- Думаєш, нас записали?
- Та ні, це звичайний домофон.
- Все одно, навіть якщо залишиться плівка, нас тут ніхто не знає.
Ця остання фраза дуже насмішила охоронців, які передивлялися безліч моніторів із записами місцевих камер спостереження (один із них, гаїтянин, непогано знав французьку); та їм було зовсім не до сміху, коли вони зрозуміли, що на місіс Ward було скоєно напад і їм доведеться писати рапорт у Головний відділок поліції Маямі.
Тієї самої миті я вкінець відключився. Квартал був безлюдний. До Чарлі повернувся розум. Він погоджувався із Тамарою:
- Та її канапа насправді була надто потворна. Решту вечора ми провели в стрип-клубі «Мадонна», де танцівниці у вузеньких трусенятах-стрингах, наче чудово [180] зроблені манекени (цих кібержінок можна назвати «чума» - чудові манекени), зубами виймають з ширінок клієнтів десятидоларові купюри. Ми голосно захоплювалися їхніми неперевершеними, хоч і несправжніми, грудьми.
- З жінками так завжди, - сказав Чарлі, - або вони нас залякують, або нас від них нудить.
Тамара сприйняла ці слова як образу на адресу своєї професії, за що і обдарувала нас неймовірним шоу на барній стійці: вона смоктала горлечко пивної пляшки і натирала соски льодом із моєї горшки, доки нас не виставили за двері за нечесну конкуренцію. Ми заснули в готельному номері, усі разом, коли дивилися по телевізору «pay per view», де показували супержорстке порно, до речі, із подвійним fist anal (до цього я вважав, що таке є суто технічно неможливим). Зізнаюсь, пронизливі крики акторки змусили мене спустити прямісінько в штани.
Наступного дня ми летіли до Парижа (тим самим біз-нес-класом по п'ять з гаком штук євро за квиток, в меню «кордон блю із ластівкових гнізд-із родзинками-із осетровим кав'яром-зі щойно вичавленим томатним соком»). Чарлі зізнався, що вже дав згоду на призначення його КД. Я молився, аби літак шубовснувся, але, як і завжди, коли цього дуже хочеш, нічого подібного не сталося. Ось так за один день я вляпався в керівництво агенції і вбивство.
7.
Коли ми повернулися до Парижа, у електронних скриньках на нас чекав такий циркуляр, «відмилений» усім співробітникам «R&W» у світі (і перекладений, скоріше за все, автоматичною комп'ютерною програмою):
Любі друзі з компанії «Rosserys & Witchcraft»!
Одним із моїх головних обов'язків щодо наших клієнтів, наших акціонерів і кожного з вас є обов'язок пошуків нових шляхів розвитку нашої компанії. Останніми роками нам усім пощастило спостерігати за надзвичайно професійним рівнем праці наших менеджерів. Ця група талановитих людей, спеціалістів глобального та інтегрованого маркетингу, усіляко сприяла досягненню наших цілей, що перегворило нашу компанію на світового лідера в царині комунікацій. Сьогодні я визнаю їхній внесок та важливу роль у досягненні нами успіху і готую підґрунтя для нашої подальшої життєздатності в новому тисячолітті.
Ось чому з великим задоволенням та гордістю я представляю вам нового Генерального Президента «R&W Paris» Жана-Франсуа Парко. Філіпа Енжевена я призначаю Почесним [182] Президентом - куратором європейських представництв. Усі призначення набирають чинності одразу. На посаді почесного Президента Філіп нарешті зможе займатися тим, що він любить, а саме працювати з метою забезпечення надефективних маркетингових комунікацій в контексті досягнення глобальних результатів.
На новій посаді Жан-Франсуа нарешті зможе зайнятися тим, що в нього виходить найкраще, - працювати разом із нами над підвищенням якості і розробкою нової стратегії, тобто тим, що принесе нам міжнародне визнання. Жан-Франсуа починаючи із 1992 року на прикладі компанії «Мадон» засвідчив своє вміння ефективно та динамічно працювати.
Особисто я хотів би подякувати Філіпові за його величезний внесок на посаді керівника нашого французького представництва. Жодних сумнівів, він зможе скористатися своїми знаннями європейського ринку та фінансових можливостей нашої клієнтури.
Жан-Франсуа запропонував обновити склад керівництва відділу креативу і призначити Октава Паранго(1) та Чарл і Нагу креативними директорами замість Марка Мар-роньє, чия трагічна загибель шокувала і друзів, і колег. Жан-Франсуа повідомить вас також і про інші зміни. Користуючись нагодою, хочу висловити співчуття родині Марка і сказати про неперевершені чуття та концептуальну інтуїцію, а також креативний потенціал, який він використав і зміг збагатити історію агенції, разом із еволюцією загальних комунікацій.
(1) «Parangon» - «зразок, ідеальний діамант, ідеальна перлина» (фр).
Я допомагатиму Жану-Франсуа, Октаву та Чарлі всіма можливими засобами і знаю, що ви робитимете те ж саме. [183]
Тому, що я бачу майбутнє «R&W», то роблю це із гордістю і виключною довірою. І лідер бізнесу «R&W» неодмінно буде перебувати на гребені успіху в XXI столітті.
З найкращими побажаннями,
Едвард С. Ферінгер-молодший.
Ця погань Чарлі відповів «так» за нас обох ще за тиждень до початку зйомок ролика. Мені лишилося тільки підписати кілька папірців. Я говорив собі, що, погодившись на цю посаду, зможу багато чого змінити. Але я помилявся, владу ж бо ніколи не доручають тим, хто міг би нею скористатися. І взагалі, про яку владу йдеться? Влада - це винахід давніх часів. Сьогодні влада настільки розпорошена та розпливчаста, що знесилила всю систему. А ми без упину торочимо наше грамшистське гасло: «Аби захопити літак, спочатку треба увійти до нього». Яка іронія долі! Тепер, коли ми прорвалися до кабіни пілотів із гранатами в руках і готові віддавати пілотові накази, наставляючи на нього дула наших автоматів, ми раптово з'ясували, що ніяких пілотів і нема. Ми хотіли захопити літак, яким ніхто не вміє керувати.
ХТОСЬ НЕОДМІННО ПОВИНЕН ЗА ЦЕ ЗАПЛАТИТИ, ТОЖ ЗУСТРІНЕМОСЯ ПІСЛЯ ЦЬОГО ПОВІДОМЛЕННЯ.
ДІЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ НА МАЙДАНІ КАРРУЗЕЛЬ БШЯЛУВРА ЙДУТЬ ПРИГОТУВАННЯ ДО ГРАНДІОЗНОГО ПОКАЗУ МОДИ. НАТОВП ТІСНИТЬСЯ БІЛЯ ВХОДУ, ЯКИЙ ОХОРОНЯЮТЬ ВРОДЛИВІ ХЛОПЧИКИ В ЧЕРВОНИХ КРАВАТКАХ ІЗ ЛІЦЕЮ ЖАНСОНАДЕ САЙЇ. МИПРОСУВАЄМОСЯДО СЕРЕДИНИ ЗАЛУ, ЯКА ПЕРЕПОВНЕНА VIP3 УСЬОГО СВІТУ.
СВІТЛО ГАСНЕ. НАТОВП ЗАПРОШЕНИХ ГОСТЕЙ ВИДИХАЄ ЗАХОПЛЕНЕ «А-А-А-Х». НА ПОДІУМІ ПІД МУЗИКУ ТЕХНО-БРУДНИЙ-МЕТАЛ-ХАРД-КИСЛОТА-ХАУС З'ЯВЛЯЮТЬСЯ ГОЛІ ДІВЧАТА ГОСТІ В ЕКСТАЗІ ВЩ ЦИХ БОЖЕСТВЕННИХ МАНЕКЕННИЦЬ У КОСТЮМАХ ЄВИ: ВІД ЇХНІХ ВЕЛИЧНИХ ГРУДЕЙ, ПРУЖНИХ СІДНИЦЬ, НЕСКІНЧЕННИХ НЩЛОБКІВ, ВИГОЛЕНИХ У ФОРМІ ПРЯМОКУТНИКІВ(1). НЕСПОДІВАНО ВОНИ ЗАВМИРАЮТЬ ПОСЕРЕДИНІ ПОДІУМУ, ПРОСОВУЮТЬ СВОЇ НАМАНІКЮРЕНІ РУЧКИ ПІД ПАХВИ І ЗНАХОДЯТЬ ТАМ «БЛИСКАВКИ*! ВОНИ РОЗСТІБАЮТЬ СВОЮ АТЛАСНУ ШКІРУ, СКИДАЮТЬ ЇЇ, НАЧЕ КОСТЮМ ДЛЯ КУПАННЯ. В ЗАЛІ ЗНЕПРИТОМНЮЄ СТАРА ГЕРЦОГИНЯ. БОРОДАНЬ У СОНЦЕЗАХИСНИХ ОКУЛЯРЯХ ЕЯКУЛЮЄ НА КУРТКУ СУСІДА ПОПЕРЕДУ.ДІВЧИНКА РОКІВДВАНАДЦЯТИЛИЖЕМОРОЗИВО У ФОРМІ ФАЛОСА ТА ТРЕ СЕБЕ МІЖ НІГ.
ПІД ШТУЧНИМИ ШКІРАМИ МАНЕКЕННИЦЬ УСІ БАЧАТЬ МЕТАЛЕВІ КОРПУСИ. КІБОРГИІЗ ЗАГАРТОВАНОЇ СТАЛІ, БЛИСКУЧІ АНДРОЇДИ. ОДНА З ДІВЧАТ ВКРИТА КУПЮРАМИ ПО СТО ЄВРО. ІНША СПЛЬОВУЄ З РОТА МІДЯКИ. ТРЕТЯ РОЗКИДАЄ НАВКОЛО СЕБЕ КРЕДИТНІ КАРТКИ,
(1) У Франції білим прямокутником позначаються фільми та програми, які не рекомендовано дивитися дітям.
НАЧЕ НОВОРІЧНЕ КОНФЕТІ. ЦЕ СПРАВЖНІ АВТОМАТИЧНІ СКАРБНИЧКИ (ДО РЕЧІ, ОДНА З ДІВЧАТ ДІСТАЄ КУПЮРИ ЗІ СВОЄЇ МЕТАЛЕВОЇ ВАГІНИ, НАЧЕ З БАНКОМАТА).
НАТОВП АПЛОДУЄ СТОЯЧИ, БУРХЛИВІ ОВАЦІЇ.ЛЮДИ ВЕРЕЩАТЬ ВЩ ЗАДОВОЛЕННЯ. АТМОСФЕРА ЕЛЕКТРИЗУЄТЬСЯ. МУЗИКА ПРИСКОРЮЄТЬСЯ І ДОСЯГАЄ НЕСТЕРПНОГО РИТМУ. ЛЮДИ НЕПРИТОМНІЮТЬ. У ДРУГОМУ СЕКТОРІ СТАЄТЬСЯ ДЮЖИНА СЕРЦЕВИХ НАПАДІВ І ВІДБУВАЄТЬСЯ ДЕКІЛЬКА ГРУПОВИХ ЗҐВАЛТУВАНЬ.
РАСК5НОТПЩДОЩЕМЗМЩЯКІВ,ЯКИЙ СИПЛЕТЬСЯ НА ТІЛО ГОЛОЇДІВЧИНИ-ПІДЛІТКА, ТАЇЛАНДКИ.
НА ЕКРАНІ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ НАПИС: «ІДІТЬ ДО ЦІЛІНАВПРОСТЕЦЬ- В ПОВІЙЗАСОВУЙТЕКІНЕЦЬ/»
1 ДАЛІ НАПИС: «ЦЕ БУЛО ПОВІДОМЛЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ З ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОМІВ РОЗПУСТИ».
V - ВИ
У замкненому суспільстві, де винні всі, єдиний злочин - бути спійманим на злочині. У світі злодіїв єдиний тяжкий гріх - дурість.
Хантер С. Томпсон Параноїдальиий Лас-Вегас, 1971
1.
Це було так дивно - повернутися до «Россу» переможцями. По-перше, агенція переїхала, бо старий пакетбот прогнив, ви залишили його тонути, і тепер майдан Мар-сель-Самба у Булонь-Біянкур нагадує розорену морську верф із депресивними докерами в реперському шматті, що засідають під «Макдоналдсом». Аби збудувати собі новий офіс за 300 метрів від попереднього, ви зруйнували цілу фабрику і знову відбудували її в тому самому вигляді - але навіщо? (Бо у старих стінах шкідливий азбест? Через примху архітектора? Чи все разом?) Будівлю вінчає двадцятиметровий димар - величезний фалос із червоної цегли. Він не димить, бо нічого не палять - чи поки що не палять.
Ви насолоджуєтесь вашим професійним злетом. Залякані погляди 300 нових підлеглих. Манливі губи жінок, які раніше були байдужими. По-іншому заспівали колишні вищі від вас, які тепер стали нижчими. Дружба (така ж палка, як і несподівана) тих, хто раптом згадав, що завжди був вашим другом та братом. Шанобливість тих, хто програв. Але Чарлі й ти - ви скромно тріумфуєте. Ви зібрали всю агенцію, аби виголосити таку промову: [191]
«Шановні друзі, призначення нас на посаду креатив-них директорів було настільки несподіваним, що ми не могли не погодитися на пропозицію Жана-Франсуа. Відповідь «так» вимагала більшого завзяття, ніж «ні». Ми готові підставити чоло складному періодові: складний він, по-перше, тому, що дуже непросто приходити на місце такого генія, як Марк (схвильована пауза в чотири цілих та одну десяту секунди), по-друге, тому що ми рекламіс-ти-рекламофоби і з вашою допомогою сподіваємося ви-корінити цей парадокс. Реклама забруднює життя, і наш обов'язок - створити нову екологію комунікаційного середовища. Ми всі, отже, й ви також, мусимо коректно ставитись до наших споживачів. Покладено кінець нікчемним картинкам та марному псуванню плівки. Ми вирішили відчинити двері агенції для нових креаторів: невизнаних письменників, проклятих поетів, розроблю-вачів так і не запущених сайтів, андеграундних художників, режисерів порнофільмів. Настав час, коли реклама мусить об'єднатися з художнім авангардом сучасності. «Росе» знову повинен стати експериментальною лабораторією, якою він і був на самому початку, а ми докладемо всіх зусиль, аби тримати на належному рівні креативні висоти, які завжди були гордістю нашої агенції.
Ми почнемо з кількох символічних заходів (і сподіваємося на негайні наслідки): по-перше, всі динаміки передаватимуть пісню «Ти - о'кей, ти - крутий, ти - люксовий» групи «Ottawan», ця ж сама мелодія служитиме і музичним фоном для очікування на наших телефонах. Телефоністки і дівчатка з групи приймання відвідувачів сидітимуть у холах topless. На презентації усіх кампаній, що відбуватимуться в наших клієнтів, ми залучатимемо акторів-коміків із нічних кабаре та замовлятимемо супроводи [192] російських оркестрів для створення невимушеної атмосфери. Усі працівники «Росса» мають, вітаючись, цілуватися в губи. Усім креаторам будуть видані камери Sony PC 1, аби вони могли знімати все, що може знадобитися їм для реалізації їхніх найнесподіваніших ідей.
Слід повернутися до первісної невинності - колиски мистецтва. ЗАХОПЛЮВАТИМЕМОСЯ без упину! Слід руйнувати цю систему, яка замкнена на собі, змінювати правила гри на диво всім, інакше ми не зможемо більше чіпляти людей за живе, отже, викидатимемо гроші наших клієнтів на вітер. Ніколи не забувайте (і це наш головний принцип!), що ви тут РОЗВАЖАЄТЕСЬ, бо ж тільки коли ВИ розважатиметеся самі, ви зможете розважити наших покупців. Новим девізом французького «Россу» стануть слова сера Теренса Конрана: «Люди не знають, чого вони хочуть, доки їм цього не запропонують». Його буде ви-карбувано над дверима будівлі із завтрашнього ранку. Дякуємо за вашу увагу, і хай свято триває!»
Бурхливі оплески, хоча й трохи хаотичні. Ви запросили триста ваших нових підлеглих на коктейль до конференц-залу у внутрішньому дворику, виконаному в іспанському стилі. Ваші співробітники свято вірили - а у вашій присутності аж готові були накласти повні штанці, - що ви говорили чистісіньку правду і що все почне змінюватися. А вам лишилося потроху приспати їхню пильність, а потім зникнути, як і ваш попередник (який залишив у бюджеті компанії діру в 20 мільйонів євро).
У свої органайзери, такі необхідні новоспеченим босам, ви занотовуєте стратегічні ходи, котрі допоможуть вам здобути популярність:
11.00 - побути ввічливим із кимось малозначущим;
1330 - подумати проте, про що слід було б і подумати; [193]
15.15 - звернутися на ім'я до когось із обслуговуючого персоналу (перед тим з'ясувати це ім'я у відділі кадрів);
17.10 - поцікавитися здоров'ям доньки когось із підлеглих (при свідках);
19.00 - посміхнутися усім перед виходом із офісу.
Наприкінці коктейлю на честь вашого коронування Чарлі запросив усіх креаторів-ветеранів на так звану «мавпячу» вечерю. Того ж вечора, перевдягнені в костюми орангутангів, ви гуртом завалилися до окремої зали ресторану «Лаперуз», де дванадцять спеціально найнятих дівчат голими стояли на руках, розводячи ноги, аби ви могли частуватися свіжими устрицями прямо із їхніх «кицьок». Так, Чарлі має незаперечне відчуття внутрішньої мотивації.
2.
Перша керована вами зустріч із клієнтом провалилася. «Мадон», а точніше Альфред Дюлер зі своїми агентами, зібрав фокус-групу й продемонстрував ролик «Мегрелет» (первинну версію) пересічним споживачам продукту. Результати цього дослідження були невтішними: на першому ж спільному засіданні вам довелося відбиватися від вироку домогосподарок-п'ятдесятниць. «Надто піднесено», «overpromising», «анксиогенно», «низький GPR»(1), «не зовсім переконливо», «занадто магрибське», «недостатньо якісно на рівні tone and manner», «замалий packshot»... Катастрофа. Ми до хрипоти сперечалися про «можливість модифікації звукового ряду», «збільшення packshot у кінцевій версії ролика», «необхідність ще одного перегону ASAP (As Soon As Possible)(2)», «важливість формальної інновації в цій царині», «потяг на рівні споживацького відчуття та ефекту присутності», і зрештою клієнт дав згоду «за умови врахування зауважень з перемонтування, внесених в опис бренду АSАР». [195]
(1) Один із показників ефективності реклами в ЗМІ.
(2) Якнайскоріше.
Ви переконалися, що статус шефа - це не тільки шанобливі уклони. Креативний директор схожий на майст-ра-мебляра, якому розбещений клієнт замовляє клишоногий стіл, мотивуючи цю примху тим, що він за це гроші платить. До того ж рекламодавці страшенно обережні: самі того не розуміючи, вони витрачають левову частку своїх прибутків на те, аби ви виготовляли їм малопомітну рекламу. Вони так бояться роздратувати своїх споживачів (це зветься «загроза іміджу»), що аж розчиняються в цьому іміджі до повної прозорості. Вони з'являються на ваших екранах, але дуже бояться бути там поміченими. Тому на посаді креативних директорів вам нічого не лишається, як укорінювати їхню шизофренію.
Ось так і починається великий ланцюг рекламної зневаги-, режисер зневажає агенцію, агенція зневажає рекламодавця, рекламодавець зневажає споживача, споживач зневажає своїх сусідів.
Ось що лишилося від тридцятисекундного ролика, відзнятого в Маямі (це навіть не перемонтування, але ампутація ампутації - безногому припарка).
«Середній план Тамари, яка сидить на терасі чудового заміського будиночка (не припиняти вступних планів, доки не з'явиться зображення продукту; анаморфі-зувати ніжки акторки аби сконцентрувати погляд споживача; висвітлити шкіру). Вона дивиться в камеру і промовляє: «Я вродлива? Так кажуть. Але я себе про це не запитую. Я - це я, от і все». (Викинути слова «так кажуть», бо вони викликають сумнів, так само як і наступна фраза «але я себе про це не запитую», якщо вона «себе про це не запитує», то навіщо ж про це говорити? У фінальній версії лишається «Я вродлива? [196] Я - це я, от і все».) Вона бере баночку «Мегрелет», обережно відкриває її, перш ніж скуштувати ложечкою продукт. (Збільшити всі плани продукту.) Вона заплющує очі від задоволення, смакуючи продукт. (Чи можливо подовжити цей план? Нагадаємо, що йдеться про ключовий кадр (згідно з тестуванням). Життєво необхідно підкреслити бажаність продукту, що відповідатиме концепції корисності насолоди смаком, насолоди без будь-якого відчуття провини.) Потім вона продовжує свій текст і дивиться глядачам прямо у вічі: «Мій секрет - це Мегрелет. Смачний йогурт, у якому зовсім немає жиру. Але є кальцій, вітаміни та білки. Аби розум мати і чудово виглядати, немає нічого кращого». (Подумати про те, як додати тривимірне зображення йогурту, який ллється до миски із густим молоком, і додати слова «кальцій», «вітаміни», «білки», «0% жиру», написані жирними літерами, аби викликати довіру у наших споживачів.) Тамара підводиться та підсумовує: «Ось мій секрет. Втім, це більше і не секрет, бо я вам уже про все розповіла, ха-ха-ха». (Викинути цей непотрібний жарт, який віднімає цілих три секунди у packshot. Можна просто скінчити на фразі «Ось мій секрет» - ці слова найбільш переконливі та спеціалізовані у конкурентному сенсі.) Packshot та підпис «Мегрелет». Витончене тіло і розум». (Чи є можливість придумати інший слоган? Слід ураховувати різні категорії споживачів: дітей, людей похилого віку, дорослих, молодь, чоловіків, жінок. І все це в контексті найновіших технологій.) Далі йде джингл: «м-м-м «Мадон».
На зауваження щодо слогану вам наплювати, бо ви давно вже вигадали кращий: «УСІМ НАМ ПОТРІБНА ПЕВНА ДОЗА ЛЕГКОСТІ» (дивися акт IV, сцену 4).
3.
А потім були Канни, фестиваль. О ні, це не той кінофестиваль, а інший, справжній, той, який відбувається потай, наче зібрання ВТО чи симпозіуми в Давосі, щороку в червні, рівно через місяць після того славетного маскараду спонсорів. Цей фестиваль зветься Всесвітнім тижнем реклами, англійською - «48-th International Advertising Festival», або «Каннські леви 2001». У ньому беруть участь невідомі широкій публіці всемогутні магнати: ті, які фінансують повнометражні фільми шляхом так званої «прихованої реклами» товарів (наприклад, BMW з Джеймсом Бондом, чи «Пежо» в «Таксі-1» та «Таксі-2»), ті, які купують із власної кишені цілі кіностудії (як «Seagram» - Universal, «Sony» - Columbia-triStar, AOL - Warner Bros) та знімають фільми виключно заради підтримки майбутнього мерчандайзингу (наприклад, «Disney» чи «Lucas-film»); ті, які заволоділи усією планетою (причому заволоділи чи оволоділи в усіх значеннях обох слів). Три-дцятисекундний рекламний ролик охоплює набагато більше людей, ніж півторагодинний художній кінофільм (наприклад, медіа-план розкручування «Мегрелет» розроблявся з розрахунком на 75% населення країн, де розповсюджуватиметься продукт). [198]
Витрати на рекламу найбільших французьких компаній (у 1998 році):
Vivendi 2 мільярди франків
L'Oreal 1,8 мільярда франків
Peugeot-Citroen 1,8 мільярда франків
France-Telecom 1,5 мільярда франків
Nestle 1,5 мільярда франків
Мадон 1,3 мільярда франків
Усі ці марки є недоторканними. Вони мають право говорити з вами, але ви не маєте права їм відповідати. Журналісти можуть розповідати скільки завгодно та яких завгодно жахів про людей, але нехай тільки спробують якось зачепити рекламодавця і вони ризикують залишити свою газету без кількох мільйонів франків рекламного прибутку. На телебаченні справи ще гірші: закон забороняє називати торговельні марки в новинах, начебто аби запобігти прихованій рекламі, але насправді - аби запобігти їхній критиці. Лише бренди мають право говорити все, що хочуть (але і платять за це шалені гроші), алеми неможе-мо їм заперечити. Що ж до книг... Може статися, що цей роман підпаде під цензуру через «дискредитацію торговельної марки», «перекручування фактів», «паразитизм», «дифамацію», «зловживання» чи «нечесну конкуренцію».
Англійською реклама буде «advertising» - «повідомлення», «донесення»; винахідники цієї професії вочевидь намагалися застерегти нас.
У аеропорті стюардеса запитує у вас: - Ваш багаж? [199]
Ви відповідаєте:
- У мене - диплом спеціаліста з маркетингу, а у нього - Школи образотворчих мистецтв.
Ви з Чарлі уособлюєте вершину каннського успіху: молоді, засмаглі, заможні, грізні, ви прямуєте набережною Круазетт у футболках від «Росса» (із написами спереду «Нам не доведеться вас пРОССити», і ззаду «Усі працюють у «Россі», навіть боси!», які вигадав стажер із мінімальним окладом), у чорних сонцезахисних окулярах «Helmut Lang Opticals» та у «New Balance» на ногах - словом, круті багатії. Взагалі-то, зараз вас мають обсідати дівахи-кар'єрист-ки із ноутбуками під пахвами, які поз'їжджалися сюди у пошуках роботи і розмістилися у Джейнс-клубі, знятому фірмою «Premiere Heure» (величезна продюсерська компанія, яка прибула сюди догоджати креаторам). Але наразі ви збираєтесь безкоштовно пообідати на пляжі Карл-тон за столиком Алена Бернара та Арама Кеворкяна - босів РАС (найлютіші вороги «Premiere Heure», які приїхали сюди заради підтримки комерційних зв'язків із друзями дитинства). Інколи вас ненадовго охоплює почуття всеосяжної радості, короткі моменти щастя, які неможливо пояснити, - ви звете їх «Near Life Experience»(1).
(1) Довколожиттєвий досвід.
У барі ви впізнаєте усіх новоспечених лідерів вашої професії: вони вдягнені, наче бомжі, із довгими пасмами волосся (або навпаки, стрижені під насадку), неголені, в дірявих футболках, драних джинсах та зношених кросівках; вони втілюють образ найбагатших трудяг нашої країни. їхні імена можна прочитати на бейджах: [200]
- Крістоф Ламбер, голова CLM-BBDO (62,5 мільйона євро прибутку; клієнти: «Total» - «Ви більше не завітаєте до нас... випадково!»; «France-Telecom» - «З нами ви полюбите 2000 рік!»; «Pepsi-Cola» - «Нове покоління вибирає...»).
- Паскаль Грегуар, президент і КД «Leagas Delanay» (маленька агенція, якій належить великий слоган до чемпіонату світу з футболу 98 року: «Adidas» - «Перемога у нас!»).
- ГабріельГолтьє, президент Клубу арт-директорів - асоціації, яка об'єднує усіх французьких креаторів, - і КД «"foung and Rubicam» (73,5 мільйона євро прибутку; клієнти: «Оранжина», слоган: «Оранжину» слід збовтати, аби м'якоть не хотіла осідати»; «Stimorol» - «Жуйте по-дат-ськи!»; «Ricard» - «Шануймо воду!»).
- Крістіан Блаша, патрон СВ News (ви можете бачити його щонеділі ввечері на шостому каналі в «Culture Pub» разом із Тома Ерве).
- Ерік Тон Куонг, як указує його ім'я, президент «Euro RSCG Babinet Erra Tong Cuong» (сума прибутків невідома; клієнти: «Evian» - «Джерело молодості вашого тіла»; «Пе-жо» - «Аби автомобіль зажди був у радість!»; «Canal+» - «Дивлячись «СапаК», ви забуваєте, що сидите перед телевізором!»).
- Бенуа Деварьє, засновник «Деварьє-вілларе» (19,21 мільйона євро прибутку; клієнти: «Credit Lyonnais» - «Ваш банк повинен вам звітуватись»; «Volvic» - «Вода «Volvic» - Це шанс!»).
- Бернар Бюро, віце-президент «Ogilvy & Mather» (72 мільйони євро прибутку; клієнти: «Perrier» - «Вода, повітря, життя!»; «Ford Ka» - «Це твоя марКА!»).
- Жерар Жан, співзасновник фірми «Jean & Mont-marin» (клієнти «"top» - «Роки "top»; «Teisseire» - «Вам не [201] слід було позбавляти їх «Teisseire»; «Herta» - «Не проходьте повз прості речі!»).
- Жан-П'єр Барбу, один із численних КД агентства «BDDP@TBWA» (127 мільйонів євро прибутку, клієнти: «Макдоналдс» - «Макдоналдс» - лише між нами!», «SNCF» - «З нами ви віддаватимете перевагу потягам!»; 1664 - «Чотири цифри, які сильніші за всі слова у світі»).
- Крістіан Венс, заступник президента групи DDB France (128,6 мільйона євро прибутку; клієнти: «Фолькс-ваген» - «Це легко - не помилятися!»; FNAC - «Агітатор із 1954 року»; «Badois» - «Що за обід без Badois!»).
- Бертран Сюше, засновник і президент агенції «Louis XIV» («Audi» - «Будь-який вигляд завжди можна перевершити»; «Regina Rubens» - «Дихайте глибше, ви - жінка!»; «Givenchy» - «Трохи далі, ніж нескінченність»).
Ще є З-з-з, якого так прозвали за його одвічну готовність вирушити хоч до острова Москітів, звичайно, за рахунок фірм-виробників (усюди, де б він не з'явився, колеги зустрічають його дзвінким «з-з-з-з-з», це завжди дуже кумедно, хоча він так не вважає).
Також тут вештаються пузани, які колись двадцять років тому запропонували декілька забавних ідей, на яких і виїжджають досі. Один із них нажив статки, продаючи той самий слоган різним клієнтам: «Панчохи - це «Kindy!», «Сир - це «Кігі», «Какао - це «Вапапіа», «Годинники - це «Kelton!», «Взуття - це «Bata!»... І усі ви докладаєте неймовірних зусиль, аби вдавати, що вам весело. Розваги - це те саме, що самогубство, з тією лише різницею, що розважатися можна щодня. Якщо хтось згадує у вашій присутності ім'я Марроньє, ви робите скорботну пику: «О-ля-ля-ля-ля-ля-ля, [202] не згадуй про це, нам так його бракує, ти знаєш, ми все ще отримуємо його пошту, каталоги «ImageBank» на його ім'я, якого біса вони не поновили свою базу даних, гівнюки, уся реклама в траурі, Каннам труба... Побачимося ввечері в барі «Мартінес» після шорт-листу?»
Шорт-лист - це відібрана журі сотня найкращих рекламних роликів з усього світу (із 5 000 поданих). І ви туди потрапили разом із «Мегрелет», It's so good when it comes in your mouth» Журі, до складу якого входять японці, англійці, німці, американці, бразильці та французи, оцінило його зухвалість і включили до шорт-листу, незважаючи на деякий свист у залі під час його демонстрації. Ви подали на конкурс свій ролик у стилі «Догма» останньої миті, після того, як прокрутили його один раз о третій годині ночі на «Canal Jimmy». Відтепер він офіційно вважається частиною рекламної кампанії, хоч клієнт його ніколи не замовляв, а публіка його ніколи не бачила (не треба навіть говорити, що та «припарка безногому» «Мегрелет. Нам усім потрібна певна доза легкості», яку без кінця крутять на Першому в найкращий вечірній час, не пройшла і до другого туру). Тамара має приєднатися до вас завтра і буде круто, якщо ви отримаєте приз менше ніж через місяць після вашого призначення на керівну посаду в «Rosserys & Witchcraft France». Ви підніметесь на сцену, телебачення і преса вихвалятимуть вас: «Франція, яка завжди пасла задніх у царині рекламного креативу, нарешті отримала «Золотого лева» за ролик «Мегрелет» компанії «Мадон». Цю пародію на порнографічний фільм створила агенція «Rosserys & Witchcraft», де щойно було призначено нове двоголове керівництво [203] відділу креативу». У «Strategies» буде надруковано ваше фото з такою легендою: «Октав Паранго та Чарлі Нагу сказали нам: «Головне - зібрати ентузіастів на побачення на перехресті прийдешнього».
(1) Це так добре, коли він потрапляє до вашого рота.
Уривки розмов на понтоні для водних лиж біля «Мажестику»; на знак вітання усі плескають одне одного по долоні:
- Діор мене дістав.
- А ти бачив той тридцятисекундник, де кролик стрибає на резинці?
- А той, для «Мегану», де під час гальмування волосся стає дибки?
- Каліцтво! Повний відстій!
- Новий «Air France» Гондрі - неперевершений!
- Сумнівний якийсь цей новий «Disel», так собі...
- Кампанія «Tag Heuer» - це трагедія.
- А от остання «Pepsi» ошелешує.
- А що ти думаєш про «Kiss FM» зі здоров'ягою, який співає у своєму «Жуці»?
- Убитися. Over the top.
- Норвежці знову все заграбастають.
- Публіка, певно, сприйме на «ура» ролик про дівчину, яка залицяється до «голубчика».
- Еге ж, солідна ідейка!
- А ти бачив про двох молодиків у сауні? Аж за кілометр видно, що це - золото.
- Мені дуже подобається твій «Мегрелет», але чого ж там немає жодної тваринки? Котики, песики - це так по-каннськи.
- Чи ти знаєш, що наші батьки ледь не стали партнерами? [204]
- Невже? Тоді розцілуймося! Тебе як звати?
- Наталі Крадіже.
- Упс, вибачте, я, знаєте, частенько буваю нахабним... Нещира посмішка.
- Я тобі дещо скажу: якщо ти не зі мною, то ти проти мене.
- Ха-ха-ха! А я вже було вирішив, що ти це серйозно!
- З мене вже досить усього цього - узимку я вирушаю на південну півкулю.
- Ти бачив наш «Мегрелетик»?
- Супер-пупер!
- Я у захваті від ідеї, але втілення...
- Ні, я серйозно, тобі подобається чи ні?
- Між «так» і «ні», скоріше «ні».
- Покинь це, я все одно зробив щеплення від депресії.
- Та ні, я жартую. Якщо щиро, то це супер, але вам слід було б перекласти титр французькою, бо «it comes in your mouth» звучить двозначно.
- Пусте! Америкоси такі пуритани, що вони неодмінно за це проголосують. Варто лише показати голу дулу, і вони вже вважають це вершиною оригінальності, бо це заборонено у них.
Крутить пальцем біля скроні.
- Одного разу на зібранні мій клієнт відмочив таке: «Це добре, але трохи не вистачає гостроти». І знаєш, що я йому відповів? «То може поперчити?»
Придушений сміх.
- А мій шеф зажди вживає слово «смакота», він і не знає, що таке «смак»!
- Так, на ВКК смаку не наберешся.
- У будь-якому разі краще говорити «я тебе обожнюю», ніж «я тебе терпіти не можу». [205]
- Але найкращий із найкращих - ролик про хлопця, який співає «get up... ah» і намагається зупинити чор-топхайку, яка завжди проскакує повз нього.
- Я не бачив, позичиш мені касету?
- Дуже вдало розкручується продукт, та й сама ідея - чистяк.
- Це надто гомостильно.
- О ні! Це гетеро!
- Я не можу отямитися від того, що Nike - у шорт-листі, а ролик зі свідченнями жінки про Халка пролетів.
- Певно, японці знову нічого не второпали.
- Порно-версія «Мегрелет» - це щонайменше зухвало.
- Це так тупо, що валить з ніг.
- Передчуваю страшну різанину.
- Ти в курсі останньої витівки Тоні Кайя? Він замовив, аби для нього побудували тунель та наліпили на його стіни 600 рибин, і так жодного разу ним не скористався.
- Я засновую нове видання й хочу почути, якої ти про це думки. Так от, я його хочу назвати «журналог» - щось посереднє між «журналом» та «каталогом».
- Чому б тобі не назвати його «катанал»? Очі до неба.
- Як Софі?
- Вона при надії.
- О, невже! Це класно, а я маю надію з'їсти ці канапки.
- е-привіт!
Це Матьє Кокто, колишній головний редактор BDDP, який тепер займається розробкою Інтернет-сайтів.
- е-добрий день. Як просувається твій маленький е-бізнес?
- е-упс. Я заробив е-200 мільйонів за шість е-місяців. [206]
- А що ти е-робиш е-тут?
- Мені ви е-потрібні. Хочу замовити рекламу для моїх клятих сайтів, а також залучити рекламодавців до себе, аби продавати їм місця для банерів. У новій е-кономіці зрештою немає нічого нового. Як і стара, вона існує лише завдяки рекламі.
- Слухай, розкрию тобі наші маленькі хитрування: після того, як ми перегодували публіку рекламою у вісімдесятих, у дев'яностих ми запевнили її, що реклама застаріла, а у 2000-х - що її розчавив Інтернет. Хоч насправді ніколи ще ми не були такими powerful!(1)
- е-добре. У мене обмаль е-часу, аби е-теревенити з вами. Хочу забігти ще до Інтернет-кафе на пляжі, аби перевірити мої е-скриньки. Ну добре, е-чао!
- bye.bye.com!
І вночі ви танцюєте в «Ніберленді», не відриваючись від своїх стільців, наче паралітики. Ця мода прийшла з Нью-Йорка: тамтешній мер так притис нічні клуби, що усі гульвіси почали збиратися в тісних барах, де заборонено танцювати. У «Spy», «Velvet», «Jet», «Chaos», «Liquid», «Life» віднині на повну слухають хаус і вдовольняються тим, що розмахують руками, не піднімаючись із табуретів. Тепер це віяння перекинулось через Атлантику. Нині вважається останнім жлобством гарцювати посередині танцполу. Тепер в усьому світі, аби лишатися модним, треба спокійно сидіти посеред загальної какафонії та не рухатися з місця. На каннських дискотеках легко відрізнити місцевих - вони щосили викаблучуються з кралями посеред танцполу та регочуть на всю горлянку, тоді [207] як прогресивні рекламісти спокійно всідаються за столики та цмулять напої, аби продемонструвати соратникам, що вони щойно з Нью-Йорка. Ви з Чарлі уже вдесяте підводитесь і прямуєте до вбиральні, чекаєте там хвилин п'ять і повертаєтесь назад - із розпатланим волоссям, сопете, дудлите воду склянками і почісуєте носи, аби су-сіди-японці подумали, що у вас є кокс, а в них нема.
Цього разу у вас таке відчуття, наче ви потрапили у фільм Девіда Лінча: в атмосфері благонадійності та посмішок витає невідома загроза, таємнича злість, руйнівне божевілля, що змушує вас посміхатися ще ширше.
(1) Могутніми (англ.).
4.
А тепер спробуйте влізти у шкуру 53-річного комісара поліції Санчеса Ферлозьо, який сидить у своєму тісному кабінетику у Каннах. Кінець дня, під стрекіт цикад ви спокійнісенько мрієте про вихідні та пляшку білого у вокзальному буфеті, коли, наче сніг на голову, до вашої скриньки падає e-mail із міжнародним ордером на арешт та відеозаписом. RealVideo. Ви двічі клікаєте на іконці, і запускається чорно-білий запис, на якому ви бачите трьох французів, що виходять із вілли та кричать: «Думаєш, нас записали?» - «Та ні, це звичайний домофон. - «Все одно, навіть якщо залишиться плівка, нас тут ніхто не знає», а потім жбурляють в об'єктив каменюкою.
Ви ледве розбираєте повідомлення англійською, із назвою: «First Degree Murder Prosecution»(1) (отакої!), ви погано розумієте англійську, але в загальних рисах все зрозуміло: в лютому цього року поліція штату Флорида надіслала запит до муніципалітету Маямі щодоосіб, які отримували дозвіл на проведення натурних зйомок. Ви бачите імена та професії трьох французів і нарешті розумієте, навіщо вас потурбували в самий розпал Фестивалю Реклами. Ви з жалем [209] пригадуєте ті часи, коли ваша професія була такою уповільненою, хоча й складною, і ви знімаєте слухавку, аби замовити список учасників церемонії в Палаці Круазетт.
(1) Розслідування вбивства першого ступеня.
Ви з Тамарою прокидаєтесь якраз наприкінці дня - завіси в «Carlton» дуже щільні, а на дверях вашого номера висить попередження «Do not disturb», тому персонал готелю й не турбував вас. Ви бухали цілу ніч, але до коксу так і не дійшло: ви вирішили скуштувати грибочків з Амстердамського smart-shop. Завдяки їм о четвертій годині ранку ти вигадав відмінну рекламу для «Humeux Fournier» (краплі проти нежиті):
«Коротко підстрижена білявка сидить на задньому сидінні величезного «Мерседеса» поруч із багатим арабом. У водія сильна нежить. Раптом він відкриває рота, аби чхнути: «Ааа... ааапчх» саме тієї миті, коли машина заїжджає до тунелю Альма. Чорний екран. Чути скрегіт шин та жахливий звук зіткнення. З'являється лого «Humeux Fournier» із написом: Humeux Fournier. Убийте нежить, доки вона не вбила вас».
«Непогано!», кажеш ти сам собі, перечитуючи нашкрябаний на серветці уривок, що обіцяє тобі мільйони євро. Але можна й краще.
«Джон Кеннеді-молодший у невеличкому літаку лавірує над Лонг-Айлендом. У нього сильна нежить, він кахикає та чхає без упину. Його дружина Керо-лайн трохи біситься, що й відповідає її дівочому прізвищу: Бесет. Вона пропонує йому капсулу «Humeux Fournier», Джон відмовляється, бо вони страшенно поспішають на весілля його кузини. Тут він починає сильно чхати, і літак цієї ж миті збивається [210] з курсу. З'являється лого «Humeux Fournier» із написом: «Humeux Fournier». Аби ваш ніс не виробляв піке».
Учора ввечері ви вперше покохалися - це була надзвичайна насолода, хоч це й не дивно. Октаве, ти гідний звання спеціаліста з кількості проникнень. Група «REM» на MTV співає: «Це кінець світу, і мені від цього класно!» Тамара наблизилась до тебе, коли ти шукав серветку, аби витерти липучі пальці після щойно злопаної оладки з абрикосовим джемом; вона сама почала облизувати твою долоню, а потім і все інше. Ти підхопив її рух, ваші тіла так сплелися, що розтяти їх було неможливо. її губи злипалися від абрикосового сиропу. Вона злегка пестила тебе своїм волоссям. Шкіра Тамари настільки блискуча, що в ній можна побачити власне відбиття. Одразу після оргазмуутебе знову встав. Такого з тобою не траплялося вже давно. Коли довго живеш із кимось, то друга ерекція поспіль стає рідкістю. Ось чому зараз тобі так добре ви щойно кінчили, дивитесь одне на одного, випили трохи водички, запалили по цигарці, посміюєтеся, а тут, опа!, із одного погляду розпалюється бажання, її «кицька» знову тремтить, твоя біта знов набита. Слоган: «Стомився? - Тамара! І ще оргазмів пара!»
Поки вона спала, краплинки поту, схожі на росинки, прикрашали її плечі та чоло. Це про Тамару писав у своєму романі «Моя подруга Нан» Поль-Жан Туле: «Млява грація креолок, втомлених від неробства». Ти не розумієш, навіщо загубив стільки часу і жодного разу не стягнув з неї трусики. Якби ти знав, що це буде так тендітно... Вона підфарбовує волосся, але воно в неї не біляве, воно мляве. Учора ввечері Тамара їла тараму в басейні «Мажестік» і раптом запитала тебе:
- Приголубити тебе ротом?
- О, твої грудки уже націлені! [211]
- Так, я взагалі спочатку цілюсь, а потім влучаю.
Коли вона повертає голову, усі чоловіки також обертаються. У неї виточений профіль (виточений і витончений, її волосся не біляве, а мляве, її очі лоскочуть і хочуть, усе подовжується, якщо тільки поглянути на неї, навіть величальні промови на її адресу). ЇЇ довге волосся не встигає за нею, йому важко слідувати за Тамарою, воно поколихується за спиною та залишає за собою знайомий тобі аромат: Obsession... Коли ще на самому початку Софі хотіла тебе причарувати, то копилила губки, як Кароліна Еррера в рекламі. Це нагадало тобі, що ви кохалися без гумки.
- Будь обережна, Тамаро, я дуже плодючий.
- Ото злякав! Та я вже десять років приймаю пігулки. Ти хоча б не хворий?
Ви обидва удаєте, наче поснули перед телевізором. Вас «розбудив» Чарлі, який почав кричати у слухавку:
- У нас - СНІД! У нас - СНІД!
- Що?
- Урра! Міністерство охорони здоров'я щойно виділило нам бюджет на кампанію проти СНІДу, ти уявляєш? Десять мільйонів євро без жодного тендера!
Тамара обертається до тебе:
- Що сталося?
- Нічого особливого.. Це був Чарлі.. Ми отримали СНІД.
Наступного ранку ви пожираєте галюциногенні грибочки з Амстердама - псилоциби (по чотири шапки та три ніжки кожному), і ваші розмови набирають нових обертів:
- У тебе дві голови.
- Шафа зараз вибухне.
- Я - суперзірка.
- Мені хочеться подивитися кіно, але навіщо, хіба це природно? [212]
- Доки я второпаю, про що ти питаєш, буде надто пізно тобі відповідати.
- Моя голова не припиняє своєї роботи.
- Я б'юся із міні-баром.
- Кобила з воза - бабі легше.
- Я знов стаю самим собою.
- Я не хочу дивитися на ці голі дули. Та дарма, все одно ми їх бачимо.
- Ви, дівки, завжди знайдете можливість нас прив'язати.
- Я ненавиджу фрази, які починаються зі слів «я ненавиджу».
- Ти вгамовуєш мою спрагу.
- А ти мене постійно зраджуєш.
- Еге ж, але я міг зробити й гірше: одружитися з тобою.
Чи знаєте, яка різниця між бідними та багатими? Бідні продають наркоту, аби купити кроси «Nike», а багаті продають кроси «Nike», аби купити наркоту.
Море витанцьовувало в довгій темній протоці. Сьогодні з нього не віяв вітер змін. Лише наступного дня Тамара повідомила тебе, що йде назавжди.
- До кого?
- До Альфреда Дюлера, твого клієнта з «Мадон». Він зачарований мною, залишає по двадцять повідомлень на добу на автовідповідачеві. Ми переспали минулого тижня, він повів мене до «Тріанон-палацу», він був такий щасливий, але помирав з переляку і це було дуже мило. Знаєш, він досить люб'язний, наговорив мені купу компліментів. Здається, він дійсно збирається розлучитися з дружиною, ти ж знаєш, він такий нещасний.
- Це й не дивно, він і сам зробить нещасним кого завгодно. Але що буде з твоєю дочкою, чи ти залишиш її в Марокко? [213]
- О, ні, Альфред хоче забрати її до Франції, аби ми разом жили. Він збирається подавати на розлучення, хоче, аби ми одружилися, зрештою, він згоден на все. Знаєш, сама дивуюся, як можна розгойдати життя п'ятдесятирічного чоловіка, якщо мати тонку талію та гострий язичок.
- І бути на двадцять років молодшою за його дружину.
- Послухай, не треба ображатися, ти добре знаєш, що така нагода випадає не кожного дня. Це мій єдиний шанс! Я можу влаштувати своє життя, стати поважною дамою. У мене вперше буде власний будинок, я зможу його прикрашати. І зватимуть мене мадам Дюлер, а мою доньку - мадемуазель Дюлер. У нас буде автомобіль, і канікули в Провансі. Головне, що я буду в безпеці і зможу нарешті розтовстіти. Але я про тебе не забуду, ти прийдеш на весілля, так? Я навіть хотіла, аби ти був свідком, але Альфред проти, він дуже ревнує до мого минулого.
- Ти йому про все розповіла??! Уважай, він мій найбільший рекламодавець все ж таки!
- Е-е-е... Ні, я не вдавалася в дрібниці, він зрештою і не дуже хотів, але він відчуває, що ми з тобою забавлялися.
- Але це було неправдою до вчорашнього вечора.
- Так, тому ж я тебе і зґвалтувала, бо мене нервувало, що між нами ніколи нічого не було. То скажи, до речі, ти дістався висот, тобі сподобалося, ти вдоволений? Я не хотіла тебе лишати без основного товару.Цежзавдякитобімені це все привалило... (Говорячи це, вона вказує на обкладинку «Elle» зі своїм усміхненим обличчям (фото Жана-Марі Перьє) та написом: «Тамара: «Мегрелет» по-арабськи».)
- Але ти прийдеш на вручення «Левів»?
- Слухай, Альфред цього не хоче, він такий власник, краще з ним не сперечатися. Зрештою, він має рацію: якщо я хочу зніматися в кіно, мені не слід компрометувати себе рекламою. [214]
- Тобто між нами все скінчено? І це тоді, коли я почав тебе кохати!
- Припини, останнього разу, коли ти казав мені це, було надто рано, а тепер занадто пізно.
Ось так, вона цілує тебе востаннє, і ти відпускаєш її тендітне зап'ястя. Ти відпускаєш її, бо ти відпускаєш усіх. Ти відпускаєш її будувати кар'єру кінозірки, а про цей шлях ви знаєте чимало. Ти дедалі більше почуваєш себе наче якийсь сухотний. Тієї самої миті, коли вона зачинила двері, ти вже сумував за всіма попередніми хвильками.
Небо розчиняється в океані - це зветься горизонтом. «На світанку третього тисячоліття...» Нам стільки про нього говорили, і тепер так дивно бачити цей «світанок третього тисячоліття»... І нічого жахливого не сталося, окрім цього. Танкери перетинають затоку, лишаючи по собі райдужні (тобто нафтові) хвости. Ти дивишся на ехограму від Софі. Ехограма стає дедалі більш розпливчастою, але ти не щулиш очі, ти залишаєш їх широко відкритими, доки твої щоки не стають мокрими.
У вашому житті з'являються люди, які змінюють його, навіть не здогадуючись про це; потім вони спокійнісінько зраджують вас, об'єднуються з вашими ворогами, а ви дивитесь їм услід, бачите, як вони віддаляються, наче армія після погрому, на тлі руїн та заходу сонця.
5.
Ви - продукти епохи. Хоча ні. Це було б надто легко-в усьому звинуватити епоху. Ви просто продукти. Глобалізацію більше не цікавлять люди, тому вам слід стати продуктом, аби суспільство звернуло на вас увагу. Капіталізм перетворив людей на йогуртів із зазначеним терміном використання, призвичаєних до Видовища, іншими словами, націлених на винищення своїх ближніх. Аби звільнити вас, досить перетягти ваше ім'я на моніторі до «корзини», а потім «очистити корзину» у відповідному меню, тоді комп'ютер запитає: «Чи бажаєте ви видалити запис без можливості подальшого відновлення? Відмінити/ОК Аби покінчити з вами, досить клікнути на «ОК». Раніше в рекламі говорили: «Маленький клік краще, ніж великий шок», але тепер маленький клік спричиняє великий шок.
Коли вже ви є товаром, то вам хочеться називатися якимсь довгим і складним ім'ям, яке важко вимовити та запам'ятати, ім'ям важкого наркотику, кольору хакі, дуже їдкої кислоти, яка здатна розчинити зуб за годину, надто солодкого напою із дивним присмаком і, незважаючи на всі свої небезпечні властивості, залишатися найвідомішою [216] торговельною маркою у світі. Вам хотілося б стати пляшкою отруйної кока-коли.
А поки що, якби ви були Чарлі Нагу, ви б сиділи у своєму готельному номері та блукали Інтернетом по всіляких порносайтах, радіючи новому «крутому» відео (як ви завжди кажете): молода азіатка смокче у коняки і вибльовує цілий літр сперми. Раптом ви згадуєте, що вже час приводити себе до ладу, аби мати пристойний вигляд на церемонії вручення «Каннських левів». Але от тобі й на: Оділь, яка вже не етажерка, і навіть не редакторка, а щойно призначена старша АД, окупувала ванну кімнату хвилин на сорок, ніяк не менше.
Якби ж ви були Октавом Паранго, ви б зараз стояли перед Великою залою Фестивального Палацу-ну, ви знаєте цей громіздкий бункер у неонацистському стилі на набережній Круазетт, де кінозірки підіймаються по каннських сходах під клацання фотоапаратів. Ви б нудилися серед натовпу рекламістів з усього світу, які, виряджені в позичені смокінги, чекають на видовище, коли одні переможці вручатимуть трофеї іншим. Ваші вуха потерпали б від гомону, а ніс вбирав би запах п'янких парфумів та бридкого поту. Ви б дивилися на пляж, його чистенький пісочок, білі яхти. І нема чого озиратися - позаду вас не 2000 років, а голландський йолоп. І ви б знову дивилися на старий пісок, якому понад п'ять тисяч років і якому до вас немає діла. Зрештою, що таке два тисячоліття для цього піску? Якщо ви народилися за кілька років до зміни календаря, то навіщо робити з цього трам-тарарам?
Ви знаєте, що завжди виплутаєтеся. Завжди знайдеться якась ідейка. Ви зажди вигадаєте якусь дурницю: почнете [217] продавати клієнтам порнофільми, де вони кохаються зі своїми віртуальними батьками; штовхати знежирений йогурт «Мегрелет» у країни, які потерпають від голоду; продавати наркотики у формі медичних свічок або медичні свічі у формі фалоімітаторів; запропонувати компанії «Coca-Cola» фарбувати свою бовтанку в червоний колір, аби зекономити на етикетках; порадити Президентові Сполучених Штатів бомбувати Ірак кожного разу, коли виникатимуть проблеми в його країні; запропонувати Кельвіну Кляйну випускати генетично модифіковані продукти, а «Мадон» - моделювати біоодяг; Біллу Гейтсу - скупити всі бідні країни; «Нутеллі» - виготовляти мило з нугою; компанії «Lacoste» - продавати м'ясо крокодилів у вакуумній упаковці; «Pepsi-Cola» - заснувати канал у синіх тонах; групі «Total-Fina-Elf» - відкрити бари з повіями на всіх автозаправках; «Gilette» - випускати бритви на вісім лез. То що, хіба ви не виплутаєтеся?
Нумо, ходімо до танцю!
6.
Ущерть переповнений зал. Ваше серце б'ється як скажене. Ви смикаєте волосся та бризкаєте «Деомінт» у рота. Час вашої слави настав. Вам трохи бракує Тамари, яка могла б скласти вам компанію, але це не має значення; Оділь точить ляси з Чарлі, в залі зібралося 6000 чоловік, і, можливо, ви підійметесь на сцену, якщо отримаєте нагороду... Усе добре. Але чому ваша посмішка така вимучена?
Ви заводите розмову із сусідкою ліворуч:
- Хай. My name is Charlie, а це Октав.
- Я знаю, ви два нові патрони «Росса».
- Бач, як нам пощастило: ви - француженка. І де ви працюєте?
- У «Россі». Я - Аделіна, із виробничого відділу.
- А, точно, Аделіна, тепер я тебе впізнав. Вибач нас, ми майже не спали ці три дні.
- Нема питань. Ви думаєте, у «Мегрелету» є шанси?
- Важко сказати. Але гадаю, що це можливо. Це буде фантастично, якщо він переможе.
- Так. А, ще згадала, чи знаєте, що Леді Ді та Джона-молодшого відправили на тестування? [219]
- Я знаю, знаю. А ще у нас СНІД.
- Так, я aware(1). Схоже, наші справи покращуються. Світло згасає. Зал вибухає оплесками. Ви закидаєте ногу за ногу, дивитесь на годинник, пригладжуєте волосся і чекаєте, доки оголосять вашу категорію (Milk & Dairy Products).(2) Перед вашими очима спливає найкреативніша реклама планети: незбагненне марево про кукурудзяні пластівці, дієти для схуднення, парфуми, джинси, шампуні, горілку, шоколадні батончики, локшину, піцу, комп'ютери, безкоштовні Інтернет-сайти, корм для собак, джипи; злети уяви та натхнення, які, на диво, пропустили прискіпливі рекламодавці: новаторські шрифти, змазане тло кольору зеленого яблука, великозерниста плівка, дизайн майбутнього, фрази, що «діймають до живого», об'ємні червоні логотипи, анімація в індійському стилі, пародійна музика, раз за разом «восьме диво світу», вбивчі гасла, шалені гроші, плівка, доведена вручну, натовпи в уповільненій зйомці, вільні емоції, завжди вродливі дівчата, бо ж усе тримається на красунях і ніщо інше людей не цікавить. Ви намагаєтеся триматися невимушено, а ваша сусідка підстрибує на своєму кріслі та приспівує, аби здаватися спокійною. Якби Альберт Коен побачив цю сцену до 1968 року (але це було неможливо до 1968 року, бо ж цей випадок якраз є наслідком), це могло б надихнути його на опис невгамовного вишкребка в «Чарівній Дамі».
- And the winner is... «Мегрелет-Nymphomaniac» by «Rosserys and Witchcraft-France».
(1) У курсі (англ. перекручене).
(2) Молоко та молочні продукти.
Слава Тобі, Золотий Леве! Осанна Тобі, Владико Небесний! Бо твоє і Царство, і Сила, і Слава на віки вічні, амінь. [220]
Ви кричите від щастя:
- Y-y-y-e-e-s-s!
Ви спускаєтесь,
підіймаєтесь по сходах,
і от уже ви готові дякувати організаторам, Енріке, «без якого цього б не сталося», і чарівній Тамарі, «завдяки якій все це стало можливим», проголосити, що ви хотіли «проспівати гімн життю із повагою до людської природи»
і подібне, і подібне,
коли на вас накинулися.
На очах у рекламістів з усього світу вас схопили три полісмени, і комісар Санче Ферлозіо особисто вдягає вам наручники за вбивство місіс Ward у Корал-Гейблс, округ Маямі, штат Флорида.
Певною мірою можна сказати, що ви вилетіли з конкурсу.
7.
«Життя проходить ось так ви народжуєтесь, потім вмираєте, а між цим ви страждаєте від болю у шлунку. Життя - це коли постійно болить живіт: у 15 років болить через те, що ви закохані; у 25 - бо ви боїтеся майбутнього; у 35 - бо ви напилися; у 45 - бо ви забагато працюєте; у 55 - бо ви більше нікого не кохаєте; у 65 - бо вас гризуть спогади; у 75 - бо у вас рак із метастазами. А в проміжних інтервалах вам доводиться підкорятися батькам, потім викладачам, потім шефам, потім чоловіку (або дружині), потім лікарям. Інколи ви припускаєте, що цим лікарям плювати на твою персону, але вже надто пізно, і одного дня хтось повідомляє вас, що ви скоро помрете, і незабаром, під дощем, вас у дерев'яному ящику закопують у землю на цвинтарі Баньйо. Ви сподіваєтесь цього уникнути? Тим краще для вас. Коли ви читатимете це, я вже буду мертва. Ви житимете, а я - ні. Це шокує, чи не так? Ви продовжуєте гуляти, пити, їсти, злягатися, робити вибір, а я нічого такого не робитиму, я буду там, у тому місці, про яке поки знаю не більше за вас, але вже знатиму все тоді, коли ви читатимете ці рядки. Смерть нас розлучить. Це не прикро, це нормально - ми можемо розмовляти, щоправда, [222] кожен зі свого боку нездоланного муру: мертва я і живі ви, які читаєте цього листа. Жити і чути небіжчика, який говорить із вами. Інтернет - це зручно.
Вашулюблений фантом, Софи.
Ви витріщалися одне на одного - батьки Софі й ти, - наче сподівалися, що вам вдасться поговорити у в'язничній кімнаті для побачень (якби в цих кімнатах розмовляли, це вже було б відомо) саме тепер, коли Софі пішла, тоді як вам не вдавалося цього зробити навіть за її життя. Вони, зрештою, відвідали тебе у в'язниці Тараскона, тебе, Октава, нікчемного батька, якого вони шпетили на сімейних зібраннях. їхні припухлі очі із синцями, наче чотири важкі кулі, червоні та скорботні.
- Вона надіслала цього листа Інтернетом з якогось готелю у Сенегалі. Чи ви нічого не отримували, відтоді як?..
- Відтоді, як ми розлучилися? Ні. Хоча я намагався.
І тут тебе наче блискавкою вдарило: вона була у Сенегалі, коли Марк утопився... Так, може, вони топилися разом? А що вона робила там разом із ним? Чортзна-як почуваєш себе, коли у в'язниці дізнаєшся, що тобі наставили роги, заднім числом.
- Це неправда, цього не може бути, це неправда, цього не може бути (ви повторюєте ці фрази протягом години, немає потреби подавати тут усі ваші тужіння (голосіння, рюмсання).
Ти дивишся на них, на двох старих, у яких тремтять підборіддя. Лише коли ти вийшов із кімнати для побачень, ти заридав перед рекламою «Air Liberte». І це вже не вперше ти рюмсаєш, відтоді як тебе запроторили сюди. Зрештою, для двох крутеликів, якими є ви з Чарлі, ви квилите [223] забагато. До того ж Чарлі намагався повіситись наступного ж дня після ув'язнення. І ти побиваєшся:
- Я не кохав її більше я кохатиму її вічно хоч кохав не досить міцно зрештою я завжди її кохав але не кохав так як слід було б кохати.
Ти плачеш навіть зараз, коли пишеш ці рядки.
Бергсон визначив сміх як «механічне накладання на живе». Сльози ж - це навпаки, коли живе накладається на механічне. Це робот, який зламався, денді, якого перемогла природність, вторгнення правди в серцевину лицемірства. Раптом якийсь незнайомець обдарує вас ударом виделки в живіт. Раптом інший незнайомець обдарує вас пропозицією содоми в душі. Раптом якась незнайомка обдарує вас прощанням у вигляді ехограми. Коли вагітна жінка убиває себе, то це дві смерті в одному тілі, наче в промоакції засобів для миття. А зухвала Мілен Фармер співає по радіо: «Якщо я буду падати з висоти, нехай моє падіння буде повільним».
ОСТАННЯ РЕКЛАМНА ПАУЗА ПОЧУЄМОСЯ НЕЗАБАРОМ!
У КІМНАТІ БЕЗ МЕБЛІВ ПРОСТО НА ПІДЛОЗІ САМОТНЬО СИДИТЬ ЧОЛОВІК.
УПОВІЛЬНЕНИЙ FLASHBACK (ЧОРНО-БІЛИЙ): СУДОВІ ВИКОНАВЦІ ПРИХОДЯТЬ, АБИ ОПИСАТИ ЙОГО ВЛАСНІСТЬ; СЦЕНА СІМЕЙНОЮ СКАНДАЛУ, ПІСЛЯ ЯКОГО ВІД НАШОГО ГЕРОЯ ЙДЕ, ГРИМАЮЧИ ДВЕРИМА, ДРУЖИНА, І СТАЄ ЗРОЗУМІЛИМ, ЩО В НЬОГО НІЧОГО НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ.
НЕСПОДІВАНО КАМЕРА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО НЬОГО, ВІН БЕЗПОРАДНО ДИВИТЬСЯ В ОБ'ЄКТИВ.
ГОЛОС ЗА КАДРОМ: «ВАСПОКИНУЛА ДРУЖИНА?'УВАС НЕ ЛИШИЛОСЯ ЖОДНОЇ КОПІЙЧИНИ? ВИ ДУРНІ ТА БРИДКІ? ВСЕ МОЖЕ ВЛАДНА ТИСЯ ЗА МИТЬ!»
ЧОЛОВІК ЗАЦІКАВИВСЯ ГОЛОСОМ,ЯКИЙ ПОЧУВ. ВІН СУМНО КИВАЄ ГОЛОВОЮ. НЕСПОДІВАНО ВІН ДІСТАЄ РЕВОЛЬВЕР ЗІ СВОЄЇ КИШЕНІ ТА ПРИСТАВЛЯЄ ДУЛО ДО СКРОНІ.
ГОЛОС ЗА КАДРОМ ПРОДОВЖУЄ: «ПОМЕРТИ-ЦЕ СТАТИ ВШЬНИМ,ЯКДО НАРОЖДЕННЯ».
ЧОЛОВІК ПУСКАЄ КУЛЮ В ГОЛОВУ, ЙОГО ЧЕРЕП РОЗПАДАЄТЬСЯ, МІЗОК ЗАЛЯПУЄ СТІНИ. АЛЕ ВІН ІЩЕ НЕ МЕРТВИЙ -ЛЕЖИТЬ НА ПІДЛОЗІ ТА Б'ЄТЬСЯ У КОНВУЛЬСІЯХ, ОБЛИЧЧЯ ЗАЮШЕНЕ КРОВ'Ю. КАМЕРА НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО ЙОГО РОТА, ВІН МУРМОЧЕ:
- «ДЯКУЮ ТОБІ, СМЕРТЕ».
ВІН ЗАМОВКАЄ З ВІДКРИТИМИ ОЧИМА, СПРЯМОВАНИМИ НАСТЕЛЮ.
ГОЛОС ЗА КАДРОМ СПІВЧУТЛИВО ПІДСУМОВУЄ: «БУДЬ ЗІ СМЕРТЮ НА ТИ: ВБИЙ СЕБЕ! СМЕРТЬ ПОЗБАВИТЬ ВАС ВІД ЖИТТЯ ТА ЙОГО ЧИСЛЕННИХ КЛОПОТІВ!»
НАПИС ІЗЛОГО ФФСГ:
«КІНЕЦЬ МЕТУШНІ. СМЕРТЬ - ЦЕ НАСЛІДОК».
І ПОТІМ:
«НА ЗАМОВЛЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ САМОГУБЦІВ (ФФСГ).
ІНШІ МОЖЛИВІ СЛОГАНИ:
«СМЕРТЬ ЗАРАЗ У МОДІ»
«НІЯКОГО ЖИТТЯ, СПОЧАТКУ СМЕРТЬ»
«ЖИТТЯ? ЗАЛИШ ЙОГО СВОЇМ ДРУЗЯМ»
VI - ВОНИ
«Я кажу - ні, нікуди ми не підемо, ні до яких «чудових місць», коли я закінчу університет, і все таке інше. Ти слухай мене вухами! Все буде по-іншому. Нам доведеться спускатися ліфтом із валізою та купою речей, нам доведеться телефонувати рідним, прощатися, а потім надсилати їм листівки з різних го-телів.Ябуду працювати вякій-небудь конторі, заробляти достобіса грошей, та їздити на роботу на машині або в автобусах по Меді-сон-авеню, та читати газети, і грати в бридж усі вечори, і ходити в кіно, дивитися дурні короткометражки, і рекламу бойовиків, і кінохроніку. Кінохроніку. Матінко рідна/ Спочатку якісь перегони, потім дама розбиває пляшку над кораблем, потім шимпанзе в штанцях їде на велосипеді. Ні, це все не те!Все одно ти нічого не розумієш!»
Дж. Д. Селінджер «Над прірвою у житі», 1951 рік
1.
Вони не померли, вони живуть на острові. Марк Марроньє та Софі дихають та гарцюють. Вони комічні, але вони не переймаються цим. Слід звинувачувати радість, це її провина. Вони живуть у воді. Зрештою вони покохали одне одного, бо коли кохаєшся, з часом до цього приєднуються і почуття. Вони покинули Сенегал заради невеличкої хатини, у якій немає ані телебачення, ані радіо, ані дискотек, ані кондиціонера, ані баночок із пивом, і нічого іншого, крім них самих. Вони смажать рибу, яку ловлять місцеві рибаки, їдять рис та кокоси, напиваються пуншу під білими хмарами. У Сенегалі вони не зустріли на пляжі нікого, крім ввічливого американця. Так, у них все гаразд, вони втекли, вони перемогли. І тихесенько посміюються. Це американець їх убив.
Молоді, які підпалюють машини, усе зрозуміли про наше суспільство. Вони палять їх не тому, що не можуть купити такі самі, але тому, що не хочуть їх мати.
Які ж вони любчики! Марк і Софі варті героїв однойменного серіалу. [231]
Острів Примар у Каймановому архіпелазі. Як вони опинилися там? Американця звали Майк, але це не має жодного значення, зрештою, скоріше за все ім'я було вигадане. Його виразне обличчя надавало йому схожості з фотографом Пітером Бердом. Він назвав себе агентом ФБР у відставці. Вони потоваришували з ним на пляжі Савана у Салі. Після кількох гулянок вони розповіли йому про себе: Маркова крадіжка грошей, загроза звільнення, вагітність Софі, їхнє бажання все покинути. Майк запропонував їм зникнути назавжди. Але перш ніж утекти, слід було розіграти загибель. Майк добре знав, як це робиться, бо у ФБР багато років займався тим, що переховував мафіозі, які покаялися. Він був справжнім професіоналом: влаштовував їм пластичні операції, змінював імена й документи та відправляв їх у затишні таємні місця. І тепер він скористався нагодою, аби підзаробити на своєму досвіді. Але в нього була умова: вони ніколи не зможуть повернутися до звичайного життя. Аби «вбити» Марка та Софі, йому знадобився міні-полароїд, бланки справжніх американських паспортів, купа офіційних печаток, - таким чином Марк і Софі стали Патріком та Керолайн Бернхем.
Якщолюдям постійно товкмачити, що їхнє життя позбавлене сенсу, то рано чи пізно вони здуріють і почнуть бігати усюди і волати; вони не можуть погодитися, що їхнє існування позбавлене мети; якщо поміркувати, то неприпустимо казати, що ми живемо ні для чого, аби вмерти, і все; не дивно, що весь світ сказився.
Що таке щастя? Це білий пісочок, блакитне небо, солона вода. «Вода, Повітря, Життя», як стверджує «Perrier». [232]
Щастя - це опинитися у рекламі «Perrier» або «Pacific», із його відомим відбитком босої ступні на мокрому піску, який швидко випаровується на розпеченому понтоні. Марк і Софі створювали рекламу, Патрік і Керолайн сьогодні потрапили до неї. Вони захотіли завершити своє життя в одному з власних творів - нагадувати засмаглі стереотипи з обкладинки «Voici» рекламної кампанії «Мегрелет» із тиковою верандою на екзотичному тлі, афішею «Club Med» із його глянцевими картинками та білою рамкою навколо.
2.
Сценарій:
ПАТРІКУСЕ ЩЕ МОЛОДИЙ І ВРОДЛИВИЙ. ВІН РОЗСІКАЄ МОРЕ НА ВЛАСНОМУ СКУТЕРІ. НА ЙОГО РОЛЬ МОЖНА РЕКОМЕНДУВАТИ МАРКА МАРРОНЬЄ. ВІН СТРИБАЄ З ЧОВНА, ЩО ЙДЕ ПОВНОЮ ШВИДКІСТЮ, І ПЛИВЕ ДО ПЛЯЖУ. ЧАРІВНА ЖІНКА ЙДЕ ЙОМУ НАЗУСТРІЧ ІЗ ГАРНЕНЬКИМ УСМІХНЕНИМ МАЛЮКОМ НА РУКАХ. ВІН БІЖИТЬ ДО НЕЇ. ПРОНИКЛИВА МУЗИКА ГА-БРІЕЛЯ ЯРЕДА. НА РОЛЬ ЖІНКИ МОЖНА ПОРЕКОМЕНДУВАТИ СОФІ, КОЛИШНЮ ПОДРУГУ ОКТАВА. ВОНИ ЗЛИВАЮТЬСЯ В ОБІЙМАХ І ПІДНОСЯТЬ НЕМОВЛЯ ДО ПРОЗОРОГО НЕБА. ЦІЄЇ МИТІ НАД НИМИ ПРОЛІТАЄ ГІДРОПЛАН. ВЕЛИКИЙ ПЛАН: ЇХНІ ОБЛИЧЧЯ З ШИРОКО ВІДКРИТИМИ ВІД ЗДИВУВАННЯ ОЧИМА. МАЛЕНЯ ПОЧИНАЄ СМІЯТИСЯ. ЗНОВУ МИ БАЧИМО ЛІТАК (ТЕПЕР ВИДНО, ЩО ВІН НАЛЕЖИТЬ КОМПАНІЇ «CANADAIR»), І СТАЄ ЗРОЗУМІЛИМ, ЧОМУ ВОНИ ТАК РАДІЮТЬ: ЛІТАК НАХИЛЯЄТЬСЯ НА ОДИН БІК І ВИСИПАЄ НА НИХ П'ЯТДЕСЯТ ТОН РІЗНОКОЛЬОРОВОГО КОН-ФЕТІ. ВІДУСЮДИ ЛИНЕ МУЗИКА (ПІДНЯТИ ЗВУК ПІД [234] ЧАС МОНТАЖУ). УПОВІЛЬНЕНА ЗЙОМКА, КАМЕРА ВІДДАЛЯЄТЬСЯ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН. ГЛЯДАЧІ МАЮТЬ РОЗЛИТИСЯ УСІМА СЛЬОЗАМИ СВОЇХ ТУПОЛОБИХ МА-КІТР, КОЛИ ПОБАЧАТЬ ЦІ МОМЕНТИ БЕЗДОГАННОЇ КРАСИ: ВІРНЕ ПОДРУЖЖЯ, ЧУДОВИЙ ПЕЙЗАЖ, НЕВИННИЙ ГОЛОПУЦЬОК, ЗЛИВА З ЧЕРВОНИХ, СИНІХ, ЖОВТИХ, ЗЕЛЕНИХ ТА БІЛИХ КОНФЕТІ. ВИДНО, ЩО ВОНИ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВІ, СЕРЕД КОКОСОВИХ ПАЛЬМ ТА БІЛОГО ПІСКУ.
Титр (на вибір):
ЩАСТЯ - ЦЕ НЕЩАСТЯ, ЯКЕ НЕ ВДАЛОСЯ. ЩАСТЯ НЕ ПРИНОСИТЬ НЕЩАСТЯ. ЩАСТЯ НАЛЕЖИТЬ «NESTLE»
ЩАСТЯ КРАЩЕ, НІЖ НІЧОГО, ЩАСТЯ - ЦЕ БІЛЬШЕ, НІЖ ДОБРЕ.
3.
Вони бездоганні. Вони кохають одне одного на маленькому приватному острові Кайманового архіпелагу. Острова Примар немає на жодній географічній мапі. Дні на ньому спливають у спогляданні на море, небо й дитину, яка посміхається, коли дивиться на матінку чи на небо. На деревах немає позначок: на кокосі не написано, що це «кокос». Керолайн і Патрик знайшли ідеальний вихід: слухати тишу, найчастіше лежачи в гамаку.
- Це не я піклуюся про дочку, - каже Керолайн, - це моя дочка опікується мною.
Вони довіряють цьому світові, бо вважають, що покинули його. Усі проблеми цього світу - ніщо у порівнянні з негараздами цього світу. Нарешті вони дізналися, що значить кохати. Вони дивляться на дочку, потім одне на одного, і знову спочатку, і так без кінця. Маля дивиться на пеліканів. Вони нічим іншим не займаються протягом годин, днів, тижнів. Звичайно, так і радикуліт заробити можна, але ті, хто не насолодився таким життям, варті жалю. [236]
- Я кинув усе тому, що задихався.
- Що ти кажеш?
- Я кинув усе тому, що задовбався.
Десь далеко в Карибському морі, між Кубою та Гондурасом, розпорошив Господь Кайманові острови. Туди можна дістатися лише на невеличкому літаку. Злітна доріжка аеропорту Малого Кайману перетинає єдину дорогу. У поселенні налічується 110 жителів, не враховуючи ігуан. На Великому Каймані налічується 600 фінансових установ із номерними рахунками. Кайманові острови - британська колонія, але з автономним управлінням та 35 тисячами оф-шорних фірм. Аби дістатися Острова Примар, треба найняти секретне таксі-пірогу (Майкїх супроводжував).
Їм тут буде добре. Втім, їм і так уже добре: кокосові горіхи, ванільний ром, мед, прянощі, солоне повітря, «Obsession» Кельвіна Кляйна, гашиш та дощі по вечорах. Аромат квітів і поту...
- Я п'ю твоївуста,я торкаюся твоїхзубів,я смокчу твій язик Я вдихаю твій подих і ковтаю твій крик.
Ь я винагороду в мільйон євро Майк організував усе: від-правіш до Парижа фальшивий прах, прощавальний e-mail Софі, переказав гроші з Швейцарії... Зазвичай він селить своїх клієнтів у «Escape Complex Castaneda», де протягом усього року стоїть гарна погода. До цього комплексу входять бунгало з палісандрового та тикового дерева, які загубилися в хащі з чібіскусів та плюмерій.
Вони оселилися в невеличкій хатинці з очерету, майже в курені, на палях, над блакитною лагуною. Щовечора [237] вони зустрічають інших «померлих» жителів острова: співаків Клода Франсуа (62 роки) та Елвіса Преслі (66 років), слухають малюка Курта Кобейна (34 роки), який тут складає пісні у стилі кантрі разом із Джиммі Хендріксом (59 років); колишній прем'єр-міністр П'єр Береговуа (76 років) теревенить із Франсуа де Гроссувром (81 рік); письменник Ромен Гарі (87 років) прогулюється пліч-о-пліч зі своєю дружиною Джин Сіберг (63 роки); публіцист Філіп Мішель (61 рік) грає в теніс із Мішелем Бєрже (54 роки); Арно де Росне (55 років) учить віндсерфінгу Алена Кола (58 років); Джон Кеннеді-молодший (41 рік) розгулює з батьком, Джоном Фіцджералдом Кеннеді (84 роки) та акторкою Мерлін Монро (75 років).
Під легким бризом, який перетворює пальми на гігантські віяла, Патрік і Керолайн п'ють оранжад із Сержем Гейнсбургом (73 роки) та Антуаном Блондена (79 років), які живуть на іншому кінці острова в бамбуковій хатинці, під дахом із пальмового листя, разом із Клаусом Кінс-кі (75 років) та Чарлзом Буковскі (81 рік). Письменник-психоделіст Карлос Кастанеда (близько 61 року) - співзасновник готелю «Escape Complex» (разом із уже покійним Пабло Ескобаром, ім'ям якого і названий готель) - жує свій пейот разом із Жаном Есташем (63 роки), водночас вивчаючи біржеві зведення, які стосуються капіталів острова Примар. Бо секретний острів у дійсності є самооплатним підприємством, яке існує на відсотки зі збережень усіх його жителів (вхідний квиток на острів коштує три мільйони американських доларів). Команда лікарів, спеціалістів із трансгенної інженерії та хірургів - спеціалістів з біоніки - робить усе можливе, аби подовжити існування усіх остров'ян до віку 120 років. Усі жителі острова офіційно мертві для того світу (за винятком Пола Маккартні (справжнього) та Гі Бедо (дивака), - ці [238] живуть на острові уже 10 років, а у справжньому світі їх підмінили «двійники», так само як і англійського романіста Салмана Рушді. Але це не привід для того, аби розслаблятися, хоч усі пластичні операції, пересадка шкіри, підтягування, імплантації та вприскування силікону безкоштовні, як і все інше. Ось чому Ромі Шнайдер аж ніяк не виглядає на свої 63 роки, коли точить ляси про кіно з партнером по «Басейну» Морісом Роне, якому вже виповнилося 74, або жартує з Колюшем (57 років).
Також тут оселилися Діана Спенсер та Доді аль-Файєд (40 і 46 років відповідно).
Вони мирно проводять дні свої в цьому притулку для мільярдерів, де телебачення, телефони, Інтернет і всі інші засоби зв'язку зі світом суворо заборонені. Дозволені лише книги та компакт-диски: щомісяця на плазменому екрані, що встановлений у кожному бунгало, автоматично завантажується інформація про 10 000 всесвітніх новинок в царині літератури, музики та кіно. Діти-повії обох статей (яких наймають на рік) ладні задовольнити будь-яку еротичну примху кожного жителя та жительки острова.
Так, коли помислиш хоча б декілька хвилин, у чому вони хочуть нас переконати (що нічого іншого, крім їхнього світу, і немає і що ми тут зовсім випадково), починає здаватися, що і їхній бородатий боженька в оточенні янголів, і Потоп, і ковчег Ноя, і Адам із Євою - така сама нісенітниця, як і віра у «великий вибух» та динозаврів.
Патрік і Керолайн п'ють на березі бірюзового моря. Вони дудлять ананасовий сік під ліанами мангрових дерев, в оточенні метеликів, великих, як долоня людини. Усі [239] ймовірні наркотики їм щоранку залишають на їхній циновці в гарній валізі від «Hermes». Але вони їх не торкаються: можуть по кілька днів не напиватися, не брати участі у груповухах, не знущатися над рабами. Керолайн народила дитину в ультрасучасній клініці острова Примар, названій «Шпиталь Гемінгвея» (натяк на псевдо-смерть американського письменника в Кеніїу 1954 році).
Незабаром замість країн існуватимуть тільки компанії. Більше не буде націй, ми житимемо в торговельних марках - у Майкрософтії чи Макдоналдсленді; будемо кельвінкляйністами чи прадистами.
Вони носять одяг із нефарбованого льону. Вони звільнилися від смерті, отже, й від часу. Більше ніхто в тому світі не розраховує на них. Вони вчаться бути вільними, як Ісус Христос, коли він воскрес через три дні після страти, та йому довелося змиритися з тим, що навіть смерть ефемерна, лише раювання триває вічність. Вони дивляться на дочку, яка лопоче щось годувальниці. Вона не відводить погляду від мавп та нехтує павичами. Керолайн вродлива, тому Патрік щасливий. Патрік щасливий, тому Керолайн вродлива. Вічність у ритмі прибою. Вони уминають бішики - смажену рибу з відмінним смаком, котлети з тріски та лангустів у ванільному соусі, сидячи поміж червоних та золотих човнів. їхній єдиний одяг - відкриті сорочки та легкі шорти. їхня головна турбота - не опекти ноги на розпеченому білому піску. І, наразі, єдине, чого вони бажають, - прийняти душ, аби змити морську сіль зі шкіри. їхня єдина тривога - під час купання треба бути обережним, бо морські течії можуть віднести вас від берега та вбити по-справжньому.
4.
Коли вони увійшли до боксу для засуджених, голова суду попросив присутніх сісти, а Чарлі та Октава підвестися, але ті лише похилили голови. Охоронці зняли з них наручники. Можна було подумати, що ти в церкві: читання кодексів, ритуальні жести, мантії, - зрештою, різниця між Палацом правосуддя та месою в Нотр-Дам не така вже й велика. З єдиною відмінністю: їх не помилують. Октаву й Чарлі нема чим пишатися, але вони раді, що хоч Тамара цього уникла. Процес був відкритим, усі їхні колеги були присутні - ті ж, які ховали Марроньє. Вони бачили їх через брудне заднє скло свого боксу і розуміли, що все продовжується і без них. їм дали по десять років, але не було на що нарікати (на їхнє щастя, французьке правосуддя не погодилося на екстрадицію; якби їх судили в Америці, то підсмажили б на електричному стільці, наче сосиски в барбекю в рекламному ролику «Herta»).
«MICROSOFT» - ЯК ДАЛЕКО ВИ ЗАЙДЕТЕ?» Я посміхаюся, коли бачу це на екрані телевізора, що висить на стелі моєї камери. Це таке далеке тепер. Вони танцюють, співають, сміються. Без мене. Я постійно кахикаю. Я підхопив туберкульоз (ця хвороба знову воскресла по в'язницях). [241]
Усе дочасне, і все можна купити, окрім Октава. Бо я відпокутував вину тут, у цій затхлій камері. Вони дозволили мені (звичайно, за гроші) дивитися телевізор у моїй камері. Люди, які жеруть. Люди, які споживають. Люди, які водять машини. Люди, які кохаються. Люди, які фотографуються. Люди, які подорожують. Люди, які вірять, що все можливо. Люди, які щасливі, але не користуються цим. Люди, які страждають, але нічого не роблять, аби це виправити. Все це люди вигадують, аби не лишатися самотніми. «Щасливі люди мене дратують», - казав Товстий Сволоцюга в анімаційному фільмі Райзера. Щасливі люди (наприклад, цей тип в окулярах на автобусній зупинці, якого я побачив із вікна своєї камери, він тисне руку рудої кралі під дощиком) і всі «happy few», скажу я вам, викликають не огиду, ні, а безпорадне волання від заздрощів, захоплення та власного безсилля.
Я уявляю собі Софі, освітлену місячним сяйвом, із крапельками поту на грудях, і Марка, який пестить її руку на згині ліктя, там, де шкіра така ніжна, майже прозора, незважаючи на засмагу. На її мокрих плечах променіють зірки. Одного дня, коли я здохну, то віднайду їх там, далеко, дуже далеко, на острові, аби полити спермою зі свого члена язик матері моєї дитини. І коли сонце сховається за обрієм, я побачу свою доньку. Я уже бачу її на репродукції картини Гогена у своїй камері, де тхне сечею. Я не знаю, навіщо я вирізав цю картину «Пірога» з журналу і наліпив її над ліжком. Вона мене переслідує. Я гадав, що боюся смерті, а виявилося, що я боявся життя.
Вони хочуть розлучити мене з моєю донькою. Вони зробили все, аби я не побачив її величезних очей. Поміж двома нападами кашлю я встигаю їх уявити: дві великі [242] чорні зіниці, які відкривають життя. От садисти, вони весь час показують рекламу «Evian» із дітлахами, які удають із себе Естер Ушьямс. Дітлахи синхронно плавають під «Bye-bye Baby». Вони надривають мої зів'ялі легені. Пара очей, що виблискують на рожевому личку. Вони заважають мені дихати. її рот між круглими щічками. Малесенькі рученята, які чіпляються за моє підборіддя, яке аж тремтить. Вдихнути молочний аромат її шийки. Встромити носа в її вушка. Вони не дозволили мені підтирати твої какашечки. Вони не дозволили мені витирати твої сльоз-ки. Вони не дозволили мені привітати тебе з народженням. Покінчивши із собою, вона вбила тебе.
Вони позбавили мене моєї донечки, яка мирно спить у ліжечку, згортаючись клубочком, та дряпає свої щічки, починає швидко дихати, потім трохи позіхає і вже повільно дихає, її малюсінькі ліктики та колінця наче прикріплені до неї, мого дитяти із довгими й вигнутими, наче у спокусниці, віями, яскраво-червоним ротиком та блідим обличчям; моя Лоліта, на її скронях та вічках проглядають блакитні судини; вони не дали мені почути, як ти смієшся, коли тобі лоскочеш носик; твої кручені, наче морські черепашки, вушка; вони заборонили мені знати, що Хлоя чекає мене на тому кінці світу. А якщо саме її я шукав, коли увивався за всіма дівчатами? Ця пухнаста потилиця, ці чорні пронизливі очі, наче намальовані брівки, її тонкі риси, я так любив їх в інших дівчатах, бо вони були провісницями тебе. Якщо я так любив кашемір, то тільки тому, що звикав до твоєї шкіри. Якщо я вештався ночами, то лише тому, що готувався охороняти твій сон вночі.
Якбижто насправдіу в'язниці був не я, а мій сусіда-бомж, якби ж то це він хирів у цій мерзенній камері! А я був би [243] вільним, ви чуєте мене, ВІЛЬНИМ! Я б помінявся із ним місцями, і ми були б щасливі: притулок і харчування для нього та свобода на тому кінці землі для мене. Від цього б усі виграли. Але я з'їхав з глузду Мої легені розтрощені.
Я закінчив свою книжку, яка коштує 14,99 євро. Це безглуздя, але я щойно знайшов найкращий слоган для «Мегрелет»: «Не треба бути дурним і гарним водночас». Досить буде викупити право на виконання пісні Жака Бреля і вирізати саме той уривок, де він виспівує: «Дурним і гарним водноча-а-а-с». Якщо вставити її після голосу за кадром, то вийде: «Мегрелет»: Не треба бути... дурним і гарним водноча-а-а-с.» Це могло б бути класно. Яка прикрість.
Єдине вікно в моїй камері своїми ґратами нагадує штрих-код.
По телебаченню показують запис концерту групи «Les Enfoires»(1): Жан-Жак Гольдман, Франсіс Кабрель, Зазі та інші голосять: «Відвези мене на край світу, / Відвези мене в принадливу країну, / Мені здається, що мої нещастя / Розтануть під тамтешнім сонцем».
(1) «Ізгої» (фр.). Це музична група, прибуток з концертів якої відправляють на потреби дітей-інвалідів.
І всі ці вбивці, які цілими днями волають на нашому поверсі, вищать, галасують, - вони знівечили мене вкрай. Краще б подумали двічі, перш ніж гробити людей. Чарлі знайшли вчора в калюжі крові, він порізав собі жили залізною кришкою від сардин «Saupiquet». Цей йолоп навіть спромігся відзняти на приховану веб-камеру та передати запис свого самогубства в Інтернет, так би мовити, з місця [244] подій. Головне, що вони не знайшли Тамару, я радий, що вона врятувалася: вони знищили все, крім неї.
А я сиджу в чотирьох стінах моєї VIP-камери (я зовсім один, у мене телевізор та книги, жити можна, навіть якщо тхне сечею і якщо я випльовую свої легені). На стіні висить «Пірога» Гогена - картина, яку він намалював у 1896 році. Вона належить до колекції Сергія Щукіна і виставлена в Ермітажі в Ленінграді. Я кахикаю біля цієї картини цілими днями: чоловік, жінка та їхній малюк ліниво розвалилися навколо піроги на полінезійському пляжі.
В одному з останніх листів Гоген написав: «Я - дикун».
Мені треба переконати себе, що я не сиджу за ґратами, а добровільно покинув світ. Монахи також живуть у келіях.
Я роздивляюся «Пірогу», цю ідилічну сцену, це подружжя та їхнього малюка, на задньому плані Гоген зобразив захід яскраво-червоного сонця, яке схоже на атомний гриб, і я пливу до них, я стрибаю з піроги, я хочу приєднатися до них, вони полюблять мене, я пливу до берега, я торкаюся риби-місяця, скати лоскочуть мої легені, я віднайду їх, ми разом кохатимемося - Тамара із Софі, Дю-лер із Марроньє, а я з ними усіма. Вони втекли від суспільства, ми утворимо родину нового типу, кохатимемося вчотирьох, я цілуватиму ніжки Хлої, такі маленькі, що обидві лягають до моєї руки, ви побачите, я приєднаюся до них на примарному острові, повірте мені, так, зрозуміло, що я сказився, я пливу попід водою, я п'ю із чаші, мені так добре, і захід сонця Гогена насправді нагадує атомний вибух.
5.
Острів Примар, кілька місяців по тому. їм уже набридло бути мертвими. їм здається, що страждати на сонці ще гірше. Вони страждають від надто калорійного харчування. Вони наче рослини серед інших рослин. Коли в них є настрій, вони приєднуються до людської купи: Керолайн смокче в Рівера Фенікса, тоді як Патрік трахає Айртона Сену; у цьому маленькому світі всі злягаються одне з одним, усі смокчуть члени, ковтають сперму, лижуть клітори, мастурбують, еякулюють одне одному на обличчя, плетуть кіски на «кицьках», ляскають себе по грудях, мочаться одне на одного, або просто дрочать одне одному із превеликою радістю та безтурботністю.
Але з часом їм обридли ці забавки на десятьох. Тепер вони грають в теніс, займаються підводним полюванням, їздять на водних лижах, грають у пінг-понг, змагаються, хто більше вип'є «Дом Періньйона», і навіть (приготуйтесь!) не пізніше ніж сьогодні ввечері Керолайн власноруч випрасувала майки Патріка - він був схвильований, що вона вимагала дошку для праски, замість того, щоб викликати покоївку. Він навіть не очікував, що такою радістю буде знов пізнати всю цю простоту. Часто вони розслабляються [246] в кесонних камерах сенсорної ізоляції, або на спеціальних матрацах, у яких циркулює вода, або на сеансах ароматерапіїї чи шіатсу.
Ніякої альтернативи сучасному світові. Лазур, лазур, лазур, лазур, у них вже передозування лазурі нестравність від парадизу, вони лежать у своїх шезлонгах чи плетених кріслах типу «Емануель», які дряпають сідниці, на краю басейну, у якому хлюпаються Мона, Таня та Лола - найняті німфетки, - аз їхніми «кицьками» бавляться троє безвусих ефебчиків. Вони погладшали. Вони забагато жеруть, їхні животи вивалюються з «бермуд» і тягнуться до самих колін. Тіло видає ненажер. Подивись на них, на цих щасливих телепнів, яких власна малодушність перетворила на алкоголіків: товстий шар жиру вкриває їхні вдоволені пики. Вони танцюють ламбаду та насолоджуються власною безкарністю. Вони втекли відлюдей,які менш важливі для них, ніж квіти та річки, які впадають в море. Вони слухають каліфорнійський реггі. їх нудить від трюфелів та кав'яру. Кругленькі, наче їх немовля. Керолайн пеститься з дитиною, Патрік займається садом, дитинча лопоче. Щастя лишає по собі неприємний присмак в роті.
У1998 році кожна французька сім'я витрачала в середньому 640 франків на тиждень на своє харчування. «Coca-Cola» продає мільйон пляшокна годину в усьому світі. У Європі 20 мільйонів безробітних.
Вони потребували газет, телебачення, реклами, а мали лише мляве заціпеніння днів,однакових, як дві краплі води.
«Barbie» продає двіляльки на секунду. 2,8 мільярда жителів планети живутьменше ніж на два долари на добу. [247]
70% жителів не мають телефонів, 50% - електроенергії. Світовий бюджет військових витрат перевищує 4 000 мільярдів доларів, що вдвічі більше за суму зовнішнього боргу усіх країн, що розвиваються.
Керолайн починає побоюватись, що це жахливо - виховувати свою доньку в цій розпаскудженій секті.
- Чи вона ніколи не зможе поїхати звідси? Вона потребує забруднень, шуму, вихлопних газів.
Патрік депресує у своїх бамбукових кущах. Навіть шум морських хвиль більше нікого не заколисує. Час ковзає над ними. Вони заправляються різнокольоровими коктейлями, у них весь час болять голови. Солоне повітря спричиняє мігрень. Мерехтливе море повторюється. Океан упав у маразм.
Особистий капітал Білла Гейтса дорівнює національному прибутку Португалії. Статок Кпаудії Шиф-фер перевищує ЗО мільйонів євро. 250 мільйонів дітей у світі працюють за декілька сантимів на годину.
Повернутися, повернутися туди! Я відчуваю, що навіть у птахів почалася мігрень... У Патріка купа ідей для реклами, його голова розривається від концепцій, і вони крутяться, крутяться, і все згадується. ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ ЧОЛОВІКІВ ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ ШЛЮХ ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ КОКС ЯКИЙ ЛЮБИТЬ ГРОШВУ.
Ніякої альтернативи сучасному світові.
Вони одружуються, розлучаються, знов одружуються, народжують дітей, але не опікуються ними, виховують інших дітей, а інші батьки виховують їхніх дітей. Щодня [248] 200 найбільших капіталів у світі збільшуються на 500 доларів щосекунди. Світанок - це захід сонця на ав-тореверсі. Присмерки - це лише заграва у зворотному русі. В обох випадках це всього лише червоне небо, і це триває дуже довго. Припускають, що 25%усіх видів тварин зникнуть із поверхні землі до 2025 року. Усі чарівні казки закінчуються однаково: «І жили вони довго та щасливо, і було у них багато дітей». І крапка. І ніколи не кажуть про те, що сталося з ними далі: прекрасний принц не буде батьком власних дітей, він буде пиячити, потім покине принцесу заради молодшої жінки, принцеса п'ятнадцять років відвідуватиме психоаналітика, їхні діти стануть наркоманами, старший покінчить життя самогубством, молодший буде продавати своє тіло в садах Трокадеро.
Патрік і Керолайн проводять дні в очікуванні вечора, ночі - в очікуванні ранку. Тепер вони кохаються не заради задоволення, а аби дати одне одному пожити спокійно весь наступний тиждень. Усі ці бухти й лагуни, оточені коралами, потрібні лише для того, аби затуляти блакить. З їхньої хатини з коралів та мангрового дерева скрізь видно воду. Цей острів - наче замок із примарами. Цілі дні вони проводять за гаданням на ромашках: «любить - не любить - плюне - поцілує - до серця притулить - або прожене». Кінець світу настане через п'ять мільярдів років, коли сонце вибухне і Земля згорить, наче шишка в полум'ї вогнемета. Сонце пробирається крізь сухе пальмове листя. Сонце - це зворотний відлік від жовтого. Загальний прибуток «GeneralMotors» (168 мільярдів доларів) дорівнює загальному прибутку Даті. Місяць посеред білого дня, ногиуводі,утеплійколисціморських хвиль, бриз, від якого вже нудить, аромат бугенвілей, гаївок жакаран-ли. квітів, так само нудотних, як і Stick-Up від «Airwick».
6.
Але надійшов день, коли небо вкрили хмари і коли Патрік дозволяє течії нести себе; він дивиться на берег, який все віддаляється, там, вдалині, він бачить Керолайн, яка кличе його, але він не може відповісти, бо його рот заповнений солоною водою; він слідує за потоком, який несе його далі в море, яке стає дедалі темнішим і глибшим; дозволити нести себе; стати деревиною; пляшкою, у якій немає ніякого послання; і над ним пташки, а під ним рибки; він зустрічає піщаних акул, дорад, дельфінів; гігантські скати лоскочуть його легені; в мозку Патріка царює безлад; він пливе попід водою; він п'є з чаші; йому так добре; «і відтоді я був омитий Поемою моря» (Рембо); все одно я вже мертвий, і мене поховали; розчиніть мене поміж двох вод; несподівано починається дощ, гаряча злива, яка пече моє обличчя; і сонце червоніє; більше не уникати цих крапель, які лупцюють по обличчю; більше не відміняти дієслів; я ти він ми ви вони; стати інфінітивом; наче в інструкції з використання чи кулінарній книзі; піти на дно; перетнути дзеркало; нарешті відпочити; розкластися на дрібниці; золоті відблиски пурпурних променів; нічого не було до великого вибуху, нічого не [250] залишиться після вибуху сонця; небо стає кривавим; випити сльози роси, очей твоїх солоний морок; їх неземний блакитний поклик; впасти; розчинитися в морі; стати вічністю; не дихати одну хвилину, потім дві, потім три; годину, потім дві, три; через п'ять мільярдів років море приєднається до сонця; не дихати ніч, дві, три; заспокоїтися; «ти прекрасніший за ніч, відповідай мені, океане, чи бажаєш бути моїм братом?» (Лотреамон); ковзати, наче ненюфар, по поверхні; серфінгувати над глибочиною; не рухатися; легені заповнені водою; водяна душа; зникнути назавжди; п'ять мільярдів років до того - нічого; п'ять мільярдів років по тому - ніщо; людина - лише випадок в міжзоряній пустці; аби припинити помирати, досить припинити жити; втратити контакт; стати атомною субмариною, захованою в океанських глибинах; втратити вагу; пливти поміж ангелів і сирен; ширяти в небі; все вже сталося; спочатку було Слово; кажуть, що під час смерті бачиш все життя, але Патрік, він побачив дещо інше CARTE NOIRE КАВА DESIR Я МРІЯВ САМЕ ПРО НЬОГО SONY УСЕ ЗРОБЛЕНО GAP УСІ НОСЯТЬ ШКІРУ SNCF ПРОГРЕС НІЧОГО НЕ ВАРТИЙ ЯКЩО НИМ НЕ КОРИС-ТАЮТЬСЯ ВСІ FRANCE TELECOM ЛАСКАВО ПРОСИМО В ЖИТТЯ COM EDF МИ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ВАМ БІЛЬШИМ НІЖ СВІТЛО RENAULT SCENIC НЕ ПЛУТАТИ З МАШИНОЮ ROCHE BOBOIS СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ NISSAN MADE IN ЯКІСНО SOCIETE GENERALE ОБ'ЄДНАЙМО НАШІ ТАЛАНТИ SFR СВІТ БЕЗ ДРОТУ CREDIT LYONNAIS МИ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ВАМ НОВИМ БАНКОМ CITROEN ВИ НАВІТЬ НЕ УЯВЛЯЄТЕ ЩО ВІН МОЖЕ ЗРОБИТИ ДЛЯ ВАС CARREFOUR БО МИ ВІДНОВЛЮЄМОСЯ ЩОДНЯ NESTLE ЦЕ СПРАВЖНІЙ ШОКОЛАД BNP ПОГОВОРИМО ПРО МАЙБУТНЄ NOKIA [251] CONNECTING PEOPLE NIVEA НАЙКРАЩИЙ СПОСІБ БУТИ САМОЮ СОБОЮ ADECCO ЦЕ НЕ ЗМІНИТЬ СВІТ АЛЕ УРІЗНОМАНІТНИТЬ ЙОГО LOREAL АДЖЕ Я ЦЬОГО ВАРТА DAEWOO СТІЛЬКИ ПЕРЕВАГ CHARLES GERVAIS ВІН ЖАХЛИВИЙ І ЦЕ ДИВОВИЖНО SELF TRADE ЯКБИ БІРЖА ЗБАГАЧУВАЛА ВСІМ НАМ БУЛО Б ВАРТО ДОЗВОЛИТИ СОБІ КУРС MENNEN ДЛЯ НАС ЧОЛОВІКІВ ERICSSON ПЕРЕДАВАЙТЕ ПОЧУТТЯ ПОШТОЮ МИ ВСІ ВІД ЦЬОГО ВИГРАЄМО MONOPRIX ЖИТТЯ У МІСТІ TROIS SUISSES МЕНІ ПОЩАСТИЛО ЩО Я ЖІНКА BATON DE BERGER ЧАС ЇСТИ ВЖЕ WILLIAMS ЯКЩО ВИ ЦІНУЄТЕ ЖИТТЯ MOBALPA МИ ТУТ САМЕ ДЛЯ ТОГО NOUVELLE POLO ВАМ БУДЕ ВАЖКО ВПІЗНАТИ ЦЕ SEGA СИЛЬНІШЕ ВІД ВАС ВИ СТУПИЛИ НА ЗЕМЛІ КЛАНА КЕМПБЕЛ-ЛІВ НАДМІРНЕ ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я GILLETTE НАЙКРАЩЕ ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ LEER-DAMMER ТЕПЕР Я СТАНУ БІДНИМ BELLE DE MINUIT DE NINA RICCI ВЕСЕЛА НІЧ ЗАПАНУВАЛА ХЛОПЦЯМ ВЕСЕЛО ТЕЖ СТАЛО MICHELIN НАЙКРАЩІ НАСЛІДКИ ТІ ЯКІ ТРИВАЮТЬ VISA PREMIER В ЖИТТІ Є НЕ ТІЛЬКИ ГРОШІ CANAL+КОЛИ ВИ ЙОГО ДИВИТЕСЬ ВИ ЗАБУВАЄТЕ ЩО ДИВИТЕСЬ ТЕЛЕВІЗОР ЗОб ПОРІВНЯЙТЕ З НЕЮ ВАШУ МАШИНУ LE PARISIEN НАЙКРАЩИЙ У ВИГЛЯДІ ГАЗЕТИ GALERIES LAFAYETTE ПЛАНЕТА БАЖАНЬ GAZ DE FRANCE І ТУТ І ТАМ ДЛЯ ВАС НАЗАВЖДИ LIBERTY SURF ОТРИМАЙТЕ ДОСТУП ДО БАГАТСТВ CAROLL ЗАВЖДИ ГАРНА ПОГОДА ENJOY COCA-COLA СВІЖІСТЬ ЖИТТЯ HOLLYWOOD CHEWING-GUM WORLD ON LINE FREEDOM OF MOVEMENT UNITED COLORS OF BENETTON BARILLA МИ УСЮДИ ТРОХИ ІТАЛІЙЦІ RATP ПРОЇДЕМО ТРОХИ РАЗОМ TELE" 2 НАВІЩО ТЕЛЕФОНУВАТИ ТАК ДОРОГО OENOBIOL ВСЕ МОЄ ТІЛО МРІЄ ПРО МОЛОДУ ШКІРУ [252] IBM ВИХІД ДЛЯ МАЛЕНЬКОЇ ПЛАНЕТИ CLUB MED БУТИ І ЛИШЕ БУТИ PEUGEOT 206 ЩОСЬ ВАС СХВИЛЮЄ І В НАШ ЧАС ADIDAS НАЙКРАЩЕ ДЛЯ ВАС TROPICANA ЖИТТЯ ПРОКИНЕТЬСЯ В ВАС HERMES 2000 ПЕРШІ КРОКИ В НОВОМУ СТОЛІТТІ YOPLAIT ЦЕ ТАК ЗДОРОВО КОЛИ ЦЕ ТАК СМАЧНО AIR FRANCE ЛЕТІМО В НЕБО БО ЦЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ GIVENCHY ТРОХИ ДАЛІ НІЖ НЕСКІНЧЕННІСТЬ RHONE POULENC ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО КРАЩОГО СВІТУ
ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО КРАЩОГО СВІТУ
Париж, 1997-2000
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги