Пісенні обрії "АНТЕЯ"

виклики «на біс» розвеселеної публіки свідчили про захоплення постанов-

кою «Бокаччо» Франца фон Зуппé. Деякі відвідувачі театру були змушенні

зі здивуванням відзначити, що оперета є справжньою музичною перлиною.

Мелодії Франца фон Зуппé звучали зовсім не старовинно, навпаки, вони ві-

дображали вічне натхнення, жарти та багатство ідей, що дарувало слухачеві

відчуття окриленості й захоплення. Чудово зіграний камерний оркестр філар-

монії м. Львова та голосистий хор «Антей» створили надійну основу, на якій

ансамбль солістів міг показати свої можливості. Співаки та співачки цього

шансу не упустили».

Газета «Münchener Merkur» від 5 жовтня. Стаття «Liebeshunqrige

jünqlinge» («Спраглі до любові юнаки»): «Музичний фон для солістів створю-

вав Львівський хор «Антей» з України, який під керівництвом Степана-Зіновія

Демцюха, на радість публіці виконав після вистави, акапельно, модерну хорову

композицію та національний гімн України*. Першокласне звучання продемон-

стрував камерний оркестр Львівської філармонії. Музиканти, кожен з яких є

самодостатнім солістом, показали надзвичайно старанну та досконалу, чуттєву

та жваву гру, чим заслужили найвищої похвали».

Газета «Hameln - Pyrmont» від 23 вересня. Стаття «Die Last(er) der Liebe»

(«Тягар(і) кохання»): «Музика Зуппé виявилась такою ж темпераментною, як

і новели Д. Боккаччо. Під музичним керівництвом Р. Бадера хор та камерний

оркестр Львівської філармонії повністю підхопили життєрадісну поетику іта-

лійця. Безперечно свого додало й лібрето Ф. Целя і Р. Жене, які вже писали

текст до «Летючої миші» Й. Штрауса. Відвідувачі віддячились щедрими апло-

дисментами музикантам і акторам».

Газета «Neumünster Holsteinischer Courier» від 27 вересня. Стаття «Voll

Ironie und mit viel Tempo» («Повна іронії і швидкого темпу»): «Франц фон

Зуппé (1819-1895) був «справжнім» австрійцем: батько – італійського похо-

дження, мати – віденка – польсько-чеського, а він сам народився в Королівстві

Далмація. Його оперета «Бокаччо» має захоплюючу увертюру. Після прем’єри

60-річний композитор відразу став відомим (знаменитим). Зуппé поповнив лі-

брето чудовими канцонеттами, крилатими вальсами, захоплюючими маршами

і насамперед майстерними ансамблями і фіналом.

Режисер Ганс Тоеніс легкою рукою з іронією і в швидкому темпі веде

вперед як протагоністів, так і блискуче співаючий хор».

Газета «Süddeutsche Zeitung» від 5 жовтня. Стаття «Furioses Klangbild mit

Akzent» («Пристрасне звучання з акцентом»): «Українські митці продемонстру-

вали свою визначну вокальну і інструментальну школу. З справжнім запалом,

більш як дві години пристрасно і захоплююче звучало їхнє мистецтво. Двома

додатковими виходами подякували українські гості за тривалі і щирі оплески».

* Журналіст помилково назвав національним гімном України «Многая літа» Д. Бортнянського.

106

Зиновій ДЕМЦЮХ

Газета «Leverkuser Stadtapzeiger» від 14 жовтня. Стаття «Florenz immer

vor Augen» («Перед очима завжди Флоренція»): «Особливістю хорових номе-

рів є те, що вони створені міцною хоровою спільнотою, яка з такої нагоди бере

участь у роботі сцени: мішаним хором «Антей» зі Львова.

У списку виконавців через навантаження у турне на більшість ролей

є два виконавці – впадає у вічі велика частка солістів зі Сходу та південного

Сходу Європи, справжньої знахідки, як наприклад, з державної опери міста

Кракова. Добрий вибір талановитих та визнаних співаків та співачок: румун

Даніель Мукеду у головній ролі, голландець Роже Фершурер як принц П’єтро,

поляк Анджей Б’єгун як цирульник, бразилійка Катсі Гендель як Беатриція,

німець Стефан Гінсен як боднар, румунка Лаура Кабірія як Перонелла, полячка

Беата Войчек у ролі Фяметти».

Газета «Leonberger Kreiszeitung» від 26 жовтня. Стаття «Operette voller

Humor und drängender Lebenslust» («Оперета повна гумору і настирливої жит-

тєрадості»): «В неділю, в Леонбергу, можна було відчути жартівливу та жит-

тєрадісну атмосферу. Постановка, в якій брали участь німецькомовні солісти,

хор «Антей» та камерний оркестр Львівської філармонії завдяки захоплюючо-

му керівництву Роланда Бадера видалася дуже цілісною. Першокласний хор

«Антей» організував дуже кумедну «рекламну кампанію» чоловіків для жінок.

Камерний оркестр Львівської філармонії відіграв дуже виразно та впев-

нено». Протягом двох місяців концертного турне по Німеччині і Швейцарії ін-

тернаціональний колектив побував у сорок одному місті. Поставив тридцять

вісім вистав «Бокаччо» Франца фон Зуппé, двічі заспівав «Реквієм» В. А. Мо-

царта (4 жовтня – Kirche Fraumünster, Цюріх, Швейцарія; 17 жовтня – Kultur

Casino, СН – Берн, Швейцарія), в одному з найпрестижніших залів Європи

– Kultur und Kongresszentrum в Люцерні (Швейцарія) виконав «Коронаційну

месу» В. А. Моцарта.

Про останній виступ варто розповісти докладніше. У неділю 3 жовтня

у Культурному і Конґресійному центрі м. Люцерна (Швейцарія) відбувся вели-

кий концерт з творів В. А. Моцарта за участю хору «Антей», камерного орке-

стру Львівської філармонії, а також всесвітньовідомих солістів – Аріане Ґерінґ

(фортепіано) та Дмитра Ашкіназі (кларнет).

Концертна програма складалася з двох відділень. У першому викону-

валися: маленька нічна серенада (G dur, KV 525), дивертисмент (D dur, KV

136), концерт для фортепіано з оркестром №17 (G dur, KV 453), концерт для

кларнета з оркестром (A dur, KV 622). У другому – прозвучала знаменита «Ко-

ронаційна меса» В. А. Моцарта (C dur, KV 317) у виконанні хорової капели

«Антей», оркестру та солістів Каті Гондель (сопрано, Бразилія), Елізабет Васс

(меццо-сопрано, Німеччина), Даніеля Мукеду (тенор, Румунія), Анджея Бєгуна

(бас, Польща).

У залі, розрахованому на дві тисячі місць, був аншлаг. Послухати піа-

ністку (у першому відділенні) моїм співакам (тодішнім студентам консервато-

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

107

рії по класу фортепіано) не дозволили за браком вільних місць у залі, а стояти

– заборонено. Слухали під дверима, час від часу заглядаючи у замкову щілину.

Лауреати Міжнародних конкурсів Аріане Ґерінґ і Дмитро Ашкіназі захопили

публіку надзвичайно високим рівнем виконавської майстерності. Кожному із

них слухачі віддячувались бурхливими і тривалими оплесками.

На «Коронаційну месу» хор, оркестр і солісти вийшли в творчо підне-

сеному настроєві, незважаючи на втому, адже довелося здійснити цілоденний

переїзд з Гамбурга (Німеччина) до Люцерна (Швейцарія). Фантастична акус-

тика, вщент заповнений грандіозний зал і мертва тиша під час виконання меси

– все це додавало сил і енергії, створювало особливий стан душі кожного. На-

став той момент, де потрібно було ще раз підтвердити неодноразово сказані під

час турне слова, що Україна, – це «very nice voices» чи «beautiful voices». Після

фінального акорду меси двотисячний зал на якусь мить завмер, потім вибухнув

гучними оплесками. Зворушені слухачі аплодували стоячи. Оплески довго не

вщухали. Роланд Бадер кілька разів виходив на сцену і, низько кланяючись,

сердечно дякував. На завершення він запросив на авансцену диригента хорової

капели «Антей», представив публіці, вручив квіти і щиро подякував за співп-

рацю. Згадуючи нашу тривалу працю з реалізації проекту «Бокаччо», я ще і ще

раз переконуюсь у тому, що вибір професором Роландом Бадером саме цього

твору переконливо довів, що в морі наших музичних скарбів інколи лежать такі

перли, які слід виловлювати й дарувати людям. І те, що в процесі постановки

вдалося об’єднати ансамбль з усієї Європи і створити монолітну й надзвичайно

успішну виставу, є прекрасним прикладом того, як музика об’єднує народи.

Мабуть, не буде перебільшенням моє переконання у тому, що 1999 рік

був у творчій біографії капели найпродуктивнішим, а коефіцієнт корисної дії

– найвищим. Адже протягом року колектив освоїв і представив на суд вибагли-

вого слухача на найпрестижніших сценах багатьох міст Швейцарії і Німеччини

три великі твори – «Реквієм» і «Коронаційну месу» В. А. Моцарта та комічну

оперу «Бокаччо» Франца фон Зуппé. Виконання цих шедеврів світової музики

принесло колективу заслужену славу і визнання на Європейському континенті,

що засвідчено численними публікаціями німецьких і швейцарських музикоз-

навців. 1999 рік завершував «Антей» концертним виступом в актовому залі

Львівського будівельного технікуму (29 грудня). Для студентів і викладачів

цього навчального закладу було представлено новорічно-різдвяну програму з

українських колядок і щедрівок, пісень народів світу.

2000 рік капела розпочала концертом у Будинку органної і камерної

музики. Цим виступом колектив започатковував Перший музичний фестиваль

духовної музики, присвячений великому християнському святу Різдву Хрис-

товому. Фестиваль був організований Львівським відділенням Всеукраїнської

музичної спілки. На початку концерту з благословенним словом виступив Вла-

дика Андрій Сапеляк, який говорив про благородне покликання мистецтва,

108

Зиновій ДЕМЦЮХ

зокрема духовної музики у формуванні високих моральних якостей людини

задля того, щоб її помисли і вчинки були скеровані на утвердження добра і лю-

бові до ближнього. Говорив також і про значну роль Церкви у формуванні цих

цінностей протягом багатостраждальної тисячолітньої історії України.

У виконанні «Антея» прозвучали італійські, іспанські, фламандські, ні-

мецькі, польські, американські колядки мовою оригіналу. Серед українських

найбільший успіх випав щедрівці сучасного харківського композитора А. Гай-

денка «Щедрий вечір». Образно і натхненно проспівали свої сольні партії Те-

тяна Стефанишин (меццо-сопрано) і Тетяна Сем’яниста (сопрано). У концер-

ті також взяли участь вокальний квінтет братів-студентів Вищого духовного

інституту імені єпископа М. Чернецького та музичний молодіжний ансамбль

«Небесне воїнство». У фіналі незабутнього вечора прозвучала «Молитва за

Україну» М. Лисенка, яку виконали всі учасники концерту.

Виїжджаючи за кордон з концертами чи беручи участь у Міжнародному

проекті «Бокаччо», капела змушена була на деякий час переривати свою участь

у Службах Божих у храмі Покрови Пресвятої Богородиці, але, повернувшись

додому, знову регулярно і відповідально включалася у цей літургійний процес.

Водночас колектив не полишав своєї концертно-просвітницької діяльності. Про-

тягом року «Антей» дав низку концертів у цьому напрямі. Серед них – три кон-

цертних виступи в актовому залі Львівського будівельного технікуму (до 186-ї

річниці від дня народження Т. Шевченка, Дня матері, для учасників Всеукраїн-

ської акредитаційної комісії та викладачів навчального закладу); концерт у Бу-

динку органної та камерної музики (для громадськості і наукової еліти Львова)

з нагоди вшанування пам’яті багатолітнього директора Центрального держав-

ного історичного архіву, доктора історичних наук, професора Ореста Мацюка.

Значною подією в творчому житті хорової капели «Антей» стало вико-

нання «Реквієму» В. А. Моцарта в Будинку органної і камерної музики 14 трав-

ня. Цим концертом було відзначено 15-ту річницю створення колективу. Я вже

згадував про тісні творчі зв’язки капели та оркестру «Perpetuum mobile», і, на-

самперед, з його керівником, професором Г. Павлієм – талановитим педагогом

і музикантом. Тож після цього концерту маестро висловився (як тут з ним не

погоджуватися), що виконання «Реквієму» стало як для хору, так і для орке-

стру важливою віхою професійного і художнього вдосконалення. А й справді

час, що минув, був періодом творчого піднесення. Отже, за плечима «Антея»

– п’ятнадцять років. З погляду вічності – це краплина в морі, а якщо екстра-

полювати цей вимір на життя творчого колективу, особливо в сучасних реаліях,

то не такий вже й малий вік. Капела підійшла до цієї дати з величезним твор-

чим багажем, в якому – розмаїття творів за стильовими та жанровими ознаками,

схвальні відгуки в українській і зарубіжній пресі та овації під час концертних

виступів. Цей концерт мав особливу притягальну енергетику, адже шанувальни-

ки хорового мистецтва діставали нагоду почути один із найскладніших і разом

з тим найпопулярніших творів світової класики. Тому ще до початку концерту в

залі не було вільних місць, згодом їх не вистачало і в проходах.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

109

Було хвилювання, незважаючи на те, що ми цей твір неодноразово з

успіхом виконували в Німеччині і Швейцарії і наша інтерпретація одержала

високу професійну оцінку німецького диригента Роланда Бадера. Але ж на цей

раз ми співали для нашого слухача, знаючи його вимогливість і обізнаність. А

це завжди важче. І відповідальніше.

Масштабний, циклічний твір для солістів, хору і оркестру ставив передо

мною одне з важливих завдань – охопити форму твору загалом, а кожному ви-

конавцю підпорядкуватися загальному задуму, злитися в єдиному молитовно-

му настрої, зануритися у стан вищого духовно-емоційного піднесення. Лише в

такому разі можна було розкрити внутрішній зміст «Реквієму» – молитву про

помилування, прощення гріхів та Боже милосердя.

На сьогодні є багато різних інтерпретацій цього твору. На Заході дотри-

муються тенденції значного форсування темпів, що не передбачено авторським

задумом. Послухавши таке виконання, складається враження, що виконавці ра-

зом із диригентом часто-густо не усвідомлюють, що співають, не кажучи вже

про осмисленість і глибинне проникнення у драматургію твору. Ми відмови-

лися від такого трактування цього твору і пішли за автором, ставлячи в основу

інтерпретації – розкриття образної концепції.

«Реквієм» виконувався в першому відділенні. Після його завершення

зал вибухнув громом оплесків, які перейшли в овацію. Крім хору і оркестру,

заслужено було винагороджено публікою і провідних солістів Львівського ака-

демічного театру опери та балету, який став носити ім’я Соломії Крушельниць-

кої, заслужених артистів України Наталію Свободу, Любов Качалу, Олега Лиха-

ча та народного артиста України Олександра Громиша.

Друге відділення було акапельним. Воно складалося з величної меси Ф.

Ліста («Kyrie eleison», І ч.), двох духовних творів сучасних польських компо-

зиторів (Р. Твардовський «Алилуя» і Й. Свідер «Pater noster»), низки класичних

обробок українських народних пісень (С. Людкевич «Сонце ся сховало», М.

Колесса «Ой у полі криниченька», С. Стельмащук «Світи, місяченьку»), ори-

гінальних творів сучасних українських композиторів (А. Гайденко «Щедрий

вечір», Є. Станкович «Купальська русалок», В. Зубицький – хоровий концерт

«Гори мої»: («Дримба», «Фінал»), двох негритянських спірічуелсів в обробці

Р. Шоу: «Інколи я почуваю себе сиротою» (соло – Т. Стефанишин) і «Як спо-

вняюсь Духа Святого», австрійського композитора Ф. Зуппé: Інтродукція до

комічної опери «Бокаччо»).

За реакцією залу відчувалося, як сприймався публікою той чи інший

твір. «Алилуя» і «Pater noster» заворожили публіку цікавою і складною модер-

ною музичною мовою, майстерним володінням хором сучасними засобами

музичної виразності (декламація, тембральні та соноричні ефекти). Особливо

тепло сприйняв слухач українські народні пісні. Бурхливими оплесками віддя-

чувалася публіка за виконання оригінальних творів сучасних українських ком-

позиторів. Найбільше їх випало хоровому концерту «Гори мої» (соло – Адріани

Гайдучок). Улюбленицею публіки стала солістка Тетяна Стефанишин. А «Ін-

110

Зиновій ДЕМЦЮХ

тродукцію» до «Бокаччо» на настирливе прохання публіки довелося повтори-

ти. До її успіху спричинилася високопрофесійна гра концертмейстера Марини

Рудь. Насамкінець піднесено і величаво пролунав духовний гімн України «Мо-

литва за Україну» М. Лисенка.

П’ятнадцятирічний ювілей капели перетворився на свято хорового мис-

тецтва. В залі довго не вщухали оплески, а сцена розквітала численними буке-

тами квітів. З ювілейною датою «Антей» привітали різні мистецькі колективи

Львова, представники адміністративних і громадських організацій, диригенти-

хормейстери.

Важливою подією в історії «Антея» була участь колективу у підготовці

до візиту Святійшого Отця Івана Павла ІІ в Україну, а також в акціях під час пе-

ребування Папи у Львові. До цього готувалися дуже ретельно і відповідально

політичні і громадські організації, місцева влада і, зрозуміла річ, хорові колек-

тиви. Протягом червня 2001 року проводилися репертиції об’єднаного хору з

п’ятисот осіб у концертному залі Академії ветеринарної медицини. Відпрацьо-

вувалися всі нюанси Божественної Літургії Східного обряду.

27 червня зранку на Львівському іподромі відбулася незабутня, епо-

хального значення подія – Архієрейська Служба Божа, яку відправив кардинал

Любомир Гузар за участю Святійшого Отця. Владика привітав Папу Івана-

Павла ІІ і висловив йому щиру подяку за відвідання України. Півтора міль-

йона паломників підтримали Владику бурхливими оплесками і скандуванням:

«Вітаємо, вітаємо, вітаємо Папу!». Літургія, що складалася з духовних творів

українських композиторів А. Веделя, Д. Бортнянського, М. Березовського, А.

Гнатишина, Й. Кишакевича, прозвучала велично і піднесено. Службу Божу зве-

дений хор співав під орудою диригента О. Цигилика.

Глобальні події, в яких «Антей» брав найактивнішу участь, цього ж року

змінювалися локальними, що стосувалися колективу капелян. Сталося так, що

протягом одного місяця аж четверо наших молодих співаків одружувалися.

Першою на рушничок щастя стала Наталка Петриченко. Вінчальну Службу

Божу капела співала у церкві Різдва Пресвятої Богородиці (Сихів), другою –

Соломія Волошин (церква святих Єлизавети і Ольги). 8 вересня 2001 року від-

булася вінчальна Служба Божа у церкві Покрови Пресвятої Богородиці – шлюб

брали Адріана Гайдучок і Василь Чучман. Піднесений стан душі був не тільки

у молодих, а й у всього колективу. Проголошувались тости, звучали весільні

пісні і, звичайно, традиційне «Многая літа».

27 січня 2002 року «Антей» був запрошений співати Архієрейську

Службу Божу за участю Владики Любомира Гузара в церкві села Чижиків

(батьківщині композитора і диригента А. Гнатишина). У цьому храмі відбу-

вався чин посвячення престолу. Вперше колектив мав можливість побачити і

взяти участь у такому урочистому і маєстатному церковному дійстві. Приєм-

но було чути добрі слова на адресу «Антея» з уст самого Владики наприкінці

Служби Божої при великому згромадженні парафіяльного люду. А завершило-

ся святкування колядуванням і щедруванням.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

111

Згодом, а точніше, 10 лютого цього ж року колядки і щедрівки перене-

слися у концертний зал імені С. Людкевича Львівської обласної філармонії, де

відбувся великий концерт «Прощання з колядою» за участю провідних худож-

ніх колективів Львова і області – «Антея», «Мрії», «Черемоша», «Херувимів»,

«Орфея», Галицького камерного хору, «Солі Део», «Вірую», зразкового театру

української пісні «Джерельце», капели бандуристів «Гамалія», камерного хору

«Жайвір», камерного хору «Євшан».

Вітальне слово виголосили міський голова Василь Куйбіда та отець Йо-

сиф Мілян. Концерт відбувся в рамках заключного хорового фестивалю «Воз-

веселімся всі купно нині» під патронатом Львівського обласного відділення

національної Всеукраїнської музичної спілки та з ініціативи і сприяння голови

оргкомітету заслуженого працівника культури України, професора С. Гелея.

Пам’ятною для капели була участь у IV Міжнародному фестивалі хо-

рової музики «Мрія», який відбувся у м. Львові 10-12 травня. Протягом трьох

днів шанувальники хорового мистецтва мали можливість послухати твори різ-

них епох і стилів у виконанні провідних українських і зарубіжних колективів.

«Антей» виступив у день відкриття фестивалю 10 травня у концертному

залі імені С. Людкевича Львівської обласної філармонії. В концерті прозвучали

твори Ф. Ліста, О. Гречанінова, М. Леонтовича, М. Кречка, Є. Станковича, Ф.

Зуппé, негритянські спірічуелси в обробці Р. Шоу. А 12 травня, зранку, в церкві

Покрови Пресвятої Богородиці було відправлено Архієрейську Божественну

Літургію за участю хорових колективів – учасників фестивалю. Після Служби

Божої колона вирушила до пам’ятника Тарасові Шевченку в центрі міста, де

відбулася урочиста хорова академія «Обніміться, брати мої». Зведений хор ви-

конав невмирущі твори на слова поета – «Заповіт», «Думи мої», «Реве та стогне

Дніпр широкий», а також низку духовних і патріотичних творів – «Благослови,

душе моя, Господа», «Ой, у лузі червона калина», «Чуєш, брате мій», «Боже,

великий, єдиний» («Молитва за Україну»).

Після теплого прийому учасників та гостей фестивалю у Львівській

мерії, ввечері, в залі Львівської обласної філармонії відбувся великий гала-

концерт з врученням нагород учасникам фестивалю. «Антей» заспівав «Ко-

ломийки» М. Кречка і Інтродукцію до опери «Бокаччо». Обидва твори мали

надзвичайно великий успіх. Старовинне місто Львів вчетверте стало одним з

європейських фестивальних центрів. Міжнародний фестиваль хорової музики,

організований Львівським обласним відділенням Національної Всеукраїнської

музичної спілки та хоровою капелою «Мрія» (президент – професор С. Гелей),

став ще одним культурним надбанням України, ще одним засобом знайомства

зарубіжних митців з нашим прекрасним містом, а для львівських слухачів – на-

годою познайомитися з європейським хоровим мистецтвом.

23 вересня хорова капела «Антей» поїхала до Польщі для участі у Між-

народному конґресі «Християнство у діалозі культур» (24-26 вересня 2002 р., м.

Люблін). 24 вересня у Люблінському католицькому університеті відбулося уро-

чисте відкриття конґресу. На ньому була присутня наукова еліта з богослов’я і

112

Зиновій ДЕМЦЮХ

філософії з різних країн – Литви, Білорусі, України, Польщі, Росії, Італії; таких

міст як Мінськ, Київ, Рим, Москва, Єрусалим, Ростов на Дону, Львів, Пере-

мишль, Люблін та інші. Більшість з учасників мали високі духовні чини і вчені

звання. Серед них був і глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар.

Цього ж дня ввечері у Великому залі університету для учасників кон-

ґресу відбувся концертний виступ хорової капели «Антей». На сцену колектив

виходив в дуже гарному настрої. Цьому сприяла напрочуд святкова і піднесена

атмосфера форуму. Нас привітно зустріли і створили всі умови для успішно-

го виступу. Приємно було бачити афіші про виступ «Антея», а також гарно

оформлені буклети з інформацією про творчий шлях колективу і програмою

концерту. Одне слово, нас чекали, до зустрічі з нами готувались. Учасникам

Міжнародного конґресу капела представила як духовну, так і світську програ-

му. Ми виконували твори М. Леонтовича, М. Вербицького, Д. Бортнянського,

А. Веделя, К. Стеценка, М. Лисенка, М. Березовського, Ф. Ліста, а також А.

Гайденка, С. Людкевича, М. Колесси, Є. Станковича, М. Кречка, М. Ракова.

Звучали на концерті і негритянські спірічуелси (соло – Т. Стефанишин). По-

важна публіка за кожен номер програми віддячувалася рясними оплесками. Ро-

дзинкою виступу була польська народна пісня в обробці І. Галля «Подкувечкі,

дайцє оґня», спеціально підготовлена «на десерт» для учасників конґресу. Вона

викликала шквал оплесків, які перейшли в овацію. Виступивши із словом-по-

дякою, один із професорів сказав: «Це був взірець для поляків, як потрібно

співати народну пісню». При тому усміхнувся. Ми відчули щирість і симпатію.

26 вересня зранку в костелі університету правилася Архієрейська Служ-

ба Божа Східного обряду за участю Владики Любомира Гузара, українських

священиків і хорової капели «Антей». На Літургії були присутні учасники

конґресу, місцеві парафіяни, почесні гості. Службу Божу співали злагоджено,

молитовно. Її успіх забезпечив, насамперед, добрий інтонаційний ансамбль

Владики, диякона, священиків – з одного боку, диригента і хору – з іншого.

Сприятливою для ансамблю була також і акустика храму.

Вразила проповідь Владики. І не тільки глибиною думки, концепцією

викладу. Протягом двадцяти хвилин кардинал промовляв до учасників конґре-

су і віруючих добротною польською мовою. Всі знали, що він досконало воло-

діє англійською, італійською, іншими мовами, але вільне володіння польською

для багатьох стало приємною несподіванкою. Капеляни, як завжди, пишались

своїм Владикою, стоячи «на хорах», захоплено слухали кожне його слово. Ми

пережили вже вкотре щасливі хвилини радості від спільної високої молитви во

славу Божу. Воістину, хто співає – той молиться двічі.

І ще один момент, про який варто згадати. Протягом трьох днів пере-

бування у м. Любліні нас супроводжувала симпатична і мила польська дівчина.

Вона надзвичайно відповідально і з любов’ю виконувала доручену їй справу.

Прощаючись з нею, вирішили віддячитись піснею. Вона замовила негритян-

ський спірічуелс «Інколи я почуваю себе сиротою». Розкиданий по всьому

салону автобуса «Антей», напевне, ще ніколи так витончено і проникливо не

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

113

співав. Диригуючи, я відчував, як по тілу у мене пробігають «мурашки». Наша

опікунка стояла і плакала. Рясними сльозами. Зворушена і схвильована до гли-

бини душі. Відчувалося, що струни її і наших сердець настроєні в одній і тій

же тональності. Ми прощалися як найрідніші. Хтось з мудреців сказав: «Най-

більшу розкіш, яку має людина на цім світі, це – розкіш людського спілкуван-

ня». До цього можна ще додати: «Є одна річ, перед якою слід схилити голову,

це – геніальність, і є одна річ, перед якою треба впасти на коліна, це – доброта».

Останній місяць 2002 року для «Антея» ознаменувався відзначенням

двох важливих дат: 90-річчя від дня народження патріарха хорового мистецтва

Галичини Євгена Вахняка та 125-річчя від дня народження видатного україн-

ського композитора Миколи Леонтовича. Ці дві вельми поважні дати музична

громадськість відзначала в концертному залі імені С. Людкевича Львівської

обласної філармонії.

Концерт пам’яті Євгена Вахняка відбувся 7 грудня 2002 року. Вступ-

не слово про славетного Маестро виголосив директор Львівського обласного

центру народної творчості, кандидат педагогічних наук, доцент Роман Береза.

Про життєвий і творчий шлях відомого українського хормейстера і педагога,

народного артиста України, професора Євгена Вахняка розповів багатолітній

староста заслуженої хорової капели України «Боян», дослідник його творчості

Володимир Лига.

Понад п’ятдесят років Є. Вахняк був незмінним керівником капели

«Боян», палким пропагандистом українського хорового мистецтва. Його ще-

дрий талант було присвячено служінню рідному народові, розвитку його на-

ціональної культури.

Концертний зал був переповнений кращими представниками українства,

чиїми високоморальними засадами завжди були шляхетні почуття пошануван-

ня видатних людей свого народу. Серед них – колишні учні і хористи Маестро,

друзі, шанувальники його таланту. Прийшли вшанувати видатного диригента і

провідні хорові колективи м. Львова – «Боян», «Антей», Галицький камерний

хор, «Дударик». Керівники цих колективів були безпосередніми чи опосередко-

ваними учнями Маестро. Всі вони в різний час співали під його батутою.

Першими вийшли на сцену хористи капели «Боян», дітища Маестро, в

якому виховалася і виросла ціла плеяда талановитих, відомих на всю Україну і

за її межами диригентів. Під орудою заслуженого працівника культури України

Ярослава Базіва капела заспівала низку пісень з улюбленого репертуару Євгена

Дмитровича. «Антей» вшанував дорогого вчителя виконанням доволі різних

за стильовими ознаками і формою творів. Останнім номером програми була

польська народна пісня в обробці І. Галля «Подкувечкі, дайцє огня» – твір,

який виконувався капелою «Боян» протягом тривалого часу і запам’ятався зна-

менитою інтерпретацією її головного диригента.

Кілька складних класичних творів з великим успіхом виконав Галиць-

кий камерний хор під диригуванням художнього керівника і головного дири-

гента, заслуженого діяча мистецтв України Василя Яциняка.

114

Зиновій ДЕМЦЮХ

Тривалими оплесками нагородили слухачі камерний хор «Боян» Львів-

ського Будинку культури працівників зв’язку під орудою заслуженого діяча

мистецтв України Олега Цигилика за виконання деяких пісень в обробці Євге-

на Вахняка.

На завершення концерту виступала Державна чоловіча хорова капела

«Дударик». Під керівництвом художнього керівника та головного диригента,

заслуженого діяча мистецтв України Миколи Кацала вона виконала низку ду-

ховних і класичних творів.

Глибоко зворушливим був фінал концерту. На великому екрані демон-

струвалися кадри з відеозапису виступу незабутнього великого Маестро, який

на схилі літ востаннє диригував об’єднаним хором біля пам’ятника Тарасові

Шевченку у Львові.

З позицій сьогодення, аналізуючи творчий шлях нашого вчителя, при-

ходиш до висновку, що він був істинним художником-творцем у найкращому

розумінні цього визначення. Маестро Вахняк – ціла епоха в українському хо-

ровому мистецтві. Його внесок у скарбницю української культури є дуже ва-

гомим. Хто виростав в його академії співу, той ніколи не забуде світлого імені

талановитого митця.

У грудні 2002 року Україна відзначала ще один ювілей: виповнилося 125

років від дня народження геніального українського композитора Миколи Ле-

онтовича. Автор оригінальних творів «Літні тони», «Льодолом», «Моя пісня»,

«Легенда», неперевершений майстер обробки народних пісень, творча спадщи-

на якого – гордість української музичної культури. Славнозвісний «Щедрик»

зробив ім’я композитора відомим у всьому світі. У Львові цей визначний ювілей

було відзначено 22 грудня також у концертному залі імені С. Людкевича, де

відбувся великий концерт з творів композитора за участю хорових колективів

– лауреатів національного конкурсу імені М. Леонтовича. Слід відзначити, що

тоді на львівській хоровій ниві був щедрий ужинок лауреатів цього найпрестиж-

нішого українського конкурсу. Це – «Мрія», «Антей», «Гомін», «Дударик», «Ле-

генда» (Дрогобич), камерний хор музучилища. Ці колективи та їхні керівники

були відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Інтерес до цього концерту був

надзвичайно великим. Скласти шану геніальному композиторові, послухати

його неповторні твори у виконанні провідних хорових колективів прийшла ви-

моглива львівська публіка. Один за одним виходили на сцену колективи, дару-

ючи слухачам українські перлини у витончених обробках геніального майстра.

Хорова капела «Антей» підготувала до ювілею М. Леонтовича низку

його творів, зокрема «Отче наш» і «Святий Боже» (фраґменти з Літургії), «У

нашому дворі» і «Гра в зайчика» (обрядові), «Легенда» на слова М. Вороного

(оригінальний твір, соліст – В. Кудовба, партія фортепіано – М. Рудь). Вико-

нання кожного твору програми винагороджувалося львівським слухачем три-

валими і щирими оплесками. Найбільший успіх випав на долю «Легенди» і

«У нашому дворі». Концерт, присвячений 125-річчю від дня народження М.

Леонтовича, перетворився у велике свято національного мистецтва.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

115

Якось так несподівано співпало, що ювілейні торжества дістали своє

продовження, щоправда на дещо іншому, можна так сказати, локальному рів-

ні. З ініціативи і наполегливості провідних капелян вирішено було відзначити

мій скромний ювілей. Мабуть, зайве тут детально розповідати про те, як йшло

приготування, скільки винахідливості й завзяття, а також і зусиль доклали мої

друзі-капеляни. І от той день настав.

Як голосили афіші: 23 лютого 2003 року в Будинку органної і камерної

музики відбудеться ювілейний концерт з нагоди 60-річчя від дня народження

засновника і головного диригента хорової капели «Антей» Зиновія Демцюха.

Того незабутнього вечора у концертному залі, де доводилося нашо-

му колективу виступати незліченну кількість разів, панувала якась особливо

піднесена атмосфера родинного свята. Висока нота зазвучала вже на самому

початку концерту. Таку тональність задав вступним словом, блискуче виголо-

шеним ведучий і режисер концерту, кандидат педагогічних наук, доцент, ди-

ректор Львівського обласного Будинку народної творчості Роман Береза. Його

мова захопила слухачів глибиною думки, концепцією викладу і артистизмом.

Львів’яни, без перебільшення, заговорили про появу на сцені феноменального

явища з унікальним даром. Фактично з цього успішного дебютного виступу

і почалися тріумфальні імпрези Романа Павловича в амплуа ведучого в серії

концертів, присвячених видатним диригентам-хормейстерам.

На ювілейному концерті капела представила на суд шанувальників хо-

рового співу цікаву і різноманітну програму. Виконувалася музика композито-

рів різних країн, епох і стилів – В. А. Моцарта, В. Белліні, Ф. Зуппé, Ф. Ліста,

М. Березовського, О. Гречанінова, С. Людкевича, М. Колесси, Є. Станковича,

А. Гайденка, М. Кречка, І. Майчика, І. Галля. Поважне місце в програмі було

відведено українській народній пісні. Присутні на концерті (і на цей раз він

відбувався при аншлазі) слухачі кожен твір сприймали із захопленням. Особли-

ва увага публіки була прикута до творів, які виконувалися вперше. Це – «Ave

verum» В. А. Моцарта (партія органа – П. Довгань), «Хваліте Господа з небес»

О. Гречанінова (фраґмент з Літургії «Domestico», соло – В. Кудовба), арія Нор-

ми з хором (опера В. Белліні «Норма», соло – Т. Стефанишин), «Не отвержи

мене во время старости» М. Березовського (хоровий концерт), пісня Серени з

опери «Поргі і Бес» Д. Гершвіна (соло – Т. Стефанишин, партія фортепіано –

М. Рудь), дві українські народні пісні в обробці І. Майчика – «Ой співаночки

мої», «На вулиці скрипка грає» (соло – Р. Трохимук). Виконання хорового кон-

церту М. Березовського «Не отвержи мене во время старости» до глибини душі

схвилювало львівського слухача, за що «Антей» був щедро винагороджений

тривалими оплесками.

Вдалим був дебют твору «Хваліте Господа з небес» О. Гречанінова.

Успіх його виконання значною мірою забезпечив обдарований соліст Володи-

мир Кудовба, володіючи добрими вокальними і виразовими можливостями.

Як завжди, заворожила слухачів своєю безпосередністю і проникливіс-

тю виконання Тетяна Стефанишин (негритянський спірічуелс «Інколи я почу-

116

Зиновій ДЕМЦЮХ

ваю себе сиротою», «Купальська русалок» Є. Станковича). Не менш успішним

виявився дебют і двох українських народних пісень в обробці львівського ком-

позитора і диригента І. Майчика. «Ой співаночки мої» зазвучали у всій своїй

неповторній тембральній красі і експресії завдяки провідному співакові Львів-

ської опери Романові Трохимуку.

Найбільший успіх випав на долю двох останніх творів програми – «Коло-

мийок» М. Кречка та «Інтродукції» до комічної опери Ф. фон Зуппé «Бокаччо».

Захоплення публіки було надзвичайним. У залі лунали вигуки «браво», «біс».

На настирливі вимоги слухачів «Антей» з приємністю ці твори повторював.

Після святкових торжеств, як завжди буває, настають трудові будні. Зно-

ву репетиції, робота над новою програмою, концертні виступи, участь у Бого-

служіннях. Весь цей процес проходив у більш-менш спокійному творчому рит-

мі. Відповідальність і навантаження зростали тоді, коли визрівала перспектива

нашої участі в якомусь поважному творчому проекті. Здобувши добру вико-

навську репутацію, наш колектив став бажаним партнером у реалізації цікавих

задумів відомих продюсерів, режисерів-постановників.

Тож 2003-2004 роки для «Антея» були знаковими у його творчій біо-

графії. Наш колектив взяв участь у Міжнародному проекті, пов’язаному з по-

становкою опери Джоаккіно Россіні «Вільгельм Тель». Як і попередній про-

ект «Бокаччо», він відбувався у рамках фестивалю європейської музики під

орудою добре відомого диригента з Німеччини, професора Роланда Бадера. У

проекті були задіяні солісти з кількох країн, хор «Антей» та камерний оркестр

Львівської філармонії. Усім довелося працювати багато і відповідально. Опе-

ра «Вільгельм Тель» є одним із наймасштабніших творів світового оперного

репертуару, а нас було поставлено у жорсткі часові рамки. Але музика Россіні

захопила капелян і вони з головою занурились у його стихію.

Джоаккіно Россіні (1792-1868) – видатний італійський композитор ХІХ

століття. З його музикою пов’язаний розквіт національного оперного мисте-

цтва. Він творив в епоху пробудження суспільної активності і боротьби народу

Італії за незалежність. Мелодії арій з опер Дж. Россіні полонили серця італій-

ців і виконувалися на вулицях італійських міст. Про популярність ще молодого

автора «Севільського цирульника» його видатний сучасник Стендаль писав: «В

Італії живе людина, про яку говорять більше, ніж про Наполеона; це – компози-

тор, якому не виповнилося й двадцяти років».

Високим досягненням генія Дж. Россіні була героїко-романтична опера

«Вільгельм Телль», в якій прославлено керівника національно-визвольної бо-

ротьби Швейцарії ХІІІ століття. Опера з чотирьох дій, оригінал – італійською

мовою. Автори лібрето – Етьєн де Жуа (1764-1846) та Гіпполітт-Луіс-Лорент

Біс (1789-1885), обоє досвідчені театральні письменники, особливо перший,

який плідно співпрацював з багатьма французькими оперними композитора-

ми. Першоосновою «Вільгельма Телля» Россіні стали найважливіші своєю

драматургією сцени з одноіменної п’єси великого німецького поета Фрідріха

Шіллера. Дещо лібретисти взяли також із повісті «Гулям Телль, або визволена

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

117

Швейцарія» Жан-Пьєра де Флоріана. Однак німецькі музиканти закидали Рос-

сіні легковажне ставлення до класичного твору великого поета. Така цнотлива

запопадливість критиків позначалася на тому, що вони несправедливо чинили

всілякі перешкоди поставити цю оперу в німецьких театрах. Її прем’єра від-

булася 3 серпня 1829 року на сцені Ґранд Опера (Париж). Незвичність тракту-

вання теми і новизна музичного стилю викликали спочатку стриману реакцію

паризької публіки. Та незабаром дещо незвичний твір Россіні був оцінений на-

лежно, ввійшовши у репертуар оперних театрів багатьох країн світу. Цей твір

мав символічну силу і звучав як гімн боротьби швейцарців за свободу і неза-

лежність. Після паризької прем’єри серед музикологів все більшого поширен-

ня набирала думка про те, що Дж. Россіні проявив себе як прихильник стилю

популярного тоді Д. Меєрбера. А вже пізніше стали писати про близькість з Д.

Верді і навіть з Р. Ваґнером (наявність в опері великих хорів, а також імпрові-

зованого стилю бельканто).

Знаючи історію створення цієї опери та її творчу долю, ми добре усві-

домлювали, яке нелегке і відповідальне завдання нам належить виконати. Ро-

боту над партитурою опери наша капела розпочала в другій половині січня

2004 року. Вона тривала протягом місяця, згодом розпочалися сценічні проби

з режисером-постановником Томасом Кімлє. Працюючи з хором над втіленням

різних мізансцен, він вибудовував свою концепцію розуміння трактування тво-

ру, яку прагнув реалізувати у виставі.

Його міркування хоч і були дещо неоднозначні, викликали і заперечен-

ня, і здивування (правда, слухаючи його, ми намагалися не встрявати в гостру

дискусію), проте викликали значний професійний інтерес. Людина високої єв-

ропейської освіченості, фахівець щонайвищої проби, майстер режисури, дуже

цікаво трактував зміст твору Дж. Россіні. Він вважав, що «Вільгельм Телль»

– одна з небагатьох опер, що гармонійно поєднує дві сюжетні лінії. З одного

боку, ведеться розповідь у романтичній інтерпретації про боротьбу за незалеж-

ність швейцарців проти Габсбургів, що їх гнітили, з іншого – розкривається

згубність розбрату й індивідуалізму, що за таких обставин позначалося на при-

йнятті важливих для нації рішень. Тут оспівується героїзм і засобами музики

передається трагізм індивідуального конфлікту. Захоплює в опері поєднання

історичного з сучасним приватним, тобто все як у «справжньому житті». То-

мас Кімлє розмірковував (ось як він це описав): «Політичні події в наш час

мають, як здається, менший вплив на наше звичне буденне життя. Проте ми за-

лишаємося завжди homo politicus, а саме не завжди через дії, але завжди через

реакцію нашої опосередкованої стурбованості, що є елементом, який впливає

на життя інших. Слухаючи оперу, задумуємося над тим, що не лише «великі

вчинки» викликають високі почуття, а й над тим, що почуття, які існують у на-

шому «приватному житті», мають для особи таке ж, якщо не більше значення.

Сюжет опери показує в історії Телля і паралельно розказаній історії Арнольдо,

як відбувається зовнішній і внутрішній процес обробки свідомості, як вплива-

ють політичні події на наше приватне життя, а наше життя на політичні події».

118

Зиновій ДЕМЦЮХ

Об’єднані репетиції (хор, оркестр, солісти) відбувалися 1-3 березня у

м. Рьодермарку/ Ґессен (Культурхаллє, вулиця Дібурґер, 27). Проводив їх про-

фесор Роланд Бадер.

Ми ще раз пересвідчилися у раціональності думки режисера про те, що

масові хорові сцени в опері не тільки займають основне місце, розкриваючи

образ народу, а й суттєво допомагають солістам глибше проникнути в єство

їх героїв і розкрити важливі штрихи їхніх образів. Своєрідна і музична мова

опери, оскільки в ній широко використано швейцарський і тирольський націо-

нальний фольклор.

У першій дії опери переважають монументальні хорові сцени, друга –

наповнена лісовою романтикою. Хори мисливців і швейцарців носять м’який,

лірико-пасторальний відтінок; їх музика наближена до народно-пісенної мело-

дики. Завершується дія грандіозним хоровим фіналом – сценою в Рютлі – дра-

матичною вершиною опери, розвиток якої спрямований до кульмінаційного

мужньо-рішучого тріо з хором (клятва швейцарців). У третій дії серед різно-

манітних жанрових епізодів виділяється хор тирольців (a capella, часто викону-

ється як оперний номер у концертах). Почуттям безмежної радості наповнений

фінал четвертої дії, який символізує торжество справедливості і свободи.

Прем’єра опери відбулася 4 березня в м. Рьодемарку (в приміщенні

Культурхаллє). Диригував Роланд Бадер. Дебют вистави, що пройшов з вели-

ким успіхом, став початком концертного турне містами Німеччини і Швейца-

рії. Крім Рьодемарку, спектаклі відбулися у Балінґені (Штадтхаллє), Ашаф-

фенбурзі (Штадтхаллє ам Шльосс, у замку, 6-8 березня), Швейнфурті (театрі),

Вормсі (Фестхаус), Курі (СН, міський театр), Бад Херсфельді (Штадтхаллє),

Марктобердорфі (Модеон), Гермерінгу (Штадтхаллє), Вайнгартені (Конґрес-

ний та культурний центр – 25 і 26 березня). Протягом всього турне диригували

Роланд Бадер та Юрій Голота. На відміну від проекту «Бокаччо» під час цих

гастролей було чимало вихідних.

Таким чином, успішно завершивши міжнародний проект «Вільгельм

Телль» в рамках фестивалю європейської музики, хорова капела «Антей» впи-

сала у свій творчий літопис ще одну хоч і невелику, але своєрідну і змістовну

сторінку.

Але цим творчий сезон 2004 року для нас не завершився. Незабаром

ми отримали ще одну чудову нагоду плідно творчо попрацювати, адже надій-

шло запрошення взяти участь у ще одному міжнародному проекті в рамках

фестивалю європейської музики від Роланда Бадера. Він запропонував нам

співпрацю над оперетою Йоганна Штрауса «Летюча миша» і популярними

оперними хорами європейських композиторів. Як і в попередніх проектах ви-

конавський склад був інтернаціональним: хор «Антей» і камерний оркестр

Львівської філармонії (Україна), солісти – вокалісти з Німеччини, Угорщини,

Литви, Польщі, України; сценічні працівники з Польщі та України, режисер

– Олександр Вармбрунн (Німеччина), диригент – Когей Содеока (Японія),

менеджер проекту – Ігор Петриченко (Україна). Очолив творчу команду –

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

119

художній керівник і головний диригент фестивалю професор Роланд Бадер

(Німеччина).

Необхідно було готувати мовою оригіналу всю програму, а це – «Летюча

миша» (німецькою), хор невільників з опери «Набукко» Д. Верді (італійською),

«Хабанера» з опери «Кармен» Ж. Бізе (французькою), застольна з опери «Тра-

віата» Д. Верді (італійською). На щастя, в колективі були співаки, які добре

володіли цими мовами, тож особливих проблем у нас не виникало.

Певною відмінністю цього проекту від попередніх було те, що об’єднані

і генеральні проби хору, оркестру і солістів вперше проходили в Україні (у

Львові), а не в Німеччині. До цього слід додати, що і режисерська робота з хо-

ром і солістами теж відбувалася у заздалегідь запланований час на українській

сцені. До приїзду режисера ми активно освоювали хорові фраґменти і сцени

з оперети. Працювати було цікаво, робота просувалася швидко. Цьому сприя-

ла чарівна музика Й. Штрауса, високопрофесійна гра концертмейстера Наталії

Петриченко, досвід колективу, набутий у попередніх проектах. До цього слід

додати й те, що хор був добре укомплектований співаками як за професійними,

так і за моральними якостями. Атмосфера в колективі була доброзичливою і

взаємоввічливою. Один лише момент, який дещо погіршив мій настрій, поля-

гав у тому, що на прохання менеджера слід було вибрати з хору двох співаків,

які могли б виконати сольні партії у виставі – Іди (сопрано) і доктора Блінда,

адвоката (баритон). Вирішити це було доволі нелегко, оскільки колектив був

камерним за кількістю (кожен голос був «на вагу золота»), а коли йшлося про

вилучення з його складу провідних співаків, то це могло позначитися негатив-

но на його виконавському потенціалі. Зваживши на всі «за» і «проти», добре

поміркувавши над тим, як вийти з цієї непростої ситуації, я запропонував Лю-

бов Качмар і Богдана Кокотайла – досвідчених хористів з добрими вокально-

хоровими даними і знанням німецької мови (обоє навчалися у спеціалізованій

німецькій школі). Як виявилось згодом, вони з честю виправдали довір’я дири-

гента і всього колективу, фахово виконали свої сольні партії, та ще й продемон-

стрували артистизм на рівні театральних акторів.

Усе це сталося згодом, а наразі повернімося до репетицій з режисером.

Олександр Вармбрунн, зустрівшись з колективом, найперше попросив заспіва-

ти напам’ять усі хорові фраґменти з «Летючої миші». Прослухавши і давши ви-

соку оцінку виконавській майстерності «Антея», відразу ж приступив до осно-

вної роботи. Допомагала йому як перекладач Христина Заяць, наша співачка.

Уже у перші дні нашої співпраці ми були здивовані поведінкою цього

молодого німця. Працюючи дуже прискіпливо над кожною мізансценою, він

демонстрував не тільки високий рівень професійної майстерності, а й свою

грунтовну обізнаність з музикою, зокрема досконало знав партитуру оперети,

часто-густо наспівуючи як вокальні, так і інструментальні мелодії. Як згодом

ми довідалися, О. Вармбрунн здобув у Німеччині не тільки режисерську освіту,

а й музичну. Працював легко, не вимушено, безпосередньо. Любив жартувати,

120

Зиновій ДЕМЦЮХ

наводячи різні аналогії з життя, схиляючи колектив до імпровізації, активізую-

чи творчу уяву й ініціативність.

Швидко минав час. За відносно короткий термін наш колектив виконав

всі режисерські завдання, часто отримуючи щирі компліменти.

Репетиції всього виконавського складу (хору, оркестру, солістів) відбу-

валися у Палаці культури імені Є. Петрушевича у м. Львові. Проводив проби

професор Роланд Бадер. З кожною наступною репетицією виконавський рівень

колективів і солістів зростав, маестро був задоволений. Все йшло добре, якби

не один прикрий випадок, який засмутив не тільки головного диригента, а й

увесь колектив – на завершальній стадії підготовки вистави один з головних

виконавців Віллі Штайн зламав ногу. У Львові йому надали необхідну медичну

допомогу і за бажанням потерпілого відправили до Німеччини для продовжен-

ня лікування. Виникла проблема: хто ж тепер буде задіяний у партії Ґабріеля

фон Айзенштайна (на цю роль Віллі був єдиним). Прибувши до Німеччини,

ми отримали інформацію, що Віллі все ж таки буде співати у виставі. Всі були

безмежно раді такій звістці, адже глибоко поважали цього прекрасного співака,

талановитого актора й інтелігентну людину. В цій ситуації важко було уявити

собі іншого актора на його місці. Незабаром ми побачили і самого Віллі з пере-

бинтованою ногою, але сповненого оптимізму і завзяття до праці.

Прем’єра вистави відбулася 26 грудня 2004 року у м. Балінґені. Віллі

Штайн у ролі Ґабріеля фон Айзенштайна мав чи не найбільший успіх. Він спі-

вав, сидячи в інвалідному візку. Так було вирішено «творчою трійцею» – режи-

сером, головним диригентом і потерпілим. Дивлячись виставу, глядач сприй-

мав це як своєрідний творчий задум режисера.

Прем’єра оперети пройшла з величезним успіхом. Публіка заповненого

вщент театру, стоячи, довго аплодувала артистам.

Крім Віллі Штайна у головній ролі в прем’єрі взяли участь провідні

співаки європейських театрів і солісти хору «Антей»: Беттіна Ґроткопф (пар-

тія Розалінде), Ізольда Даум (Аделє), Любов Качмар (Іда), Дайва Ґедвілайте

(принц Орловський), Аттіла Вендлєр (Альфред), Дітер Ґофінґ (доктор Фальке),

Богдан Кокотайло (доктор Блінд, адвокат), Йахім Германн (Франк), Ґерхард

Полячек (Фрош).

Працюючи над виставою, ми довідалися про те, як народжувався цей

популярний твір. Непрямим шляхом лібрето «Летючої миші» потрапило до

композитора Й. Штрауса. Історія створення оперети почалася з того, що у Ні-

меччині була популярною і йшла у багатьох театрах комедія Родеріха Юліуса

Бенедікса «В’язниця». Сюжет п’єси простий, можна навіть сказати, банальний.

До однієї жінки за відсутності чоловіка приходить залицяльник. Одночасно до

цього помешкання навідується також судовий виконавець, який повинен забра-

ти чоловіка до в’язниці. Залицяльник, щоб не компроментувати даму, дозволяє

заарештувати себе.

Цей сюжет французи Андрі Мельяк і Людовік Галеві використали для

лібрето музичної комедії Жака Оффенбаха «Ревельон» («Бал на Святвечір»).

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

121

У Парижі ця вистава не стала популярною. Театральний агент і приятель Й.

Штрауса, Густав Леві, став ініціатором придбання авторських прав на цю п’єсу,

бо вирішив на її основі створити лібрето для оперети і запропонувати Й. Штра-

усу. Композитор саме в цей час шукав потрібний матеріал для реалізації свого

задуму.Карл Хафнер переклав «Ревельон» німецькою мовою, а Річард Жене,

який вже був автором лібрето першої оперети Штрауса «Індиґо і сорок розбій-

ників», працював над цим твором. Він складав тексти, які легко можна було по-

класти на музику і вносив деякі драматургічні зміни, чим значно сприяв успіху

«Летючої миші». Ще у французькій комедії сюжет обертається навколо помсти

нотаріуса за те, що його одного разу після маскараду п’яного викинули на вули-

цю, а наступного дня на превелике задоволення перехожих він змушений був

іти додому у своєму костюмі. Тоді на балу він був голубим птахом, а в опереті

з нього постала летюча миша.

Й. Штраус написав твір за сорок дві ночі. Щоправда, йому допомагав

Жене (за це йому гарантовано двадцять п’ять відсотків прибутку). Композитор

придбав спеціально приглушене фортепіано. Це він зробив не тому, що дбав

про спокій сусідів, а насамперед тому, що якось почув, як один із сусідів по-

чав награвати почуті нові мелодії на слух. А такі передчасні «анотації» могли

призвести до непередбачуваних наслідків. Тому й вихід з ситуації композитор

знайшов простий і вдалий.

Прем’єра відбулась у Пасхальну неділю 5 квітня 1874 року у Віденсько-

му театрі. Глядачі були захоплені музикою і гарним дійством. Преса відреагу-

вала позитивно. Лише віденська газета «Генераланцайгер» висловила кілька

критичних зауважень про деякі нотки легковажності. А один із часописів натя-

кав: «Ми не хочемо підносити його твір до небес, а прагнемо лишити на землі,

щоб композитор не став зарозумілим».

Спочатку у Відні відбулося шістнадцять спектаклів. Після того опере-

та пережила неймовірний тріумф у Берліні з понад сто спектаклями і повер-

нулася назад до Відня. За наступні двадцять років «Летюча миша» ставилася

на багатьох сценах у різних країнах. Її привітно сприйняла публіка в Чикаго,

Сан-Франциско, Аделаїді та Мельбурні, Бомбеї, африканській Вікторії та Оде-

сі. 1894 року вперше оперету поставили як «комічну оперу» в міському театрі

в Гамбурзі, диригував Густав Малєр. Того ж року вона була поставлена у Гофо-

нер у Відні, а згодом увійшла до репертуару великих оперних театрів.

Сталося так, що дивним чином твір врешті-решт повернувся, як то ка-

жуть, на «круги своя» – до Парижа. Оскільки обидва автори «Ревельон» вва-

жали, що продаж німецькомовних прав на твір стосувався лише початкової

форми, тобто п’єси, і не давав підстав на її основі робити оперету, то «Летючу

мишу» у Парижі ставити не дозволяли. Знову театральний агент Леві подав

рятівну ідею, запропонувавши Й. Штраусу переписати музику, додавши до неї

частини з його нової оперети «Каліостро у Відні», а також нові номери. Ком-

позитор з цим погодився і цю ідею успішно реалізував. Внаслідок талановито

122

Зиновій ДЕМЦЮХ

здійснених трансформацій, вдосконалень, доповнень з’явилася нова оперета,

яка жанрово визначилася як комічна опера «Циганський барон», що мала вели-

кий успіх у французької публіки. Оперета «Летюча миша» також була постав-

лена в Парижі 1904 року.

Коротко нагадати читачеві ці історичні факти, пов’язані з пригодами, що

трапилися на шляху до світового визнання відомого твору Й. Штрауса, хотілося

насамперед тому, щоб ми замислювалися над тим, як нелегко прокладається ота

стежина до розуму й сердець тисяч меломанів. Творчість геніального австрій-

ського композитора ввійшла у світову скарбницю музичної класики, користу-

ється величезною популярністю. Тому звернення до її популяризації в Євро-

пі – велика честь і водночас велика відповідальність. Наш колектив це сповна

усвідомлював і докладав усіляких зусиль, щоб разом з нашими партнерами з

реалізації проекту на високому творчому рівні виконати поставлене завдання.

Останній день 2004-го і перший день 2005-го року був для «Антея» осо-

бливим. Вперше за двадцятилітню історію наші провідні співаки зустрічали

Новий рік не вдома, в колі сім’ї, а на сцені міського театру м. Гамельна під час

концертного турне по Німеччині. 31 грудня 2004 року тут відбулося дві вистави

«Летючої миші» Й. Штрауса. Другий вихід на сцену був приурочений до зу-

стрічі Нового року як для глядачів, так і для артистів.

Настрій у всіх був святковим і піднесеним. Рівно о 23.45 Роланд Ба-

дер припинив диригувати виставою, вийшов на сцену і сердечно привітав усіх

виконавців з наступаючим Новим роком. Момент був надзвичайно зворушли-

вим. Всі вітали один одного, пили шампанське (справжнє, не таке як у виставі),

фотографувались на пам’ять. Згодом дівчата і хлопці «Антея» за спеціально

продуманим сценарієм влаштували в апартаментах, призначених для артистів

хору, свою родинну зустріч Нового року. Було весело, звучали українські пісні

і задушевна коляда. Після новорічного антракту вистава продовжилася. Але це

вже тривало у перші хвилини 1 січня 2005 року.

Наступного дня увесь творчий склад оперети вже був у швейцарському

м. Цюріху, де на сцені знаменитого на всю Європу культурного центру «Тон-

халлє» двічі виконав «Летючу мишу» у концертному варіанті. Зал вразив нас

своєю красою і монументальністю, архітектурним багатством і чудовою акус-

тикою. У цій визначній історичній пам’ятці легко і приємно співалося, а трива-

лі оплески слухачів-швейцарців у переповненому залі окрилювали і надихали

до творчості.

Під час турне сталася ще одна цікава подія, про яку варто згадати окре-

мо. Після гастролей у Цюриху колектив повернувся до Німеччини, де з вели-

ким успіхом виступав у таких містах як Штадталєндорф, Лєонберґ, Вайден.

6 і 7 січня нам оголосили вихідними. Цьому сприяли менеджер проекту Ігор

Петриченко і головний диригент фестивалю Роланд Бадер. Це був галантний

жест з боку керівництва, що дало можливість відсвяткувати Різдво Христове.

Хористи і музиканти оркестру цьому рішенню дуже зраділи. Як виявилося,

передбачливі дівчата з «Антея» ще в Україні подбали про все необхідне для

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

123

приготування Святої вечері. Йшлося, насамперед про продукти, які вкрай не-

обхідні для такої традиційно важливої страви, як кутя. Господарі готелю, в яко-

му ми проживали, люб’язно дозволили українським господиням користуватися

кухнею і всім необхідним начинням, з цікавістю спостерігаючи за самобутнім

дійством приготування Вечері.

Свят-вечір розпочали традиційно з молитви. Якось по-особливому, мо-

литовно і зворушливо звучав «Отче наш» М. Леонтовича далеко від рідних

домівок. Найпотаємніших струн душі торкнулося нас глибоке, проникливе і

високодуховне слово, мовлене Андрієм Небожинським з приводу цього вели-

кого свята. Потім звучала коляда – спочатку на sotto voce, інтимно, ностальгій-

но, згодом – велично, піднесено, заповнюючи всі куточки старовинного, по-

домашньому затишного готелю. Присутні на Вечері господарі, а також солісти

з Німеччини Віллі Штайн і Ґерхард Полячек, угорець Атілла Вендлєр, литовка

Дайва Ґедвілайте зачаровано слухали нас, записуючи на відео і фотоапаратуру.

А виконання «Тихої ночі» Ф. Грубера (німецькою і українською мовами) до

краю зворушило Віллі і Ґерхарда – на їхніх очах ми бачили сльози. В фіналі

Святої вечері до «Антея» з колядою завітав оркестр. Наші побратими по Музі

дарували нам «Добрий вечір тобі, пане-господарю». Це особливо схвилювало

нас. Наче дух рідної України принесли оркестранти в нашу домівку. Вони роз-

чулили ще й тим, що не тільки блискуче грали музику Й. Штрауса, а й не менш

захоплююче співали. В такому амплуа ми їх чули вперше. За якусь мить ми

співали разом. Коляда зазвучала могутньо і піднесено, прославляючи таїнство

народження Святого дитяти і вітаючи славних господарів цього дому. Ми ще

довго і весело колядували. Розмаїття українських колядок вразило гостей на-

шого Святого вечора. Згодом вони ділилися враженнями, розповідаючи всім

про фантастичної краси українську різдвяну пісню, її багатий колорит, глибину

і задушевність. Атмосфера вечора була напрочуд теплою і зворушливою. Пізно

вночі «антеївська» коляда взяла курс на готель, де мешкали оркестранти. Різд-

вяне свято продовжувалось…

У рамках фестивалю європейської музики оперета «Летюча миша» за-

ймала центральне місце. Протягом концертного турне, яке тривало з 26 грудня

2004 року до 5 лютого 2005 року (з перервою на два тижні у другій половині

січня), відбулося 28 вистав у 23 містах Німеччини і Швейцарії (у деяких містах

давали кілька спектаклів). Успіх вистави забезпечила насамперед високопро-

фесійна гра акторів, відмінний вокал, захоплююча музика Й. Штрауса, філі-

гранне, витончене виконання оркестру під орудою Роланда Бадера (інколи за

пульт ставав молодий японський диригент Когеі Содеока). Добре слово мови-

лося і на адресу «Антея» («чудові українські голоси», «добре вишколений хор»

і т. п.). Вистави проходили на сценах театрів і культурних центрів з відмінною

акустикою. На більшості з них – аншлаги. Часто по завершенню спектаклю

слухачі, як правило, аплодуючи стоячи, довго не відпускали артистів зі сцени.

Диригент у таких випадках повторював останній фраґмент оперети, написаний

в характері польки, сповнений життєрадості, веселощів, гумору.

124

Зиновій ДЕМЦЮХ

І все ж одним із кульмінаційних моментів фестивалю був великий кон-

цертний виступ солістів, хору «Антей» і оркестру в культурному центрі м.

Фрайбурга у Німеччині. Крім основних виконавців з проекту «Летюча миша»,

в концерті було також задіяно й ряд провідних співаків європейських театрів.

До цього виступу всі учасники готувалися надзвичайно відповідально. Вели-

ких зусиль доклав у роботу з оркестром Роланд Бадер, скрупульозно відточу-

ючи всі деталі великої сольної оркестрової програми, рівно ж як і творів, що

мали акомпонуючий характер. «Антей» готував свою програму під час вихід-

них і у перервах між виставами. Як уже зазначалось, потрібно було співати мо-

вами оригіналів. Великий і розкішний концертний зал був заповнений вщент.

З великим успіхом пройшла перша частина програми, в якій були популярні

оркестрові твори і арії із опер європейських композиторів.

«Антей» вийшов на сцену у фінальній частині концерту. Зал завмер,

коли зазвучала неповторна музика геніального Джузеппе Верді («Хор невіль-

ників» з опери «Набукко»). Відмінна акустика залу створила враження вели-

кого голосистого хору (а нас було лише двадцять чотири особи). Прозвучали

останні акорди. Пауза. І раптом кількатисячний зал заповнився гучними і три-

валими оплесками. Приємно співалось колективу в ансамблі з солісткою з м.

Каунаса (Литва) Дайвою Ґетвілайте («Хабанера» із опери «Кармен» Ж. Бізе).

Проникливість виконання, колоритність і контрастність музики композитора

захопила німецького слухача. На завершення концерту зазвучала славнозвісна

застольна пісня з опери «Травіата» Д. Верді. Цей захоплюючий гімн коханню і

радості життя у виконанні солістів, хору і оркестру заполонив слухачів. Публі-

ка вітала виконавців стоячи, винагороджуючи бурхливими і тривалими оплес-

ками. Твір довелося повторити. Завершення концерту було тріумфальним.

На такій мажорній ноті, мабуть, і слід завершувати цю розповідь про

двадцятилітній творчий шлях хорової капели «Антей», який за такий промі-

жок вона пройшла від аматорського хору до високопрофесійного колективу,

співаки якого гідно представляли нашу молоду незалежну державу на музич-

них фестивалях у країнах Європи. Творча доля «Антея», кожного члена колек-

тиву переконливо продемонструвала справедливість слів Петра Чайковського,

наведених на початку цієї розповіді.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

125

Замість епілогу

«Що сховав ти, те пропало, що віддав – навік твоє». Високу філософію

цих слів геніального грузинського поета Шота Руставелі завжди сповідували

співаки хорової капели «Антей». Кожен із них віддавав себе улюбленому мис-

тецтву до останку, запалюючи Прометеївським вогнем любові тисячі і тисячі

людських сердець во ім’я добра і правди на землі.

Протягом двадцяти років творчої діяльності «Антей» дав понад п’ятсот

концертів (у багатьох містах України та Європи), чимало із них благодійних.

Внесок капели в українське хорове мистецтво вартий окремої дослідницької

уваги. Це – цікава самобутня сторінка в історії нашої виконавської культури.

Завданням колективу завжди було впливати через мистецтво на форму-

вання світогляду слухачів, проводити засобами хорового мистецтва культур-

но-просвітницьку роботу серед населення України, а також популяризувати

найкращі зразки українського хорового мистецтва як на теренах нашої Батьків-

щини, так і за її межами.

«Антей» співпрацював з відомими композиторами, диригентами, му-

зичними діячами, зокрема А. Кушніренком, М. Кречком, М. Головащенком, М.

Колессою, В. Герасименком, Є. Вахняком, Г. Павлієм, Я. Якуб’яком, М. Кули-

ком, О. Цигиликом, Б. Дерев’янком, І. Циклінським, О. Волинцем, М. Дацком,

Б. Янівським, В. Квасневським, Г. Вайшнторайте (Литва), Р. Бадером (Німеч-

чина), Хуліо Міроном (Пуерто-Ріко), Когеі Содеока (Японія); акторами і ре-

жисерами С. Максимчуком, Г. Шумейком, Ю. Брилинським, Л. Бонковською,

І. Швайківською, І. Зелізною, Гансом Тоенісом (Німеччина), О. Вармбрунном

(Німеччина). З капелою концертували провідні солісти Львівської опери І.

Кушплер, В. Дудар, О. Громиш, О. Лихач, Б. Косопуд, В. Прокопенко, Н. Сво-

бода, Л. Качала, Р. Трохимук, А. Бенюк; відомі вокалісти Я. Крилошанська, О.

Линишин, В. Кудовба; бандуристи Л. Посікіра, Т. Лазуркевич. Ми співпрацю-

вали з письменниками і поетами Р. Іваничуком, Р. Лубківським, М. Косівим, М.

Петренком, Б. Стельмахом.

Хорова капела «Антей» була школою багатьох майбутніх професійних

музикантів, диригентів і співаків, що навчались у Львівському музично-педа-

гогічному училищі імені Ф. Колесси, музичному училищі імені С. Людкевича,

Львівській консерваторії імені М. В. Лисенка та інших вузах. У різні роки у

нашому колективі вони співали і формувалися як митці. Чимало із них очолює

тепер відомі колективи, стали відомими професіоналами. Серед них – Богдан

Швед – оперно-симфонічний і хоровий диригент у м. Базелі (Швейцарія), Олег

Гнатів (єгумен, отець Лазар) – кандидат богослов’я, реґент хору Духовної ака-

демії і семінарії Троїце-Сергієвої Лаври (Москва); Василь Чучман – дипломант

Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів, головний диригент заслуженої

хорової капели «Боян» імені Є. Вахняка (Львів); Роман Борецький – диригент

хору національної і духовної пісні «Вірли» (м. Львів); Василь Стефанович –

126

Зиновій ДЕМЦЮХ

диригент Галицького камерного хору «Слов’янка» (м. Львів); Тетяна Стефани-

шин – реґент хору храму Благовіщення при Патріаршому Соборі Воскресін-

ня Христового (м. Київ); Наталія Чмир-Козяр – художній керівник і головний

диригент народного дитячо-юнацького камерного хору «Жайвір» ЦТДЮГ (м.

Львів); Христина Строкун – реґент хору храму Святих рівноапостольних Ки-

рила і Мефодія (м. Львів); Павло Табаков – відомий естрадний співак, пере-

можець телеконкурсу «Шанс» (перша премія); Тарас Лазуркевич – заслуже-

ний артист України, бандурист, викладач ЛНМА імені М. Лисенка; Богдан

Сегін, Михайло Швед – композитори (обоє – м. Київ, останній – працівник

Міністерства культури і туризму України); Надія Паздерська – реґент в храмах

м. Коцура і Вербас (Сербія); Любов Шаґіна – диригент хору в музичній школі

№1 (Львів); Марія Олійник – композитор (Голландія); Лідія Івасюк – артист-

ка хору Цюріхського оперного театру (Швейцарія); Тамара Мідянець, Галина

Присадна – артистки хору Львівського національного театру опери і балету

імені С. Крушельницької; Зоряна Гуска – акторка Донецького музично-драма-

тичного театру імені Т. Шевченка; Адріана Гайдучок, Аліна Горбатська, Орест

Шніцар, Володимир Попів – артисти заслуженої хорової капели «Трембіта»;

Ірина Григорчук – артистка філармонії (квартет бандуристок «Львів’янки»).

Реґентом хору храму всіх Святих українського народу стала також провідна

співачка «Антея» Зеновія Федик.

Творчі досягнення «Антея» – результат колективної праці. І кожен з хо-

ристів вносив у міру сил і таланту свій внесок у загальну справу. Але особливо

слід згадати добрим словом тих, хто впродовж різних років щиро і самовіддано

допомагав у роботі художньому керівникові і головному диригентові капели

«Антей». Це президенти капели – Микола Лазуркевич, Роман Лемішко і Тарас

Бень; хормейстери – Оксана Гриценко, Василь Чучман. Своїм успіхам капела

завдячує концертмейстерам Марині Рудь, Остапу Демцюху і Наталії Хомиць-

кій, які своєю високопрофесійною грою допомагали колективу долати якнай-

вищі вершини виконавського мистецтва.

Як зазначалось на початку розповіді «Антей» вирізнявся з поміж хо-

рових колективів ще й тим, що тут співали сім’ями. І таких було чимало. Це

– Марія та Микола Лазуркевичі з сином Тарасом, Мирослава та Володимир

Онишкевичі, Марія та Дмитро Лапичаки, Володимир Демчишин з сином Ва-

силем, Любов Григорчук з дочкою Іриною, Микола Бреген з дочкою Наталією,

брати Володимир та Богдан Модли, Дмитро Богоніс з дочкою Наталією, Леся

Демцюх з сином Остапом та дочкою Оксаною, Лілія та Степан Марущаки, Те-

тяна Сливинська з сином Остапом, Стефанія Луцишин з донькою Наталею,

Даниїла і Володимир Яскевичі з сином Богданом, сестри – Мар’яна і Христина

Винар, брати – Богдан і Михайло Шведи, Олена і Євген Білецькі, Богдана і

Андрій Степанюки, Наталія і Орест Дацюки, Надія і Степан Ромахи (сестра

і брат), Соломія і Юрій Кузіви (сестра і брат). Любов до хорового мистецтва

поєднала долі юнаків та дівчат, які прийшли в капелу. Вони познайомились на

репетиціях. Взаємна симпатія переросла у справжнє кохання, а, одружившись,

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

127

продовжували співати «сімейними дуетами». Це – Оксана Когут і Тарас Лазур-

кевич, Галина Герасимів і Василь Стефанович, Оксана Демцюх і Тарас Бень,

Адріана Гайдучок і Василь Чучман.

Справжньою знахідкою для колективу в час його становлення був при-

хід в капелу відомої вже на той час співачки Ярослави Крилошанської. Її лі-

ричне сопрано з фантастичним верхнім регістром на «sotto voce» зачаровувало

тисячі слухачів на багатьох наших концертах. Неперевершеними у її сольному

виконанні з «Антеєм» були такі твори: «К кому возопію, Владичице» невідомо-

го автора, «Мама» В. Гавриліна, «Богородице Діво» А. Гнатишина, «Аве, Ма-

рія» Д. Каччіні, «Тебе поем» С. Рахманінова та інші. Тепер Я. Крилошанська

є солісткою заслуженої хорової капели «Трембіта», багато літ поспіль керує

церковним хором храму Преображення Господнього у Львові.

У капелі зростали і формувались як солісти Л. Куць, Р. Литвин, Н. Кри-

жанівська, Н. Паздерська, Л. Григорчук, І. Тарнавська, С. Коцовський, Н. Ха-

верко, Г. Герасимів, Т. Стефанишин, Х. Винар.

На сьогодні багатьох «антеївських» хористів немає, на жаль, в Украї-

ні. Доля порозкидала їх по різних куточках світу: живуть і працюють у США,

Швейцарії, Канаді, Австрії, Німеччині, Іспанії, Голландії, Італії, Сербії, Поль-

щі. Це гірка сторінка нашої історії взагалі та багатьох творчих колективів зо-

крема. А наразі повсякчас зринають у пам’яті незабутні і прекрасні хвилини

виснажливої творчої праці, які доля дарувала мені з цим воістину унікальним

колективом. А час той промайнув як одна днина. Ніби вчора ми збиралися на

нашу першу хорову репетицію, а вже дехто з перших апостолів «антеївської»

пісні співає… у небесному хорі (Дмитро Лапичак, Володимир Демчишин, Во-

лодимир Онишкевич). Вічна їм пам’ять!

Але «VITA BREVIS, ARS LONGA» (Життя коротке, мистецтво вічне).

На творчому небосхилі з’являються нові сили, які гідно продовжують почату

справу, й серед них чимало вихованців хорової капели «Антей», якими ми пи-

шаємося.

Сягаючи думками у пройдене за двадцять років, знову і знову згадую

концерти, гастролі, фестивалі, конкурси, неодноразову участь у міжнародних

проектах у рамках фестивалю європейської музики, приходжу вже вкотре до

висновку, що процес колективної творчості належить до духовної сфери, яка

приносить чи не найбільшу насолоду і задоволення. Бо коли голос і душа кож-

ного з співаків зливаються воєдино і вібрують на одній хвилі зі слухом і душею

диригента, у такий момент ми всі, сукупно, відчуваємо могутню об’єднуючу

духовну силу Музики.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

129

У дзеркалі преси

“... Воно знову оживає”

Ім’я хору – «Антей» – символічне. Воно втілює ідею оновлення сил на-

роду, їх відрод ження від дотику до співочих традицій рідної землі...

Протягом останніх років, а навіть десятиріч, доводилось зі смутком спо-

стерігати, як в’януть у Львові давні, пре красні традиції хорового виконавства.

Причина? Все та ж сталінсько-брежнєвсько-сусловська «репертуарна політи-

ка» з її заборонами на українську національну хорову кла сику, козацьку пісню

і думу, твори церковної спадщини... Талановиті диригенти розбіг лись зі Львова

у пошуках кра щої мистецької долі, почала панувати сірість, трафарет ність ін-

терпретації, кон’юнктурність «ритуальних» про грам. І все ж, у серцях шану-

вальників хорової музики почи нає розквітати надія – «...воно знову оживає»,

знову приносить естетичну радість це наше улюб лене мистецтво! Одним з

носіїв такої оптимістичної впевненості є виконавська діяльність На родного

камерного хору «Ан тей» (художній керівник і ди ригент Зіновій Демцюх, кон-

цертмейстер – Остап Демцюх).

Заснований у 1984 році, цей мішаний хор здобув загальне визнання сво-

їми виступами на Шевченківських концертах, виконанням духовної музики,

колядок і щедрівок з нагоди Різдвяних святкувань, щоріч ними творчими звіта-

ми перед широкою аудиторією Львова (останній відбувся 13 червня 1990 року).

«Антей» брав участь в урочистих громадсь ких заходах: відзначенню Дня злуки

ЗУНР і УНР у Львівсько му оперному театрі, в концерті для учасників Першої

науко вої сесії відродженого у Львові Наукового товариства ім. Шев ченка та ін.

Основний склад хору – це справжні аматори хорового співу (від латин-

ського «амо» – люблю), наділені гарними го лосами, здатністю пройматись

змістом виконуваних творів. Все інше – заслуга самовідда ної праці таланови-

того дири гента, який зумів прищепити хористам нави ки справді професійного

співу: володіння диханням, широкою кантиленою, чіткою дикцією, а передусім

– чистотою інтону вання і відчуттям ансамблю. Усіх цих якостей «Антей» до-

сягнув у процесі засвоєння ці кавого і різноманітного репер туару. Слава Богу,

надійшов час, коли впала «залізна заві са», котра на довгий, дуже дов гий час від-

городила широкі ко ла слухачів від шедеврів ду ховної музики. Зіновій Демцюх

залюбки включає до репертуа ру свого хору церковні твори українських ком-

позиторів – М. Вербицького «Отче наш», С. Гулака-Артемовського «Моли тву

Андрія» з хором із опери «Запорожець за Дунаєм», М. Лисенка «Боже великий,

єди ний» – сл. О. Кониського, М. Леонтовича «Кант про Почаївську Божу Ма-

тір», К. Стеценка «Благослови, душе моя, Господа», Антифон III – «У царстві

130

Зиновій ДЕМЦЮХ

Твоїм», В. Барвінського «Пісня на честь св. Володи мира», а також Дж. Каччіні

«Аве, Марія», А. Лотті «Мізерере», П. Чайковського «Святий Боже», С. Рахма-

нінова «Тебе поєм» та ін. Слід відмітити справді натхненну інтерпрета цію цієї

музики камерним хо ром. Солістка – Ярослава Крилошанська – володіє лірич-

ним сопрано м’якого тембру, широ кого діапазону, природною му зикальністю.

З особливою проникливістю виконує вона з хо ром молитовну пісню невідомо-

го автора – “К кому возопію, Владичице?».

Значна частина концертних програм «Антея» – це україн ські народні

пісні в мистецьких обробках М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, С. Люд-

кевича, Є. Козака, М. Колесси, відроджені пісні Січового Стрі лецтва, колись

дуже популярна «Фантазія на українські на родні теми» І. Давидовського –

«Кобза». І для кожного твору диригент знаходить відповідний «виконавський

ключ», розкриваючи перед слухачем саме ті риси, що «висвічують» основний

зміст музичних обра зів. Особливо приваблює у ма нері співу «Антея» загальна

м’якість хорової звучності, її багата темброва палітра, плав ність мелодично-

го розвитку, а також – і тут знову треба від дати належне майстерності Зіно-

вія Демцюха – чіткість виконавського задуму, доведена у кожному випадку до

перекон ливого завершення.

Закінчуючи цей «ескізний портрет» хорового колективу – лауреата

Республіканського конкурсу ім. Соломії Крушельницької (Тернопіль, жов-

тень, 1988), хочу з приємністю дода ти, що Народний камерний хор «Антей»

дав згоду брати участь у культурницьких заходах Львівського громадського

то вариства «Надсяння», яке згуртовує колишніх переселенців із міст – Пере-

мишля, Яро слава, Сянока та їх околиць, розташованих у басейні річки Сян.

Уже двічі «Антей» увінчав своїм мистецтвом загальні збо ри «Надсяння», ви-

ступивши у концертному залі львівського Будинку архітектора. У люто му цьо-

го року – з нагоди першої, розширеної зустрічі чле нів Товариства, і, вдруге – на

ювілейному вечорі, присвяченому 130-річчю Уляни Кравченко, талановитої

українсь кої поетеси, значна частина життя якої пов’язана з Перемишлем. Саме

на цьому вечорі прозвучала у виконанні соліста Львівського оперного театру

Василя Дударя з хором старовинна галицька народна пісня «На славній річень-

ці, на Сяну» (хоровий переклад оркестро вої партії – О. Демцюха).

...На славній річеньці, на Сяну,

На широкім, на берегу,

Розорали люди поле ярове

Не плугом, не сохою, а мечем.

Боронили широке поле не бороною,

А тілом козацьким,

Серденько, тобою...

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

131

Чудовий бас соліста, героїчний тонус виконання, органна звучність хору

– все це глибоко вразило слухачів, пробудило в них почуття кровного зв’язку з

землею предків.

Ім’я Народного камерного хору – «Антей» – символічне. Воно втілює

ідею оновлення сил народу, їх відродження від дотику до співочих традицій

рідної землі. Нехай і надалі примножує їх дзвінке і багато барвне мистецтво

«Антея»!

Любомира Мелех-Яросевич,

музикознавець.

«Наше слово». – 1990. – 19 серпня.

Росте «Антей» – росте його визнання

Син Посейдона та Геї Антей був найвродливішим та наймогутнішим

серед гігантів. Але по-справжньому про славився він спершу серед стародавніх

греків, а потім і серед інших народів світу завдяки неймовірній силі, що її да-

вав йому зв’язок з рідною землею. Отож, мабуть, невипадково хорова капела,

яка постала у грудні 1984 року з ініціативи заслуженого працівника культури

України Зіновія Демцюха (що нині водночас є її художнім керівником та ди-

ригентом), назвала себе «Антеєм». Адже сьогодні цей хор – лауреат обласного

конкурсу хорових колективів імені С. Крушельницької, лауреат II Всеукраїн-

ського конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича та учасник міжнарод-

них фестивалів у Львові, Ченстохові (Польща) та Кошіце (Словаччина), в його

біографії успішні гастролі не лише в Україні, а й у Польщі та Бельгії. А в 1989

році капелі присвоєно почесне звання «Народна».

Звісно, про це не було б особливої потреби нагадувати, коли б мину-

лої неділі в Будинку органної та камерної музики «Антей» не відзначав своє

власне десятиріччя ювілейним концертом. Його програму склали твори Д.

Бортнянського, А. Вівальді, А. Веделя, В. Барвінського, Б. Лятошинського, М.

Леонтовича та ін. Львів’яни вітали чудовий колектив бур хливими оплесками.

А ми, приєднуючись до теплих поздоровлень, тільки додамо, що цього року

«Антей» запрошений на XVI Міжнародний хоровий тиждень в Алаві (Іспанія)

та на відзначення 250-річчя пер шого поселення русинів-українців на теренах

колишньої Югославії (Сербія). Отже, розширюючи географію виступів, «Ан-

тей» розширює і коло своїх шанувальників.

«Молода Галичина» (Львів). – 1995. – 18 травня.

132

Зиновій ДЕМЦЮХ

«Антей» відзначає свій ювілей

У відлунні фестивалю хорового мистецтва своє десятиріччя нещодавно

відзначила Львівська хорова капела «Мрія». Та ось ще один ювіляр гідно за-

явив про себе. Лауреат ІІ Всеукраїнського конкурсу хорових колективів ім. М.

Леонтовича хорова капела «Антей» минулої неділі підготувала цікавий кон-

цертний виступ, що відбувся у Львівському будинку органної музики.

Напередодні 1995-го «Антею» виповнилося 10 років. Багато це чи мало?

Думається, що для колективу такого рівня як «Антей» настає саме пора зрілос-

ті. До свого ювілею капела підійшла з лаврами лауреата конкурсу хорових ко-

лективів ім. С. Крушельницької у Тернополі (1989 р.), а також Всеукраїнського

конкурсу хорових колективів ім. М. Леонтовича у Києві (1993 р.).

Своє мистецтво колектив демонстрував на міжнародному фестивалі

«Українська молодь – Христові» (1990 р., Львів), на святі духовної музики у

Ченстохові (1992 р., Польща), на V фестивалі духовної музики східного обряду

в Словаччині (1994, м. Кошіце). У 1993 р. «Антей» з великим успіхом гастро-

лював у Бельгії.

Символічна й назва капели. Адже образ легендарного Антея давно вже

став символом наснаги, сили, що їх дає людині зв’язок з рідною землею, рідним

народом. І хорова капела «Антей» постійно черпає своє натхнення в надрах

української народної та класичної музики, веде активну концертну та просвіт-

ницьку діяльність як на заході, так і на сході України, тим самим прискорюючи

процес духовного, національного та соціального відродження нашого народу. І

в цьому велика заслуга її художнього керівника, заслуженого працівника куль-

тури України пана Зиновія Демцюха.

Проте «Антей» звертається не тільки до національних джерел. У його

репертуарі є й твори світової класики. Так, на концерті прозвучали кантата ви-

датного італійського композитора А. Вівальді «Гльорія». Цей величезний твір

доби високого бароко, що складається з 12 частин, розташованих за принципом

ладового контрасту (мажорні епізоди змінюються мінорними), захоплює широ-

кою гамою людських почуттів: від жалю, сум’яття до ліричного просвітлення

та тріумфу.

Все це вимагає високої майстерності, яка й була досягнута у співпраці

з камерним оркестром «Перпетуум мобіле» Вищого музичного інституту ім.

М. Лисенка (керівник – професор Г. Павлій). У виконанні твору брали участь

солісти: заслужена артистка України Наталія Свобода (меццо-сопрано), Леся

Линишин та Любов Качала (сопрано). Органну партію виконував Петро До-

вгань, диригував Богдан Швед.

У другому відділенні концерту прозвучали твори українських авторів

під керуванням пана Демцюха. Виконувалась духовна музика Д. Бортнянсько-

го, А. Веделя, В. Барвінського, І. Макарова. Проникливо звучало соло сопрано

(солістка Леся Линишин) у творі А. Гнатишина «Богородице Діво».

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

133

З хором співпрацює й відомий львівський співак, заслужений артист

України Василь Дудар. У його виконанні з великою експресією прозвучала ста-

ровинна галицька пісня в обробці М. Гриценка «На славній річеньці, на Сяну».

Прекрасне звучання виявив хор у творах М. Леонтовича, В. Лятошин-

ського, Є. Станковича. Диригент яскравого темпераменту, з точними, чіткими

рухами, Зиновій Демцюх надихає усіх виконавців на емоційне відтворення хо-

рової музики.

Цього року «Антей» представлятиме свою майстерність на XIV Міжна-

родному фестивалі хорової музики в Алаві (Іспанія) та на відзначенні 250-річ-

чя першого поселення русинів-українців на теренах колишньої Югославії

(Сербія). Тож побажаємо колективу творчих успіхів.

Валерій Квасневський,

композитор.

«Неділя». – 1995. – 19 травня.

Ми маєм в серці те, що не вмирає...

Часи тепер справді важкі. Але гляньте на рекламні щити. Скільки кон-

цертів, театральних вистав, ви ставок проводиться одночасно у Львові. А у

святкові дні біля церков черги молодят – люди одружуються, виховують дітей,

співають і танцюють. Значить, виживемо.

У той день в Органному залі яблуку ніде було впасти. А відбувалося тут

не щось надзвичайне, а лише ювілейний концерт лауреата II Всеукраїнсько-

го конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича хорової капели «Антей»

– з нагоди 10-річчя творчої діяльності. В концерті також взяли участь

Львівський камерний оркестр «Перпетуум мобіле» Вищого музичного інсти-

туту ім. М. Лисенка (керівник – професор Георгій Павлій), заслужені артисти

України Наталія Свобода, Василь Ду дар, а також солісти Леся Линишин, Лю-

бов Качала, органіст Петро Довгань.

До звітного концерту «Антей» прийшов творчо згуртованим, з реперту-

аром, який може зробити честь будь-якому професійному колективу.

А починався хор 10 років тому з розформованого аматорського вокаль-

ного ансамблю «Вишиванка». Десятиріччя не такий вже й строк для творчого

колективу. Але «Антей» пишається кількома значними епізодами з творчої біо-

графії. У 1989 році найбільш пам’ятними були творчі звіти у Львівській і Тер-

нопільській обласних філармоніях, виступи на симпозіумі «Шевченко й укра-

їнська культура», на з’їзді Союзу українок, перший запис колядок і щедрівок

на Львівському телеба ченні. Наступного року здійснено першу закордонну по-

134

Зиновій ДЕМЦЮХ

їздку до Польщі. Концерти перед братами-українцями в Пере мишлі, Ярославі,

селі Кальникові мали вели кий успіх.

Незабутніми стали висту пи на фестивалі «Українська молодь – Хрис-

тові», на відкритті пам’ятника М. Шашкевичу у Львові, на святі Злуки ЗУНР і

УНР, участь у концерті на честь 125-річчя від дня народження Митрополита А.

Шептицького. Наступні роки характерні активною концертною діяльністю на

сході України. За різдвяні концерти в Чернігові та участь у науковій конферен-

ції «Батурин – гетьманська сто лиця України», концертні виступи в м. Херсоні

капела заслужила високу оцінку та сердечну вдячність керівників демократич-

них організацій та населення східних областей України.

У 1992 році хорову капелу «Антей» запрошують на Міжнародний фес-

тиваль духовної музики до міста Ченстохови (Польща). Це була незабутня по-

дія у творчому житті колективу.

Про ще одну незабутню подію необхідно згадати – поїздку «Антея» у

1993 році до Бельгії. Це, без сумніву, одна з найбільш багатих враженнями,

змістовних концертних поїздок. У різних містах Бельгії, серед фламандського

населення, при переповнених залах відбулося 5 концертів. За успіхами колек-

тиву, творчими здобутками і пере могами стоїть важка творча праця його керів-

ника Зиновія Демцюха та всіх учасників капели.

Варто зазначити, що «Антей» за час свого існування заспівав понад 200

концертів і Божественних Літургій, вивчив 120 творів, серед них такі великі

хорові полотна, як «Gloria» А. Вівальді, Меса Бревіс Свідера, концерти № 3 і

№ 24 Д. Бортнянського, «Королівський вальс» Й. Штрауса.

Що ж показав ювілейний концерт, який підсумовував десятилітню

творчу роботу? На думку знавців хоро вого співу, капела досягла високої вико-

навської майстерності. Про популярність колективу свідчить і те, що ювілей-

ний концерт відбувся при переповненому залі. Серед глядачів – професіонали,

диригенти інших хорових колективів, знавці хорово го співу. Зокрема, пораду-

вав хористів і усіх слухачів своєю присутністю патріарх української музичної

культури, компози тор та диригент професор Микола Колесса.

Успіхами, впевненому сходженню до вершин виконавської майстернос-

ті ка пела зобов’язана художньому керівникові і диригентові, заслуженому пра-

цівникові культури України Зиновію Демцюху – людині яскравого музично го

й педагогічного таланту. Останнім часом «Антей» все більше звертається до

складних музичних творів. Зокрема, у звітному концерті вперше була виконана

кантата А. Вівальді «Gloria». Диригувати цим складним твором Зиновій Дем-

цюх довірив молодому диригентові, студентові IV курсу Вищо го музичного

інституту ім. М. Лисенка Богданові Шведу (клас професора М. Колесси).

Звітний концерт показав, що «Антей» у творчому розквіті. Бажаємо

йому нових успіхів на ниві українського мистецтва.

Євген БОБКО.

«За вільну Україну». – 1995. – 30 травня.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

135

Наші хористи підняли діаспору до небес

Днями з Рима повернулися провідні львівські хорові колективи – «Ан-

тей», «Мрія», «Гомін», «Боян», «Євшан», «Благовіст» та ка мерний оркестр

«Віртуози Львова», які у складі нашої делегації брали участь у святкуванні

400-річчя Берестейської унії.

Ми вже розповідали про перебування на ших краян у столиці Італії. Але

мало хто знає, що Молебні до Божої Матері в Соборі св. Софії (який, до речі,

збудував Йосип Сліпий) та Базилиці св. Петра, з яких почалося свят кування,

разом з Папою Римським виконував чоловічий церковний хор «Благовіст» з

мо настиря отців-студитів під керівництвом Во лодимира Головка.

А от зведений хор (понад 200 львівських виконавців) разом із Святим

Отцем, владика ми, священиками УГКЦ відспівав в Базилиці св. Петра Боже-

ственну літургію, яка стала кульмінацією урочистостей. Хором диригували ві-

домі львівські диригенти Зіновій Демцюх та Олег Цигилик.

Зворушений високою виконавською майстерністю львів’ян Папа Іван

Павло II прибув і на вечірній концерт, що буває дуже рідко. Понад півтори го-

дини в просторому залі «Аulа Раolо-VІ» зведений хор і оркестр співали і грали

поважну українську духовну музику, а тисячі людей, затамувавши подих, слу-

хали їх.В останній день перебування у Римі зведе ний хор з великим успіхом ви-

ступив перед місцевою публікою в храмі св. Ігнатія. Після нього багато палом-

ників та професійних музикантів підходили до наших диригентів, аби висло-

вити своє захоплення. А представ ники української діаспори навіть відзначили,

що львівські хоровики підняли їх до небес.

Валерій САГАЙДАК.

«Високий замок». – 1996. – 1 серпня.

Концерт з України: український шарм

В середу асоціація «ADAJ” виступила організатором концерту, на який

поспішили численні жителі міста Д’єпу, спокушені співом українських хорис-

тів, відомих своїм високим рівнем виконання. Концертний зал Національної

консерваторії Д’єпу був переповнений, музикантам і співакам було надано як-

найкращий прийом. Це був перший гастрольний концерт львівських колекти-

вів, за яким послідують виступи в Ношатель-ан-Бре, Парижі, Бокам-Ліні, Лілі,

Газбруку та Вамбреші, які завершаться 4 травня.

136

Зиновій ДЕМЦЮХ

Щоб здійснити своє турне, музиканти та співаки подолали автобусом

1800 км. Кошти, виручені з концертів, будуть повністю передані організації

«ADAJ” з метою фінансування відправки в Україну гуманітарної допомоги

харчами, одягом та медикаментами.

Першим на сцену вийшов струнний квартет викладачів Львівської

консерваторії під керівництвом Богдана Каськіва. Композиція з найрізнома-

нітніших творів у їхньому виконанні вирізнялася надзвичайною точністю і

неповторною досконалістю (Квартет G-dur. op. 156 В. А. Моцарта, п’єса Ф.

Пуленка, твори сучасного українського композитора професора концервато-

рії М. Скорика (1938), який пише в різних жанрах: камерна музика, симфо-

нічна, музика до фільмів, джазова). Те, що було почуто, є свідченням хвилю-

ючого ліризму.

Хористи – тридцять п’ять хлопців та дівчат – були одягнені в національ-

ні костюми (строї). Диригент Зиновій Демцюх надихав свій колектив заража-

ючою енергією.

Композиція «Антея» складалася з десятків мелодій, найчастіше народ-

них та запозичених з українського фольклору, улюбленою тематикою якого є:

оспівування природи, кохання, молодості. Вона також вирізнялася своїм емо-

ційним забарвленням: жартівливим або ліричним.

«Діерре» (Франція). – 1997. – 28 лютого.

Твори українських композиторів

звучали в Бєлграді

В одному з найпрестижніших кон цертних залів югославської столиці

–«Фондації Коларац» – з успіхом про йшов виступ Львівської хорової капели

«Антей» під диригуванням за служеного працівника культури Укра їни 3. Дем-

цюха. Програму виступу українського колективу склали твори корифеїв

української класичної музики Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, Кири-

ла Стеценка, Михайла Вербицького, Миколи Лисенка. У виконанні «Антея»

прозвучали різдвяні пісні народів світу – сербською, польською, англійською,

іспанською та італійською мовами.

Хористів «Антея» прийняла Союзний міністр уряду Югославії пані

Маргіт Савович.

Учасники «Антея» відвідали сербську історичну святиню в м. То поля

– музейний комплекс Опленац, де поховані члени югославської ко ролівської

династії Караджорджевичів.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

137

Українських митців привітав син останнього югославського короля –

принц Томіслав. У стінах визначної історичної, культурної та архітектурної

пам’ятки Сербії – церкви св. Юрія «Антей» виконав низку ду ховних творів.

За повідомленням Посоль ства України

в Союзній Республі ці Югославія.

«Просвіта». – 1997. – 1 березня.

Львів’яни відкрили французам очі

на нашу культуру

Після успішного концертного турне по Франції повернулися до Львова

лауреат міжнародного фестивалю-конкурсу в Неерпельті (Бельгія) молодіжний

склад хору «Антей» під керуван ням заслуженого працівника культури України

Зеновія Демцюха та струнний квартет Львівського вищого музично го інсти-

туту імені М. Лисенка, який очолює професор Богдан Каськів. На «біс» про-

йшли концертні програ ми, які складалися з української та за рубіжної класики,

українських народних пісень та творів сучасної української музики, в багатьох

французьких містах – Парижі, Д’єпі, Ношателі, Бокам-Ліні, Вамбреші, Газбру-

ці та інших. На концерті в Парижі був присутній посол Ук раїни у Франції пан

Кочубей, який після виступу своїх співвітчизників звернувся до них зі слова-

ми подяки. Він, зокрема, підкреслив, що такі концертні турне часом у питанні

зближення обох народів дають більше, ніж зусилля політиків. І справді, наших

виконавців навіть запросили після цього взяти участь у недільній месі в соборі

м. Вамбреші. А багато французів, підходячи після концертів, признавалися, що

не сподівалися, що такою багатою є культурна спадщина в Україні.

Валерій САГАЙДАК.

«Високий замок». – 1997. – 21 жовтня.

138

Зиновій ДЕМЦЮХ

Повернення українського хору «Антей»

На початку року друзі асоціації «ADAJ» мали нагоду познайомитися з

хором «Антей» з України. Цей високопрофесійний колектив надихнув брата

Мішеля Рампельберга знову запросити хористів на різдвяні концерти.

Колектив налічує 35 співаків віком від 20 до 35 років. Минулого року

«Антей» був визнаний першим серед 18 хорів Європи. Його учасники співають

з шестирічного віку і вміють передати слухачам той радісний настрій, який

несе з собою коляда. Під час свого недавнього візиту хористи були вражені

теплим прийомом місцевих жителів. Вони з задоволенням ще раз зустрінуться

з ними, на цей раз з новою програмою.

Кошти з виступу підуть на здійснення гуманітарних місій асоціації

«ADAJ» (29 місій в 1996 році) та Бетьюнійського Комітету допомоги Польщі

та країнам Східної Європи. Концерт відбудеться в четвер, 11 грудня о 20.30 в

приміщенні церкви Сен-Марі де Бокам-Ліні та в п’ятницю о 12.30 в храмі міс-

течка Локон (62-й департамент) біля Бетьюну.

Вхід - 50 франків.

«Beaucamps – Ligny» (Франція). – 1997. – 11 грудня.

Український хор «Антей» сьогодні ввечері

виступає в храмі Сен Мартен

Цієї п’ятниці в церкві Сен Мартен з різдвяною програмою виступить

високопрофесійний колектив. Хор «Антей» (а саме про нього йтиме мова) на-

правду заслуговує особливої уваги, оскільки, починаючи з 1984 року, він вибу-

дував завидну репутацію не лише в країнах Східної Європи, а й в Італії, Бель-

гії, Сербії та Іспанії. Заснований Зиновієм Демцюхом, до його складу входять

35 учасників віком від 20 до 35 років. Усі вони навчались у різних музичних

закладах країни, а тепер є студентами вищих навчальних закладів м. Львова.

Аби охарактеризувати високий професійний рівень колективу, достатньо від-

мітити той факт, що рік тому «Антей» виборов перше місце у Європейському

конкурсі хорового співу, який проходив в Бельгії у місті Неерпельті. До речі,

вперше хор гастролював на півночі Франції з десятком концертів на початку

1997 року. Цього разу «Антей» знову завітав на французьку землю на запро-

шення муніципальної комісії з культури та асоціації «Культурно-спортивний

обмін «Lorraine-Ukraine».

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

139

В концертну програму входять обробки українських народних пісень,

фрагмент з фольк-опери, «Молитва за Україну»... Під загальною назвою «Різд-

вяні пісні народів світу», як послання миру, львівський колектив безумовно

принесе задоволення шанувальникам хорового співу.

«Hayange» (Франція). – 1997. – 19 грудня.

Від серця – до серця

Останнім часом культурні зв’язки України з Заходом пожвавішали. За-

вдяки благодійній фундаціації «Адаж», яка займається справами молоді, осо-

бливо тісними є контакти з Францією.

Щоб з’ясувати мету та напрями діяльності фундації «Адаж» в Україні, я

звернувся до її президента – брата Мішеля Рампельберга.

– Брате Мішелю, як виникла фундація «Адаж», яка мета її створення?

– Я з дитинства мріяв бути монахом, займатися просвітницькою робо-

тою. Саме з такою метою вступив до однієї з гілок монашого ордену Селезіанів,

який давав можливість жити за межами монастиря та займатися вихованням

молоді. Багато років я працював у коледжі у французькому місті Бокам-Ліні

вчителем фізики та математики. Саме там я зрозумів, наскільки важли вим у

процесі виховання є період відпочинку (канікул) і правильна його організація.

Адже за цей вільний час потрібно не тільки набратися сил, але й осмислити

сенс свого життя, обмінятись інформацією, спілкуючись із друзями, отримати

корисні й приємні враження від подорожей. На жаль, молодь не завжди має

змогу подорожувати, обмінюватися думками та враженнями; часто «вбиває»

час, бездумно вештаючись вулицями рідного міста.

Саме з метою правильної організації відпочинку дітей та молоді я за-

снував у 1967 році фундацію «Адаж», яка розташувалася у приміщенні рідно-

го коледжу та існує за рахунок підтримки знатних людей. Сама ж асоціація,

для якої я був водночас і президентом, і бухгалтером, і водієм, організовува-

ла екскурсії у різні міста Європи, виїзди на природу, часто – в гори, до моря,

де влаштовувались спортивні ігри, вікто рини тощо. Придбали автобус. З 1985

року став організовувати й супрово джувати гуманітарну допомогу у країни по-

сткомуністичного режиму, зокрема у Польщу. Також організовував концерти

французьких хорів у Польщі.

– Як розпочалися Ваші контакти з Україною?

– Коли я у черговий раз прибув на Різдво до Вроцлава з подарунками

для дітей, місцевий пастор сказав мені, що сусідня Україна більше потребує до-

140

Зиновій ДЕМЦЮХ

помоги. Так, у 1992 році я вперше прибув до Львова. Не маючи тут жодних зна-

йомих, спочатку роздавав дітям сувеніри просто на вулиці. Сьогодні я в Україні

дев’ятнадцятий раз. Привожу «гуманітарку» в лікарні, будинки пристарілих,

дитячі садочки, спеціалізо вану французьку середню школу №37...

– А як реалізовувалася в Україні програма організації відпочинку моло-

ді та проведення культурно-просвітни цької роботи?

– Це, насамперед, чотири поїздки у Францію у 1993 році учнів фран-

цузької школи №37, у 1995 році – дитячого хору «Горлиця», у 1997-му – дві

гастрольні поїздки молодіжного складу хору «Антей».

– Яку мету Ви ставили перед собою, організовуючи поїздки до Франції

хору «Антей»?

– Про високий мистецький рівень цього колективу, що складається зі

студентів різних вищих навчальних закладів Львова, та його керівника Зено-

вія-Стефана Демцюха я чув і раніше. А мета, яку я ставив перед собою, мала

двосторонній зміст. З одного боку, я хотів познайомити французів, зокрема мо-

лодь, із вашим народом, з його багатою культурою та глибокими національни-

ми традиціями. Адже пересічному францу зові про Україну часто відомо лише

те, що вона належить до постсоціалістичного табору та перебуває у скрутному

економічному становищі. З другого боку, я мав велике бажання показати вашій

молоді сучасну Францію, стиль її життя, показати, якими можуть бути перспек-

тиви розвитку і для України; а також ознайомити з перлиною Франції – Пари-

жем, із мальовничим узбережжям Ла-Маншу...

– Якими були відгуки слухачів, фахівців на виступи нашого колективу?

– В загальному – дуже позитивні. Було сказано, що багато європейських

хорів має добру технічну базу, але стиль їхнього співу сухий, академічний. «Ан-

тей», порівняно з ними, – це простота, глибинна радість, яка захоплює слуха-

чів. У ваших співаків не «комерційні» усмішки, популярні у нас, а надзвичайно

щирі. «Антей» – це в першу чергу, колектив, де немає концентрації кожного

співака на собі. Тут панує спів для краси, а не для показу, кожен співак прагне

передати якийсь образ. На мою думку, «Антей» віддає свою душу мистецтву.

Один хормейстер-француз вважає, що варто було б записати компакт-диск для

популяризації вашої музики у Франції, яка викликала у слухачів жваве зацікав-

лення. – Як французи сприйняли нашу молодь, їхні інтереси та традиції?

– Насамперед, нас найбільше вразила ваша радість, щирість, дружні

стосунки між собою, велика духовна витривалість. Особливо дивував висо-

кий культурний рівень, зокрема володіння іноземними мовами, чого ми зовсім

не сподівалися, адже ваша молодь зростала у кому ністичному суспільстві, яке

довго було відрізане від цивілізованого світу.

– Які риси характеру українців Ви б виокремили після шести років спіл-

кування з Україною?

– В основному це – надзвичайна гостинність і побожність. Українці є

також добрими дипломатами, коли це необхідно (сміється).

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

141

– Що б Ви хотіли побажати україн ській молоді?

– Насамперед, не стати егоїстами та піклуватися про ближніх, а також

зберегти багато гарних якостей, які так легко можна втратити у сучасному сус-

пільстві.

– Дякую Вам, брате Мішелю, за увагу до нашого народу та щиру роз-

мову. Надіюся, що Ви і надалі співпрацюватимете з Україною.

«Аудиторія» – 1998. – 13-19 березня.

«Прокидайтесь, голос вас кличе»

У Львові розпочався ІІ Міжнародний фестиваль старовинної музики

«Collegium musicum», організований Львівським товариством Ріхарда Вагнера.

Директор фестивалю та один із співзасновників товариства Богдан Ко-

тюк розповів, що Львівське відділення Вагнерівського товариства створене

в 1993 році і є членом Міжнародної асоціації Вагнерівських товариств, куди

входить понад сто колективних членів. Нині налагоджуються контакти з усім

музичним світом. Товариство обрало собі за мету сприяти духовному відро-

дженню української нації, підтримувати молоду мистецьку еліту.

У цьогорічному фестивалі старовинної музики братимуть участь ансамблі

з Києва, Дніпропетровська, Ужгорода, Львова, а також Ізраїлю, Італії, Німеччини,

Франції. Тому така мистецька акція є надзвичайно важливою, оскільки сприятиме

ознайомленню з глибинними пластами світового музичного мистецтва.

На концерті у Будинку органної та камерної музики прозвучали невідо-

мі досі в Україні твори геніального німецького композитора Й.-С. Баха – Кан-

тата № 140 та Псалом № 51, що є аранжуванням твору «Stabat Mater» Дж.

Перголезі.

Духовна кантата № 140 Баха для хору, оркестру, солістів та органа вті-

лює євангельську притчу про десять днів і має струнку семичастинну будову,

загальний зміст якої – єднання тіла Ісуса Христа з людською душею. Драма-

тургічна лінія розвивається через томління Душі (сопрано), слова втіхи Христа

(баритон) до блаженства єднання. Їхній музичний діалог – два ліричні дуети,

яким властива любовна патетика. В основі кантати лежить хорал – духовний

гімн Філіпа Ніколаї, що вважається «королем хоралів». Уже в перших словах

хоралу сконцентровано ідейний зміст: «Прокидайтесь, голос вас кличе». Це од-

ночасно і пробудження, і, власне, заклик до духовного очищення. Як актуаль-

но звучать ці слова тепер, коли в нашій молодій державі відбувається процес

духовного відродження української нації. Бах був справді глибоко віруючою

людиною, і тому божественне начало в нього не відокремлювалося від людини,

природи, землі. В образі Ісуса Христа він бачив ідеал піднесеної людяності.

142

Зиновій ДЕМЦЮХ

Слід відзначити, що виконання творів Й.-С. Баха вимагає від виконавців

разом з досконалим володінням різними технічними прийомами ще й постій-

ного духовного напружен ня, бути внутрішньо зібраними. При максимальній

внутрішній зосередженості глибоко проникати в емоційну сферу музики.

Хорова капела «Антей» – лауреат Всеукраїнського та Міжнародно-

го конкурсів – вдало справилась із цим нелегким завданням. Це значною мі-

рою залежало від правильного стилю роботи, обраного художнім керівником

та головним диригентом «Антея», заслуженим працівником культури Украї-

ни Зиновієм Демцюхом. Успішний виступ колективу забезпечила насамперед

індивідуальна робота диригента з кожним співаком, що торкалася пояснення

стильових особливостей музики, атаки, звуку, точності штриха і т. д. Тільки

через розуміння і відчуття кожного виконавця, зокрема через його осмислення

конкретного художнього образу, можна досягнути справжньої проникливості