Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр

1

Тут і далі дати до 1 березня 1918 р. наведені за старим стилем.

2

Російська абревіатура — УВВФ або Увофлот.

3

Скорочено — Авіаканц.

4

Російсько-Балтійський вагонний завод (РБВЗ, «Руссобалт») — одне з найвідомих у колишній Російській імперіі машинобудівних підприємств, що, між іншим, виготовляло автомобілі та літаки.

5

Kaiserlich und Kónigliche Luftfahrttruppen (k. u. k. LFT)

6

Fliegerkompanie

7

Divisionfliegerkompanie

8

Fernaufklarungkompanie

9

Grossfl ugze ugko mpanie

10

Jagdfli ege rko mpanie

11

Korpsfliegerkompanie

12

Photoeimitzerkompanie

13

Reibenbildaufklarungkompllnie

14

Schlahtfliegerkompanie

15

Fliegeretappenpark

16

Fliegerersa tzkompanie

17

Fliegerarsenał

18

Берестейський мир — договір між Центральними Державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією), Українською Народною Республікою та РРФСР, що було підписано 27 січня (9 лютого) 1918 р. Четвертний Союз та РСФРР визнали незалежність УНР та перші забов язалися передати Україні Холмщину та Підлящщя й перетворити Східну Галичину на коронний край, а остання — звільнити Україну від окупації. Центральна Рада УНР, у відповідь, пообіцяла продати Німеччини та Австро-Угорщині сільськогосподарську продукцію та частину майбутнього врожаю збіжжя 1918 року.

19

Генерал-хорунжий Армії УНР. В 1910–1911 рр. — навчався в Офіцерській повітроплавній школі, після закінчення був призначений до 8-ї повітроплавної роти. З 11.IV.1912 р. — капітан.

Під час війни командував 1-м повітроплавним дивізіоном.

Останнє звання у російській армії— полковник. На 1-му Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при Головному штабі російської армії у Петрограді. З 23.ХІ.1917 р. — отаман для особливих доручень Українського Генерального штабу. В другій половині 1918 р. — консул Української Держави у Москві. З 15.XI.1918 р. — уповноважений отаман для особливих доручень штабу військ Директорії. З січня 1919 р. — головний інспектор національно-культурно-політичних справ у Дієвій армії УНР. З 16.V. 1919 р. — командир 12-го Немирівського полку ім. І. Сірка Дієвої армії УНР. 16.VI.1919 р. був усунутий з посади. Згодом — призначений командувачем Окремого корпусу прикордонної охорони. 3 липня 1920 р. до 30.Х.1920 р. — за сумісництвом начальник залоги Кам'янця-Подільського.

20

Генерал-хорунжий Армії УНР. Напередодні війни закінчив Севастопольську авіаційну школу, служив військовим льотчиком XVIII корпусного авіаційного загону. За повітряні бої був нагороджений Георгіївською зброєю. З кінця 1916 р. — підполковник, начальник повітряної охорони ставки Верховного Головнокомандувача російських військ у Могилеві. На 1-му Всеукраїнському військовому з'їзді обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при Ставці Верховного Головнокомандувача. З початку листопада 1917 р. — командувач Київської військової округи. З 13.ХІІ. 1917 р. — завідувач авіаційною справою у військах Центральної Ради. 3 25.ХІІ.1918 р. — до листопада 1919 р. — командувач управління повітряного флоту Дієвої армії УНР, одночасно — начальник Тилу Дієвої армії УНР. 3 19.ІІІ.1920 р. — т. в. о. начальника Управи авіації та повітроплавання Армії УНР. 3 11.VII.1921 р. до 3.ХІ.1921 р. — в. о. Військового міністра УНР. У 1928 р. виїхав до СРСР.

21

Підполковник Армії УНР, військовий міністр УНР. З 12.ІХ.1916 р. — підполковник, командир батальйону та помічник командира полку. Нагороджений Георгіївською зброєю. На 11-му Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний членом Українського Генерального Військового Комітету, завідував агітаційно-просвітнім та організаційним відділом УГВК. З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при Генеральному штабі у Петрограді. Після Жовтневого перевороту повернувся до Києва, був помічником українського генерального військового секретаря С. Петлюри. Брав безпосередню участь у січневих боях проти більшовиків у Києві. З 12.11.1918 р. (фактично — з 09.11.1918 р.) — військовий міністр Центральної Ради. 28.IV.1918 р. був заарештований та ув'язнений німцями у справі банкіра Доброго. З 15.ХІІ.1918 р. — начальник Окремого корпусу кордонної охорони УНР. З березня 1919 р. — посол та військовий аташе УНР у Чехо-Словаччині та голова всіх посольств УНР за кордоном. 3 16.111.1920 р. — ревізор українських дипломатичних місій за кордоном.

22

Генеральний хорунжий Армії Української Держави. Останнє звання у російській армії — полковник. У 1917 р. — начальник 6-го важкого мортирного дивізіону 6-го армійського корпусу, зі складу якого у листопаді 1917 р. було виділено 2-й Січовий Запорізький корпус. Деякий час був інспектором артилерії цього корпусу. З середини лютого 1918 р — інспектор артилерії Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. З 03.111.1918 р. — начальник Окремої Запорізької бригади. 3 20.V.1918 р. — генеральний хорунжий. 14.Х.1918 р. був звільнений за власним проханням. У листопаді 1918 р разом з генералом К. Прісовським (першим командиром Окремого Запорізького загону) займався формуванням т. зв. Окремого загону вірних запорожців, що мав увійти до складу військових формувань, що обороняли Київ від військ Директорії. 14-15X11 1918 р. був арештований, невдовзі — звільнений. Виїхав на Північний Кавказ, де вступив до Збройних Сил Півдня Росії.

23

Повстання Директорії — збройні події з 14 листопада по 14 грудня 1918 року, в наслідок яких гетьман П.П. Скоропадський був позбавлений влади, що перебрала на себе так звана «Директорія». Повстання спричинила політика гетьмана й оголошення майбутньої федерації з відновленою Росією. Ці дії, в свою чергу, були викликані революціями в Австро-Угорщині та Німеччини, в наслідок яких «Центральні держави» програли Першу світову війну.

24

Товариш — прийнята за часів Російської імперії назва посади заступника керівника.

25

Зимовий похід (або Перший Зимовий похід) — партизанські бойові дії з 6 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р., коли частина Армії УНР із суцільного ворожого оточення Червоною, Добровольчою та польською арміями вирушила у похід по більшовицьким тилам.

26

Полковник Армії УНР. Під час війни — прапорщик 70-го піхотного Ряжського полку. Був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня та Георгіївською зброєю. Останнє звання у російській армії— штабс-капітан. З 13.IX.1918 р. — старшина 4-го Сердюцького полку Армії Української Держави. З 01.1.1919 р. — помічник інспектора авіації Київського району Дієвої армії УНР. З 09.IV.1919 р. — командир Київського авіаційного загону Дієвої армії УНР. 3 20.VIII.1919 р. — експерт у справі закупівлі авіаційного майна у Німеччині, Чехо-Словаччині та Австрії. 3 13. IX. 1920 р. — т. в. о. начальника та начальник Управи Повітряного флоту Військового міністерства УНР.

27

Державний секретаріат військових справ (скор. ДСВС) — військове відомство ЗУНР

28

Червона Українська Галицька Армія (ЧУГЛ) — назва частини військ УГА, що після того, як опинилася в суцільному ворожому оточенні Червоної, Добровольчої та польської армій наприкінці 1919 р., погодилися на обєднання з першою. Військові частини ЧУГА брали участь у боротьбі більшовиків з поляками, але загальне негативне ставлення комісарів до всього національного українського спричинило мляве ставлення «червоних галичан» до справи та високий відсоток дезертирів.