Лікарські рослини в лікуванні неврозів

Загальні питання або обґрунтування методу фітотерапії неврозів

З появою синтетичних лікарських препаратів широкого спектру фармакотерапії функціональних захворювань нервової системи не тільки не зменшився інтерес до ролі лікарських рослин у цій галузі медицини, а навпаки значно зріс серед фармакологів, фізіологів, біохіміків, а в останні роки й серед практичних лікарів різного профілю.

У зв’язку з виникненням медикаментозної залежності, появою даних щодо ускладнення перебігу тих чи інших хвороб з групи неврозів у результаті застосування «традиційних» препаратів хімічного синтезу, значно зросла зацікавленість серед неврологів до препаратів рослинного походження і самих лікарських рослин. Святош А.І. (1982) зауважує, що під час застосування деяких видів медикаментозної терапії у лікуванні психотропними препаратами необхідно враховувати можливість виникнення звикання до тих чи інших медикаментів (наприклад, анальгетиків, снодійних, нейролептиків, стимуляторів тощо), а інколи навіть розвивається токсоманія, патологічна тяга до повторного їхнього застосування. Деяким хворим з іпохондропатією не допомагають навіть різні медикаментозні препарати. Л.Р. Зенков (2007) описує погіршення стану хворого під час лікування протиепілептичними препаратами.

Все це спонукає практичних лікарів все частіше і частіше звертатись до пошуку ефективного лікування функціональних розладів нервової системи серед лікарських рослин як методу лікування різних порушень з боку центральної нервової системи та її вегетативного відділу.

Відомо, що лише у флорі України фармакологічна активність притаманна майже 1000 видам рослин (кожному 4-5-ому виду), хоча офіційно лікарськими рослинами вважають дещо більше 100 видів, які мають широке практичне застосування. Труднощі полягають у тому, що науковці та спеціалісти практичної медицини ще не знають достатньою мірою багато перспективних рослин.

Препарати рослинного походження вигідно відрізняються малою токсичністю, слабким алергізуючим впливом у порівнянні з їх синтетичними аналогами, більшість з яких є чужорідними для організму людини (ксенобіоти-ками). Медики дедалі більше переконуються, що в теперішній час ефективність препаратів хімічного синтезу значно знизилась із зростанням їхніх побічних ефектів. Разом з цим сила та ефективність лікарських рослин залишається на рівні, закладеному Природою, вони діють повільно, але надійно, ефективно, не завдаючи шкоди людському організмові. Їх можна призначати досить тривалий період часу.

У пропонованій книзі зроблено спробу поєднати аналітико-синтетичні наукові знання з практичними здобутками застосування лікарських рослин для лікування групи захворювань, в основі яких лежать функціональні порушення у процесах вищої центральної нервової системи та її вегетативного відділу. Біда в тому, що у свідомості сучасних практичних лікарів міцно закріпилося бажання отримати швидкий результат від призначених препаратів хімічного синтезу. Їх не задовольняє, а часом і через брак часу, повільне настання лікувального ефекту, і тим більше, використання рослин з профілактичною, запобіжною метою. Необхідно в розумних межах поєднувати препарати хімічного синтезу, напрацьовані методи великої, значної групи лікування захворювань, пов’язаних із функціональними порушеннями у центральній нервовій системі та її вегетативному відділі, з лікарськими рослинами, фітотерапією як методом лікування. Такий підхід дасть можливість, не завдаючи шкоди організму («не нашкодь»), зберегти і зміцнити здоров’я людини, тобто буде виконана клятва лікаря.

Наука поки що не завжди може пояснити, чому лікарські рослини і препарати з них мають такий широкий діапазон ефективних лікувальних властивостей і чому вони з успіхом замінюють найсучасніші препарати хімічного синтезу. На фоні помітної кризи в галузі синтетичних лікарських засобів спостерігається чергове відродження фітотерапії як досить ефективного методу лікування багатьох хвороб людського організму.

Вивчити цілющі властивості рослин людину змусила життєва необхідність. Першим вчителем її була Природа, а першою аптекою — ліси і поля. Природа — це комора, в якій людина для свого життя бере все необхідне. Багатий і різноманітний вибір ліків у коморі Природи, яка називається «зелена аптека», але вони без етикеток і попереджувальних знаків. Вона відкрита для усіх бажаючих, однак звертатись до неї треба тільки зі знаннями про лікарські рослини, бо тільки вони можуть вказати, яка рослина при яких хворобах буде корисною, ефективною і не шкідливою. «Зелена аптека» Природи відрізняється від звичайної аптеки. Біологічно активні речовини у ній створені не в колбах лабораторій вченими-хіміками, а в живих клітинах рослин і вони не ламають так грубо і різко усю систему живих клітин людського організму, як це роблять препарати хімічного синтезу. Більшість рослинних біологічно активних речовин, які «виробляються», синтезуються на рослинних фабриках-заводах і заховані від людського погляду і втручання, ми відчуваємо на кожному кроці повсякденно.

Рослини — це супутники життя. Це — їжа, ліки, санітари повітря. Лікарські рослини завжди були і є важливими засобами як для профілактики, так і для лікування різних хвороб. У цьому розумінні народний досвід є унікальним і неповторним. І якщо ми вважаємо, що народна медицина не може навчити чомусь і чогось нового або будемо нехтувати нею, це означатиме припускатися невиправданих життєвих помилок не тільки для окремих пацієнтів, а й для людства в цілому! Адже народна медицина завжди поєднувала синергічні властивості рослин і змінювала їхній «механічний» склад залежно від динаміки перебігу хвороби. Підтвердженням цього тісного зв’язку є чітка кореляція між вмістом фізіологічно активних речовин у рослинах з певними, визначеними макро-, мікро— та ультрамікроелементами, які виявляють суттєвий вплив на терапевтичну ефективність рослин. Наприклад, вміст заліза і марганцю у таких рослинах, які застосовуються при запальних процесах, бо обидва елементи є коферментами, що беруть участь в окисненні недоокиснених продуктів в осередку запалення. Є також визначене співвідношення між вмістом міді і накопиченням флавоноїдів, біологічно активних речовин, що виявляють чітко виражену дію на серцево-судинну систему, органи травлення, печінку, гладкі м’язи, функцію нирок, судинну та інші системи.

Особливий терапевтичний ефект свіжих рослин або їхніх свіжих соків пояснюється найбільшим вмістом компонентів діючих речовин, в т. ч. органічних сполук і підвищеною кількістю мінеральних речовин. У свіжовичав-лених соках міститься удвічі більше макро-, мікро— та ультрамікроелементів, ніж у настоях чи виварах з висушених рослин.

Із понад 100 тисяч лікарських препаратів, що використовуються у світовій медицині, препарати з рослин або до складу яких входять рослини, становлять 80 %, особливо високий відсоток таких препаратів серед серцево-судинних (70 %), жовчогінних і відхаркувальних (по 70 %), проносних і сечогінних (по 55 %), кровозупинних і маткових (по 50 %) засобів.

Не слід забувати і про те, що із 300 тисяч рослин, що ростуть на земній кулі, тільки 700 видів або 4 % можуть спричинити тяжкі або навіть смертельні отруєння.

Автор пропонованої книги «Лікарські рослини в лікуванні неврозів» не ставить під сумнів ефективність препаратів хімічного синтезу та застосовуваних методів, які з успіхом використовуються для лікування низки функціональних порушень у центральній нервовій системі та вегетативному відділі, як-от, переконання, навіювання, навіювання у стані природного або гіпнотичного сну, самонавіювання в поєднанні з протизапальними, дезінтоксика-ційними, розсмоктуючими, дегідратаційними, пірогенними, електростимулюючими видами терапії, психофармакотерапії, інсулінотерапії, фізіотерапевтичними методами. Однак, вони не завжди дають бажані позитивні результати.

В окремих випадках, як це підтверджують деякі автори (Л.Р. Зленков, 2007, А.М. Свя-дош, 1982), стан хворих ставав важчим, частішали припадки, розвивалась звичка до тих чи інших медикаментів, розвивалась патологічна тяга до повторного їх введення (звикання) або не було позитивного результату.

Звернення до фітотерапевтичного методу лікування неврозів зумовлено пошуком позитивних впливів на хронізацію больового синдрому. Вирішальним фактором у цьому і в кінцевому рахунку ефективності лікування та прогнозу хвороби в цілому є адаптивна настанова самого хворого, який хоче і точно буде виконувати усі призначення лікаря-фітотерапевта, дотримуватись його рекомендацій, буде позитивно ставитись до всіх його лікарських вимог. Сам пацієнт буде налаштований на позитивне лікування, в даному випадку на фітотерапію, сам буде визначати результати лікування: відмінний, добрий, задовільний, без змін, стало гірше, залежно від умов (І.Г. Кодимова, А.Б. Данилов, 2011).

Сучасний рівень експериментальної і клінічної психофармакотерапії характеризується нагромадженням великої кількості фактичних даних щодо дії препаратів хімічного синтезу на нервово-психічний стан, про можливість використання їх при патологічних станах. Саме з цим можна пов’язати переважаючий в наукових експериментах і клініці емпіричний підхід в лікуванні такої групи хворих, як метод «проб і помилок» в системі вивчення і використання методів впливу на пацієнта з неврозами і не-врозоподібними станами.

Як зазначають А.В. Вальдман, Ю.А. Алек-сандровський (1957), визначальним фактором є не виразність психотравмуючого агента, не об’єктивна якісна характеристика негативно-підкріплюючого впливу, а патологічна оцінка, настанова, керування ситуацією або відсутністю методів уникнути такого впливу. Саме це і є пусковим механізмом будь-якого патоморфологічного або клінічного виявлення психічної адаптації чи дезадаптації. При цьому варто підкреслити сьогоднішній позитивний настрій, настанову щодо призначення лікарських рослин в лікуванні довготривалих, не завжди виліковуваних хвороб, позитивне ставлення до фітотерапії як останньої надії на виліковування або принаймні на покращення хворобливого стану.