Магус

Від автора

І ще кілька слів.

Жодна з моїх книжок не була б написана, якби не допомога моїх друзів і знайомих. Ризикуючи когось не згадати, я все-таки хочу подякувати за підтримку і розуміння Володимирові Бичинському, Кайлу Іторру, Надії Кудринецькій, Михайлові Назаренку, Дарині Недозим і Наталі Тарабаровій. Особлива подяка — Андрію Валентиновичу Шмальку, за консультації з історичних реалій епохи Відродження.

В епіграфах процитована «Божественна комедія» у перекладі Є. Дроб’язко.

Звичайно ж, Італія «Магуса» — до певної міри альтернативна стосовно тієї Італії XV ст., яку знаємо (чи думаємо, що знаємо) ми. Не занурюючись у деталі, які не стосуються безпосередньо цього роману, дозволю собі все-таки сказати про деякі розбіжності «магусової» і «нашої» Італій.

Наприклад, «у нас» значно пізніше з’явилися поняття «хрещений батько» і «крадій у законі». А от непоясненні зміни в міграційних маршрутах оселедця, навпаки, в «нашій» Італії сталися приблизно на чверть століття раніше. Також і «дрібний народець» називають тут пуерулі, а не пополіні (другий термін має більш негативне забарвлення, тому в «магусовій» Італії не прижився).

І, звісно, орден законників і орден Останнього Порога є лише авторською вигадкою. Їхні статут, світогляд та ін. випливають із тенденцій у культурі й суспільстві «нашої» Італії XV ст., але, звичайно, із поправкою на певні особливі умови розвитку Італії (та й усього світу) «Магуса».

Оскільки в романі часто зустрічаються слова іноземного походження, мені здалося найдоцільнішим більшу їх частину винести окремо у глосарій.

Щиро ваш, В. А.