Тісту — хлопчик з чарівними пальцями

РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

Мати Тісту турбувалася куди більше, ніж муніципальні радники, але зовсім з іншого приводу. Тісту віднедавна дуже змінився. Вій став серйозний і задуманий. Мовчав цілими годинами.

— Про що ти думаєш, Тісту? — спитала якось мати.

— Мені здається, світ міг би бути багато кращий, ніж він є, — відповів Тісту.

Мати вдала, що розгнівалася.

— Ці думки не для твого віку, Тісту! Іди пограйся з Гімнастом.

— Гімнаст такої самої думки, як і я.

Цього разу мати розсердилася не на жарт.

— Чимдалі гірше! — вигукнула вона. — Отже, ти живеш розумом поні? Оце так!

Вона розповіла про розмову батькові, і той сказав, Що Тісту треба якось розважити.

— Поні, поні, чистокровки… Цього замало… О! Треба повести його в зоопарк.

Але в зоопарку на Тісту чекала прикра несподіванка. Він уявляв собі зоопарк як казкове місце, де тварини з доброї волі дозволяють милуватися собою, щось на взірець тваринного раю, де полоз обвивається навколо ноги жирафи, а кенгуру носить у своїй сумці ведмежа. Він уважав, що ягуари, буйволи, носороги, тапіри, птахи-лірохвости, папуги та мавпи-сапажу бавляться поміж дерев і чудових рослин, таких, які намальовані в дитячих книжках.

Замість цього Тісту побачив у зоопарку клітки, в яких плішиві леви сумовито дрімали перед порожніми мисками; тигри сиділи тут замкнені з тиграми, мавпи — з мавпами.

Тісту хотів був пригостити булочкою пантеру, яка металася за гратами клітки, але наглядач не дозволив.

— Не можна, хлопче, одійди. Це ж хижий звір!

— Звідки їх усіх привезли? — спитав Тісту.

— Здалеку. З Африки, Азії — хіба я знаю звідки!

— А в них спитали згоди, перш везти сюди?—допитувався Тісту.

Наглядач знизав плечима й пішов геть, буркочучи, що з нього сміються.

А Тісту тим часом роздумував. Передовсім йому здалося, що наглядачеві не варто було братися ходити за звірами, коли він їх не любить А потім спало на думку, що ці звірі, певно, принесли на собі, на своїй шерсті, якесь насіння із рідних країв.

І Тісту заходився тицяти великими пальцями перед кожною кліткою. А наглядачі думали, що йому просто до вподоби порпатися в землі…

За кілька день перед лев’ячою кліткою виріс величезний баобаб, перед клітками мавп — ліани, а в басейні з крокодилами — латаття. Ведмідь вилазив на високу сосну, чаплі та рожеві фламінго походжали серед заростів очерету, а барвисті птахи виспівували в кущах гігантського жасмину.

Мірепуальський зоопарк став найкращим у всьому світі, і муніципальні радники хутко повідомили про це туристські агентства.

— Ти, бачу, взявся вже за тропічні рослини! Чудово, хлопче, ти справжній чарівник! — сказав Мусташ, зустрівши Тісту.

— Цс все, що я міг зробити для нещасних звірів, які гибіють далеко від рідних місць, — відповів Тісту.

Що ж до хижаків — вони за тиждень не з’їли жодного наглядача…