Детектив Ниточка

Загадка п'ята, або Звідки цей ліс?

Детектив Ниточка - найкращий детектив у світі (принаймні, на думку дітей). Але, попри це, інколи минають цілі тижні, доки хтось таки постукає в двері детективного агентства «Рожеві Окуляри» і доручить детективу яке-небудь завдання. Інший детектив на місці Ниточки вже б давно замислився, чи варто в такому випадку взагалі бути детективом, але він уперто не здавався. Коли період вимушеного безробіття йому аж надто дошкуляв; коли набридало постійно дослухо-вуватися, чи раптом не підіймається який замовник дерев’яними сходами на горище; коли відчував, що ось-ось зачахне з нудьги, тоді детектив Ниточка перетворювався на замовника Ниточку. Він сам у себе, тобто у детектива Ниточки, просив розплутати справу, яка турбувала замовника Ниточку, тобто знову ж таки себе.

Так було і цього разу.

- Ще хвилинка, і засну... - детектив Ниточка позіхнув, підійшов до невеликого віконця у похилій стелі горища і... аж здригнувся від здивування! А потім швидко надів капелюха, вийшов з агентства і перетворився на замовника Ниточку.

- Стук, стук! - постукав замовник Ниточка.

- Прошу! - відповів детектив Ниточка.

Замовник Ниточка відчинив двері і зупинився перед столиком, за яким зазвичай сидить детектив Ниточка.

- Доброго дня, - тихо сказав замовник Ниточка, -чи могли б ви знайти для мене трішки часу? - не чекаючи відповіді, клієнт Ниточка сів на місце детектива Ниточки і відразу в нього ж і перетворився.

- Звичайно, - відповів детектив Ниточка. - Чим я можу вам допомогти?

Детектив Ниточка підхопився з-за столика, став у дверях і перетворився на замовника Ниточку.

- Бачите... - невпевнено почав замовник Ниточка. -Я трішки збентежений...

Замовник Ниточка стрибнув за столик і знову став детективом.

- Сміливіше! - підбадьорив детектив Ниточка, -я обіцяю зберігати все в таємниці. Те, що почую, залишиться тільки між нами.

Не минуло й секунди, як у дверях агентства знову з’явився замовник.

- Ви знаєте, - стурбовано продовжив, - у мене таке враження, що я збожеволів.

Потім він сів за столик і миттєво перевтілився в детектива Ниточку.

- Ви збожеволіли? - здивовано запитав детектив. -Як на мене, зовсім не схоже на те.

- Однак, це правда, - зітхнув замовник Ниточка. -Так, принаймні, мені здається

- Якісь особливі ознаки? - детектив Ниточка насупив брови.

- Привиди! - прошепотів, червоніючи, замовник. -Або, інакше кажучи, оптичний обман. Хвилину тому, коли я визирнув з вікна, в мене склалось враження, що на вулиці перед моїм будинком виріс ліс. Але це ж неможливо, правда?

Детектив Ниточка уважно подивився на замовника Ниточку, а потім підвівся і підійшов до вікна.

- Гм... - почувся повен задуми голос. - А яке сьогодні число?

- Двадцять шосте грудня, - підказав замовник Ниточка.

- А скажіть: ліс, який ви бачили, - продовжував детектив Ниточка, - був листяним чи, може, хвойним?

- Хвойним! Без жодних сумнівів! - сказав замовник Ниточка.

Детектив Ниточка пошкріб потилицю.

- У мене для вас чудова новина, - заявив за хвилинку-другу. - Ви повністю здорові!

- Справді?! - зрадів замовник Ниточка. А потім підбіг до детектива, на радощах розцілував його в обидві щоки і вибіг із агентства, ні про що більше не запитуючи.

- Агов! - скрикнув приголомшений детектив Ниточка. - А мій гонорар?!

Але коли відчинив двері в коридор, там уже нікого не було.

- От і маєш! - роздратовано буркнув детектив Ниточка. - Знову клієнт без грошей!

Потім важко зітхнув і повернувся на своє місце.

Детектив Ниточка справді мав рацію, коли стверджував, що замовник Ниточка не божевільний - навіть якщо бачив ліс, який росте на вулиці. Як ти гадаєш, звідки ця впевненість?