Добридень, сусіде! Сміховинки - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора (З-ПІД СТОЛА ПІШКИ) #5

З-ПІД СТОЛА ПІШКИ

Малий лелека до своєї мами:

— То правда, що вже не приносимо людям дітей?

ПАН ІНСПЕКТОР

600. До сільської школи прибув інспектор. Вчитель попередив дітей, щоб вони у розмові з ним говорили завжди з пошаною: «пане інспектор».

Ось інспектор і запитує учня:

— А що сказав господь бог Адамові, коли вигнав його з раю?

Учень: — Будеш проклятий ти і твої діти, пане інспектор!

НОГАВИЦІ (Штани)

601. Якось Іванко в школі пропустив підряд два дні. Вчитель і питає:

— Іванку! Чого ж це ти два дні підряд не був у школі?

— Перший день мамка випрала мої ногавиці, то я, прошу пана вчителя, не мав у чім прийти.

— А другий?

— А на другий, коли йшов до школи, побачив на плоті ваші, то подумав, що й вас не буде в школі...

ТРАДИЦІЯ

602. — Няню,— каже син до батька,— я повинен написати про традицію. Що то є?

— Традиція,— пояснив батько,— то є те, що переходить з роду в рід.

І син написав: «Мої ногавиці».

ЗНАЄ СИНА

603. — Ви такий господар, маєте стільки худоби й не хочете свого сина до школи дати!

— Даруйте, але я не хочу позбутися всіх корів за одного віслюка.

ЗАВТРА МЕНЕ НЕ БУДЕ...

604. — За що ви накрутили вуха своєму синові?

— Бо завтра має принести табель зі школи.

— Але ж...

— Але завтра мене не буде вдома...

НАЙРОЗУМНІШИЙ

605. Приходить мати до школи і накинулася на вчителя:

— Як це можливо, щоб мій син провалився? Він у нас найрозумніший у сім'ї!

— Співчуваю,— сказав учитель.

ЛІЧИВ ДО СТА

606. Учитель повчав учнів:

— Ніколи не кваптесь говорити те, що хочете сказати. Спочатку долічіть до ста, а лише потім кажіть.

Стоячи біля грубки, вчитель не помітив, як загорілись штани. Вже почав іти дим, коли один з учнів заявив?

— Пане вчителю! У вас горять ногавиці!..

— О! Чого ж ти мені не сказав раніше?

— Я лічив до ста!

НОВИЙ УЧИТЕЛЬ

607. Дочка повернулася зі школи.

— Но, сподобався тобі ваш новий учитель? — питав мати.

— А! Він нічого не знає...

— Як? Звідки ти взяла?

— Цілий урок лише мене питав!

ЯК І ВДОМА

608. Батько: — Ну як там у школі?

Учень: — Та так, як і вдома.

Батько: — Як так?

Учень: — Та вдома б'ють, і в школі б'ють.

КМІТЛИВИЙ УЧЕНЬ

609. Учневі запропонували придумати слово, щоб мало два значення. Не думаючи довго, він сказав:

— Гаврило.

— Чому ти думаєш, що слово «Гаврило» має два значення? — спитала вчителька.

— Тому, прошу пані вчительку, що «гав» — то пес, а «рило» — свиня.

ТРУДНА ЗАДАЧА

610. — Скажи, Васильку, скільки мама заплатила за два кілограми яблук, якщо кілограм коштує два карбованці.

— Важко відповісти. Моя мама завжди торгується.

ЗЕМЛЯ ПОТІЄ...

611. — Хто скаже, від чого роса? — питає вчитель.

— Я знаю! — підіймається Іванко.— Земля крутиться так швидко, що аж потіє.

ЩОБ НЕ ПОМИЛИТИСЬ

612. — Чому вириваєш сторінки з підручника? — запитує вчителька Василька.

— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково одне двічі не читати.

НІЧОГО НЕ ЗРОБИВ

613. Учневі було доручено зробити розбір речення «Дідусь помер», та він не міг визначити підмет і присудок. Тоді вчитель дав йому допоміжні питання:

— Хто помер?

— Дідусь.

— Що зробив дідусь?

— Нічого не зробив, бо помер.

ТАЛАНТ ДРІМАЄ

614. Учитель: — Ваш син увесь час біля книжок заспаний.

Батько: — Може бути. То в ньому талант дрімає.

СОЛОМОН І КОРЧМА

615. Учитель: — Петрику, що знаєш про мудрого Соломона?

Учень: — Нічого, бо нич не купуємо в корчмі.

КОРОТКЕ РІШЕННЯ

616. Учитель: — Петре, скажи одне речення.

Учень: — Собака голосно гавкає на вулиці.

Учитель: — А коротше.

Учень: — Гав!

ЗВІДКИ БУРЯ

617. Учитель: — Хто скаже, звідки береться буря?

— Я знаю,— вихопився Іванко.

— То скажи.

— З кісток.

— Як то?

— А так, коли має бути буря, то наші баба за п'ять днів чують бурю в своїх кістках.

ХТО МУДРІШИЙ?

618. Іванко: — А мій тато багатший від твого!

Мишко: — А мій мудріший від твого.

Іванко: — А мій тато твоєму гроші позичав!

Мишко: — А мій тато твоєму не віддасть...

ЧИ ПРАВДА?

619. — Чи правда, няню, що люди від мавпи походять?

— Правда, синку.

— Тоді і я від мавпи народився?

— Що-о?!

ДЕ НАРОДИВСЯ

620. — Вуйку, ви в лісі народилися?

— Чого питаєш?

— Бо няньо казали: «Знов преться до нас старий пень».

БАЖАННЯ

621. Мати запитує п'ятирічного сина, що він хотів би на свої іменини.

— Коника, пушку і три дні не вмиватися...

ЧОМУ ЖІНКИ ФАРБУЮТЬСЯ

622. Павлик читав книжку про індійців. Питає батька:

— Татку, чому індійці фарбують обличчя?

— Це вони роблять тоді, коли йдуть на війну.

Через деякий час син кричить із другої кімнати:

— Тату, йди подивися! Мама готується на війну!

СКІЛЬКИ РОКІВ?

623. — Скільки років маєш, Васильку?

— Дев'ять. Мав би десять, так один рік хворий перележав.

БЕЗ ІМЕНІ

624. — Як звешся, хлопчику?

— Я не знаю!

— А як же тебе кличуть удома?

— Няньо кажуть — шибенику, мама — збитошнику, бабка — опришку, дідо — розбійнику, а тітка — люципере.

ГОСТІ

625. — Іванку, чому хата завжди повинна бути чистою?

— Бо завжди можуть прийти гості!

НЕ СМІШНО

626. — І чого ти смієшся, Іванку? Я нічого не бачу смішного!

— Та ви й не можете бачити, бо сидите на моєму хлібові з повидлом.

ПІСЛЯ ПОХОРОНУ

627. Після похорону бабусі маленька Оленка розплакалася.

— Чому так плачеш? — питають її.

— Таж бабуся забула з собою окуляри забрати. Як вона там буде читати?!

ВНУЧОК

628. — Як там, пане вчителю, мій внучок у школі?

— Та нічого. Тільки вчора відпросився на ваш похорон.

Я ВЖЕ ВМІЮ...

629. Батько: — Почекай, я тебе навчу палити! Я тебе навчу!..

Син: — Йой, няньку, шкода праці. Я вже й так умію.

ВІДПОЧИВАЄ

630. — Добре, синку, що ти перестав плакати.

— Я не перестав, я тільки відпочиваю.

НУ ТО Й ЩО?

631. — Слухай, Мишку, твій няньо працює зубним лікарем, а ваша Маріка не має жодного зуба?!

— Але ж їй ще року немає!

— Ну то й що?!

ХТО БІЛЬШИЙ

632. Панчуки розглядають картинку, на якій намальовано великого та малого ослів.

— Дивись, який великий осел. Як наш тато.

— Такого осла, як наш тато, ніде немає!

ПОЯСНИВ

633. Син побачив на хаті бузька й питає:

— Няню, а чому бузьок на одній нозі стоїть?

— Гм, бачиш, якби й другу підняв, то впав би.

ДОБРА СПРАВА

634. — Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу.

— Що ж ти зробив, синку?

— Двоє бігло до поїзда. Я нацькував на них нашого пса, і вони так тікали від нього, що встигли на поїзд.

СМІХОТА

635. — Мамо! Ото я сьогодні бачив сміхоту!

— Яку, синку?

— Циганка ловила нашого когута (Півня) і не могла ніяк зловити. Так я їй допоміг!

МАМИНА НАУКА

636. Славкові дала тітка цукерок. Хлопець радо прийняв гостинець, але забув подякувати. Мати й накинулась:

— Славку! Як я тебе вчила? Що треба сказати, коли щось дають?

— Дайте ще!

ЯБЛУКА

637. — Який час,— питає вчитель на уроці,— найкращий для збирання яблук у саду?

Учень: — Коли пес спить у будці!

БОСА ПРАВДА

638. Пішли батько з сином на базар. Купили батькові хромові чоботи. Перекинув їх батько через плече і йде додому босий.

— Тату, взуйте чоботи,— озвався син,— ноги поб'єте. Не встиг це промовити, як батько спіткнувся і мало не впав.

— Бачиш, дурню,— сердито сказав до сина,— якби я тебе послухався, то вже підошва відскочила б, а так лише ніготь відлетів.

ЩИРА РОЗМОВА

639. — Павлику! Ти сьогодні не йдеш до школи? — спитав батько сина, помітивши, що той не збирається.

— Ні.

— Чому?

— Вчителька просила, щоб сьогодні до школи пішли ви.

МИНУЛИЙ ЧАС

640. — Васильку,— звернувся вчитель до учня-другокласника.— Як буде минулий час від дієслова «прокидатися»?

— Спати,— відповів учень.

НАЙПЕРШЕ

641. На уроці релігії піп питає учня:

— Чому Христос, коли воскрес, найперше з'явився жінкам?

Учень думав, думав, а потім каже:

— Та тому, панотче, що так скоріше звістка розходиться.

НЕ ДОСЯГ ДО СОНЦЯ

642. Петрикові мати каже:

— Іди, синочку, і повісь цю сорочку на сонці, щоб висохла.

Петрик довго не затримався надворі. Зайшов до хати й плаче:

— Я до сонця не досяг!

ЩО ТО Є БАЙКА?

643. — Скажи,— питає вчитель учня,— що таке байка?

— Байка — це коли звірі межи собою розмовляють, наприклад, свиня з ослом, як ми з вами, пане вчителю.

ЗВІДКИ БРАТИК?

644. У Івасика з'явився братик. Це його дуже здивувало.

— Няню, а звідки в мене братик?

— Мамка його впіймала...

— Ось і ні,— заперечив Івась.— Як же вона впіймала, коли братик ходити не вміє?

СЕРЙОЗНА ПРИЧИНА

645. — Петрику, чому ти так погано вчишся, а Василь добре?

— Бо Василь на два двори ближче до школи живе.

ДИТЯЧИЙ РОЗУМ

646. Батько: — Як думаєш, Івасю, що цінніше: сонце чи місяць?

Івась: — Місяць.

Батько: — Чому?

Івась: — Тому, що місяць світить вночі, коли темно, а сонце вдень, коли й так видно.

НЕ ТЯГНИ!

— Не тягни кота за хвіст!

— Я не тягну. Я тільки тримаю за хвіст, а він сам тягне...

ГОЛОВА СТАРІША

648. — Няню, скажіть мені, чому у вас голова сива, а борода чорна?

— Тому,— поважно відповів батько,— що на голові волосся старіше за бороду на двадцять літ.

ЦІКАВІСТЬ

649. — Диви, Іванку, як курятко вилазить із яйця!

— Цікаво! А як воно туди залізло?

ПОМІЧНИК

650. Дідусь коле дрова, а внук спостерігає.

— Дідусю! Чому, коли б'єте, говорите: «Гах!»?

— Так легше рубати.

— То давайте я допоможу. Ви рубайте, а я буду приговорювати: «Гах!»

ПОЯСНИЛА

651. Вулицею ідуть троє малих Дівчат. По дорозі зустрічає їх одна бабуся й питає:

— А чиї ви, дівчата?

Найбільша дівчина відповідає:

— Ся чужа, і ся чужа, а я наша.

ХЛОПЕЦЬ ТА БАБКА

652. — Бабко, чуєте, бабко, хочете цукерку?

— Ні, внучку, не хочу.

— Но, а тепер зазвідайте мене.

ВУЙКО Й ХЛОПЕЦЬ

653. — Вуйку, погладьте того пса.

— А він кусається?

— Не знаю, хочу перевірити...

ДРУГЕ ЯБЛУКО

654. Бабка послала внука в сад зірвати пару яблук: одне для себе, а одне для неї.

Онук зірвав, але приніс лиш одне.

— А де ж друге?

— Та це друге, бабко, бо я перше з'їв.

ДУЖЕ РОЗУМНИЙ

655. Питає син у матері:

— Мамо, чому наш няньо лисий?

— Тому, що він дуже розумний.

А чому в тебе так багато волосся?

ОЛЕНКА

656. — Зараз піду до твого нянька і повім йому, що ти мене дражниш,— говорить Оленка.

— Можеш іти,— сміється Андрійко,— мій нянько тобі не повірить, бо він усе говорить, що жінкам не можна вірити.

МАТИ НЕ ЗНАЄ

657. Мала Марічна, йдучи до школи, зустріла тітку.

— Ви не знаєте, що у нас є! — щебечучи, звернулась до неї.— Сеї ночі мені бузьок приніс братчика... А такий маленький-маленький...

— А ти любиш його?

— Дуже.

— А мамка?

— Мамка нічого не знає. Коли я йшла до школи, вона ще спала.

НЕ ЗАГУБИВ

658. Хлопчик років п'яти зайшов до крамниці й подає продавцеві глечика:

— Мати просили, щоб ви відпустили повну посудину повидла.

— Який розумний хлопчик, вже допомагає мамці,— хвалить малого продавець.

— Ось тут маєш повидло. Мати, напевно, дала тобі й гроші на повидло?

— Дала. Вони на дні глечика. Я поклав туди, щоб не загубити.

ОБОЄ ГРАЮТЬСЯ

659.— А де твоя няня? — запитали маленьку дівчинку.

— Вона мені наказала, щоб я гралася з оцим маленьким хлопчиком, а сама пішла гратися з отим вусатим.

ЗІЙШЛИСЯ

660. — Няню, а де ти народився?

— А мама?

— Мама — в Перечині.

— А я?

— Ти — в Мукачеві,

— То як же ми всі троє зійшлися?

ДЕ БАТЬКИ

661. — Мама вдома?

— Ні.

— А батько?

— Теж сховалися!

НАЙКРАЩИЙ ДЕНЬ

662.— Петрику, який день тобі найбільше подобається?

— Понеділок.

— Чому?

— Бо в неділю у нас завжди бувають гості, а в понеділок я здаю пляшки.

ЧИ МОЖНА ЛЮБИТИ ДВОХ?

663. — Мамо, ти мене любиш?

— Люблю, синку.

— А мого братика маленького?

— Теж люблю.

— Ти дивись... А я чув, як учора наша Марійка біля хвіртки комусь говорила, що двох любити не можна.

ПЛУТАНИНА

664. — Тату, щось наш учитель плутає,— скаржиться син батькові.

— Чому так думаєш?

— Вчора сказав, що два і два — чотири, а сьогодні, Що три й один — також чотири.

РАДІСТЬ АНДРІЙКА

665. Андрійко (три з половиною роки), почувши від тата, що той буде старіти і все меншати та меншати, зраділий, обіцяє:

— Я тоді тебе в дитсадок буду водити.

ЯКА КАПУСТА?

666. Семирічний Сергійко запитує маму:

— Мамо! Де ти сестричку Оленку взяла?

— В капусті знайшла.

— А яка ж це капуста в січні росте?

ПРИМУШЕННЯ

667. — Іванку, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Михайлика нести і свій, і твій портфелі.

— Це я вчу його допомагати старшим,— відповів Іванко.

ЛЕДВЕ ПРИСПАВ

668. Вечорниці на квартирі Малет. Дитина добре почувається межи старшими. Але настає десять годин, батько бере сина і вкладає в ліжко у сусідній кімнаті. Сам лишається, щоб приспати. Минає година, друга... Раптом двері кімнати відчиняються, й тихо входить Іванко:

— Ледве вдалося старого приспати!

ПРОЗРАДИВ

669. Невістка побачила у вікно свекра і каже тихо:

— Знову його чорти несуть.

Зайшов свекор у хату, а маленький Іванко питає:

— Розкажіть, дідусю, як ви до нас добиралися.

— Та йшов собі помаленьку.

Іванко здивувався:

— А мама казала, що вас чорти несуть...

ТРАПИЛА КОСА НА КАМІНЬ

670. Прийшли до шевця гості, і він шле свого малого помічника за пивом.

— Але ви, пане майстер, не дали мені грошей на пиво,— говорить хлопець.

— Е, та то всякий дурень може принести пиво за гроші. От ти принеси без грошей.

Помічник пішов. Незадовго вертає, кладе спокійно перед шевцем на стіл порожній збанок і каже:

— Прошу, пийте, пане майстер!

— Та що буду пити, як збанок порожній?

— Е та то всякий дурень може пити з повного, а ви напийтеся з порожнього.

ВПАВ КОЖУШОК

— Синку,— питає мати Йванка,— чого ти плачеш?

— Та мій новий кожушок упав з горища.

— І ти з-за такої дрібниці плачеш?

— Еге ж, дрібниця! Але в кожушку був я!

ЧОМУ НЕ ВІДПОВІДАЄ?

— Чому ти, Іванку, не відповідаєш на друге запитання?

— Мене батько вчив: не знаючи броду, не лізь у воду.

А ЯК НЕ ПРИЙДЕ?

673. — Іванку,— звернувся батько до малолітнього сина,— ти б умився. Сьогодні неділя, то, може, дядько прийде в гості.

— А як не прийде? То буду цілий день ходити умитий?

ЗАВТРА ЗНОВУ

674.— Багато ти сьогодні, Оленко, навчилася в школі?

— Мало. Завтра знову треба йти.

НЕ ВМІЄ

675. Першокласник Юрко, повернувшись зі школи, заявив:

— Я в школу більше не піду.

— Чому? — запитала бабуся.

— Бо там примушують писати і читати, а я не вмію, а розмовляти я вмію, так на уроках не дозволяють.

НЕ ЗНАЄ

676. Коло будинку сидить маленький хлопчик. До нього підходить незнайомий чоловік і питає:

— Батько вдома?

— Так!

Чоловік дзвонить, але ніхто з будинку не виходить. Тоді він знову звертається до хлопчика:

— Ти кажеш, що батько вдома, але чому ж ніхто не відчиняє двері?

— Не знаю, ми не тут живемо.

ДОБРА ВІДПОВІДЬ

677. Учитель: — Скажи, Івасю! Як то може бути, що твій твір про собаку такий самий, як у твого брата?!

Учень: — Бо це той самий собака.

ВЧЕНИЙ

678. — Ти, Петре, сам горіхи з'їв? А чом не поділився з сестричкою.

Петро відповідає по-вченому:

— Три, не ділиться на два.

ЗООЛОГІЯ

679. Вчитель: — Скільки живе заєць?

Учень: — Поки його не застрелять.

ЩАСТЯ

680. Школяр каже батькові:

— Татусю, ти маєш щастя.

— Тобто як?

— Тобі не доведеться купувати мені нових книжок. Я залишився на другий рік.

ЗДОГАД

681. Хлопчик закидає дівчинці:

— Чого задираєш носа, Анічко? Татка в тебе нема...

— Здається мені,— каже дівчатко,— що твій татко буде моїм.

— Як? Чому?

— Тому що тільки й сидить біля моєї мами.

СИНОК

682. — Як вам подобається наш синок? — питає господиня гостя.

— О, то чудове дитя. Але чомусь він думає, що я лікар: відколи я зайшов до вас, весь час показує мені язика.

ПЕРШОКЛАСНИК

683. Питає батько першокласника Василька:

— Завдання вже виконав?

— Еге, вивчив усю азбуку. — А яка буква після «А»?

— Всі інші.

А БЕЗ ЗАДОВОЛЕННЯ?

684. — Тату, дай мені три крони, бо треба купити зошити до школи!

— З великим задоволенням,— відповідає батько і дає синові три крони.

— А без задоволення ти не міг би дати мені ще п'ять крон?

ВІДДАНИЙ СИН

685. Хлопець прибіг до поліцая й просить:

— Ходіть швидше! Якийсь чоловік більше години з нашим няньком на землі б'ються!

— Чому ж ти не прийшов сказати скоріше?

— Бо дотепер нянько були зверху!

ОТІ ДІТИ!

686. Учителька розповіла дітям про корову і питає їх:

— Для чого корові хвіст?

Тиша. Аж ось зголосилася мала Катушка:

— Для того, щоб люди не знали всього про неї.

ФІЗИКА

687. На уроці фізики вчитель каже учням:

— Завдяки закону земного тяжіння ми можемо ходити по землі.

На це Яро Сливка несподівано для всіх випалив:

— А як то воно було, товаришу вчитель, доки не мали цього закону?

ЗДОРОВ'Я

688. — Так що, Мартіне, мамка вже здорова?

— Так, трохи...

— Як це трохи?

— Ну так... Мене вже відлупцювала, а тата ще не наважується.

ХИТРУН

689. Учитель: — Ти й цього разу спізнився на півгодини.

Мішо: — То нічого, пане вчителю, мама каже, аби я не спішив, бо переді мною ще все життя.

МАЛИЙ ГУРМАН

690. — Душане, не обпирайся ліктями на стіл! Не пхай пальці до рота! Закрий ту пащеку! Що так дико регочеш?! Хіба так тримають ложку в руці?! Я збожеволію, поки той пацан наїсться.

— Мамоцко, плавда, сцо ти не плодаси мене нізасцо в світі?

СКАРГА

691. Йожко поводився нечемно. Як батько вліпив йому по штанях, то він заверещав:

— Спочатку хочуть дитину, а після, коли вже знайдеться а них дитинча, тільки періщать його.

НІЧИЯ

692. Учителька пояснює дітям ділення. На дошці написала «2 : 2» і питає:

— Хто знає, діточки, що це означає?

У Іванка, що сидить на першій парті, засяяли оченята:

— Нічия!

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

693. — Кандрачику, твоє домашнє завдання серед усіх найгірше. Повідомлю про це твого батька.

— Так йому й треба, може, хоч після того уважніше буде ставитися до моїх завдань.

ДІТИ МУДРУЮТЬ

694. — Віриш чи ні, але мене справді бузько приніс.

— Можливо, але це не в усіх так. Мені, наприклад, казала мама, що я викапаний тато.

СПОКОЮ!

695. — Тату! — турбує наймолодший син батька, що читає газету. — У Мілана двадцять вісім зубів, а в мене лише двадцять п'ять.

— Дайте мені, нарешті, спокій! Поділіться ними!

ВЕЛИКА РАДІСТЬ

696. Малий Йожко разом зі своїми сестричками на канікулах гостював у дядька.

— Ну що, яку радість ви зробили дядькові? — спитав Йожка тато після повернення.

— Величезну! — захоплено відповів Йожко.— Уяви собі, татусю, дядько навіть запитав мене, чому ми не забрали з собою ще й тебе, мамку, бабку, нашу кицю та канарика.

ТЕЖ ПРАВДА

697. Учитель: — Що станеться з водою, якщо вона перетвориться на лід?

Учень: — Підвищиться її ціна.

ПОВЧАННЯ

698. — Подивися, Рудку! — повчає тітка малого сина.— Коли я позіхаю, то рота закриваю рукою. Чому так роблю?

— Щоб не випали ваші штучні зуби.

НАЙГОЛОВНІШЕ

699. Учитель:— Скажи мені, Вртинец, чого не було ще на світі сто років тому?

Учень: — Літаків, ракет, автомашин, супутників, телефонів, електрики...

Учитель: — Добре, а ще чого?

Учень: — Мене.

ГОТОВНІСТЬ

700. Відвідав дядько племінника і питає його:

— Ну, Душанку, чи вмієш уже рахувати?

— Давно.

— То слухай! Тепер вас четверо братиків і сестричок. А скільки б вас було разом, якби появився ще один?

— Ага,— протягнув лукаво Душанко,— то ти вже, дядьку, теж помітив?

НА УРОЦІ ГЕОГРАФІЇ

701. Учитель: — Якби я тепер почав прокопувати звідси землю наскрізь, де б я опинився, Вртиножко?

Вртиножка: — У божевільні, прошу.

ПО-ДИТЯЧОМУ

702. — Бабуню, ти спиш у курнику?

— У курнику?! Дитя моє, дитя, що тобі спало на думку?

— Ну, тож тато завжди каже, що ти йдеш спати з курми.

ДАВНЄ ЗНАЙОМСТВО

703. Прогулюючись по бульвару з малим Ферком, мати зустріла акушерку. Провівши її поглядом, мати каже:

— Бачиш, Ферку. Ця пані була першою, яка тебе побачила, коли ти народився.

— Тому-то вона мені здалася знайомою.

ОБРАЖЕНА

704. — Чому так плачеш, Гітко?

— Татко сказав мамці, що вона перелякана вівця, а вона йому відповіла, що він старий баран.

— І ти за них так образилася?

— Не за них, але в такому разі ким би мала бути я?

СПРАГА

705. — Тату, мене мучить спрага,— скімлить хлопчик у ліжку.

— Спи, не сердь мене!

— Тату, але мене дуже мучить спрага.

— Перестань, бо дам потиличника!

— Тату,— доноситься знову через кілька хвилин із сусідньої кімнати,— як будеш іти давати мені потиличника, то не забудь прихопити і склянку води!

РЕЛІГІЙНИЙ

706. — Мамочко, а у мене також є свій ангел-хранитель?

— Аякже, голубе, в кожного є.

— А де ж він, той мій ангел-хранитель, коли мене б'ють?

НА УРОЦІ ПРИРОДОЗНАВСТВА

707. Учитель розповідає учням про слонів. Після пояснення запитує Пепічка:

— Скажи мені, Пепічку, де можна знайти слона?

— Ніде. Слон надто великий для того, щоб загубитися.

СХОЖІСТЬ

708. — На кого з родичів схожа твоя нова сестричка?

— Волосся в неї мамчине, очі — батькові, борідка — бабчина, а голос — як гудок нашого мотоцикла.

ДЗЕРКАЛО

709. Батько повернувся з роботи, донька його радісно вітає, цілує, а синок чомусь наче й не помічає батька.

Батькові аж ніяково зробилося:

— Подивися, Тончику, як гарно привітала мене Зузанка! А ти й уваги не звернув на мене.

— Я не мушу цього робити, тату, я не розбив дзеркала.

КМІТЛИВІСТЬ

710. Батько держить за спиною паличку і кличе сина:

— Іди сюди, Тондо! Я тобі щось скажу.

— Ей, татку,— відповідає лукаво малий Тонік,— для чого все знати таким малим хлопцям, як я?

НЕПОРОЗУМІННЯ

711. — Чому плачеш, Веношку? — питає зі співчуттям мати.

— Е, мамко, було в мене непорозуміння з твоїм чоловіком.

ЦІКАВІСТЬ

712. — Мамочко, а зебрам теж видають свідоцтва?

— Ну що ти, що папало на тебе, Любошку?!

— То від чого ж тоді по всьому тілу в них смуги?

ПОВЧАННЯ

713. — Навіть коли овірятко дуже любимо, не можна його цілувати,— повчає дітей учителька,— бо може передатися хвороба. Діточки, хто з вас міг би навести до цього приклад?

— Прошу, наша тітка поцілувала мопсика, і він, бідолашний, після того помер.

ВІДПОВІДЬ

714. — Яка риба найдовша, Філіпку?

— Сардина, прошу. Корпус її у нас, а голова десь у Норвегії.

ДВА ПАПУГИ

715. — Франто, для чого твоєму дідикові аж два папуги?

— Один говорить по-іспанськи, а другий мусить перекладати.

ДОЩ

716. — Мамо, чому йде дощ?

— Щоб усе росло — городина, садовина, квіти...

— Ну, а для чого він падає на тротуар?

СПРОЩЕННЯ

717. — Назвіть шість звірів, що живуть у Арктиці!

— Прошу: чотири ведмеді і два тюлені.

НЕ ТЕ ЦІКАВИТЬ

718. Бабуся: — Якщо будеш слухняний — попадеш до раю, а якщо сердитимеш мене, то в пеклі опинишся.

Внучок: — А що робити, бабуню, щоб попасти в кіно?

СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ

719. Малий хлопчик до батька:

— Цей чоловік, напевне, вчитель.

— Як ти здогадався?

— Бо поки сів, то старанно оглянув крісло.

РЕАКЦІЯ

720. Учитель до Казя:

— Ну й що сказав батько, коли ти приніс такий поганий табель успішності?,

— Дуже розсердився. Побачите його — краще обминайте.

КЛОПІТ

721. На дорозі плаче хлопчик. Підходить старенька жінка:

— Чого плачеш?

— Бо загубив татка.

— І не втрапиш сам додому?

— Та я втраплю, але татко не втрапить.

КУРЙОЗ

7,22. — Мамо, глянь, той чоловік не має на голові жодного волоска.

— Не говори так голосно, він може почути.

— Хіба він про це ще не знає?

НАСЛІДОК

723. Хлопчина питає маму:

— Мамо, як ви познайомилися з татом?

— Одного разу я впала в ріку. От-от потону, та несподівано незнайомий молодий чоловік кинувся у воду і врятував мене. Через кілька місяців ми одружилися.

— Ах, то я вже розумію, чого тато заявив, що не дозволить мені вчитися плавати!

СПІЛКА

724. Батько обіцяв синові, який дуже погано вчився, двадцять злотих за кожну добру оцінку. В кінці півріччя підрахував, що коштувало його те все шістсот злотих. Роздратований, говорить до жінки:

— Дивно! Я певен, що той шмаркач зговорився з учителем.

ВНУКИ

725. Бабка до підростаючої внучки:

— Теперішні дівчата не мають навіть поняття, для чого служить голка!

— Як то не маємо поняття?! Для програвача.

ДЕДУКЦІЯ

726. Тадзьо до мами:

— Мамо, в тебе вже є сиві волосинки.

— То неслухняність дітей додає родичам сивини. Тадзьо хвилину думає, врешті каже:

— Тепер розумію, чому бабка цілком сива.

ДОСИТЬ!

727. Батько до сина:

— Мусиш учитися англійської мови! Нею розмовляє понад триста мільйонів людей!

— То ще їх не досить?

НАВЧИВСЯ

728. Мати до Яся, який повернувся зі школи:

— Чи ти навчився сьогодні в школі щось нового?

— Так, навчився шептати, не ворушачи губами.

ЛІПШЕ ВЕДЕТЬСЯ

729. Батько до капризного сина:

— В твоїх літах я був щасливим, коли на вечерю їв хліб із маслом!

Син:

— Зате відколи живеш із нами, ведеться тобі значно ліпше.

ПИТАННЯ ПО СУТІ

730. В сім'ї прибуло клопотів — з'явилася нова дитина. Марійка до мами:

— А хто ж доглядав першу людину?

БАТЬКИ І ДІТИ

731. Мати до дочки:

— Моя дорогенька, робиш такі грубі помилки у навчальних вправах...

— А ти, мамо, в житті.

НАЙДУЖЧА

732. — Хто у вашій сім'ї найдужчий?

— Бабуся.

— Чому?

— Тому, що за всіх працює.

НАПЕРЕКІР ТРУДНОЩАМ

733. — Ти вже пробував палити?

— Так, я палю щодня.

— Подобається?

— Ні, мене від кожної цигарки нудить, і коли б не хотілося допекти батькам, давно б кинув.

ПОДАРУНОК

734. Ясь до батька:

— Хочу зробити тобі приємність на день народження — подарувати гарну люльку.

— То дуже гарно з твого боку, але я хотів би, щоб ти не робив мені подарунків, тільки краще вчився.

— Запізно! Я вже купив люльку.

БІЙКА

735. Батько до Яся, що прийшов у обдертій одежі, з розбитим носом і синяком під оком:

— Хто тебе так обробив?

— А ти не міг йому віддати?

— Я йому віддав, але перед тим.

ЗАКЛАД

736. Шестилітній Олєк і п'ятилітній Тадік граються в саду. Несподівано приходить батько і схвильовано говорить:

— Маю для вас несподіванку. Кілька хвилин тому лелека приніс вам сестричку!

Олєк нахилився до вуха Тадіка і шепче:

— Ти програв, таки дівчинка!

ЛИЦЕМІР

737. Учитель до Яся:

— Хто такий лицемір?

Ясь, хвилинку подумавши:

— То хлопчак, що йде в школу з усмішкою на устах.

МОВ КІТ

738. На подвір'ї розмовляють двоє хлопчаків:

— Знаєш, моя сестра така, як кіт.

— Чому?

— Бачить у темноті.

— Справді?

— Так. Сиділа якось у темнім покої зі своїм хлопцем, і я чув, як сказала: «Ти неголений!».

РЕПЛІКА

739. Дама читає нотацію малому лобуряці. Хлопець відповідає словом на слово. Обурена дама говорить:

— Як ти смієш поводитися так зі мною? Я могла би бути твоєю мамою!

— Звичайно, що так. Мій тато завжди мав добрий смак.

ОДНУ ЧЕТВЕРТУ!

740. Учителька, перевіряючи, як діти розуміють дроби, питає учня:

— Що б ти хотів дістати: одну третю чи одну четверту груші?

— Одну четверту.

— Чому?

— Бо не люблю груш.

РІЗНИЦЯ

741. Літня дама до малого хлопця:

— Чи ходиш до школи?

— Ні, мене посилають.

З'ЯСУВАЛА

742. Ганя до мами:

— Мамко, чого ти так дуже потовстіла?

— Бачиш, дорогенька, я потовстіла тому, що сподіваюся на малого братчика для тебе.

— О, тепер я знаю, чого вгруб наш священик.

— Чого ж?

— Бо вчора сказав, що сподівається на вікарія!

ЛОГІЧНО

743. Хлопчик до колеги:

— Вмієш читати і писати?

— Вмію лише писати.

— То підпишися тут.

Хлопець пише.

— Що ж ти написав?

— Не знаю, таж я сказав тобі, що не вмію читати!

ВИПЛАЧУЄТЬСЯ

744. До каси філармонії підходить дама з дочкою і питає:

— Скільки коштує квиток у перші ряди?

— Вісімдесят злотих,— відповідає касирка.

— Чуєш?! — вигукує дама до дочки.— Люди платять вісімдесят злотих за квиток! Будеш, нарешті, вчитися грати на скрипці?!

НЕ САМ

745. Вчитель, проглядаючи завдання учня, дивується, як це одна людина могла допустити так багато помилок. Учень і каже:

— Зовсім не одна. Тато допомагав мені.

ТИТУЛИ

746. Три хлопчики з гордістю розповідають про своїх батьків:

— Моєму татові всі кажуть «пане директор».

— А мого тата кожний називає «пане голова»!

— А мого тата тільки хтось побачить, то й вигукує: «Боже мій!»

ЗНАК

747. Малий хлопець до залицяльника старшої сестри:

— Йоля сподівалася, що ви сьогодні прийдете.

— Звідки знаєш?

— Бо пішла з дому.

СПОРТСМЕНИ

748. Розмовляють два хлопчаки:

— Мій брат пробіг на шкільних змаганнях два кілометри за хвилину.

— Не бреши! То краще, ніж світовий рекорд!

— Але він знає коротшу дорогу.

СУЧАСНА ДИТИНА

749. Столичний хлопчик виїхав на село до дідуся. Весело бігав на подвір'ї, раптом побачив, що із хліва вибігло порося і почав гукати:

— Дідусю, дідусю! Іди-но мерщій, свиня вибігла з гаража.

ПОХВАЛИВСЯ

750. — Он як, батьку! Я здатний на таке, чого ти ніяк не зробиш!

— На що це, синку?

— Я здатний ще рости.

ХИТРИЙ

751. Хлопчик: — Тітонько, дайте два форинти, хочу піти до батьків.

Жінка: — Не плач, дитино. Ось тобі два форинти. Де ж твої батьки?

Хлопчик: — У кіно.

РОЗУМНИЙ

752. — Петі, дістанеш п'ять форинтів на морозиво, якщо більше не вживатимеш це паскудне слово.

— П'ять? Я знаю й такі, що варті двадцять.

НА УРОЦІ ЗООЛОГІЇ

753. Учитель: — Що ти знаєш про верблюда?

Учень: — Є одно- і двогорбі верблюди.

Учитель: — А чи є безгорбий верблюд?

Учень: — Є, але то каліка.

ТАБЕЛЬ

754. Учень приніс в кінці року табель з поганими оцінками, подає його батькові й каже:

— Знаєш, батьку, чомусь мені вже не хочеться їхати в туристську подорож... Навіщо?.. Та й велосипед, що ти обіцяв, ні до чого.

ТОНКИЙ НАТЯК

755. Напередодні Нового року батько помічає, що його семирічний син чогось притих і ходить задумливо.

— Чого це ти зажурився, Янчі? — спитав батько. Янчі став перед батьком і з серйозним виглядом каже:

— Оце я кілька днів думав і вирішив, що як виросту, куплю тобі на Новий рік іграшковий електричний поїзд.

НЕ РОЗГУБИВСЯ

756. На уроці географії вчитель розповідає про кліматичні умови Англії і пояснює, що в Лондоні часто бувають густі тумани. Наступного уроку викликає до карти учня і каже, щоб той показав на карті Лондон.

Учень довгенько розглядає карту, але не знає, де Лондон.

Учитель: — Ну, й довго ще будеш шукати?

Учень: — Лондон саме в тумані, тому й не бачу його.

НІЖНА ДУША

757. Іде скляр вулицею села і всіх дітей ласкаво гладить по голівці.

— Ви, мабуть, згадуєте про своїх дітей, яких залишили вдома? — питає його хтось.

— Ні, ні, що ви?!

— То чому ж ви їх гладите.

— Я дуже люблю дітей, бо вони вибивають найбільше шибок.

ТИМ КРАЩЕ

758. Хлопчик спиняє машину:

— Дядьку, підвезіть до школи!

— Я їду в інший бік,— каже водій.

— Тим краще, я не вивчив сьогодні уроків.

ТАК СОБІ

759. Хлопчика-першокласника запитують:

— Як тобі подобається вчитись?

— Нічого, так собі, тільки погано, що людина до обіду зайнята.

ПЕРЕДБАЧЛИВІСТЬ

760. Батько б'є сина-п'ятикласника:

— Ось тобі... Це за те, що через десять років не схочеш піти лікарем на село.

НАЇВНИЙ БАТЬКО

761. Батько лає сина:

— Негіднику! Шибенику! Вчителька повідомила, що мусила тебе пересадити на останню лаву.

— Ну й що тут страшного, батьку? — каже з подивом син.— Адже на всіх партах усі учні вчать те саме.

ОДВЕРТО

762. На іменини Петера прийшло багато однокласників і кілька родичів. Як і подобає, кожний з гостей намагався похвалити чимось Петера:

— Очі матері,— каже один.

— А ніс покійного діда,— додає другий.

— Підборіддя рідної тітки,— каже третій.

— А штани батька! — обізвався іменинник.

ОБДУРИЛИ

763. Мати по-науковому, зі знанням педагогіки і виховання, пояснила восьмирічному синові, як народжуються діти.

Через тиждень приходить хлопчик зі школи і з образою звертається до матері:

— Ти ж мене обдурила, коли казала, що маленьких дітей виношують під серцем. Я знаю точно, що дітей приносять лелеки.

ВИПРАВДАВ

764. На урок географії в п'ятому класі прийшов інспектор і питає учня:

— Чому зігнута вісь у глобуса.

Учень зніяковів і зам'явся. Тоді вчитель вирішив виручити його й каже:

— Знаєте, пане інспектор, ми цей глобус везли з міста на возі, а шлях поганий, то, певно, десь зігнули.

«М»

765. Вчитель на уроці фізики розповідав про магніт. В кінці уроку спитав:

— Ну, як називається те, що починається на «м» і піднімає тягар?

Учні хором відповіли:

— Мама.

НЕ ВДАСТЬСЯ!

766. Чотирирічний Лаціко пустує. Мати пригрозила, що виміняє його на слухняного хлопчика.

— Це тобі не вдасться!

— Чому?

— Хто ж тобі віддасть хорошого за поганого?

ДЕ ПРАВДА?

767. В поїзді хлопчик каже батькові:

— Якщо чоловік, що палить, увійде в купе для некурящих, він не має права палити. А якщо чоловік, що не палить, увійде в купе для курців, має право не палити. Де ж правда?

СЛУХНЯНІСТЬ

768. — Пішті, побіжи назад у їдальню і подивись, чи не залишив я там на стільці свій портфель,— звернувся батько до сина.

Пішті побіг стрімголов, повернувся захеканий і каже:

— Так. Портфель ще й досі лежить на стільці.

БАТЬКІВ СИН

769. — Що ж, Яноше, ти не вивчив уроку. Двійка! Сідай! Що тобі скаже батько?

— Нічого,— знизав плечима Янош.— Я дивився його табелі, в нього теж були самі двійки.

АВАНСОМ

770. — Чого плачеш?

— Одержав двійку...

— Не плач, згодом виправиш.

— Але, якщо не плакатиму, ти мене поб'єш.

КОМУ ЯК

771. Вчителька роздала п'ятикласникам табелі другої чверті. Після канікул вони писали письмову роботу на тему «Хвилюючі хвилини». Янош, який погано вчився, написав: «Кому як, а мені це були жахливі хвилини».

ЗАЙМАЮТЬ МІСЦЕ

772. Із письмового твору шестикласника: «В дині корисний тільки сам плід. А коріння, листовиння, павутиння, цвіт, що займають багато місця, треба знищувати».

РОЗВИТОК

773. Вчений спитав тринадцятирічного сина, чому так пізно прийшов додому.

— Вув у друзів,— відповів син.

— І що ж ви робили?

— У нас відбувся симпозіум про дівчат.

ДИВНА РІЧ

774. — Батьку, чорнило дорого коштує?

— Ні, синку.

— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив чорнило на килим?

ПЕРО ЗАВИНИЛО

775. — Яноше, мені здається, що цю роботу писав твій брат.

— Можливо. Я писав його пером.

НУ І ВЧИТЕЛЬ!

776. — Мамо, мабуть, наш учитель ніколи не бачив коней.

— Чому?

— Сьогодні на уроці малювання я намалював коня. Він підійшов, подивився на малюнок і спитав: «Що це таке?»

СКРУТНЕ СТАНОВИЩЕ

777. — Дядю, ти й справді нежонатий?

— Ні, синку.

— Хто ж тобі в такому разі підказує, як ти маєш поводитися?

ВТОМИВСЯ

778. Серед ночі хлопчик проснувся. Мати стривожено:

— Що з тобою?

— Втомився спати.

ДБАЄ ПРО СТАРІСТЬ

779. Маленький син до матері:

— Коли я буду зовсім, зовсім старенький, здасте мене в той магазин, де купили.

НЕ ВСЕ

780. Мариночку питають:

— Мама в тебе є?

— Є?

— А татко?

— Теж є. Маю маму, татка, бабку, двох дідусів, але не маю ляльки, що говорить.

ТІЛЬКИ ТРОЯНДИ...

781. Хлопчик висунувся з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.

— Ти знаєш, що буде, якщо впадеш? — суворо питає мати.

— Знаю,— відповідає син,— зімну троянди.

ЗА ПРИКЛАДОМ БАТЬКА

782. — Ти чого бабусю лаєш? — питає батько сина. Син дивується:

— Ти мою маму щодня лаєш, і я нічого не кажу, а я твою раз, і вже кричиш.

КРУТИЙ ПОВОРОТ

783. — Синку,— каже батько,— я з задоволенням виконаю за тебе домашнє завдання, якщо ти напишеш за мене доповідь.

ВУСА НАД ОЧИМА

784. В батька густі брови. Донечка дивується:

— Чому в інших вуса під носом, а в тебе над очима.

Є ІНШІ ПРИКМЕТИ

785. — Діти, вмиватися!

— Навіщо, ми впізнаємося по голосу.

ВЖЕ СКОРО

786. — Коли повернеться з армії твій брат? — питають хлопчика.

— Та вже скоро. Написав, що сходить чотири пари чобіт і приїде.

НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

787. Батько, застав одного зі своїх синочків-близнюків у сльозах:

— Ти чого плачеш?

— А мене викупала мати двічі, й замість Андрійка.

НА ГРАНІ ФАНТАСТИКИ

788. Двоє хлопчаків сперечаються, звідки беруться діти.

— Їх приносять бузьки,— каже один.

— І ти віриш цим казкам? — заперечує другий.

— Чому ні, при сучасній техніці все можливо.

САМОСТІЙНИЙ СИН

789. — Синку, ти все зробив як слід? Купив марки, наклеїв на конверта і опустив листа в поштову скриньку?

— Ні, мамо, я заждав, поки ніхто не бачить, і опустив конверт без марки.

ЧИЯ МАМА ГАРНА

790. — Марійко, твоя мама гарна? — питає Юрко.

— У всіх гарні мами,— відповідає розсудливо Марійка.— І кожному його мама — найкраща. Але знаєш, тобі скажу по секрету: найкраща мама — моя!

ОБРАЖЕНІ

791. Плачуть двоє хлопчиків.

— Ти чого плачеш? — питає перехожий одного.

— Я проковтнув скляну кульку.

— А ти чого плачеш? — питає другого.

— То була моя кулька.

ДОНОЩИК

792. — Я тепер донощик,— каже маленький Миколка.

— Це чому?

— Як — чому?! Доношую сестриччині валянки.

СВІЙ ПІДРАХУНОК

793. — Скільки буде, коли від п'яти відняти п'ять? — питає батько.

— П'ять,— відповідає син.

— Як то п'ять? От послухай: у тебе на руці п'ять пальців, а ти їх загнеш. Що зостанеться?

— Кулак!

НЕВИГІДНО

794. — Татку, дай мені двадцять копійок, хочу подивитися в телескоп на половину місяця.

— Зажди, синку. Через два тижні буде повний місяць, і за ті ж гроші побачиш набагато більше.

НЕ ЧУЄ

795. Анночка сидить у кутку. Задумалась.

— Дай-но, будь-ласка, сіль! — просить мати. Анночка мовчить.

— Дай-но сіль, будь ласка! — повторює мама. Анночка мовчить.

— Чого ж не озиваєшся? Тобі кажу!

— А ти хіба не бачиш, що я не чую?!

У ТРАМВАЇ

796. — Бабцю, хочете сісти на моє місце?

— Спасибі, внучко, як би не сіла!

— Тоді не відходьте, через три зупинки я зійду.

КОЛИ БУВАЄ НЕДІЛЯ?

797. Вихователька в дитсадку показує дітям книжку з малюнками.

— Щойно ви бачили намальованих звірів,— каже вона.— А в неділю хай батьки поведуть вас у зоопарк, і там побачите справжніх.

— А коли буває неділя? — питає один хлопчик.

— Я знаю,— озивається дівчина.— Коли мама пере.

ХТО СТАРШИЙ?

798. Сидять двоє хлопчаків на березі річки, миють ноги.

— Твої ноги брудніші від моїх,— каже один.

— А що дивного, я ж старший від тебе,— другий.

ТОДІ ІНША СПРАВА

799. Батько хапає сина за руку саме тої миті, коли син кидає монету в сигаретний автомат.

— Скільки раз я тобі говорив, що курити шкідливо! — лютує батько.

— Татку, але ж то фальшива монета.

— Фальшива? Ну, тоді інша справа.

ЩОБ НЕ КУСАЛАСЬ

800. Бабка до внука:

— Петрику, чого ховаєш під подушку хліб?

Внук:

— А я, коли знову присниться собачка, кину їй, аби не кусалась.

ШУКАЧ

801. — Що шукаєш, хлопчику?

— Та ні, карбованець мені потрібен.

ЩЕ ТЕПЛИЙ

802. — А де твоя мама?

— Тільки що пішла в магазин. Телефон ще теплий.

ВИКАЗАЛА

803. — Якщо ти завжди будеш така неслухняна, коли виростеш, у тебе будуть неслухняні діти!

— Ну от, мамо, ти себе й виказала.

ПОЖАЛІВ

804. Батько повернувся з риболовлі і приніс живу щуку. Щука часто й широко відкриває рота.

— Мамо! — гукає малий,— положи її спати, вона вже позіхає.

ДОБРЕ СЕРЦЕ

805. — Чого ти плачеш, дівчинко?

— Татко вдарився молотком об палець.

— Добре ж у тебе серце, дитино. Інша б на твоєму місці засміялась.

— Я так і вчинила...

МАХНУВ БИ РУКОЮ

806. Федько питає листоношу:

— І ви ходите з цими листами на кожну вулицю?

— Звичайно.

— І в кожен дім?

— Аякже.

— І в кожну квартиру?

— В кожну.

— А я, на вашому місці, махнув би на все те рукою і відіслав листи поштою.

СНІГОВА БАБА

807. Ліпили діти снігову бабу і наскрізь промокли. Перехожий питає:

— Не холодно вам, дітки?

— Нам ні, а от Петькові, мабуть, холодно.

— А хто це — Петько?

— Той, що в снігову бабу закачаний.

ВЗЯТО З ЖИТТЯ

808. Хлопчик на концерті до батька:

— Чому той чоловік замахується на жінку?

— Він не замахується, він просто диригує.

— А чому ж та жінка вищить?

НЕВДОВОЛЕННЯ

809. Шестирічний хлопчик скаржиться своєму товаришу:

— Мало ж я гуляв цього тижня.

— Чому?

— Тато з мамою ні разу не полаялись. А коли лаються, відразу ж мене просять: «Іди погуляй!»

НЕ ЗРОЗУМІВ

810. Мати йде на роботу. Каже дітям — Іванкові н Оленці:

— Виймете з печі борщ і кашу, пообідаєте. Зрозумів, Іванку?

— Зрозумів, мамо.

— Потім погодуєш, напоїш кабанця і птицю. Зрозумів?

— Я — ні. Може, Оденка зрозуміла.

ПІД ТЕРМОМЕТРОМ

811. — Ти чому прийшов під градусом? — докоряв жінка чоловікові. Те чує маленька донечка.

Другого дня жінка пішла до сусідки. Туди прибігає дочка і схвильовано говорить:

— Мамко, татко знову прийшов під термометром.

У ЧОМУ СЕКРЕТ?

812. Донечка плаче. Хоче шоколаду,

— Перестань плакати,— суворо каже батько.— Плачем ти нічого не доб'єшся.

— Он як! — дивується дівчинка.— А чому це вдається мамі?

НЕПОТРІБНИЙ

813. — Татко сказав, що ангел приніс нам нового братика.

— Навіщо?

— Певно, заважав на небі.

БЕЗВИХІДЬ

814. — Що з тобою, Петрику, чого плачеш?

— Мама наказала не переходити вулицю, поки не проїде трамвай, а на цій вулиці нема трамвая.

РУКИ ДОВШІ

815. — Не тягнися через увесь стіл! Що, в тебе нема язика? — осікає бабка онука за святковим столом.

У відповідь:

— Язик є, але руки довші.

ЗАГУБИВСЯ

816. — Тут бюро знахідок? — питається хлопчик.

— Тут, тут, хлопчику! Ти щось загубив?

— Ні, сам загубився.

ВИМУШЕНИЙ ДАРУНОК

817. Хлопчикові подарували на день народження барабан. Кілька днів сусід слухав барабанний грім, нарешті не витримав, купив складаного ножика і подарував малому зі словами:

— Синку, це тобі на випадок, якщо захочеш довідатися, що всередині барабана.

В ПОШУКАХ МАТЕРІ

818. Оглянувшись довкола і переконавшись, що матері ніде немає, малюк підійшов до міліціонера і спитав:

— Дядьку, не бачили ви жінку, яка йшла без мене?

НЕ НА ВУЛИЦІ

819. — Годі, не плач, знайдемо й маму, й тата. А на якій вулиці ти живеш, дитинко?

— І не на вулиці живу я, а в будинку!

ЯКЕ ВДОМА?..

820. — Де тато й мама? — питає внучок.

— Поїхали відпочивати,— відповідає бабуся,

— Ходім додому звідси.

— Ми ж удома.

— Ай, ходім. Ні мами нема, ні тата — яке ж це вдома!

ДАЛІ НЕМА

821. — Мамо, чому ти називаєш бабку мамою?

— Бо вона моя мама. А її мама — моя бабка, а твоя прабабка.

— Ага, розумію: далі вже нема ні бабок, ні мам!

ОКУЛЯРИ

822. — Бабцю, нащо ти надіваєш окуляри?

— Хочу в'язати.

— Надінь і мені. Я теж хочу в'язати.

ВІДНЕСИ Й МЕНЕ!

823. — Мамо, в ляльки погано відкриваються очі.

— Нічого, завтра я віднесу її полагодити.

— Віднеси й мене, я теж уранці ніяк не можу відкрити очі!

ФОКУСНИК

824. Хлопчик у магазині.

— У вас є чарівні палички? — питає він.

— А навіщо тобі?

— Перетворю Йванка на зайця, і він буде мене боятися!

СУВОРИЙ МІЛІЦІОНЕР

825. — Якщо ти, Мишку, будеш пустувати, дядько міліціонер забере тебе.

— Не бійся, хлопчику. Тебе я не заберу. Але якщо твій тато знову буде лякати дітей міліціонером, його заберу обов'язково.

УТОЧНЕННЯ

826. — Скільки тобі років, синку?

— Шість, а ти не більший за мій зонтик.

— А скільки вашому зонтику?

НЕ ВИРІС

827. — Їж, Іванку, великий виростеш!

Поквапно доївши суп, Іванко підійшов до дзеркала.

— Не виріс,— розчаровано сказав.

А РАПТОМ?..

828. Дівчина знайшла копійку. Каже матері:

— На, мамо, сховай у сумку.

Мати:

— Візьми собі.

— Е, не візьму! А раптом проковтну?

ПІСЛЯ СВАРКИ

829. — Тітонько!

— Що тобі?

— Нічого. Я тільки хотів довідатися, говориш ти зі мною чи й досі ні.

НЕ ПЕРЕСКОЧИВ

830. — Ти глянь на свою одежу! Скільки я тобі казала,— не перескакуй через ту калюжу!

— А я й не перескочив, мамо!

ЧИЙ КРАЩИЙ?

831. — Мій татко може підняти велику брилу!

— А мій — три таких брили!

— А мій піднімати не стане, в нього є заступник.

ЩО НАРОБИЛА?

832. — Мишко вперше побачив живу свиню.

— Це хто? — питає маму.

— Свиня!

— А що вона такого наробила?

СТРІЛА

833. Над огорожею показалась дитяча голівка:

— Даруйте, будь ласка, можу я взяти стрілу? Вона залетіла до вас у двір.

— Звичайно, хлопчику. Але де ж вона?

— У вашій кішці.

ТРЕБА ЗВАЖИТИ

834. Мати: — Я послала сина купити два кілограми ізюму, а ви дали йому тільки півтора.

Продавець: — Моя вага точна. А ви зважували свого сина?

ПЕРЕПРОБУВАВ

835. — Синку, ти купив сірники?

— Купив.

— Не відсирілі?

— Ні. Я всі до одного перепробував, і спалахують відразу.

НЕ РОБИ ГРИМАС

836. — Оленко,— каже бабуся,— не роби гримас, бо зостанешся такою на ціле життя.

— А хіба тебе, бабцю, про таке не попереджували, коли ти була маленькою?

ВИПРАВДАВСЯ

837. Мати: — Ти чого перекривляєш бульдога?

Син: — Він перший почав.

ДАРЕМНЕ ПРОПАДАЮТЬ

838. — Татку, а слонячий батько мне слонятам вуха?

— Ні.

— От шкода! Такі вуха даремне пропадають.

ФАРБУВАННЯ НІГТІВ

839. — Мамо, глянь, і татко нафарбував нігті.

— Ні, дитя моє! Просто татко намагався забити в стінку цвях.

ВЕЛИКІ НЕ СПЛЯТЬ

840. — Мамо, купи мені яблуко!

— Пізно, дитинко, яблука вже сплять.

— То маленькі яблука сплять, а великі ні.

ВИМАЖЕШСЯ

841. — Глянь, тату , ТУ-104 летить!

— Гаразд, тільки руками не чіпай.

ДИМ

842. Дівчинка сиділа в кіно в першому ряду. Коли на екрані з'явилася лісова пожежа, вона прибігла до батька, що був у центрі залу.

— Ти злякалася? — спитав батько.

— Що ти,— відповіла дівчинка,— просто дим потрапив у очі.

ВБОЛІВАННЯ

843. Петрик прийшов додому в сльозах.

— Тобі не сподобалось у цирку? — спитала мати.

— Ні, приборкувача з'їли, а найменшому левикові нічого й не дісталось.

ТУРБОТЛИВІСТЬ

844. — Гей, розбійнику, яблука крадеш?!

— Що ви, бабцю! Це яблуко впало, а я виліз сюди на дерево, щоб його прив'язати на місце.

ВСЕ ОДНО

845. Мати, помітивши крізь вікно, як її чотирирічний син б'є лопаткою другого хлопчика:

— Що ти робиш?! Ти ж його так покалічиш, що доведеться йти до лікаря.

— Йому все одно йти до лікаря, в нього нежить.

ХУДОЖНИК

846. — Бачите, як гарно малює ваш син? Ану, хлопчику, намалюй чай у склянці.

— Солодкий чи без цукру?

ЛЮДИНА КРИЧИТЬ

847. Син до матері:

— Дай мені двадцять копійок для того чоловіка, що кричить на вулиці.

— А про що він кричить?

— Що велика порція морозива коштує двадцять копійок.

ПРОПОЗИЦІЯ

848. Батько спішить на роботу і неспокійно поглядає на годинник. Восьмирічний син пропонує:

— Мамо, зупини годинника, а то батько запізниться на роботу.

МАЛОЛІТРАЖНИЙ КОНИК

849. Вперше побачивши осла, хлопчик вигукує:

— Мамо, малолітражний коник!

ЛЮДОЖЕР

850. — Мамо, хіба татко людожер?

— Звичайно, ні. Що це тобі в голову влізло?

— А чому він учора сказав, що з'їсть свого заступника.

ПЕРЕЛЯК

851. Два хлопчики забрели на виставку абстрактної скульптури. Один із них оглянувся і схопив за руку приятеля:

— Тікаймо, бо ще скажуть, що це ми натворили.

ХТО ПОЧАВ?

852. Шестирічний хлопчик, суворо покараний батьком, питає:

— Татку, коли ти був маленький, дідик бив тебе?

— Бив.

— А коли дідик був маленьким, йому теж перепадало від батька?

— Звичайно.

— Хотів би я знати, який ідіот почав першим.

ПОТРІБНИЙ ПОДАРУНОК

853. — Що ти подаруєш своєму другу в день народження? — спитала дівчинка однокласника.

— П'ятий том Гоголя.

— Чому п'ятий?

— Чотири попередніх він узяв почитати ще торік.

НАЙМУДРІШИЙ

854. — Мамо, чому царя Соломона вважали наймудрішим чоловіком?

— Тому, що він мав багато жінок, які давали йому поради.

СПОКУСА

855. Хлопчик довго стояв перед купою апельсинів. Господар не витримав:

— Бачу, ти намагаєшся украсти апельсини.

— Навпаки, я намагаюся не вкрасти.

ПРО ВСЯК ВИПАДОК

856. Дівчинка довго розглядала лева в клітці, потім сказала:

— Татку, про всяк випадок, якщо він раптом вирветься на волю і з'їсть тебе, на якому автобусі їхати додому?

СЕРДОБІЛЬНА МАТИ

857. — Куди так спішиш, хлопчику?

— Додому, щоб мама відшмагала.

— Тобі дуже того хочеться?

— Ні, звичайно, але якщо прийду додому після батька, то це зробить він.

ДЕ МАВПИ

858. — Мамо, то правда, що люди походять від мавпи?

— Правда, синку.

— Отож я й дивлюся, що мавп стало так мало.

ЗРУЧНЕ МІСЦЕ

859. В трамваї сидять самі тільки чоловіки, а жінки стоять. Жоден чоловік не уступає місця. Тоді шестилітній хлопчик, що сидів на колінах у батька, встає, підходить до однієї з жінок і каже:

— Сідайте, будь ласка, на моє місце.

ЯК СМІВ?

860. — Як ти смів украсти велосипеда, що був на цвинтарі? — запитує суддя хлопчину.

— Я думав, що господар того велосипеда вмер,— відповів хлопець.

ПІДВИЩЕННЯ ТЕПЛА

861. — Скільки градусів тепла надворі?

— Шість.

— А в нашій кімнаті?

— Вісімнадцять.

— То відкрий вікно, хай і ті шість зайдуть.

ВІК ДІДУСЯ

862. Гість: — Скільки років твоєму дідові?

Хлопчик: — Не знаю, але він у нас дуже давно.

ТАТОВІ ФОКУСИ

863. Парубок приходить до дівчини. її маленька сестричка раптом питає парубка:

— А ви фокуси робити вмієте?

— Ні.

— А мій татко вміє. Сказав, що вилетите звідси, як пробка.

НА РИНГУ

864. — Татку, чому в загсі жених і наречена подають один одному руки?

— Така традиція, синку. Ти ж знаєш, що боксери на рингу роблять те ж саме.

ВСЕЗНАЙКА

865. Питають маленьку дівчинку:

— Хто все бачить, хто все чує, хто все знає?

— Сусідка,— відповідає дівчинка.

ПРЕДКИ

866. Розмовляють біля телевізора двоє хлопчаків:

— Не уявляю, як жили наші предки, не було ж ні радіо, ні телебачення, ні електрики.

— От вони й померли.

ПОГАНО ПРАЦЮЄ...

867. — Скільки раз я тобі казала, що іграшки треба класти на місце. Чому ти забуваєш?

— Мамо, але ж у мене погано працює пам'ятник.

НАДІЙНА ОПОРА

868. Дівчинка опускається сходами з чашкою в руках.

— Обережно, не впади,— попереджує мати.

— Не впаду, мамочко, я ж за чашечку тримаюсь.

ПРИХОВАЛА

869. Дівчинка прийшла додому з розбитим коліном. Мати сплеснула руками:

— Я так і знала!

— Яка ти, мамо! Знала і нічого мені не сказала.

КУПАЛЬНИК

870. — У твоєї ляльки нема купальника?

— Є, але мама його одягла.

ПОВЕРНЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ

871. — У тебе новий братик? — питають одного хлопчика.

— Є, але він мені не подобається: пика червона, і весь час реве.

— А ви його верніть назад.

— Не можна, ми ним два дні покористувалися.

ПРОФІЛАКТИКА

872. Жінка до чоловіка: — Наш будильник зупинився. Треба віднести до майстра. Видно, механізм забруднився.

Син: — Ні, механізм чистий, вчора я вимив його водою з милом.

ДИТЯЧА НАЇВНІСТЬ

873. — Мамо, ангели літають?

— Так, мій хлопчику, літають.

— А коли наша нова прислуга полетить? Вчора татко назвав її ангелом.

— Завтра, мій хлопчику.

ЕПІТЕТ

874. — Татку, що таке епітет?

— Наприклад, коли про твого батька говорять, що він геніальний поет — це епітет.

— А якщо говорять, що бездара?

— Це вже наклеп.

АБО - АБО

875. Хлопчик вийшов із умивальні. Мати оглядає його й каже:

— Обличчя в тебе чисте, але коли ти знову встиг вимазати руки?

— Коли мив обличчя.

НЕ ПРОВЕДЕШ

876. Фотограф до хлопчика: — А тепер усміхнися й гляди, як вилетить пташка.

Хлопчик: — Та облиште ви ці казки! Постарайтесь правильно поставити видержку і діафрагму, щоб вийшов гарний знімок.

ЗОВСІМ ПРОСТО

877. — Дядьку, як ви плетете рибальські сіті?

— Беру пригорщу дірок і зшиваю.

БДЖОЛА

878. Син електрика прийшов додому в сльозах, із напухлою щокою.

— Що трапилось? — тривожиться мати.

— Я зловив бджілку,— відповідає хлопчик,— а вона виявилася неізольованою.

НЕ ВІРИТЬ

879. — Кажеш, мамо, мене приніс лелека?

— Лелека, синку.

— І я важив вісім кілограмів?

— Вісім.

— Так знай: розмах крил лелеки не дозволяє підняти такий вантаж.

ЗАЧИТАЛАСЬ

880. — Мамочко, як називається станція, яку ми проїхали?

— Не знаю. І не докучай мені, бачиш, я читаю.

— Шкода, що не знаєш. Наш маленький Іванко якраз там зійшов із поїзда.

ПОГАНИЙ ДЕНЬ

881. — Ну як, донечко,— питає батько,— гарно ти провела день?

— Ні,— відповіла донька,— я весь день слухалась мами.

НАМАГАЛАСЬ

882. — Скільки раз я тебе вчила не втручатися в розмову старших! Вичікуй, поки вони закінчать.

— Я намагалась, мамо, але вони ніколи не закінчують.

«ВЧИТЕЛЬ»

883. — Невже ти навчив папугу брудних слів?

— Ні, мамо, я тільки казав йому, яких слів не можна говорити.

КОМІСІЯ

884. Вихователька дитсадка сказала дітям, що ігор не буде, бо прийшла комісія. Трирічний хлопчик підійшов до однієї жінки з комісії і каже:

— Тітонько комісіє, а коли ви підете?

ПОСПІШНА

885. — Чому так швидко їси шоколад? Чи забула, що в тебе є братик?

— Ні, мамо, не забула. Тому й спішу.

ОСТАННЯ ІНСТАНЦІЯ

886. — Татку, мені не вистачає в кросворді одного останнього слова.

— Якщо останнього — звернись до мами.

ВИХОВАНИЙ ХЛОПЧИК

887.. — Ким ти будеш, хлопчику, коли виростеш?

— Спочатку — лікарем, щоб догодити мамі, потім — адвокатом, щоб не образити татка, а вже потім — матросом, на радість собі.

ПОКОЛІННЯ

888. — Мамо,— каже дев'ятирічна дівчинка,— ти знаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?

— Так, — відповідає мати.— А що?

— Моє покоління тільки що її розбило.

ВУЗЛИК

889. — Що за вузлик у тебе на плавку?

— А то мама зав'язала мені, аби я не забув опустити листа в поштову скриньку.

— І ти опусти»?

— Ні, мама забула його дати.

УНІВЕРСАЛ

890. Розмовляють два хлопчики:

— Кажуть, Юлій Цезар міг робити відразу три справи і всі три добре.

— Подумаєш! Я відразу роблю п'ять справ: вчу уроки, слухаю маму і радіо, дивлюсь телевізор і до всього сплю.

НА КОРИСТЬ БАТЬКІВ

891. — Хлопчику, ти сам удома?

— Сам.

— А де батьки?

— Пішли в театр.

— Передай їм привіт і скажи, що я хотів навідатися, але не застав їх удома.

— Спасибі! Вони будуть дуже раді.

НЕ ЗНАВ

892. — Ти казав, що тут мілко,— докоряє автомобіліст хлопчикові на березі ріки,— а насправді так глибоко, що довелося витягувати машину на собі.

— Я й не знав, що так глибоко,— виправдовується хлопчик.— Коли качки переправляються, вода їм тільки лапки закриває.

В ЗООПАРКУ

893. — Мамочко! Купи мені слона!

— Що ти, синку, це ж неможливо.

— А ти на виплат.

ПОВІР'Я

894.— Мамо, я просипав сіль на чисту скатертину.

— Піди збери.

— Кажуть, якщо просиплеш сіль, буде сварка.

— Кажуть, так.

— А якщо то не сіль?

— То й сварки не буде. А чому питаєш?

— То була не сіль. Я пролив чорнило.

СПОЧАТКУ ПО-ДОБРОМУ

895. Дитина ніяк не засне. Жінка до чоловіка;

— Може, заспівати йому?

— Навіщо так відразу? Спробуй із ним спочатку по-доброму.

НЕ ПІДХОДЬ БЛИЗЬКО

896. — Мамочко, можна, я піду поглянути на затемнення сонця? Всі діти дивляться.

— Йди. Тільки не підходь близько!

ГОСПОДАРНИК

897. — Мамо, дай мені молотка, я заб'ю гвіздок.

— Відіб'єш собі пальці.

— Ні, гвіздка триматиме Павлик.

СПИТАЙ МАМУ

898.— Татку, де Альпи? — питає малюк батька, що прикипів очима до телевізора.

— Спитай маму, вона тільки й знає, що переставляти все з місця на місце.

НА КОНЦЕРТІ

899. — Добре співали на концерті? — питає батько малого сина.

— Ні,— сухо відповідає син.— Кілька пісень їм довелося повторити.

ПІЙМАЛИ НА ГАРЯЧОМУ

900. Хлопчаки дивляться, як чоловік напуває з відра корову.

— Бачите,— каже один,— як розбавляють молоко водою.

ПО-РІЗНОМУ

901. — Хлопчику, як тебе звуть?

— Інші — ти, а сам себе — я.

КРИК

902. — Чому твій маленький братик так кричить?

— А чому б ні? Коли б у вас не було ні волосся, ні зубів, а ноги б вас не тримали і руки не слухались, ви б ще не так закричали.

АЛІМЕНТИ

903. — Татку, що таке аліменти?

— Коли двоє роблять помилку, а один із них за це платить.

АВТОМАТ

904. — Ким би ти хотів стати?

— Автоматом. Тому що він нічого не робить, тільки одержує гроші.

ЗНАЄ СВОЮ СПРАВУ

905. Дівчинка заходить до магазину і просить ляльку.

— Ось ця вміє ходити, кричати, плакати й пити.

— Ви знаєте, в мене є сестричка, яка все це робить. А я б хотіла просто ляльку.

І ТАТО МОЖЕ

906. — От бачиш, і тато вміє тебе викупати, а ти гадав, що без мами не обійтися.

— Звичайно, тільки що мама перед купанням знімає з мене черевики.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

907.— Ти можеш мене, тату, бити, але попереджую: я все вимщу на твоїх онуках.

ВИНЯТОК

908. — Яка ти розпещена і невитримана,— дорікає батько донечці, прогулюючись із нею по вулиці.

— Ідеальних дівчаток нема, за одним винятком,— відповідає донечка.

— За яким?

— Мами в моєму віці.

НА ПЛЯЖІ

909. — То не ваш хлопчик закопує в пісок мою одежу?

— Ні, то сестрин. Мій — он той, що набирає води вашим капелюхом.

НЕСТАЧА ДОПИТЛИВОСТІ

910. — Татку, що це за птах?

— Не знаю, синку.

— А чому ти не спитав, коли був маленький?

НЕ ЗАВИНИЛИ

911. Мати до синів-близнюків:

— А я ж казала — до обіду не брати своїх тістечок.

— Ми й не брали своїх, він з'їв моє, а я — його.

ПОКУШТУВАВ

912. У парку собака лизнув руку маленькому хлопчикові.

— Що, вкусив тебе,— налякалася мати,

— Ні, тільки покуштував.

ДОРЕЧНА ПРОФЕСІЯ

913. — Сину,— докоряє мати,— я кликала тебе з десять разів, а ти вдавав, ніби не чуєш! І що тільки з тебе вийде?

— Офіціант,— озвався на те батько.

ЗНАЙДЕ

914. — Чого надіваєш калоші? Надворі немає калюж.

— А я знайду.

СМІШНИЙ

915. — Дідусю, і ти був колись маленький?

— Був, дитинко, був.

— Ото, мабуть, смішний був зі своєю лисиною і бородою.

ПРОЗРАДИВ

916. Батько: — Скажи, чому, коли чайник нагріти, у нього з носика пара йде.

Син: — А це я знаю. Щоб мамі легше відкривати твої листи.

ЇСТИ ЛЕЖАЧИ

917. — Мамо, хочу їсти.

— То вставай.

— Полежати хочеться.

— То вибирай, що краще: їсти чи лежати.

— Їсти лежачи.

ЧОЛОВІЧА ЗАЧІСКА

918. Розмовляють двоє хлопчиків.

— Ні,— каже один,— так зачісуватися я не буду, так лише дівчата ходять.

— Добре,— каже другий,— але скажи тоді, яка, по-твоєму, зачіска чоловіча.

— Я не знаю. Ну, хоча б лисина.

НЕ ВИПИЛИ

919. — Синку, ти налив води до акваріума?

— Ні, мамко, рибки ще не випили вчорашньої.

АНГЕЛ

920. — Тату, що таке ангел?

— Це хлопчик, який переходить вулицю на червоне світло.

ПОХВАЛИВСЯ

921. — Мамо, мамо! До глечика з молоком потрапила миша.

— І ти витягнув її?

— Ні, мамо! Я впихнув туди кота, хай зловить.

ВИЧЕКАВ

922. — Чого плачеш, Юрку?

— Я вдарився вчора головою.

— Чому ж учора не виплакався?

— Вчора нікого не було вдома.

ОБІЦЯНКА

923. — Дідусю, купи мені барабана!

— Куди ще тобі барабан! Від тебе й так багато шуму.

— Але я обіцяю, що гратиму тільки тоді, коли ти спатимеш.

ЩЕ МАЛЕНЬКИЙ

924. — Тепер зрозумів, чому я тебе назвав маленьким ослом? — вичитує перехожий Іванкові.

— Тепер зрозумів. Я ще не такий великий, як ви.

СВОЯ АРИФМЕТИКА

925. — Татку, он їде четвертий трамвай.

— Чому четвертий? То ж тридцять перший.

Хлопчик здивований:

— Ти сам казав, що три та один буде чотири.

ВТОМЛЕНИЙ

926. Батько вкладає спати чотирилітнього сина.

— Розказати казку?

— Ні, не треба.

— Заспівати колискову?

— Не треба.

— То що для тебе зробити?

— Я дуже втомився,— відповідає малюк.— Було б найкраще, коли б ти пішов і дав мені заснути.

ЖМЕНЯ ГОРІХІВ

927. — Мамо, дай, будь ласка, горіхів!

— Візьми жменю.

— Краще дай сама, твоя жменя більша.

НЕ БУЛО ЧАСУ

928. — Мамо, я впав у калюжу.

— Як, у нових штанях?

— Все сталося так швидко, що я не встиг їх зняти.

ПІДСУМУВАВ

929. Хлопчик випитує:

— Татку, а ти боїшся лева?

— Ніскілечки.

— А тигра?

— Теж ні.

— А якщо вони разом — і лев, і тигр.

— Теж не боюсь.

— Значить, боїшся ти лише мами,— підсумував хлопчик.

НАША БЕРЕ

930. Зі двору до хати вбігає хлопчик у пошматованій курточці:

— Мамо, наша бере!

— Боже мій, а де ж ти залишив братика?

— Його ще б'ють.

ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД

931. Батько до десятирічного сина:

— Що ти скажеш про нового братика, якого дістав у подарунок?

— Вважаю, що є немало інших речей, яких потребуємо значно більше.

ПІДМІНИЛИ

932. Чоловік жениться вдруге. Питає свого малого сина:

— Подобається тобі нова мама?

— Татку, я думаю, що тебе обдурили. Не така вона вже нова.

ВІДВЕРТА ВІДПОВІДЬ

933. — Васильку, коли ти, нарешті, виправиш свою двійку? — запитала мама.

— У щоденнику я вже виправив. А в класнім журналі не можу: його ховають в учительській.

ПРОФЕСІЙНА РИСА

934. Один знайомий питає слідчого:.

— Як розрізняєте своїх близнят?

— По відтисках пальців.

У СІМ'Ї СЛІДЧОГО

935. — Мені не шкода, негіднику, що ти з'їв варення. Але чому ти залишив стільки доказів?

СВІДОЦТВО

936. Батько до сина:

— Маєш рацію. Свідоцтво, що ти знайшов,— моє старе шкільне свідоцтво. Правда, воно ні на волосину не ліпше від твого, і буде справедливо, коли дістанеш від мене те, що колись я дістав за нього від свого батька.