Країни свiту. Азія

Саудівська Аравія - земля пророка Мухаммеда

«Немає Бога, окрім Аллаха, і Мухаммед - посланець Аллаха», - в цьому впевнені всі мешканці спекотної, закритої від чужих очей Саудівської Аравії. Її громадяни, понад 20 млн чоловік, і думати не можуть про те, щоб сповідувати іншу релігію, крім мусульманства. Центр ісламського світу і центр видобування нафти, ця країна прокидається під заклики мулли до вранішнього намазу, перегортає сторінки Корану, що водночас є конституцією, і впевнено будує свій добробут на «чорному золоті», запасів якого має найбільше у світі. Саудівська Аравія є світлою мрією всіх «правовірних», адже на її території знаходиться священне місто Мекка, побувати в якому є почесним обов’язком кожного мусульманина.

Iслам, як вважають його прибічники, вкладений Аллахом у вуста Мухаммеда, виник у VII ст. н. е. на Аравійському півострові, 80 % якого нині займає Саудівська Аравія, тобто її по праву можна вважати колискою ісламу. Проте мала вона свою історію і до появи цієї релігії. Арабські племена населяли Аравійський півострів із II тис. до н. е. Вони вели кочовий спосіб життя і довгий час були язичниками, не визнаючи єдиного бога. В доісламській історії найбільшу роль відігравали Мінейське, Сабейське, пізніше - Набатейське царство. Священні мусульманські міста Мекка та Медина були відомі ще до нашої ери як торгові центри Макораба та Ясріб. На початку нашої ери на півострові з’являлося все більше і більше релігійних общин іудеїв та християн. Проте у 570 р. в Мецці народився пророк Мухаммед (дослідники вважають його історичною особою), і в цих релігій уже не було шансів стати панівними. Віруючі стверджують, що саме в Мецці Мухаммед почув голос Аллаха, там же й почав проповідувати іслам. Проте жителі цього міста поставилися з недовірою до нової релігії, і Мухаммед переїхав до Медини, мешканці якої визнали його пророком. Тоді, у VII ст., Медина стала центром першої у світі мусульманської держави - Арабського халіфату. Згодом він сильно розрісся, і Мухаммед урочисто в’їхав до Мекки як переможець. Поступ ісламу було неможливо зупинити. Коли халіфат розпався, на його місці виникло багато дрібних держав, жодна з яких не зрадила мусульманства. У середньовіччя територія Саудівської Аравії, розбита на ворожі князівства (емірати), входила до складу Османської імперії. У подальшій історії країни найбільшої ваги набули релігійний діяч Аль-Ваххаб та династія Саудів. Аль-Ваххаб у XVIH ст. реформував мусульманство. Тепер з його іменем пов’язують одну з найбільш суворих радикальних течій в ісламі, ваххабізм. Метою ваххабізму, що був викликаний духовною кризою арабського світу, стало повернення до чистого ісламу і боротьба з порушенням мусульманських канонів. Він став підгрунтям для посилення національно-визвольної боротьби проти османів. Він допоміг Аравії об’єднатися, а відтак і стати сильнішою. Але незважаючи на весь позитивний вплив на історію своєї країни, ваххабісти стали уособленням жорстокості та непримиренності, агресивності і релігійного фанатизму, бо завжди схильні були войовничо відстоювати свої переконання й ніколи не сприймали інших думок, а тим паче релігій.

Мекка

Представники династії Саудів підтримали Ваххаба, і під його знаменами завоювали значні території на півострові. Остаточне об’єднання земель і утворення Саудівської Аравії пов’язують з іменем Ібн Сауда. В межах сучасних кордонів держава існувала з 1926 р., спочатку під назвою «Королівство Хіджаза і Неджа та приєднаних областей». У 1932 р. Ібн Сауд дав нову назву державі, амбіційну і більш просту - Королівство Саудівська Аравія. Так офіційно країна називається і нині. А переважна більшість її мешканців на чолі з монархом (а монархія тут абсолютна) залишаються ваххабітами. Державною мовою в країні є арабська.

У зовнішній політиці Саудівська Аравія, що всотала в себе непримиренний дух ваххабізму, має давні напружені стосунки з багатьма державами. Вона була серед тих країн, що не підписали Міжнародну Декларацію прав людини. На думку незалежних експертів, ці права в Саудівській Аравії грубо порушуються, проте в країні продовжують дотримуватись жорстоких правил шаріату, обмежувати свободу слова і права жінок.

У Саудівській Аравії побутує думка, що жінка, яка отримала професію, не може бути покірною дружиною, гарною господинею та матір’ю. Нині соціологи й психологи все частіше наголошують на тому, що в країні існує проблема молодих жінок, котрі мають освіту, роботу, але незаміжні.

Ще й досі не визначені кордони на півдні країни (з Арабськими еміратами, Єменом, Оманом) - вони загубилися серед спекотних пустель. Через це площу Саудівської Аравії можна назвати лише приблизно - 2150 тис. км².

Ця країна Близького Сходу має погану славу осередку терористів. Протягом років збирала вона під свій захист тих, хто ладен відстоювати іслам зі зброєю в руках. Саудівська Аравія, яка «подарувала» світові горезвісного Бен Ладена, вважається фінансовою опорою міжнародної терористичної організації «Аль Каїда».

Сучасні будівлі у столиці країни - Ер-Ріяді

Сучасні будівлі у столиці країни - Ер-Ріяді

Однак, хоч там як, але ця держава Близького Сходу примушує рахуватися з собою. Вона має вагомий аргумент - найбільшу у світі кількість нафти, чверть усіх запасів. Поклади «чорного золота» й природного газу додають Саудівській Аравії впевненості і позбавляють матеріальних проблем. Власне, нафта і хадж (так називається паломництво до Мекки) є тими двома опорами, на яких тримається саудівська економіка. Керівництво країни робить все, щоб паломники якомога більше поповнювали казну (грошовою одиницею є саудівський ріал). Грандіозне будівництво в Мецці має виправдати вкладені в нього кошти. Оскільки, за ісламськими законами, кожен мусульманин має відвідати Мекку і побачити святилище Кааба, де знаходяться її мечеті, Саудівській Аравії зовсім не треба витрачати сили на рекламу та запрошення гостей. «Правовірних» не стримує навіть те, що країна є доволі дорогою. Щороку в певний час на хадж збираються близько двох мільйонів мусульман, і це джерело прибутку Саудівська Аравія, очевидно, матиме завжди.

Має популярність серед мусульман всього світу й друге священне ісламське місто - Медина, де похований Мухаммед. Сюди, як і до Мекки, «невірним» (прибічникам інших релігій) вхід заборонений. Взагалі туризму в Саудівській Аравії властиве виключно релігійне спрямування. Немусульманину потрапити до цієї країни важко (потрібен виклик ділових партнерів тощо), хоча європейські любителі дайвінгу залюбки приїхали би сюди, аби без зайвої товкотнечі милуватися коралами в Червоному морі та Перській затоці, що їх води омивають Саудівську Аравію.

Однак, омита з двох боків морями, ця величезна країна майже позбавлена води у внутрішніх районах. Її нечисленні річки пересихають, вона не має постійних водних стоків, що неабияк ускладнює ведення сільського господарства, для цього придатні лише 2 % земель. Більша частина території Саудівської Аравії - це пустелі та напівпустелі; це пилові бурі, бархани жовтого та червоного піску, бідна рослинність та численні гризуни, що шукають поживи. Загальна площа пустель становить понад мільйон квадратних кілометрів. Тут здавна призвичаїлися жити кочовики (слово «араб», власне, і перекладається як «кочовик»), проте навіть вони не проникають у деякі райони Аравійського півострова.

Уздовж узбережжя Червоного моря простяглися невисокі (2500-3000 м) скелясті гори Хіджаз та Асір. Здебільшого клімат країни тропічний, різко континентальний із малою кількістю опадів. Високі температури є типовими для Саудівської Аравії. Так, у столиці Ер-Ріяд (2 млн мешканців) температура най- прохолоднішого місяця становить +18 - +20 °С, а найспекот- нішого - до +40 °С. Абсолютний максимум, зафіксований на території країни, вражає і навіть трохи лякає. Він становить +54 °С. Лише в горах температура опускається нижче нуля і приносить із собою сніг.

За таких «пустельно-гарячих» умов мешканці країни примудряються не тільки майже повністю забезпечувати себе харчами, а ще й експортувати пшеницю, фініки, овочі та квіти. Цьому допомагають добрива та новітні технології. Традиційно розвиненим є тваринництво, адже кочовики займалися ним здавна.

Шалені прибутки від нафти дають змогу піднімати сільське господарство і розвивати промисловість. У 90-х рр. минулого століття зростання промислового виробництва перевищувало 10 % на рік (це дуже хороший показник, один із найкращих у світі). Особливо успішно розвиваються нафтопереробна галузь, гірничодобувна (окрім нафти, видобувають залізну та мідну руди, золото, цинк), хімічна, харчова, виробництво будматеріалів, пластмас тощо. Цікаво, що серед кваліфікованих робітників, які працюють на промислових об’єктах, рідко можна побачити саудівця. Країна імпортує робочу силу, тоді як її корінні мешканці надають перевагу банківському сектору, торгівлі, кар’єрі державних службовців.

Саудівська Аравія може собі дозволити не тільки витрачати кошти (грошова одиниця - саудівський реал) на розбудову Мекки, зведення нафтопереробних гігантів, розвиток освіти та соціального забезпечення, а й допомагати іншим країнам. Ця держава відіграє важливу роль у МВФ, виступає донором для слабких азіатських і африканських країн, не байдужих до ісламу. Крім того, вона є членом ОПЕК (Організації країн-експортерів нафти), ООН, Організації «Ісламська конференція», Ліги арабських держав. Проте, на відміну від багатьох гостинних арабських країн, Саудівська Аравія навряд чи зрадіє незваним гостям. Скоріше, навпаки. Вона закриється паранджею і, обурена, прожене «невірних» геть.

«Корабель пустелі»