Країни свiту. Азія

Камбоджа - найбідніше королівство світу

Камбоджа - невелика країна в самому центрі Індокитаю. Відома також як Кампучія. Понад тисячу років тому Камбоджа була центром Кхмерського королівства Ангкор, якому була підвладна вся Південно-Східна Азія протягом 600 років. У VII-XIV ст. на його території існувала високорозвинена Кхмерська держава з надзвичайно багатою культурою. Столицями її в різні періоди були міста Ангкор-Ват, Ангкор-Тхом, Бантей-Срей і Ролуос.

У 1431 р. тайська армія захопила Ангкор. Велич та могутність держави пішли в минуле, але маленьке кхмерське королівство існувало до XIX століття. З 1863 по 1953 рр. Камбоджа була французькою колонією.

У 1970 р. республіка замінила монархію в країні, а вже в 1975 р. до влади прийшов комуністичний режим, відомий як режим «червоних кхмерів». Новий уряд змусив міських жителів обробляти землю, мільйони людей загинули від голоду і хвороби чи були знищені. І промисловість, і сільське господарство країни занепали. Численні репресії і радикальні реформи зруйнували суспільство й економіку Камбоджі. У 1979 р. режим «червоних кхмерів» був замінений більш помірним соціалізмом. У 1991 р. в Парижі була підписана угода про політичне врегулювання в Камбоджі, а через два роки прийнята нова конституція країни, відновлена монархія і проголошено Королівство Камбоджа на чолі з королем Нородомом Сіануком.

Давній камбоджійський храм

Главою держави є король. Він є головнокомандувачем збройних сил і дає згоду на призначення членів уряду. Вищий законодавчий орган - парламент, що складається з двох палат. Вищий орган виконавчої влади - уряд (Рада міністрів), офіційно затверджує король. Королівство Камбоджа проголошено постійно нейтральною державою і прагне розвивати відносини з усіма країнами світу. Камбоджа є членом ООН і її спеціалізованих організацій, учасником регіональної Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН). Грошовою одиницею країни є ріель.

Камбоджа розташована на півдні півострова Індокитай. На заході вона межує з Таїландом, на півночі - з Таїландом і Лаосом, на сході - з В’єтнамом. Пномпень є столицею, найбільшим містом, транспортним і економічним центром країни (близько 1 млн мешканців). Протягом війни в середині 1970-х рр. місто було майже цілком зруйноване, і його населення значно скоротилося. Відновлення Пномпеня почалося лише в 1980-х роках. Сьогодні столиця країни являє собою типове місто Азії: його околиці («спальні райони») суцільно вибудовані з дерев’яних або з пальмових хатин без вікон, у центрі переважають три-чотириповерхові будівлі. Основні визначні пам’ятки розташовані уздовж Меконгу. Найцікавіші серед них - комплекс королівського палацу, Ват Пном та Ват Уналом. Ват Пном перекладається як «храм на пагорбі». За легендою, знатна дама на ім’я Пень після чергової повені знайшла на пагорбі кілька фігурок Будди і вирішила, що на цьому місці варто заснувати місто Пномпень («пагорб мадам Пень»). Сьогодні на пагорбі панує вакханалія - жителі міста поклоняються на ньому своїм місцевим міським духам, численним богам із усього світу і статуї самої мадам Пень. Буддійський храм Ват Уналом залишається резиденцією патріарха Камбоджі.

Один з палаців Пномпеня

З півдня Камбоджа омивається смарагдовими водами Сіамської (Таїландської) затоки. Ця країна з великим і таємничим минулим, має площу 181 тис. км². Головними географічними особливостями Камбоджі є річка Меконг і озеро Тонлесап. Меконг - одна з найбільших річок Азії і десята за довжиною в світі (315 км), бере початок на Тибетському нагір’ї і впадає в Південно-Китайське море. Озеро Тонлесап (у перекладі з кхмерського «Велике озеро») є найбільшим озером Індокитаю. Воно пов’язане з Меконгом однойменною річкою. Меконг судноплавний в межах Камбоджі, а морські судна можуть заходити з Південно-Китайського моря аж до Пномпеня. Площа озера залежить від сезону і коливається від 3 до 10 тис. км². Практично вся територія країни являє собою рівнину в долині ріки Меконг і озера Тонлесап. Лише на півдні країни розташовані гори Кравань, які іноді називають Кордамоновими. Вони відокремлюють основну територію Камбоджі від узбережжя Сіамської затоки. У східній частині цих гір виокремлюють масив Дамрей, який називають також Слоновими горами. Вищою точкою країни є гора Пномаураль заввишки 1813 м.

Типовий камбоджійський краєвид

Алея Будд

Приблизно три чверті території країни вкрито лісами. Низовина, до якої належить долина ріки Меконг і озеро Тонлесап, характеризуються надзвичайно родючими грунтами, що сформувалися в результаті повеней у сезон дощів. У вологих тропічних лісах ростуть дерева з родин диптерокарпових, фікусових, миртових, шовковичних та інших. Серед цінних порід вирізняються салове, палісандрове, червоне, сандалове дерева. Найгустіші ліси ростуть у горах Кравань і Дангрек. Узбережжя Сіамської затоки вкрите мангровими лісами. У багатьох районах країни поширені світлі мусонні листопадні ліси, в яких домінують тикове і салове дерева, пальми, акації. Частина території поросла високотравними саванами з поодинокими деревами на них. На місці знищених пожежами лісів росте бамбук і з’являється дикий банан.

У місцевій фауні лісів і джунглів дотепер збереглися звірі, яких в інших країнах можна зустріти тільки в зоопарках. Серед них - буйволи, дикі бики гаури, тигри, пантери, леопарди, дикі кішки, ведмеді, кабани, мангусти, мавпи. Багато тут і слонів, щоправда, більшість з них одомашнена. Великими популяціями представлені плазуни, серед яких багато отруйних змій, і крокодили. До долини Меконгу злітаються водоплавні птахи, зокрема пелікани і фламінго.

Клімат країни тропічний мусонний, причому сухий сезон триває з листопада по квітень, а вологий - з квітня по листопад. Річна норма опадів коливається від 1400 мм на Центральній рівнині до більш як 5000 мм у горах. Середня максимальна температура повітря +36 °C, середня мінімальна +20 °C. Найбільш холодні місяці - грудень і січень, а найбільш спекотні - квітень і травень. У Камбоджі вечір настає о 18 годині, тобто відразу стає темно без усяких сутінків, начебто світло вимикають.

У країні проживають понад 13 млн людей. Близько 39 % населення молодше 15 років, тому середній вік становить 19,2 року. Середня тривалість життя - 57,9 року. Державна мова Камбоджі - кхмерська. Великі громади національних меншин у Камбоджі користуються в’єтнамською, китайською та мовою тямів. Власними мовами говорять гірські народи: зярай (джарай), еде (раде), саоть, пор, самре і куї. У середовищі освічених літніх камбоджійців широко поширена і французька, тоді як торгівці і молодь усе частіше звертаються до англійської мови.

Приблизно 95 % населення Камбоджі сповідує південний буддизм (тхеравада). Тями (або чами) прихильні до ісламу. В’єтнамська меншість традиційно включає також католиків та даосистів. У 1975 р., з приходом до влади режиму «червоних кхмерів», на відправлення всіх релігійних культів була накладена заборона, що була чинною аж до 1979 року. Статус буддизму як основного віросповідання було відновлено лише в 1989 р., а конституція 1993 р. визнала його державною релігією.

Основну частину населення Камбоджі становлять кхмери, що проживають у долині р. Меконг і на півдні країни. Національні меншості, до числа яких належать вихідці з В’єтнаму і Китаю, зазвичай селяться в містах і великих селах, де займаються ремісництвом, оптовою і роздрібною торгівлею, а іноді стають рибалками чи наймаються на каучукові плантації. У провінції Кампонгтям і Кампонгчнанг, на сході від Пномпеня, розселені тями, більшість яких становлять хлібороби. Гірські народи, що ведуть напівкочовий спосіб життя, наслідують підсічно-вогневу систему господарювання, вирощуючи переважно рис.

Економічне становище країни залишається складним. Відчувається нестача кваліфікованих робочих рук, у провінції майже цілком відсутні основи інфраструктури. Загроза політичної нестабільності і корупція стримують розширення іноземних капіталовкладень. Країна залежить від кредитів і допомоги з-за кордону.

Основа економіки - сільське господарство, у якому зайнято до 80 % працездатного населення, тому Камбоджа - переважно аграрна країна. Під ріллю зайнято 21 % всіх земель. Головні культури - рис, цукрова тростина, маніок, банани, кукурудза, кокосова й інша пальми, цитрусові, батат, манго, бавовняне дерево. Розводять велику рогату худобу, свиней, буйволів. Розвинуте рибальство у водах Сіамської затоки й озера Тонлесап, промисловість з переробки сільськогосподарської сировини, деревини, автозбиральні та тракторозбиральні, металообробні, судноремонтні, цементні, хімічні, фармацевтичні, текстильні, лісопаперові підприємства, виробництво електроенергії.

Камбоджа експортує деревину, одяг, каучук, рис і рибу; основні партнери з експорту - США, Німеччина, Велика Британія, Сінгапур. Імпортують нафтопродукти, цигарки, золото, будівельні матеріали, устаткування, автомашини та інші товари; основні партнери з імпорту в 2002 році - Таїланд, Сінгапур, Китай, Гонконг, Південна Корея і В’єтнам.

У Камбоджі є дві залізничні лінії загальною довжиною 655 км. Вони з’єднують Пномпень з Пойпетом і з Кампонгсаом. Довжина автодоріг складає 12,3 тис. км., але з них лише близько 2 000 км мають асфальтове покриття. У період високих вод морські судна можуть підніматися по ріці Меконг до Пномпеня. Основні порти: Кампонг-чам, Кампот, Кронгкаоконг і Пномпень.

Ангкор Ват - перлина Камбоджі

Після закінчення тривалої війни і нормалізації політичної ситуації кількість туристів, що відвідують країну, постійно зростає. За минулі роки тут було побудовано багато першокласних готелів, спрощено в’їзд до країни, відкрилися нові прямі закордонні авіарейси до раніше закритих міст Баттамбанг і Сіємреап. Добре збережені храми вражають уяву багатством форм і вишуканістю. Стіни багатьох з них прикрашені чудовими рельєфами за мотивами Рамаяни. Справжньою перлиною Камбоджі є Ангкор Ват. Це грандіозний комплекс храмів, палаців та каналів, який був споруджений у IX-XIII ст. і присвячений богу Вішну. Храмовий комплекс розташований неподалік від Ангкор-Тхома і є одним з найбільших у світі храмів. Силует веж Ангкора зображується на національному гербі Камбоджі. Ангкор Ват є національним символом країни й узятий під охорону ЮНЕСКО.