Арістос

Примітки автора

21.3: Багато сучасних філософів. Класичний виклад їхньої позиції був зроблений Віденським гуртком у «Wisenschaftliche Weltauffassung» від 1929 р.

«Метафізики і теологи, хибно інтерпретуючи власні висловлювання, вважають, що їхні висловлювання щось стверджують, представляють певний стан справ. Між тим, аналіз показує, що ці висловлювання не кажуть нічого, виражаючи натомість тільки певне емоційне ставлення. Вираження його, звичайно, може бути важливим завданням. Однак адекватним засобом такого вираження є мистецтво, наприклад, лірична поезія або музика».

26.15: Панґлос. Педантичний старий домашній учитель героя в «Кандіді» Вольтера (1759), безнадійний оманливий оптимізм якого приносить йому одні нещастя.

27.19: наднові. Наднова — це зірка, що вибухає внаслідок інтенсивного зростання внутрішнього тиску, яке призводить до такої ж інтенсивної ядерної реакці. В першу секунду такого вибуху може вивільнитися стільки енергії, як за один мільярд років при звичайній ядерній реакції зірки. Такий вибух може мати інтенсивну фазу у два й більше тижнів, тож усе живе на власній планетній системі наднової і планетних системах сусідніх зірок згоряє дотла. Професор Фред Гойл підрахував, що тільки в нашій галактиці існує щонайменше 100 мільярдів зірок, планетні системи яких придатні для виникнення розумного життя.

31.35: Емілі Дікінсон. Велика самотня американська поетеса (1830-1886), чиє блискуче володіння парадоксом поєднувалося з глибоким осягненням природи людського страждання. В цитованому рядку відображена головна тема багатьох її творів: якби життя було одним довгим щасливим літом, ми б не пізнали потаємних істин, яких навчають нас «зими» страждання.

33.42: Феніксова безмежність. Міфічний птах фенікс, який, як вважається, був одним-єдиним у своєму роді і жив п’ятсот чи шістсот років, спалював себе на поховальному вогнищі і потім знову відроджувався юним з власного попелу. Червоне зміщення, на яке є посилання в попередньому абзаці, це доказ — на основі спектрографічного аналізу — того, що наддалекі об’єкти в нашому Всесвіті рухаються від нас; синє зміщення показує, що вони знову падають на нас і що колись всесвітній голокост стане неминучим.

35.51: Блаженний Августин. Єпископ Гіппона і автор «Сповіді».

36.54: Дао Де Цзін. Надзвичайно важко перекласти, але приблизно означає: «Класичне вчення про Систему, яка править усім, та про Природу речей». Досі вона приписувалась Лао Цзи («Стара Людина»), можливо, сучаснику Конфуція (551-479 рр. до Р. X.). Сучасні вчені вважають, що «Лао Цзи» було назвою книги, а не іменем автора, і що насправді вона є антологією даоської думки, яка виникла в четвертому-третьому століттях до Різдва Христового. Передусім її метою було дати поради мудрому про те, як пережити неспокійний період Воюючих Царств (480-222 рр. до Р. X.). В політичному і соціальному плані вона рекомендує смиренність і покору — мистецтво вижити будь-якою ціною. Але одним з великих пам’ятників людської думки її робить саме спроба описати неописуване — природу Бога і людського існування. Дао (шлях, або система, або священний принцип) часто описується як у-вей і у-мінґ, без дії (в людських справах) і без імені (не описується словами). Існують певні цікаві паралелі з думкою грецьких досократиків.

39.62: випадковий (contingent) — Використано тут, звичайно, в значенні «залежний від умов» (conditional) або «непосутній» (non-essential).

42.71: Еріуґена. Інше ім’я Йоганнес Скотус (815877). Філософ і теолог.

45.5: Ситуація Парі. Від знаменитого pensee Паскаля. Il faut parier. Cela n'est pas volontaire: vous etes embarque. (Ви повинні йти на парі. У вас немає вибору: ви у грі.)

67.71 стазис. Зупинка циркуляції крові.

106.29: amour courtois. Код «рицарської любові», яка домінувала в освіченій Європі за раннього Середньовіччя; за головний принцип він мав ідею, ніби істинно шляхетна любов ніколи не завершується шлюбом. Любов була, так би мовити, грою без приза, і єдиною її метою, отже, могла бути тривалість гри.

149.2: Ернст Мах. Австрійський фізик і психолог (1836-1916).

151.9: кіркеґоріанський крок у пітьму. Арґумент данського філософа полягає в тому, що в якийсь момент при прийнятті життєво важливих рішень (для Кіркеґора, звичайно, найголовніше — бути чи не бути християнином) здоровий глузд, розум і вченість стають безсилими допомогти; отже, людина повинна або жити в нескінченних сумнівах і тривозі, або зробити крок у пітьму.

Тертулліан. Тертулліан (прибл. 155-222), як і Блаженний Августин, народився поблизу Карфаґена. Він також провів бурхливу юність, прийняв християнство у зрілі роки і став найбільшим його тодішнім апологетом і теологом. Його найзнаменитішим висловом було «Credo quia absurdum» — «Вірую, тому що абсурдно».

166.43: Odiprofanum… «Я ненавиджу ниций натовп і уникаю його,» — з Горація. Сабінську ферму (вона залишається чарівним сільським куточком усього за двадцять миль від Риму) йому подарував мільйонер Меценат.

168.47: представники мілетської школи. Філософи-досократики. Мілет слід поставити в один ряд з Афінами, Римом і Парижем за його значенням для становлення європейського духу.

Орфічний містицизм. Поєднані культи Орфея і Діоніса (обоє були богами чуттєвості) покладаються на музику, алкоґоль і ритуал, щоб здобувати й утримувати прибічників. Ці культи, вірогідно, мали багато спільного зі значно пізнішими «релігіями» африканських таємних товариств. Аполлон же уособлює розум, закон, стриманість.

190.27: «чуття». З «Дивного нового світу»[19] — кіно, яке можна відчувати так само, як бачити і чути.

221.40: артефакт. Артефакт, власне, означає будь-який штучний об’єкт (як протиставлений об’єкту натуральному), але оскільки вираз «твори мистецтва» вживається лише стосовно малярства і скульптури, я використовую тут слово артефакт у значенні будь-якого творіння людини у будь-якому виді мистецтва.

230.65: Лай і Йокаста. Батьки Едіпа.

249.112: Мольн. З «Великого Мольна» Алена-Фурньє. Одна з великих парабол того аспекту європейського духу, який віддає перевагу мрії перед реальністю. Domaine perdu, domaine sans nom: місце втрачене, місце безіменне.

250.116: nostalgie de la vierge. Ностальгія за дівчиною. «Лоліта» Набокова була симптоматичною для головної тенденції двадцятого століття; у дівчат ця тенденція має відповідник у вигляді ностальгії за батьком. Хоча фізична незайманість втратила для чоловіків свою привабливість, головним стимулом у зв’язку дівчина-батько, здається, є взаємне притягання недосвідченості та досвіду; це підсилюється типовою для споживацького суспільства вірою, що найостанніша модель є найкращою. Насолода споживача — над усе; на жаль, в даному випадку викинутою моделлю стає інша людина.

256.124: персона. Буквальне значення — «маска», яка використовувалась акторами в грецькому і римському театрі.

264.142: Адлер. Альфред Адлер (1870-1937), австрійський психолог, був переконаний, що Фройд надміру підкреслював роль сексуальних мотивів людської поведінки. Адлер вважав, що набагато більше уваги слід звернути на зусилля індивіда, які він докладає задля здобуття переваги і влади над іншими.

Карен Хорні. Жінка-психолог (1 885-1952) із Німеччини. На неї сильно вплинули Адлер та її власний досвід життя в Сполучених Штатах, де вона мешкала останні двадцять років. Вона ставила на перше місце потребу безпеки як основний психологічний стимул і вважала, що більшість неврозів спричинені скоріш оточенням, ніж тривогами, пережитими в дитинстві.

268.3: ноосфера. Термін, придуманий Тейяром де Шарденом, французьким католицьким філософом і антропологом, який помер 1955 року. В ноосфері не існує часу — тільки всюдисущі вічні думки і творіння людського духу в мистецтві й науці, що огортають сучасне життя так, як атмосфера огортає Землю.

285.41: заснований на випадковості (aleatory).

Термін (від латинського alea — гра в кості), який використовується для опису всіх тих сучасних креативних технік, що покладаються на випадок.

289.52: лікантропізм. Буквально: бажання бути перевертнем (werewolf), але термін використано щодо тих форм шизофренії, при яких пацієнт у певних фазах уявляє себе — твариною і демонструє депривовані схильності — особистість Джекіла-і-Гайда.

298.72: ономатопея. Група слів, які звучать так, як описуваний ними предмет — трах, бах, шурх etc.

304.88: Маллярме. Стефан Маллярме (1842-98), найбільший поет символістської школи. Його найзнаменитіший твір «L'Apres-midi d'un faune» («Полудень фавна»), за яким Дебюссі написав симфонічну п’єсу. Символісти піднесли метонімію (літературний прийом, при якому натяки замінюють пряме називання того, про що йдеться) як головний засіб поетичної експресії. Один з найвідоміших сонетів Маллярме починається так: «Is the fresh, vivacious and beautiful today going to break with a drunken blow of the wing that stern forgotten take which the transparent glacier of flights that have not flown haunts beneath the frost?»[20] Ці рядки зазвичай наводяться для того, щоб показати відчайдушні труднощі, які подеколи виникали у Маллярме при складанні віршів; але згадані рядки можна витлумачити й інакше. Саме така зумисна двозначність панує в усьому сучасному мистецтві після Маллярме.