Детектив Ниточка

Загадка третя, або Про сором!

Детектив Ниточка забіг у під’їзд і старанно зачинив за собою двері. Бр-р-р, як холодно! Перший такий холодний ранок цієї осені. Мабуть, вже треба буде дістати з шафи шапку, шарф і рукавички.

Тільки приклав руки до батареї, яка була ледь теплою, коли раптом почув роздратований голос пані Маєвської з першого поверху.

- Це просто сором! - крізь причинені двері було чутно, як лютує пані Маєвська. - Маємо двох детективів у будинку, а гультяї роблять все, що їм тільки заманеться!

Детектив Ниточка відчув, що червоніє. Зупинився перед дверима пані Маєвської, голосно кашлянув для годиться і постукав.

- Прошу! - запросила пані Маєвська.

Детектив зайшов до кімнати і побачив постать пані Маєвської на тлі балконного вікна. Вона не особливо звертала увагу на детектива, а перехилившись через балкон, голосно кричала:

- Хулігани! Вам аби все нищити та псувати! А навіщо, заради чого? Хоч би забрали, але ж ні: знищили і втекли! Ось і вся розвага!..

- Пані Маєвська, що трапилось? - запитав детектив Ниточка, зупиняючись біля розлюченої сусідки.

- Що трапилось, що трапилось? - фиркнула пані Маєвська. - Тільки і вмієте питати: «Що трапилось? », більше нічого! І ви, і цей ваш товариш, Мертв’як!

- Мартв’як, - виправив її детектив Ниточка. - І зовсім він не мій товариш!

Пані Маєвська байдуже знизала плечима.

- Мартв’як чи Мертв’як - все одно, -сказала категорично. - Теж мені детективи! Навіть звичайні хулігани вас не бояться! Це мусив би бути найбезпечніший будинок у світі, а ось - прошу! -вказала пані Маєвська на балкон.

Тільки тепер детектив Ниточка помітив, що на балконі посеред глиняних черепків були розкидані хризантеми -їхні стебла вмерзли в напівпрозорі шматочки льоду.

- Напевно, каменем розбили, або чимось таким... -мимрила пані Маєвська. - Купила я вчора такі гарні хризантеми! Дешеві були, але гарні. Подумала: «Якраз згодяться: занесу сьогодні на кладовище, поставлю у вазу на могилі чоловіка», - і подивіться, що вони наробили!

Детектив Ниточка уважно придивився до черепків, у яких можна було впізнати фрагменти вази. Але як не шукав очима бодай маленького камінця, нічого так і не виявив.

- І не соромно вам? - продовжувала бурчати пані Маєвська. - У вас під носом такі речі відбуваються! А цей... як його там... Мертв’як...

- Мартв’як, - автоматично виправив детектив Ниточка.

- Мертв’як, - аніскілечки не збентежившись, продовжувала пані Маєвська, - був тут хвилину тому. Він хоча б пообіцяв, що знайде цих негідників! А ви що?! Тільки стоїте та ґав ловите! І це таким має бути детектив?!

Детектив Ниточка ще раз виглянув на балкон, задумався, а потім... пирснув зі сміху.

- Мартв’як пообіцяв їх знайти? - перепитав, хитро посміхаючись. - Справді? Я б хотів на це подивитися!

Пані Маєвська аж губи надула від обурення: «Ні, це вже занадто! » Однак не встигла нічого сказати, бо детектив приклав палець до губ.

- Пані Маєвська, чи знаєте ви, яка температура була сьогодні вночі? Мінус вісім градусів! Це перша така холодна ніч! І я впевнений, що Мартв’як нікого не знайде! Тому, що ніхто тут не винний!

- То що ж, хочете сказати, що взяло і само тріснуло?! - вигукнула пані Маєвська.

- Якщо хочете знати, саме так! - відповів детектив Ниточка і пішов до свого агентства.

Що ж - гадаю, нікого не здивує той факт, що і на цей раз детектив Ниточка мав рацію. Але чому ж тріснула ваза, в якій пані Маєвська тримала на балконі хризантеми? Здогадалися?