Чарівна ти

Пенні наблизилася до бідолашної та наважилася спитати:

— Брендо! Вас звуть Бренда?

Не зупиняючи плотські втіхи, жінка поглянула на Пенні, в її очах мелькнуло розуміння.

— Ви заручені з Юрієм, пам’ятаєте? — Пенні розвела пустими руками, ніби віддавала жінці її колишнє життя. — Ви працювали фінансовим директором «Об’єднаної хімічної корпорації». — Пенні впізнала пристрій: продукт «Чарівної ти» № 2788, зонд «Миттєвий екстаз». Оболонка з силікону та латексу настільки зносилася й забруднилася, що його взагалі було важко впізнати. Навіть сам Юрій не зміг би розпізнати той особливий подарунок на день народження, якій він так безневинно презентував. Пенні знайшла в журналі дзвінків номер телефону Юрія. З’єдналася, прислухалася до гудків на іншому кінці.

Водночас кинулася допомагати Бренді: стала стягувати те, що залишилося від піджака, намагаючись прикрити оголені груди. Силуючись врятувати жіночу гідність, Пенні наполегливо потягнула за край спідниці, щоб сховати ноги Бренди, а сама заспокоювала бідолашну жінку. Ніхто не зупинився, щоб допомогти. Усі метушливо проходили повз. Перехожі — всі чоловіки — крадькома кидали зніяковілі погляди на цю сцену та йшли геть. Телефон Юрія продовжував дзвонити.

— Хто-небудь, викличте 911, — благала Пенні, намагаючись застібнути ґудзики. — Будь ласка. — Пенні не могла не помітити, що на шиї цієї розмальованої маніячки подвійна нитка дивовижних перлин. Після власних 136 днів серед верхівки шоу-бізнесу вона могла сказати, що ці камінці розміром з кубик льоду в сережках незнайомки — чудові діаманти в два карати.

У свою чергу Бренда міцно вчепилася в фалос, підтягнула коліна до грудей, згорнулася клубочком, ніби задля того, щоб захистити свій трофей. Вона люто заричала і вишкірилася.

— Допоможіть! — благала Пенні бізнесмена в костюмі в тонку смужку — він жахнувся та поспіхом кинувся в протилежний бік. Вона м’яко намагалася вивільнити з пальців жінки її здобич, аж поки відчула різкий біль. Ця божевільна встромила свої білосніжні зуби в руку Пенні. Щоки Бренди заплямовані кров’ю, вона вгризлася в тендітну плоть біля великого пальця Пенні, мов розлючена тварина.

Якийсь кур’єр на велосипеді зупинився лише для того, щоб сказати:

— Пані, сподіваюся, ви зробили щеплення від сказу, — й рвонув геть.

Шокована Пенні від болю випустила телефон, але таки встигла почути голос на іншому кінці:

— Алло! Брендо! — відкликнувся Юрій, але телефон уже полетів у канаву, його було не дістати.

Пенні силилася вирватися, але зуби жінки міцно тримали. Бренда важко дихала, в куточках рота пузирилася кров Пенні. І лише коли Пенні рвонулася всім тілом, їй вдалося вирвати руку із зубів божевільної. Пенні впала на спину, несамовита жіночка підскочила на ноги та квапливо, петляючи, побігла геть. Кров струменіла обличчям Бренди, поки вона неслася Бродвеєм, стискаючи брудними руками рожеву пластмасову річ — предмет її ненаситної одержимості. Усі чоловіки-перехожі розступалися, коли вона мчала повз.

Єдиними жінками, крім Пенні, були ті змарнілі зомбі, які стояли в кілометрових чергах, що тягнулися від дверей конічної рожевої башти на П’ятій авеню. Заворожені нещасні виглядали однаково. Довге волосся випадало пасмами, нігті згризені до м’яса. Жінок у них нагадували лише однакові сумочки, черевики та схоже вбрання. Пенні помітила, що їхня одежа не є привабливою або чудової якості, але вся вона — виробництва компанії «ДейтаМайкроКом» та її дочірніх компаній.

Біля входу до крамниці збирався на марш протесту та задля варти вже переможений натовп чоловіків із сутулими плечима, в однакових футболках «Хранителів обіцянок». Вони тягнулися безладним кільцем навколо будівлі з транспарантами, на яких було написано: «Через власне самозадоволення родину не збудуєш!» На інших були надписи: «Спершу діти, потім оргазм!» Ось так вони і чергувалися: ті, хто переслідував, і ті, хто не звертав уваги.

Щоб протистояти жіночому натовпу за дверима крамниці-флагману, Пенні встала, широко розставивши ноги та розправивши плечі. Руки в боки.

— Сестри! — крикнула вона. — Послухайте мене, мої сестри! Ви повинні припинити ґвалтувати свої лона!

Жінки дивилися на неї скоса з ворожим прищуром. Мов талісмани, вони притискали до грудей яскраво-рожеві пакунки. Жодна нічого не відповіла, але багато хто з них голосно щось зашипів.

— Ви отримали доступ до сили, яку не розумієте, — зверталася до них Пенні. — До стародавньої науки самозадоволення, яка вимагає десятиліть навчання та безпечного використання, щоб непоправно не зашкодити тому, хто її використовує. — Пенні сміливо дивилася їм у слиняві розгнівані обличчя. — Більшість із вас, — продовжувала вона, — також інфіковано легіонами малесеньких роботів.

Багато вигуків перервали Пенні. Інші плювалися. Через властиву всім слабкість жодна жінка не могла відверто протистояти.

— Завтра, — постановила Пенні, — я обнародую мерзенний план, завдяки якому К. Лінус Максвелл скористався древніми секретами сексу, щоб поневолити всіх жінок. — У відповідь на свист, що посилювався, Пенні крикнула: — «Чарівна ти» марнотратить ваші ендорфіни. Ви повинні бойкотувати всю продукцію, що виробляє й продає «ДейтаМайкроКом». — Вона закликала: — Я навчу вас для інтимного використання майструвати приладдя з простих матеріалів, дарованих природою. — Ще Пенні запропонувала: — Я принесла мазь, щоб вилікувати ваші запалені, перевантажені вульви!

Ніхто не приєднався до неї, не кинувся на дівчину — натовп просто відвернувся. Насмішки перейшли у загальне ремствування. Гамбіт виявився провальним.

Вочевидь, Пенні недооцінила натовп. Єдиним бажанням тих, хто тут зібрався, було повернутися до головної крамниці та придбати ще товарів. Пенні переглянула стратегію та переорієнтувала удар.

— Сестри! — заволала вона. — Задоволення — то право людини! Ми повинні знести бастіони задоволення й взяти те, що нам належить! — Вона потрясла кулаком у повітрі, на ньому досі залишилися сліди від зубів, рука червона від власної запеклої крові.

Це викликало позитивну відповідь. Тепер багато хто в натовпі плескав у долоні.

— Не слід чекати, мов покірні вівці, поки ваші спільні хазяї пороздають всі крихти екстазу! — закликала вона. — Беріть його! Виб’ємо ці двері й візьмемо самі!

Таким чином Пенні згуртувала набрід у бунтівну армію. Вона згуртувала їхню ненасить у скажену лють. Ці тисячі жінок-відчайдух хлинули уперед, гамселячи рожево-дзеркальний фасад будівлі. Незграбними підборами своїх потворних черевиків вони били скло. Вони використовували свої еротичні пристрої як кийки. Жінки гамселили кулаками, аж поки по всіх вікнах пішли зловісні тріщини. Двері прогнулися всередину, готові будь-якої миті піддатися.

Біля Пенні непомітно зупинився чорний лімузин. Заднє віконце опустилося, і в ньому з’явилося бліде, з високими вилицями, чимось схоже на рептилію обличчя. У салоні сидів Максвелл. Звертаючись виключно до Пенні, він промовив:

— Сідай.

— Ха-ха! — засміялася вона, киваючи на натовп. Зараз усе внутрішнє оздоблення крамниці розчавлювалося під ногами розгніваних бунтівниць, які юрмилися всередині, грабуючи полиці та вітрини. — Тобі несила контролювати своїх підданих, Макс! — Пенні зловтішалася перемогою. — Ми заберемо все, що повинно належати нам!

У відповідь фігура на задньому сидінні лімузина підняла невеличкий чорний пристрій. Квадратний, який легко було сплутати з телефоном або ігровою приставкою. Цим самим пристроєм він грався тієї ночі, як померла Алюет. Максвелл великим пальцем натиснув кілька кнопок, немов друкував повідомлення. Натиснув іще кілька разів.

— Ну ж бо, давай! — кидала йому виклик Пенні. — Викликай поліцію. Телефонуй своїм головорізам. Навіть їм несила стримати цю революцію!

— Сідай у машину, сучко! — повторив Макс. — Я в останній раз люб’язно тебе запрошую.

— Та пішов ти в дупу! — вигукнула Пенні.

— Ні, — спокійно відповів Макс. — Це ти зараз туди вирушиш, люба! — З цими словами він натиснув кнопку, та мародери завмерли на місцях.

Дехто, в тому числі й Пенні, схопився за промежину. Коліна у багатьох підігнулися, вони впали, обома руками стискаючи лобок. Невдовзі всі корчилися на землі, забувши людську гідність, жадібно щось вигукували. Революційна армія порушила стрій, попадала, звиваючись від екстазу. Доблесні повстанці перетворилися на живий килим з людських тіл. Їхні переможні крики потонули у хорі сексуальних стогонів. І все це синхронно з несамовитими рухами тазом.

Наступне натискання на кнопку — і у ще більшої кількості жінок пішла з рота піна, вони смикалися в судомах від збудження. Вони всі приречені були загинути, як Алюет, від інфаркту або розриву аневризми через занадто сильну еротичну стимуляцію.

Навіть попри те, що її пронизали струмені задоволення, Пенні благала:

— Відпусти їх! — Вона поповзом рушила до автівки. Дівчина намагалася блокувати еротичну силу всередині свого тіла, блокувати, а потім направити на самого Максвелла. Вона уявила у себе всередині розлючений стиснутий кулак. Стала медитувати, як навчала Баба. Випробувала всі тантричні методи, але здавалося, що жоден не працює. Вона повзла бетонним тротуаром, дісталася лімузину. Переможена, прошепотіла: — Відпусти їх, Максвелле. Збережи їм життя, і я поїду з тобою.

Дверцята автівки відчинилися, Макс наказав:

— Сідай у машину, або я натисну ще одну кнопку, і вони всі загинуть.

Коли втягувала себе в салон автівки, в начищеному черевику Макса розгледіла власне обличчя. «Віддзеркалюй його силу», — скомандувала вона собі, але нічого не сталося. Тільки-но вона, знесилена, тремтяча та виснажена, опинилася на засланій килимом підлозі лімузина, Макс зачинив двері й звелів водію повільно об’їхати Центральний парк.

Врешті-решт нестерпне задоволення вщухло. Макс за допомогою невеличкого пульту припинив свій вплив. Сторонньому спостерігачеві здалося б, що він лише тиснув на кнопки комп’ютерної гри. Коли сила стимуляції вщухла, Пенні спромоглася сісти на сидіння поряд із Максвеллом. Він наповнив келих шампанським з бару лімузина й простягнув Пенні. Рожевим шампанським. Вона насторожено подивилася на келих.

— Не хвилюйся, моя дівчинко, — шепотів він. — Я не збираюся тебе труїти. Я вже і так повністю контролюю твоє тіло.

Пенні узяла келих. Ігристе вино було таким чужим на смак після стількох філіжанок цілющого чаю з лишайнику й маринованих щурів. Виснажені стінки піхви розслабилися.

— Мені все відомо про нанороботів, — задихаючись, промовила вона. — Мені відомо, що вони потрапляють усередину завдяки «Бабкам».

— Розумна дівчинка, — похвалив Макс. — З тебе вийде неперевершений президент «ДейтаМайкроКом».

— Я не буду твоєю маріонеткою, — заприсяглася Пенні.

— Бідолашна Кларісса, — сказав Макс. — Вона теж ніколи не воліла бути президентом. Це я навісив на неї ярмо.

Він розказав, як познайомився з Кларіссою, коли та була звичайною продавщицею компанії «Ейвон», ходила по домах, продавала губну помаду. Вона була для нього ніким. Звичайним пустим місцем. Але він знав, що, маючи силу над життям або смертю, він може зробити з неї будь-кого.

Після їхнього 136-денного роману було вже запізно. У неї вже були імплантовані роботи. Жінка не мала вибору: мусила або стати тим, кім він хотів, або померти. Вона ніколи не бажала бути сенатором, тим більше президентом, але якби вона відмовилася або програла на виборах, Максвелл знищив би її та почав усе з початку з іншою жінкою.

— Те саме сталося з Алюет, — задумливо промовив він. — У неї було вродливе обличчя, вона не мріяла ні про що більше — тільки стати звичайною моделлю…

Але коли в неї було імплантовано батальйони нанороботів, у жінки вибору не лишилося. Якщо їй не вдавалося зіграти бездоганно, Макс карав її нищівним рівнем задоволення. Він доводив її до божевілля, коли цілими днями нівечив її клітор екстазом так, що бідолашна не могла ані їсти, ані спати. Провал став неприпустимим, і Алюет почала жахатися власних геніталій.

— Щоб вижити, обидві стали тим, ким вирішив я. Якщо б котрась із них комусь розповіла про владу, яку я над ними мав, — віщував далі Макс, — я би знищив їх.

— Саме тому ти вбив Алюет? — спитала Пенні.

— Вона хотіла тобі все розповісти, — підтвердив Макс.

Водій Максвелла возив їх нескінченними колами по задимлених, мов знищених війною кварталах. Складалося враження, що минула вічність, відколи вони з Тедом їздили на романтичну кінну прогулянку цією ж самою густолистою алеєю.

Крізь тоноване скло лімузина вона бачила парк. Досі без догляду блукали зграї дітлахів, кинутих напризволяще норовливими няньками. Прикуті до інвалідних візків старі досі були в парку, немов старі ескімоси, яких залишають помирати на арктичній плавучій крижині. Поміж ними стояв Юрій, покинутий чоловік, від якого втекла одержима самозадоволенням наречена. Бородатий лахмітник, самотній у своєму розпачі, він продовжував роздавати у натовпі блідо-зелені папірці. Фотографії Бренди, мов його спогади про неї, з кожним накладом фотокопій все більше і більше блякнули. У Пенні було непереборне бажання вистрибнути з лімузина, підбігти до нього. Вона мріяла показати йому сліди від зубів на своїй руці як доказ того, що його кохана досі жива. Ці шрами від зубів сповнять його новою надією.

Макс простежив за її поглядом, побачив чоловіка, що втратив наречену. Зневажливо похитав головою.

— Я ніколи не дозволю якомусь божевільному вбити тебе. — Він махнув рукою, здавалося, охоплюючи все місто. А можливо, увесь світ. — Хоч би куди пішла… кожну мить від твого народження… мої охоронці невпинно спостерігали за тобою. Моя охорона перешкодила цим хуліганам підпалити твій дім… А одного разу вони навіть врятували тебе від торнадо. — І вже більш суворо він додав: — Ти належиш мені. Якщо хтось і покладе край твоєму життю, то буду я.

Пенні покірно зітхнула.

— І яка ж мета твого грандіозного плану?

Макс посміхнувся з дивною сумішшю жалю та любові.

— Ти будеш працювати постійним генеральним директором «ДейтаМайкроКом». Кожен день до кінця життя ти вдягатимеш колготки та носитимеш портфель. Ти станеш укладати волосся лакованим шоломом та їсти салати. Будеш сидіти на зборах правління, таких виснажливих, що стануть перевіркою твоєї психіки.

Макс самовдоволено посміхнувся.

— Кожна жінка в світі мріє стати моєю дружиною.

— Ти на мене натякаєш? — спитала приголомшена Пенні.

— Не клей дурня. Я освідчуюсь тобі. — Він знизав плечима, немов зводячи нанівець будь-які дискусії. — З тебе вийде рішуча дружина. Немає причин, з яких кожен з нас повинен жити на самоті.

Королева Англії, китайська медіабаронеса, дочка залізного магната — всі його попередні завоювання жили тим самим цнотливим життям, зберігаючи вірність йому, йому одному. Ця мережа впливових жінок дарувала Максвеллу панування над всім людським родом.

— Завдяки «Чарівній ти», — пихато вихвалявся Макс, — я з успіхом імплантував нанороботів у 98,7 відсотків дорослих жінок індустріального світу.

Він підтвердив, що цими роботами він контролює купівельні звички жінок. Підчас телевізійної реклами окремих товарів виробництва «ДейтаМайкроКом» він передає певний сигнал, який вивільняє еротичні відчуття. Будь що: черевики, кінофільм, роман про вампірів — жінки швидко асоціюють поштовхи зі своїм збудженням і поспішають купити товар.

— Жінки — нові хазяї, — продовжував Макс, — а тепер я став хазяїном усіх жінок.

Пенні знала, що він говорить правду. Принаймні, свою власну правду.

— Тільки не знижуй все до рівня суперечки на дитячому майданчику, — попередив Максвелл. — Річ не у змаганні між дівчатами та хлопчаками. Річ у владі. Ми живемо в світі, де жінкам належить основна частина влади. В уряді, у відділі споживачів, жінки обертають світ, а їхнє триваліше життя сприяє тому, що вони контролюють найбільші багатства.

Він розглядав чорний пульт у себе на долоні. Крутив пристрій, щоб вона краще роздивилася. На його поверхні — мозаїка з чорних кнопок, на кожній літера або цифра. Клавіатура.

— Тільки-но уяви, що цей пульт опиниться в руках тринадцятирічного хлопчака…

Пенні сухо відповіла:

— Він там і перебуває.

Макс натиснув на кнопки, вона закричала від спазмів електричного збудження, яке пронизало її клітор.

Пенні, пригнічуючи оргазм, сказала:

— Ти створив дуже ефективний засіб стримувати дітонародження. — Вона згадала про пошкодження, які отримували ті, хто намагався увійти в неї.

Максвелл таємниче посміхнувся.

— Якщо мене задовольнить твоя робота, я, можливо, дозволю тобі народити. Людські особини не здатні контролювати свою чисельність, тому цим слід зайнятися мені. У моїй утопії лише найяскравішим, найпродуктивнішим жінкам буде дозволено мати нащадків.

Почувши це, Пенні зрозуміла, чому президент наклала на себе руки. Максвелл планував контролювати рівень народжуваності у всьому цивілізованому світі.

— Перенаселеність, — промовила Пенні. — Тому ти й посадив біля годівниці сторожову собаку.

Він кивнув, помітно пишаючись собою.

— Ти згадала про функцію охоронця воріт. Певні нанороботи можуть доставляти імпульси палаючої енергії плазми. Їх було винайдено задля руйнування ракових клітин, але я побачив, що вони так само реагують на ереговані пеніси чоловіків.

Пенні криво посміхнулася й сказала:

— Ти будеш радий дізнатися, що з тим самим успіхом вони реагують на пальці містиків з Гімалаїв.

Макс здивовано підвів брову.

— Он воно як! Ти знайшла Сивобороду Бабу, — посміхнувся він і спитав: — Як там стара?

— Вона зневажає тебе, — зухвало відповіла Пенні. Попри всі його намагання приховати реакцію, Пенні помітила, що новина Максвелла зажурила. Пенні додала, користуючись хвилинною перевагою: — Баба ненавидить тебе за те, що ти викрав стародавні таємниці сексу й скористався ними задля власного зиску.

Макс нічого не відповів, зсунув якийсь перемикач на пульті — Пенні відчула хвилю нестерпного бажання.

Вона здригнулася, але швидко опанувала себе. Зіщулилася.

— Завдяки її порадам я спробую довести, що готова кинути виклик хазяїну, на відміну від твоїх попередніх рабинь.

Макс помітив, як вона гнівно стискає й розтискає кулаки.

— Ти більше не слабка дитина, яку я навчив отримувати задоволення… Відчуваю, що під керівництвом Баби ти стала більш небезпечною: ти стала жінкою. — У його очах спалахнуло щось на кшталт захоплення. — Якщо коли-небудь замислиш заподіяти мені шкоду, будь ласка, пам’ятай: вб’єш мене — і наслідки перевершать твої найстрашніші уявлення!

— Післязавтра, — кипіла Пенні, — увесь світ буде тебе ненавидіти. — Вона ковтнула шампанського. — І на відкритому судовому засіданні щодо моїх патентних прав я планую викрити всі твої брудні схеми!

Макс натиснув кнопки на пульті.

Пенні відчула, як тремтить від задоволення подразнений анус. Попередження. Вона не звернула на нього уваги.

Макс погрався з наступною кнопкою, й Пенні відчула, яка збільшилися її соски.

— Певна річ, — піддражнила вона, — ти ще не на таке здатен.

— І я обіцяю, що цим скористаюся, — присягнув Максвелл. — Якщо ти спробуєш викрити мене, я примушу тебе плазувати та гавкати, як собака, чи збожеволіти прямо в залі суду. Зроблю так, що ти втратиш розум від пристрасті. А потім уб’ю.

Того-таки вечора Пенні змайструвала вівтар для стародавніх тантричних богів. Вона принесла жертву з чаю, який заварила зі жмені землі, привезеної з печери Сивобородої Баби. За допомогою прохолодного компресу з вологого лишайнику вона остудила розгарячений лоб своєї найкращої подруги та сусідки. Ця ніч могла стати останньою для Пенні в цьому світі, але навіть смерть ліпше за рабство у Максвелла. Вона уявила, як нанороботи вже скупчилися, щоб атакувати її мозок та лоно. Вона зателефонувала батькові в Омаху. Матері ліпше не стало, але стан і не погіршився. Її тримали на сильних заспокійливих, а щоб вона не померла, примусово годували за допомогою зонду.

Тільки Тед, здавалося, повірив їй. Коли вона подзвонила, він поспішив до її будинку, прихопивши з собою судову справу, щоб передивитися разом із Пенні. Сидячи на кухні за піцою, вона розповіла, навіщо їздила до Непалу. Пояснила про хранителів воріт, що притаїлися всередині мільйонів жінок. Про паралізуючий імпульс зловісної енергії плазми, що розгинає статеві члени.

Пенні все пояснила. І тепер, лише тепер вони мають змогу відверто, повною мірою довершити свої романтичні стосунки. За чаєм зі свяченої Бабиної землі вони сиділи за кухонним столом, обговорювали, яким чином перевести свої відносини на новий рівень.

Тед подивився на неї, між ними остигала піца. Він виглядав як збентежений, заляканий хлопчисько. Очі округлилися від жаху. Кілька місяців він бачив, як Бриллштейн кульгає конторою, явно страждаючи від болю. Він знервовано ковтнув. Юнаку вочевидь не хотілося, щоб його спіткала та сама доля.

— Я гадав, що ти можеш займатися сексом…

За словами Баби, вагіна Пенні — не єдиний доступ до влади. Більше не мало значення, чи вона приваблива, чи потворна, худорлява або гладка, молода або стара. Вона вже була добре навчена, стала довершеною чаклункою сексу. Вона володіла знаннями, які передавалися тисячам поколінь хитрих майстрів сексу. Її руки та рот володіли дивовижною плотською магією. Ці знання глибоко закарбувалися в кожному м’язі Пенні. Одна її добре навчена пряма кишка знала безліч способів дарувати насолоду.

Пенні не стала хвалитися своїми природними талантами Тедові. Натомість вона кивнула в бік холодильника «Сабзеро».

— Тут охолоджується пляшка шампанського, — і звабливим голосом додала: — Чом би тобі не відкоркувати пляшку, поки я підіймуся нагору та вдягну щось сексуальне?

У своїй спальні Пенні витягнула пеньюар з пір’ям марабу, забарвленим у темно-фіолетовий колір. Багато пір’я було заплямовано запеклою кров’ю. Кров’ю Бриллштейна. Але фіолетовий колір ідеально приховував ці закривавлені докази тієї ночі, коли вона спокусила та допитала свого злого боса. Надягнувши оперення, вона взула черевики від Прада на найвищих підборах, оглянула результат у дзеркалі. Спогади про літнього старшого партнера, що, затиснутий у неї всередині, волав від болю, примусили її хихикати. Пенні подивилася на власну чарівну, гладку вульву, і на неї нахлинули гіркувато-солодкі спогади про те, як вона осідлала чарівне обличчя Алюет у ресторанному туалеті.

Знизу Тед покликав:

— Шампанське готове.

— Дай-но мені ще хвилинку, — озвалася Пенні. Вона поспішила до кімнати Монік. Тут міцно спала її сусідка, надто виснажена, щоб почути, як Пенні збирає липкий оберемок використаних продуктів «Чарівної ти». Їх вона швиденько перенесла у власну ванну та кинула під душ.

Тед озвався:

— Ти готова? Я несу шампанське.

— Я в спальні, — крикнула Пенні. Вона поспіхом за допомогою душу змивала залишки старого мастила, запеклих рідин організму з різноманітних позичених еротичних пристроїв. Тепер, коли вона знала таємниці Максових винаходів, вона легко пізнавала, що один продукт — це пластмасовий варіант ключиці людини. Ще одна — прогумована лопатка зі скловолокна. Кожен пристрій вона витерла насухо рушником для рук і кинула на ліжко. Коли Пенні почула кроки Теда на сходах, ледь встигла підфарбувати вії, навощити ноги та нанести парфуми за вуха.

Поки готувалася, пригадувала подробиці чоловічої сексуальної анатомії. Дечого навчив Макс. Набагато більше розповіла і показала Сивоборода Баба, але Пенні жодного разу ще не скористалася на практиці цими знаннями. Вона силкувалася уявити внутрішній ректальний нерв Теда та його вагінальні оболонки яєчка.

Заключний штрих — Пенні повільно широким колом обійшла спальню, запахтила любовне гніздечко. Баба добре навчила її, як виділяти сильні феромони, які акумулюються у неї в залозі Говарда, тому Пенні оперативно заповнила романтичне місце характерним гормональним запахом.

Тед стояв на порозі спальні, тримаючи пляшку шампанського та два келихи баккара. У його очах плескалися водночас і хвилювання, і вразливість. Під нечутний шерех пір’я вона провела Теда до ліжка та швидко роздягнула, крадькома розглядаючи його тіло. Кілька пестливих дотиків — і знайдено його лобково-передміхурові зв’язки. Витончено вивчаючи тіло, пальці Пенні все глибше й глибше занурювалися у ректум Теда. Вона вивчила його паховий канал аж до бульбоуретральних залоз та еякуляційного каналу. Якщо він і був проти такого вільного поводження, то принаймні нічого не сказав. Навпаки: мужній зухвалий адвокат здригався, коли спостерігав, як Пенні поєднує рожеве шампанське з попередньо розведеним пакетом запатентованих таємничих інгредієнтів «Чарівної ти». Від її дотиків його юна плоть тремтіла від жаху та передчуття.

Тед і гадки не мав, що кров переможеного минулого коханця заплямувала ложе, де вони стали займатися любов’ю. На щастя, Пенні здогадалася перевернути матрац.

Пенні смакувала його мурашки по шкірі. Так само почувався Макс, коли керував її екстазом, що все збільшувався. То й була влада. Зникла багатослівна декларація про любов, притаманна юним носіям «блакитної крові». Для нього не існувало більше нічого, крім нових еротичних відчуттів. Він здригнувся від погано прихованої пристрасті, коли вона вторглася у сфінктер переляканого юнака кінчиком шприца — і цілюще рожеве вино почало поширюватися та наповнювати його кровоток. Пенні пестощами доводила тіло Теда до того рівня задоволення, який зруйнував би самий кістяк його дійсності.

Якщо Пенні й відчувала якесь збудження, то лише на інтелектуальному рівні. Тедові стогони та здригання слугували доказами того, що вона досягла майстерності у стимулюванні людських задоволень. Вона бачила стількох жінок, яких так само стимулювали. Вульгарно маніпулювали. Було приємно бачити, що вона здатна аналогічно впливати на чоловіків. В одному Макс мав рацію. І йшлося не про боротьбу хлопчаків проти дівчат. Ішлося про те, що розуміння власного тіла давало владу над іншими. Колись Пенні сама була плазуючим, стікаючим слиною об’єктом експерименту. Сьогодні ввечері вона перетворилася на майстра. Тепер вона керувала процесом.

Вона вправно стиснула сім’яносні канали задля того, щоб стримати сперматогенез. Пенні Гарриґан більше не була тремтячим шматком м’яса, що очікує, коли його стимулюватимуть. Попри фіолетове пір’я, вона була незрівнянною сексуальною чаклункою. Кожним дотиком контролювала серцебиття молодого адвоката та його температуру. Він хапав ротом повітря. Серце билося зі швидкістю 197 разів на хвилину. Тазове дно Теда капітулювало, й Пенні майстерно ввела яскраво-рожевий фалос, який обрала з величезної колекції Монік. Використовуючи продукт за номером 371, «Любовну паличку “Ромашка”», вона вбивала п’янку суміш у кишечник свого приятеля. Подібні маніпуляції швидко викликали у Теда вимушену еротичну кому — його внутрішня температура впала до 27 °С, розширені зіниці не реагували — і Пенні довелося приводити його до тями, роблячи штучне дихання. Як Макс доводив її до смерті, а потім знову повертав до життя, Пенні воскресила Теда словами:

— Не помирай. Тепер, коли тобі відомо, яку радість може дарувати тіло, чіпляйся за своє нікчемне життя.

Раніше Тед не стикався з подібним сексом. Знався лише на сексі, що був відомий «Сігмі Чі». Він не вивергнув. Ніжний тантричний дотик подавляв сім’яну артерію. Замість виверження гарячого сім’я на кінчику його виснаженого середнього розміру члена тремтіла єдина дорогоцінна краплина сім’яної рідини. Цю краплину Пенні граціозно змахнула кінчиком пальця й спробувала на язик. Вона мала звичайну фруктову солодкість, притаманну сім’яній рідині, яку виробляють залози Купера, але за нею причаївся тонший відтінок аромату.

Пенні бачила, як робила Баба, тому почала смоктати та облизувати палець, намагаючись увібрати кожен нюанс краплини. Відчула, як у неї по-хлопчачому закоханий Тед. Розгледіла мрії про їхнє одруження та великий виводок дітлахів, з народженням яких не будуть відкладати. У цій єдиній краплині залозистої секреції вона відчула присмак мешканця передмістя, породистого ірландського сетера, мінівена на сім місць. Він знаходився у тих самих вузьких рамках чоловічих мрій, як і вона в рамках мрій жіночих. За всіма цими подробицями причаїлося щось більш невловиме. Вона прицмокнула губами, смакуючи останні натяки. Врешті-решт її смакові сосочки розпізнали головний компонент аромату. Сором.

Втомлений Тед розпластався на скуйовдженому ліжку та з острахом подивився на Пенні. Навіть зараз вона продовжувала змащувати бальзамом із потовчених п’явок запалену шкіру його мошонки.

Правда цієї рідини шокувала Пенні. Але вона не обманювала. Лукаво посміхаючись Тедові, Пенні промовила:

— Тепер я знаю твоє найпотаємніше. Немає потреби ховатися. — Коли вона промовила ці слова, переляканий Тед заплющив очі.

— Я нікому не розповім… — пообіцяла вона. — Але ж ти не навчався у Йєлі, чи не так?

І тут амбіційний молодий адвокат розплакався.

Під присягою вона говорила правду і тільки правду за тих, хто говорити не міг, — за Алюет та Кларіссу. Вона говорила за ті юрми обірваних жінок уздовж П’ятої авеню. Коли Пенні увійшла до залу суду, оглянула присутніх — запанікувала. Серед присяжних не було жодної жінки. Як не було їх і серед репортерів та глядачів на гальорці. Усі присутні були чоловіками. Хвилююче та принизливо було опинитися єдиною жінкою. Вона затрималася в дверях на хвилину довше, саме настільки, щоб прикути до себе погляди всіх присутніх. Усі замовкли. Пенні розуміла, що виглядає приголомшливо, кожен її м’яз — підтягнутий. Дівчина підняла доглянуту руку з манікюром і провела по блискучому волоссю, трохи похитала головою з боку в бік — довгі густі пасма підстрибнули та заблищали. Кожен із присутніх дивився на неї, а вона не дивилася ні на кого.

Пенні примусила себе зробити крок; присутні не зводили з неї поглядів. Їхня ненависть огортала її, мов липка розгарячена імла, поки вона йшла до місця позивача.

До залу суду, кульгаючи, увійшов Бриллштейн. Рани, що він отримав, погано гояться у похилому віці й досі викликають страждання. Він здригнувся, повільно опустився на своє місце поряд із Пенні, зиркнув на неї почервонілими очами. Між ними опинився лише Тед. У конторі погодилися, що ставити Пенні питання, коли вона буде давати свідчення, має більш юний адвокат. Перелік свідків, яких планувалося викликати до суду, був коротким, бо Тед вирішив дослідити в суді в якості доказів блокноти Максвелла.

У коридорі пролунали голоси. Усі присутні в залі суду повернули голови на крики. Чоловічі голоси вигукували:

— Максвелле, ви й досі кохаєте Алюет?

Чоловічий хор вторив:

— Як на вас вплинуло самогубство Кларісси? — Це майже нагадувало сцену, свідком якої стала Пенні в фойє «Бі-Бі-енд-Бі», коли з ліфту вийшла Алюет Д’Амброзія. Зараз десятки журналістів та блогерів змагалися за увагу Максвелла. Вони тримали камери телефонів над головами, щоб зафільмувати, як він входить до судової зали.

Пенні його не бачила — надто щільно його відгороджував натовп охоронців у синіх костюмах. Але вона бачила його зображення на крихітних екранах камер, які знімали з різних боків. Макс був у костюмі від Ральфа Лонера, приглушених тонів, більш доречному на весіллі або похоронах. Бліді руки пусті — жодної ознаки пульту, за допомогою якого він катує всіх, у кого імплантовані диявольські нанороботи «Чарівної ти». На його безкровних губах грала замріяна посмішка.

Пенні вдягнула стильний брючний, з міцної тканини костюм від Джіл Сандер. Вона не могла ризикувати зі спідницею або сукнею. Дівчина не мала жодного бажання повторити трагічний фатальний стриптиз, який виконала Алюет на сцені Кіноакадемії під час церемонії вручення «Оскара». Вона спершу розмірковувала над тим, щоб потайки, на кшталт президента Хінд, пронести пістолет у сумочці від «Прада», але вбивати Макса надто пізно. У залі суду посилена охорона.

Шлейф репортерів переслідував Макса до самого його місця за столом відповідача. Там один із адвокатів притримав для нього стілець, і Макс кинув побіжний погляд у бік Пенні. Навіть з такої відстані Пенні відчувала, що Максова поведінка сьогодні така ж стримана та прохолодна, як його руки. Де й поділася м’яка усмішка, дбайливість, яку він демонстрував на побаченнях. Куди зник чоловік, який умовляв її поділитися своїми страхами? До того ж було дивно бачити його без ручки та блокнота.

К. Лінус Максвелл дотримав своєї обіцянки й припинив виплачувати відсотки з її довірчого фонду в п’ятдесят мільйонів доларів. Пенні знала, що в разі потреби завжди зможе продати здоровенний рубін, який гойдався на тонкому золотому ланцюжку на її шиї. Вона готова витратити останню копійчину, щоб побачити Максове падіння.

Усі присутні підвелися, коли до зали суду увійшов суддя. Він ударом молотка сповістив про початок засідання.

Підвівся Тед.

— Як адвокат позивача, — проголосив він, — я викликаю для надання свідчень нашого першого свідка — Пенні Гарриґан.

Коли підвелася Пенні, всі погляди зосередилися на ній. Завдяки тому, що найбагатші та найзнаменитіші люди в світі постійно прискіпливо її оглядали, Пенні надбала імунітет до подібної публічної уваги. Тисячі незнайомців розглядали її тіло, волосся, навіть намагалися оцінити характер. Плювати на все! Вона попрямувала до місця свідка, мов королева на гільйотину. Поклала руку на Біблію. І лише тоді дозволила собі зустрітися поглядом з Максом. Чоловік відповів їй спокійним поглядом, який нічого не виражав. Суцільна нудьга на обличчі. Напівзаплющені очі натякали на те, що його змагає позіх.

Коли Пенні сіла перед мікрофоном, назвала для протоколу своє ім’я, Макс засунув бліду руку до кишені піджака та витягнув невеличку чорну річ. Тримаючи її на долоні, він вільною рукою почав робити якісь маніпуляції, ніби набирав текстове повідомлення.

Пенні подумала: «То не текстове повідомлення. То текстована корекція поведінки».

Пенні не знала достеменно, чи був то психосоматичний вплив, чи ні, але її груди лизнула заспокійлива тепла хвиля. Загальний ефект був таким приємним, так плекав, що Пенні здогадалася — це лише гра її уяви. Нічого подібного на ті агресивні сексуальні атаки, якими він погрожував їй раніше. Це легке відчуття погладжування між ногами скоріше нагадувало дотик Сивобородої Баби. Пенні ледь помітно завовтузилася. Можливо, саме за допомогою таких відчуттів Макс транслював жінкам наказ купувати певні книги та черевики. Саме таким чином він забезпечував своєму кандидату голоси жінок-виборців. Цей ефект нагадав їй про фразу, яку колись казала мама: «Задоволений як слон».

Тед підвівся з місця, наблизився до свідка.

— Міс Гарриґан, — почав він, — ви незаймана?

Пенні не здивувалася. Вона знала кожне його питання. За їхньою стратегією, вона мала виглядати як блискуча співвинахідниця, а не юна квітка, яку ввели в оману.

— Ні, — відповіла вона. — Я займана.

— Ви були незайманою, коли познайомилися з містером Максвеллом?

Пенні похитала головою.

— Ні, я вже раніше втратила цноту. — Приємні відчуття і далі наповнювали її тіло. Серце почало так сильно битися, що вона майже відчувала, як підстрибує на грудях кулон з рубіном.

Тед суворо подивився на неї.

— Ви вступали в статевий зв’язок із містером Максвеллом?

Пальці Макса завмерли над клавіатурою, ніби він очікував, коли вона його зрадить.

Пенні кивнула.

Втрутився суддя.

— Занесіть до протоколу, що свідок дав стверджувальну відповідь.

Тед продовжував:

— Ви добровільно погодилися використовувати прилади, націлені на розширення еротичного досвіду?

Раптом вщух контрольований пультом вплив. Тепле дзижчання в сосках та лоні — не її уява. То було попередження. У відповідь на останнє Тедове запитання Пенні промовила:

— Так. Я дозволила містеру Максвеллу випробовувати на мені свої винаходи.

Не зводячи з неї очей, Макс жваво натиснув на кілька кнопок.

Пенні відчула, як спітніло під пахвами. Здавалося, що одежа тліє і ось-ось займеться. Ущелиною між сідницями струмував піт. Довший чуттєвий стогін здійнявся горлянкою, але вона придушила його.

Тед запитав:

— Ви отримали якусь компенсацію за свою роботу для містера Максвелла?

Почувши слово «робота», Макс тихо засміявся, опустивши підборіддя на груди.

Обурена Пенні відповіла:

— Ні. Він дарував мені деякі особисті речі, наприклад вбрання от-кутюр. Але формально я не отримала жодної компенсації, не була визнана ані його колегою, ані учасницею його дослідів.

Макс пильно подивився на Пенні. Його обличчя спотворила лють. Як вона наважилася поставити їх на один щабель? Він натиснув на пульті кілька кнопок.

Тієї ж миті Пенні почала задихатися. Серце затнулося. Тіло напружилося, намагаючись звільнитися від зручного вбрання. Кожен міліметр її тіла став настільки чутливим, що її шовкова білизна нагадувала колючий дріт. Її пальчикам так і хотілося вправно розстібнути різноманітні ґудзики та застібки, відчути полегшення, не видаючи свого збудження. Вона не воліла приносити Максу такого задоволення. До того ж, якщо вона почне плазувати, подібно до стриптизерки, що крутиться навколо пілона, навряд чи завоює прихильність виключно чоловічого «журі» присяжних.

Здавалося, Тед нічого не помічав. Він запитав:

— Вам знайоме прізвисько відповідача — «Оргазмаксвелл»?

Пенні пригнітила наступну хвилю пристрасті. Вона повела стегнами, сидячи на стільці, як вона сподівалася, непомітно, й відповіла:

— Так його називала жовта преса. Але саме йому належать усі ці бульварні видання!

Тед продовжував:

— Виключно на ваш власний погляд, міс Гарриґан, що б ви назвали головним джерелом великого сексуального досвіду містера Максвелла?

Ось воно — можливість звинуватити його. Пенні поспіхом ковтнула гарячу слину, яка заповнила її рот. Вона стримано промокнула серветкою піт з лоба. Вона всьому світові, що уважно їх слухав, розкриє правду про подорож Максвелла до Непалу, про те, як він був учнем Баби. Опише, як його на це підштовхнуло короткотривале трагічне подружнє життя. Пенні ствердить під присягою, що продукти для інтимного догляду «Чарівна ти» були змодельовані за зразками з кісток паломників, які померли через задоволення. Невдовзі увесь світ дізнається, як Максвелл поцупив стародавні секрети чуттєвості, накопичені історією людства, задля того, щоб зневолити покупців-жінок та контролювати їхні купівельні звички. Ці занапащені жінки стали бранками еротичної сили, яку вони навіть не усвідомлювали, але Пенні звільнить їх. Маску з Макса буде зірвано.

Слова вже готові були злетіти з губ Пенні, але дихання її стало повільним та важким. Стегна Пенні почали звиватися, бажаючи звільнитися з вологих трусів. Ноги скинули черевики, наче ті були капканами. Усі спостерігачі-чоловіки підсвідомо посунулися вперед. Пожираючи її хтивими очима.

— Розкажіть нам, — підбадьорював Тед. Він насправді здавався апетитним у своєму строгому костюмі. Пенні не могла дочекатися, коли вони одружаться, тільки-но все це жахіття буде позаду. Їх чекає цілий медовий місяць фантастичного сексу.

Вона лише крадькома помічала, що Макс натискає на кнопки, несамовито намагаючись перешкодити її свідченням новою, потужною хвилею екстазу. Він навіть спробує вбити її через серцевий напад або інсульт від задоволення. Він нещадно силував кнопки, невідступно спостерігаючи за реакціями її тіла.

Нанороботи, що були імплантовані в її нервову систему, напевно, повідомляли Максу показники її життєвих функцій. Чорна коробочка у його руках змінювала її серцебиття, тиск, рівень гормонів — усе.

Його влада простиралася набагато далі, ніж Пенні передбачала. Макс натиснув кнопку — вона раптом відчула смак шоколаду. Найсмачнішого чорного шоколаду. Її рот наповнився до країв витонченим смаком. Він натиснув іще одну кнопку — і Пенні відчула п’янкий аромат прекрасного садочка з трояндами. Нанороботи, яких він імплантував через безславну «Бабку», зосередилися на тому, щоб стимулювати всі її відчуття. Скрипки заграли в її вухах голосні симфонії. Зсередини здіймалося задоволення від захоплюючої дії спринцювання рожевим шампанським.

Проте Пенні намагалася відповісти. Руки непрохано запурхали над волоссям. Спина вигнулася, груди подалися вперед.

— Він контролює увесь світ… — тремтячим голосом промовила вона. Ткнула тремким пальцем. — Погляньте! На його телефон!

Тед, помітивши стан Пенні, втрутився:

— Ваша честь, — звернувся він до судді, — здається, що свідку несподівано стало зле.

— Будь ласка, зупиніть його! — волала Пенні. — Він контролює мій розум! — Її руки почали розривати блузку. Від її несамовитого тертя та хитання стегнами штани згрудилися біля щиколоток. Піднебіння знесилювала какофонія гострих смаків — фуа-гра, лікеру «Гран Марньє» та лате з карамеллю. У вухах несамовито гриміли арії Моцарта. Пазухи носа запалювали солодкі аромати жасмину та щенят. Усьому світу здавалося, що Максвелл грає у тетріс, а він викликав усі ці вишукані відчуття, бавлячись з клавішами, подібно до піаніста-віртуоза.

Безпорадна Пенні відчувала, як її тіло відповідає невидимому нападнику. Усі отвори її тіла боліли, наче її ґвалтували сотні збуджених пенісів. Ноги розсунулися, губи розкрилися — вона відчувала, як до її тіла приникає безліч невидимих язиків. Невидимі зуби грайливо пощипують її соски, а в шию хтось гаряче дмухає.

Вона закричала, але ніхто не поквапився їй на допомогу. Стенографіст занотовував її благання. Художник робив начерки її боротьби.

Приголомшений Тед витріщився на неї, не вірячи своїм очам. Вона більше не нагадувала вишукану чаклунку сексу. Як і раніше, вона була спітнілим шматком м’яса, чиї еротичні зони контролював хтось інший.

Прибула карета «швидкої», лікарі поклали її на каталку. Спитали, який зараз рік, хто президент. Спитали її ім’я та в захваті впізнали в ній «Попелюшку Розумника».

Увесь шлях до божевільні один із лікарів продовжував дивуватися:

— Слід було вийти за нього заміж…

Попри холодну зливу, що ніяк не вщухала, вздовж П’ятої авеню тягнулася черга мокрих і брудних покупців. Через дощ їхнє волосся тоненькими пасмами-стрічками звисало на обличчя, ховаючи стомлені скляні очі. У стоптаних розмоклих черевиках покупці стояли прямо в калюжах. Щохвилини якесь опудало-страхіття робило крок уперед. Один край черги зникав у рожевих дзеркальних дверях крамниці. Інший край тягнувся до обрію. Подекуди хтось із покупців падав, але навіть ці кволі жінки продовжували повзти навколішках сантиметр за сантиметром до дверей.

Майже ніхто не підвів голову, коли надзвичайно довгий лімузин привіз до собору Святого Патрика молодят. Там новоприбулих гостей захищав навіс. Серед них були світові лідери, королева Англії, китайська медіабаронеса, жінки-призерки з різних видів мистецтва. На тротуарах юрмилися натовпи журналістів. То була новина десятиліття. Найбагатший та найвпливовіший чоловік світу одружувався.

Поки діставалася до місця свого весілля, наречена проїхала позв кілометри й кілометри виснажених покупців. Вона не підіймала вуаль, сподіваючись, що її не впізнають. Їй, Пенні Гарриґан, не вдалося нікого врятувати, і тепер вона сплачувала остаточну ціну. Вона не відкриє нових просторів для нового покоління жінок. Не відкриє жодних меж фемінізму. Вбрана в розкішну весільну сукню від Прісцилли Бостон, Пенні вмовляла себе крокувати проходом та присягнути у коханні й вірності К. Лінусу Максвеллу.

На кожному розі банери у газетних кіосках майоріли заголовками бульварної преси: «Король-Розумник одружується зі своєю Злою Королевою». Ще один заголовок: «Хай живе Королева Пенні». Проте інші бульварні газети сповіщали: «Оргазмаксвелл замислив завоювати увесь світ» та «Корні Максвелл створив таємних секс-роботів». І лише Пенні могла розпізнати його стратегію. Він сам насаджував ці історії задля того, щоб усі сприймали правду як безглуздий жарт. Він підривав довіру до її викриття. Тепер жодна людина їй не повірить.

Її вінтажна весільна сукня була, як ведеться, громіздка. Дівчина навіть кульгала під вагою нижніх спідниць та оборок. Але цього вимагала урочистість моменту. Для всіх в історії це буде виглядати як щасливий кінець казки: Попелюшка одружується з Чарівним Принцом. Максові це було потрібно задля підтримання ілюзії, яку він майстерно створював усі роки.

Чорнильно-чорний дим від горіння латексу щільно накрив місто. Палаючі фалоімітатори продовжували падати на землю, подекуди викликаючи смерть.

Поодинокі покупці «Чарівної ти», мов відсталі від армії солдати, повільно відступали з далекого поля бою. Поранені та пригнічені. З промоклої одежі струмувала вода. Вони й гадки не мали, що стали пішаками у всесвітній змові. Пенні не лише не спромоглася їм зарадити, вона ще й активно допомагала Максвеллу перемогти їх. Саме в її ліжку вдосконалювалася зброя для їх повалення. Реакції Пенні відточували приладдя, яке тепер розчавлювало її стать. Тому це єдиний вихід — віддатися на волю Макса.

Найбільш розумні, талановиті, рішучі жінки в світі тепер стали залежати від його забаганок. Єдиним натиском кнопки він міг наповнити їхній рот неймовірними смаками. Примусити слухати дивовижну музику, якої не існує. Він контролював їхню реальність. Сьогоднішній день знаменував початок темних часів для жінок цілого світу, і Пенні сподівалася, що це триватиме лише одне покоління. Тільки-но правда стане відома всім, можливо, наступна генерація позбудеться продукції «Чарівної ти».

Але Пенні побоювалася, що нанороботи можуть самовідтворюватися, й тоді кожна мати зможе передати цих крихітних чудовиськ власним дочкам. А ймовірно, навіть своїм синам. І вже за покоління увесь індустріальний світ належатиме Максу. Злому Максу.

Якщо Макс справді зробив вазектомію, він не матиме нащадків, яким би міг залишити свій спадок. Знаючи Макса, Пенні припускала, що важелі впливу врешті-решт перейдуть до цілковито автоматизованого суперкомпьютера. Невдовзі якась програма казатиме всім, що вони мають відчувати та смакувати, викликатиме штучні оргазми та солодку уявну музику за допомогою роботів у нервовій системі.

На той час, як розуміла Пенні, вже не матиме значення, що і як смакує. «ДейтаМайкроКом» додаватиме інгредієнти в їжу, яку вони продаватимуть. Справжні смаки та аромати нівелюються, оскільки нанороботи контролюватимуть, як покупці сприймають усі продукти.

Пенні пригадала свою поїздку в таксі на перше побачення у «Ші Ромейн». Якщо тоді, коли вона вперше ступила на червоний килим, на неї ніхто не звернув уваги, то сьогодні вранці на тротуарах щільною стіною стояли репортери. Вони мало не билися за те, щоб сфотографувати її у весільному вбранні. Безліч Максових лакеїв несли шлейф сукні й тримали чорні парасольки, щоб жодна краплина не забруднила її парадного вигляду. Крізь натовп її супроводжувала юрма охоронців.

Коли Пенні крокувала сходами собору, відчула присмак смажених на грилі реберець. Чула солодкі співи птахів. Вона розуміла, що все це не насправді. Що Макс вкладає ці відчуття у її голову. Задля того, щоб заспокоїти дівчину. Її розум ніколи більше не належатиме їй самій.

Тільки-но увійшла у фойє церкви, розгледіла знайомі лиця, але відмахнулася від них як від чергових галюцинацій, що насаджував Макс. Вони всміхалися. Вона всміхнулася їм у відповідь та спитала:

— Ви справжні?

То були її батьки та сусідка. Мати її була слабкою та виснаженою, але Макс вочевидь надав їм достатньо сил, щоб вони змогли бути присутні на весіллі. Мама і Монік більше нагадували заручників, яких привели, щоб усе пройшло безперешкодно, ніж гостей на весіллі. Пенні могла вчинити новий бунт, але тільки не тоді, коли її близьким постійно загрожує небезпека.

За іронією долі, нещодавно її мама та Монік цькували Пенні, щоб та викинула свої протизаплідні засоби та заманила Макса у пастку шлюбу. А сьогодні вранці вони здавалися плакальницями на похороні. Усі четверо тепло обійнялися.

Коли розпорядники стали напоготові, щоб посадити її батьків, мати Пенні прошепотіла:

— Тримай, візьми це. — І щось затиснула дочці в долоні. — Прочитай.

Пенні з жахом помітила на маминих зап’ястях сліди від мотузки. Оголені руки цятковані червоними струпами від підшкірних ін’єкцій. Вона простягувала складений аркуш. Пенні розгладила його — то виявилася пожовкла від часу сторінка «Нешнл Інкваірер». Вона знервовано спитала в охоронця, чи є тут туалет.

Як з обуренням помітила Пенні, жодна з благочестивих прибиральниць не з’являлася на роботі вже кілька тижнів. Знадобилася певна вправність, щоб лавірувати зі своєю гігантською спідницею у брудній кабінці туалету. З кожним рухом елегантний атлас всмоктував із підлоги брудну воду, що смерділа сечею. Пенні почула перші звуки «Весільного маршу», поки її очі похапцем читали сторінку бульварної газети. Заголовок гласив: «“ДейтаМайкроКом” розпочала велику гру в технології клонування». Згідно зі статтею, компанія Макса вклала великі гроші в дослідження того, як створити життєздатний ембріон та клонувати його. Аналогічні дослідження проводилися водночас у галузі нанороботів. За твердженням автора науково-популярної «Нешнл Інкваірер», компанія заявила про свою довгострокову мету — генерувати мікроскопічний клон. Цього клона вводять в анабіоз і герметизують. А потім його можна імплантувати та виносити до моменту дозрівання в сурогатній матці.

Пенні читала та перечитувала статтю, а потім змила в туалеті.

Якщо Макс спромігся крадькома імплантувати в жінок нанороботів, що контролюють розум, чому б йому не підсадити в них і ембріон в анабіозі? Ось у чому полягав його генеральний план! Контролювати зростання народонаселення світу. Увічнити владу своєї глобальної корпорації. Він планував, що, мов паразити, вилупляться тисячі, а можливо, й мільйони таких самих Максів у матках жінок, які нічого не підозрюють. Його ідеальний світ буде населений мільярдами його власних версій!

Максвелл стояв біля вівтаря. Її батьки сиділи на першому ряду із сотнями сановників та видатних людей в очікуванні нареченої.

Кожна жінка в церкві захоплено всміхалася. Вочевидь, Макс бомбардував їх усіма мислимими приємними відчуттями. Мама Пенні зітхнула, ніби загубилася в екстазі від свіжоспечених брауні. Монік повільно заплющила очі, наче її несла на хвилях музика вальсу. Лише Пенні оминули задоволення, які використовував Макс, щоб тримати інших жінок покірними під час проведення церемонії.

Невдовзі вона стане місіс К. Лінус Максвелл. Вона знайшла свою долю, або це доля її надибала. Відсьогодні вона знаходитиметься за кермом найбільшої корпорації в світі. Вона стане дружиною найзаможнішого чоловіка на землі. Пенні стала поряд з нареченим. Під вуаллю. З роботами-імплантами. Задля того, щоб кохати, поважати, плекати, але найважливіше — підкорятися.

Єпископ спитав:

— Якщо комусь відома причина, з якої ці двоє не можуть бути поєднані святим шлюбом, нехай скаже зараз або мовчить довіку.

У глибині церкви зашепотіли. Безліч елегантних ший повернулися подивитися на згорблену статуру, що повільно пленталася центральним проходом. З її тонких сивих кіс струмувала дощова вода. Висохле оголене тіло повільно крокувало між рядами лав. Купа сивого лобкового волосся волочилася червоним килимом. Судячи з виразу Максового обличчя, він одразу впізнав цю непрохану гостю-привида. Стара наблизилася, підвела свої сліпі більмасті очі прямо на Макса й заговорила. Носом обнюхала повітря й вигукнула:

— Максвелле, я відчуваю твій страх! — Її іржавий голос нагадував каркання, беззубий рот прошамкав: — Припини цю… пародію!

Максвелл обережно занурив руку до кишені смокінгу та витягнув пульт. Єдиним дотиком він міг вбити мільйони.

Стара, що вторглася без запрошення, наказала:

— Скажи їй, Максвелл! — Відьма ткнула сучкуватим пальцем та повеліла: — Якщо ти одружуєшся з цією дівчиною, тоді скажи їй правду! Скажи своїй юній нареченій правду про те, звідки вона взялася!

Очі Макса розширилися від жаху.

А обірвана жінка, яка скоріше нагадувала труп, продовжувала з середини проходу:

— Повідай їй таємницю, яку я не змогла відкрити. Саме ти це повинен зробити. Скажи їй!

Збентежена Пенні стояла, переводячи погляд зі старої, що кидала обвинувачення, на людину, яка мала ось-ось стати її чоловіком.

Певна річ, то була Баба, яка дісталася до Нью-Йорку з Непалу. Стара розліпила губи та продовжувала:

— Зізнайся їй, чому ти присвятив своє життя задоволенню жінок!

Макс здійняв пульт так, щоб усі бачили.

— Ще один крок, стара, — й смерть мільярда жінок буде на твоїй совісті!

Баба зупинилася.

Тут втрутилася Пенні.

— Бабо, — сміливо вигукнула Пенні. — Мені відомо, задля чого Максвелл поцупив таємниці чуттєвості наших пращурів. Я знаю, що він присвятив своє життя тому, щоб дістатися до найліпших піхв світу!

Присутні жінки продовжували непритомніти в своїх мріях, що пробуджували задоволення. Присутні чоловіки, здавалося, були приємно здивовані неочікуваним втручанням у доволі нудну весільну церемонію. Якщо вони й помітили, що жінки поряд збудилися, то старанно не звертали на це уваги. Ці чоловіки переважно були брехливі донжуани та ділки чорного ринку, які задля власної вигоди користувалися ефектом «Чарівної ти».

Коли палець Макса завис над кнопкою світового вбивства, Пенні сповістила:

— Мені відомо про дослідження в галузі клонування. Мені відомо, що Макс імплантував клоновані власні ембріони в кожну, хто користувався продукцією «Чарівної ти», а невдовзі він натисне на спусковий гачок, щоб вони почали визрівати. — До неї була прикута увага всього світу, коли вона кричала: — Нанороботи, що дарують задоволення й спричиняють біль Максовим рабиням, ті самі нанороботи пригнічуватимуть імунну функцію організму, який в іншому разі міг би відторгнути чужорідні плоди. Армія мікроскопічних роботів захищатиме ці ембріони, а потім сотні мільйонів жінок дітородного віку народять точні копії Корнеліуса Лінуса Максвелла.

Наприкінці Пенні майже волала. Несамовито розмахуючи весільним букетом. Коли замовкла, натовп гостей недовірливо дивився на дівчину. Пенні стояла в своїй об’ємній сукні з воланами, очікуючи проявлення Максового обурення. Вона була готова до того, що Макс почне катувати її кількома натисканнями на клавіші. Нічого з цього не трапилося.

Баба повернула на неї свої більмасті очі. Стара глузливо нахилила голову та спитала:

— Про що ти говориш, люба? Річ взагалі не про це.

Хтось із присутніх під склепінням церкви захихикав.

— Ще одне слово, — погрожував Макс, — і я викличу такі страждання, що ви, люди, навіть не уявляєте!

Баба, незважаючи на його погрози, продовжувала:

— Сукня, яка на тобі, Пенні Гарриґан, — то була її сукня двадцять п’ять років тому. Це весільна сукня давно померлої дружини Макса, вона вдягала її, коли була твоєю ровесницею! — Її слова відлунювали в усьому величезному кам’яному соборі. — Спитай свого нареченого, чому її сукня ідеально тобі підійшла!

Сукня насправді підійшла бездоганно. Тільки-но Пенні приміряла її — сукня, здавалося, була як на неї шита.

Перш ніж у неї з’явився час поміркувати над цим, Макс натиснув на кнопки пульта. Невидимий супутник змінив сигнал, і Пенні відчула, як її пронизав пекучий біль. Усі присутні на весіллі жінки також закричали та рухнули на холодну підлогу. Лише Баба продовжувала стояти, зухвало дивлячись в очі розлюченого Макса.

— Скажи дівчині, — шипіла вона. — Вона повинна знати, яка доля на неї чекає.

— Ніколи, — відповів Макс.

Пенні помітила, що Баба крадькома скоротила дистанцію між собою та Максвеллом. Два суперники кружляли один навколо одного — вдягнений у смокінг денді та кістлява стара. Максвелл сховав пульт у внутрішню кишеню свого смокінгу та погрозливо здійняв обидві вільні руки, готовий кинутися на стару, тільки-но вона відкриє рота.

Єпископ, що стояв над Пенні, шалено почервонів, коли вона почала звиватися біля його ніг, корчитися в агонії та чуттєвому задоволенні, немов божевільна, а з рота лилося якесь гортанне ниття.

— Пенні, крихітко, — закричала Баба, — ти повинна відбивати його злу енергію. Ви з Максом зустрілися не випадково. Лише ти маєш силу його здолати!

Тільки-но ці слова зірвалися з її губ, як Макс кинувся на Сивобороду Бабу, обхопив її висохлу шию зі словами:

— Помри, зла відьма!

Навіть пори те, що Баба задихалася, вона продовжувала кричати:

— Подивись! Почитай у його блокнотах записи, датовані дев’ятьма місяцями до твого народження, Пенні! — Її голос тепер нагадував спотворений шепіт. — Прочитай та сама побачиш, кого він звабив…

Пенні обернулася в своїй пишній весільній сукні. Вона відчувала, як нанороботи пересуваються її венами. Їй хотілося перерізати артерію й очистити кров. Ці роботи ніколи не дадуть їй спокою. Вона ніколи їх не позбавиться. Маленькі Максові стражі живі й завдають їй болю зсередини.

Її шия розторощилася в руках Макса, Баба помирала. Після двох століть навчання паломників сексуальних задоволень тендітна жінка-йог згасала від рук свого найкращого учня. Навіть коли його руки перетисли їй горлянку, вона проквакала:

— Дитинко, ти маєш зрикошетити його енергію. Пропусти її крізь себе, а потім поверни назад зі ще більшою силою! — прошепотіла вона. — Жодне дзеркало не опалять промені навіть найяскравішого сонця.

Щоб звільнитися від штучного задоволення, Пенні сконцентрувалася на своїй дружній родині та простій лютеранській вірі. Вона пишалася справжньою дружбою, яка зав’язалася між нею та Монік. Розум Пенні намагався охопити все те, що вона любить у цьому світі. Вершкове морозиво з крихтою. Рона Говарда. Ричарда Томпсона. Після старанної медитації свідомість Пенні почала відхиляти сигнали від Максового пульта. Юрми нанороботів врешті-решт сочилися вниз і концентрувалися в її тазі.

Тієї ж миті церкву сповнив пронизливий свист. Спершу ледь чутний, звук потроху набирав міць. Свист перетворився на сирену, голосну, як попередження про повітряний наліт. Цю сирену посилювали мегафони, і так голосно вона лунала, що мозок кожного присутнього, здавалося, от-от лусне. Гості, єпископ, усі присутні в соборі затиснули вуха руками, зіщулилися від болю.

Джерелом цього звуку була Пенні. Приглушений лише спідницями та кринолінами, трубний звук вивергався поміж її ніг. А потім відлуння відлітало від цегляних стін. Вітражі на вікнах задзвеніли. Як труби повалили міцні стіни Єрихона, невеличкі тріщини з’явилися між камінням собору. Посипався вапняний пил. Потім звук переріс у грім — і вибухнув з-під атласу та нижніх спідниць. Усі перлини та блискітки розлетілися, мов шрапнель. Клаптики мережива кружляли, мов біле конфетті, оголюючи місце, де зібралася сила нареченої.

Пенні зосередилася на любові, що вона відчувала до великої Баби, — і краї її піхви спалахнули назовні, й вирвався величезний шум. Гримнула звукова гармата. Вибух задмухнув свічки у святилищі.

Зненацька розірвалося велетенське кругле вікно. Не назовні. Вікно вибухнуло всередину, на весільну церемонію хлинула злива гострих мов лезо осколків червоного, блакитного та зеленого скла — його розбив якийсь предмет, що немов ракета прилетів з боку стадіону «Янкі».

Мов блискавка, наче вогняна куля, розплавлена палаюча маса з латексу та батарейок пролетіла через всю величезну залу. Ця смертельна ракета, ніби випущена з дробовика, вразила Макса прямісінько у внутрішній шов штанів його дизайнерського костюма. Ця пекуча гаряча міна з палаючих продуктів інтимного догляду розірвалася у череслах нареченого — він зігнувся навпіл та завалився на спину.

Чаклунка-довгожителька була мертва.

Максвелла смертельно поранено зброєю з його арсеналу космічних винаходів задля задоволення — жертвенним фалосом, який вилетів з вогнища, що запалили «Хранителі обіцянок»! Кров невпинно струмувала із розірваної промежини його штанів. Пенні не потрібно було навіть придивлятися, щоб помітити: його геніталії знищені. На кшталт героя однієї з книжок Ернеста Гемінґвея, яку вона мала прочитати в старших класах, його приватні принади розірвало на шматки вибухом. Сивоборода Баба померла, а тепер помирав Макс.

Нанороботи у неї всередині припинили катування. Повільно Пенні та інші жінки в церкві почали підводитися, приголомшено кліпаючи. Вони труснули волоссям, яке безладно нависло на обличчя, відкрили сумочки та почали тривалий і важкий процес відновлення макіяжу. І свого життя.

Холодні пальці помираючого зімкнулися у Пенні на щиколотці. То чіплявся Макс, дивився на неї благаючими очима. Його й без того бліде обличчя стало білим як стіна, губи безгучно рухалися, формуючи слова.

— Послухай, — благав він. — Подивись. — Вільною рукою він з внутрішньої кишені дістав відірваний клаптик газети. — Тобі, — промовив він і простягнув дівчині.

Пенні стала навколішки та взяла клаптик. То була стаття з газети, яка вийшла рівно 30 років тому, день у день. Стаття була з «Нешнл Інкваірер». Чільне місце займала чорно-біла фотографія. Вона з роками стала шерехатою та поблякла, але складалося враження, що Пенні дивиться у дзеркало. То було її обличчя, та сама вуаль та сукня, що і зараз на ній. То було повідомлення про весілля. Конеліус Лінус Максвелл одружувався з Фебою Брендшо. До першої статті степлером була прикріплена ще одна — некролог, датований рівно 136 днів потому. Молода місіс Корні Максвелл померла внаслідок алергічної реакції на молюсків.

Серце Пенні заполонив страх. У неї теж була алергія на молюсків. Їхня перша вечеря у «Ші Ромейн», коли вона ледь не замовила суші з гребінцем. Саме Макс зупинив її. Якимось чином Максу також було відомо про її алергію.

— Моя дружина, — промовив він. Пенні побачила, що звідти, де колись теліпався його член та яєчка, тепер із рваної рани фонтанувала кров. Та сама рука умираючого, яка віддала статті, тепер простягнула їй всюдисущий блокнот. Він розгорнув його на певній сторінці й промовив:

— Об’єкт дослідження № 1148, Мірил Гарриґан, 24 березня 19… Місце проведення: Шипп, Небраска…

Мама Пенні тихенько схлипувала, коли Максвелл читав уголос подробиці їхньої зустрічі. Двадцять п’ять років тому вона, жителька маленького містечка, щойно вийшла заміж та прийшла на чаювання у велику залу асоціації фермерів. Нетиповою галантною мовою Макс записав:

— Об’єкт експерименту здавалася нещасною, коли вона повідала мені таємницю, що не в змозі виносити дитину. Оскільки я був новою людиною у місті, їй, напевно, здалося, що зі мною цілком безпечно відвести душу. — Покоління тому ця молода жінка з Небраски виплеснула свої таємниці Максу, так само вчинила Пенні на їхньому першому побаченні в «Ші Ромейн». — Зріст жінки — 168 см, вага — приблизно 54 кілограми…

Ридаюча мати Пенні підняла голову від купи паперових серветок, у які зарилася обличчям, і втрутилася в його монолог:

— Я важила лише 51 кілограм!

Помираючий Макс продовжував:

— У душі я знав, що можу зробити для цієї бідолашної жінки більше, ніж просто довести до оргазму, від якого вивертає нутро. У моїй владі було подарувати їй таку бажану дитину.

Він описав, як звабив цей свій наступний об’єкт експерименту за шматком пирога з гарбузом. Чоловіка тоді поряд не було: він відвідував недільні заходи «Хранителів обіцянок». Знадобилося зовсім трохи шарму, щоб звабити цю самотню молоду домогосподарку. Того ж вечора Макс реалізував свій план на задньому сидінні орендованого ним «Форд Експлорер».

— Коли її серцебиття сягнуло 163 ударів на хвилину, — спокійно доповідав Макс, — я імплантував їй клоновану зиготу разом з останнім поколінням нанороботів, щоб забезпечити її виживання.

Рюмсаючи, мати Пенні продовжувала наполягати:

— Я ніколи не важила більше 54,5 кілограмів, навіть після того, як завагітніла!

Дев’ять місяців потому народилася Пенні. Удаване чудо.

Судячи зі страждання на обличчі батька, Пенні розуміла, що той і гадки ні про що не мав. Жоден із її батьків навіть не підозрював, що вони стали частиною Максового плану копіювати власну давно померлу дружину. Вони наївно допомогли експерименту диявола. Він міг би імплантувати ембріон в будь-яку жінку, з якою в нього були романтичні пригоди. Він міг би підсадити ембріони їм усім.

Пенні більше бентежило те, що вона — це не вона. Погано вже те, що їй транслювали імпульси, які збуджували її центри задоволення. А тепер з’ясувалося, ще сама її ДНК була «уживаною», бо так заповів безумний геній, який волів возз’єднатися зі своєю коханою. Вона, Пенні Гарриґан, генетично була воскреслою Фебою Максвелл.

У цій збентеженій тиші пролунав єдиний голос. Запальна, як зазвичай, Монік вигукнула:

— Дівчино з Омахи! Отакої!

Трохи далі, в глибині церкви, Есперанса, ще одна запальна латиноамериканка, закричала:

— Ай, карамба! Чорт забирай!

— Протягом усього твого життя мої агенти стежили за тобою, — шепотів Макс, а кров цебеніла зі рваної рани між ногами. У церкві повисла така тиша, що всі присутні чули його зізнання. Пенні достатньо було глянути на поблякле фото в некролозі, щоб дізнатися, що всі його слова — правда.

Тепер вона зрозуміла, що її янголи-охоронці були не пильними агентами Національної безпеки. З самого дитинства ті охоронці в костюмах та сонцезахисних окулярах оберігали її за розпорядженням Макса. Вони робили так, щоб ніяке лихо її не спіткало, аж доки вона подорослішає і замінить собою його давно померлу дружину.

— Ти є доказом того, що моя технологія клонування працює, — продовжував Макс. — Я все життя спромагався дістатися кожної матки в цивілізованому світі.

Навіть для Пенні то був доволі зворушливий жест. Максвелл таки любив її. Він досить сильно її кохав, якщо воскресив з померлих.

Максвелл віщував далі:

— Ти зі своїми довершеними геніталіями, моя люба дівчино, станеш моїм дарунком всім чоловікам!

Скалічене тіло Баби лежало настільки близько, що його омивала кров Макса. Коли потік Максових живих соків почав вщухати, очі його заплющилися. Легені зробили останній подих.

— Фебо… я так за тобою скучив за всі ці роки… — І Макс помер.

Усамітнившись у печері в Гімалаях — певна річ, оголена — Пенні додавала приправ до бульйону з нашаткованих ящірок. Вона помішала кипляче вариво та піднесла паруючу ложку до рота. Смак сповнив її сумною ностальгією за померлою Бабою. І години не минуло відтоді, як чаклунка та Максвелл змертвіли на підлозі собору Святого Патрика, а Пенні вже сіла на приватний чартерний літак та полетіла до Непалу. Вона здерлася на круті скелі Евересту, вбрана у лахміття, що залишилося від весільної сукні. Вона нікого не попередила, куди прямує.

Батьки Пенні в безпеці. Монік позбавилася залежності від пристрою на батарейках. Монік, судячи з текстових повідомлень, які вона отримувала щогодини, була заручена й збиралася одружитися з Тедом. Вона продовжуватиме мешкати в таунхаусі у Верхньому Іст-Сайді. Привабливий чоловік обожнюватиме свою дружину.

Пенні міркувала, що свого часу до неї потягнеться струмочок учнів, яких вабитиме давня легенда про таємничу чаклунку сексу, яка безперервно наслідує еротичну спадщину століть. Постійним струмочком фізично довершені люди, що жадають еротичної освіти, самі діставатимуться сюди, щоб стати її учнями. Пенні успадкувала зібрання тантричних знань і вмінь усіх часів, чи не так? Вона, Пенелопа Енн Гарриґан, підійме факел, який їй передали такі, як Сивоборода Баба та Белла Абзуг, лідерка жіночого руху в Америці. Вона звільнить жінок від того, щоб вони зверталися до чоловіків за задоволенням. Саме така спадщина — ані вбрання, ані коштовності, ані кар’єра адвоката — була її долею, яку вона так довго шукала. Її влада базувалася на плотських утіхах. Її царство поза міжособистісною політикою.

Пенні дізналася, що важливе в житті. Важлива родина. Найважливіше — любов.

Неквапно помішала відвар. Приготований згідно з улюбленим рецептом Баби. На поверхні плавали кружальця пряного гуано. Пенні присіла біля казанка з варивом та насолоджувалася м’яким теплом багаття. Стала у позу сумоїста й мляво пестила себе коротким сучкуватим предметом, що нагадував вологу гілку. То був найдовший Бабин палець, за допомогою якого стара дізналася всі таємниці Пенні. На кшталт того, як стара чаклунка відрізала палець у власної мертвої матері, Пенні відокремила це нагадування про смерть від холонучого трупа своєї наставниці. Проте цей сувенір, навіть змащений підшкірним салом місцевих кроликів, виявився надто коротким, щоб утамувати меланхолію, що все зростала.

У голові промайнули слова «схильність до збудження», але вона від них відмахнулася.

Коли занурила ложку, щоб спробувати ще раз, вона турбувалася, що мільйони жінок по всьому світу так само плазують, намагаючись самореалізуватися. Після спекотного випробування з «Чарівною ти» вони, вірогідно, більше ніколи не дістануться подібних висот вивільнення.

Рудиментарні засоби задоволення, зроблені Бабою, — вони ставали у пригоді. Але, позбавившись високотехнологічної стимуляції Максових гібридів, не кажучи вже про увагу стікаючих слиною репортерів, Пенні захандрила. Напевно, розумники мали рацію. Як хлопчаки-підлітки чіпляються за власні відеоігри та порнофільми, так і Пенні не вистачало її яскраво-рожевих приладів. Ймовірно, схильність до збудження таки справді була. Її лімбічна система жадала допамінів. Гіпоталамус остаточно оскаженів! Вона страждала через відсутність ефекту від «Чарівної ти». Вона подвоїла зусилля з висушеним пальцем, але то мало втішало.

Вона підвелася від багаття та пошкандибала по занедбаній підлозі печери, щось шукаючи. У своїх несамовитих пошуках вона кидала вбік і старі сухожилля, і сумки від «Прада». Врешті-решт знайшла річ, яку так гарячково шукала.

То була невеличка чорна коробочка, не більше за ігрову приставку. Максів пульт. Вона сховала його в останню мить свого зіпсованого весілля. Після того, як Макс дістав смертельного поранення від палаючого фалоімітатора, вона поквапилася втекти з його дорогоцінним блокнотом. Відтоді вона довгими зимовими годинами розшифровувала ці кодовані записи його чуттєвих досліджень. Мозаїка з чорних кнопок мала загадкові позначки, але вона навчилася, яку комбінацію натискати, щоб отримати найліпші результати.

Почала вона з заметіллю за порогом печери. Удень і вночі завивали вітри — постійне роздратування. Пенні швидко скористалася пультом, щоб настроїти свої відчуття.

Вона натиснула перший код — і майже миттєво отримала через супутник результат. Вона відчула, як ковтає червоно-оксамитовий пиріг з шоколадною глазур’ю й веселковими вкрапленнями. Жоден швейцарський годинникар не зміг би підібрати код більш акуратно та спритно. Задля того, щоб іще більше відволіктися, Пенні натиснула ще одну комбінацію й відчула присмак неймовірного вершкового морозива з крихтою. Попри все, її невгамовні пальці не мали спокою. Поспіхом потикавши клавіші, вона спонукала нанороботів у голові й крові створити неймовірне задоволення від того, що Том Беренджер і Ричард Томсон вкривають вологими поцілунками її губи та груди.

Наступної миті трапилося щось дивовижне. Якийсь звук. Хтось заговорив, і поцілунки перервалися. Голос був знайомий. Жіночий голос. Пенні обвела очима брудну печеру, але пояснення звуку не знайшла. Ледь чутні слова були млистими, наче сон. Але помилки не було: говорила Сивоборода Баба. У прохолодному печерному повітрі з’явився запах ферментованих яєчок круторогого яка, характерний запах важкої задухи чаклунки сексу.

Невже Пенні відважиться сподіватися? Невже привид великої жінки-містика повернувся, щоб зайнятися з нею любовною магією, поки вона спить? Але неприємніша версія полягала в іншому: нанороботи якимось чином продовжують підпорядковувати емоції. Ледь чутним, як подих вітру, голосом Баба наказала:

— Знищ його! — Голос став таким слабким, мов луна луни від луни. Дух попередив: — Крихітко, така влада розбестить тебе, як розбестила Макса… — Дух наполягав: — Знищ клятий пристрій, розчави двома громіздкими каменюками, доки він не підкорив тебе!

У відповідь Пенні прошепотіла:

— Бабо, ти тут?

Вона прислухалася, але почула лише завивання вітру. Вона сіла та розмірковувала про самотнє майбутнє з єдиними знаряддями старої, яка створила їх із кісток та сухожиль. Вона дорахувала до ста по п’ять. Подивилася на свої занедбані кутикули, потім порахувала до тисячі по двадцять. Більше привид старої-чаклунки не розмовляв. Юна учениця не знала, що робити далі.

Раптом її осінило. Супутники «ДейтаМайкроКом» досі перебувають на орбіті. Чом би їй не надіслати повідомлення легіонам дівчат, які так само, як і вона, страждають через брак «Чарівної ти»? Безкорисливо вона потискала кнопки, доки ці неймовірні відчуття стали бомбардувати всіх жінок, які мали імплантанти завдяки продукції «Чарівна ти». Маму Пенні в Омасі. Зухвалу Монік. Навіть Бренду — щойно одружену наречену Юрія та водночас фінансового директора «Об’єднаної хімічної корпорації». А також Кван Ксі та Есперансу! Хай би де вони були, відчуватимуть смак жирного десерту та благословенні поцілунки кінозірок.

Імпульсивно вона наповнила їхні пазухи легким бризом з ароматом манго. Пенні вмовляла себе: нехай зрадіють усі жінки-сестри. Через неї вони досягнуть солідарності.

Поки реальні умови їхнього проживання можна охарактеризувати як «кричущу бідність», вона дарувала їм заможну штучну реальність. Вона даруватиме їхнім смаковим рецепторам нескінченний бенкет вишуканих делікатесів. Безконечну трапезу без жодної зайвої калорії! Їхні повсякденні думки вона замінить натхненною поезією, яку буде декламувати вголос інтелігентна Меріл Стріп.

Кілька натисків на потрібні кнопки — вона обстріляє їх самоповагою та назавжди вирішить проблеми, пов’язані з зовнішнім виглядом.

Вона охопила долонями груди, підняла їх, оглянула соски зі зрослим острахом та подивом. Вони були дивовижні. Її серце, ні, кожна її клітина розбухла від усвідомлення власної вроди та величі. Наступна комбінація — і жінки по всьому світу — високі, скалічені, гладкі, старі, молоді, худорляві — вони відкриють себе по-новому. Хоч би де перебували цієї миті — ласували на пікніках, їхали в автобусах або робили складну операцію на мозку — вони зупиняться й оглянуть власні тіла з новим, потужним схваленням. Пласкогруді, кривоногі, горбаті чи лисіючі — Пенні примусить їх упізнати власну вроджену красу. Завдяки її підказці через супутник усі жінки почнуть пестити себе, насолоджуватися якістю своєї шкіри. Електронні імпульси, що посилатиме Пенні, примусять їх миттєво звеличити свої тіла енергійним пестощами.

Оце і є влада. Вона, Пенні Гарриґан, правитиме світом, великодушна диктаторка, яка даруватиме заслужене задоволення мільйонам. Вона перевершить владу, якою володіли її героїні — Кларісса Хінд та Алюет Д’Амброзія. Щоб спокутувати наслідки диявольської технології Макса, вона власноруч принесе світу мир та порядок. Вона винагороджуватиме за гарну поведінку та каратиме за погану.

Цілі покоління жінок надто довго витримували образи та несправедливість. Пенні закидає їх радістю та подарує щастя. Щасливий кінець. Прихованими, обережними маніпуляціями з їхніми центрами задоволення вона м’яко підведе жінок до того, що вони на повну розкриють свій еротичний потенціал. Політичні активістки можуть сперечатися через свої стратегічні цілі, платформи та порядок денний, але Пенні припинить усі їхні чвари, подарувавши цунамі фізичного збудження.

Давня, загальновідома істина: «Самовдосконалення — це мастурбація…» Нарешті істиною стане протилежне.

— Бабо, — вигукнула вона, — покойся з миром, моя наставнице! Я не дозволю цій силі підкорити себе!

«Це, — прошепотіла про себе Пенні, — будуть найкращі часи в історії для жінок».

Вона подарує жінкам найкращий секс без обов’язків. Еріка Джонг пишалася б нею. Ремесло сексу, практична магія плотських утіх стануть новими межами для наступних поколінь юних жінок-дослідниць.

Керуючись шляхетними імпульсами, Пенні натиснула кілька кнопок, щоб подарувати люблячі, сестринські обійми далекій феміністці Глорії Стайнем.

Виконавши це, вона поквапилася до багаття, щоб не википів її бульйон з ящірок.

Сповнена задоволення, слабка від радості, вона знову звернулася до Максового блокнота з кодами. Попри те, що сама мить була довершеною — дорогоцінний палець глибоко занурений усередину, булькотить смачний напій, вогнище зігріває її оголене, надзвичайно привабливе тіло — навіть таку сцену можна було б вдосконалити.

Втомленими тремтячими пальцями вона із задоволенням натиснула кілька кнопок на пульті.

Те, що трапилося потім, — лише галюцинація, яку викликали нанороботи, але Пенні могла бачити, відчувати, навіть ловити аромат.

Із заметілі з’явилася міцна, кремезна фігура. Вона, нахабно оголена, стояла біля входу в печеру. Танцюючі блакитні очі сповнені пристрасті. Між ногами важко бовталася рожева, вкрита ластовинням чоловіча гідність. І розв’язно й пихато до неї попрямував вродливий Рон Говард.

Автор висловлює подяку таким фантазерам за їхню неослабну віру та підтримку мистецтва. Нехай тантричні боги навідують вас уві сні — постійно, так, щоб пульс прискорювався та ви змокали від поту через повне звільнення від усього.

Тринадцять романів-бестселерів Чака Поланіка — «Doomed», «Damned», «Tell-All», «Pygmy», «Snuff», «Rant», «Haunted», «Diary», «Lullaby», «Choke», «Invisible Monsters», «Survivor та Fight Club» — було продано в США накладом понад 5 мільйонів екземплярів. Він також є автором «Fugitives and Refugees», виданого як частина серії «Crown Journey», та документальної збірки «Stranger than Fiction». Мешкає автор на узбережжі Тихого океану.