Холодний Яр

Від автора

Написані мною дві книжки про Холодний яр — обхоплюють лише час від початку 1920 року до початку 1921 року. Роки 1918,1919-1921,1922 мною не освітлені за винятком принагідно згаданих епізодів. Не освітлені вони взагалі. З 1919 року, є лише нарис холодноярця Сергія Полікші: «Кубанець Уваров — отаман Холодного яру в 1919 році». (Літопис Червоної Калини 1934 р.).

Холодноярець Пилип Постоленко доповняє до 1-ої частини «Хол. яр», що підчас топлення Коцуром червоних комісарів у Чигирині — загинув також і холодноярський старшина Руденко, посланий Василем Чучупакою до червоних «на підпал». Доповняє також, що документи (совітські) з якими холодноярці згодом вступали на службу до червоної міліції — були роздобуті й підроблені згаданим Руденком, а їздив по них, з доручення Чучупаки — п. Постоленко.

Пан Постоленко зазначає в листі, що я «чиню кривду», бо одних, як наприклад Чорноту, з яким він разом «бурлачив» — роблю «аж занадто героями», а про других нічого не згадую. Як не помиляюся — має на думу тих, що їх при мені в Холодному яру вже не було: то загинули, чи силою обставин — попали в інші осередки визвольної боротьби.

Не згадую, бо мало, або й таки нічого про них не знаю. Хто має якісь матеріяли — мусить оголосити. А цього часу, налічив я закордоном аж... трьох живих холодноярців. Та може й ще є хтось? Хай напише про те, що при ньому діялося. Не зможе сам опрацювати — хай пришле матеріял мені. Я опрацюю і за його авторства — видам. Таким чином може побачити світ ще й третя або й четверта книжка про Холодний яр.

Сердешно вдячний всім Читачам і Читачкам, які по перечитанні першої частини «Холодний яр», майже в двохтисячах листів — поділилися зо мною своїми думками і вражіннями. Всі ті листи для мене цінні, та з одним із них — хочу познайомити Читачів другої частини.