Причина була у стійкому германофільстві політичного і військового керівництва СРСР (Сталін, Молотов, Риков, Радек, Ворошилов, Єгоров, Уборевич, Тухачевський, Крестинський), а також наявності міцного прорадянсь- кого лобі у німецькому генералітеті, що здійснювало сильний тиск на президента Німеччини фельдмаршала Гінденбурга і доповідало йому про всі деталі двостороннього військового співробітництва.
Крім того, в уряді Папена (4 червня — 17 листопада 1932 р.) військовим міністром став генерал Шлейхер, змінивши на цій посаді Гренера. Прихід Шлейхера до влади посилив сподівання Москви на покращання усього комплексу радянсько-німецьких відносин. Шлейхер робив усе, щоб втриматися при владі. Він намагався заручитись підтримкою спочатку націонал-соціалістів, потім СДПН, а пізніше — знову НСДАП. Але марно: свою ідею залучити НСДАП до урядової відповідальності для того, щоб показати її нездатність управляти країною, реалізувати він так і не зміг.
У галузі зовнішньої політики результати діяльності Шлейхера були кращими. Після того як у липні 1932 р. Німеччина, вимагаючи «рівності в озброєнні», заявила про свою відмову брати участь у подальшій роботі Женевської конференції з питань роззброєння, підготовча робота до якої розпочалася ще в грудні 1925 р., Шлейхер домігся від чотирьох держав (Англії, Франції, США, Італії) підписання 11 грудня 1932 р. декларації про визнання принципу рівності Німеччини з питань озброєння («рівність у межах системи безпеки, однакової для усіх країн»)[235].
У другій половині грудня 1932 р. Литвинов, беручи участь у роботі Женевської конференції, приїхав до Берліна. 19 — 20 грудня 1932 р. він зустрічався з рейхсканцлером Шлейхером, а також міністром закордонних справ К. фон Нойратом.
У бесіді 20 грудня Шлейхер запевняв Литвинова у тому, що «він як канцлер є гарантією збереження попередніх радянсько-німецьких відносин. Він, як і весь рейхсвер, інших відносин із нами не уявляв собі». Литвинов і Шлейхер детально проаналізували «женевські справи, а потім справи в рейхсвері». Майже все це коло питань обговорювалось і в бесіді Литвинова з Нойратом[236].
Нарешті 23 січня 1933 р., усього за тиждень до зміни влади в Німеччині, Голова РНК СРСР В. Молотов у доповіді на черговій сесії ЦК СРСР заявив: «Наші відносини з іншими державами, як правило, розвивались нормально, недивлячись на зміни в урядах окремих країн.
Оскільки наші стосунки з іноземними державами визначаються передусім нашим внутрішнім зростанням, зростанням сил радянської влади, ці відносини міцніли через саму логіку речей. Особливе місце в усіх взаємовідносинах належить Німеччині. З усіх країн, які мали з нами дипломатичні відносини, із Німеччиною ми мали й маємо найбільш міцні господарські зв'язки. І це не випадково. Це випливає з інтересів обох країн».
Матеріали візиту Литвинова в Берлін 19 — 20 грудня
р. і сесії ЦВК від 23 — 30 січня 1933 р., таким чином, свідчать про те, що Москва продовжувала робити ставку на Німеччину і переглядати відносини з Берліном не збиралася. Бесіди Литвинова з ключовими фігурами вищої представницької влади Німеччини (канцлер, міністр закордонних справ) деякою мірою зняли зрозумілу занепокоєність керівників СРСР.
Але після відставки Шлейхера і приходу до влади Гітлера ситуація змінилася. Впродовж двох місяців перебування нацистів при владі вони буквально розтерзали своїх політичних опонентів — СДПН і КПН, які мали за результатами виборів 6 листопада 1932 р. відповідно 121 і 100 депутатських мандатів. Підпал рейхстагу 27 лютого
р. став необхідним пропагандистським приводом для посилення репресій проти лівих партій. В ніч з 27 на 28 лютого 1933 р. були проведені масові арешти антифашистів, також було заявлено, що в будинку К. Лібкнехта були знайдені підземні ходи, склади зброї, документи й план організації у Німеччині комуністичного перевороту, що разом із підпалом рейхстагу свідчило про наявність «міжнародної комуністичної змови». З березня 1933 р. було заарештовано лідера КПН Е. Тельмана[237].
5 березня 1933 р. відбулися призначені на першому засіданні уряду Гітлера ще одні позачергові, на цей раз останні, вибори у рейхстаг. НСДАП отримала на них 17,2 млн голосів (288 мандатів), СДПН - 7,1 млн, КПН - 4,9 млн (відповідно 120 і 81 мандат). Але вже 15 березня мандати комуністів були оголошені недійсними. 24 березня було прийнято закон про надання Гітлеру надзвичайних повноважень, що не тільки де-факто, але і де-юре звело нанівець роль рейхстагу як вищого законодавчого органу країни. «Імперські закони можуть видаватися імперським урядом» —так говорилося у цьому акті.
Підтримувати відносини з режимом, що виступав із крайніх позицій антикомунізму й антисемітизму і який встановив у короткий строк жорстокий режим у самій країні, Москва не зважувалася. Крім того, рішенням уряду Гітлера була розпущена СДПН, а 7 липня були оголошені недійсними повноваження депутатів СДПН усіх рівнів. І хоча Гітлер у своїй промові в рейхстазі 23 березня 1933 р. заявив про наміри «зберегти дружні відносини з СРСР», а 13 квітня 1933 р. ратифікував Московський протокол від 24 червня 1931 р. про продовження дії Берлінського договору про ненапад і нейтралітет, негативне ставлення радянських лідерів до Гітлера не послабилося.
З 1 квітня 1933 р. в усіх німецьких посольствах у великих державах були запроваджені посади військових аташе. Військовим аташе Німеччини в Москві було призначено полковника О. Хартмана, якого 3 квітня 1933 р. посол Дірк- сен представив першому заступнику наркома закордонних справ СРСР Крестинському. Крестинський зазначив військовому аташе: «Тісне співробітництво між рейхсвером і Черновою армією продовжується вже 10 років. Я добре знайомий з усіма етапами розвитку цього співробітництва, продовжую сприяти його розвитку, але повинен сказати, що ніколи ці відносини не проходили в такій важкій загальнополітичній атмосфері, як сьогодні»1.
Крестинський вказував на численні випадки насильства над громадянами СРСР, які перебували в Німеччині. Він нагадав про інциденти з обшуку Гамбурзького й Лейпцизького відділень радянського Торгпредства, про «справжній похід» проти товариства «Депон», що займалось продажем радянських нафтових продуктів. У відділеннях останнього у Берліні, Кельні, Дрездені, Штут- гарті, Мюнхені та інших містах Німеччини відбулося декілька обшуків, під час яких заарештовували працівників, утому числі і радянських громадян, що зазнавали насилля й знущання, але зрештою їх звільняли з огляду на повну необґрунтованість арешту. Крестинський зазначав, що не може бути такого положення, за яким між військовим міністерством Німеччини і Народним комісаріатом з військових справ СРСР існують дружні стосунки, а інші урядові органи Німеччини проводять стосовно СРСР ворожу політику, «яка виражається у насиллі над нашими громадянами та інших ексцесах»1.
Далі в ультимативній формі Крестинський заявив: «Якщо німецький уряд дійсно хоче зберегти з СРСР ті відносини, про які говорив рейхсканцлер і які вже давно існують між військовими відомствами обох країн, необхідно, щоб уряд залізною рукою негайно поклав кінець усім цим ексцесам. Уряд має для цього достатньо сили, треба лише, щоб було достатньо бажання. Якщо ж уряд не втрутиться і неподобства по відношенню до СРСР будуть продовжуватись, то, я думаю, п. Хартман розуміє, що і його робота тут буде сильно ускладнена». При цьому Крестинський спеціально звертався не до посла Дірксена, а до військового аташе з тим, щоб його «заява і застереження були обов'язково передані в Берлін і по військовій лінії»2.
Іншими словами, терпіння радянської сторони було вже на межі. І терпець цей таки урвався. Через тиждень, 8 квітня 1933 р., у Москву прибув перший французький аташе полковник Мендрас, дружньо прийнятий Вороши- ловим, Єгоровим і Литвиновим. У травні 1933 р. у Францію прибув перший радянський військовий аташе комдив С. Вєнцов. Він досить швидко налагодив добрі стосунки з представниками французьких військових кіл. У серпні — вересні 1933 р. СРСР відвідав французький державний діяч Е. Ерріо. Йому показали декілька військових об'єктів. У вересні 1933 р. в СРСР завітав і військовий міністр Франції П. Кот. Він відвідав Київ, Харків, Москву, авіаційний завод у Філях і завод із виробництва авіамоторів. На початку 1934 р. між СРСР і Францією відбувся обмін військово-повітряними аташе. При цьому «французів не залишало відчуітя, іцо ініціатива до зближення виходила від радянської сторони»[238].
Гітлер, намагаючись стримати Москву від зближення із Францією, зробив черговий жест у бік СРСР — 13 квітня 1933 р., уже після розпуску рейхстагу, рейхсканцлер ратифікував Московський протокол від 24 червня 1931 р. щодо продовження Берлінського договору про ненапад і нейтралітет.
Але було вже пізно, бо 7 травня 1933 р. Крестинський, який стояв дуже близько до «центру вироблення політичних рішень» Радянського Союзу, таємним листом орієнтував повпреда у Берліні Хінчука на те, що ратифікацію протоколу й обмін ратифікаційними грамотами уряд Гітлера намагається використати для того, щоб «зробити пролом у відносинах між СРСР, з однієї сторони, Францією й Польщею — з іншої». З тією ж метою протидії зближенню між СРСР і Францією німецький уряд намагався використати приїзд сюди Боккельберга, що керував озброєнням рейхсверу[239]. У Франції й у Польщі спокійно поставилися до того, що відбулось, оскільки ратифікація протоколу фактично не вносила нічого нового у радянсько-німецькі відносини.
Такі слова одного з поборників і активних провідників «рапалльської політики», яким був Крестинський, означали лише одне: ставлення політичного керівництва СРСР до відходу від стратегічного співробітництва з Німеччиною було вже вирішеною справою, потрібен був лише прийнятний привід, щоб це продемонструвати.
Візит військової делегації Боккельберга в СРСР 8 — 25 травня 1933 р. все ж організований з великою помпою і, за свідченнями Хільгера, «у колишньому дусі порозуміння і доброї волі»[240]. 13 травня 1933 р. на обіді у Дірксе- на з нагоди візиту був присутній майже повний склад Реввійськради СРСР (Ворошилов, Тухачевський, Єгоров, Будьонний, Орлов, а також Корк, Єфімов, Межніков, Су- хоруков). Ворошилов дав зрозуміти свої наміри щодо збереження зв'язків між двома арміями. Присутній на прийомі Крестинський також зазначав, що «вечір пройшов задушевно, військові намагалися підкреслити не тільки те, що рейхсвер хоче зберегти попередні німецько-радянські відносини, але і те, що вдається вчинити відповідний вплив на Гітлера»[241].
28 травня 1933 р. «Боккельберг відбув, але ще до прибуття його в Берлін Червона армія несподівано зажадала, щоб рейхсвер повністю ліквідував усі свої підприємства на території Радянського Союзу. Незабаром радянські військові в різкій формі відмовилися від подальшого проходження курсів у німецькій військовій академії»[242].
З червня 1933 р. в Москві відбулася бесіда між Крес- тинським і Дірксеном, під час якої було проведено інвентаризацію усього комплексу радянсько-німецьких відносин. Дірксен якраз тоді повернувся до Москви після 10-денної поїздки до Берліна, де він бачився майже з усіма членами німецького кабінету, включаючи самого Гітлера і президента Гінденбурга, і неодноразово радився з Нойратом і Бломбергом. Крестинський заявив, що радянська сторона не хоче змінювати лінію своєї політики стосовно Німеччини, але вона не може не закривати очі на поведінку Німеччини щодо СРСР. Німеччина, за його словами спочатку намагалася взяти активну участь у створенні антирадянського блоку, але через невдачі цих спроб повинна була зманеврувати, заявивши про бажання продовжити попередню політику і навіть зробити деякі кроки у цьому напрямку. Тому уряд СРСР «не може не ставитися обережно до зигзагів німецької зовнішньої політики». Зближення ж із Францією, Польщею, іншими державами «не направлене проти Німеччини, але має на меті протидію утворенню антирадянського блоку»[243].
Стосовно припинення військового співробітництва Крестинський заявив: «Невірне припущення Дірксена про те, що наше військове відомство згортає спільну роботу з рейхсвером під тиском французького уряду. Ніяких розмов про це із французьким урядом у нас не було. Але ми повинні зважати на те, що про роботу рейхсверу на території СРСР відомо урядам Антанти. Адже й уряд Франції відкрито заявляв, що фон Папен, пропонуючи Франції союз проти СРСР, розповів детально про взаємовідносини між рейхсвером і Червоною армією. За таких умов, щоб уникнути звинувачення в Женеві на конференції з роззброєння у нещирості й у діях, які йдуть врозріз із нашими пропозиціями, Реввійськрада повинна була йти на припинення спільної роботи. Це розумний вимушений крок, ні в якому разі не продиктований ворожістю до Німеччини»[244].
17 серпня 1933 р. за декілька днів до свого кінцевого від'їзду з Москви у зв'язку з переведенням у Токіо
Дірксен прийшов до Крестинського і проінформував його про заяву Папена міністру закордонних справ Нойра- ту і статс-секретарю МЗС Б. фон Бюлову. Папен категорично спростував звинувачення, що саме він нібито повідомив французів про радянсько-німецькі військові відносини, зазначивши, що «він був цілковито не в курсі взаємовідносин між рейхсвером і Червоною армією» і що ні з французьким послом у Римі X. де Жувенелем, ні з французьким послом у Берліні А. Франсуа-Понсе він про це не говорив.
Згодом Г. Хільгер у своїх спогадах писав, що твердження НКЗС про це були «просто неправдивими». Адже про військові взаємовідносини Німеччини і СРСР було відомо і в Англії, і у Франції, і в Польщі, у той час як і квапливість, з якою Москва розривала відносини з Німеччиною, свідчила, що лідери СРСР готувалися до цього заздалегідь[245].
Військове співробітництво з Німеччиною для радянського уряду із самого, початку було функцією політичних відносин між обома країнами. Особливо ця тенденція зміцнилася після 1923 р., коли було взято курс на побудову соціалізму в одній окремо взятій країні. Тому, коли політичне взаєморозуміння стало все більше відходити у минуле (причому здебільше з вини німецької сторони), Москва, що зуміла у попередні роки створити потужну військову промисловість, провести військову реформу і виховати з німецькою допомогою кваліфіковані кадри командирського складу, дійшла до висновку, що з на- ціонал-соціалістичною Німеччиною їй «не по дорозі». Тому в умовах кризи політичних і економічних взаємовідносин Москва сама зробила «сильний хід». Розрахунок був на те, що його гідно оцінять у Парижі, Варшаві і навіть у Лондоні. Коли ж стало зрозуміло, що Париж (а разом із ним і Варшава) готові замінити Берлін як стратегічного союзника Москви, то їй залишалося лише знайти привід для розриву військових зв'язків з Німеччиною, що і було зроблено Крестинським у бесіді з Дірксеном З червня 1933 р.
Його своєрідним політичним забезпеченням стали анти- радянські промови А. Розенберга, який відповідав у НСДАП за зовнішньополітичну стратегію партії, а також меморандум, який міністр економіки Німеччини А. Гуген- берг вручив 16 червня 1933 р. голові Міжнародної економічної конференції у Лондоні X. Коліну. У ньому Гуген- берг із приводу подолання економічної кризи поряд із вимогою повернути Німеччині втрачені колонії вимагав надання Німеччині «нових територій для колонізації» за рахунок СРСР. Він закликав західні держави покласти кінець «революції і внутрішній розрусі, які вийшли з Росії»[246].
Після цього меморандуму переорієнтація зовнішньої політики СРСР з Німеччини на Францію і Польщу стало лише «справою техніки». На початку липня 1933 р. Москва запропонувала Парижу укласти усну двосторонню джентльменську угоду про взаємний обмін інформацією про важливі проблеми Європи, а також про угоди, які кожна із сторін намагалася укласти з третіми країнами[247]. У серпні 1933 р. СРСР зняв частину військ зі свого західного кордону з Польщею та надав їй великі замовлення на постачання заліза.
Тим часом обидві сторони (СРСР і Німеччина) крок за кроком, поступово, поетапно почали згортати свої зв'язки. Після відмови радянської сторони від спільного виробництва хімічних дослідів («Томка») і подальшої діяльності танкової школи в Казані німецький військовий аташе Хартман 22 липня 1933 р. передав радянській стороні меморандум, в якому мова йшла про рішення головнокомандувача рейхсверу припинити навчання льотчиків-ви- нищувачів у Липецьку у зв'язку з «необхідністю залізної економіки» і неможливістю для рейхсверу передавати нові великі капітали для поновлення матеріальної бази авіаційної школи[248].
Таким чином, усі три школи рейхсверу на території СРСР повинні були припинити своє існування. Але, щоб зберегти для зовнішнього світу видимість продовження співробітництва між РСЧА і рейхсвером, від імені німецького головкома пропонувалось здійснювати і надалі обмін офіцерами, спеціалістами й воєнним досвідом.
Але радянська сторона пішла далі. Поряд із ліквідацією шкіл рейхсверу радянські лідери відмовилися відряджати командирів РСЧА на огляд частин рейхсверу. У відповідь військовий аташе Німеччини Хартман 8 серпня 1933 р. направив лист заступнику начальника зовнішніх відносин Штабу РСЧА Смагіну з повідомленням про неможливість направити німецьких офіцерів на навчання частин РСЧА наприкінці літнього періоду у зв'язку з нестачею грошей2. Німцям дуже не сподобалася і відмова радянської сторони відрядити червоних командирів на курси німецької військової академії, оскільки «відмова від подальшого обміну офіцерами і військовими відомствами не передбачалася». Згідно із графіком згортання підприємств «друзів» до 15 серпня повинна була бути закінчена ліквідація «Томки», до 1 жовтня — «Липецька», до 1 — 15 жовтня — «Казані»[249].
19 вересня 1933 р. німецький військовий аташе в Москві полковник Хартман у донесенні в Берлін писав: «Навчальні центри закриті 15 вересня. Таким чином, довгий період радянсько-німецького військового співробітництва в його теперішніх формах закінчився». Водночас звертають на себе увагу слова Хартмана про те, що звичайні легальні форми військових зв'язків усе ж не виключалися. Про бажання обох сторін продовжувати ці відносини «в інших формах» мова йшла під час бесіди генерал-лейтенанта Лютца й Халепського 22 серпня 1933 р., Хартмана зі Смагіним — 23 вересня 1933 р., Левічева з полковником генштабу рейхсверу X. фон Штюльпнаге- льом, нового німецького посла в СРСР Р. Надольного з Ворошиловим — 11 січня 1934 р.[250]
Арешт кореспондентів ТАРС і «Известий», що підозрювались у незаконній спробі проникнути на процес у справі підпалу рейхстагу, спричинив «журналістський конфлікт». Радянська сторона відкликала своїх журналістів із Німеччини і вирішила одночасно вислати з СРСР усіх німецьких кореспондентів. Одночасно в Німеччині (та, мабуть, в усьому світі) розгорнулася кампанія з приводу голоду в СРСР. Але сталінська пропаганда все заперечувала, вміло пов'язуючи «журналістський конфлікт» із «голодною кампанією».
Лише наприкінці жовтня 1933 р. була досягнута домовленість про врегулювання «журналістського конфлікту». 31 жовтня радянська преса опублікувала відповідне комюніке, і радянські журналісти були допущені на судовий процес у Лейпцигу.
У той же день на прощальному обіді з приводу від'їзду Дірксена у Токіо відбулася бесіда заступника голови РВР СРСР і заступника наркомвійськмора Тухачевського з повіреним у справах Німеччини в СРСР Твардовським. Тухачевський прямо заявив, що радянський уряд не вважає за можливе продовжувати співробітництво з рейхсвером через антирадянську спрямованість німецької політики. Тухачевський високо оцінив результати військового співробітництва, зазначив, що «рейхсвер дуже підтримав Червону армію під час її будівництва» і що «у важкі часи рейхсвер був вчителем Червоної армії і таке не забувається і не буде забуте»[251].
Проте новий посол Німеччини в СРСР Р. Надольний у відповідь на слова наркома, що він розраховує на відновлення зв'язків між рейхсвером і Червоною армією, завив, що після того як РСЧА показала рейхсверу на двері, німецька сторона очікує відповідної ініціативи з боку РСЧА з відновлення двосторонніх військових відносин[252]. Наведені факти, таким чином, свідчать про те, що ініціатива припинення військового співробітництва належала радянській стороні.
15 липня 1933 р. Франція, Англія, Італія й Німеччина в обхід Женевської конференції з роззброєння підписали в Римі «пакт чотирьох», який передбачав співробітництво між його учасниками, перегляд Версальського договору, поступове досягнення Німеччиною рівності в озброєнні. Але «пакт чотирьох» не був ратифікований державами, що його підписали. На конференції у Женеві у вересні 1933 р. Німеччина вимагала негайного визнання принципу рівноправ'я в озброєнні і згоди держав на збільшення чисельності рейхсверу в три рази (до 300 тис.). Проте ця пропозиція була відхилена.
Реакція країн, що підписали з Німеччиною Римський «пакт чотирьох», була такою: Італія підтримала Німеччину, Англія й Франція виступили проти, блокувавши тим самим ревізію військових положень Версальського договору. Це, до речі, було на той час однією із цілей радянської зовнішньої політики. США зайняли нейтральну позицію. У відповідь Німеччина, вказавши на безплідність роботи конференції 14 жовтня 1933 р., відкликала свого делегата з Женевської конференції, а через п'ять днів, 19 жовтня, вийшла з Ліги Націй.
Москва ж, зробивши на той час вибір не на користь нацистської Німеччини, ініціювала підписання із сусідніми державами в Лондоні під час міжнародної економічної конференції угоди про визнання агресора, яка була спрямована проти Німеччини. Сталін і його оточення, зрозумівши, що в особі Гітлера вони зіткнулися з таким самим, як і вони, цілеспрямованим, цинічним і безпардонним політиком, намагались загнати Німеччину в глибоку політичну ізоляцію. Частково це їм вдалося. Але побоювання Заходу відносно політики уряду «національної концентрації» Гітлера були куди меншими, ніж майже неприхований страх перед можливістю більшовизації усього світу. В Берліні це розуміли. Тому, обравши курс на досягнення двосторонніх угод і взявши на себе роль «захисного валу» проти більшовизму, Гітлер вміло вирішував зовнішньополітичні питання наступного періоду. Тут були і різке політичне протистояння Москви й Берліна, й спроба радянсько-німецького зближення аж до відновлення колишніх військових зв'язків, але з «рапалль- ською політикою» було покінчено.
Таким чином, Веймарська Німеччина стала місцем, де вперто виборювали свої претензії на владу принаймні три альтернативні політичні групи: демократична, комуністична і фашистська. Усі три сили доводили тільки своє виключне право на владу. Вони мали значну кількість прихильників у строкатому партійно-політичному спектрі Німеччини 1920-х років. Така ситуація своїм формуванням завдячувала явищам, що мали місце в Європі та у світі після 1917 р. Керівництво СРСР прагнуло бачити Німеччину комуністичною державою і своїм союзником у справі остаточного вирішення проблеми світової соціалістичної революції. Звідси спроби тісних контактів, співробітництво між Червоною армією та рейхсвером, які, проте, не привели до союзу Веймарської Німеччини з СРСР. Навпаки, західні держави планували використати Німеччину в боротьбі з більшовизмом. Сама ж Німеччина, намагаючись у досягненні своїх цілей заручитися підтримкою обох сторін, закономірно в такій ситуації вдалася до політики балансування. До певного часу це приносило бажані політичні дивіденди. Окремі поступки Заходу були сприйняті як успіхи політики мирної ревізії, які, до речі, розглядалися і як наслідки економічних досягнень. Це, безумовно, започаткувало і нові тенденції у світовому господарстві — тенденції економічної інтеграції, які в той час належним чином не були оцінені і залишалися теоретичними викладками на майбутнє.
Наприкінці 1920-х років XX ст. ситуація загострилася до прямого зіткнення крайніх лівих і крайніх правих. Суспільний вибір став визначатися полярними за формою і близькими по суті силами. І не монополісти породили нацизм, а він ними був обраний в екстремальних умовах, коли загроза приходу до влади крайніх лівих готувала тотальне знищення р'инку та приватної власності. Проаналізувавши усі ці тенденції у політиці Німеччини, Радянський Союз починає згортати свої військові контакти з нею. висновки
Період 1922— 1933 рр. для Німеччини і для СРСР був досить складним і суперечливим. В обох країнах світова війна викликала глибокі зміни, які вплинули на економіку, політику та ідеологію обох країн, призвели до повалення монархічних режимів і проголошення нових форм правління. Обидві країни опинилися в зовнішньополітичній ізоляції і певний час перебували поза «клубом» великих держав. Своєрідну роль каталізатора радянсько-німецького зближення відіграло вороже ставлення Польщі до обох сусідів, яке підігравалось держава- ми-переможцями (Францією й Англією). Німеччина довгий час була на межі війни з Польщею, а Радянська Росія у 1920 р. була втягнута в цю війну і змушена була підписати Ризький мирний договір, який закріпив за Польщею частину українських і білоруських земель.
У цілому ж Веймарська Німеччина становила собою своєрідний симбіоз демократії й залишків монархізму. А тому відвертий протест проти повоєнних змін у європейському та світовому статусі Німеччини був притаманний не тільки верхнім щаблям влади, а й усім прошаркам німецького суспільства в цілому. Характерно, що це масове незадоволення посилювалося тим, що труднощі суто внутрішнього походження подавалися як такі, що спричинені становищем, в якому опинилася Німеччина після Першої світової війни. Проте після приходу до влади в Німеччині Гітлера лінія на продовження рапалльської політики, як така, була переглянута Москвою. І хоча чергова зміна влади в Німеччині сама по собі не означала для
216 Москви автоматичної відмови від пріоритетних відносин з Берліном, в силу хоча б того, що Франція просто не могла протягом короткого часу зайняти місце Німеччини, проте період Рапалло закінчився. Розпочинався новий розділ радянсько-німецьких відносин.
Рапалльський договір вніс істотні зміни в політичну ситуацію у світі. Він сприяв утворенню унікальної атмосфери для радянсько-німецького зближення, налагодження вигідного й плідного співробітництва обох країн у політичній, економічній і культурній галузях. Намагаючись вижити, ці дві країни пішли на широкомасштабне військово-економічне співробітництво, яке перетворилося в період розквіту рапалльської політики на військово- політичний союз. Підживлювали його ідеї реваншу, неприйнятність як німецькою, так і російською стороною повоєнного територіально-державного устрою в Європі, з одного боку, та ідеї світової революції — з іншого. Але, оскільки і Москва, і Берлін цинічно розглядали свої взаємовідносини як засоби досягнення власної мети, вони чудово розуміли мотиви, які спонукали до співробітництва іншу сторону, оскільки ці відносини з часом постійно еволюціонували в сторону від майже союзницьких до балансування взаємних інтересів, пошуку політичних союзників, диверсифікації військово-промислових та економічних зв'язків. На той час це були вимушені, але до певної міри логічні політичні кроки. Проте і та й інша сторони, не формулюючи до кінця свої союзницькі стосунки, добре розуміли силу й слабкість цього альянсу. Тому після того як сторони досягли природних меж у своїх взаємовідносинах, Москва і Берлін приблизно з другої половини 1920-х років розпочали використовувати свої військові зв'язки як засоби політичного тиску на відносини з державами Антанти. Вміло блефуючи й допускаючи, щоб деяка інформація потрапляла на Захід, вони на кінець 1920-х — початок 1930-х років зуміли включитися у світову політику, не відступаючи від своїх стратегічних завдань.
З урахуванням своєрідності 20 — 30-х років XX століття значення військово-технічного співробітництва між СРСР і Веймарською республікою виходить далеко за межі утилітарних інтересів військового відомства. З точки зору зміцнення обороноздатності й підвищення бойової підготовки Червоної армії його ефективність очевидна (навчання керівного командного складу РСЧА у військовій академії в Німеччині, радянських військових спеціалістів у військово-навчальних центрах рейхсверу на території СРСР, допомога у становленні радянської військової промисловості й передача передових на той час технологій, обмін військовими делегаціями й спостерігачами розвідувальними даними тощо). І хоча результати цього співробітництва не можна піддати точному обліку (кількість радянських і німецьких льотчиків і танкістів, які навчалися, посібників і настанов із танкового й повітряного бою, ведення хімічної війни, взаємодії родів військ, кількість створених моделей різного озброєння і т.д.), все ж таки його масштаби дуже значні. Інтенсивні особисті контакти військових керівників і офіцерів вищої ланки армій обох держав створили в обох країнах міцне лобі, яке виступало за підтримку й зміцнення співробітництва між Радянським Союзом і Веймарською Німеччиною. В умовах економічної відбудови Німеччини за рахунок західних кредитів і позичок (план Дауеса від 1924 р. і план Юнга від 1929 р.) зростання про- західних настроїв у Німеччині, саме наявність цього лобі, яке відстоювало необхідність двосторонніх військових зв'язків, значною мірою допомогло підтримувати потрібну Радянському Союзу «східну орієнтацію» Німеччини.
Практично завдяки військово-технічному співробітництву було закладено основи ВПК СРСР та Третього рейху. Радянська військова хімія, авіація, судно- і танкобудування зароджувалися в результаті тісної радянсько- німецької взаємодії, а також великого бажання радянських лідерів створити міцну військову машину. На це в СРСР працювали і дипломатія, і розвідка, і практично весь господарський потенціал країни. Слід підкреслити, що за рахунок створених в основному за допомогою німців великих резервів, як матеріальних, так і кадрових, країна змогла витримати і внутрішній терор, і жорстоку світову війну. Військово-промисловий аспект співробітництва позитивно відбився на розвитку радянської економіки. Фактично з надання концесії «Юнкерсу» розпочалося становлення радянської авіаційної промисловості (завод у Філях) і повітряних перевезень усередині країни. Німецькі фахівці брали участь у становленні й інших спеціалізованих галузей радянської військової промисловості, несли з собою зразки високого професіоналізму і виробничої культури.
В основному завдяки саме німецькій допомозі було успішно розпочато й проведено в СРСР військову реформу, а командири Червоної армії виросли в професійному плані завдяки вивченню німецького військового досвіду. Але зв'язки РСЧА з рейхсвером зіграли і трагічну роль у долі найбільш підготовлених і талановитих керівників Червоної армії вищої й середньої ланки. Під час судового процесу над учасниками «військової змови» (червень
р.) і відкритого політичного процесу (березень
р.) факти військового співробітництва СРСР і Німеччини, які ініціювалися й санкціонувалися вищими тоді органами політичної влади в СРСР, були поставлені обвинуваченим у провину. Майже всі вони були знищені, а отримані в Німеччині військові знання й досвід відійшли в небуття. У той же час знання й досвід, які були отримані німецькими військовими, повною мірою знайшли застосування в Другій світовій війні.
Окрім підсумків «військово-технічних» контактів, був ще один важливий аспект — зовнішньополітичний. Німеччина в основному намагалася використати зв'язки Червоної армії з рейхсвером як козир для тиску на Францію й Англію. Цим Берлін поступово поновлював свій статус великої держави і домагався скасування усіх обмежень Версальського договору. Зростання могутності радянських сухопутних сил розглядалося як терпиме, оскільки обидві країни не мали спільного кордону. Для радянських військових органів становили інтерес оперативні й тактичні розробки німецьких штабістів, їхній досвід в організації штабної служби, застосування технічних засобів.
Проте Німеччина 1920-х років стала місцем, де вперто виборювали свої претензії на владу принаймні три альтернативи: демократична, комуністична і фашистська. Усі три сили обстоювали лише своє виняткове право на владу, мали значну кількість прихильників у строкатому партійно-політичному спектрі Німеччини 1920-х років. Така ситуація до певної міри формувалася явищами, що мали місце в Європі та світі після 1917 року. Керівництво СРСР прагнуло бачити Німеччину комуністичною і своїм союзником у справі остаточного вирішення проблеми світової соціалістичної революції. Звідси спроби тісних контактів, співробітництво між Червоною армією та рейхсвером, які, проте, не привели до політичного союзу Веймарської Німеччини з СРСР. Навпаки, західні держави планували використати Німеччину в боротьбі з більшовизмом. Сама ж Німеччина, намагаючись у досягненні своїх цілей заручитися підтримкою обох сторін, закономірно в такій ситуації вдалася до політики балансування. Не менш важливим, водночас новим, було й те, що пошук мирних шляхів територіальної ревізії змушував правлячі кола Веймарської республіки шукати внутрішньо-політичний німецький консенсус між різними соціальними групами. Хоча в кінцевому результаті не вдалося ні створити сильний центр, ні об'єднати ті сили, які могли стати його опорою. Крах німецької економіки в роки світової економічної кризи 1929—1933 рр. був водночас і крахом німецьких надій на мирну ревізію Версальсько-Вашингтонських положень. Удар кризи найбільше прийшовся по середньому класу і зруйнував засади незрілої та слабкої веймарської демократії, яка за нормальних умов все ж врівноважувала крайні тенденції у суспільстві. Тепер же ситуація загострилася до прямого зіткнення лівих і крайніх правих сил. Суспільний вибір став визначатися полярними за формою і близькими по суті силами. І не монополісти породили нацизм, а він ними був обраний в екстремальних умовах, коли загроза приходу до влади крайніх лівих готувала знищення ринку та приватної власності.
Військово-політичне співробітництво, перші елементи якого з'явилися ще до підписання Рапалльського договору, тривалий час було основною опорою радянсько-німецьких відносин рапалльського періоду. Навколо нього, старанно оберігаючи ці відносини, гуртувались усі прибічники політичної й економічної співпраці обох держав.
Незважаючи на те що Гітлер прийшов до влади на ан- тиєвропейських, антибільшовицьких і реваншистських гаслах, під тиском військово-промислового комплексу він змушений був підтвердити Берлінський договір і навіть розширив його, збереглися й підтримувалися офіційні контакти офіцерів РСЧА з офіцерами рейхсверу, в Німеччині, як і до того, здійснювалися закупки військових зразків і технологічного обладнання.
У 1939— 1941 рр. відбувається певна «реанімація Рапал- ло». І знову зближення набирало оберти передусім по військовій і військово-політичній лінії: ліквідація Польщі, спільний нарад у Бресті, передача військових таємниць і технологій, поставки зразків озброєння, стратегічної сировини. Для війни проти Великої Британії та Франції Гітлеру необхідний був доброзичливий «нейтралітет» СРСР і радянська сировина. Господарський договір (19 серпня 1939 р.) і пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною (23 серпня 1939 р.) з його таємними протоколами забезпечували Гітлера і тим і іншим. Стримуючі фактори, що стояли на шляху гітлерівської агресії, було усунено.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Архівні документи
Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО)
Фонд 1 Центрального комітету Компартії України; опис 20 документи відгулів ЦК КП(б) України.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО)
Фонд 1 Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Рад робочих, селян і червоноармійських депутатів; Фонд 2 Ради Народних Комісарів закордонних справ УРСР; Фонд 3040 Української економічної наради при Раді Народних Комісарів УРСР.
Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП) Фонд 04 Народного комісара закордонних справ Радянської Росії Г.В. Чичеріна;
Фонд 05 Заступника комісара закордонних справ М.М. Литвинова;
Фонд 10 Уповноваженого представника СРСР в Німеччині
М.М. Крестинського;
Фонд 082 Рефентури по Німеччині;
Фонд 0165 Уповноваженого представництва СРСР в Німеччині.
Російський державний військовий архів (РДВА)
Фонд 4 Управління справами Народного комісаріату оборони (НКО) СРСР;
опис 1 секретаріат Управління справами НКО СРСР;
опис 14 управління справами НКО 1917 — 1940 рр.
Фонд 29 Управління ВПС СРСР;
опис 23 Учбово-стройове управління ВПС РСЧА.
Фонд 25899 Управління Українського військового округу;
опис 1 Революційна військова рада округу 1920— 1939 рр.
222 Фонд 31863 Відділ зовнішніх замовлень НКО СРСР;
опис 1 відділ зовнішніх замовлень НКО СРСР 1917—1938 рр.
Фонд 33987 Секретаріату голови РВР СРСР;
опис 1 секретаріат голови РВР СРСР 1918-1930 рр;
опис 2 секретаріат голови РВР СРСР 1918- 1934 рр.
Фонд 33988 Управління справами РВР СРСР;
опис 2 секретаріат заступника голови РВР СРСР.
Фонд 33991 Управління начальника озброєнь РСЧА;
опис 1 Управління начальника озброєнь РСЧА 1918 — 1930 рр.
Опубліковані документи
Версальский мирньїй договор: Перевод с французско- го,- М., 1925. - С. 63-64, 66-68, 74-77.
Документи внешней политики СССР.— М.: Междуна- родньїе отношения, 1959-1969,- Т. 3-5, 8-9, 11, 14, 15.
Дьяков Ю.Л., Бушуева Т.С. Фашистский меч ковался в СССР. - М.: Советская Россия, 1992,- 393 с.
КПСС в резолюциях сьездов, конференций и пленумов ЦК. - Т. 2. 1917 - 1924. - М.: Политиздат, 1970. - 355 с.
План Юнга и Гаагская конференция 1929— 1930 гг.: Документи и материальї. — М., 1931. — 58 с.
Советско-германские отношения от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора (сбор- ник документов). — М.: Политиздат, 1971. — 596 с.
Советско-германские отношения 1922—1925 гг.: Документи и материальї. — Ч. 1 — 2. — М.: Политиздат, 1977. — 607 с.
Торговьіе отношения СССР с капиталистическими стра- нами. - М„ 1938. - 147 с.
Акіеп 2ш сіеиІзсЬеп аизшагіідеп Роїііік 1918 — 1945. Зегіе В, Всі І-ХХ1 (1925-1932); Зегіе С, Всі І-ІІ (1933-1937). - СоШпдеп 1966 Ьіз 1980.
Оокишепіе 2иг сІеиІзсЬеп СезсЬісМе. 1924— 1929. Вегііп, 1975. - 457 5.
Оокишепіе /иг сІеиІзсЬеп СезсЬісМе. 1929— 1933. Вегііп, 1975. - 450 5.
Мемуарна та монографічна література
Алдан-Семенов А.И. Слово о командарме. — М.: Политиздат, 1981. -110 с.
Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 — 1932 гг. — М.: Наука, 1974. - 360 с.
Борисов Ю.В. Советско-французские отношения (1924— 1945гт.). — М.: Международньїеотношения, 1964. — 551 с.
Боффа Дж. История Советского Союза. — М.: Вече, 1992. - Т. 1. - 364 с.
Браславский И.В. Внешняя торговля капиталистических стран на первом зтапе общего кризиса капитализма. — К.: Слово, 1958. - 320 с.
Веймарская республика: история, источниковедение, историография/Межвуз. сб. научньїх трудов. — Иваново, 1987. - 170 с.
Величко Л. Пограбування Німеччини. Версальський договір. — Харків, 1930. — 65 с.
Волков С.В., Емельянов Ю.В. До и после секретних про- токолов. — М.: Воениздат, 1990. — 229 с.
Газін В.П. Економіка і зовнішня політика Веймарської республіки (1925—1933 рр.).— Кам'янець-Подільськ, 1994. — 165 с.
Галкин А.А. Германский фашизм. — М.: Наука, 1967. — 399 с.
Геллер М., Некрич Н. Утопия у власти: История Советского Союза с 1917 года и до наших дней. — Лондон, 1989. — 681 с.
ГинцбергЛ.И. Друзья новой России: Движение в защиту Советской страньї в Веймарской Германии. — М.: Наука, 1983. — 341 с.
Гинцберг Л.И. Рабочее и коммунистическое движение Германии в борьбе против фашизма (1919— 1933 гг.). — М.: Наука, 1978. - 389 с.
Гобсбаум Е. Вік екстремізму. Коротка історія XX століття. 1914- 1991. - К„ 2001. - 537 с.
Грабин В.Г. Оружие победьі,— М.: Политиздат, 1989. — 544 с.
Д' Абернон. Посол мира: Страницьі из дневника. — М., 1931. - 85 с.
Давидович Д.С. Революционньїй кризис 1923 года в Германии. Гамбургское восстание. — М.: Соцзкгиз, 1963. — 336 с.
Джонсон П. Современность. Мир с двадцатьіх по девя- ностьіе годьі: Часть первая. — М., 1995. — 564 с.
Дмитриев В.И. Советское подводное кораблестрое- ние,- М.: Воениздат, 1990,- 286 с.
Донгаров А.Г. Иностранньш капитал в России и СССР. — М.: Наука, 1990,- 168 с.
Драбкин Л. Проблеми и легенди в историографии Гер- манской революции 1918-1919 гг. - М.: Наука, 1990,- 278 с.
Драбкин Л. Становление Веймарской республики. — М.: Наука, 1978. -374 с.
Динин И.М. Творци советского оружия. — М.: Воениздат, 1989. - 201 с.
Емельянов Ю.В. Заметки о Бухарине: Революция. Исто- рия. Личность. — М.: Молодая гвардия, 1989. — 320 с.
Ерусалимский А.С. Германский империализм: история и современность. — М.: Наука, 1964,— 385 с.
Жилин П. О войне и военной истории. — М.: Воениздат, 1984. - 328 с.
Жуков Г.К. Воспоминания и размишления. — Т.1. — М.: Изд-во агентства печати «Новости», 1983. — 304 с.
Загладин Н.В. История успехов и неудач советской дипло- матии (политический аспект). — М.: Политиздат, 1990,— 210 с.
Захаров В.В. Воецньїе аспекти взаимоотношений СССР и Германии: 1921 - июнь 1941 год. - М.: ГАВС, 1992. - 236 с.
Ибрагимов Д.С. Противоборство: история создания военной техники в СССР и Германии. — М.: Воениздат, 1989. — 320 с.
Иванов В.Н. Маршал М.Н. Тухачевский. — 2-е издание, испр. идоп. — М.: Воениздат, 1990.— 320 с.
Иоффе А.Е. Внешняя политика Советского Союза 1928- 1932 гг. - М.: Наука, 1968. - 360 с.
История внешней политики СССР (под ред. А.А. Громьі- ко). - Т.1, 1917-1945 гг. - М.: Наука, 1980. - 512 с.
История дипломатии (под ред. В.П. Потемкина).— Т.З, 1919-1932 гг. - М.: Соцзкгиз, 1945,- 883 с.
История международньїх отношений и внешней политики СССР (под ред. В.Г. Трухановского). - Т.1, 1917-1939 гг. - М.: Международньїе отношения, 1967,— 440 с.
Классовая борьба в Германии в новейшее время (1918-1945 гг.). - Челябинск: ЧГПИ, 1983.- 113 с.
Кобляков И.А. От Бреста до Рапалло: Очерки истории со- ветско-германских отношений с 1918 по 1922 гг. — М.: Госпо- литиздат, 1954. —251 с.
Коваль В. «Барбаросса»: истоки и история величайшего преступления империализма. — К.: Вища школа, 1989. — 389 с.
Коваль В. Возз'єднання західноукраїнських земель та міжнародні відносини: 1939 — 1941. — К.: Вища школа, 1979. — 281 с.
Командарм крьілатьіх: Сборник воспоминаний, очерков и документов о жизни Я. Алксниса: Расширенное издание. — Рига: Лиесма, 1973. - 374 с.
Командарм Уборевич: Воспоминания друзей и соратни- ков. — М.: Воениздат, 1964. — 262 с.
Командарм Якир: Воспоминания друзей и соратников. — М.: Воениздат, 1963. - 247 с.
Копиленко М.Л. Українсько-німецькі відносини: Здобутки, проблеми, перспективи. — К.: НІСД, 1996. — 36 с.
Космач Г.А. Кризис германского либерализма в годьі Веймарской республики. Идеология и политика немецкой де- мократической партии в 1918—1929 гг. — Минск: Универси- тетское, 1989. - 188 с.
Кулініч І.М. Українсько-німецькі історичні зв'язки. — К.: Вища школа, 1969. — 360 с.
Кульбакин В.Д. Германская социал-демократия 1924 —
гг. - М.: Наука, 1978. - 309 с.
Кульбакин В.Д. Милитаризация Германии в 1928 —
гг. — М.: Госполитиздат, 1954. — 243 с.
Кульбакин В.Д. Очерки новейшей истории Германии. — М.: Соцзкгиз, 1962,- 671 с.
Ленин В.И. Полное собрание сочинений. — Т.15, 36, 39, 41,— М.: Политиздат, 1976.
Максимьічев И.ф. Дипломатия мира против дипломатии войньї: Очерк советско-германских дипломатических отноше- ний в 1933 — 1939 годах. — М.: Международньїе отношения, 1981. - 288 с.
Мессенджер Ч. Знциклопедия Войн XX века. — Яуза: ЗКСМО-Пресс, 2000. - 512 с.
Мишанов С.А., Захаров В.В. Военное сотрудничество СССР и Германии в 1921 - 1933 гт.: Анализ. - М.: ВПА, 1991. - 126 с.
Муравьев Ю.П. Политика Германии по отношению к СССР в 1929- 1932 гг. - М.: Наука, 1965. - 309 с.
Мзнвел Р. Знаменосец «Черного ордена» Гиммер. — М.: Центрполиграф, 2000. — 428 с.
Никонова С.В. Германия и Англия от Локарно до Лозан- ньі. - М.: Наука, 1966.- 344 с.
О'Коннор Т. 3. Георгий Чичерин и советская внешняя политика 1918-1930,- М.: Прогресе, 1991. - 320с.
Орлова М.И. Германия в 1924-1929 гг. - М.: Наука, 1955. - 320 с.
Поляка Г.Б. Всемирная история. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 726 с.
Прозктор Д.П. Оруженосцьі Третьего рейха: Герман- ский милитаризм 1919—1939 гг. — М.: Соцзкгиз, 1971. — 350 с.
Прозктор Д.П. Фашизм путь агрессии и гибели. — М.: Соцзкгиз, 1985. - 367 с.
Рапалльский договор и проблема мирного сосуществова- ния: Материальї научной сессии (25 — 28 апреля 1962 г.). — М.: Изд-во иностранной литературьі, 1963. — 262 с.
Риббентроп И. Между Лондоном и Москвой. Воспоми- нания и последние записи из его наследия. — М.: Центрполи- граф, 1996. - 331 с.
Рисс К. Адвокат дьявола Гебельс. — М.: Центрполиграф, 2000. - 491 с.
Розанов Г.Л. .Германия под властью фашизма (1933-1939 гг.). - М.: Изд-во ИМО, 1961. - 504 с.
Розанов Г.Л. Очерки новейшей истории Германии (1918-1933 гг.). - М.: ИМО, 1957. - 168 с.
Росенко И. А. Советско-германские отношения (1921 — 1922 гг.). — М.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1965. — 159 с.
Ротшильд Д. Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами. — К., 2001. — 689 с.
Руге В. Германия в 1917-1933 гг. - М.: Прогресе, 1974. - 376 с.
Рудченко А.М. История становлення и развития совет- ско-германских зкономических отношений 1917—1925 гг. — М.: Прогресе, 1972. - 389 с.
Савушкин Р.А. Развитие советских вооруженньїх сил и воєнного искусства в межвоенньїй период (1921 —1941 гг.). — М.: Воениздат, 1989. - 360 с.
Сейерс М., Кан А. Тайная война против Советской Рос- сии. — М.: Изд-во иностранной литературьі, 1947. — 456 с.
Сергеев Ф. Тайньїе операции нацистской разведки 1933 — 1945 гг. - М.: Прогресе, 1991. - 321 с.
Советские вооруженньїе сильї: История строительства. — М.: Воениздат, 1978. - 516 с.
Степанов А.И. Из истории советско-германского зконо- мического сотрудничества (1924—1926 гг.) // Ученьїе записки МГИМО МИД СССР. - Вьіп. II. - М.: Изд-во МГИМО, 1960. - 307 с.
Суворов В. Ледокол. Кто начал Вторую мировую войну? Не фантастическая повесть-документ. — М.: Новое время, 1992. - 352 с.
Сухоруков С.Р. Западногерманская буржуазная историо- графия советско-германских отношений 1917— 1932 гг. — М.: Наука, 1976. - 232 с.
Табуи Ж. 20 лет дипломатической борьбьі. — М.: Изд-во иностранной литературьі, 1960. — 464 с.
Типельскирх К., Кессельринг А. Итоги Второй мировой войньї. - М.: АСТ, 1998. - 634 с.
Тренвил Д. История XX века: Люди. Собьітия. Фактьі. — М„ 1999. - 782 с.
Трубайчук А.Ф. Брудершафт двох диктаторів. — К.: Істина, 1993. - 335 с.
Трубайчук А.Ф. 1939 год: к истории советско-германского сговора. — К.: Ассоциация историков «Истина», 1994. — 138 с.
Трухнов Г. М. Из истории советско-германских отношений (1920-1922 гг.). - Минск: Изд-во БГУ, 1974.-196 с.
Трухнов Г. М. Классовая борьба в Германии в 1922 — 1923 годах. — Минск: Изд-во БГУ, 1969.— 243 с.
Трухнов Г.М. Поучительньїе уроки истории. Три советско-германских договора (1922—1926 гг.). — Минск: Изд-во БГУ, 1979. - 183 с.
Трухнов Г.М. Рапалло в действии: Из истории советско- германских отношений (1926— 1929 гг.). — Минск: Изд-во БГУ, 1982. - 215 с.
Хайцман В.М. СССР и проблема разоружения (между Первой и Второй мировими войнами). — М.: Изд-во Академии наук СССР, 1959. - 452 с.
Хміль І.С. З прапором миру крізь полум'я війни: Дипломатична діяльність Української РСР (1917-1920 рр.). - К., 1962. - 315 с.
Черчилль У. Вторая мировая война. — М.: Политиздат, 1991,- Т.1. - 465 с.
Шавров В.Б. История конструкций самолегов в СССР до 1938 года. — М.: Машиностроение, 1978. — 576 с.
Шейнис З.С. Максим Максимович Литвинов: револю- ционер, дипломат, человек. — М.: Политиздат, 1989. — 432 с.
Шеленберг В. Секретная служба Гитлера: Мемуарьі начальника управлення шпионажа и службьі безопасности СД. — К.: Воениздат, 1991. - 325 с.
Ширер У. Взлет и падение Третьего рейха. — Т. 1. — М.: Политиздат, 1991. - 593 с.
Шишкин В.А. Цена признання: СССР и страньї Запада в по- исках компромисса (1924-1929 гт.). - СПб.: Наука, 1991. - 439 с.
Щетинов Ю.А., Старков Б.А. Красньїй маршал. — М.: Наука, 1990. - 284 с.
Зндрю К., Гордиевский О. КГБ и история внешнеполи- тических операций от Ленина до Горбачева. — М.: N013 Вепе, 1992. - 768 с.
Яковлев А.С. Цена жизни: Записки авиаконструктора. — М.: Политиздат, 1987. - 510 с.
Апсіегіе А. Оіе сіеиізсіїе Караііо — РоШік. ОеиІзсЬ- 5о\*]еІізс1іе. Вегіеііипдеп 1922 - 1929. - Вегііп (Обі), 1962. - 248 5.
Веіїеі \ЛЛ, Н0І20ІСІ 3. ОеиІзсЬ-Зо^еІізсІїе ШігІзсЬаІІзЬе- 2іе1іипдеп іп сіег 2еії сіег Шеітагег КериЬІік. — Васіеп-Васіеп, 1979. - 273 5.
ВегдзсШскег Н. ОеиІзсЬе СЬгопік 1933 - 1945. Еіп 2ЄІ1- Ьіїсі сіег іазсіїізіізсіїеп Оікіаіиг. — Вегііп, 1982. — 576 5.
ВегпсІоііГ Н.К. Сепегаї гтзсЬеп Озі иМ УУезІ. Аиз сіеп СеЬеітпіззеп сіег ОеиІзсЬеп КериЬІік. — НатЬигд, 1954. — 320 5.
ВисЬЬеітК. Оіе \Уеітагег КериЬІік. — МипсЬеп, 1961. — 200 5.
Вгипіпд Н. Метоігеп 1918 - 1934. - 5іиПдагі, 1970. - 721 5.
Сагг Е. Н. Сегтап-5о\аеІ Кеіаііопз Ьеішееп Тшо УУогІсІ Шагз 1919 - 1939. - ВоШтоге, 1959. - 146 р.
Сагеїі Р. ипіетеЬтеп ВагЬагозза: ОеиізсЬег МазсЬ пасЬ гиззіапсі. — РгапкГигІ ат Маіп, 1963. — 573 5.
Сагзіеп Р.Ь. Кєіс1із\ує1іг ипсі Роїііік 1918 - 1933. - Кбіп; Вегііп, 1964. - 484 5.
Сгаід С.А. ТЬе Роїііісз ої ІЬе Ргиззіап Агту, 1940 - 1945. - Ьопсіоп, 1964. — 565 р.
ЕгГигІЬ М. Віє СезсЬісЬІе сієз сіеиІзсЬеп СепегаїзІаЬез 1918-1945. - СоПіпдеп, 1960. - 326 5.
Егіскзоп Л. ТЬе Зоуієі НідЬ Соштапсі. А МШіагу-РоІШсаІ Нізіогу. 1918-1941. - ИешУогк, 1962. - 480р.
РаЬгуР. ОегНШег - 5іа1іп - Ракі. - Оагтзіасії, 1962. - 535 5.
РаЬгу Р. Оіе Бо^еіипіоп ипсі сіаз ОгШе КеісЬ. Еіпе сіоки- тепііегіе СесЬісЬіе сіег сіеиІзсЬ — йо\у]єіізсЬєп ВегіеЬипдеп топ 1933 Ьіз 1941. - ЗиіПдаП, 1971. - 485 5.
РізсЬег Ш. ОеиІзсЬе ШігІзЬаІЇзроІШк 1918-1945. - Оріасіеп, 1968. - 125 5.
Сеуег М. Аиїгизіипд осіег 5ісЬегЬіІ. Оіе КєісЬзууєЬг іп сіег Кгізе сіег МасЬіроШік 1924 - 1936. - ШіезЬасіеп, 1980. - 280 5.
СоШЬасЬ М. - Ь. Кагі Яасіек ипсі сііе сіеиІзсЬ-зо^еІізсЬеп ВегіеЬипдеп 1918 - 1923. - Вопп, Вас! - СосіезЬегд, 1973. - 163 5.
Созгіопу Р. Оіе Коїе Агтее: СезсЬісЬІе ипсі АиГЬоисіег 5о\^еІізсЬеп 5іегеі1кга!іе зеіі 1917. - \¥іеп, 1980. - 447 5.
Сгоепег Ш. ЬеЬепзегіппегипдеп. Лидепсі-СепегаІзІаЬ — Шеіікгіед. - СоПіпдеп, 1957. - 584 5.
Сисіегіап Н. Еггіпегипдеп еіпез 5оНаІеп. — НеісіеІЬегд, 1951. - 464 5.
НаГІпег 5. Оег Таиіеізракі. Рипі/ід ]аге сіеиІзсЬ-зо^'еііз- сЬег ВегіеЬипдеп. — НашЬигд, 1968. — 137 5.
Наід К.Н., Могіз О.5., Реіегз А.К. Сегшап-5оУіеІ Кеіаііопз іп Ше \¥еішаг Ега. РгіепсізЬір (гот №сеззіІу. — Аісіегзпої, 1985. - 206 р.
Наїїдагіеп СЛ/У. Ніііег, КеісЬзугеЬг ипсі іпсіизігіе гиг СезсЬісЬІе сіегіаге 1918-1933. - Ргапкїигі аш Маіп, 1962. - 139 5.
Ніідег С. Шіг ипсі сіег Кгеші. ОеиІзсЬ-зо^еІізсЬе ВегіеЬипдеп, 1918—1941. Егіппегипдеп еіпез сіеиІзсЬеп Оіріошаїеп. - РгапкГигІ аш Маіп; Вегііп, 1964. - 322 5.
Ніідег С., Меиег А.С. ТЬе іпсошраіЬІе АІІіез. А шешоіг Нізіоги оГ Сегтап-5оУіеІ Кеіаііопз 1918-1941. - Меш Уогк, 1953. - 350 р.
НШдгиЬег А. Копііпуііаі ипсі Оізкопііпиііаі іп сіег сіеиІзсЬеп АиззепроІШк уоп Візтагк Ьіз НШег. — ОиззеШогГ, 1971. - 365 5.
Лозі ВоІзсЬаПег Ьеі сіеп Коїеп 2агеп. Оіе сіеиІзсЬеп МіззопзсЬеГз іп Мозкаи 1918 Ьіз 1941. №зЬ СеЬеітакІеп ипсі регзоп ІісЬеп АиГгеісЬпипдеп. — Меіп, 1967. — 336 5.
Козігіпд Е. Оег тіШагізсЬе МіШег гугізсЬеп сіешу ОеиІзсЬеп КеісЬ ипсі сіег 5о\^еІипіоп 1921 Ьіз 1941 ВеагЬ уоп Н. Тезке. - РгапкГигІ аш Маіп, 1960. - 334 5.
КоЬап Ь. Киззіа ипсі ІЬе Шеішаг КериЬІіс. — СашЬгісіде, 1954. - 168 р.
КгиттасЬег Р.А., Ьапде Н. Кгіед ипсі Ргіесіеп. СезсЬіЬІе сіег сіоеІзсЬ-зо\^еІізсЬеп ВегіеЬипдеп. Уоп Вгезі — Шоуузк гит ІІпІегпеЬтеп ВагЬагозза. — МипЬеп, 1970. — 565 3.
Кисгупзкі Л. Оаз Сгоззе СезсЬаП. — Вегііп, 1967. — 310 5.
Мапзіеіп Е. Аиз еіпеш 5о1сіа1;еп1ес1еп. — Вопп, 1958. — 359 5.
Меіег-УУеІскег Н. 5еек. - Ргапкіигі аш Маіп, 1967. - 288 5.
Меіззпег О. 5іааІзекгеІаг ипіег ЕЬегІ, НіпсіепЬигд, НШег. — НашЬид, 1950. - 400 5.
Мйііег К.-О. Оаз Тог гиг ШеІІтасЬІ: Оіе Весіеиіипд сіег 5о\^еІипіоп Шг сііе сіеиІзсЬ ШігІзсЬаїІз ипсі Кизіипдзроіііік глуіз- сЬеп сіеп УУеІІкгіедеп. — Воорагсі ат КЬеіп, 1984. — 403 5.
МеЬгіпд Ш. Оіе СезсЬісЬІе сіег сіеиІзсЬеп РапгетаГГе 1916-1945. - Вегііп (Мезі), 1969. - 328 5.
N012016 Л. ОеиІзск-5о\^еІізсЬе ШігІзсЬаГізЬегіеЬипдеп іп сіег 7.ЄІІ сіег \Уеітагег КериЬІік. — Васіеп-Васіеп, 1979. — 288 5.
ІЧизз К. Мііііаг ипсі \УіесіегаиГги8Іипд іп сіег \Уеітагег КериЬІік: 2иг роШзсЬеп Коїіе ипсі Епішіскіипд сіег КєісЬзууєЬг. — Вегііп, 1977. - 371 5.
Ргіпг ги Ьоууєпзієіп Н. ОеиІзсЬе СезсЬісЬІе уоп АпГапдеп Ьіз гиг іипдмагі Седеімагі. — МипЬеп, 1982. — 766 5.
Караііо дезіегп ипсі Ьеиіе. - Наїе, 1962. - 138 5.
Кетег С. ОеиІзсЬе АгЬеіІепМедаІіоп іп сіег 5о\\гіеІипіоп. — Вегііп, 1963. - 311 5.
КЬосіез Апіопу. Ргорадапсіа ТЬе Агі о! Регзиазіоп, УУогІсі Шаг II. Есіііесі Ьу Уісіог Магдоііп. — Мєуу Уогк СЬеїзеа Ноизе, 1976. - 581 р.
Козепіеісі С. 5о\у]еІипіоп ипсі ОеиІзсЬІапсі. — Вегііп (Озі), 1984. - 512 5.
Киде \У. ОеиІзсЬІапсі уоп 1917 Ьіз 1933. - Вегііп (Озі), 1978. - 558 5.
Зеаіоп А., 5еаІоп Л. ТЬе 5о\^еІ Аітпу: 1918 Іо ІЬе ргезепі. — Ьопсіоп, 1986. - 299 р.
БЬігегШ. 20-ІЬ Сепігу Логпеу. - ВгізЮІ, 1984. - 219 р.
Тауіог А.Л.Р. ТЬе Огідіпз оі іЬе Бесопсі \¥огН Шаг. - Иеш Уогк АІЬепеиш, 1962. - 387 р.
Уоікег К.-Н. Оокишепіе ипсі ОокишепІагрЬоІоз гиг СезсЬісЬІе сіег сіеиІзсЬеп І^иіїугаіїе. Аиз сіеп СеЬеітакІеп сіез КеісЬзу^еЬгтіпізІегіитз 1919—1935 ипсі сіез КеісЬзшеЬгті- пізіегіитз 1933-1939. - Зіиіідагі, 1968. - 488 5.
Шадпег С. ОеиІзсЬІапсі ипсі сіег Бо^еІізсЬ-РоІпізсЬе Кгіед 1920. - ШіезЬасіеп, 1979. - 294 5.
ШігІЬС. ЛозерЬШіП. - Вегііп, 1980. - 401 5.
Шедпег В. ТЬе ШаГГеп - 83 Огдапігаїіоп, Меоіоду, апсі Рипсііоп. Тгапзіаіесі Ьу КопаШ ШеЬзІег. — ОхГогсі Вазії В1аск\^е11, 1990. - 378 р.
Періодичні видання
Абрамов Н.А. Особая миссия Канделаки // Вопросн истории,- 1991.-№ 4-5. - С. 144-156.
Армия и общество 1900—1941 гг.: Статьи и документи // РАН Институт российской истории (под ред. В.П. Дмит- ренко). - 1999. - С. 138-185.
Ахтамзян А.А. Военное сотрудничество СССР и Германии 1920—1933 гт. // Новая и новейшая история. — 1990,— №5. - С. 3-24.
Ахтамзян А.А. Советско-германские зкономические отношения в 1922 — 1932 гг. // Новая и новейшая история. — 1988. - №4. - С. 42-57.
Баев В.Г. Вопроси репарационной политики Веймарской республики//Вопросьіистории. — 1977,— №9. — С. 192—199.
Баев В.Г. Документи рейхстага как источник по истории Веймарской республики // Веймарская республика: История, источниковедение, историография. — Иваново: Изд-во ИГУ, 1987. - С. 15-65.
Бойцов В.В. Рейхсвер и Красная армия // Красная звез- да. - 1990, 25 ноября.
Бойцов В.В. Секретние лаборатории рейхсвера в СССР // Армия. - 1992. - № 2, 3, 4, 6.
Васильєв В.И. История германского федерализма // Новая и новейшая история. — 1998. — № 3. — С. 27 — 49.
Вестник МИД СССР. - 1989. - № 10. - С. 65.
Викторов Б. Заговор в Красной армии // Правда. — 1988, 29 апреля.
Возвращенньїе имена: Сборник публицистических статей в 2-х книгах. - М.: Изд-во АПН, 1989.
Газін В.П. Густав Штреземан: історичний портрет в історіографії та сучасності // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. — Вип. 8. — К., 1999. — С. 215 — 244.
Горлов С.А. Военное сотрудничество СССР и Германии в 20-е годьі // Международная жизнь. — 1991. — № 9. — С. 4 — 11.
Елисеева Н.Е. Советская воєнная делегация на маневрах в Германии. 1932 год // Советские архивьі. — 1991. — № 1. — С. 70-77.
Емельянов Ю.В. Бмл ли заговор против Тухачевского? // Слово. - 1991. - № 12,- С. 8-11.
Зданович А. Тайньїе лаборатории рейхсвера в России // Армия. - 1992. - № 1,- С. 62-68.
Информационньїй бюллетень пресс-бюро дипломати- ческого отдела наркома иностранньїх дел УССР. — 1922. — №7,- С. 25-28.
Кривошеев Г.Ф. Война брони и моторов // Военно-ис- торический журнал. — 199і!. — №4.— С. 36 — 41.
Нарьїкова Н.М. О некоторьіх источниках по истории крестьянского движения в Веймарской республике // Веймар- ская республика: история, источниковедение, историогра- фия. - Иваново: Изд-во ИГУ, 1987. - С. 16-33.
Нежинский Л. И. Бьіла ли воєнная угроза СССР в кон- це 1920-х - начале 1930-х годов // История СССР. - 1990. - №6. - С. 14-31.
Орлов Б.М. В поисках союзников: командование Красной армии и проблеми внешней политики в 1930-х годах // Вопроси истории. - 1990. - № 4. - С. 40-53.
Повоєнна стабілізація (1922—1929 рр.). Німеччина // XX століття. Нариси з історії (1901 - 1945). - Кн. 1. - К„ 1998. - С. 140-141.
Рапалльская политика: истоки, традиции и современ- ность: Тезиси докладов и сообщений участников научного се- минара (26-27 мая 1992 г.). - Минск, 1992. - 180 с.
Рапалльский договор и проблема мирного сосущество- вания: Материали научной сессии (25 — 28 апреля 1962 г.). — М.: Изд-во иностранной литератури, 1963. — 262 с.
Рожик М.Є. Радянсько-німецькі економічні зв'язки в 1929— 1932 рр. // Питання нової та новітньої історії. Міжвід. наук. зб. - 1975. - Вип. 21. - С. 46-53.
Случ С.З. Германо-советские отношения в 1918 — 1941 го- дах // Славяноведение. - 1996. - № 3. - С. 99-104.
Сувениров О.Ф. Наркомат обороньї и НКВД в предво- енньїе годьі//Вопросьі истории. — 1991. — № 6. — С. 26 —35.
Трубайчук А.Ф. Червона армія і рейхсвер у 20-ті роки // Український історичний журнал. — 1993. — № 1.— С. 40 —49.
Трубайчук А.Ф. Веймарська республіка // Історичний календар 1999: Науково-популярний альманах. — К., 1998. С. 240-242.
Умов В. Секрет в Филях // Комсомольская правда. — 1989, 14 сентября.
Черток Б.Е. У советских ракетньїх триумфов бьіло немецкое начало // Известия. — 1992, 5, 6, 7, 9, 10 марта (№54-58).
Якобзен Х.А. Что означает ньіне «Рапалло»? // Гутен таг. - 1992. - №4. - С. 36-37.
Огееіг О. Аик сіег 2изаттепагЬеіІ уоп КєісЬзууєЬг ипсі Коїег Агтее// МіІіІагдезсЬісЬІе. - 1990. - №5. - 5.475-491.
Саігке НЖ Киззо-Сегтап Мііііегу СоІІаЬогаІіоп сіигіпд Ше Шеітаг КериЬІік // Ашегікап Нізіогікаї Кє\уієуу. — Уоі. ЬХІІІ. - 1958. - Аргії, № 3. - Р. 590-597.
Зреісіеі Н. КеісЬзшег ипсі Коїе Агтее // УіегІеЦаЬгеЬеГіе їиг 2еіІдезсЬісЬіе. - 1955. - № 1. - 5. 3-39.
Зіисіепі К. К.еісЬз\\геЬг ипсі Коїе Агтее // ІліЙшаГГепгеуие. - №5-6. - 5. 151-170.
2еіс11ег М. Еізегпез Кгеиг ипсі Коїег Біегп // РогзсЬипд РгапкГигІ. - 1991. - № 4. - 5.2-15.
2еіс11ег М. І-иПкгіедзсіепкеп ипсі ОШсіегзаизЬіМипд ап сіег Монкаиег 2ико\У8кіі — Акасіетіе іт ]аЬге 1926. Оіе Сгирре РісЬід ипсі сііе Зо^еІізсЬеп Ьиіізігеіікгаїїе // Мііііаг- СезсЬіеЬШзсЬе МіПеіІипдеп. - 1987. - № 1. - 5.127-174.
Дисертаційні дослідження
Гиленсен В. Восстановление военнрй моїци Германии в годьі Веймара (1919— 1932 гг.) Автореферат дис. ... канд. истор. наук 07.00.02 / Моск. гос. пед. ин-т. - М.,1967. - 21 с. Кабанов В.И. Производственно-технические связи Украиньї и Германии в 1922—1932 годах. Дис. ... канд. истор. наук 07.00.01. — Днепропетровск, 1994. — 306 с.
Калінічева Г.І. Українсько-німецькі освітні і наукові зв'язки у 1920-х — на початку 1930-х років. Дис. ... канд. істор. наук 07.00.01. - Донецьк, 1996. - 228 с.
Енциклопедії
Великая Отечественная война 1941 — 1945. — М.: Советская знциклопедия, 1985. — 832 с.
Военно-знциклопедический словарь. — М.: Воениздат, 1983. - 863 с.
Знциклопедия Третьего рейха. — М.: Локид—миф, 1996. -587 с. ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
А
Аванесов А. 96 Адам 146, 155, 156, 172, 173 Адан В. 163 Александров 185 Алксніс Д. 19, 132-134, 183 Амберг 149, 151, 152 Аппога 160, 161, 164, 165, 171 Арнольд 91
Ахтамзян А. 21, 27, 28, ЗО Б
Баранов 85, 124, 134, 167 Баторський 164 Бауер Г. 59 Бєлов Е.162
Берзін 130, 134, 137, 153, 166, 182
Бернарді 142 Бешніт 162, 167 Білецький 91 Бісмарк 38 Блінов 182
Бломберг В. 132, 141, 153, 164, 166-168, 182, 208 Блюхер 167 Бобров 164, 166 Богданов 72, 73, 79 Бойцов В. 22, ЗО Боккельберг 158, 163, 175, 206, 207
236
Братман-Бродовський 104 Бріан 108, 115, 193, 196, 197
Брокдорф-Ранцау У. 54, 68, 69, 74, 76, 77,81,91, 101, 104, 109, 110, 117, 119 Брон С. 55
Брюнінг X. 193, 196-200 Будьонний С. 207 Бусшсе-Іппенбург Е. 167 Бухарін 94, 98, 200 Бушуєв Т. 17 Бюлов 209
В
Варм-БольдХ. 192 Вернер 91 Ветцель 118, 126 Вєнцов С. 206 Вільберг126 Віммер 136
Вірт 67, 78, 101, 119, 120, 182 Волков С. 34
Вольф П. (Вюльфінг П.) 71 Ворошилов К. 94, 97, 98, 130, 132-143, 146, 154, 155, 160, 166, 168, 169, 172, 175, 183, 185, 187, 188, 200, 201, 206, 207, 212
Г
Газін В. ЗО, 31 Гайліс 96 Галкін А. 26 Галенкамп 167 Гальперін А. 89, 96 Гаммерштейн-Екворд 132, 142-144, 146, 154, 155, 163, 168-170, 172-174, 185, 189 Ганецький 110 Гейдельбергер 91 Геллер М. 32, 71-73 Генер 169 Генріх 91 Гесслер 113, 119 Гіленсен 34
Гінденбург 106, 173, 174, 195,
198 - 201, 208 Гінзбург А. 89 Гітлер А. 28, 175, 198-200, 203, 204, 206-208, 214, 216, 221
Горбачов 174 Горлов С. 22, 23, ЗО, 33 ГрабінаВ. 18 Гренер 168, 189, 201 Гроте 190 ГрязновІ. 145 Гувер Г. 195 Гугенберг А. 210 Гудеріан 20, 145, 147
А
Д'Абернон 53, 106 Дауес 103, 104 Дзержинський 81, 90, 92, 99, 123
Девінгталь 93 Дибенко П. 97, 162 ДірксенХ. 111, 117, 118, 175,
189, 191, 204, 207 - 210, 212 Довгалевський В. 197 Донгаров А. 34 Дубовий І. 164, 174 Дьяков Ю. 17 Дюстерберг 198
Е
Еберт 68, 76
Ейдеман 160, 161, 164, 165 Еккорт Т. 90
Енвер-паша 58, 59, 62, 63 Еремеєв 85, Еріксон Д. 63 Ерріо 104, 206 Ешонек 136
Є
Єгоров 172, 201, 206, 207 Єлисеєва Н. 33 Єремєєв 85 Єрусалимський О. 24 Єфімов 171, 207
Ж
Жігур 164, 165 Жувенел 209
З
Загладін М. 46, 47 Заксенберг Г. 79 Захаров В. 33 Зданович А. 22 ЗеєбахК. 71 Зинов'єв 81, 98 Зімонс 98 Зомберг162 Зоф 85 Зуєв 164
І
Іванов В. 34 Іпатьєв В. 89
Й
Йодль 144 Йоффе А. 27, 29
К
КаасЛ. 200 Кабанов В. 34, 35 Калиновський К. 179 Калінін 98 Калінічев Г. 34, 35 Каменєв 81, 85, 99, 161 Каменський І. 179 Карахан Л. 65 Карстен 37, 38, 60 Карцев 182 Каст 71 Кернер 110 Кестрінг 59, 167, 172 Клім 119 Кліппе 91 Клекнер 191 Клюн 142 Кобляков І. 24 Колін X. 210 Кон 58
Копп 58, 63-67 Корк 165, 166, 185, 207 Кот П. 206 Кохенхаузен 167 Красильніков 160 Красін 51, 52, 59, 66, 68, 81 Крато 165 Крайг 38 Кребе144
Крестинський М. 14, 51, 67, 70, 75, 90, 92-94, 98, 104-106, 113, 117, 144, 161, 162, 168, 192, 201, 204-209 Крюгер 91 Куйбишев 123, 164 Кулик 169 Кульбакін В. 27 Куно В. 59, 68, 70, 74, 75
Курціус 191, 196 Кюленталь 169
А
Лаваль П. 196 Лаціс 162 Лашевич 85 Лебедєв П. 71-73 Левандовський М. 174 Левічев 212 Ленін 46, 51,62, 76, 120 Литвинов М. 14, ЗО, 52, 79, 93, 110, 117, 119, 197, 202, 203, 206
Лібкнехт К. 203 Літ-Томсен 110, 124, 137 Ломан В. 74 Лонгва 162
Лунєв 98, 160, 165, 166 ЛюдвігМ. 144, 155, 162, 184,
185, 187, 194, 201 Лютер X. 59, 103, 106 ЛютцО. 137, 142, 145, 147, 212
М
Максімичев І. 27, 28 Мальцан А. 63, 67, 101 Манштейн 20,172 Маркс В. 103, 117 Массов 60 Межніков 134, 207 Мендрас 206 Менцель В. 72, 73, 86 Мікоян А. 191 Мітман 91
Міттельберг 134, 166 Міттельбергер 163 Молотов 94, 98, 200, 201 Мольт 132-134 Монті 174
Мрочковський С. І. 89, 93, 96 Муклевич 99, 126, 127 Мюллер 165 МюллерГ. 141 Мюллер X. 59, 189, 193
Н
Надольний Р. 212, 213 Некрич Н. 32 Нерінг 145 Нємцов 93
Нідермаєр О. 64, 65, 89 Новаковський І. 49 Новаковський Ю. 55 Нойрат К. 202, 208, 209
О
Оберміллер 182 Орджонікідзе Г. 191 Орлов В. 163, 207 Орлова М. 25
П
Папен Ф. 173, 193, 197, 199,
200, 201, 208, 209 Пірнер 142 Примаков В. 174 Пробст В. (Плото) 71, 73 Прозктор Д. 26 Путна 171, 180, 183 Путов 73 Пфайфер 81, 82 Пшор 162
П'ятаков 81, 191, 193, 194 Р
Радєк К. 50, 51, 58, 59, 67, 70, 200, 201 Радльмаєр 142 Радовіц 101
Раковський 48, 51 Ранцау 72 Ратенау В. 53 Рехберг193
Риков 64, 81, 94, 98, 200, 201 РозенбергА. 54, 210 Розенберг Ф. 69 Розенгольц 72-75, 81, 87, 89,
90, 94 Росенко І. 27 Рохінсон 182 Руланд Б. 63
С
Свєчніков 160 Седякін 174
Сект 20, 21, 34, 37, 54, 57-64, 67, 70, 77, 86, 89, 94, 98, 113, 114, 120, 164, 172, 200 Сетала 113 Симонс В. 47, 48 Склянський Е. 62, 63, 71, 72, 74 Скоропадський П. 48 Смагін 211, 212 СпейдельХ. 136 Сталін Й. 25, 28, 29, 32, 34, 81, 94, 97, 129, 144, 161, 200, 201, 214 Старк 91 Старков Б. 33 Степанов 162 Стомоняков 92, 98, 191 Сухоруков 207
Т
Тайхман 71,73 Твардовський 212 Тельман 198, 203 Тіллс Г. 73 Тодорський 165
Толоконцев 97 Томале 145 Трепнер 153 Тріандафілов 164, 165 Троцький Л. 62, 63, 64, 67, 69,
71,81,83, 91,98, 120, 123 Трубайчук А. ЗО, 31 Труханів Г. 27, 28 Туров 89
Тухачевський М. 32, 33, 143, 144, 165, 167, 171, 173-175, 178, 201, 207, 212, 213
У
Уборевич 1.19,134,143,160-164,
178, 185, 187, 188, 201 Угланов 99 Ульянов В. 51
Уншліхт І. 85, 93, 94, 96 - 98,
129, 144, 163 Уриваєв 187 Урицький С. 174 Устінов 75
Ф
Федько 164, 165 Фельдман 164, 174 Феннер 116
Фішер X. 67, 100, 118, 165 Фішман 97, 158, 169 Флюрі 182 Фольшер 182 Фомін П. 54 Форсбах 71 Франсуа-Понсе 209 Фрунзе М. 81, 83, 85
X
Хабер Ф. 86 Хайє 115, 163
Халепський 212 Хальм 163, 165 Харпе 142, 145
Хартман 167, 204, 205, 211, 212 Хассе X. 59, 70, 87, 89, 90, 91, 94 Хаумільд 113 Хельмут 167 Хейнкель135
Хільгер Г. 36, 58, 65, 119, 207, 209
Хінчук 192, 206 Хот 165
Хофмайстер 172 Ч
Чемберлен О. 107 Черчілль У. 20 Чичерін Г. 14, 46, 52, 53, 62, 64-68, 72, 74, 75,81,96, 101,104-106, 109,115 Чунке Ф. 57, 64, 90
Ш
Шавров В. 18
Шайдеман Ф. 59, 116
Шапошніков 73, 167
Шейніс 3. 34
Шкловський 96
Шлейхер К. 66, 173, 200-203
Шмерзе П. 73
ШміцО. 185
Шмольке 165
Шпайдель 41
Штар 127
Штекель 79
Штольценберг X. 73, 86, 88,
89, 96 - 98, 155 Штреземан Г. 54, 59, 75, 76, 103-107, 115, 117, 119, 141, 149, 168 Штюклен 58 Штюльпнагель 163, 212 Шуберт 64, 79, 103, 118, 119
щ
Щетінов Ю. 33 Ю
Юнг О. 195 Юнкере X. 86, 98, 99
Я
Ягода 96 Якір 19, 162, 165 Яковенко 144 ЯковлєваА. 18 Якубович 75, 91
А
Апйегіе А. 36 В
Веііеі Ш. 36 Вгипіпд Н. 20
С
Сагг Е. 36, 58
Сагзіеп Р. 37, 38, 40, 60, 65, 68 Сгаід С. 37
Е
ЕгШгіЬ XV. 37 Егіскзоп Л. 39, 63
Р
РагЬу Р. 36 С
Саїхке Н. 40, 41 Сеуег М. 37 Созхіопу Р. 39, 61 Сийегіап Н. 20
К
КоЬап Ь. 36 Козігіпд Е. 20, 40, 41
М
Мапзіеіп Е. 20 Меіег-\Л/е1скег С. 37 Могіза О. 36 Меиег А. 36, 59 МШІег К.-Б. 37, 38
Р
Реіегза А. 36 К
КозепїеШ С. 36
БсЬеІІепЬегд XV. 20 Беаіоп А. 39, 40 Беаіоп Л. 39, 40 БреійеІ Н. 42 Біисіепі К. 20
Н
Уоікег К.-Н. 40, 60
Наід К. 36, 58 Ніідег С. 36, 59, 63, 65 Кисхупзкі Л. 45, 48 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОЮЧЕНЬ
АЗПРФ
—
Архів зовнішньої політики Російської Федерації
ВЗАО
—
Всесоюзне зброярно-арсенальне об'єднання
ВКП(б)
—
Всесоюзна Комуністична партія (більшовиків)
ВМФ
—
Військово-морський флот
ВО
—
військовий округ
ВОГРУ
—
Воєнна група
впк
—
Військово-промисловий комплекс
ВПС
—
Військово-повітряні сили
ВРНГ
—
Вища рада народного господарства
ВЦВК
—
Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет
ДАК
—
Дойче Автомобіль Конструкціонс гезельшафт
КБ
—
Конструкторське бюро
КП(б)У
—
Комуністична партія (більшовиків) України
КПН
—
Комуністична партія Німеччини
лво
—
Ленінградський військовий округ
мво
—
Московський військовий округ
МЗС
—
Міністерство закордонних справ
НЕП
—
Нова економічна політика
НКЗС
—
Народний комісаріат закордонних справ
НКО
—
Народний комісаріат оборони
НСДАП
—
Націонал-соціалістична робітнича партія
(нім. ^БАР)
ОР
—
отруйні речовини
ПКВО
—
Північнокавказький військовий округ
Р
—
Росія
РА
-
Російська армія
РВР
—
Революційна військова рада
РДВА
—
Російський державний військовий архів
РНК
—
Рада Народних Комісарів
РСЧА
—
Робітничо-Селянська Червона армія
СА
—
Штурмові загони
САВО
—
Середньоазіатський військовий округ
242
СДПН — Соціал-демократична партія Німеччини СС — Охоронні загони
УВО — Український військовий округ УВПС — Управління військово-повітряних сил УММ — Управління механізації та моторизації ХВО — Харківський військовий округ ЦВХП — Центральний військовий хімічний полігон ЦДАВО — Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ЦДАГО — Центральний державний архів громадських об'єднань України
АННОТАЦИЯ
В монографии на основе системного анализа широкого круга источников и научной литературн исследуются и анализи- руются основнне направлення военно-технического сотруд- ничества СССР и Веймарской республики в 1922— 1933 годах, период, которьій и на сегодняшний день остается наименее ос- вещенннм в историографии советско-немецких военно-поли- тических связей первой половини XX столетия. Прослежива- ются и внясняются некоторне закономерности и особеннос- ти, характерніше для восстановления и развития воєнного по- тенциала обеих стран, характеризуются внешнеполитические факторьі, которне обусловили развитие воєнного сотрудниче- ства между странами с учетом международной ситуации и внутренних социально-политических факторов.
Именно на Германию возлагалась призрачная надежда на мировую революцию, кроме того, Германия рассматривалась большевиками в качестве потенциального союзника в буду- щей борьбе с Польшей (что занимала откровенно антисовет- ские позиции и имела тесньїе связи с Францией и Англией) или как возможньїй противовес последней. После проведення тайньїх двусторонних переговоров, в результате которьіх била разработана концепция воєнного сотрудничества между Сове- тской Россией и Веймарской Германией, для осуществления связей с руководством РККА в немецком военном ведомстве создается «Зондергруппа Р» (Россия). А в апреле 1922 г. подпи- снвается советско-немецкий договор в Рапалло, которнй соз- дал благоприятную почву для сближения обеих стран.
Пристальное внимание уделено анализу деятельности вьіс- ших партийннх и государственньїх деятелей, известннх вое- начальников, которме стояли у истоков воєнного союза, как с советской, так и с немецкой сторони. Наиболее часто фигури-
244 руют: В.И. Ленин, Л.Д. Троцкий, М.В. Фрунзе, И.В. Сталин, К.Б. Радек, Г.В. Чичерин, Л.Б. Красин, Н.Н. Крестинский, З.М. Склянский, К.Е. Ворошилов, М.Н. Тухачевский, А.И. Его- ров, И.П. Уборевич, И.С. Уншлихт, И.З. Якир, Г. фон Сект, Й. Вирт, У. Брокдорф-Ранцау, В. Ратенау, П. фон Хассе, В. Тренер, В. фон Бломберг и другие.
Одним из наиболее активних сторонников дружественньїх отношений с Красной армией бьіл генерал фон Сект. Он-то и начал практическую реализацию программи сближения с РККА и бьіл автором тайньїх планов создания великой немец- кой армии — армии реванша.
Для руководства рейхсвера очевидной бьіла необходимость как можно полнее использовать все возможности, которьіе она имела в военном сотрудничестве в СССР, котормх Германия из-за ограничения Версаля бьіла лишена. А именно, чтобьі рейхсвер не опустился до уровня обьічньїх полицейских отря- дов в понимании тактической, технической, нравственно-бое- вой подготовки, а также не отставал в военном искусстве от других стран, поскольку по опиту империалистической войньї бьіло ясно, что решающее значение в воєнних действиях име- ет наличие и умелое использование авиации, танков, отравля- ющих веществ. Сотрудничество и сконцентрировалось, глав- ним образом, в зтих областях. Как цель зтого сотрудничества немецкой стороной били намеченн дальнейшее развитие во- енной теории и оперативного искусства, подготовка соответ- ствующих висококвалифицированних кадров, проведение ис- питаний нових видов военной техники, разработка на зтой ос- нове инструкций по изучению воєнного дела и боевнх уставов. Для зтого нужнн полигони, наличие соответствующей техники и возможность взаимного обмена опитом. Все зто било в СССР. Кроме зтого, режим в стране гарантировал високую степень секретносте.
Процесе воєнного сотрудничества исследуется фактически до 1933 года, когда к власти в Германии на антиверсальских и реваншистских лозунгах приходит А. Гитлер, и после зтого во- енньїе контакти по инициативе советского правительства били временно прекращенн.
АNNО^А^^ОN
Оп Ше дгоипй зузіетаїіс апаїузіз апсі \юсІе зоигсе Ьазіз апсі зсіепііїіс Іііегаїиге Ше таіп йігесііопз ої тіїііагу апсі ІесЬпоІоді- саі соорегаїіоп Ьеімгееп ІІ55К. апсі Шеітаг КериЬІіс іп 1922 — 1933 аге іпуезіідаїесі апсі апаїугесі іп Шіз гезеагсЬ. ТЬіз регіой зШІ гетаіпз Ше Іезз іпуезіідаїесі іп ЬізІогіодгарЬу Киззіап апсі Сегтап тіїііагу апсі роїііісаі Ііпкз ої Ше їігзі Ьаїї ої Ше 20ш сеп- Іигу. Отпд Іо Шіз соорегаїіоп Ше тіїііагу роїепііаі іп ЬоШ соип- Ігіез \газ геЬиіІІ. ТЬе ехіетаї роїііісаі їасіогз муЬісЬ Ьауе зііриіаі- есі Ше сіеуеіортепі ої тіїііагу соорегаїіоп Ьеімгееп Ішо соипігіез, Іакіпд іпіо ассоипі іпіегпаїіопаї зііиаііоп апсі іпіегпаї зосіаі апсі роїііісаі їасіогз, аге сЬагасІегіхесІ.
КІШ2Е ІМНАІ.Т8АМСАВЕ
Іп сіег топодгарЬіе \уегс!еп йіе ЬаирІгісЬіипдеп сіег ті- ІіІагІесЬпізсЬеп хизаттепагЬеіІ гтзсЬеп сіег ІМ55К ипсі сіег ШеітагеггериЬИк іт УаЬге 1922—1933 аиї дгипй сіег зузіет- апаїузе \уєіієз кгеізез сіег диеііеп ипсі сіег угіззепзсЬаШісЬеп Иіе- гаїигеп деїогзсЬі ипсі апаїузіегі. Біезе регіойе угігсі аиї Ьеиіідеп Іад йіе \уепідз1е егіаиіегипд іп сіег ЬізІогіодгарЬіе сіег зо^еІізсЬ — сіеиІзсЬеп тіИіагроІіІізсЬеп ЬехіеЬипдеп ат апїапд сіез XX. УаЬгЬипсІегІз деЬІіеЬеп. Ез ^егйеп еіпіде дезеІхтаВідкеіІеп ипсі еіпіде ЬезопсІегзЬеіІеп ЬеоЬасЬІеІ ипсі аиїдекіагі, сііе кеппхеісЬ- пепсі їйг йеп аиїзіапсі ипсі йіе епї\\гіск1ипд сіез тіїііагроіепііаіез Ьеійег Іапйег зіпсі; аиВепроІіІізсЬе їакіогеп ^егйеп сЬагакІе- гізіегі. Біезе їакіогеп ЬаЬеп йіе епішскіипд сіег тіИіагізсЬеп хизаттепагЬеіІ глотзсЬеп сіег Іапйег тії сіег егїаззипд сіег іпіегпа- Ііопаїеп зііиаііоп ипсі сіег іппегеп зохіаІроИІізсЬеп їакіогеп Ье- йіпді. ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА З
ВСТУП 6
Розділ 1. РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ВІЙСЬКОВЕ
СПІВРОБІТНИЦТВО в 20-х - на початку
30-х років XX ст.: історіографія проблеми 11
Джерельна база дослідження 12
Історіографічний аналіз військових контактів
Червоної армії та рейхсверу в 1922— 1933 рр 24
Розділ 2. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА 43
Початок співробітництва у військовій сфері
в 1919— 1923 рр. Рапалльський договір і нормалізація політико-дипломатичних відносин між Радянською Росією та Веймарською Німеччиною 44
Військово-промислове співробітництво 78
Викриття німецькими соціал-демократами
таємного співробітництва СРСР і Німеччини 101
Розділ 3. РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ КООПЕРАЦІЇ
ТА НАЛАГОДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ ЧЕРВОНОЮ АРМІЄЮ І РЕЙХСВЕРОМ 121
Організація військово-навчальних центрів 122
Навчання червоних командирів у Німеччині. Взаємні поїздки на польові тактичні заняття
й маневри РСЧА і рейхсверу 159
Розділ 4. ЗГОРТАННЯ ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА 177
Новий етап військово-промислового співробітництва: «програма Людвіга» 178
Припинення військових контактів 195
ВИСНОВКИ 216
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 222
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 236
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 242
АННОТАЦИЯ 244
АN N ОТАТІО N 246
КШ2Е ІМНАІТ5АІЧСАВЕ 246
ІГОР ГЕОРГІЙОВИЧ ВЄТРОВ, ОЛЕГ ТАРАСОВИЧ ШЕВЧЕНКО
ЧЕРВОНА АРМІЯ І РЕЙХСВЕР: ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНА СПІВПРАЦЯ у 1922-1933 рр.
За редакцією
професора С.О. Осмоловського; доктора історичних наук, професора О.О.Сушка
Головний редактор Олександр Удод Редактор Олександр Удод Художнє оформлення та редагування Юлії Ясінської Коректори Ірина Барвінок, Лариса Леуська Технічний редактор Валентина Олійник Комп'ютерна верстка Людмили Ємець
Здано на виробництво та підписано до друку 08.04.2008. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Балтика. Умовн. друк. арк. 14,42. Умовн. фарбо-відб. 14,42. Обл.-вид. арк. 12,98. Вид. № 843. Наклад 500 прим. Зам. № 8-100
Видавництво «Генеза», І 04212, м. Київ-212, вул. Тимошенка, 2-л.
І Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців серія ДК № 25 від 31.03.2000 р.
Віддруковано з готових позитивів уТОВ «Друкарня "Бізнесполіграф"» 02660, м. Київ, вул. Віскозна, 8 1 Совєтско-гєрманские отношения 1922— 1925 гг.: Документи иматериальї. — М., 1931. — 58 с.
1 Оокишепіе /ліг сіеиізсіїеп СезсЬісМе. 1924-1929. Вегііп, 1975. - 457 5.
2 Оокишепіе гиг сіеиІзсЬеп СезсЬісМе. 1929-1933. Вегііп, 1975. - 450 5.
1 Бойцов В.В. Секретньїе лаборатории ройхсвера в СССР // Армия. - 1992. - № 2, 3, 4, 6.
5 Саігке Н.Ш. Киззо-Сегтап Мііііегу СоІІаЬогаІіоп Йигіпд ІЬе Шеітаг ЯериЬНк // Атегікап Нізіогікаї Яе^іе\у. - Уоі. ЬХІІІ. - 1958. - Аргії, № 3. - Р. 590-597.
1 Документи внешней политики СССР. — М.: Международние отношения, 1959- 1969,- Т. 4. - С. 445-448.
1 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДЛВО). - ф. 1, оп. 2, спр. 489, арк. 14-16.
1 Наід К..Н., Могіз О.5., Реіегз А.К. Сегшап-Зоуіеі Р.е1аІіопз іп Ше Шеішаг Ега. РгіепсізЬір Ггош N60683117. - Аісіегзпої, 1985. - Р. 162.
1 Ніідег С., Меиег А.С. ТЬе іпсотраІЬІе АІІіез. А тетоіг Нізіоги оГ Сегшап-Зоуіеі Кеіаііопз 1918-1941. - Уогк, 1953. -
1 Уоікег К.-Н. Оокишепіе ипсі ВокитепІагрНоІоз гиг СезсНісЬіе сіег сіеиІзсНеп ЬйГіжаіїе. Аиз сіеп СеЬеішакІеп сіез КеісНзздеНгші- пізіегіигпз 1919-1935 ипсі сіез ЯеісНзздеНптііпізІегіишз 1933- 1939. - ЗіиПдагІ, 1968. - 5. 71.
1 Ніідег С. Шіг ипсі сіег КгешІ. ОеиІзсН - 5см]е1:І5сЬе ВегіеНип- деп, 1918-1941. Егіппегипдеп еіпез сіеиІзсНеп Оіріотаїеп. - РгапкГигІ ат Маіп, Вегііп, 1964. - 5. 189- 190.
1 Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 082, оп. 4, п. 4, спр. 8, арк. 104.
1 Меіег-Шеїскег Н. 5еек. - Ргапкїигі-аш Маіп, 1967. -
3. 201-215.
1 Мйііег К.-О. Баз Тог гиг ШеНтасМ: Оіе Вегїеиіипд сіег Зои^еіипіоп їіїг сііе сІеиІзсЬ ШігізсЬаїІз ипсі КизІипдзроІШк гшізсЬеп сіеп ШеИкгіедеп. — Воорагсі ат КЬеіп, 1984. —
5. 220-221.
1 К.05ЄПЇЄІСІ С. Зслл^еїліпіоп ипсі ОеиІзсЬІапсі. — Вегііп (Озі), 1984. - 5. 419 - 420.
1 К.08ЄПЇЄІСІ С. 5о\^еІипіоп ипсі ОеиІзсШапсі. - Вегііп (Озі), 1984. - 5. 444-445.
[1] Документи внешней политики СССР. — М.: Международ- ньіе отношения, 1959-1969. - Т. 3-5, 8-9, 11, 14,15.
[2] Советско-германские отношения от переговоров в Брест-Ли- товске до подписания Рапалльского договора (сб. док.) — М.: По- литиздат, 1971. - 596 с.
[3]Дьяков Ю.Л., БушуеваТ.С. Фашистский меч коиался в СССР. — М.: Совєтская Россия, 1992. - 393 с.
Документи внешней политики СССР. — М.: Международ- ньіе отношения, 1959-1969. - Т.3-5,8-9, 11, 14,15.
[5] История дипломатии (нод ред. В.П. Потемкина). — Т.З, 1919-1932 гг. - М.: Соцзкгиз, 1945. - 883 с.
[6] История международньїх отношений и внешней политики СССР (под ред. В.Г. Трухановского). - Т. 1, 1917-1939 гг. - М.: Международньїе отношения, 1967. — 440 с.
[7] Акіеп гиг сіеиІзсЬеп аив^агіідеп Роїііік 1918-1945. Зегіе В, Всі І-XXI (1925-1932), Зегіе С, Всі 1-11 (1933-1937). - СбПіпдеп, 1966 Ьіз 1980.
[8] Шавров В.Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 года. — М.: Машиностроение, 1978. — 576 с.
[9] Грабин В.Г. Оружие победьі. — М: Политиздат, 1989. - 544 с.
[10] Командарм Уборевич: Воспоминания друзей и соратников. — М.: Воениздат, 1964. - 262 с.
[11] Командарм Якир: Воспоминания друзей и соратников. — М.: Воениздат, 1963. — 247 с.
[12] Командарм крьілатьіх: Сборник воспоминаний, очерков и до- кументов о жизни Я. Алксниса. Расширенное издание. — Рига: Лиесма, 1973. - 374 с.
[13] Шавров В.Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 года. — М.: Машиностроение, 1978. — 576 с.
[14] ЧерчилльУ. Вторая мировая война. — М.: Политиздат, 1991. — Т.1. - 465 с.
[15] ІЦелленберг В. Секретная служба Гитлера: мемуарьт начальника управлення шпионажа и службьі безопасности СД. — К.: Воениздат, 1991. - 325 с.
[16] Вгипіпд Н. Мешогіеп 1918 - 1934. - 51и«дагІ, 1970. - 721 5.
[17] Сийегіап Н. Еггіпегипдеп еіпея 5оШаІеп. — НеісІеІЬегд, 1951. — 464 5.
[18] Мапвіеіп Е. Аиз еіпет ЗоМаІепІеЬеп. - Вопп, 1958. - 359 5.
' 5іис1епІ К. КеісЬз^еЬг ипй Коїе Агтее // ІлШшаіїепгеуие. — №5-6. - 5. 151-170.
[20] Шелленберг В. Секретная служба Гитлера: Мемуари начальника управлення шнионажа и служби безопасности СД. — К.: Воениздат, 1991. - 325 с.
[21] Зданович А. Тайньїе лаборатории рейхсвера в России // Армия. - 1992. - № 1,- С. 62-68.
[22] Горлов С.А. Военное сотрудничество СССР и Германии в 20-с годн//Международная жизнь. - 1991,- №9,- С. 4—11.
[23] Кобляков И.А. От Бреста до Раиалло: Очорки истории совет- ско-германских отношений с 1918 по 1922 г. - М.: Госполитиздаг, 1954. -251 с.
[24] Ерусалимский А.С. Германский империализм: история и со- временность. — М.: Наука, 1964.— 385 с.
[25] Кульбакин В.Д. Германская социал-демократия 1924- 1932 гг. М.: Наука, 1978,- 309 с.
[26] Орлова М.И. Германия в 1924 - 1929 гг. - М.: Наука, 1955. - 320 с.
[27] История международньїх отношепий и внешней политики СССР (под ред. В.Г. Трухановского).- Т.1, 1917-1939 гг. - М.: Международньїе отношения, 1967.- 440 с.
[28] Раналльская политика: истоки, традиции и современность. Тезисьі докладов и сообщений участников научного семинара (26-27 мая 1992 г.). - Минск, 1992. - 180 с.
[29] Галкин А. А. Германский фашизм. - М.: Наука, 1967. - 399 с.
[30] Прозктор Д.П. Оружепосцьі Третьего рейха: Германский ми- литаризм 1919-1939 гг. - М.: Соцзкгиз, 1971. - 350 с. Он же: Фашизм: путь агрессии и гибели. — М.: Соцзкгиз, 1985. — 367 с.
[31] Росенко И.А. Советско-германские отношения (1921 — 1922 гг.). — М.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1965. — 159 с.
[32] Ахтамзян А.А. Раїїалльская политика: советско-германские дип- ломатические отношения 1922— 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — 360 с.
[33] Трухнов Г.М. Классовая борьба в Германии в 1922— 1923 го- дах. — Минск: Изд-во БГУ, 1969. — 243 с. Он же: Из истории советско-германских отношений (1920— 1922 гг.). — Минск: Изд- во БГУ, 1974. — 196 с. Он же: Поучительньїе уроки истории. Три со- ветско-германских договори (1922—1926 гт.). — Минск: Изд-во БГУ, 1979. — 183 с. Он же: Рапалло в действии. Из истории советско- германских отношений (1926—1929 гг.). — Минск: Изд-во БГУ, 1982. - 215 с.
[34] Иоффе А.Е. Внешняя политика Советского Союза 1928— 1932 гг. — М.: Наука, 1968,- 360 с.
[35] Максимьгчев И.Ф. Дипломатия мира против дипломатии вой- ньі. Очерк советско-германских дипломатических отношений в 1933—1939годах. — М.: Международньїе отношения, 1981.- 288с.
[36] Кульбакин В.Д. Милитаризация Германии в 1928- 1933 гг. - М.: Госнолитиздат, 1954. — 243 с.
[37] См.: Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922—1932 гг. — М.: Наука, 1974. — 360 с.; Трухнов Г.М. Классовая борьба в Германии в 1922-1923 годах. - Минск: Изд-во БГУ, 1969. - 243 с. Он же: Из истории советско-германских отношений (1920— 1922 гг.). — Минск: Изд-во БГУ, 1974. —196 с. Он же: Поучительньїе уроки истории. Три советско-германских договора (1922—1926 гг.). — Минск: Изд-во БГУ, 1979. — 183 с. Он же: Рапалло в действии. Из истории советско-германских отношений (1926—1929 п\). — Минск: Изд-во БГУ, 1982. - 215 с.
[38] Иоффе А.Е. Внешняя политика Советского Союза 1928- 1932 гг. - М.: Наука, 1968. - 360 с.
[39] Бойцов В.В. Секретньїе лаборатории рейхсвера в СССР // Армия. - 1992. - № 2, 3, 4, 6.
[40] Ахтамзян А.А. Военное сотрудничество СССР и Германии 1920- 1933 гг. // Новая и новейшая история. - 1990. - №5. - С. 3-24.
[41] Горлов С.А. Военное сотрудничество СССР и Германии в 20-е годи // Международная жизнь. - 1991. - № 9. - С. 4-11.
[42] Трубайчук А.Ф. 1939 год: к истории советско-германского сговора. — К.: Ассоциация историков «Истина», 1994. — 138 с. Він же: Червона армія і рейхсвер у 20-ті роки // Укр. істор. журн. — 1993. - № 1. - С. 40-49.
[43] Газін В.П. Економіка і зовнішня політика Веймарської республіки (1925- 1933рр.). - Кам'янець-Подільськ, 1994. - 165 с.
[44] Трубайчук А.Ф. Червона армія і рейхсвер у 20-ті роки // Укр. істор. журнал. - 1993. - № 1.- С. 40 - 49.
[45] Трубайчук А.Ф. 1939 год: к истории советско-германского сговора. — К.: Ассоциация историков «Истина», 1994,— 138 с.
[46] Газін В.П. Економіка і зовнішня політика Веймарської республіки (1925-1933 рр.). — Кам'янець-Подільськ, 1994. - 165 с.
[47] Геллер М., Некрич Н. Утопия у власти: История Советского Союза с 1917 года и до наших дней,- Лондон, 1989. - 681 с.
[48] Горлов С.А. Военное сотрудничество СССР и Германии в 20-е годьі//Международная жизнь.- 1991,- №9.— С. 4-11.
[49] Захаров В.В. Военньїе аспекти взаимоотношений СССР и Германии: 1921 - июнь 1941 г. - М.: ГАВС, 1992.- 236 с.
[50] Елисеева Н.Е. Советская воєнная делегация на маневрах в Германии. 1932 год// Советские архивьі. — 1991. — № 1. —
70-77.
[51] Щетинов Ю.А., Старков Б.А. Красний маршал. — М.: Наука, 1990. - 284 с.
[52] Волков С.В., Емельянов Ю.В. До и после секретних протоко- лов. - М.: Воениздат, 1990.- 229 с.
[53] Донгаров А.Г. Иностранний капитал в России и СССР. — М.: Наука, 1990. - 168 с.
[54] Иванов В.Н. Маршал М.Н. Тухачевский. — 2-е издание, ис- правленное и дополненное. — М.: Воениздат, 1990. — 320 с.
[55] Шейнис З.С. Максим Максимович Литвинов. Революционер, дипломат, человек. — М.: Политиздат, 1989.— 432 с.
[56] Гиленсен В. Восстановление воеішой мощи Германии в годьі Веймара (1919-1932 гг.): Автореферат лис. ... канд. истор. наук 07.00.02. / Моск. гос. пед. ин-т. - М„ 1967. - 21 с.
[57] Кабанов В.И. Производсгвенно-технические связи Украйни и Германии в 1922- 1932 годах. Дис. ... канд. истор, наук 07.00.01. - Днепропетровск, 1994,- 306 с.
[58] Калінічева Г.І. Українсько-німецькі освітні і наукові зв'язки у 20-х - на початку 30-х років. Дис. ... канд. істор. наук 07.00.01. - Донецьк, 1996,- 228 с.
[59] Кабанов В.И. Производственно-технические связи Украйни и Германии в 1922 - 1932 годах. Дис.... канд. истор. наук 07.00.01. - Днепропетровск, 1994. — 306 с.
[60] Веііеі НоІгоШ Л. ОеиІясЬ - Зо^еІінсЬе ШігІнсЬаГІнЬе- гіеЬипдеп іп сіег 2еіІ сіег Меітагог КериЬІік. — Васіеп-Васіеп, 1979. - 273 5.
[61] Сагг Е. Н. Сегтап-Зоуіеі Кеіаііопз Ьеїлуееп Т\уо Могісі Магз 1919-1939. - ВоШшоге, 1959. - 146 р.
[62] РаЬгу Р. Оіе 5о\лг)еІипіоп ипсі сіая Огіїїе КеісЬ. Еіпе сіокитеп- Ііегіе СесЬісЬІе сіег сіеиізсії — зо^еІізсЬеп ВегіеЬипдеп уоп 1933 Ьін 1941. — Зіиіідагі, 1971. - 4855.
[63] Наід К.Н., Могіз 0.5., Реіегз А.К. Сегтап-Зоуіеі Кеіаііопя іп Ше Меітаг Ега. Ргіепсіяііір ігот №сезяіІу. — Аігіегзпої, 1985. — 206 р.
[64] Ніідег С., Меиег А.С. ТЬе іпсогпраіЬІе АИіез. А шегпоіг Нізіогу оі Сегтап-Зоуіеі Кеіаііопз 1918-1941. - №\у¥огк, 1953. - 350 р.
[65] К.озєпїєісі С. Зслл^еШпіоп ипсі ОеиІясЬІапсі. - Вегііп (Озі), 1984. - 512 5.
' Апсіегіе А. Оіе сіеиІзсЬе Караііо - Роїііік. ОеиІ8сЬ-5о^іеІізсЬе ВегіеЬипдеп 1922- 1929. - Вегііп (Озі), 1962. - 248 5.
[67] КоЬап Ь. Киззіа ипсі ІЬе Шеішаг КериЬІіс. - СашЬгісіде, 1954. — 168 р.
[68] Сагзіеп РХ. КеісЬз^еЬг ипсі Роїііік 1918-1933. - Кбіп; Вегііп, 1964. - 484 5.
[69] Сгаід С.А. ТЬе Роїііісз оГ іЬе Ргиззіап Агшу, 1940-1945. - Іхтсіоп, 1964. — 565 р.
[70] ЕгГйгШ М. Оіе СезсЬісЬІе сіез сіеиІзсЬеп СепегаїзІаЬез 1918 — 1945. - СоШпдеп, 1960. - 326 5.
[71] Сеуег М. Аиїгизіипд осіег 5ісЬегЬеіІ. Оіе КеісЬз^еІіг іп сіег Кгізе сіег МасЬІроІіІік 1924-1936. - МіезЬасіеп, 1980. - 280 5.
[72] Меіег-Шеїскег Н. 5еекІ. - Ргапкіигіаш Маіп, 1967. - 288 5.
[73] Мйііег К.-О. Оаз Тог гиг ШеНтасШ: Оіе Весіеиіипд сіег 5о\^еІипіоп Шг сііе йеиІзсЬ МігІзсЬаПз ипсі Кизіипдзроіііік ггт- зсЬеп сіеп Шеіікгіедеп. - Воорагсі аш Шіеіп, 1984. - 403 3.
[74] Сагзіеп РХ. КеісЬз\уе1іг ипсі РоІШк 1918- 1933. - Кдіп; Вегііп, 1964. - 5.64.
[75] Егіскзоп Л. ТЬе Зоуієі НідЬ Сошшапсі. А МіІіІагу-РоІШсаІ Нізіогу. 1918-1941. - №шУогк, 1962. - 480 р.
[76] Созгіопу Р. Оіе Коїе Агшее: СезсЬісЬіе ипсі АиГЬоисіег Зо^еІізсЬеп ЗіегеіІкгаГіе зеіі 1917. - Міеп, 1980. - 447 з.
[77] Зеаіоп А., Зеаіоп Л. ТЬе 5о\лг)еІ Агту: 1918 Іо Ше ргезепі. - Іхтсіоп, 1986. - 299 р.
[78] Егіскзоп Л. ТЬе Зоуієі НідЬ Сошшапсі. А Мііііагу - Роїііісаі Нізіогу. 1918- 1941. - Уогк, 1962. - Р. 82.
[79] Созгіопу Р. Оіе Коїе Агтее: СезсЬісЬІе ипсі АиГЬоисіег Зо^еІізсЬеп Зіегеіікгаїїе зеіі 1917. - Міеп, 1980. - 5. 124.
[80] Там само. - 5. 228.
[81] Зеаіоп А., Зеаіоп Л. ТЬе Зо\\?]'еІ Агшу: 1918 Іо ІЬе ргезепі. - Ьопсіоп, 1986. - 299 р.
[82] Козігіпд Е. Оег тіїіІагізсЬе МіШег г^ізсЬеп йеш ОеиІзсЬеп КеісЬ ипсі сіег 5о\\г]еІипіоп 1921 Ьіз 1941. ВеагЬ. уоп Н. Тезке. — РгапкШгІ аш Маіп, 1960. - 334 5.
[83]Уоікег К.-Н. Оокишепіе ипсі ОокишепІагрЬоЮз гиг СезсЬісЬіе сіег йеиІзсЬеп ЬйГі^аЙе. Аиз Йеп СеЬеішакІеп Йез КеісЬз^еЬг- шіпізіегіишз 1919—1935 ипсі сіез КеісЬзздеЬгшіпізіегіишз 1933- 1939. - Зіиіідагі, 1968. - 488 3.
[84] Сагзіеп Р.Ь. КеісЬз^еЬг ипсі Роїііік 1918- 1933. - Кбіп; Вегііп, 1964. - 484 3.
[85] ЗреійеІ Н. ЯєісЬй\уєг ипсі Коїе Агшее // УіегІе1]аЬгеЬе[Іе Гиг 2еіІдезсЬісЬІе. - 1955. - № 1. - 3. 3-39.
[86] Козігіпд Е. Оег тіїіІагізсЬе МіШег гшізсЬеп йеш ОеиІзсЬеп КеісЬ ипсі сіег Зо^еіипіоп 1921 Ьіз 1941. ВеагЬ. уоп Н. Тезке. - РгапкГигІ агп Маіп, 1960. - 5. 134.
[87] Саігке Н.Ш. Киззо-Сегшап Мііііегу СоїІаЬогаїіоп йигіпд ІЬе Шеішаг КериЬІік // Ашегікап Нізіогікаї Ке\яеж - Уоі. ЬХІІІ. - 1958. - Аргії, №3. - Р. 594.
[88] Зреісіеі Н. ЯеісЬй\уег ип<3 Яоіе Агшес // \Легіе1]аЬгеЬеГІе Гиг 2еіІде8сЬісМе. - 1955. - № 1. - 5. 3-39.
[89] Ленин В.И. Полное собрание сочинений. — Т. 39. — М.: Полит- издат, 1976. - С. 413.
44
[90] Торговьіе отношения СССР с капиталистическими страна- ми.- М„ 1938. - С. 25.
[91] Кисгупзкі Л. Оаз Сгоззе СезсЬаК. - Вегііп, 1967. - 5. 40.
[92] Документи внешней политики СССР. — М.: Международньїе отношения, 1959- 1969,- Т. 7. - С. 717.
[93] Загладин Н.В. История усиехов и неудач советской дипломатам (политический аспект). — М.: Политиздат, 1990. — С. 43.
[94] Кулініч І.М. Українсько-німецькі історичні зв'язки. — К.: Вища школа, 1969,- С. 109.
[95] Случ С.З. Германо-советские отношения в 1918- 1941 годах // Славяноведение. - 1996. - № 3. - С. 101.
[96] Загладин Н.В. История успехов и неудач советской дипломатам (политический аспект). — М.: Политиздат, 1990. — С. 61.
[97] Документи внешней политики СССР. — М.: Международньїе отношения, 1959- 1969,- Т. З - С. 509.
[98] Кисгупзкі Л. Оаз Сгоззе СезсЬаґІ. - Вегііп, 1967. - 5. 41.
[99] Документи внешней политики СССР. — М.: Международньїе отношения, 1959-1969,- Т. 4. - С. 105- 109.
[100] Информационньїй бюллетень пресс-бюро дипломатического отдела наркома иностранньїх дел УССР. — 1922. — № 7. — С. 25.
* Договір про передачу Круппу с/г концесії «Манич» на Дону був підписаний 23 березня 1922 р.
[102] Ленин В.И. Полное собрание сочинений. — Т. 15. - М.: Полит- издат, 1976. - С. 117, 135-136, 139-140.
[103] Джонсон П. Современность. Мир с двадцатмх по девяностьіе годьі: Частьпервая. — М., 1995,— Т. 1. — С. 124.
[104] Там само. - С. 127.
[105] Д'Абернон. Посол мира: Страницм из дневника. - М„ 1931. - С. ЗО.
[106] Газін В.П. Економіка і зовнішня політика Веймарської республіки (1925—1933 рр.).— Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 114-115.
[107] Там само. - С. 115.
[108] Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО). - Ф. 3040, оп. 1, спр. 271, арк. 268.
[108] Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДДВО). - Ф. 3040, оп. 4, спр. 103, арк. 16.
' Рейхсвер - збройні сили Німеччини в 1919- 1935 рр., створені на основі Версальського миру 1919 р. 6 березня 1919 р. було створено тимчасовий рейхсвер (24 бригади). 23 березня 1921 р. було прийнято закон про рейхсвер, особовий склад якого вербувався за наймом зі строком служби: офіцери — 25 років, унтер-офіцери
[109]
[110] Сагг Е. Н. Сегтап-Зоуіеі Кеіаііопя Ьеі^ооп Тлуо ШогМ Шагз 1919-1939. - ВоШтоге, 1959. - Р. 18.
[111] Сагзіеп Р.Ь. ЯеісНзздеЬг ипсі РоІШк 1918-1933. - Коїп; Вегііп, 1964. - 5. 113-271.
[112] Созгіопу Р. Оіе Коїе Агшее: СезсНісНіе ипсі Аийюисіег 5о\лг)еІІ5сНеп ЗіегеіІкгаПе зеіі 1917. - Шіеп, 1980. - 5. 323.
[113] Советско-германские отношения от переговоров в Брест-Ли- товске до подписания Рапалльского договора (сб. док.). — М.: Политиздат, 1971. - Т. 2. - С. 204.
[114] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 04, оп. З, її. 12, спр. З, арк. 192.
[115] Ніідег С. Шіг ипсі сіег КгешІ. ОеиІзсН-зо^еІізсЬе ВегіеНипдеп, 1918-1941. Егіппегипдеп еіпез сіеиІзсНеп Оіріотаїеп. - РгапкГигІ атМаіп; Вегііп, 1964. - 5. 191.
[116] Егіскзоп Л. ТЬе Зсмеї НідЬ Сотшапсі. А МіІіІагу-РоІШсаІ Нізіогу. 1918-1941. - ИездУогк, 1962. - Р. 148.
[117] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 04, он. 13, п. 73, спр. 1038, арк. 66-68.
[118] Сагзіеп Р.Ь. ЯеісНз^еНг ипсі Роїііік 1918-1933. - Коїп, Вегііп, 1964. - 5. 141.
[119] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 082, оп. 4, п. 4, спр. 2, арк. 27.
[120] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). - Ф. 082, оп. 13, п. 76, сир. 1101, арк. 14- 15.
[121] Сагзіеп Р.Ь. ЯеісЬзздеЬг ипсі Роїііік 1918-1933. - Коїп; Вегііп, 1964. - 5. 150.
[122] Ахтамзян А.А. Военное сотрудничество СССР и Германии 1920- 1933 гг. // Новая и новейшая история. - 1990. - № 5. - С. 7.
[123] Документи внешней политики СССР. - М.: Международние отношения, 1959-1969,- Т. 6. - С. 150.
[124] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). - Ф. 082, оп. 13, п. 79, спр. 49957, арк. 1.
[125] Сисіегіап Н. Еітіпегипдеп еіпез Зоїсіаіеп. - НеійеІЬегд, 1951. - 5. 105-106.
[126] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). - Ф. 082, оп. 13, п. 79, спр. 49957, арк. 2-3.
[127] Меіззпег О. Зіааїзекгеїаг ипіег ЕЬеп, НіпсіепЬигд, НШег. - НашЬигд, 1950. - 5. 110-111.
[128] Мйііег К.-О. Баз Тог гиг МеНшасМ: Біе Весіеиіипд сіег Зо^еіипіоп Шг сііе сіеиізсЬ \УігІзсЬаГіз ипсі Кизіипдзроіііік 2маз- сЬеп сіеп \Уе11кгіедеп. - Воорагсі аш КЬеіп, 1984. - 5. 116, 114.
[129] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 082, оп. 13, п. 79, спр. 49957, арк. 4.
[130] Мйііег К.-Б. Баз Тог гиг МеИтасМ: Біе Весіеиіипд сіег 5о\лг)еІипіоп Шг сііе сіеиІзсЬ \УігІзсЬаГіз ипсі К.изІипдзро1іІік тіз- сЬеп сіеп \Уе11кгіедеп. - Воорагсі ат ЯЬеіп, 1984. - 5. 123, 128.
[131] Мііііег К..-0. Баз Тог гиг \Уе11шасЬІ: Оіе Весіеиіипд сіег 5о\лг)еІипіоп Шг сііе сіеиІзсЬ \УігІзсЬаГІз ипсі Кизіипдзроіііік гллгіз- сЬеп сіеп \Уе11кгіедеп. - Воорагсі аш Иіеіп, 1984. - 5. 125.
[132] Сагзіеп Р.Ь. КеісЬзшеЬг ипсі Роїііік 1918-1933. - Кбіп; Вегііп, 1964. - 5. 225.
[133] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). - Ф. 0165, оп. 2, п. 111, спр. 61, арк. 34-98.
[134] Зреісіеі Н. КеісЬзч^ег ипсі Коїе Агшее // УіегІеЦаНгеНеПе Гйг 2еіІдейсЬісЬіе. - 1955. - № 1. - 5.23.
[135] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 4, оп. 2, спр. 14, арк. 51—55.
[136] Там само. - Ф. 33988, оп. 2, спр. 618, арк. 1.
[137] Там само. — Арк. 7 — 8.
[138] Російський державний військовий архів (РДВА). — Ф. 33988, оп. 2, спр. 618, арк. 9-10.
[139] Російський державний військовий архів (РДВА). — Ф. 4, оп. 1, спр. 157, арк. 167.
[140] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 04, оп. 13, п. 97, спр. 50375, арк. 195- 197.
[141] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 04, оп. 13, п. 97, спр. 50375, арк. 195- 199.
[142] Там само. - Оп. 1, спр. 157, арк. 164.
[143] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 10, оп. 5, п. 123, спр. 146, арк. 43.
[144] Там само. - Ф. 33987, оіі. 2, спр. 26, арк. 73, 68.
[144] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, он. 2, спр. 26, арк. 73.
[144] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. 2, спр. 26, арк. 70.
[145] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 0165, оп. 5, п. 123, спр. 146, арк. 41-43.
[146] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. 2, спр. 26, арк. 224.
[147] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). - Ф. 04, оп. 13, н. 87, спр. 50123, арк. 24, 28 - 29.
[148] ШігШ С. ЛозерЬ Шігі. - Вегііп, 1980. - 5. 146-147.
[148] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. З, спр. 599, арк. 47.
[149] Там само. — Арк. 47 — 53.
[150] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). - ; 0 : оп. 73, п. 87, спр. 50123, арк. ЗО.
· дм само. - Оп. 13, п. 90, спр. 50186, арк. 6-7.
[152] Донгаров А.Г. Иностранньїй капитал в России и СССР. — М.: Наука, 1990,- С. 116-117.
[153] Російський державний військовий архів (РДВА). — ф. 33987, оп. З, спр. 151, арк. 72, 35.
[154] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. З, спр. 151, арк. 28.
[155] Там само. — Спр. 87, арк. 73.
[156] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). - Ф. 0165, оп. 5, п. 123, спр. 146, арк. 107-109.
[157] Російський державний військовий архів (РДВА). — Ф. 4, оп. 2, спр. 55, арк. 96-98.
[158] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 04, огі. 13, п. 97, спр. 50375, арк. 196- 198.
[158] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 — 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — С. 118.
[159] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 - 1932 гг. - М.: Наука, 1974. - С. 118.
[160] Трухнов Г.М. Поучительньїе уроки истории. Три советско- германских договора (1922—1926 гг.). — Минск: Изд-во БГУ. —
58-59.
[161] Там само. - С. 84-99.
[162] Орлова М.И. Германия в 1924- 1929 гг. - М.: Наука, 1955. - С. 114.
[163] Там само. - С. 116-117.
[164] Сагзіеп Р.Ь. КеісЬз\лге1іг ипсі Роїііік 1918- 1933. - Кбіп; Вегііп, 1964. - 5. 265.
[165] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 — 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — С. 132-134.
[166] Документи внешней политики СССР. — М.: Международньїе отношения, 1959- 1969,- Т. 8. - С. 253.
[167] Там само. - С. 352.
[168] Д' Абернон. Посол мира: Страницьі из дневника. — М., 1931. - С. 38.
[169] Документи внешней политики СССР. - М.: Международньїе отношения, 1959- 1969,- Т. 8. - С. 571.
[169] Документи внешней политики СССР. — М.: Международньїе отношения, 1959-1969,- Т. 8. - С. 571-572.
[170] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 - 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — С. 166.
[171] Советско-германские отношения 1922— 1925 гг.: Документи и материальї. — Т.2. — М.: Политиздат, 1977. — С. 265.
[172] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922— 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — С. 196 - 203.
[173] Документи внешней политики СССР. - М.: Международние отношения, 1959- 1969,- Т. 8. - С. 250-252.
[174] Там само. - Т. 9. - С. 53 - 56.
[175] Мііііег К.-О. Баз Тог 2иг ШеІІшасЬі: Оіе Вейеиіипд Йег Зо^еіипіоп Шг йіе йеиІзсЬ ШігІзсЬаІЇз ипй Кизіипдзроіііік 2\я5- сЬеп йеп Шеіікгіедеп. — Воорагй аш Иіеіп, 1984. - 8. 104.
[176] Козігіпд Е. Оег шіІіІагізсЬе МіШег гмгізсЬеп сієш БеиІзсЬеп КеісЬ ипсі (іег Зо^еіипіоп 1921 Ьіз 1941. ВеагЬ. уоп Н. Тезке. - РгапкГигІ ат Маіп, 1960. - 8. 92.
[177] Ніідег С. Шіг иші йег Кгеші. ОеиІзсЬ-зо^еІізсЬе ВегіеЬипдеп, 1918—1941. Егіппегипдеп еіпез йеиІзсЬеп Оіріошаїеп. — Ргапкїигі аш Маіп; Вегііп, 1964. - 5. 143- 144.
[178] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, огі. З, спр. 151, арк. 3 — 5.
' Ніідег С. Міг ипсі йег Кгеші. ОеиІзсЬ-зсп^еІізсЬе ВегіеЬипдеп, 1918—1941. Егіппегипдеп еіпез йеиІзсЬеп Оіріошаїеп. — Ргапкіигі аш Маіп; Вегііп, 1964. — 8. 196.
[179] Ніідег С. Шіг ипсі Йег Кгеші. ОеиІзсЬ — зо^еІізсЬе ВегіеЬип- деп, 1918—1941. Егіппегипдеп еіпез йеиІзсЬеп Біріошаїеп. — Ргапкіигі аш Маіп; Вегііп, 1964. - 3. 139- 142.
[180] Там само. — 8. 365.
[181] Ніідег С. Міг ипсі сіег Кгегпі. БеиІзсЬ — зо^еІізсЬе ВегіеЬип- деп, 1918-1941. Егіппегипдеп еіпез сІеиІйсЬеп Оіріотаїеп. — РгапкГигІ аш Маіп; Вегііп, 1964. - 5. 198.
[182] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. З, спр. 98, арк. 161.
[183] Сагг Е. Н. Сегшап - Зоуієі Кеіаііопз Ьеі^ееп Туго Шогісі Шага 1919 - 1939. - Воііітоге, 1959. - Р. 60-61.
[184] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33988,
оп. З, спр. 78, арк. 93-96.
[186] Російський державний військовий архів (РДВА). — Ф. 33988, г. З, спр. 78, арк. 93-96.
[187] Бойцов В.В. Секретине лаборатории рейхсвера в СССР // Армия. - 1992,- №2. - С. 61-62.
[188] Зреісіеі Н. КеісЬз^ег ипсі Коїе Агшее // УіегІеЦаЬгеЬеііе Гйг 2еіІдезс1ііс1іІе. - 1955. - № 1. - 5. 18 - 25.
[189] Російський державний військовий архів (РДВА). - ф. 33987, оп. З, спр. 151, арк. 19-20.
[190] Там само.
[191] Бойцов В.В. Секретине лаборатории рейхсвера в СССР // Армия. - 1992. - №2. - С. 63-64.
[192] Зреійеі Н. КеісЬз^ег ипсі Коїе Агтее // УіегІеЦаІігеІіеІїе Гиг 2еіІде5сЬісЬІе. - 1955. - N° 1. - 5.9-33.
[193] Російський державний військовий архів (РДВА). - ф. 33987, оп. З, сир. 504, арк. З, 47.
[194] Зреійеі Н. КеісЬв^ег ипсі Коїе Агшее // УіегІе1]аЬгеЬеГіе іиг 2еіІде5сМсМе. - 1955. - № 1. - 5. 29, ЗО.
[195] Бойцов В.В. Секретине лаборатории рейхсвера в СССР // Армия. - 1992,- № 3, 4. - С. 69.
[196] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. З, спр. 295, арк. 80.
[197] Щетинов Ю.А., Старков Б.А. Красньїй маршал. — М.: Наука, 1990. - С. 222.
[198] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оіі. З, спр. 295, арк. 27.
[199] Там само. - Спр. 115, арк. 21.
[200] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. З, спр. 295, арк. 12.
[201] Бойцов В.В. Секретине лаборатории рейхсвера в СССР // Армия. - 1992,- №3, 4. - С. 70.
[202] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 04, оп. 13, п. 94, спр. 50283, арк. 2.
[203] Російський державний військовий архів (РДВА). - ф. 33987, оп. 1, спр. 667, арк. 128— 129.
[204] Російський державний військовий архів (РДВА). - ф. 33987, оп. З, спр. 295, арк. 141, 183.
[205] Там само. — Арк. 33.
[206] Там само. - Ф. 33988, оп. З, спр. 282, арк. 122.
[207] Дьяков Ю.Л., Бушуева Т.С. Фашистский меч ковался в СССР. — М.: Советская Россия, 1992. - 393 с.
[208] Егіскзоп Л. ТЬе Зоуієі НідЬ Сошшапсі. А Мііііагу - Роїйісаі Нізіогу. 1918-1941. - №шУогк, 1962. - Р. 271-272.
[209] Егіскзоп Л. ТЬе Зоуієі НідЬ Сошшапсі. А МіІіІагу-РоІШсаІ Нізіогу. 1918-1941. - №^Уогк, 1962. - Р. 258-259.
[210] Мйііег К.-О. Баз Тог гиг ШеІІтасЬІ: Біе Весіеиіипд сіег 5о\\т]'еІипіоп їйг сііе сіеиІясЬ ШігІзсЬаїїз ипсі Кизіипдзроіііік тхп- зсЬеп сіеп Шеіікгіедеп. - Воорагсі аш Шіеіп, 1984. - 5.214-215.
[210] Російський державний військовий архів (РДВА). — ф. 33987, оп. З, спр. 87, арк. 123.
[211] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 05, оп. 9, п. 45, спр. 32, арк. 114.
[212] ЕгійгІЬ \ЛЛ Біе СезсЬісЬІе сіез сіеиіясіїеп СепегаїзІаЬез 1918 — 1945. - Соиіпдеп, 1960. - 5. 200.
[213] Російський державний військовий архів (РДВА). - ф. 33987, оп. З, спр. 375, арк. 96 — 99.
[214] Ніідег С. Міг ипсі сіег Кгегпі. БеиІзсЬ-зсл^еІізсЬе ВегіеЬипдеп, 1918—1941. Егіппегипдеп еіпез сіеиІзсЬеп Біріошаїеп. — РгапкГигІ аш Маіп, Вегііп, 1964. - 5. 241.
[215] Російський державний військовий архів (РДВА). - Ф. 33987, оп. 2, спр. 5, арк. 25 — 31.
[216] Там само. — Арк. 38.
[217] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 082, оп. 6, п. 345, спр. 5486, арк. 177- 178.
[218] Російський державний військовий архів (РДВА). - ф. 33987, оп. З, спр. 295, арк. 13— 15.
[219] Російський державний військовий архів (РДВА). — Ф. 4, оп. 2, спр. 163, арк. 48
[220] Там само. - Ф. 082, оп. З, спр. 112, арк. 18- 19.
[221] Російський державний військовий архів (РДВА). — ф. 4, оп. 2, спр. 163, арк. 75-77.
[222] Акіеп 2ііг сіеиізсіїеп аиз^агіідеп Роїііік 1918— 1945. Зегіе В, Всі. ХІУ - 5. 189, 209.
[223] СаІ2ке Н.Ш. Киззо — Сеггпап Мііііегу СоІІаЬогаІіоп сіигіпд Ше Шеішаг КериЬІік // Агпегікап Нізіогікаї Ке^іезд. — Уоі. ЬХШ. — 1958. - Аргії, № 3. - Р. 592, 594.
[224] КозепГеїсі С. 5о\^еІипіоп ипсі Оеиізсіїїапсі. — Вегііп (Озі), 1984. - 5. 275-276.
[225] Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО). - Ф. 1, оп. 20, спр. 2674, арк. 70.
[226] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 — 1932 іт. — М.: Наука, 1974. — С. 261.
[226] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 — 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — С. 242.
[227] Документи внешней политики СССР. — М.: Международньге отношения, -1959-1969.- Т.14. - С. 118, 778 - 781.
[228] Мііііег К.-О. Баз Тог гиг ШоІІтасЬі: Оіе Вегїеиїлтд сіег Зо^еіипіоп Гиг сііе сіеиІзсЬ МігІзсЬаІІз ипсі Кизіипдзроіііік -/жі- зсЬеп сієп УУеІІкгіедеп. — Воорагсі ат Иіеіп, 1984. — 5. 231.
[229] Документи внешней политики СССР. — М.: Международньге отношения. -1959-1969.- Т.14. - С. 821-822.
[230] План Юнга и Гаагская конференция 1929— 1930 гг.: Документи и материальї. — М., 1931,— 58 с.
[231] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922 — 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — С. 278.
[232] Вгипіпд Н. Мешоігеп 1918 - 1934. - ЗіиНдагі, 1970. - 5. 616.
[233] Вгипіпд Н. Метоігеп 1918- 1934. - ЗіиНдагІ, 1970. - 5. 616.
[234] Ахтамзян А.А. Рапалльская политика: советско-германские дипломатические отношения 1922— 1932 гг. — М.: Наука, 1974. — С. 277-278.
[234] РаЬгу Р. Бег НШег - Біаііп - Ракі. - Багтзіасії, 1962. - Р. 326-459.
[235] Хайцман В.М. СССР и проблема разоружения (между Пер- вой и Второй мировьіми войнами). — М.: Изд-во Академии наук СССР, 1959,- С. 132-144, 323.
[236] Акіеп гиг йоиІзсЬеп аиз^агіідеп Роїііік 1918—1945. Зегіе В, Всі І-ХХІ (1925-1932); Зегіе С, Всі І — II (1933-1937). - СоШпдеп 1966 Ьіз 1980 - Всі XXI. - 5. 481-482.
[237] Розанов Г.Л. Германия под властью фашизма (1933 — 1939 гг.). - М.: Изд-во ИМО, 1961. - С. 74-87.
[238] Орлов Б.М. В поисках союзников: командование Красной армии и проблеми внешней политики в 30-х годах / Вопросьі истории, 1990. - №4,- С. 40-53.
[239] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 05, оп. 13, п. 91, спр. 27, арк. 17.
[240] Ніідег С. Шіг ипсі сіег Кгеті. ОеиІзсЬ-зо^еІізсЬе ВегіеЬипдеп, 1918—1941. Егіппегипдеп еіпез сіеиІзсЬеп Оіріотаїєп. — РгапкГиЛ ат Маіп; Вегііп, 1964. - 5. 246.
[241] Там само.
[242] Там само. - 5. 246-247.
[243] Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗП). — Ф. 082, оп. 16, п. 71, сир. 1, арк. 228-229.
[244] Там само. — Арк. 228.
[245] Ніідег С. \Мг ипсі сіег Кгеті. БеиІзсЬ-зо^еІізсЬе ВегіеЬипдеп, 1918—1941. Егіппегипдеп еіпез сіеиІзсЬеп Біріотаїеп. — Ргапкїигі ат Маіп; Вегііп, 1964. - 5. 247.
[246] Акіеп гиг «іеиІзсЬеп аиз^агіідеп Роїііік 1918—1945. Зегіе В, Всі І - 5. 557 - 562.
[247] История международньїх отношений и внешней политики СССР (под ред. В.Г. Трухановского).- Т.1, 1917-1939 гг. - М.: Международньїе отношения, 1967,— 562 с.
[248] Російський державний військовий архів (РДВА). — Ф. 33987, оп. З, спр. 504, арк. 52.
[249] Російський державний військовий архів (РДВА). — Ф. 33987, оп. З, спр. 504, арк. 160— 165.
[250] Акіеп гиг сіеиІзсЬеп аиз^агіідеп Роіііік 1918—1945. Зегіе В, Всі II. - 5. 329-330.
[251] Акіеп гиг сіеиїзсЬеп аиз^агіідеп Роїііік 1918—1945. Зегіе В, Всі II. - 5. 79-82.
[252] Там само. — 5. 330.
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги