РОЗДІЛ 17

ЧЕРВОНА СЕСТРА

Елайда була радше миловидною, аніж вродливою жінкою. Суворість її обличчя додавала зрілості нев’янучим рисам Айз Седай. Вона не здавалася старою, — однак Еґвейн ніколи не могла уявити Елайду юною. Окрім офіційних подій, небагато хто з Айз Седай вбирались у свою шаль із вишитою виноградною лозою та великою білою сльозою Пломеня Тар Валона на спині. Проте Елайда носила її постійно, а червоні довгі торочки вказували, до якої саме Аджі вона належить. Червоний також проступав у викотах її кремової шовкової сукні, а червоні капці виринали з-під подолу, коли вона увійшла до кімнати. Вона зиркала на них своїми темними очима, мов пташка на хробаків.

— Тож ви тут зібралися разом. І чомусь це мене не дивує.

Її голос був не менш претензійним, аніж манери; це була владна жінка, готова використати свій авторитет повсюдно, де вважатиме за доцільне; жінка, яка знала більше від свого співрозмовника. Нехай то була б королева чи послушниця.


— Пробачте мені, Елайдо Седай, — сказала Найнів, також присідаючи в реверансі, — але я якраз збиралася йти. Я повинна надолужити чимало занять. Якщо ви пробачите...

— Твої заняття зачекають, — сказала Елайда. — Вони і так довго чекали, правду кажучи. — Вона вирвала полотняну торбинку з рук Найнів і відкрила її, але, поглянувши досередини, кинула її на підлогу. — Зілля. Ти більше не сільська відьма, дитино. Бажання втримати минуле тільки стримуватиме тебе.

— Елайдо Седай, — сказала Елейн, — я...

— Цить, послушнице.

Голос Елайди був холодним і м’яким, наче шовк, що загортав сталь.

— Ти, можливо, обірвала тисячолітній зв’язок, що існував між Тар Балоном та Кеймліном. Говоритимеш, коли до тебе звернуться.

Погляд Елейн втупився у підлогу, поруч з її взуттям. Червоні плями палали на щоках. Провина це була чи злість? Еґвейн не знала.

Не зважаючи ні на кого, Елайда сіла в одне з крісел, обережно розправляючи спідницю. Вона не запропонувала сісти іншим. Обличчя Найнів напружилося, і вона заходилася злегка посмикувати свою косу. Еґвейн сподівалася, що та стримає свій норов й не сяде в інше крісло без дозволу.

Коли Елайда зручно розмістилася, вона якийсь час мовчки вивчала дівчат. Її обличчя залишалося незворушним. Врешті вона сказала:

— Ви знаєте, що серед нас є Чорна Аджа?

Еґвейн обмінялася переляканим поглядом з іншими.

— Нам вже сказали, — обережно мовила Найнів. — Елайдо Седай, — додала вона після паузи.

Жінка підняла брову.

— Так. Я підозрювала, що ви можете знати.

Еґвейн здригнулася від її тону, що говорив значно більше від слів, і Найнів вже злісно розтулила рота, але гострий погляд Айз Седай приборкав її.

— Ви обидві, — продовжила Елайда звичним тоном, — щезаєте, хапаючи із собою дочку-спадкоємицю Андору — дівчину, яка може одного дня стати королевою Андору, якщо я не здеру з нею шкуру й не продам рукавичнику, — щезаєте без дозволу, мовчки, безслідно.

— Мене не хапали, — сказала Елейн у підлогу. —Я пішла з власної волі.

— Ти слухатимешся, дитино? — Сяйво оточило Елайду. Погляд Айз Седай був зосереджений на Елейн. — Чи тебе навчити послуху тут і зараз?

Елейн підняла голову, і тепер було чітко зрозуміло, що вона відчувала. Злість. Тривалий час вона не зводила погляду з Елайди.

Еґвейн нігтями вп’ялася в долоні дівчини. Ситуація страшенно лютила. Вона, чи Елейн, чи Найнів могли б знищити Елайду просто там, де вона сиділа. Принаймні якби заскочили її зненацька; все ж таки вона була добре натренована. А якщо ми чинитимемо опір, а не приймемо те, чим вона нас годує, то втратимо все. Не роби цього зараз, Елейн.

Дівчина опустила голову:

— Пробачте мені, Елайдо Седай, — пробелькотіла вона. — Я втратила самовладання.

Сяйво блимнуло й згасло, і Елайда гучно пирхнула:

— Ти навчилась поганим манерам там, куди ці твоє тебе запроторили. Ти не повинна дозволяти собі поганих манер, дитино. Ти будеш першою Айз Седай — королевою Андору. Першою за тисячу років. Найсильнішою з нас — від часів Світотрощі. Можливо, настільки сильною, що станеш першою правителькою, яка відкрито заявить, що вона — Айз Седай. Не ризикуй цим, дитино, — бо ти можеш втратити все. Я витратила на це надто багато часу не для того, щоб ти усе змарнувала. Ти мене зрозуміла?

— Гадаю, так, Елайдо Седай, — сказала Елейн. Промовила вона це так, наче насправді не зрозуміла нічого. Як і Еґвейн.

Елайда полишила цю тему.

— Можливо, ти в серйозній небезпеці. Всі ви, утрьох. Ви щезли й повернулися; за цей час Ліандрін та її... прибічниці втекли. Порівнянь не уникнути. Ми впевнені, що Ліандрін і ті, хто пішов з нею, — Друзі Морока. Чорна Аджа. Я не хочу, щоб таке обвинувачення було пред’явлене Елейн, — тож мушу захистити її, а тому, схоже, і всіх вас. Розкажіть мені, чому ви втекли і що робили всі ці місяці, — і я зроблю все можливе.

її очі вчепилися в Еґвейн, немов якорі. Еґвейн була змушена сказати те, що влаштує Айз Седай. Подейкували, нібито Елайда іноді відчуває брехню.

— Все через... Мета. Він дуже хворий.

Дівчина намагалася обережно підбирати слова, щоб не збрехати, — але водночас розповісти історію, далеку від істини. Айз Седай роблять так постійно.

— Ми пішли... Ми повернули його назад, щоб його зцілили. Якщо цього не зробити, він помре. Амерлін збирається зцілити його.

Сподіваюся. Вона позирала на Червону Айз Седай, намагаючись не зводити винувато ноги. З виразу обличчя Елайди важко було зрозуміти, чи вірить вона хоч слову.

— Годі, Еґвейн, — сказала Найнів. Пронизливий погляд Елайди перемістився на неї, але дівчина жодним чином не відреагувала на нього. Вона зустрілася з очима Айз Седай, не змигнувши.

— Пробачте за втручання, Елайдо Седай, — сказала вона м’яко, — але Престол Амерлін сказала, що наші хибні вчинки — в минулому і ми повинні про них забути. Щоб почати все спочатку, ми не мусимо навіть згадувати про це. Престол Амерлін сказала, що все має бути так, наче нічого не сталося.

— Вона так сказала? — Досі ні обличчя, ні голос жінки не вказували на те, вірить вона цьому чи ні. — Цікаво. Важко вам буде забути все після того, як ваше покарання проголосили на всю Вежу. Безпрецедентно. Ще більш нечувано, аніж упокорення. Розумію, чому ви з усіх сил намагаєтеся забути про те, що сталося. Тебе ж піднесуть до посвячених, Елейн. І тебе, Еґвейн. Не дуже схоже на покарання.

Елейн глянула на Айз Седай, немов просила дозволу заговорити.

— Матінка сказала, що ми готові, — мовила дівчина. У її голосі відлунював виклик. — Я багато вивчила й виросла. Вона б не підносила мене, якби я на це не заслуговувала.

— Вивчила, — задумливо сказала Елайда, — і виросла. Можливо. — У її голосі не було й натяку на те, що це добре. Допитливий погляд Айз Седай знову звернувся до Еґвейн та Найнів. — Ви повернулися з цим Мегом, юнаком із села. Є ще інший хлопець з вашого села. Ранд аль’Тор.

Еґвейн відчула, наче крижана рука стисла її живіт.

— Сподіваюся, з ним усе гаразд, — спокійно сказала Найнів, хоч її рука схопила косу й стисла її. — Ми давно вже його не бачили.

— Цікавий хлопчина, — Елайда уважно вивчала їх, поки говорила. — Я зустрічалася з ним лише раз, але він здався мені напрочуд цікавим. Гадаю, він та’верен. Так. Схоже, він — це відповіді на численні запитання. Цей ваш Емондів Луг, — мабуть, незвична місцина, якщо породила вас двох. І Ранда аль’Тора.

— Це звичайне село, — сказала Найнів. — Нічим не відрізняється від інших.

— Так. Аякже, — Елайда посміхнулася, і холодний вигин її губ знов змусив живіт Еґвейн скоцюбитися. — Розкажіть мені про нього. Амерлін же не наказувала вам мовчати про нього, правда?

Найнів смикнула косу. Елейн вивчала килим, наче там було приховано щось важливе, а Еґвейн сушила собі голову над відповіддю. Кажуть, вона відчуває брехню. Світло, якщо вона справді може побачити брехню... Мовчання затяіувалося, аж врешті Найнів розтулила рота.

У цю мить двері розчахнулися знову. Шеріам здивовано оглянула кімнату.

— Добре, що ти тут, Елейн. Мені потрібні ви троє. Не очікувала побачити тебе тут, Елайдо.

Елайда встала, поправляючи свою шаль.

— Нам усім цікаво дізнатися про дівчат. Чому вони втекли. Які пригоди їх спіткали. Вони сказали, що матінка заборонила їм говорити про це.

— От і добре, — мовила Шеріам. — Вони будуть покарані, — на цьому й кінець. Я завжди була переконана в тім, що, коли покарання виконане, то вина, котра його спричинила, вичерпана.

Деякий час дві Айз Седай дивилися одна на одну, не виявляючи жодних емоцій. Тоді Елайда мовила:

— Звісно. Мабуть, я поговорю з ними іншого разу. На інші теми.

Погляд, який та кинула на трьох дівчат у білому, здався Еґвейн застережливим. Після цього жінка ковзнула повз Шеріам.

Залишивши двері відчиненими, наставниця послушниць спостерігала, як інша Айз Седай спускалася галереєю. Її обличчя все ще лишалося незворушним.

Еґвейн полегшено зітхнула — і почула такі ж зітхання від Найнів та Елейн.

— Вона погрожувала мені, — недовірливо сказала Елейн, частково сама до себе. — Вона погрожувала мені упокоренням, — якщо я не перестану бути свавільною!

— Ви неправильно її зрозуміли, — сказала Шеріам. — Якби всіх свавільних упокорювали, список імен був би таким великим, що ви не змогли б його вивчити. Небагатьом покірним жінкам вдалося отримати перстень і шаль. Звісно, це не означає, що ви не повинні вчитися бути покірними там, де це вимагається.

— Так, Шеріам Седай, — сказали дівчата майже в унісон, і Шеріам усміхнулася.

— От бачите? Принаймні ви можете вдавати покірність. І у вас буде ще багато можливостей попрактикуватися на шляху повернення ласки Амерлін. І моєї. Мою буде важче заслужити.

— Так, Шеріам Седай, — сказала Еґвейн, але цього разу тільки з Елейн. Найнів же спитала:

— А що з... тілом, Шеріам Седай? Бездушного? Ви знайшли, хто вбив його? Чи чому він проник у Вежу?

Шеріам стиснула вуста.

— Ти робиш один крок уперед, Найнів, а потім — один назад. З огляду на те, що Елейн не здивована, ви уже розповіли їй про це — хоч я попереджала, що більше ніхто не повинен знати! — і відтепер уже семеро людей у Вежі знають про сьогоднішнє вбивство чоловіка на половині послушниць, а двоє з них — це чоловіки, яким, окрім цього, більше нічого не відомо. Окрім того, що вони мають тримати роти на замку. Якщо ж наказ наставниці послушниць для тебе нічого не важить — якщо це справді так, то я це виправлю, — то, можливо, ти послухаєшся Престолу Амерлін? Ти не говоритимеш про це ні з ким, окрім мене та матінки. Амерлін не повинна боротися ще й з цими плітками: їх і так уже забагато. Я зрозуміло висловилась?

На суворий голос Айз Седай знову відповів хор:

— Так, Шеріам Седай, — але Найнів на цьому не зупинилася:

— Ви сказали — семеро, Шеріам Седай. Ще той, хто вбив його. І, можливо, хтось, хто допоміг їм проникнути у Вежу.

— Це вас не стосується, — гострий погляд Шеріам пронизав усіх трьох. — Я сама з’ясую усі питання щодо цього чоловіка. А ви забудете усе, що знаєте

про нього. Якщо ж я дізнаюся, що ви не послухалися... Що ж, є речі, гірші від чищення горщиків, щоб відволікти вас на якийсь час. І я не прийму жодних вибачень. Ще питання залишилися?

— Ні, Шеріам Седай. — Цього разу Найнів приєдналася до дівчат, і Еґвейн відчула полегшення. Хоч і не цілковите. Під ретельним наглядом Шеріам шукати Чорну Аджу буде вдвічі важче. На коротку мить її пройняв істеричний сміх. Якщо Чорна Аджа не добереться до над, — це зробить Шеріам. Сміх враз згаснув. Якщо Шеріам сама не з Чорної Аджі. Вона намагалася прогнати цю думку.

Шеріам кивнула.

— Дуже добре. Ви підете зі мною.

— Куди? — спитала Найнів і додала «Шеріам Седай» ще до того, як очі Айз Седай звузились.

— Ви забули? — тихо сказала Шеріам. — У Вежі Зцілення завжди відбувається в присутності тих, хто привіз хворого.

Еґвейн знала, що терпець наставниці послушниць ось-ось лусне, але, перш ніж вона змогла стриматись, у неї вирвалось:

— То вона збирається зцілити його!

— Престол Амерлін одна з тих, хто потурбується про нього. — Обличчя Шеріам залишалося позбавленим емоцій, як і її голос. — У тебе були причини сумніватися?

Еґвейн лише похитала головою.

— Тоді поки ви стовбичите тут — марнуєте час, відведений вашому другові. Престол Амерлін не можна змушувати чекати.

Попри щойно сказане, Еґвейн здавалося, що Айз Седай зовсім не квапилася.

Загрузка...