Кримськи спогади

2

Досить невiльная думка мовчала,

Мов пташка у клiтцi замкнута од свiта,

Пiсня по волi давно не лiтала,

Приборкана тугою, жалем прибита.

Час, моя пiсне, у свiт погуляти,

Розправити крильця, пошарпанi горем,

Час, моя пiсне, по волi буяти,

Послухать, як вiтер заграв понад морем.

Плинь, мой лiсне, як хвиля хибкая, -

Вона не питає, куди вона плине;

Линь, моя пiсне, як чайка прудкая, -

Вона не боїться, що в морi загине.

Грай, моя пiсне, як вiтер сей грає!

Шуми, як той шум, що круг човна вирує!

Дарма що вiдгуку вiтер не має,

А шум на хвилиночку погляд чарує!..

Серед чистого моря, 1890, 17 серпня