Брама Расьомон

Примітки

1

Жульєн Віо — літературний псевдонім французького письменника П’єра Лоті (1850—1923), який під час своїх мандрів бував у Японії і присвятив їй роман «Панна Акіко» («Панна Хризантема») і щоденник вражень «Осіння Японія».

2

Хейан — стародавня назва Кіото й, водночас, позначення епохи в історії Японії з 794 по 1192 р.

3

Хінокі — кипарисовик, кора якого має світло-коричневий колір.

4

Токуґава — третя династія сьоґунів, військово-феодальних правителів Японії (1603—1867).

5

Каватаке Мокуамі (1816—1893) — японський драматург, що прославився своїми фарсами (кьоґен).

6

Рюка Тейтанекадзу (1807—1858) — японський письменник.

7

Дзендзай Анейкі (1822—1893) — знаменитий японський актор. Відомий як упорядник першого зібрання творів великого японського поета Басьо.

8

Тоей — японський актор.

9

Дандзюро-дев’ятий (1837—1903) — знаменитий актор театру Кабукі.

10

Удзі Сібун (1791—1858), Міяко Сентю, Кенкон Борюсай — японські актори театру Кабукі.

11

Кінокунія Бундзаемон (1672—1734) — багатий торговець, який став прототипом героя п’єси «Едодзакура кійомідзу сейґен», поставленої театром Кабукі 1858 р.

12

Йосівара — квартал будинків розпусти в Едо (тепер Токіо).

13

Четвертий рік Ансей — 1857 р.

14

Ідзумі-сікібу — видатна поетеса епохи Хайан (976—1034).

15

В основі буддійських морально-етичних принципів лежать Три Заповіді — слово, справа, думка — і П’ять Заборон — убивство, злодійство, перелюбство, брехня, пиятика.

16

Есін (942—1017) — керівник-настоятель секти Тендай.

17

«Навесні — світання…» — початок знаменитого твору «Записки у головах» Сей Сьонаґон.

18

Так називали васалів, які служили володарю з покоління в покоління.

19

Окубо Хікодза (1560—1639) — протягом багатьох років був відданим васалом сьоґунів, військових правителів Токуґава.

20

Мається на увазі вбивство 1684 р. Хотти Масатосі молодим представником дому Інаба Масаясу.

21

Менцзи (бл. 372—289 до н. е.) — давньокитайський філософ.

22

Ера (роки) Кейтьо — 1596—1615 рр., ера (роки) Кан’ей — 1624—1644 рр.

23

Сімабарське повстання — повстання 1637—1638 рр. у Сімабарі, яке проходило під християнськими гаслами.

24

Амакуса Іротокісада (1621—1638) — керівник повстання, що загинув в останньому бою.

25

Роки Енкьо — 1744—1748 рр.

26

Сьоґун Йосімуне — сьоґун Токуґава Йосімуне (1684—1751), відомий як серйозний реформатор.

27

«Із глибини» (лат.).

28

Міра Зоїла (лат.).

29

«Глас народу — глас божий» (лат.).

30

Сент-Джон Ервін, «Критики» (англ.).

31

«Трицарство» — китайський історичний роман Ло Ґуань-чжуна (1330—1400).

32

«Тайхейкі» — «Сказання про великий світ», один з видатних творів японського героїчного епосу, належить до XIV ст.

33

Дзьорурі — ляльковий театр, який склався в VII ст.

34

Кабукі — класичний японський театр, що виник у XVII ст., в якому й чоловічі, й жіночі ролі виконують чоловіки.

35

Едо — до революції (реставрації) Мейдзі (1867 р.) був резиденцією сьоґуна, якому беззаперечно підкорялися самураї. Мається на увазі діяти так, як велить кодекс самурайської честі бусидо.

36

Сімабара та Ґіон — райони будинків розпусти в Кіото в XVII— XVIII ст.

37

Оїсі — великий камінь.

38

Юґірі й Укіхасі — куртизанки з роману Мурасакі Сікібу «Повість про Ґендзі» (Х ст.).

39

Другий рік Темпо — 1831 р.

40

Такідзава Бакін (1767—1848) — японський письменник, автор авантюрно-пригодницьких романів на сюжети історичних хронік. Роман «Історія восьми псів» (1814) проповідує мораль в дусі конфуціанства.

41

«Йоміхон» — один із жанрів японської розповідної прози кінця XVIII — першої половини XIX ст., відповідає жанрові авантюрно-героїчного або лицарського роману в європейській літературі.

42

Кьоден Санто (1761—1816) — відомий японський письменник, автор багатьох комічних повістей і авантюрно-героїчних романів.

43

Чотирикнижжя та П’ятикнижжя — книги конфуціанського ка­нону.

44

Осоме і Хісамацу — персонажі численних драматичних і белетристичних творів першої половини XIX ст., які розповідають про кохання й загибель доньки осакського купця Осоме і прикажчика Хісамацу.

45

Сарюкен Індзя (букв.: «Мандрівник, за домівку якому слугують солом’яна накидка та солом’яний бриль») — один з літературних псевдонімів Бакіна.

46

О-Хяку — дружина Бакіна.

47

О-Міті — невістка Бакіна.

48

Повна назва: «Новий виклад книги про Цзінь, Пін, Мей» — твір Ба­кіна, написаний ним за взірцем однойменного китайського роману ХVI ст.

49

Рютей Танехіко (1783—1842) — японський письменник, сучасник Бакіна.

50

Таменаґа Сюнсуй (1789—1844) — японський письменник, автор любовних романів, так званих «ніндзьобон»

51

«Записки про подорожі по островах» — один з авантюрно-героїчних романів Бакіна, написаний у 1814—1826 рр.

52

«Шлях попередніх правителів» — мається на увазі «шлях» ідеального правління міфічних цілковито мудрих імператорів Китаю — Яо і Шуня.

53

«Гесаку» (букв.: «легка розважальна література») — термін, за традицією застосовуваний до всієї оповідної прози кінця XVIII — першої половини XIX ст.).

54

Ватанабе Кадзан (1793—1841) — відомий японський художник.

55

Ван Моцзьо (Ван Вей; 669—759) — знаменитий китайський поет і художник.

56

Ширмочка, яка ставилася на столі біля тушниці, щоб уберегти туш од вітру й пилу.

57

Йоноске — головний герой роману Іхари Сайкаку (1642—1693) «Чоловік, незрівнянний у любовній пристрасті».

58

Острів жінок — фантастичний острів, населений жінками. У романі Сайкаку розповідається про те, як Йоноске, досягши похилого віку, вирушає на його пошуки.

59

Тайю — дорога куртизанка.

60

Тайко — блазень, покликаний розважати гостей веселих кварталів.

61

«Битва Коксінґи» — п’єса видатного японського драматурга Тікамацу Мондзаемона (1653—1724).

62

Канкі — одна з дійових осіб п’єси «Битва Коксінґи».

63

В давнину японські жінки чорнили зуби лаком.

64

«Наґесімада» — модна жіноча зачіска того часу.

65

Голкова гора — згідно з японською міфологією, гора в пеклі.

66

Ріка Сандзу — згідно з японською міфологією, ріка, яку переходять грішники, до того як потрапити до пекла.

67

Святий Даїтоку — один із п’яти хранителів буддійського вчення.

68

Ші Хуанді та Янді — китайські імператори. Перший правив у ІІІ ст. до н. е., другий — у VI ст. до н. е.

69

Мінамото Тору (822—895) — політичний діяч, який здобув один з найвищих придворних чинів — чин садайдзіна.

70

В тогочасній Японії на початку великих будівельних робіт приносили людські жертви, тобто «віддавали в палі».

71

Сару — мавпа.

72

За етикетом годилося прикладати до листа квітучу гілку (по се­зону).

73

Кіссьотен — одна з богинь буддійського пантеону.

74

Фудо — буддійський святий, що карає грішників.

75

Каванарі Кудара (782—853) — японський художник.

76

Косе-но Канаока — японський художник кінця IX cт.

77

Мондзю — буддійське божество.

78

Мандзі — давньоіндійський символ щастя й доброчесності.

79

Йдеться про п’ять принципів моралі, яких має дотримуватися людина: людинолюбство, почуття обов’язку, добропристойність, розумність, правдивість.

80

Життя реальне, життя суворе (англ.).

81

«Східні мотиви» (фр.).

82

Найто Дзьосо (1662—1704), Мукаї Кьорай (1651—1704) — видатні учні великого японського поета Мацуо Басьо (1644—1694).

83

Донсю — осакський поет, учень Басьо.

84

«Ханая-ніккі» — записки про Басьо, написані по смерті поета його учнями.

85

Сьомий рік Ґенроку —1695 р.

86

Мацуо Тосей — Мацуо Басьо.

87

Мотідзукі Мокусецу — лікар, учень Басьо.

88

Сінсі Кікаку (1661—1707) — учень Басьо.

89

Оссю — поет, учень Басьо.

90

Хіросе Інембо (?—1711) — учень Басьо.

91

Місяута Сейсю — учень Басьо.

92

Енісуномото Сідо — перший осакський учень Басьо.

93

Танська держава — Китай періоду Тан (618—907 рр.).

94

Сюань-цзун (713—756) — китайський імператор.

95

Сіванму — в китайській міфології жіноче божество, володарка зілля безсмертя.

96

Цар Яньло — владика пекла, що вершить суд над грішниками.

97

Не сподівайся, що молитвою зміниш приречення богів… (Лат.)

98

Каменем упав, я тебе запевняю (фр.).

99

«Дім Тельє» (фр.).

100

В часи Акутаґави зачіска незаміжньої жінки.

101

Хуан Да-чі (Хуан Ґун-ван, 1269—1354), Ван Ші-ґу (Ван Хой, 1632—1726), Юнь Нань-тянь (Юнь Шоу-пінь, Оусянке, 1633—1690), Мей Дао-жень (У Чжень, 1280—1354), Хуанхе Шань-цяо (Ван Мен, ?—1358), Яньке (Ван Ші-мін, 1592—1680), Лянь-чжоу (Ван Цзянь, 1598—1677), Юань-цзай (Дун Ці-чан, Си-бай, 1554—1636), Ґао Фан-шань (Ґао Ке-ґун, 1248—1310), Лі Ін-цю (Лі Чен, ?—967), Шень Ші-тянь (Шень Чжоу, 1427—1509) — видатні китайські художники.

102

Восьма година вечора.

103

Біндзуру — перший із шістнадцяти учнів Будди.

104

Послухай мене, Мадлен (фр.).

105

Спотворене Paulo (португ.).

106

Ви містер Генрі Беллет, чи не так? (Англ.)

107

Гра слів: «айва» — боке, «дурний» — бака.

108

Спотворене love scene (англ.) — любовна сцена.

109

Черв’як (англ.).

110

Усе гаразд, добре (англ.).

111

Са-а! — вигук, який виражає роздум при відповіді (япон.).

112

Болісно (англ.).

113

Тантал (лат.).

114

Пекло (лат.).

115

«Чорне і біле» — марка віскі (англ.).

116

— Добре… дуже погано… чому? — Чому? Диявол помер! — Так… із пекла… (фр.)

117

«Дирижабль» (англ.).

118

«Зірка» (англ.).

119

Вірш японського поета, есеїста Масаокі Сікі (1867—1902).

120

Сендзю — район Токіо.

121

Існував звичай, згідно з яким, коли створювалася статуя Будди, після кожного удару різаком майстер робив три поклони.

122

«Луньші» — старовинний китайський трактат про поезію.

123

Гора Родзан — славиться тим, що з різних точок її видно по-різному, на відміну від знаменитої конусоподібної гори Фудзі.

124

Ісіґуро Тейіті — японець, з яким Акутаґава познайомився в Шанхаї під час поїздки до Китаю.

125

Вірш з японської поетичної антології VIII ст. «Манйосю».

126

«Записки від нудьги» — пам’ятка японської літератури XIV ст. Автор — монах Кенко-хосі (1283—1352).

127

Світ голодних духів — одне з кіл буддійського пекла.

128

Біла Лілія — сценічне ім’я модної співачки, дружини промисловця, що втекла від чоловіка з молодиком. Арісіма Такео (1878—1923) — відомий письменник, вчинив спільне самогубство зі своєю коханою. Письменник Мусякодзі Санаецу (1885—1979) 1922 р. розлучився з дружиною і почав відкрито жити з іншою жінкою.

129

Ніномія Сонтоку (1787—1856) — один із теоретиків перебудови сільського господарства в Японії. Його ідеї набули в країні великого поширення.

130

S. M. — Муроо Сайсей (1889—1962), японський поет, письменник.

131

Сасакі Мосаку (1898—1966) — японський письменник, учень Акутаґави.

132

Мей Лань-фань (1895—?) — відомий китайський актор.

133

Ху Ші (1891—?) — китайський філософ, літератор.

134

Кунікіда Доппо (1871—1908) — японський письменник, поет.

135

Слова з «Історичних записок» («Ші Цзи») Сима Цяня (145—86 рр. до н. е.).

136

«Бунґей сюндзю» — літературно-художній і громадсько-політичний часопис. Заснований у січні 1923 р.

137

Сатомі Тон (1888—1983) — японський письменник.

138

Ван Шанчжен (1526—1590) — китайський учений, що займався питаннями літератури та мистецтва.

139

Дуньхуанські розкопки — йдеться про розкопки в Дуньхуанських печерах у Китаї, де було знайдено величезну кількість творів мистецтва, що чудово збереглися.

140

Тосюсай Сяраку — знаменитий майстер портретного живопису.

141

Оґата Корін (1658—1716) — відомий японський художник, який прославився розмальовуванням ширм.

142

Рутерфорд Олкок (1809—1897) — перший британський посланник у Японії.

143

Сарутахіко — японське синтоїстське божество, що відзначається потворністю.

144

Такаяма Тьоґю (1871—1902) — японський критик, літературознавець.

145

«Любий друг» (фр.).

146

Уно Кодзі (1891—1961) — японський письменник.

147

Іке Тайґа (1723—1776) — японський художник, учений-конфуціанець, історик.

148

Оґю Сорай (1666—1728) — японський учений-конфуціанець.

149

Лі Тай-бо (Лі Бо, 701—762) — великий китайський поет.

150

Тікамацу Мондзаемон (1653—1724) — великий японський драматург.

151

Перший день першого року Сьова — 26 грудня 1925 р.