Кров на снігу

Розділ 2

— Улаве, ти маєш так усе облаштувати, наче сталось пограбування квартири.

— Навіщо? — запитав я.

— Треба, Улаве, щоб усе видавалося іншим, ніж насправді. Поліція завжди невдоволена, коли мирних громадян вбивають, і вічно докладає надмірні зусилля в розслідування. І коли знаходять мертвою жінку, яка має коханця, підозра перш за все падає на її чоловіка. Зрозуміло, що в дев’яноста відсотках випадків підозра цілковито обґрунтована.

— У сімдесяти чотирьох, сер.

— Перепрошую?

— Я це десь вичитав, сер.

Узагалі-то в Норвегії не заведено звертатись до людей «сер», хоч би яким високим було їхнє становище. За виключенням королівської сім’ї, зрозуміло, до членів якої треба звертатися «Ваша королівська величносте». Даніель Гофман, ймовірно, хотів би й собі так називатись. Звертання «сер» Гофман запозичив в Англії разом зі своїми обтягнутими шкірою диванами і кріслами, книжковими шафами червоного дерева і книжками в шкіряних палітурках: нечитані пожовклі сторінки, заповнені, напевне, англійською класикою. Себто я того напевне знати не можу — упізнаю тільки звичні імена: Діккенс, Бронте, Остін. У будь-якому разі, мертві автори так висушують повітря в кабінеті боса, що я після кожного візиту до нього викашлюю цілі жмені легеневих клітин. Не знаю, чим саме так зачарувала Гофмана Англія, але мені достеменно відомо, що він пробув там нетривалий час як студент і повернувся додому з валізою, повною твідових костюмів, з амбіціями і з каліченою норвезьким гугнявим прононсом оксфордською англійською. Ні наукового ступеня, ні бодай якого диплому — тільки тверде переконання, що гроші — це все. І що домогтися успіху в бізнесі можна, зосередившись на тих ринках, де конкуренція найслабша. У випадку Осло на той час таким був ринок сексуальних послуг. Я думаю, аналіз його не становив жодних труднощів. Даніель Гофман дійшов висновку, що на ринку, де діють шарлатани, ідіоти й аматори, навіть дуже пересічна посередність має шанс зробитися місцевою королівською величністю. Достатньо було тільки мати відповідну моральну гнучкість, необхідну для того, щоб вербувати дівчат для щоденних занять проституцією. А Даніель Гофман, гарно все зваживши, вирішив, що на це він здатен. За кілька років, поширюючи свої ділові інтереси на ринок героїну, Гофман уже розглядав себе як успішного бізнесмена. А оскільки на героїновому ринку Осло на той час діяли блазні, ідіоти і дилетанти, ну й, звісно, наркомани, а Гофман, як з’ясувалося, мав моральну гнучкість, достатню також для того, щоб штовхати людей у наркотичне пекло, цей проект став його черговим діловим успіхом. Єдиною проблемою, на яку зараз наштовхнувся Гофман, був Рибалка. Рибалка відносно недавно вигулькнув як конкурент на ринку героїну, і, як виявилося, він не був ідіотом. Бог свідок, в Осло достатньо наркоманів на обох наркобаронів, але, попри те, обидва намагаються стерти один одного з лиця землі. Чому? Я припускаю, що у жодного з них немає мого вродженого хисту підпорядкуватись. А геть неприємні речі починаються, коли такі люди, які мусять брати на себе керівництво, які мусять сидіти на троні, з’ясовують, що їхні жінки їм невірні. Я думаю, що даніелям гофманам усього світу жилось би легше і простіше, якби вони навчилися дивитись на певні речі крізь пальці й, можливо, здатні були б спустити своїм дружинам один чи два романи на стороні.

— Я думав узяти відпустку на Різдво, — сказав я. — Думав запросити когось і кудись поїхати на якийсь час.

— Компанія в дорогу? Я не думаю, Улаве, що ти знаєш кого-небудь достатньо близько для цього. Саме це найбільше мені в тобі імпонує, як ти, мабуть, здогадуєшся. Тобі нема кому розповідати таємниці.

Він посміхнувся і струсив попіл з сигари. Мене його слова не засмутили — він не мав на увазі нічого лихого. На паперовій смужці — на ярличку сигари — стояло слово «Cohiba». Я десь читав, що на зламі сторіч сигари були найбільш поширеним різдвяним подарунком у західній півкулі. Чи була б це гарна ідея у моєму випадку? Я навіть не знав, чи вона курить. Принаймні, я не бачив, щоб вона курила на роботі.

— Я ще не питав згоди, — сказав я. — Але ж…

— Я сплачу тобі уп’ятеро від звичайного гонорару, — перервав мене Гофман. — Таким чином, якщо тільки захочеш, ти зможеш потім запросити ту особу на нескінченні різдвяні канікули.

Я спробував був зробити калькуляцію. Але, як я вже казав, математик з мене нікудишній.

— Ось адреса, — сказав Гофман.

Пропрацювавши на нього чотири роки, я досі не знав, де він мешкає. А з іншого боку, навіщо мені таке знати? Він теж не знав, де я мешкаю. І я незнайомий був з його новою дружиною — чув тільки, як Піне розводився з приводу, яка вона гаряча штучка і скільки він би міг загрібати, якби мав таку сучку на панелі.

— Більшу частину дня вона сама вдома, — повідомив Гофман. — Принаймні, так вона сама твердить. Зроби справу, як сам знаєш, Улаве. Я добі довіряю. Що менше я знатиму, то ліпше. Зрозумів?

Я кивнув. Що менше, подумав я. Оте й ліпше.

— Улаве?

— Так, сер, зрозумів.

— Гаразд.

— Дозвольте мені обдумати це до завтра, сер.

Гофман скинув акуратно підстриженою, доглянутою бровою. Я не дуже багато знаю про еволюцію і таке інше, але Дарвін начебто казав, що є тільки шість універсальних мімічних рухів на виявлення людських почуттів? Я не в курсі, чи Гофман має всі шість людських почуттів, але я думаю, піднесенням однієї брови він сподівався виявити м’яке роздратування у поєднанні з рефлексією та інтелектом — на відміну від того, що він мав би на увазі, якби вирячився, роззявивши рота.

— Улаве, я щойно повідомив тобі деталі справи. І після цього ти обмірковуєш відмову?

Погроза пролунала ледь чутно. Втім, ні, насправді це я міг не вловити її достатньо чітко: я цілковито глухий до напівтонів і відтінків смислу того, що мені кажуть. Таким чином, можна припустити, що погроза пролунала достатньо виразно. Даніель Гофман мав блакитні очі і чорні вії. Якби він був дівчиною, я подумав би, це у нього макіяж. Не знаю, навіщо я про це розповідаю, бо така обставина не має нічого спільного з рештою історії.

— Я не мав часу на відповідь, перш ніж ви повідомили мені деталі, сер, — сказав я. — Ви одержите відповідь сьогодні ще до вечора, якщо вас це влаштовує, сер?

Він подивився на мене. Пустив клубок сигарного диму в мій бік. Я сидів, склавши руки на колінах. Перебирав пальцями береги уявного робітничого кашкета.

— До шостої, — сказав він. — О шостій я йду з офісу.

Я ствердно кивнув.

Коли я йшов міськими вулицями додому крізь заметіль, о четвертій пополудні, на місто, по лічених годинах сірого денного світла, знову спустився морок. Вітер іще не вгамувався й моторошно стогнав і свистів по темних кутках. Але я вже сказав, що не вірю у привидів. Сніг рипів під підошвами моїх чобіт, як зашкарублі корінці старих запилюжених книжок. Я тим часом розмірковував. Я зазвичай намагаюсь не займатись такими речами, бо не бачу перспективи поліпшення своїх можливостей у цій справі шляхом тренувань. А досвід навчив мене, що розумування зазвичай ні до чого хорошого не приводять. Але наразі я вдався до першої зі згадуваних вище калькуляцій. Щодо експедиції як такої, її виконання не мало становити труднощів. Чесно кажучи, ця робота мала бути простішою за всі попередні. І той факт, що жінка мала померти, нітрохи не бентежив мене: я вже сказав, що, на мою думку, всі ми — як чоловіки, так і жінки — маємо приймати наслідки скоєних нами помилок. Набагато більше мене турбувало те, що мало статися потім. Коли я стану тим експедитором, який відправив до праотців дружину Даніеля Гофмана. Чоловіком, який знає все і буде здатен визначити подальшу долю Даніеля Гофмана, щойно поліція почне розслідування вбивства. Тобто матиме владу над людиною, яка нездатна підпорядковуватись. Стане чоловіком, якому Гофман винен гонорар, у п’ять разів більший від звичайного. Чому він запропонував мені більше за роботу менш складну, ніж стандартна?

Я почувався так, наче сиджу при столі за покером з чотирма озброєними до зубів украй підозріливими гравцями-невдахами. А я щойно взяв з колоди чотирьох тузів. Іноді гарна новина є такою неймовірно гарною, що це робить її поганою.

Розумний картяр у подібній ситуації здихається небезпечних карт, проковтне програш і сподіватиметься на кращий — більш пересічний — успіх у наступній грі. Моя проблема полягала в тому, що вже запізно було скидати небезпечні карти. Я знав, що Гофман є замовником убивства своєї дружини, незалежно від того, виконаю це замовлення я чи хтось інший.

Нараз я зрозумів, куди мої ноги мене привели, і втупився в освітлений простір.

Вона стягнула волосся в клубок, точнісінько як моя мама робила. Вона кивала і посміхалася до покупців, коли ті щось до неї казали. Більшість з них, ймовірно, знали, що вона глухоніма. Бажали їй «щасливого Різдва», дякували. Типові ввічливі звороти, якими люди обмінюються одне з одним.

Уп’ятеро від звичайного гонорару. Нескінченні різдвяні канікули.