Того дня детектив Ниточка був зовсім не в гуморі. Та й чого ж його радіти, коли вже хтозна-скільки часу він не отримував ніяких доручень. Жителі будинку, на горищі якого розташувалося детективне агентство «Рожеві Окуляри», вважали власника (і єдиного працівника агентства) справжнім диваком. Тому і зверталися за допомогою до нього дуже рідко. Звісно, якщо раптом треба було знайти хом’яка або вкрадені вітром хустинки, тоді детектив Ниточка був просто незамінним - принаймні на думку дітей, які приходили до нього у таких справах. Однак важко вижити, шукаючи хом’яків, які пропали! Тим паче, що єдиною винагородою, на яку міг розраховувати детектив у подібних випадках, було: «Дякую! » До всього цього виявилось, що в детектива Ниточки є конкурент. Та ще й кількома поверхами нижче.
Одного дня на дверях підвалу з’явилась табличка з написом: «Детективне агентство «Чорновидець». Власником його був детектив Мартв’як - товстий незграбний чоловік із похмурим поглядом. Він саме крутився у дворі, наглядаючи за робітниками, які займались ремонтом підвалу. Мартв’як рахував мішки з цементом, тачки з піском, коробки з плиткою, відра з фарбою і постійно всіх підганяв, мріючи якнайшвидше засісти в своєму новому офісі.
І справді детективу Ниточці не було чому радіти...
Невеселі думки Ниточки перервав ледь чутний стук у двері. За хвильку посеред нестерпно тісного агентства «Рожеві Окуляри» стояла заплакана Іванка з першого поверху: однією рукою вона тримала лопатку, другою -відерце з пасочками.
- Хтось... вкрав... пісок... - схлипувала дівчинка. -З пісочниці!..
- Оце так! - детектив Ниточка здивовано поглянув на дівчинку. І кому потрібен пісок з пісочниці? Часом траплялось, що хазяїн кота чи власник акваріуму брали трішечки піску, але щоб забирати все відразу?! І раптом детектив підскочив і радісно вигукнув:
- Знаю!
За кілька секунд детектив уже був у пісочниці.
- І як вам не соромно! - гнівно промовив, дивлячись то на детектива Мартв’яка, то на робітників, які саме змішували пісок з цементом.
- Про що йдеться? - буркнув Мартв’як.
- Ви обкрадаєте дітей! - вигукнув детектив Ниточка. - І ви ще називаєте себе детективом?! Прошу негайно повернути пісок у пісочницю!
Мартв’як подивився на детектива Ниточку так, наче хотів сказати: «Я ще тобі покажу! » Але не промовив жодного слова, лише знизав плечима і буркнув робітникам, щоб роздобули пісок деінде.
Але тепер вже було зрозуміло, що детектив Ниточка навряд чи стане його другом.
Як гадаєш, звідки детектив Ниточка дізнався, що трапилося з піском із пісочниці?