи ще? Уже три години виглядаю тебе, щоб подивитися, як ти надудлився.

— А я у пряшівській Дуклі чекав три години, поки ти заснеш.

ВПЛИВ

528. Шарішанка захотіла вилікувати свого чоловіка від пияцтва за допомогою якогось порошка. За порадою лікаря, цей порошок жінка повинна була сипати чоловікові до молока. Через якийсь час лікар питає Шарішанку:

— Ну як, сиплете той порошок чоловікові до молока?

— Аякже!

— А вплив є?

— Є: уже не хоче пити молоко.

ФОТОКАРТКА

529. Фіктус: — Як тобі подобається фотокартка моєї жінки?

Мрко: — Гарна, напевно миттєвий знімок.

Фіктус: — Чому?

Мрко: — Тому, що рот у неї закритий.

ЛАТИНЬ

530. Пан Слопай прийшов до лікаря, попросив, щоб той оглянув його, після чого розгублено каже:

— А тепер, пане лікарю, забудьте свою латинь і скажіть мені по-людськи, що, власне, зі мною!

— Гаразд,— відповів лікар.— Просто кажучи, ви алкоголік.

— Дякую красно, пане лікарю! А чи не могли б ви, прошу, назвати цю хворобу по-латині, щоб я міг пояснити жінці.

ВІДПОВІДЬ

531. Малий хлопець до батька:

— Чого Адам був сотворений раніше, ніж Єва?

— Щоб хоч один мужчина знав справжню дату народження жінки.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК

532. — Ковальський має успіхи завдяки першій жінці, а другу жінку — завдяки тим успіхам.

ВІРНА

533.— Ще ніколи я не зрадила свого чоловіка.

— Радієш чи шкодуєш?

НАРІКАННЯ

534. На вокзальному пероні стоїть подружня пара. Поїзд віддаляється, а чоловік дивиться вслід і збентежено говорить:

— Коли б ти так не копошилася, ми не спізнилися б на поїзд!

— А якби ти мене так не підганяв, ми не мусили б чекати так довго на другий!

ОБЕРЕЖНІСТЬ

535. Вулицею поволі їде автомашина, нею керує молода жінка. Краєм тротуару йде мужчина, інструктує її:

— Натисни на педаль, включи другу передачу! Натисни на газ!

Глянувши на здивоване обличчя перехожого, мужчина каже до нього:

— То моя жінка, вчиться водити автомашину.

— А чи не ліпше було б вам сісти біля неї в автомат шину і так навчати?

— Та знаєте, машина застрахована, а я ні.

ЗВИКНЕ

536. — І після того всього ти ще можеш дивитися мені у вічі?

— Чоловік до всього звикне.

ЩО МАЛИ

537. — Ти чула, що Ковальський розводиться з жінкою?

— Чого?

— Не маєш поняття, що він з нею мав!

— Що?

— Четверо дітей!

ВЛАСНА ДУМКА

538. — Мій чоловік — найшляхетніший мужчина в світі. І це — не моя думка.

— А чия?

— Його.

ТЕРМІН

539. Зустрілися два знайомі.

— Звідки маєш таку ґулю на лобі? — питає один.

— А, то від ревнивого чоловіка, я обнімав його жінку після їхнього шлюбу.

— Таж то є такий звичай!

— Так, але не в два роки по шлюбі.

ПО-П'ЯНОМУ

540. — Вчора ти знову повернувся додому п'яний.

— Я? Звідки такі нісенітниці?

— Таж учора ти сам признався.

— По-п'яному чоловік може й дурниць наговорити.

НАПЕРЕКІР

541. — Якщо я ніколи тобі не подобався, то чого виходила за мене заміж?!

— Коли б не те, що родичі мені дуже забороняли, то, напевно, таке б не вчинила!

ЯК ІНШІ

542. — Чую, що ти вчора вийшла заміж. А як шлюбна ніч?

— Як і всі інші.

ГОТОВА ВІДПОВІДЬ

543. — Маю питання, яке хочу задати тобі вже з тиждень...

— Говори сміло, вже місяць, як маю готову відповідь.

ДОБРЕ

544. — Як тобі з жінкою?

— Добре. Одного дня вона робить те, що схоче, а другого я те, що вона схоче.

ПРОБЛЕМИ

545. — Люба, якщо купимо тепер автомобіль, то як упораємося з виплатом?!

— Коханий, не розв'язуймо дві проблеми за одним разом.

НЕ ОБРИВАЄ

546. — Жінка не говорить зі мною вже два дні.

— А що ти на те?

— Не хочу її обривати.

ХТО ЛІПШЕ?

547. — Як тобі ведеться?

— Непогано. Одне тільки важко переживаю: що він ліпше оженився, ніж я вийшла заміж.

ДАВНО

548. — Нагадуєш мені мужчину, якого я дуже кохала.

— А давно то було?

— Вчора ввечері.

ПОТРЕБИ

549. — Як почуває себе Стась?

— Лікар сказав, що потребує тиші і спокою, а я тим часом потребую плаща і редикюля.

ЗАБОРОНА

550. — Лікар категорично заборонив мені варити,

— Хворієш?

— Я ні, мій чоловік.

МЕТАМОРФОЗИ

551. — Скільки разів бачу Філіпа на вулиці з чужою жінкою, завжди виявляється, що то його власна.

ЧОЛОВІКИ

552. — А знаєш, чоловік завжди воліє взяти жінку, дурнішу від себе.

— Тобі це сказав твій чоловік?

— Ні. Твій!

ЩО ЗРОБИТИ?

553. — Що зробити, аби мій чоловік так часто не виходив із дому?

— Виходь разом із ним.

БОЯГУЗ

554. — Подумай, кохана,— десять літ, і жодної суперечки.

— Знаю, боягузе!

ПОДІЯ

555. — Хатню роботу ділимо між собою. Наприклад, я кришу цибулю, а жінка плаче.

ПОДОБАЛАСЯ Б

556. — Коли б ми не були в шлюбі, ти навіть подобалася б мені.

КАВА

557. — Може, ще трохи кави?

— Ні, дякую, коли п'ю каву ввечері, то мій чоловік уночі не може спати.

НА ЩАСТЯ

558. — Мій чоловік тепер у лікарні. Повернувся вчора увечері п'яний і розбився об двері гаража.

— А як автомашина?

— На щастя, був без машинні

НЕ ПЕРЕБІЛЬШУЙ!

559. — Я бачила такого великого пса, як осел.

— Мільйон раз я тебе просив не перебільшувати!

ОДИН

560. — Знаю, що я поганий чоловік, але ж не я один такий!

— Інші, принаймні, покидають своїх жінок.

ЩЕ Й ТВЕРЕЗИЙ!

561. — Чи не мав би ти ласку признатися, мій коханий, звідки повертаєшся в таку пору та ще й цілком тверезим?!

КОМПРОМІС

562. — Помиримося?

— Добре, піду на компроміс. Признай, що моя правда, і я погоджуся.

ЗАКОНОМІРНІСТЬ

563. — Чого так погано виглядаєш?

— Моя жінка забагла схуднути.

ДЕШЕВШЕ

564. — Не маю в що одягнутися, і сусідки сміються з мене. Що робити?

— Мабуть, треба переїхати, це обійдеться дешевше.

А ДЛЯ МЕНЕ?

565. — Моя кохана, бажаю тобі в день іменин, щоб ти мала в цьому році якнайменше службових виїздів, щоб могла більше займатися хатою і хоч трішечки мною...

— Перепрошую, але це побажання для тебе. А що для мене?

НІЖНІСТЬ

566. Дружина ніжно будить чоловіка:

— Мушу тобі повідомити про величезну неприємність. Вже дев'ята година, і сьогодні не неділя.

МІЖ НИМ

567. — Як твоє життя з Юльком?

— Він так дуже любить себе самого, аж мені не по собі, що стою між ним.

ПРИЧИНА

568. Розмовляють двоє чоловіків:

— Власне, чому ти одружився з жінкою, що старша від тебе на двадцять років?

— Вона не дала мені закінчити речення, коли я просив руки її доньки.

ПРОЩАННЯ

569. В аеропорту жінка проводжає чоловіка:

— Полі! Пообіцяй, що не зрадиш мені.

— Хіба я пророк?

ПЕРЕКОНАЛАСЯ

570. По телефону схвильований жіночий голос:

— Хто це?

— Міськвиконком.

— Хто-о-о-о?

— Міськвиконком!

— Це точно?

— Звичайно!

— Ви кажете правду?

— Хто вам потрібний, скажіть, нарешті.

— Власне, ніхто. Це я знайшла в кишені чоловіка папірець, на якому записано цей номер.

ПОВІРИЛА

571. Молода жінка з плачем прибігла до своєї матері:

— Що трапилось?

— Мене побив чоловік.

— Твій чоловік? Але ж він учора поїхав у відрядження!

— Я теж так гадала.

ПОРАДА

572. Молода жінка скаржиться матері:

— Чоловік до мене погано ставиться. Що робити?

— Дбай більше про нього, подавай йому те, що... що він найбільше любить.

— Блондинок.

НА КВИТОК

573. — Монціко! Звідки в тебе завжди гроші? Адже чоловік твій дуже скупий!

— Якщо мені потрібні гроші, я сварюся з ним і кажу, що покину його і поїду до матері. І він дає мені завжди сто форинтів на квиток.

ТОЧКА ЗОРУ

574. — Я одружився. Набридло вже віддавати прати білизну, харчуватися в їдальні і носити шкарпетки з дірками.

— Цікаво?! А я саме через це розлучився.

КАРТЯРСТВО

575. — Кажуть, ти навчив свою дружину грати в карти?

— Навчив, і знаєш, добре вчинив. Тої суботи я відіграв у неї половину своєї платні.

ПЕРЕПИСКА

576. Сержант роздає солдатам листи з дому. Один із них виймає з конверта чистий аркуш.

— Що це означає? — питає сержант.

— Лист від дружини.

— Але ж там нічого не написано?

— Ми з нею полаялись і не розмовляємо.

ІНША СПРАВА!..

577. — Не пий тієї проклятої горілки під магазином, прийди з нею додому, я тобі закуску приготую, і хоч залийся нею.

На другий день прийшов чоловік тверезий, горілку приніс додому. Подала дружина закуску, він випив склянку і скривився:

— Не те!.. Вийду я ліпше надвір, а ти мені склянку горілки у вікно подаси.

Так і зробили. Випив чоловік, утерся рукавом і сказав весело:

— Це вже інша справа!

ВУЛИЦІ ПІДВЕЛИ

578. Підпилий чоловік повертається додому по півночі і виправдовується перед дружиною:

— Я вийшов із ресторану ще в дев'ять годин.

— Що ти верзеш? — осікає його дружина.— Від ресторану додому лише три короткі вулиці.

— То правда, що короткі, але які широкі!

ВЕРБЛЮД

579. Чоловік: — Ти знаєш, жінко, що верблюд може вісім днів робити і нічого не пити?

Дружина: — Я знаю такого верблюда, що вісім днів п'є і нічого не робить.

НА РУКУ

580. — Слухай, Грицю, чого ти ходиш у порваному капелюсі?

— Моя дружина поклялася, що не піде зі мною нікуди, поки я собі не куплю нового капелюха.

ПРОПИСКА

581. — Прошу прописати до мене дружину.

— Того тижня ми її прописали.

— Та поїхала.

— Куди?

— До свого чоловіка.

— А ця звідки приїхала?

— Від свого чоловіка.

ВІН, ВОНА, ПИЛОСОС

582. — Моя дорога, ти не можеш виділити з півгодини, щоб прибрати в кімнаті пилюку?

— І не подумаю, доки ти не купиш пилосос.

Минув тиждень.

— Дорога моя, я купив пилосос. Ти не можеш виділити кілька секунд, щоб витерти пилюку бодай із пилососа?

НЕ ВІДРАЗУ

583. — Я вичитала в газеті, що людина за рік з'їдає три кілограми солі,— говорить за обідом дружина до чоловіка.

— Може бути, тільки не за одним разом,— озивається на те чоловік, досьорбуючи пересолений борщ.

НЕВДАЛЕ ПОЛЮВАННЯ

584. До приятеля зайшов його товариш, але застав тільки господарку. Сидять, говорять, каву п'ють. Коли задзеленчав телефон.

— Хто телефонував? — питає гість.

— Та мій чоловік. Запевняв, що сидить у тебе вдома, збираєтесь на полювання.

ПОМИРИЛИСЯ

585. — Сьогодні судний день, давай помиримося. Я тобі зичу всього, чого ти мені зичиш.

— Бачу, ти знову за своє.

НАБРИДЛО

586. Дружина до чоловіка:

— Мені це життя остогидло. Позавчора ти прийшов додому вчора, вчора ти прийшов сьогодні, якщо сьогодні ти прийдеш завтра, я післязавтра заявлю про розлучення.

МРІЯ

557. Гарненька дружина до чоловіка:

— Я поїду, любий, на курорт, буду загоряти коло моря і тільки про тебе мріяти.

— Ні вже,— відповідає чоловік,— ти, люба жіночко, сиди ліпше вдома і мрій про море.

ТО НЕ ЗЛА

588. Зустрілися два приятелі.

— Чого ти такий нещасний? — питає один.

— Та жінка в мене люта, весь настрій зіпсувала.

— Е, то ще не люта. От у мене — дай у рот їй глину, і цеглина вискочить.

ГРОЗА

589. Чоловік: — Ти чула, як уночі гриміло?

Дружина: — Ой, чому ти мене не розбудив? Ти ж знаєш, що я зовсім не можу спати під час грози.

НЕМАЄ ПОТРЕБИ

590. Дружина докоряє чоловікові:

— Чому, коли моя мати приїжджає до нас, ти нікуди її не поведеш?

— Нема потреби,— відповідає чоловік,— все одно щоразу вона знаходить дорогу назад.

СКАЖИ НІ ПРО ЩО

591. — Скажи, синку, що сказав тато, коли впав зі східців?

— Лайку пропустити?

— Звичайно, синку!

— Тоді нічого!

СИЛ НЕ ВИСТАЧИЛО

592. Помирав Іван. Його молода дружина знала, що в Івана є збереження, але він нікому не сказав, де вони приховані. Про це й хотілось їй вивідати.

— Іваночку мій... Що буду робити без тебе, нещасна?! Хоч би знати, де ті гроші заховані...

Іван знав хитрість жінки. Ледве підняв руку, щось хотів показати пальцями, але так і не зміг.

Через деякий час Іван видужав. Жінка, яку все ще непокоїли збереження, не втерпіла:

— Іване, що ти хотів тоді показати мені рукою, коли я... пам'ятаєш?..

— Пам'ятаю. Хотів тобі дулю показати, та сил не вистачило!

ЧАРІВНІ ЩИПЦІ

593. Продавав якийсь дядько на базарі стару срібну шаблю. Люди питають:

— Скільки просите?

— Тисячу крон.

Оглядають люди шаблю і бачать, що такої ціни вона не варта. А володар шаблі й каже:

— Не проста ця шабля, коли замахнутися нею, то видовжується до семи метрів.

Тоді один чоловік побіг додому і приніс на базар старі щипці для жару. Зажадав за них дві тисячі крон.

— Чому така ціна? — дивуються люди.

— Ці щипці видовжуються до ста метрів, коли жінка ганяється за мною.

ЖІНОЧА РОБОТА

594. Дружина каже чоловікові:

— Я сьогодні трохи затримаюсь після роботи. І хотіла б попросити тебе, любий, аби ти розпалив грубку, поки я прийду.

А чоловік їй:

— Та ти ж знаєш, що я не вмію виконувати цю жіночу роботу.

Дружина, цілуючи чоловіка:

— Ну, я ж прошу тебе, любий.

Чоловік не дуже охоче погодився.

Ввечері дружина повернулася з роботи — грубка напалена, в кімнаті тепло. Посміхнулась.

Другого дня жінка з тим самим до чоловіка, але просить уже холодним тоном і не цілує.

— Ну, гаразд,— каже чоловік.

Сказано — зроблено.

Третього дня жінка, йдучи на роботу, нічого не каже чоловікові, а повернувшись увечері, як гаркне:

— Що, ледацюго, ти ще й досі грубки не розпалив?!

ХТО ПРАВИЙ?

595. Одну жінку покинув чоловік. І от вона пішла до мудреця, щоб той сказав, чи повернеться чоловік. А відвідувачів тут приймав секретар, який і передавав їм відповіді мудреця:

— Мудрець сказав,— говорить секретар жінці,— що ваш чоловік повернеться через місяць, але я запевняю вас, що він не повернеться.

Через місяць знову приходить жінка з тим же питанням.

— Мудрець сказав,— мовить секретар,— що ваш муж вернеться через три місяці, але я вам кажу, що не вернеться зовсім.

— Як це так: мудрець такий розумний і говорить, що чоловік повернеться, а ви говорите, що не повернеться?

— Це тому, що мудрець вас не бачив, а я бачу.