Холодний Яр

1

У вид. 1934 і 1935 рр. редактори внесли правку в назві послідовників отамана Коцура, пишучи назву з малої букви, називаючи їх то «коцурівці», то «коцуровці».

2

Мається на увазі село Стецівка, яку помилково у різних виданнях називають Степанівка, Степівка.

3

1-й (основний) курінь Холодного Яру мав чорний прапор з гербом України і написом з одного боку: «І повіє новий вогонь з Холодного Яру», з другого: «Воля України — або смерть!» і жовто-блакитний прапор з написом: «Полк гайдамаків Холодного Яру».

4

Пізніше цю лєґенду я сам чув декілька разів від селян, з незначними варіянтами.

5

У вид. 1934 р. читаємо: «...дорога розходиться. Вправо відходить дорога на Грушківку».

6

В селі Цвітній, із якого походив Пилип Хмара (дійсне прізвище), був сильно розвинений гончарський промисел. Цвітнянські гончарі розвозили кіньми свої вироби на продаж по теренах Київської, Херсонської, Полтавської губернії, заїжджали аж на Поділля, і одноразово виконували ролю далеких розвідників, привозючи відомості про своїх і ворогів з дальших околиць. Очевидно, хтось з них привіз був чутку, що до частин зимового походу прилучилася вся Галицька Армія і кубанські козаки, які утекли від Денікіна. Чутка ця незвичайно розповсюдилася і підносила настрої у повстанців.

7

Отаман Мамай, дійсне прізвище Щириця, з фаху гімназіяльний професор, старшина військового часу. Після здавлення большевиками повстань на Україні, він, заховавши своє повстанське минуле, став професором історії в катеринославському Інституті Народної Освіти. Був членом Союза Визволення України і організатором націоналістичної студентської молоді. Був викритий і розстріляний в 1930 році в Черкаському ПУ.

8

Мається на увазі село Медвин, ймовірно в народі користувалися саме такою (спрощеною — Медин) назвою села.

9

«Боротьбіст» — член партії «українських комуністів-боротьбістів», яку згодом большевики розігнали.

10

У вид. 1938 р. село Грушівка — ймовірно давня назва села.

11

У вид. після 1935 р. — Калиниченко. Ймовірно, в перших виданнях автор уникав згадувати справжні прізвища.

12

Згинув восени 1920 р. в бою під Черкасами.

13

Пізніше на тій площі большевики поставили Піркові пам’ятник.

14

Ймовірно, перша буква «є» — це не помилка, а особливості тогочасної вимови слова іншомовного походження. Фабрика з виробництва сільськогосподарської техніки в місті Єлисаветграді (з 1924 року місто перейменовано в Кіровоград, а з 31 березня 2016 р. — в Кропивницький) Ельворті (Elvorti) названа на честь засновників — англійських підприємців Роберта і Томаса Ельворті.

15

Помер у в’язниці від тифу.

16

Розстріляна в 1921 році.

17

Мій Абрек окалічів на ноги після того, як вирятуваний ним від смерти Гриб нагодував його на радощах через міру ячменем, не давши як слід прохолонути.

18

Мається на увазі сучасне село Косарі, ймовірно, давня назва села походила від назви річки Косарка, на берегах якої знаходиться це село.

19

У вид. 1938 р. у цьому місці додано наступний уривок:

«По дорозі відвідуєм невеликий табор, що заложив його тут начальник телепинської червоної міліції Калениченко із своїми хлопцями. Калениченкові, що у наших реєстрах звався Галайдою, та його хлопцям треба було оповісти. Годі було і від почастунку відмовитися... Забрало це добру годину часу.

Вийшовши з табору, завертаємо понад Холодним Яром...»

20

У журн. вид. 1934 р.: «Всеросійскоє Учредітельноє Собраніє».

21

Підстаршина артилерії — «капраль».

22

На цьому місці — дякую панові Іванові Лютому за лист із доповняючими інформаціями; для читачів — дозволю собі також навести уривок із приватної частини того листа.

«Тепер отут, на Поліссі, гнемо карки, ладуємо дерево, але не тратимо духа і запалу. Живемо спогадами і майбутнім. Виховуємо дітей, навчаємо їх, щоб любили Батьківщину й життя для неї при потребі не пожаліли». Ю.Г.